Моделі інституційного забезпечення зовнішніх функцій України та Угорщини в контексті конституційно-правових підходів їх виокремлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Моделі інституційного забезпечення зовнішніх функцій України та Угорщини в контексті конституційно-правових підходів їх виокремлення

Горбаченко Олександра Володимирівна,

асистент кафедри державно-правових дисциплін,

Мета. Основною метою даної наукової статті є питання моделей інституційного забезпечення зовнішніх функцій України та Угорщини в контексті конституційно-правових підходів їх виокремлення. Питання зовнішнього середовища України було і є актуальним питанням усіх часів. Зовнішнє становище України в часи різних керманичів більшу частину історії незалежності мало місце метання від Заходу на Схід, а точніше де юре шлях на Захід, де факто на Схід. Повномасштабна війна в Україні завдає величезних людських, економічних та культурних втрат. Життя розділилося на ««до війни» та ««у війні». Все це відкидає Україну до стартової точки відліку, де по завершенню цієї агонічно-пропагандистської ««військової операції» настане період великої відбудови та покарання винних в рамках міжнародного права. Методика. Методика передбачає аналіз наявних науково-теоретичних матеріалів та формування рекомендацій, що відповідають вимогам часу. Методи. Наукове пізнання є складним та суперечливим процесом і в той же час найвищим рівнем пізнавальної діяльності. Методологія наукового пізнання -- специфічне історичне явище. Філософська методологія поєднує всі загальнонаукові способи в три великі групи. До першої належать: спостереження, порівняння. До другої: ідеалізація. До третьої: аналіз і синтез, індукція та дедукція, абстрагування та моделювання. В даній статті нами широко використовується усі три групи методів. На додачу ще й виділяємо історичний метод пізнання в контексті згадування подій 2008 року росії щодо Грузії. Результати. Призначення кожної держави, її напрямки функціонування, успішність, занедбаність та межі реалізації можна сьогодні яскраво розглядати під призмою її зовнішніх функцій. Питання функцій держави залишається одним з ключових питань теорії та практики державотворення. Вони відіграють важливу роль у здійсненні державної політики, оскільки не впливаючи на те чи інше явище суспільних відносин, держава не спроможна вирішувати поставлені перед нею завдання і досягати поставлених цілей. Усестороння реалізація державної політики є запорукою мирного і безпечного існування та подальшого розвитку всього суспільства. Дослідження питання виокремлення моделей інституційного забезпечення є не дослідженим на теренах України та недостатньо дослідженим на теренах Угорщини. В даній науковій статті ми робимо спробу розглянути моделі інституційного забезпечення під призмою форм реалізації, що на наш погляд підходяще розкриває сутність законодавчо-теоретичних підходів і виокремлює практичний нахил такої діяльності. В теорії держави і права як України, так і Угорщини є різні підходи до виокремлення підходів до форм реалізації, проте в силу відношення до республіканського типу обох держав, знаходимо їх схожості, що у випадку імплементації досвіду є досить зручним, зокрема на етапі приживлення запозиченого досвіду. Наукова новизна. Сучасний світ переживає наразі нелегкі часи в умовах глобальних зрушень та перетворень, що тягне за собою ряд наслідків до яких чимало держав, як і саме міжнародне право не є пристосованим. В українській науковій літературі практично в комплексі не досліджується проблематика оновлення міжнародно-правового функціонування, що є вкрай актуальним питанням як в цілому, так і для України зокрема, котра стала на шлях кардинального оновлення свого міжнародно-функціонального гардеробу. Саме тому для вироблення як найактуальніших рекомендацій по оновленню ситуації сьогоднішнього дня ми проводимо дослідження в контексті моделей інституційного забезпечення зовнішніх функцій. Практична значимість. Результати даного дослідження можуть бути підґрунтям для подальшого дослідження даного теоретично-правового напрямку та в ході проведення лекційних та семінарських занять з дисципліни «Теорія та історія держави і права» та «Міжнародне право».

Ключові слова: Україна, Угорщина, моделі, інституційне забезпечення, конституційно-правові підходи, зовнішні функції.

Oleksandra Horbachenko, assistant of the Department of State and Legal Disciplines, PhD student of law faculty of «KROK» University

Models of institutional provision of external functions of Ukraine and Hungary in the context of constitutional and legal approaches to their expression

Purpose. The main goal of this scientific article is the issue of models of institutional support of external Junctions of Ukraine and Hungary in the context of constitutional and legal approaches to their separation. The issue of the external environment of Ukraine has been and is an urgent issue of all times. The external position of Ukraine during the times of different helmsmen for most of the history of independence was a place of throwing from the West to the East, or rather de jure the path to the West, de facto to the East. A full-scale war in Ukraine causes huge human, economic and cultural losses. Life was divided into "before the war" and "in the war". All this pushes Ukraine to the starting point of reference, where after the end of this agony-propaganda "military operation" there will be a period of great reconstruction and punishment of the guilty within the framework of international law. Method. The methodology involves the analysis of available scientific and theoretical materials and the formation of recommendations that meet the requirements of the time. Methods. Scientific knowledge is a complex and contradictory process and at the same time the highest level of cognitive activity. The methodology of scientific knowledge is a specific historical phenomenon. Philosophical methodology combines all general scientific methods into three large groups. The first includes: observation, comparison. To the second: idealization. To the third: analysis and synthesis, induction and deduction, abstraction, and modeling. In this article, we widely use all three groups of methods. In addition, we highlight the historical method of learning in the context of recalling the events of 2008 by Russia in relation to Georgia. Results. The purpose of each state, its directions of functioning, success, neglect, and limits of implementation can be vividly considered today under the prism of its external functions. The issue of state functions remains one of the key issues in the theory and practice of state formation. They play an important role in the implementation of state policy, because without influencing this or that phenomenon of social relations, the state is unable to solve the tasks set before it and achieve the set goals. Comprehensive implementation of state policy is a guarantee of a peaceful and safe existence and further development of the entire society. Research on the issue of distinguishing models of institutional support has not been studied in the territory of Ukraine and is not sufficiently researched in the territory of Hungary. In this scientific article, we try to consider models of institutional support under the prism of forms of implementation, which, in our opinion, adequately reveals the essence of legislative and theoretical approaches and distinguishes the practical inclination of such activities. In the theory of the state and law of both Ukraine and Hungary, there are different approaches to distinguishing approaches to forms of implementation, however, due to the relation to the republican type of both states, we find their similarities, which is quite convenient in the case of implementing experience, often at the stage of inculcating the borrowed experience. Scientific novelty. The modern world is currently experiencing difficult times in the conditions of global shifts and transformations, which entails a few consequences to which many states, as well as international law itself, are not adapted. Ukrainian scientific literature practically does not comprehensively investigate the issue of renewing international legal functioning, which is an extremely urgent issue both in general and for Ukraine in particular, which has embarked on the path of radically renewing its international functional wardrobe. That is why we conduct research in the context of models of institutional provision of external functions to develop the most relevant recommendations for updating the situation today. Practical significance. The results of this study can be the basis for further research in this theoretical and legal direction and during lectures and seminars on the disciplines "Theory and History of the State and Law" and "International Law".

Key words: Ukraine, Hungary, models, institutional support, constitutional and legal approaches, external functions.

Вступ

Постановка проблеми. Питання курсу України, як держави було і є обговорюваним питанням. Такі події як 2014 та 2022 років були закладено ще за довго до їх початку. Можемо припустити це було питанням часу. Й ті незлічені жертви, що маємо сьогодні, було закладено керманичами практично відразу з проголошенням незалежності, не вірно обраним курсом. Адже століттями боротися за незалежність зокрема, від срср, і з отриманням, тримати курс на зближення знову. Це не розвиток, це шлях деградації. Питання незалежності, як і питання ЄС, НАТО сьогодні на провадженні позовної давності, ми знову боремося за незалежність ціною в тисячі загиблих життів, тисячі зруйнованих життів від колись срср, сьогодні рф. Знову приходимо до вихідної 1991 року, де варто аби дії де юре збігалися з де факто. Саме в такому випадку Україна зможе зрушити з місця. Сформовані моделі інституційного забезпечення з чітким розділенням обов'язків мають сприяти тому, що можемо спостерігати у випадку Угорщини.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В даній науковій статті були використані праці: О. Соскіна, К. Волинки, О. Бандурки, Г. Саміло, Ю. Ведєрнікова, Я. Костюченка, Хенес Ботонд, Йожеф Петретей, а також законодавчі положення обох держав.

Постановка завдання. Завданням даного наукового дослідження є висвітлення історико-правового аспекту становлення зовнішньої функції України від додержавних утворень до козацтва.

Виклад основного матеріалу дослідження

О. Соскін досліджуючи питання міжнародного курсу України наголошував на однозначний курс на Захід, в інакшому випадку нас чекатиме сценарій, що використався в Грузії. Враховуючи події від 24 лютого 2022 року знаходимо докази такого наголошення. Даним автором було пророковано два сценарію, від обраного залежитиме майбутнє не одного покоління:

1. «Західний», що характеризується активним процесом створення єдиної Європи, представленої єдиними міжнародними організаціями, що займаються різними аспектами діяльності. Економічно це Європейський Союз, члени якого орієнтовані на створення єдиного європейського ринку, це єдина європейська валюта та інші інструменти спільного розвитку, це військовий - НАТО та військові інтегровані європейські сили швидкого реагування, політичний - Європейський парламент, Рада Європи, ОБСЄ тощо. Водночас багато нових країн входить до ЄС. Варто додати, що сьогодні (і в майбутньому) світовим гарантом розвитку миру та демократії виступають США, які відіграють величезну роль у поширенні інтеграційних процесів на європейському просторі. Тому орієнтація на Захід є єдиним реально можливим сценарієм розвитку, яким мають керувати українські лідери.

2. «Східний», що тягне за собою посилення ефектів на євразійському континенті. Центральне місце тут посідає конгломерат під назвою російська федерація. Ціллю є одноосібне панування, використання шантажу, зниженням порогу задіяння ядерної зброї, посилення витрат на військове оснащення [і, с. 9-10].

У серпні 2008 року спалахнуло вторгнення росвійськ на територію Грузії. Чи не вперше з часів розпаду радянського союзу увесь світ побачив, що історична суть та жага до загарбань ніде не поділася. Такі події послугували доказом, як зазначив О. Соскін, що з рфією не можливо співпрацювати на засадах рівного партнерства. А основне, приводом до захоплення Абхазії та Південної Осетії стало: перше масова роздача громадянства рфії, друге «спасіння» своїх громадян відповідно, військове угрупування було створено із самих же містян. Ніяких законних підстав до виходу зі складу Грузії в даних територій не було. Проте для рфії це ніщо інше як самовизначення, при тому що на прикладі Ічкерії (Чечні), що виявила бажання до такого самовизначення і вийти зі складу рф роками застосовується геноцид. Так, вона ще й продемонструвала себе як державу подвійного стандарту. Перше йде посилення слова шляхом військової сили. Відповідно збільшення рівню тоталітаризму. Далі автором на основі такого курсу розвитку подій спровоковано розрад рф на окремі частини з яких вона сьогодні є найбільшою державою в світі [ 1, с.11].

Таким чином, на наш погляд сценарій рф наближається до колись срср - великого розпаду на окремі республіки. Щодо ролі білорусі, О. Соскіними було передбачено їх союз з рф, що лише збільшить рівень тоталітаризму та військової сили. Саме тому, даним автором настійливо було рекомендовано однозначно обрати курс на Захід, а від тоталітарно-нарощуючих сил держав зміцнити державний кордон та ввести візовий режим. В інакшому випадку відбудеться становлення України «сірою зоною» з перекочуванням хвиль можливих тоталітарних катаклізмів її територією та військом нападом, за сценарієм Грузії, де приводом стане Крим та Закарпаття [і, с.12, 16].

Як вбачаємо події 2014 та 2022 років були закладено ще за довго до їх початку. Виходячи від О. Соскіна можемо припустити це було питанням часу. Й ті незлічені жертви, що маємо сьогодні, було закладено керманичами практично відразу з проголошенням незалежності, не вірно обраним курсом. Адже століттями боротися за незалежність зокрема, від срср, і з отриманням, тримати курс на зближення знову. Це не розвиток, це шлях деградації. Питання незалежності, як і питання ЄС, НАТО сьогодні на провадженні позовної давності, ми знову боремося за незалежність ціною в тисячі загиблих життів, тисячі зруйнованих життів від колись срср, сьогодні рф. Знову приходимо до вихідної 1991 року, де варто аби дії де юре збігалися з де факто. Саме в такому випадку Україна зможе зрушити з місця. Теорія держави і права, в залежності від автора, складу авторів містить різні підходи до виокремлення форм здійснення функцій держави, що являються їх зовнішнім оформленням практичної діяльності органів державної влади. Наприклад К. Волинка виділяє: правотворчу, правовиконавчу та правоохоронну [2, с.49]. О. Бандурка виділяє законодавчу, виконавчу, судову та контрольно-наглядову [3, с.102]. Заради справедливості варто відмітити, що виходячи від

О. Бандурки, форми практично збігаються з гілками влади, при цьому такі межі практично не передбачають діяльність Президента та його можливість видавати укази, що юридично значимі на всій території й знаходяться на правовому рівні з постановами Верховної ради та Кабінету міністрів, при цьому він конституційно не відноситься до жодної із запропонованих даним автором форм. Г. Саміло в свій час виділяє: правотворчу - форма реалізації функцій держави через видання законів, інших нормативних актів, пов'язана з прийняттям, зміною та скасуванням правових норм; правозастосовну - діяльність суб'єктів державної влади з метою виконання законодавчих та нормативних вимог; оперативно-виконавчу - робота державних органів і посадових осіб, які виконують розпорядчу функцію і здійснюють діяльність шляхом видання актів застосування норм права, на підставі яких виникають, зникають і змінюються правовідносини; правоохоронну - діяльність органів державної влади по охороні норм права від порушень, захист прав і свобод та забезпечення виконання обов'язків [4, с. 61].

Ю. Ведєрніков до форм відносить: правотворча - діяльність органів державної влади з підготовки та прийняття законодавчих актів; правоохоронна - діяльність органів судової та правоохоронної влади пов'язана із захистом прав і свобод людини, запобігання правопорушень та притягнення до юридичної відповідальності; правозастосовна - діяльність органів державної влади щодо вирішення конкретних юридичних справ за допомогою прийняття актів застосування норм права з наявністю персоніфікованого характеру; правоінтерпретаційна - діяльність органів державної влади пов'язана із прийняттям актів тлумачення норми права, де пояснюється сам зміст правової норми; правоустановча - діяльність первинних органів держвлади по створенню вторинних [5, с. 64].

Відповідно до тлумачень Конституційного суду України Верховна Рада, Президент та Кабінет Міністрів наділені окремими конституційними повноваженнями у сфері зовнішньополітичної діяльності, проте тільки за Президентом, як за главою держави закріплене право керувати такою діяльністю в цілому. Згідно Конституції України повноваження Президента та інших суб'єктів зовнішньополітичної діяльності є нормами прямої дії. Це означає, що глава держави не лише здійснює загальне керівництво зовнішньополітичним напрямом держави відповідно до засад зовнішньої політики України, визначених Верховною Радою України, а й використовує відповідні засоби впливу на зовнішньополітичний напрямок держави з метою забезпечення національних інтересів і безпеки України. Реалізація зовнішньополітичних засад держави, визначених Верховною Радою України, що здійснюється під керівництвом Президента України та забезпечується Кабінетом Міністрів України та Міністерством закордонних справ України, потребує координації діяльності цих органів виконавчої влади главою держави, у тому числі з питань персонального забезпечення у цій сфері. Керуючи зовнішньополітичною діяльністю держави, Президент України своїми указами та дорученнями впливає на діяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України [6].

На наш погляд, складові запропоновані Г. Саміло, є найбільш вдалими в межах даного питання зокрема, саме тому беремо їх за основу.

Інституційне забезпечення, чи ж як Я. Костюченко запропонував «державний менеджмент», є діяльністю органів державної влади, в законодавчо визначених та передбачених межах [7, с. 136].

Моделі інституційного забезпечення зовнішніх функцій донині не було приділено уваги на науковому рівні. Ми зі свого боку, розглядаємо даний напрямок під призмою саме форм реалізації, що на наш погляд підходяще розкриває сутність законодавчо - теоретичних підходів і виокремлює практичний нахил такої діяльності. Вище вказане зображаємо в Схемі № 1.

Такі моделі інституційної діяльності органів державної влади України виходять безпосередньо від конституційно-правових положень щодо розділення державних обов'язків на сфери. За положеннями Основного Закону України Президент виступає керівником зовнішньополітичної діяльності держави [8, ст. 106], Верховна Рада - орган, що визначає зовнішню та внутрішню політику України на законодавчому рівні [8, ст. 106], Кабінет Міністрів України - забезпечує здійснення зовнішньої політики [8, ст. 106]. Прем'єр міністр здійснює керівництво Кабінетом Міністрів України [8, ст. 114].

Схема № 1.

Інституційне забезпечення зовнішніх функцій є ніщо інше, як комплексним підходом. Постанова КМУ «Положення про Міністерство закордонних справ» від 30.03.2016 року за № 281 - Кабінет Міністрів є координуючим органом Міністерства закордонних справ, який у свою чергу є центральним органом виконавчої влади у сфері інституційного забезпечення зовнішньополітичної діяльності держави. Основними цілями і призначенням такого центрального органу виконавчої влади за вище згаданою Постановою виступають: 1. забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері міжнародних відносин; 2. забезпечувати захист національних інтересів України в міжнародних відносинах; дипломатичні засоби і методи забезпечення суверенітету, міжнародної безпеки, територіальної цілісності та недоторканності кордонів України, політичних, торговельно-економічних, культурних, гуманітарних та інших інтересів; розвиток відносин з іноземними українцями та їх громадськими організаціями, координація діяльності органів внутрішніх справ щодо розвитку таких відносин; державні органи інформацією, необхідною для здійснення ефективної зовнішньої та внутрішньої політики в Україні; 3. реалізує в Україні зовнішньополітичний курс, спрямований на розвиток політичних, економічних, культурно-гуманітарних, наукових та інших відносин з іноземними державами та міжнародними організаціями; 4. координування діяльності державних органів з метою реалізації єдиної зовнішньої політики України; 5. захист прав та інтересів громадян та юридичних осіб України за кордоном; 6. сприяти утвердженню міжнародного престижу України та підвищенню її іміджу як надійного та передбачуваного партнера у світі; 7. вивчення та аналіз політичної та економічної ситуації у світі, зовнішньої та внутрішньої політики зарубіжних країн, діяльності міжнародних організацій; 8. участь у реалізації державної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції національної економіки у світову економічну систему в межах компетенції, передбаченої законом; 9. участь у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на інтеграцію України до європейського політичного, економічного, безпекового та правового простору, членство в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору; 10. участь у забезпеченні розвитку міжнародного права [9].

З точки зору Угорщини, на наш погляд моделі інституційного забезпечення є схожими з українськими. Виходячи від Хенес Ботонд можемо виділити такі моделі: 1. модель виконавчої діяльності; 2. модель законодавчої діяльності; 3. модель правоохоронної діяльності [10]. Що є досить схожим до О. Бандурки. Виходячи від Основного Закону Угорщини можемо наголосити, що форми реалізації, підходяще розкривають сутність законодавчо-теоретичних підходів і виокремлює практичний нахил такої діяльності. Проте, виходячи від останнього можемо виділити саме конституційні моделі діяльності органів державної влади Угорщини на прикладі України.

Схема № 2.

інституційного забезпечення зовнішній держава

За статтею 1 Конституції Угорщини Парламент є вищим представницьким органом Угорщини, що створює та вносить зміни до Основного закону Угорщини; створює закони; уповноважує визнання обов'язкової сили міжнародного договору; приймає рішення про оголошення воєнного стану та укладення миру; приймає рішення щодо особливого правового порядку та участі у військових діях; здійснює громадське милосердя [11].

За статтею 9 Конституції Угорщини Президент є Главою Угорщини, який виражає єдність нації та стежить за демократичним функціонуванням державного устрою. Є Головнокомандувачем збройних сил Угорщини, визнає обов'язкову сферу дії міжнародного договору на підставі повноваження Парламенту; доручає і приймає послів і емісарів [11].

Статтею 15 Конституції Угорщини передбачено Уряд є загальним органом виконавчої влади, чиї завдання та повноваження охоплюють усе, що прямо не віднесено до завдань та повноважень інших органів в Основному законі чи законодавстві. Уряд відповідальний перед парламентом. Щодо Прем'єр-міністру, то статтею 18 говориться, що він визначає загальну політику Уряду [11]. Варто відмітити, що на відміну від Конституції України, Конституція Угорщини не містить чітких повноважень органів державної влади в питанні зовнішньої діяльності. Для отримання повної відповіді, Конституції виходить замало, для цього необхідно звернутися додатково до інших нормативно-правових актів, зокрема Постанови Уряду Угорщини 182/2022 (т.24) «Про обов'язки та повноваження уряду» передбачає в питанні Прем'єр-міністра: повинен представляти Угорщину в Європейській Раді, і повинен організувати представництво Угорщини з усіх питань, що стосуються Європейського Союзу, які вимагають участі держави на найвищому рівні, якщо інше не ухвалено Основним Законом або Законом; визначає та координує діяльність міністрів, у якій він може давати вказівки міністрам щодо здійснення їх діяльності; визначає загальну політику Уряду та керує її реалізацією. Поряд з цим в питанні Європейського Союзу зазначаємо, що Прем'єр-міністр може діяти як особисто, так і через Державного секретаря. Обов'язками виступають: а)вести переговори з державами-членами Європейського Союзу та з представниками установ Європейського Союзу; б) брати участь у підготовці та проведенні тематичних засідань уряду ЄС; в) брати участь у системі урядової координації, пов'язаної із членством у Європейському Союзі; г) підтримувати зв'язок та погоджувати з міністром та міністрами, відповідальними за позицію уряду щодо членства в ЄС; д) звертатися за порадою та консультуватися з державними органами [12]. В питанні Міністра закордонних справ і торгівлі: 1. формулювати зовнішньоекономічну політику Уряду, в рамках якої здійснює оцінку та аналіз зовнішньоекономічних і міжнародних процесів, що їх зачіпають; 2. брати участь у відстоюванні економічних інтересів Угорщини за кордоном, у відповідній діяльності з розвитку торгівлі та у створенні сприятливого іміджу Угорщини, в рамках чого сприяє зміцненню зовнішньоекономічної діяльності та цивільних відносин, підтримує реалізацію зовнішньоекономічних цілей та форумів, що сприяють міжнародному співробітництву; 3. готування та координування виконання угод про стратегічне співробітництво з великими компаніями; 4. керувати системою регіональної інвестиційної допомоги, яка може надаватися окремими рішеннями Уряду; 5. нести відповідальність «за» та «в» контексті багатосторонньої торгової політики; 6. у співпраці із заінтересованим членом уряду формулювати позицію уряду щодо спільної комерційної політики Європейського Союзу; 7. забезпечувати відповідність зобов'язань міжнародної торгової політики внутрішньому законодавству; 8. нести відповідальність за виконання Угоди про торгівлю та співпрацю між Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії, з одного боку, та Сполученим Королівством Великобританії та Північної Ірландії, з іншого боку, а також за координацію відносин між Сторонами у зв'язку з цим; 9. відповідає за управління зовнішньоекономічною дипломатичною мережею; 10. виконувати завдання, пов'язані з угодами про захист інвестицій; 11. розробляти позицію, яку слід зайняти на міжнародних переговорах з енергетики, та представляти її на двосторонніх та багатосторонніх переговорах [12].

Таким чином, Йожеф Петретей вдало підсумовує, що поділ влади служить і розподілу праці, і водночас ефективному виконанню державних завдань. Ефективне виконання функцій державних органів може бути забезпечено точним розподілом завдань і повноважень, а також встановленням і запровадженням твердих, чітких і обов'язкових матеріальних і процедурних правил. Важливим елементом гарантії є те, що ці повноваження визначено в нормативній Конституції, оскільки це може гарантувати, що якщо виконання завдань і повноважень державного органу, передбачених основним законом, порушується, це можна виправити. органом конституційного захисту через неконституційність. Внаслідок інституційного поділу принцип поділу влади є найважливішим організаційним принципом устрою держави. Метою моделей інституційного розподілу влади є верховенство права, тобто розподіл державних завдань і повноважень - таким чином, здійснення державної влади - на різні органи, що запобігає або принаймні зменшує концентрацію державної влади та ризик зловживання владою заради свободи громадянина та безпеки. З іншого боку, поділ влади має також демократичну мету, оскільки дає змогу через вибори представництва різних політичних течій і груп у народному представництві, забезпечує їхню участь у формуванні волі держави. Завдяки конституційно врегульованій взаємодії державних органів він об'єднує існуючі в суспільстві плюралістичні політичні сили, доповнюючи таким чином представництво інтеграцією. Нарешті, поділ влади служить розподілу праці та ефективному виконанню державних завдань, а саме через професійно та компетентно сформовані державні органи. Однак цілі поділу влади - обмеження влади за верховенства права, демократичне представництво та раціональне виконання завдань - є лише керівними принципами, реалізація яких залежить від умов часу та пов'язаних із цим правові норми [13].

Висновки

Поділ влади служить розподілу праці, і водночас ефективному виконанню державних завдань. Ефективне виконання функцій державних органів може бути забезпечено точним розподілом завдань і повноважень, а також встановленням і запровадженням твердих, чітких і обов'язкових матеріальних і процедурних правил. Важливим елементом гарантії є те, що ці повноваження визначено в нормативній Конституції, оскільки це може гарантувати, що якщо виконання завдань і повноважень державного органу, передбачених основним законом, порушується, це можна виправити, органом конституційного захисту через неконституційність. Конституційно -правові моделі інституційного забезпечення України та Угорщини є спорідненими, що на наш погляд у випадку імплементації досвіду є досить зручним, вчасності на етапі приживлення запозиченого досвіду.

Список використаних джерел

1. Соскін О. Вступ до НАТО - стратегічний вибір України. Інститут трансформацій суспільства. Київ, 2008. 192 с.

2. Волинка К. Теорія держави і права: навчальний посібник. МАУП. Київ, 2003. 239 с.

3. Бандурка О. Теорія держави і права: підручник. Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків, 2018. 416 с.

4. Саміло Г. Теорія держави і права: навчальний посібник. Запоріжжя, 2010. 348 с.

5. Ведєрніков Ю. Теорія держави і права: підручник. Дніпро. Ліра-ЛТД, 2015. 468 с.

6. Конституційний Суд України. Міжнародні відносини. URL: https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/5225-mizhnarodni-vidnosyny. (дата звернення 11.08.2022).

7. Костюченко Я. Модель інституційного забезпечення реалізації угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Підприємство, господарство і право. Конституційне право. 2020.

8. Конституція України (Основний Закон) від 28.06.1996 року. №30, ст. 141. В редакції станом на 13.08.2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96- %Do%B2%Di%8o#Text.

9. Положення про Міністерство закордонних справ: Постанова КМУ від 30.03.2016 року. № 281. В редакції станом на 13.08.2022. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/281-2016-%D0%BF#top.

10. Henez Botond A jogallam fogalom fejlodese - A dualizmus rendszere. URL: https://www.studocu.com/hu/document/nemzeti-kozszolgalati-egyetem/allam-es- jogelmelet/ii-felev-majt/21305917. (дата звернення 14.08.2022).

11. Magyarorszag Alaptorvenye (2011. aprilis 25.). URL:

https://net.jogtar.hu/jogszabaly?docid=A1100425.ATV. (дата звернення 15.08.2022)

12. Korm. Rendelet a Kormany tagjainak feladat- es hataskorerol. 2022, 182 (V. 24.). URL: https://net.jogtar.hu/jogszabaly?docid=A2200182.KOR&searchUrl=/gyorskereso%3F3%225A9 r%25C5%2591l. (дата звернення 15.08.2022).

13. Petretei Jozsef Hatalommegosztas. URL: https://ijoten.hu/szocikk/alkotmanyjog- hatalommegosztas#block-753. (дата звернення 15.08.2022).

References

1. Soskin, O. (2008). Vstup do NATO - stratehichnyi vybir Ukrainy. Instytut transformatsii suspilstva [Joining NATO is Ukraine's strategic choice]. Institute of Society Transformations. Kyiv. (in Ukrainian)

2. Volynka, K. (2003). Teoriia derzhavy i prava [Theory of the state and law]. Tutorial. MAUP. Kyiv. (in Ukrainian)

3. Bandurka, O. (2018). Teoriia derzhavy i prava [Theory of the state and law]. Kharkiv National University of Internal Affairs. Kharkiv. (in Ukrainian)

4. Samilo, G. (2010). Teoriia derzhavy iprava [Theory of the state and law]. Zaporizhzhia. (in Ukrainian)

5. Vedernikov, Yu. (2015). Teoriia derzhavy i prava [Theory of the state and law]. Dnipro Lira-LTD. (in Ukrainian)

6. The Constitutional Court of Ukraine. International relations. Retrieved from: https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/5225-mizhnarodni-vidnosyny. (Accessed 11.08.2022). (in Ukrainian)

7. Kostyuchenko, Ya. (2020). Model instytutsiinoho zabezpechennia realizatsii uhody pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu ta YeS [A model of institutional support for the implementation of the association agreement between Ukraine and the EU]. Enterprise, economy and law. Constitutional right, 2020, 1, 133-137. (in Ukrainian)'

8. The Constitution of Ukraine (Fundamental Law) dated (1996, June 28). No. 30, Art. 141.In the editorial office as of 08/13/2022. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text. (in Ukrainian)

9. Regulations on the Ministry of Foreign Affairs: Resolution of the CMU (2016, March 30). No. 281. In the editorial office as of 08/13/2022. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/281-2016-%D0%BF#top. (in Ukrainian)

10. Henez Botond A jogallam fogalom fejlodese - A dualizmus rendszere. Retrieved from: https://www.studocu.com/hu/document/nemzeti-kozszolgalati-egyetem/allam-es- jogelmelet/ii-felev-majt/21305917. (Accessed 14.08.2022). (in Hungarian)

11. Magyarorszag Alaptorvenye (2011. aprilis 25.). Retrieved from: https://net.jogtar.hu/jogszabaly?docid=Aiioo425.ATV. (Accessed 15.08.2022)

12. Korm. Rendelet a Kormany tagjainak feladat- es hataskorerol, 2022, 182 (V. 24.) URL: https://net.jogtar.hu/jogszabaly?docid=A2200182.KOR&searchUrl=/gyorskereso%3F3%225 A9r%25C5%2591l. (Accessed 15.08.2022). (in Hungarian)

13. Petretei Jozsef. Hatalommegosztas. Retrieved from:

https://ijoten.hu/szocikk/alkotmanyjog-hatalommegosztas#block-753. (Accessed 15.08.2022). (in Hungarian)

Размещено на Allbest.ru