Особливості забезпечення правомірної поведінки дітей під час війни в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра теорії права та конституціоналізму

Інститут права, психології та інноваційної освіти

Національний університет «Львівська політехніка»

Особливості забезпечення правомірної поведінки дітей під час війни в Україні

Романова А.С.

Доктор юридичних наук, професор

Досліджено особливості забезпечення правомірної поведінки дітей під час війни в Україні, задля уникнення ризиків підвищення проявів неправомірної поведінки серед неповнолітніх і, як результат, зниження рівня правової культури і правосвідомості серед населення. Обґрунтовано тезу про те, що правомірну поведінку дітей під час війни необхідно на основі комплексного підходу, з огляду на те, чи перебуває дитина на території ведення активних бойових дій, чи евакуйована у безпечне місце, до якої вікової категорії належить, чи проживає з батьками, чи перебуває у статусі внутрішньо переміщених осіб тощо. Окреслено особливості взаємодії ювенальної поліції, соціальних служб, волонтерів, психологів для забезпечення найкращих інтересів дитини та зазначено, що позитивний вплив матиме спілкування з представниками правоохоронних органів в контексті ознайомлення з правами і обов'язками дітей. Наголошено, що важливо попередити формування нігілістичного світогляду у дітей. Потрібно формувати розуміння того, що воєнні дії в державі є певним кризово-перехідним етапом розвитку суспільства і не виправдовують проявів протиправності і вседозволеності. Ключові слова: правомірна поведінка; права дитини; дитина; війна; превентивні заходи; правопорушення; ювенальна превенція.

Peculiarities of ensuring the legal behavior of minors during the war in Ukraine

Alona Romanova

Doctor of Law, Professor of the Department of Theory of Law and Constitutionalism, Institute of Jurisprudence and Psychology and innovative education, Lviv Polytechnic National University, Lviv, Ukraine

The peculiarities of ensuring the lawful behavior of children during the war in Ukraine have been studied, in order to avoid the risks of increasing manifestations of unlawful behavior among minors and, as a result, lowering the level of legal culture and legal awareness among the population. The thesis that the lawful behavior of children during war is necessary on the basis of a comprehensive approach is substantiated, taking into account whether the child is in the territory of active hostilities, or evacuated to a safe place, to which age category he belongs, or lives with his parents, whether he is in the status of internally displaced persons, etc. The peculiarities of the interaction of the juvenile police, social services, volunteers, and psychologists to ensure the best interests of the child are outlined, and it is indicated that communication with law enforcement representatives in the context of familiarization with the rights and responsibilities of children will have a positive impact. Juvenile police should carry out active work in schools, in the places of residence of temporarily displaced persons in order to prevent illegal behavior of minors. It is necessary to carry out explanatory and informative work both among children and their parents, in particular, so that they know where and in what cases they can seek legal help. It is noted that the formation of the future generation of Ukrainians takes place in brutal wartime conditions, when the aggressor disregards all the rules of human coexistence in a civilized society. Such a situation can be critical for the moral and mental health of children and provoke manifestations of deviations in behavior, in particular, illegal and deviant behavior. It is necessary to improve the methods of preventing such behavior of minors, to revise the existing ones and to form new approaches regarding social and legal measures to prevent the illegal behavior of children during the war. It is emphasized that it is important to prevent the formation of a nihilistic worldview in children. It is necessary to form an understanding that military actions in the state are a certain crisis-transition stage of the development of society and do not justify manifestations of illegality and permissiveness. Key words: lawful behavior; children's rights; child; war; preventive measures; offenses; juvenile prevention.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Сьогодні українське суспільство стоїть перед жорстокими викликами війни. Усі сфери життєдіяльності громадян максимально спрямовують свою діяльність на здобуття перемоги України у війні, яку розпочала росія.

Кожен українець повинен намагатися забезпечити стабільність на території, де не ведуться активні бойові дії. Це стосується передусім проблем забезпечення правомірної поведінки громадян, зокрема дітей.

З початком активних бойових дій в Україні зросла кількість внутрішньо переміщених осіб, ми стикнулися з тим, що багато дітей залишилися без батьків, опікунів, належних умов проживання.

Безсумнівно, найважливішим завданням є забезпечення життя і безпеки наших дітей, але важливо також максимально дотримуватися принципів реалізації та забезпечення прав і свобод дитини. Діти - це майбутнє нашої нації, за яке сьогодні воїни віддають своє життя, тому наше завдання не лише забезпечити фізичне здоров'я і психологічну підтримку, а й попередити прояви неправомірної, девіантної, маргінальної поведінки серед неповнолітніх.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Для всебічного аналізу й осмислення вказаної проблематики доцільно спиратися на теоретико- методологічний потенціал праць вітчизняних і зарубіжних учених-юристів, а саме: Балинської О., Йосипів А., Гуміна О., Клімової Г., Назар Т., Гуменюк Л., Бачиніна В., Цвіка М., Петришина О., Бандурки О., Головка О., Передерія О.

Також, важливе значення для висвітлення окресленої проблеми має законодавство України, зокрема Закон України «Про охорону дитинства».

Наукові концепції та положення нормативно-правових актів сприяли тому, що в межах антропологічної юриспруденції, соціології права, юридичної психології формується оновлений підхід до розуміння особливостей забезпечення правомірної поведінки дітей під час війни на основі забезпечення та реалізації прав і законних інтересів дитини.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Оновлення підходів та поглиблене вивчення проблеми особливостей забезпечення правомірної поведінки дітей під час війни в Україні є вимогою часу.

Формування майбутнього покоління українців проходить у жорстоких умовах воєнного часу, коли агресор нехтує всіма правилами співіснування людства в цивілізованому суспільстві. Така ситуація може виявитися критичною для морального і ментального здоров'я дітей та спровокувати прояви відхилень у поведінці, зокрема неправомірну і девіантну поведінку.

Необхідно удосконалити способи попередження такої поведінки неповнолітніх, переглянути наявні і сформувати нові підходи щодо суспільно-правових заходів попередження неправомірної поведінки дітей під час війни.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою цієї роботи є поглиблення дослідження особливостей забезпечення правомірної поведінки дітей під час війни в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

правомірна поведінка війна неповнолітній

Війна змінила звичний спосіб життєдіяльності українців, поставивши на перший план питання особистої безпеки та захисту держави. Громадяни стикнулися з певними, законними для воєнного стану, обмеженнями власних прав та інтересів. У такій ситуації важливо пам'ятати про найуразливіші категорії населення, зокрема про дітей, адже процес особистісного формування потребує стабільності, підтримки та опіки з боку держави, батьків, соціальних структур. Інакше є ризики підвищення проявів неправомірної поведінки серед неповнолітніх і, як результат, зниження рівня правової культури та правосвідомості серед населення.

Не вдаючись до детальної характеристики категоріального апарату, варто акцентувати увагу на ключових поняттях задекларованої теми дослідження для повного розуміння проблеми.

За законодавством України дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття [1].

На авторитетну думку А. Цвіка, правомірна поведінка - це вольова поведінка суб'єкта права (діяльність чи бездіяльність), яка відповідає приписам правових норм, не суперечить основним принципам права і гарантується державою. Такий вид поведінки виступає як вчинки, що зв'язують правову норму та той соціальний ефект, на досягнення якого вона була розрахована. Правомірна поведінка - результат здійснення вимог принципу законності, а сукупність всіх правомірних вчинків у суспільстві - це, по суті, втілення в ньому правопорядку [2, с. 355].

Правомірна поведінка є поведінкою, що за формально-юридичними ознаками є адекватною нормативно-правовим вимогам до поведінки суб'єктів права у конкретній країні [3, с. 282].

Забезпечувати правомірну поведінку дітей під час війни необхідно на основі комплексного підходу, з огляду на те, чи перебуває дитина на території ведення активних бойових дій, чи евакуйована в безпечне місце, до якої вікової категорії належить, чи проживає з батьками, чи перебуває у статусі внутрішньо переміщених осіб тощо.

Важлива роль відводиться, безперечно, органам ювенальної превенції.

Ювенальний поліцейський - це посадова особа в органах Національної поліції, яка безпосередньо займається профілактикою правопорушень серед дітей.

Особливість діяльності ювенального поліцейського полягає у [4]: - знанні застосування законодавства, яке гарантує дотримання прав, свобод та інтересів дитини відповідно до міжнародних стандартів; - попередженні кримінальних та адміністративних правопорушень, вчинених дітьми та щодо дітей; - участі у встановленні місцезнаходження дитини в разі її безвісного зникнення; - відвідуванні дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання разом зі службою у справах дітей для з'ясування умов проживання; - ініціюванні перед службами у справах дітей, відділами охорони здоров'я місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування питання про направлення дитини до відповідного закладу для надання необхідної медичної, психологічної допомоги; - виявлення фактів вчинення домашнього насильства та своєчасне реагування на них.

Ювенальна поліція повинна проводити активну роботу у школах, в місцях проживання тимчасово переміщених осіб щодо попередження неправомірної поведінки неповнолітніх. Необхідно вести роз'яснювальну, інформативну роботу як серед дітей так і їх батьків, зокрема, для того щоб вони знали куди і у яких випадках можна звернутися за правовою допомогою.

Значна роль у цьому процесі відводиться соціальним службам. Сьогодні не достатньо лише реагувати на випадки порушення прав дітей, необхідно активно співпрацювати з органами ювенальної превенції щодо надання можливості навчатися в освітніх закладах, отримання належного соціального забезпечення, виявлення осіб, що потребують медичної, психологічної допомоги.

Важливою є взаємодія підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України та центрів соціальних служб. Під час такої співпраці використовують низку методів, зокрема й соціально-психологічних. До соціально-психологічних методів зазвичай відносять примус і переконання. Примус є методом, що ґрунтується на організаційній підпорядкованості суб'єктів і реалізується через владні веління або прямий вплив. Цей метод застосовується в разі порушення правових норм, їх невиконання [6, с. 80].

До неповнолітніх метод примусу намагаються застосовувати у крайніх випадках, коли дитині або довколишнім загрожує реальна небезпека. Щоб уникнути травмування психіки дитини, потрібно використовувати методи переконання. Часто дитині достатньо приділити увагу, поспілкуватися, поцікавитися її проблемами, залучити до суспільної діяльності за віком для того, щоб відвернути від неправомірної діяльності.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити [1].

На нашу думку, трагічний досвід війни росії проти України слугуватиме підставою для внесення певних змін до законодавства України, з метою захисту прав дітей у випадках збройних конфліктів. Мабуть, варто чітко визначити розподіл обов'язків між різними державними і недержавними органами, організаціями та об'єднаннями щодо надання допомоги оперативного реагування на забезпечення прав та законних інтересів дітей під час воєнних дій.

Існує низка основних міжнародно-правових актів, що є основою для захисту дітей у ситуаціях збройного конфлікту [5]: - Конвенція ООН про права дитини (1989 р.); - Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах (2000 р., ратифікований Україною у 2004 році); - Женевські конвенції про захист жертв війни (1949 р.); - Додаткові протоколи до Женевських конвенцій (1977 р.); - Конвенція міжнародної організації праці №182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці (1999 р.); - Римський статут Міжнародного кримінального суду (2002 р.) та низка Резолюцій Ради Безпеки оОн, прийнятих між 1999 і 2009 роками.

Необхідно акцентувати увагу на роботі волонтерів з дітьми під час війни. Волонтерські рухи активно діють і допомагають не лише воїнам на передовій, а й підтримують осіб, що постраждали від війни. Залучення дітей до активного соціального життя у порівняно безпечних регіонах є одним з різновидів попередження проявів неправомірної поведінки неповнолітніх. Організація дозвілля, адаптивні заняття, виявлення випадків, що потребують певного фахового втручання відповідних органів - це первинна робота з дітьми.

Саме волонтери одними з перших зустрічали і надавали допомогу дітям з числа внутрішньо переміщених осіб ще на залізничних станціях і у пунктах тимчасового поселення.

Важливим є надання психологічної допомоги і консультацій дітям. Робота психологів повинна проводитися з виявлення осіб, що перебувають в нестабільному психологічному стані і попереджувати неправомірні прояви поведінки неповнолітніх.

Варто розуміти й те, що психологічні травми можуть спонукати неповнолітню особу до нелогічних і необдуманих дій, тому реагувати на нестандартні ситуації повинно все оточення (сусіди, школа, пересічні громадяни).

Щодо школи, то варто активізувати спільну роботу батьків і вчителів по залученню дітей до суспільно корисної праці, активного відпочинку, а також не намагатися відгородити від реалій сьогодення, а навчити з ними жити і розвиватися.

Позитивний вплив матиме спілкування з представниками правоохоронних органів у контексті ознайомлення з правами та обов'язками дітей у відповідній до віку формі (лекції, вікторини, тематичні бесіди тощо).

Заходи, що застосовуються в процесі забезпечення правомірної поведінки дитини під час воєнних дій, повинні спрямовуватися на формування правосвідомості і правової культури неповнолітніх.

Правосвідомість є елементом системи правового регулювання, оскільки вона порівнює дії конкретного суб'єкта (індивіда) з правовими вимогами [7, с. 66].

Г Клімова зазначає, що емоційно-психологічний компонент правової свідомості становлять відчуття і переживання, які мають соціальні суб'єкти у зв'язку з їх участю в правовідносинах і які формуються на основі правових знань та уявлень про норми права, юридичні права й обов'язки, а також законності, правотворчої і правозастосовної діяльності, та пов'язані зі сприйняттям й оцінкою правових явищ [8, с. 39].

У дитячому віці людина формує поведінкові навики на прикладі сім'ї й оточення. Правомірний вектор поведінки дитини є досить нестабільним і під впливом негативних проявів суспільного життя може змінитися на неправомірну поведінку.

Реалії війни можуть стати певним тригером для формування неправомірної поведінки на основі проявів маргінальності.

Злочинна поведінка маргінального середовища має у своїй основі певні обставини. Так, зміна соціокультурного середовища не проходить безслідно для внутрішнього світу особи. Цінності, норми і традиції, які підтримуються людиною, під час зміни її соціального статусу виявляються непотрібними, з'являється необхідність, як правило, вимушена, засвоєння нових норм і правил поведінки [9, с. 260-269].

Дитині складно обрати вид правової поведінки, визначитися з моральними цінностями в соціумі під час суспільно-правової аномії.

Аномія - це історично перехідний кризово-катастрофічний стан суспільних та особистісних структур, коли одні морально-правові регулятори вже не діють, а інші, змінюючи їх, ще не діють [10, с. 15].

Важливо попередити формування нігілістичного світогляду у дітей. Потрібно формувати розуміння того, що воєнні дії в державі є певним кризово-перехідним етапом розвитку суспільства і не виправдовують проявів протиправності і вседозволеності.

Прояви неправомірної поведінки у дітей можуть бути певною захисною реакцією, проявом страху і нерозуміння навколишньої дійсності. Соціальні служби і правоохоронні органи повинні розробити алгоритм дій щодо попередження неправомірної поведінки дітей під час війни, залучивши до процесу психологів, освітян, волонтерів і медичних працівників. Спільна робота матиме результат і допоможе максимально захистити наше молоде покоління від впливу війни.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Під час воєнного стану в Україні ми не можемо ізолювати дітей від впливу жорстоких реалій, але завдання усіх відповідних правоохоронних структур, соціальних служб, навчальних закладів, пересічних громадян навчити дітей адекватно сприймати усі потенційні загрози та докласти максимум зусиль для того, щоб ми виховали законослухняних громадян з чіткою правомірною поведінковою позицією. Також варто, з огляду на отриманий трагічний досвід війни, переглянути особливості діяльності відповідних служб та установ й удосконалити законодавство щодо забезпечення повноцінного розвитку дитини під час воєнних дій у державі.

Бібліографічний список

1. Pro okhoronu dytynstva: Zakon Ukrainy vid 26 kvit. 2001 roku № 2402-111 [On childhood protection: пha Law of Ukraine from April 26 2001, № 2402-Ш]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2402-14#Text [in Ukrainian].

2. Tsvik, M. V., Petryshyn, O. V., & Avramenko, L. V. (2009). Zahalna teoriia derzhavy i prava [General theory of the state and law]: pidruchnyk dlia studentiv yurydychnykh vyshchykh navchalnykh zakladiv. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

3. Bandurka, O. M., Holovko, O. M., & Perederii, O. S. (2018). Teoriia derzhavy i prava [Theory of the state and law]: pidruchnyk / Kharkiv, nats. un-t vnutr. sprav. Kharkiv [in Ukrainian].

4. Khto takyi yuvenalnyi politseiskyi ta chym vin zaimaietsia [Who is a juvenile policeman and what does he do?] (2022). Sait Holovnoho upravlinnia Natsionalnoi politsii v Ivano-Frankivskii oblasti - The website of the Main Directorate of the National Police in the Ivano-Frankivsk region. Retrieved from https://if.npu.gov.ua/news/khto-takiy- yuvenalniy-politseyskiy-ta-chim-vin-zaymaetsya [in Ukrainian].

5. Dity ta zbroini konflikty: normatyvno-pravova baza [Children and armed conflicts: normative and legal framework] (2022). Sait Muzeiu voiennoho dytynstva - The website of the Museum of Military Childhood. Retrieved from https:// warchildhood.org/ua/children-and-armed-conflict-legal-framework/ [in Ukrainian].

6. Nazar, T Ya. (2020). Metody vzaiemodii pidrozdiliv yuvenalnoi preventsii Natsionalnoi politsii ta tsentriv sotsialnykh sluzhb u profilaktytsi pravoporushen sered ditei [Methods of interaction between juvenile prevention units of the National Police and social service centers in the prevention of offenses among children]. Pryvatne ta publichne pravo - Private and public law, 3, 78-8. DOI https://doi.org/10.32845/2663-5666.2020.3.15 1 [in Ukrainian].

7. Balynska, O. M., & Humeniuk, L. Y (2013). Osnovy sotsiolohii prava (dlia pratsivnykiv orhaniv vnutrishnikh sprav) [Basics of sociology of law (for employees of internal affairs bodies)]: navchalnyi posibnyk. Lviv: Lvivskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav [in Ukrainian].

8. Klimova, H. P. (2012). Pravosvidomist: do teorii pytannia [Legal consciousness: to the theory of the question]. Aktualni pytannia innovatsiinoho rozvytku - Current issues of innovative development, 2, 35-41 [in Ukrainian].

9. Yosypiv, A., & Humin, O. (2021). Marhinalna povedinka yak vyd pravomirnoi povedinky [Marginal behavior as a type of legitimate behavior]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Seriia: «Yurydychni nauky» - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: «Legal Sciences», 3 (31), 260-269. DOI http: //doi. org/10.23939/law2021.31.260 [in Ukrainian].

10. Bachynin, V. A., Zhuravskyi, V. S., & Panov, M. I. (2003). Filosofiia prava [Philosophy of law]: slovnyk. Kyiv: In Yure [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru