Норми адміністративного права як об’єкт цілепокладання: поняття та ознаки

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Кафедра історії України та правознавства

Норми адміністративного права як об'єкт цілепокладання: поняття та ознаки

Кантор Н.Ю., к.ю.н., доцент

м. Дрогобич, Україна

Анотація

У статті автором на підставі аналізу різноманітних думок, окреслено ознаки та сформульовано поняття норм адміністративного права, висловлено авторську точку зору з деяких принципових аспектів порушеної проблематики. Зокрема, зауважено, що методологічно вірною є теза про те, що норма адміністративного права кристалізується крізь призму предмету адміністративного права, тобто сферою її об'єктивізації є особлива група суспільних відносин, які: пов'язані з реалізацією (захистом) суб'єктивних публічних прав, свобод та законних інтересів суб'єктів адміністративного права; у «фундаменті» їх виникнення мають публічні інтереси; можуть виникати між будь-якими суб'єктами права, наділеними публічними правами та обов'язками; виникають, змінюються та припиняються на підставі особливих юридичних фактів (з приводу реалізації прав і свобод приватних осіб, виконання ними своїх обов'язків, а також виконання адміністративних зобов'язань уповноваженими органами тощо).

Серед перманентних особливостей норм адміністративного права, виокремлено такі: є первинними елементами системи адміністративного права; спрямовані на правове регулювання тих суспільних відносин, що формують предмет адміністративного права; мета - створення умов та нормативного забезпечення реалізації, охорони та захисту прав і свобод особи в публічно-правовій сфері суспільних відносин; реалізація забезпечується за допомогою державно-примусових, організаційних, роз'яснювальних стимулюючих та інших засобів впливу.

На підставі вищевикладеного, зазначено, що адміністративно-правові норми - є первинними елементами системи адміністративного права, реалізація яких забезпечується за допомогою державно-примусових, організаційних, роз'яснювальних стимулюючих та інших засобів впливу, спрямовані на правове регулювання тих суспільних відносин, що формують предмет адміністративного права, з метою створення умов та нормативного забезпечення реалізації, охорони та захисту прав і свобод особи в публічно-правовій сфері суспільних відносин.

Ключові слова: адміністративне право; адміністративно-правові відносини; мета; норма адміністративного права; цілепокладання.

Annotation

Norms of administrative law as the object of targeting: concepts and signs

N. Kantor, Associate Professor of the Department of History of Ukraine and Jurisprudence, Ivan Franko Drohobytsk State Pedagogical University, Drohobych, Ukraine

In the article, based on the analysis of various points of view, the author outlines the features and formulates the concept of the norms of administrative law, expresses the author's point of view on some fundamental aspects of the problem. In particular, it was noted that the thesis that the norm of administrative law is crystallized through the prism of the subject of administrative law is methodologically correct, i.e. the sphere of its objectification is a special group of social relations that: are related to the realization (protection) of subjective public rights , freedoms and legitimate interests of subjects of administrative law; public interests are at the “foundation” of their emergence; may arise between any legal entities endowed with public rights and obligations; arise, change and terminate on the basis of special legal facts (regarding the exercise of the rights and freedoms of private individuals, their performance of their duties, as well as the performance of administrative obligations by authorized bodies, etc.).

Among the permanent features of the norms of administrative law, the following are highlighted: they are the primary elements of the system of administrative law; aimed at the legal regulation of those social relations that form the subject of administrative law; the goal is to create conditions and regulatory support for the implementation, protection and protection of individual rights and freedoms in the public-law sphere of social relations; implementation is ensured with the help of state coercive, organizational, explanatory, stimulating and other means of influence.

On the basis of the above, it is stated that administrative and legal norms are the primary elements of the administrative law system, the implementation of which is ensured with the help of state coercive, organizational, explanatory, stimulating and other means of influence, aimed at the legal regulation of those social relations that form the subject administrative law, with the aim of creating conditions and regulatory support for the realization, protection and protection of the rights and freedoms of a person in the public-law sphere of social relations.

Key words: administrative law; administrative-legal relations; goal; rule of administrative law; goal-setting.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Останнім часом все більше і більше з'являється наукових досліджень про норми адміністративного права, в яких піднімаються та вивчаються ті аспекти проблематики чи властивості, риси норм, що раніше не вивчалися, а їх об'єктивізація та конкретизація в рамках адміністративного права вважалася методологічною помилкою. Поступово «відтрушуючи» із себе «пил» у вигляді ідеологічного навантаження, застарілих догм та архаїзмів, що часом заважало розглянути справжню позицію дослідника або [як правило] і зовсім спотворювало справжню суть чи то правового засобу, чи то правового інституту, чи то правової галузі в цілому, сучасна правова наука дедалі частіше вивчає адміністративне право та її призначення не крізь призму етатизму, а бачить його зовсім по-новому, у новій якості, дозволяючи відкрити його нові грані та корисні властивості. На даному етапі сміливо можна заявляти про народження нового покоління вчених-адміністративістів, поряд з яким відбувається пере- форматування і навіть переродження наукового підходу окремих дослідників у галузі адміністративного права, а також поступове звільнення від тієї закостенілості науково-правової думки, що була справжнім бар'єром у розвитку адміністративно-правової доктрини нашої держави. Якщо ми звернемо увагу на юридичну літературу, то справді в останні десятиліття ми можемо спостерігати підвищену увагу до проблематики правильного розуміння призначення адміністративного права та його норм, що продиктовано, зокрема, й соціально-політичними реаліями та державними процесами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Питаннями адміністративно-правових норм в різні історичні періоди займалися та продовжують займатися: В.Б. Авер'янов, Ю.П. Битяк, Л.Р Біла-Тіунова, І.В. Болокан, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, С.Л. Горьова, І.С. Гриценко, Є.В. Додін, А.І. Єлістратов, В.В. Ігнатенко, Р.А. Калюжний, Л.В. Коваль, Ю.М. Козлов, І.Б. Коліушко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, О.П. Корєнєв, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінний, Д.М. Лук'янець, Д.В. Лученко, П.С. Лютіков, Р.С. Мельник, О.І. Миколенко, Ю.В. Пирожкова, Д.В. Приймаченко, А.О. Селіванов, С.В. Шахов, В.В. Юровська, Ц.А. Ямпольська та ін.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). На підставі аналізу різноманітних підходів, окреслити ознаки та сформулювати поняття норм адміністративного права, а також висловити авторську точку зору з деяких принципових аспектів порушеної проблематики.

Виклад основного матеріалу дослідження

Фактично першим, хто заговорив про необхідність розуміти норму адміністративного права в змістовно іншому ракурсі став В.Б. Авер'янов, який дуже критично висловлювався про стан пострадянської адміністративно-правової науки. Зокрема, знаменитий вчений писав, що «у визначенні адміністративного права, як правило, немає навіть згадки про права людини, а тим більше про її пріоритетне місце у сфері адміністративно-правового регулювання; традиційно не висвітлюються і навіть не згадуються принципи власне галузі адміністративного права, які підміняються принципами державного управління; панує стереотипне трактування адміністративних правовідносин з одностороннім впливом, в яких людина розглядається суто «підвладним об'єктом» управлінського й адміністративно-примусового впливу з боку уповноважених суб'єктів...» [1, с. 157-158].

Керуючись вказаними вихідними ідеями, В.Б. Авер'янов зазначав, що адміністративно-правові норми - це встановлені, санкціоновані або ратифіковані державою, формально визначені, юридично обов'язкові, охоронювані засобами державного примусу правила поведінки учасників суспільних відносин у сфері реалізації виконавчої влади та управлінської діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, які забезпечують умови реалізації цими учасниками своїх прав та виконання покладених на них обов'язків [2, с. 110-111].

У визначенні, запропонованому В.Б. Авер'яновим, робиться акцент на меті норми, а саме - створення умов для реалізації учасниками правовідносин своїх прав та виконання покладених на них обов'язків. До того ж фактично саме В.Б. Авер'янов вперше поставив під сумнів домінуючу на той момент в юридичній літературі ідею про те, що норма адміністративного права забезпечується виключно за рахунок примусу [3, с. 14-15; 4, с. 57; 5, с. 13; 6, с. 16].

Розвиваючи наукову спадщину В.Б. Авер'янова, І.В. Болокан пропонує адміністративно-правову норму визначати як змодельований у певній нормативній конструкції загальнообов'язковий або можливий варіант поведінки суб'єкта адміністративних правовідносин, реалізація якого стимулюється державою притаманними галузі засобами [7, с. 6]. Іншими словами, вчена так само «опротестовує» тезу про безальтернативний примусовий характер норм адміністративного права. Ця її ідея пронизує усе дослідження, виконане нею, предметом якого є реалізація норм адміністративного права. Так, наприклад, І.В. Болокан звертає увагу на: специфіку та структуру адміністративно-правових норм як предмет галузевої реалізації норм права; специфіку доктринального дослідження та нормативного закріплення структури норм адміністративного права; особливості їх реалізації та ефективності вказаного процесу.

У свою чергу, С.В. Шахов, який досліджує крізь призму людиноцентристської ідеології адміністративного права теоретико-правові основи ефективності адміністративно-правових норм, звертає увагу на те, що після проголошення незалежності України в цілому зберігається наукова тенденція, характерна для радянської доби правової науки, згідно з якою сутність адміністративно-правового регулювання полягає лише в упорядкуванні управлінських відносин. Як підкреслює дослідник, у поглядах деяких сучасних вчених-адміністративістів теза про «прив'язку» норм адміністративного права виключно до управлінських відносин не модернізувалась навіть під впливом все більшого і більшого поширення ідей людиноцентристської концепції адміністративного права та доктрини [8, с. 83]. При цьому, справедливим буде зазначити й те, що у доволі значній кількості наукових джерел норми адміністративного права не зв'язані межами так званої управлінської складової предмету адміністративного права.

У контексті наукової дискусії щодо підходів до розуміння адміністративно-правових норм, С.В. Шахов висловлює думку про те, що переважна більшість відомих сучасних визначень категорії «норма адміністративного права» мають принципові вади, а саме не засвідчують обов'язкової пріоритетності людини, прав та свобод в механізмі адміністративно-правового регулювання. Окрім того, посилаючись на те, що обов'язковості нормам права надає не державно-примусові заходи, а психологічно-ментальна установка адресатів і носіїв правової норми,

С.В. Шахов підкреслює, що виконання приписів адміністративно-правових норм безумовно гарантується державою за допомогою системи різного роду стимулюючих засобів (у т.ч. примусових), однак їх обов'язковий характер залежить саме від сприйняття норм суб'єктами права (їх більшістю) [8, с. 95]. Іншими словами, цілком ясно, що вчений поділяє тезу про те, що обов'язковість, гарантованість і примусовість (виконання адміністративно-правових норм) є нетотожними категоріями та різними за змістом характеристиками правових норм і не ставить питання про те, що норми права не є обов'язковими до виконання, що власне й відрізняє їх від інших соціальних норм.

Окремо вчений-адміністративіст звертає увагу і на необхідність правильного розуміння суті та змісту адміністративно-правових відносин як сфери об'єктивізації відповідних галузевих норм. Так, дослідник акцентує увагу на вказівці специфіки юридичних фактів, з приводу яких виникають вказані відносини, а саме - забезпечення та реалізація прав особи, виконання нею своїх обов'язків, а також виконання адміністративних зобов'язань суб'єктами публічної адміністрації. Тобто дослідник відмовляється від в цілому традиційних для радянського адміністративного права наголосів на необхідності встановлення (без уточнення про необхідність дотримання та забезпечення) юридичних прав і обов'язків учасників правовідносин, з метою упорядкування таких відносин на користь змістовно інших вихідних «параметрів». С.В. Шахов при цьому наголошує, що істинність правової норми полягає у якомога більш повному відображенні інтересів суспільства в цілому та окремої людини зокрема [9, с. 212-218].

У підсумку своїх міркувань, С.В. Шахов резюмує, що адміністративно-правова норма - це закріплене у джерелах адміністративного права правило загального характеру, що спрямоване на правове регулювання суспільних відносин, які складають предмет адміністративного права, з метою забезпечення умов для реалізації і захисту прав і свобод особи в публічній сфері, ефективна дія якого гарантується державою за допомогою стимулюючих засобів (у т. ч. державно-примусових) [8, с. 95-96].

Аналізуючи умовиводи дослідника, відзначимо, що дійсно він абсолютно правий в своїх оцінках стану пострадянської адміністративно-правової літератури, в якій все ж таки превалює дещо застаріле бачення суті адміністративно-правової норми, яке в цілому хоча і не можна вважати помилковим, проте є явно таким, що не відповідає реаліям сьогодення та справжньому призначенню адміністративного права як галузі.

Аналізуючи думку С.В. Шахова на предмет деяких якостей норм адміністративного права, зауважимо, що ми не поділяємо його тез з приводу такої із них як «істинність». Дослідник наголошує на особливій здатності норм адміністративного права відображати у своєму змісті інтереси суспільства в цілому та конкретної людини. Розвиваючи цю тезу, він підкреслює, що від рівня істинності адміністративно-правових норм залежить їх ефективність в людиноцентричному, економічному, психологічному, поведінковому та аксіологічному аспектах, оскільки ступінь виразності суспільних інтересів в адміністративно-правових нормах надає їм необхідної обов'язковості, що досягається за рахунок морально-психологічного ставлення адресата правової норми до останньої; істинність є чинником, що зумовлює наявність механізму належної реалізації адміністративно-правового статусу особи; так чи інакше істинність сприяє правомірній активності суб'єктів адміністративного права; відображає глибину забезпечення у нормах адміністративного права загальносоціальних цінностей; демонструє рівень реалізації права особи на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї тощо [8, с. 237].

На наше переконання, вказана характеристика норм адміністративного права має занадто оцінний характер, зміст якої багато у чому залежить від поглядів того чи іншого дослідника щодо призначення відповідного різновиду галузевих правових норм. Як приклад можна навести підхід іншого дослідника цієї якості адміністративно-правових норм, який є контраверсійним озвученим вище поглядам С.В. Шахова. Зокрема, П.С. Лютіков хоч і визнає, що істинність норми адміністративного права, є категорією абсолютно оцінною і не зобов'язана в імперативі відображати інтереси конкретного громадянина, проте звертає увагу на її важливість як для теорії, так і для практики. Так, вчений пропонує у визначенні сутності категорії «істинність норм адміністративного права» відштовхуватися від того, чи відповідає норма потребам суспільного розвитку, який у його розумінні, є не що інше як процес, в якому діють, з одного боку, люди, соціальні групи, соціальні інститути, а з іншого боку - об'єктивні умови, які стають рамками їхніх цілей, діяльності та результатів. Як підкреслює П.С. Лютіков, до об'єктивних умов (потреб) розвитку суспільства відносять територію, клімат, рівень економіки, стан суспільних інститутів (сім'ї, освіти і науки, судової та правоохоронної систем, системи публічного адміністрування), ментальність, свідомість, світогляд суспільства і т.д. У свою чергу суспільні потреби, як складова частина потреб людини, включають в себе соціально-економічні (створення умов для конкурентного середовища і розвитку бізнесу, повагу і захист інституту приватної власності, турботу держави і суспільства про членів суспільства, нездатних реалізувати принцип самозабезпеченості і т.д.) та морально-духовні потреби (наявність у людини потреби в самовдосконаленні, саморозвитку, справедливості тощо) [10, с. 11-12]. норма адміністративний правовий публічний суспільний

На підставі вказаного П.С. Лютіков резюмує, що істинність адміністративно-правової норми логічно визначати з точки зору таких вихідних даних, які розкривають суспільні потреби на певному етапі розвитку соціуму, а саме: рівень розвитку економічних і виробничих відносин, стан навколишнього природного середовища та екології в цілому, стан соціальних і політичних інститутів (сім'ї, освіти і науки, медицини, судової та правоохоронної систем, системи публічного адміністрування тощо), статус окремої людини в суспільства і рівень захищеності її прав та інтересів з боку держави, ментальність, свідомість, світогляд суспільства і т.д. Таким чином, у розумінні дослідника, істинність норми адміністративного права - це її властивість, яка характеризує ступінь відповідності норми потребам суспільного розвитку, повноту відображення в ній суспільних відносин, врегульованих адміністративним правом [10, с. 12-13].

Однак, як нам вбачається, і у вказаному підході, запропонованому П.С. Лютіковим, наявні певні вади. По-перше, рівень оціночності суджень про відповідність норми суспільним потребам розвитку фактично такий самий як і при визначенні відповідності норми потребам та інтересам певного індивіда (у розумінні істинності за С.В. Шаховим). По-друге, незрозуміло за допомогою яких критеріїв та показників можна однозначно оцінити повноту відображення в адміністративно-правовій нормі відповідного роду суспільних відносин? На нашу думку, така оцінка в принципі приречена на невдачу, оскільки не піддається кількісним, тобто математичним оцінкам, а якісний блок оцінок є надзвичайно умовним та неоднозначним.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

У підсумку узагальненого огляду окремих джерел сучасної адміністративно-правової літератури, вбачається за необхідне зробити кілька важливих коментарів-ремарок, спрямованих на уточнення авторського підходу щодо вирішення поставлених наукових завдань. Зокрема, зауважимо, що в цілому зберігається доволі стала традиція визначення норми адміністративного права як такої, що забезпечується виключно за рахунок державного примусу. Проте, останні сучасні наукові розвідки цілком впевнено опротестовують вказаний підхід, оскільки вітчизняні та зарубіжні (у першу чергу) емпіричні дані підтверджують, що застосування різноманітних організаційних, роз'яснювальних, стимулюючих та інших заходів справляє позитивний ефект на перцепцію суб'єктами адміністративного права норми та її реалізацію (державні гарантії, преміювання, заохочення, «податкові канікули», «нульова декларація» тощо). Іншими словами, теза про безальтернативний примусовий характер забезпечення дії та виконання норми норм адміністративного права - хибна.

Нами повністю підтримується ідея про те, що мета норми адміністративного права, без усякого сумніву, співпадає із загальним призначенням адміністративного права як галузі права, а саме - створення умов та нормативного забезпечення реалізації, охорони та захисту прав і свобод особи в публічно-правовій сфері суспільних відносин.

Викликає незгоду поширений підхід в адміністративно-правовій доктрині, згідно з яким, реалізація норм адміністративного права відбувається у процесуальному порядку [7, с. 5]. На нашу думку, за такого підходу, очевидно, що поза увагою залишається ресурс процедурних норм адміністративного права, саме за допомогою яких і відбувається реалізація переважної більшості матеріальних норм адміністративного права у всіх її формах. Таким чином, слід підкреслити, що реалізація адміністративно-правових норм у формі виконання, додержання, використання та застосування, як правило, здійснюється за допомогою адміністративної процедури та, в деяких випадках (наприклад, реалізація права на судовий захист), адміністративно-процесуальних норм.

Ми притримуємося гіпотези про те, що норми матеріального, процедурного та процесуального адміністративного права слід чітко розмежовувати між собою за різновидами суспільних відносин, які вони регулюють та уникати неприроднього їх ототожнення (як це робиться деякими вченими-адміністративістами [11 с. 270-272; 298]), оскільки за такого підходу відбувається розбалансування між підсистемами матеріального та процесуального права, що в ідеалі мають утворювати цілісну та органічну систему права.

Методологічно вірною є теза про те, що норма адміністративного права кристалізується крізь призму предмету адміністративного права, тобто сферою її об'єктивізації є особлива група суспільних відносин, які: пов'язані з реалізацією (захистом) суб'єктивних публічних прав, свобод та законних інтересів суб'єктів адміністративного права; у «фундаменті» їх виникнення мають публічні інтереси; можуть виникати між будь-якими суб'єктами права, наділеними публічними правами та обов'язками; виникають, змінюються та припиняються на підставі особливих юридичних фактів (з приводу реалізації прав і свобод приватних осіб, виконання ними своїх обов'язків, а також виконання адміністративних зобов'язань уповноваженими органами тощо) [12 с. 75; 13, с. 94].

Отже, враховуючи вказане серед перманентних особливостей норм адміністративного права, на нашу думку, можна виокремити такі:

- є первинними елементами системи адміністративного права;

- спрямовані на правове регулювання тих суспільних відносин, що формують предмет адміністративного права;

- мета - створення умов та нормативного забезпечення реалізації, охорони та захисту прав і свобод особи в публічно-правовій сфері суспільних відносин;

- реалізація забезпечується за допомогою державно-примусових, організаційних, роз'яснювальних стимулюючих та інших засобів впливу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, зазначимо, що адміністративно-правові норми - є первинними елементами системи адміністративного права, реалізація яких забезпечується за допомогою державно-примусових, організаційних, роз'яснювальних стимулюючих та інших засобів впливу, спрямовані на правове регулювання тих суспільних відносин, що формують предмет адміністративного права, з метою створення умов та нормативного забезпечення реалізації, охорони та захисту прав і свобод особи в публічно-правовій сфері суспільних відносин.

Бібліографічний список

1. Averianov, V.B. (2008). Pryntsyp verkhovenstva prava: Problemy teorii i praktyky: u dvokh knyhakh [The principle of the rule of law: Problems of theory and practice: in two books] (Vols 1-2). (Vol. 2). In Ju.S. Shemchushenko. Kyiv: Konus-Ju [In Ukrainian].

2. Averianov, V.B. (2004). Administratyvne pravo Ukrainy [Administrative law of Ukraine]. Vols 1-2). (Vol. 1). Textbook. Kyiv. [In Ukrainian].

3. Alf'orov, S.M., Vashhenko, S.V., Dolgopolova, M.M., & Kupm, A. P (2011). Admіnіstratyvne pravo. Zahalna chastyna [Administrative Law. General part]. Textbook. Kyiv. [In Ukrainian].

4. Petkov, S.V. (2014). Teorja admmtetrativnogo prava [Theory of administrative law]. Textbook. Kyiv. [In Ukrainian].

5. Koval, L.V. (1998). Admrimstratyvne pravo [Administrative Law] (3d. ed.). Textbook. Kyiv. [In Ukrainian].

6. Golosmchenko, І.P. (1998). Administratyvne pravo Ukrainy (osnovm kategorn і ponjattja) [Administrative law of Ukraine (basic categories and concepts)]. Textbook. Kyiv. [In Ukrainian].

7. Bolokan, I.V. (2017). Realizatsiia norm administratyvnoho prava: problemni pytannia teorii ta praktyky [Implementation of norms of administrative law: problematic issues of theory and practice]. Extended abstract of Doctor's thesis. Zaporizhzhia [in Ukrainian].

8. Shakhov, S.V. (2020). Normy adm^stratyvnogo prava: teoretyko-pravovі aspekty efektivnosty [Norms of administrative law: theoretical and legal aspects of effectiveness]. Doctor's thesis. Dnipro [in Ukrainian].

9. Shakhov, S.V. (2017). Administratyvno-pravova norma: analiz ponjattja ta harakternyh oznak [Administrative and legal norm: analysis of the concept and characteristic features]. Prykarpatskyj jurydychnyj visnyk - Carpathian Legal Gazette, 1. I. 3, 212-218 [in Ukrainian].

10. Liutikov, P. (2019). Truth of the norm of administrative law: essence and content of the category. Administratyvne pravo i process - Administrative law and process. 2, 5-15.

11. Bolokan, I.V. (2017). Realizatsiia norm administratyvnoho prava: problemni pytannia teorii ta praktyky [Implementation of norms of administrative law: problematic issues of theory and practice]. Doctor's thesis. Zaporizhzhia [in Ukrainian].

12. Melnyk, R.S. (2010). Systema admіnіstratyvnogo prava Ukrainy [The system of administrative law of Ukraine]. Doctor's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

13. Doiar, E.V. (2021). Normy administratyvnogo prava: suchasnyj pogljad na oznaky ta sutnist [Norms of administrative law: a modern view of signs and essence]. Analitychno-porivnjal'ne pravoznavstvo - Analytical and comparative jurisprudence. 3, 91-97. [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru