Законна сила судового рішення касаційної інстанції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Законна сила судового рішення касаційної інстанції

Труш М.І., Кандидат юридичних наук, доцент, Львівський національний університет імені Івана Франка

У даній статті досліджено порядок набрання законної сили рішеннями суду в адміністративній справі та його правові наслідки. Запропоновано визначення поняття «законна сила рішення суду в адміністративній справі». Визначено правові наслідки набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі, якими є обов'язковість, незмінність, невідворотність та преюдиційність. Автором статті здійснено аналіз набрання судовим рішенням законної сили та виокремлено основні ознаки, яким має відповідати судове рішення для набрання ним законної сили для захисту порушених прав, свобод та інтересів осіб, які звертались за захистом порушеного права. Наголошено, за яких обставин судове рішення в адміністративній справі набирає законної сили з урахуванням права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Також встановлено, що під законною силою судового рішення в адміністративній справі потрібно розуміти таку властивість рішення як акту правосуддя, яка визначає правову дію рішення в часі, просторі та за колом осіб та створює відповідні правові наслідки.

Ключові слова: рішення суду, постанова в адміністративній справі, ухвала в адміністративній справі, набрання законної сили, апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, обов'язковість судового рішення, законна сила судового рішення в адміністративному судочинстві.

The legal force of a court decision in cassation instance

Marta Trush, PhD in Law, Lviv Ivan Franko National University

This article deals with the order of entry into force of a court decision in the administrative case and its legal consequences. A definition of “validity of the judgment of the administrative case” is determined. The author defined the legal consequences of the entry into force of the court decision in the administrative case, which is mandatory, immutability, and the inevitability. The author of the article carried out ananases is of the entry into force of a court decision and identified the main features that a court decision must meet in order for it to enter into force for the protection of the violated rights, freedoms and interests of persons who applied for the protection of the violated right. It is emphasized under which circumstances a court decision in an administrative case gains legal force, taking into account the right to appeal and cassation of the court decision.

It has also been established that the legal force of a court decision in an administrative cases should be understood as a property of the decision as an act of justice, which determines the legal effect of the decision in time, space and among persons and creates corresponding legal consequences. The legal force of a court decision in an administrative case is the property of the decision as an act of justice, which determines the legal effect of the decision in time, space and among persons and creates corresponding legal consequences. In the case of an appeal against a court decision of the court of first instance in the appeal procedure in a certain part, in the unappealed part this court decision becomes legally binding from the moment the period for appeal expires, and in the contested part - after review in the appellate procedure. The legal and procedural consequences of obtaining a court decision are its bindingness, immutability, irreversibility, prejudice, and the impossibility of re-filing a similar lawsuit.

Key words: court decision, resolution in an administrative case, entry into force, appeal and cassation appeal of a court decision, bindingness of a court decision, legal force of a court decision in administrative proceedings.

Постановка проблеми

Оскільки ухвалення судового рішення є найважливішим результатом здійснення правосуддя адміністративними судами для захисту порушеного публічного права особи або органу, за захистом якого вони звертаються до адміністративного суду та є ухваленим актом відповідно до норм матеріального та процесуального права, згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства, який є обов'язковим до виконання на всій території України, всіх властивостей акту правосуддя судове рішення в адміністративній справі набуває після набрання ним законної сили: лише тоді воно стає обов'язковим та може бути виконаним примусово. Насамперед необхідно розмежувати поняття «законна сила» та «сила закону». Не дивлячись на те, що рішенню суду притаманні певні ознаки нормативно-правового акту, воно не є актом загальної дії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз останніх досліджень і публікацій, на які спирається автор при вивченні даної проблематики свідчить про те, що праці вітчизняних вчених-процесуалістів, присвячені проблемі набрання судовими рішеннями в адміністративній справі законної сили, в більшості мають загальний характер та стосуються цивільного чи господарського судочинства. Деякі аспекти набрання судовим рішенням в адміністративній справі законної сили досліджувалися окремими авторами у сфері адміністративного судочинства, зокрема, І. Андронов, К. Конюшко, В. Тимощук, О.Ши- манович та ін., однак комплексного дослідження дана проблематика не набула, що потребує подальших досліджень.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті - дослідження особливостей та механізмів набрання законної сили судовим рішенням в адміністративному судочинстві в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Ухвалення судового рішення є найважливішим результатом здійснення правосуддя адміністративними судами та визначено актом правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства, який є обов'язковим до виконання на всій території України.

Всіх властивостей акту правосуддя судове рішення в адміністративній справі набуває після набрання ним законної сили: лише тоді воно стає обов'язковим та може бути виконаним примусово. Праці вітчизняних вчених-процесуалістів, присвячені проблемі набрання судовими рішеннями в адміністративній справі законної сили, в більшості мають загальний характер та стосуються цивільного чи господарського судочинства.

Насамперед необхідно розмежувати поняття «законна сила» та «сила закону». Не дивлячись на те, що рішенню суду притаманні певні ознаки нормативно-правового акту, воно не є актом загальної дії.

К.В. Конюшко наголошує: «судове рішення ухвалюється у конкретній справі, тобто має казуїстичний характер і стосується конкретних суб'єктів. Водночас інші суб'єкти правовідносин не мають права ігнорувати судове рішення, що набрало законної сили, а часто зобов'язані вчиняти певні дії для його виконання. Обов'язковість судового рішення не можна порівнювати із загальнообов'язковістю нормативно-правового акту, який поширює дію щодо невизначеного кола осіб. Лише судові рішення, що стосуються таких нормативно-правових актів (наприклад, про визнання їх нечинними), мають такий же загальнообов'язковий характер, як і ці акти, але, на відміну від нормативно-правового акту, судове рішення не може містити норми права». [1]

В.П. Тимощук зазначає: «адміністративне провадження, будучи спрямованим на прийняття адміністративного акту, фактично стає результативним лише з моменту набрання актом чинності» [2].

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення поняття законної сили рішення суду. В науці висловлені різні міркування з приводу цього питання: деякі вчені під законною силою рішення суду розуміють правову дію рішення, незмінність, безпосередній прояв дії норми права, стабільність і забезпечена законом обов'язковість дії, правову дію, яка проявляється у тому, що наявність або відсутність прав і фактів, що лежать у їх основі, встановлюються остаточно, права підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу зацікавлених осіб.

Враховуючи вищенаведене, під законною силою судового рішення в адміністративній справі потрібно розуміти таку властивість рішення як акта правосуддя, яка визначає правову дію рішення в часі, просторі та за колом осіб та створює відповідні правові наслідки.

Згідно з ч. 5 ст. 355 КАС України судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.

Статтею 359 КАС України визначено власне порядок набрання судовим рішенням касаційної інстанції законної сили : постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття; ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення; ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи в порядку письмового провадження, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) [3].

Варто звернути увагу на те, що рішення суду в адміністративній справі ухвалюється судом та оформляється у вигляді процесуального документа. Цей документ містить у собі висновки суду щодо обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення.

Судове рішення не може бути змінене чи скасоване жодним органом державної влади, місцевого самоврядування чи їх посадовими особами. Перегляд рішення здійснюється лише судом вищестоящої інстанції і тільки він може таке рішення змінювати чи скасовувати. Судове рішення може також бути переглянутим судом, який його ухвалив, однак наявність можливості зазначеного перегляду не ставить під сумнів наявність такого наслідку набрання судовим рішенням законної сили як незмінність. В такій ситуації незмінність полягає в тому, що судове рішення буде залишатися в законній силі в такому вигляді, в якому воно було ухвалене за умови незмінності сукупності обставин, встановлених судом і встановлення яких є необхідним для ухвалення рішення у справі.

Слід погодитися із О.М. Шиманович, яка розуміє під незмінністю рішення суду неможливість апеляційного оскарження рішення, що набрало законної сили [4]. Тобто, після спливу строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції та набрання ними законної сили, за відсутності ухвали про поновлення такого строку, суди вищих інстанцій не можуть переглянути та скасувати чи змінити такі судові рішення. І. В. Андронов наголошує також на неможливості зміни рішення самим судом, який його ухвалив, крім випадків виправлення зовнішніх недоліків рішення в якості заходів самоконтролю [5].

Однією з основних конституційних засад судочинства в Україні є обов'язковість рішень суду (ст. 129 Конституції України) [6]. Зазначене положення відтворене також у Кодексі адміністративного судочинства як один з основних принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

На думку авторів науково-практичного посібника «Адміністративний процес: загальна частина» обов'язковість судових рішень означає, що будь-яке судове рішення не може бути залишене без уваги тієї особи, якій воно адресоване. Якщо ж рішення не виконується, то до осіб, на яких покладається обов'язок такого виконання, застосовуються передбачені національним законодавством заходи примусу [7]. Справді, у резолютивній частині постанови чи ухвали касаційної інстанції в адміністративній справі зазначається присуд суду - положення, в якому суд вирішує процесуальне питання або вимогу, заявлену в адміністративному позові. Таке положення в більшості випадків створює для учасників процесу чи суду відповідні правові наслідки. Особа, щодо якої настають такі правові наслідки, не має права проігнорувати рішення, в протилежному випадку вона ризикує бути підданою відповідним санкціям за невиконання рішення суду. В цьому аспекті такий наслідок набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі перетікає в наступний наслідок, яким є невідворотність виконання рішення суду.

Як зазначалося вище, рішення суду в адміністративній справі є обов'язковим до виконання. Однак, не завжди рішення суду добровільно виконується тим суб'єктом, якого воно стосується.

Згідно з ч. 1 ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Якщо рішення суду перебуває у законній силі, і не виконується зобов'язаним суб'єктом, особа, на чию користь ухвалене рішення, має право розраховувати на весь наявний у держави Україна механізм примусового виконання рішення суду.

У рішенні, ухваленому 20 липня 2004 р. у справі «Шмалько проти України», Європейський суд з прав людини (далі -- Суд) постановив, що невиконання рішення суду та затримка його виконання є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини стосовно права на судовий розгляд упродовж розумного строку [8]. Тобто, на державу покладається обов'язок не лише забезпечити громадянам доступ до правосуддя, неупереджений, справедливий та вчасний судовий розгляд, але й забезпечити невідкладне виконання ухвалених судових рішень, які набрали законної сили.

Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу» своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом є завданням Державної виконавчої служби.

Крім цього, ст. 382 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Не слід плутати набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі і негайне виконання рішення. Необхідність негайного виконання може бути зумовлена різними обставинами - потребою невідкладно відновити порушені основоположні права та інтереси осіб, загрозою унеможливлення відновлення порушеного права у майбутньому, інтересами публічної служби тощо.

Деякі вчені виділяють такий наслідок, як необхідність виконання (дотримання) судового рішення. Однак, такий наслідок є елементом обов'язковості і його не слід виділяти як окремий правовий наслідок набрання законної сили судовим рішенням.

Наступним наслідком набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі є преюдиційність. Одним із наслідків набрання законної сили постановою адміністративного суду, є заборона оскарження обставин, встановлених у постанові, тими самими сторонами у іншій справі. Зазначене правило конкретизовано у ч. 4 ст. 78 КАС України, згідно з якою обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є постанова суду, що набрала законної сили, це є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

Під законною силою судового рішення в адміністративній справі потрібно розуміти таку властивість рішення як акту правосуддя, яка визначає правову дію рішення в часі, просторі та за колом осіб та створює відповідні правові наслідки.

У разі оскарження постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку в певній частині, в неоскарженій частині постанова набирає законної сили з моменту спливу строку на оскарження, а в оскарженій - після перегляду в апеляційному порядку.

Правовими та процесуальними наслідками набрання судовим рішенням є його обов'язковість, незмінність, невідворотність, преюдиційність та неможливість повторного звернення з аналогічним позовом.

адміністративний преюдиційність судовий рішення

Висновки

Отже, під законною силою судового рішення в адміністративній справі потрібно розуміти таку властивість рішення як акту правосуддя, яка визначає правову дію рішення в часі, просторі та за колом осіб та створює відповідні правові наслідки. По-друге, у разі оскарження судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в певній частині, в неоскарженій частині це судове рішення набирає законної сили з моменту спливу строку на оскарження, а в оскарженій - після перегляду в апеляційному порядку. По-третє, правовими та процесуальними наслідками набрання судовим рішенням є його обов'язковість, незмінність, невідворотність, преюдиційність та неможливість повторного звернення з аналогічним позовом.

Бібліографічний список

1. Андронов І.В. Рішення суду першої інстанції в цивільному процесі України. Одеса. 2018. 435 с.

2. Адміністративний процес: Наук.-практ. посібник / за ред. В. Бевзенка. Київ: Алерта. 2013. 308 с.

3. Кодекс адміністративного судочинства України: Кодекс від 27.07.2022 р.

4. Конституція України.

5. Справа «Шмалько проти України» (заява N 60750/00). Рішення Європейського суду з прав людини.

6. Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України / за ред. І.Х. Темкіжева. Київ: Юрінком Інтер. 2012. 720 с.

7. Тимощук В.П. Адміністративні акти: процедура прийняття та припинення дії : монографія. Київ: «Ко- нус-Ю». 2010. 296 с.

8. Шиманович О. Законна сила судового рішення. Підприємництво, господарство і право. 2004. № 10. С. 98-102.

References

1. Andronov І.V. (2018). Rishenya sudu pershoyi instancii v cyvilnomu procesi Ukrayiny [The decision of the court of first instance in the civil process of Ukraine]. Odesa [in Ukrainian].

2. Bevzenko V. (Ed.). (2013). Administratyvniy proces: nauk.-prakt. posibnyk [Administrative process: Scientific and practical. manual]. Kyiv: Аієі [in Ukrainian].

3. todeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy [Administrative Judicial Code of Ukraine]. (n.d.). [in Ukrainian].

4. Konstytuciya Ukrainy [Constitution of Ukraine]. (n.d.). [in Ukrainian].

5. Rishenya Evropeyskogo Sudu z prav lyudyny u spravi «Shmalko proty Ukrainy» [The case «Shmalko v. Ukraine» (application No. 60750/00). Decision of the European Court of Human Rights]. (n.d.). [in Ukrainian].

6. Temkizhev, I. Kh. (Ed.). (2012). Naukovo-praktychniy komentar todeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy [Scientific and practical commentary on the Administrative Procedure Code of Ukraine]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

7. Tymoshuk V.P. (2010). Administratyvni Akty: procedura pryyniattia ta prypynenia dii: monohrafiya [Administrative acts: the procedure for adoption and termination of action: a monograph]. Kyiv: Konus-U [in Ukrainian].

8. Shymanovych O. (2004). Zakonna syla sudovoho rishenia [The legal force of a court decision]. Pidpruyemnyctvo, gоspоdаrsтvо і prаvо - Entrepreneurship, economy and law, 10, 98-102. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru