Реалізація правових засад захисту прав інтелектуальної власності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація правових засад захисту прав інтелектуальної власності в Україні

Галина У.С. доктор економічних наук, професор (Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова, м. Черкаси, Україна)

Досліджено сучасний стан захисту прав інтелектуальної власності в Україні. Зокрема, узагальнено досвід провідних країн щодо створення правової бази та відповідних інституцій визнання та захисту інтелектуальної власності. Визначено основні об'єкти та суб'єкти інтелектуальної власності. Розкрито зміст правового захисту інтелектуальної власності в Україні на основі чинної нормативної бази та міжнародних актів.

Досліджено діяльність Укрпатенту щодо реєстрації прав інтелектуальної власності. За результатами здійсненого дослідження сформульовано пропозиції щодо подальшої державної підтримки та забезпечення інтелектуальних прав авторів.

Ключові слова: інтелектуальна власність, право інтелектуальної власності, авторські права, суміжне право, право промислової власності.

Abstract

Implementation of the legal framework for the protection of intellectual property rights in Ukraine

Halyna Us.

Intellectual property is a legal term for the creations of mind and intellectual property rights are the rights provided by law for the exclusive use of creations of the mind. Examples of intellectual property include music, literature, and other artistic works; discoveries and inventions; and words, phrases, symbols, and designs. Examples of intellectual property rights include trademark, copyright and patent. Every inventor has the right to monopolies' their invention and ensures no one else duplicates it for monetary gains. As such, they need to protect their creations by registering patents, copyrights, trademarks and/or industrial designs.

The article conducted a study of the modern realities of Ukraine in the protection and registration of intellectual property rights. On the basis of statistical data, conclusions are drawn and proposals for ensuring the protection of authors are formulated.

It has been determined that intellectual property rights is prerequisite for better identification, planning, commercialization, rendering, and thereby protection of invention or creativity. In particular, it is proposed to: increase patent activity and commercialization of intellectual property, namely: optimize payment of remuneration; at the state level, create favorable conditions for applicants (digital depository); to improve the legal protection of inventors and liability for infringement.

Therefore, the management of intellectual property and intellectual property rights is a multidimensional task and calls for many different actions and strategies which need to be aligned with national laws and international treaties and practices. Different forms of intellectual property rights demand different treatment, handling, planning, and strategies and engagement of persons with different domain knowledge such as science.

Keywords: intellectual property, intellectual property law, copyright, related law, industrial property law.

Постановка проблеми

Динамічний розвиток суспільства стимулює людей, певні групи та компанії на розробку та впровадження нових інструментів, що оптимізують виробничі процеси, створюють культурну спадщину, тобто формують певні продукти людського інтелекту. Проте результати інтелектуальної діяльності потребують впровадження захисних прав, які застосовуються до фізичної власності, яка формує матеріальні активи. На цей час в Україні, як і в більшості розвинених країн світу, є інститут захисту продукту людського інтелекту, тобто «інтелектуальної власності». На законодавчому рівні ухвалено низку законів, що захищають права людей щодо результатів їхньої діяльності. Проте, як показує практика, цей інститут має певні недосконалості та дозволяє уникнути відповідальності особам, що використовують об'єкти інтелектуальної власності без погодження з автором. Тому на сьогодні є актуальним питання вдосконалення правової бази захисту прав інтелектуальної власності та відповідальності за її порушення.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми

Чарльз Вудбарі в 1845 р. уперше вжив термін «інтелектуальна власність». 1846 р. Альфред Ніон у своїй праці «Цивільні права авторів, артистів та винахідників» увів у вжиток цю дефініцію в Європі. Але більшість науковців і дослідників вважають, що історія терміна почалася в 1967 р. внаслідок створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Вона доклала значних зусиль для світового визнання та закріплення терміна, який є ключовою складовою частиною її назви [1]. Відповідно до підписаної у Стокгольмі Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, було визначено такі складові «інтелектуальної власності»: літературні, художні та наукові твори; виконавчу діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі; винаходи у сферах людської діяльності; наукові відкриття; промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення; захист від недобросовісної конкуренції; усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях [2].

На сьогодні є велика кількість визначень «інтелектуальної власності». Науковці досліджують інтелектуальну власність як результат втілення ідей, творчих думок, винаходів, технологій та їх комерційне застосування [3]. Також є тлумачення інтелектуальної власності як юридичної категорії - право власності, оскільки економічні відносини власності регулюються природним правом за законодавством [4]. Комерціалізація результатів інноваційної діяльності дозволяє досліджувати інтелектуальну власність, і як товар (як нематеріальний актив), і як капітал (витрати на освіту та вкладання у нематеріальні активи), вважають автори курсу «Право інтелектуальної власності» [5]. Отже, наявні різні підходи до визначення цієї дефініції, проте найпоширеніше визначення свідчить, що це виключне право, яке має тимчасовий характер, закріплене законом і спрямоване на результати інтелектуальної діяльності і засоби індивідуалізації. По суті, право інтелектуальної власності є поширеним типом правового захисту інтелектуальної власності для тих, хто винаходить. Отже, інтелектуальна власність - це категоричний опис сукупності нематеріальних активів, що належать компанії чи фізичній особі та захищені законом від стороннього використання чи реалізації без їхньої згоди.

За період незалежності в Україні сформовано певний комплекс правових актів, які спрямовані за захист інтелектуальної власності в державі. Зокрема, Конституція України, Цивільний кодекс України, Закони України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про правову охорону географічних зазначень», «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, Правила складання та подання заявки на винахід та заявки на корисну модель тощо.

Проте, не зважаючи на значні дослідження у цій царині та правове врегулювання, й дотепер наявні окремі дискусійні питання щодо трактування інтелектуальної власності та її правового підґрунтя.

Мета статті: дослідити сучасний стан захисту інтелектуальної власності в Україні, обґрунтувати напрями забезпечення прав інтелектуальної власності на рівні держави.

Виклад основного матеріалу

У сучасних реаліях розвиток країни, що відбувається в умовах «жорстокої» конкуренції, все більше переміщується у сферу інтелектуального потенціалу [6].

В Україні право інтелектуальної власності закріплено у статті 418 Цивільного кодексу України [7], відповідно до якої «право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншими законами» [7].

Метою прав інтелектуальної власності є заохочення нових творінь, у тому числі технологій, творів мистецтва та винаходів, які можуть сприяти економічному зростанню. Права інтелектуальної власності збільшують стимули для людей продовжувати створювати речі, які продукують нові робочі місця та нові технології, водночас дозволяючи суспільству поліпшуватися та розвиватися ще швидше.

У Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41) [8]. Проте не кожний результат творчої діяльності стає об'єктом інтелектуальної власності. Об'єктом інтелектуальної власності визнається лише такий результат творчої діяльності, який відповідає встановленим вимогам закону (рис. 1).

Рис. 1. Види об'єктів інтелектуальної власності

Джерело: побудовано автором за даними [9]

Виокремлюють безліч об'єктів захисту прав інтелектуальної власності, а саме:

- авторські права (літературні, художні, аудіо-, відеотвори, комп'ютерні програми, бази даних, карти, фотографічні твори);

- суміжне право (виконання твору, фонограма, відеограма, передача організації мовлення);

- право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки, топографії інтегральних мікросхем);

- засоби індивідуалізації товарів та учасників господарського обігу (фірмові та комерційні найменування, географічні зазначення, знак для товарів та послуг, промисловий зразок);

- особливі об'єкти інтелектуальної власності (наукове відкриття, сорти рослин та породи тварин, комерційна таємниця);

- фольклор та традиційні знання [9].

Суб'єктами інтелектуальної власності є автори, виконавці, винахідники, раціоналізатори. Право інтелектуальної власності, відповідно до норм чинного законодавства, становлять дві групи прав суб'єкта: особисті немайнові права (право на визнання творцем; право зазначати чи не зазначати, дозволяти зазначати чи не дозволяти зазначати своє ім'я (псевдонім) під час використання об'єкта права інтелектуальної власності; інші особисті немайнові права) та майнові права (право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати використанню об'єкта права інтелектуальної власності; право на розпорядження правом інтелектуальної власності; інші майнові права) [7].

Серед основних видів порушення, як в Україні, так і світі, права інтелектуальної власності виокремлюють: піратство; плагіат; несумлінна реєстрація; недобросовісна конкуренція; підроблення та зміна інформації; розмиття торговельної марки.

Перші спроби захисту інтелектуальної власності були зроблені в XIX ст., а саме впровадження терміна «авторське право» Бернською конвенцією [10] та закріплення поняття «промислова власність» Паризькою конвенцією [11]. Що ж до України, то державна реєстрація авторського права здійснюється відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» [12] та Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» [13].

Сучасний розвиток інформаційних технологій потребує удосконалення принципів захисту інтелектуальної власності. Об'єктів інтелектуальної власності стає дедалі більше, отже, і можливості порушення інтересів правовласників зростають. З метою протидії таким проявам було створено: Всесвітню організацію інтелектуальної власності, Міжнародну спілку з охорони промислової власності (Паризький союз), Спілку з охорони селекційних досягнень та інші.

В Україні з метою захисту прав інтелектуальної власності також створено певні інституції. Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» [14], яке виконує функції Національного органу інтелектуальної власності, зокрема приймає заявки, здійснює їхню експертизу, ухвалює рішення щодо них (промислова власність); здійснює державну реєстрацію промислових зразків та видачу свідоцтв, географічних зазначень, винаходів і корисних моделей, видає патенти на винаходи і корисні моделі тощо.

Не зважаючи на певні економічні та суспільні труднощі, що виникли у зв'язку із короновірусними обмеженнями, варто відзначити, що подання заявок до Укрпатенту на реєстрацію об'єктів власності в 2021 р. зросло (табл. 1).

Таблиця 1. Показники надходження заявок реєстрації об'єктів промислової власності[14]

У 2021 р. активність у поданні заявок на об'єкти промислової власності збільшилася на 6,7 % порівняно з 2020 р. (понад 49,1 тис. заявок), зокрема, відбулось зростання заявок на винаходи та торговельні марки (+ 6,2 %, + 11,1 % відповідно). Водночас було відмічено зменшення кількості заявок на корисні моделі та промислові зразки (- 16,1 %, - 9,3 % відповідно). У загальній кількості поданих заявок частка заявок на винаходи становила 6,9 %, на корисні моделі - 9,0 %, на промислові зразки - 3,8 %, на торговельні марки - 80,3 %. Частка заявок на торговельні марки за міжнародною процедурою в загальній кількості заявок на торговельні марки становила 20,6 %. Загалом станом на 1 липня 2022 р. (з 1992 року) здійснено реєстрацію 652 221 об'єкта промислової власності: 130 767 винаходів; 151 311 корисних моделей; 45 161 промислового зразка; 321 810 торговельних марок з урахуванням розділених реєстрацій; 13 топографій ІМС (компонувань напівпровідникових виробів); 3 124 географічних зазначень; 35 свідоцтв на право використання кваліфікованих зазначень походження товарів (географічних зазначень) [14].

У 2021 р. національними заявниками подано понад 5,6 тис. заявок на винаходи та корисні моделі, це на 12,4 % менше порівняно з 2020 р. (табл. 2). Традиційно переважають заявки на корисні моделі, їх частка в загальній кількості поданих заявок становила майже 76,8 %.

Таблиця 2 Надходження заявок на винаходи і корисні моделі від національних заявників [14]