Співвідношення понять нормативно-правовий акт та індивідуальний акт: теорія та судова практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співвідношення понять нормативно-правовий акт та індивідуальний акт: теорія та судова практика

Світлана Ніколайчук

кандидат юридичних наук (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро, Україна)

Анотація

У статті висвітлено сутність співвідношення понять нормативно-правовий акт та індивідуальний акт. Правотворча та правозастосовна діяльність публічної адміністрації виражається в ухваленні та реалізації правових актів, які є головним засобом регулювання відносин у сфері діяльності органів виконавчої влади, це одна з основних форм реалізації завдань і функцій органів державної влади та місцевого самоврядування. Правові акти в діяльності публічної адміністрації, з одного боку, слугують впорядкованості та стабільності адміністративно- правових відносин, з іншого - є підставою зміни прав, свобод та інтересів осіб у публічній сфері.

Сформульовано авторське визначення нормативно-правового акта як офіційного письмового документа, ухваленого уповноваженим органом публічної адміністрації (посадовою особою), за встановленою правотворчою процедурою, який містить норми права, розрахований на невизначене коло осіб і яким регулюються суспільні відносини. Під індивідуальним актом запропоновано розуміти офіційний письмовий документ, ухвалений за встановленою адміністративною процедурою, який розрахований на конкретну особу (ситуацію) і внаслідок якого встановлюються, змінюються чи припиняються права (обов'язки) суб'єкта, якого стосується цей акт.

Ключові слова: акти, правові акти, публічна адміністрація, суб'єкти владних повноважень, адміністративне судочинство, оскарження.

Abstract

Svitlana Nikolaichuk. The relationship of the concepts of regulatory and legal act and individual act: theory and judicial practice. The article is devoted to highlighting the essence of the relationship between the concepts of normative and legal act and individual act. The article draws attention to the fact that the law-making and law-enforcing activity of public administration is expressed in the adoption and implementation of legal acts, which are the main means of regulating relations in the sphere of activities of executive authorities, this is one of the main forms of implementation of the tasks and functions of state authorities and local self-government bodies . legal acts in the activity of public administration, on the one hand, serve the orderliness and stability of administrative and legal relations, on the other hand, they are the basis for changing the rights, freedoms and interests of individuals in the public sphere. The importance of proper legal regulation of regulatory and individual acts, as well as procedures for their adoption, is theoretically substantiated. It was found that the legislation does not specify the signs, types of these acts, and the criteria for distinguishing them from each other. What causes errors in their acceptance and application in law enforcement activities, and the recognition, in the end, of such acts as illegal and subject to cancellation. In connection with this, the adoption of normative or individual acts is of great importance for ensuring the functioning of legality in our country, the development of the country as a legal and democratic state. It is noted that the procedures for the adoption of these acts, the powers of the public administration in this area should be clear, transparent and understandable. Attention is drawn to the fact that today there is a problem related to the issue of defining the content of the concepts "normative-legal act", "individual act", their properties and criteria of distinction between themselves. These questions remain debatable in science. Sometimes these concepts are identified, which leads to errors in law-making and law-enforcement activities. In this regard, the study of the content of these concepts, criteria and signs is relevant not only for science, but also for lawmaking and law enforcement. правовий акт публічний адміністрація

The author's definition of a normative-legal act is formulated as an official written document adopted by an authorized body of public administration (an official), according to the established lawmaking procedure, which contains legal norms, is designed for an indefinite circle of persons and regulates social relations. An individual act is proposed to be understood as an official written document adopted according to the established administrative procedure, which is designed for a specific person (situation) and as a result of which the rights (obligations) of the subject to which this act applies are established, changed or terminated.

Keywords: acts, legal acts, public administration, subjects of authority, administrative proceedings, appeals.

Постановка проблеми. Правотворча та правозастосовна діяльність публічної адміністрації виражається в ухваленні та реалізації правових актів, які є головним засобом регулювання відносин у сфері діяльності органів виконавчої влади, це одна з основних форм реалізації завдань і функцій органів державної влади та місцевого самоврядування. Правові акти в діяльності публічної адміністрації, з одного боку, слугують впорядкованості та стабільності адміністративно-правових відносин, з іншого - є підставою зміни прав, свобод та інтересів осіб у публічній сфері.

У процесі правотворчої та правозастосовної діяльності органи публічної адміністрації мають повноваження ухвалювати нормативні та індивідуальні правові акти. За своєю природою ці акти є різними. Першими встановлюються, змінюються чи скасовуються норми права, другими - встановлюються, змінюються чи припиняються права або обов'язки для суб'єктів, яких стосується індивідуальний акт. У будь-якому разі нормативні та індивідуальні акти є юридичними фактами для певних суб'єктів.

У зв'язку з чим ухвалення нормативних чи індивідуальних актів має велике значення для забезпечення функціонування в нашій країні законності, розвитку країни як правової та демократичної держави. Тому процедури ухвалення цих актів, повноваження публічної адміністрації у цій сфері мають бути чіткими, прозорими і зрозумілими. Однак сьогодні є проблема, яка стосується питання визначення змісту понять "нормативно-правовий акт", "індивідуальний акт", їх властивостей та критеріїв відмінності між собою. Дискусійними ці питання залишаються в науці. Інколи ці поняття ототожнюються, що призводить до помилок у правотворчій та правозастосовній діяльності, що, зі свого боку, призводить до збільшення кількості публічно-правових спорів, які пов'язані з оскарженням в адміністративних судах нормативних і індивідуальних актів. У зв'язку з чим дослідження змісту цих понять, критеріїв та ознак є актуальним не тільки для науки, але й для правотворчості, правозастосування і судової практики адміністративних судів.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми.

Нормативні та індивідуальні акти були предметом наукових досліджень представників теорії права, адміністративного та конституційного права, серед яких слід виділити дослідження В. Авер'янова, Ю. Битяка, JI. Білої-Тіунової, С. Бошно, A. Васильєва, Р. Васильєва, В. Гессена, І. Голосніченка, С. Додіна, JI. Калаянової, С. Ківалова, В. Колпакова, О. Кузьменко, Л. Наливайко, П. Рабіновича, Ю. Старілова, Ю. Тодики, О. Фрицького та ін. Поряд з цим потребують наукового осмислення питання співвідношення понять нормативно-правовий акт та індивідуальний акт, що є важливим як у теоретичному, так і у практичному аспектах, у тому числі для судової практики адміністративних судів.

Виклад основного матеріалу. Перш ніж визначити властивості нормативних і індивідуальних актів, необхідно розкрити їх загальнотеоретичні характеристики.

До загальних характеристик нормативних та індивідуальних актів можна віднести окремі їх властивості, які є спільними між ними. Серед них варто виділити такі: 1) підзаконний характер - видання нормативних актів здійснюється на підставі та на виконання закону; 2) обов'язковість - акти публічної адміністрації є обов'язковими до виконання особам, яким вони адресовані; 3) правомочність - нормативні та адміністративні акти видаються органами виконавчої влади та іншими суб'єктами публічної адміністрації відповідно до характеру та в межах наданої їм законом компетенції; 4) офіційність - видання нормативних та адміністративних актів здійснюється від імені держави органом, повноваження якого закріплене у чинному законодавстві України; 5) односторонність - акти публічної адміністрації є результатом юридично-владного волевиявлення відповідного суб'єкта, що його видав; 6) належну оформленість - видання актів публічної адміністрації здійснюється із дотриманням нормативно встановлених процедур [1, с. 67].

Однак нормативні та індивідуальні акти мають свої відмінності, завдяки яким вони різняться між собою. У зв'язку з чим варто зупинити увагу на змісті понять нормативно-правового та індивідуального акта.

У науковій літературі поняття індивідуального та нормативного акта тлумачиться по-різному. У своїй дисертації О. Мандюк зазначає, що індивідуальний адміністративний акт - це одностороннє волевиявлення адміністративного органу зовнішньої дії, що безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси конкретних осіб або стосується конкретної ситуації. Основними ознаками індивідуального адміністративного акта, на думку вченого, належать: односторонність, індивідуальність (конкретність), зовнішня дія, породження правових наслідків, приймається адміністративним органом [2, с. 20].

А. Школик запропонував поняття індивідуальний акт через його ознаки:

- рішення адміністративного органу (тобто органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або іншого уповноваженого державою суб'єкта);

- рішення, спрямоване на не підпорядкованих адміністративному органу осіб, тобто рішення зовнішньої дії;

- рішення, що спричиняє набуття, зміну чи припинення прав та обов'язків приватними особами;

- рішення, що стосується конкретної особи (конкретних осіб) або ж урегульовує конкретні правовідносини;

- рішення з назвою, яка визначається законодавчими актами і може бути відмінною, але у всіх випадках має відповідати законові [3, с. 177].

Наприклад, О. Кузьменко вважає, що індивідуально-правовий акт - це ухвалене у встановленому порядку на основі правових норм владним органом і виражене зовні передбаченим законом способом індивідуальне правове рішення по певній справі, спрямоване на встановлення, зміну або припинення конкретних правовідносин, розраховане на визначене коло суб'єктів та випадків [4].

Зважаючи на думки вчених щодо змісту поняття "індивідуальний акт", можна, незважаючи на те, що є різні його визначення, все ж виокремити такі його ознаки, які характеризують відповідний акт, як індивідуальний. Зокрема, індивідуальний правовий акт є одностороннім правозастосовним актом (рішенням суб'єкта владних повноважень); стосується конкретної особи або розрахований на конкретну ситуацію; діє у межах певної ситуації; може втратити силу після його застосування (виконання).

Тобто індивідуальний акт є способом реалізації норм права уповноваженими суб'єктами його ухвалення у випадках конкретних правовідносин (ситуації).

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; вирішення за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, зумовлених цими актами [4].

Відмінність нормативно-правового акта від інших актів і документів полягає насамперед у його змісті, тому, що ні в кого не викликає сумніву, що нормативно- правовий акт є нормативним саме тому, що він містить норми права... [5].

С. Бобровник і В. Нагребельний під нормативно-правовим актом розуміють офіційний письмовий документ, який ухвалюється уповноваженим органом держави й установлює, змінює, припиняє чи конкретизує певну норму права [6, с. 192]. У сучасній юридичній науці наявний погляд на нормативно-правові акти як приписи суб'єктів правотворчості, що містять юридичні норми або як владний припис державних органів, який установлює, змінює або відміняє норми права [7, с. 42; 8]. А. Колодій зазначає, що нормативно-правові акти - це офіційні письмові документи, ухвалені компетентними суб'єктами, в яких в односторонньому вольовому порядку встановлюються, змінюються чи скасовуються загальнообов'язкові правила поведінки [9, с. 193; 10].

Отже, в науці під нормативно-правовим актом треба розуміти офіційний письмовий документ: ухвалюється уповноваженим суб'єктом; змінює, встановлює чи припиняє норми права.

Тож у науковому аспекті природа нормативно-правових і індивідуальних актів розкрита. Однак цього не можна сказати про законодавчу доктрину. Поняття нормативно-правового акта та індивідуального акта в законодавстві чітко і однозначно не отримали свого оформлення.

Визначення нормативно-правового та індивідуального акта міститься у Кодексі адміністративного судочинства України. Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Під індивідуальним актом у КАС України запропоновано розуміти акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (ухвалене) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України) [11-12].

Крім того, у ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" вживаються такі поняття, як "акти індивідуальної дії", а ст. 17 Закону України "Про інформацію" надає перевагу поняттю "ненормативні правові акти" [13].

Також у законодавстві не оформлено ознаки, види цих актів, критерії відмінності між собою, що зумовлює у правозастосовній діяльності помилки в їх ухваленні та застосуванні, і визнання, врешті-решт, такі акти протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Тому під час розгляду відповідних публічно-правових спорів такі критерії було вироблено судовою практикою адміністративних судів та Верховного Суду.

Наприклад, переглядаючи адміністративну справу Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 16 жовтня 2018 року. Справа № 9901/415/18 зазначила, що нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних. У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт ухвалюється як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування. Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах [11].

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права [11; 14].

Наприклад, у рішенні Конституційного Суду від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів місцевого самоврядування) зазначено: "Конституційний Суд дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію" [15; 16, с. 115].

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин [11; 17; 18, с. 3].

Отже, завдяки наявній судовій практиці адміністративних судів з розгляду публічно-правових спорів, пов'язаних з оскарженням нормативно-правових та індивідуальних актів напрацьовано певні критерії та властивості цих актів, які дозволяють відмежувати нормативно-правовий акт від індивідуального і розглянути об'єктивно та всебічно публічно-правовий спір. Хоча судова практика Верховного Суду і має обов'язковий характер, все ж для поліпшення діяльності публічної адміністрації з ухвалення нормативно-правових та індивідуальних актів треба удосконалити стан законодавства, яке регулює правотворчі процедури публічної адміністрації.

Висновки

Підсумовуючи вищевикладене, під нормативно-правовим актом треба розуміти офіційний письмовий документ, ухвалений уповноваженим органом публічної адміністрації (посадовою особою), за встановленою правотворчою процедурою, який містить норми права, розрахований на невизначене коло осіб і яким регулюються суспільні відносини. При цьому індивідуальний акт - це офіційний письмовий документ, ухвалений за встановленою адміністративною процедурою, який розрахований на конкретну особу (ситуацію) і внаслідок якого встановлюються, змінюються чи припиняються права (обов'язки) суб'єкта, якого стосується цей акт.

Щодо співвідношення цих понять, то треба зазначити, що вони мають чіткі критерії розмежування, якими, на нашу думку, є: наявність у їх змісті норм права (чи відсутність норм права); спрямованість акта (конкретна особа чи невизначене коло осіб); термін дії та застосування. Це на нашу думку, одні з основних ознак, які дозволяють розрізняти нормативний акт між індивідуальним.

Список використаних джерел

1. Мосьондз С.О. Адміністративне право України у визначеннях та схемах: навч. посіб. Київ: Прецедент, 2006. 176 с.

2. Мандюк О.О. Індивідуальні адміністративні акти: теорія та практика застосування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т "Львівська політехніка". Львів, 2017. 23 с.

3. Школик А. Скасування та відкликання індивідуальних адміністративних актів. Вісник Львівського університету. Серія: Юридична. 2013. Вип. 58. С. 176-181.

4. Кузьменко О.В. Проблема взаємозалежності нормативних та індивідуальних актів. URL: http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/50350

5. Ковальська В.В. Поняття, ознаки та значення нормативно-правового акту МВС України. Форум права. 2008. № 2. С. 237-242. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008- 2/08kvvamu.pdf

6. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Київ: Укр. енцикл., 1998. Т. 4: Н - П. 2002. 720 с.

7. Сердюк І. А. Поняття та особливості нормативно-правового акта. Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. 2017. № 2 (78). С. 44-51.

8. Наливайко Л. До питання про визначення поняття "механізм держави". Підприємництво, господарство і право. 2005. № 10. С. 92-96.

9. Колодій А. М., Копєйчиков В. В., Лисенков С.Л. Теорія держави й права: навч. посіб. / за заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. Київ: Юрінком Інтер, 2002. 368 с.

10. Ковбаса В.М., Кусько Р.В., Дрозд Т.В. Діяльність Національної поліції в умовах воєнного стану: окремі проблемні питання. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 6. С. 245-248. URL: http://lsej.org.ua/6_2022/57.pdf.

11. Постанова Великої Палати Верховного Суду України від 16 жовтня 2018 року. Справа № 9901/415/18. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/77654117

12. Nalyvaiko L. R., Chepik-Tregubenko O. S. Main Directions of Effective Interaction of Public Authorities and Institutes of Civil Society. Legislation of EU countries: history, shortcomings and prospects for the development : collective monograph. Frankfurt (Oder): Izdevnieciba "Baltija Publishing. 2019. С. 197-214.

13. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 48. Ст. 650.

14. Мороз В. Законодавче забезпечення виконання судового рішення в Україні. Philosophy, Economics and Law Review. 2022. Vol. 2. № 1. P. 212-220.

15. Головченко В. Як розрізнити правові акти за ознаками їх нормативності? Закон і Бізнес. URL: https://zib.com.ua/ua/81856-yak_rozrizniti_pravovi_akti_za_oznakami_ih_normativnosti.html

16. Коршун А.О. Принцип гласності і відкритості діяльності органів судової влади: монографія. Київ: Хай-Тек Прес, 2022. 192 с.

17. Minakova Ye., Nalyvaiko I. Application of mediation in the resolution of public legal disputes with the participation of local governments. KELM (Knowledge, Education, Law, Management). 2022. № 3 (47). P. 223-227.

18. Beschastnyi V., Shkliar S., Fomenko A., Obushenko N., Nalyvaiko L. Place of court precedent in the system of law of the european union and in the system of law of Ukraine. Journal of Legal, Ethical and Regulatory Issues. 2019. Is. 22(6). P. 1-6.

19. References

20. Mosyondz, S. O. (2006) Administratyvne pravo Ukrainy u vyznachenniakh ta skhemakh [Administrative law of Ukraine in definitions and schemes] : navch. posib. Kyiv : Pretsedent,. 176 p. [in Ukr.].

21. Mandyuk, O. O. (2017) Indyvidualni administratyvni akty: teoriia ta praktyka zastosuvannia [Individual administrative acts: theory and practice of application] : avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk : 12.00.07 / Nats. un-t "Lvivska Plitekhnika". Lviv, 23 p. [in Ukr.].

22. Shkolyk, A. (2013) Skasuvannia ta vidklykannia indyvidualnykh administratyvnykh aktiv [Cancellation and revocation of individual administrative acts]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia : Yurydychna.. Vyp. 58, p. 176-181. [in Ukr.].

23. Kuzmenko, O. V. Problema vzaiemozalezhnosti normatyvnykh ta indyvidualnykh aktiv [The problem of interdependence of regulatory and individual acts]. URL : http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/50350. [in Ukr.].

24. Kovalska, V. V. (2008) Poniattia, oznaky ta znachennia normatyvno-pravovoho aktu MVS Ukrainy [Concepts, signs and meaning of the normative legal act of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine]. Forum prava. № 2, pp 237-242. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008- 2/08kvvamu.pdf [in Ukr.].

25. Yurydychna entsyklopediia [Legal encyclopedia] : v 6 t. / redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. Kyiv : Ukr. entsykl., 1998. Vol. 4: N - P. 2002. 720 p. [in Ukr.].

26. Serdyuk, I. A. (2017) Poniattia ta osoblyvosti normatyvno-pravovoho akta [The concept and features of the normative legal act]. VisnykLDUVS im. E. O. Didorenka. № 2 (78), pp. 44-51. [in Ukr.].

27. Nalyvaiko, L. (2005) Do pytannia pro vyznachennia poniattia "mekhanizm derzhavy" [Regarding the question of the definition of the term "state mechanism]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo ipravo. № 10, pp. 92-96. [in Ukr.].

28. Kolodiy, A. M., Kopyeychykov, V. V., Lysenkov, S. L. (2002) Teoriya derzhavy i prava [Theory of the state and law] : navch. posib. / za zah. red. S. L. Lysenkova, V. V. Kopyeychykova. Kyiv : Yurinkom Inter, 368 p. [in Ukr.].

29. Kovbas,a V. M., Kusko, R. V., Drozd, T. V. Diialnist Natsionalnoi politsii v umovakh voiennoho stanu: okremi problemni pytannia [Activities of the National Police under martial law: specific problematic issues]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal. 2022. № 6, hh. 245-248. URL : http://lsej.org.ua/6_2022/57.pdf. [in Ukr.].

30. Postanova Velykoi Palaty Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 16 zhovtnia 2018 roku. Sprava № 9901/415/18 [Resolution of the Grand Chamber of the Supreme Court of Ukraine dated October 16, 2018. Case No. 9901/415/18]. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/77654117 [in Ukr.].

31. Nalyvaiko, L. R., Chepik-Tregubenko, O. S. (2019) Main Directions of Effective Interaction of Public Authorities and Institutes of Civil Society. Legislation of EU countries: history, shortcomings and prospects for the development : collective monograph. Frankfurt (Oder): Izdevnieclba "Baltija Publishing, pp. 197-214.

32. Pro informatsiiu [On information] : Zakon Ukrainy vid 02.10.1992 r. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1992. № 48, art. 650. [in Ukr.].

33. Moroz, V. (2022) Zakonodavche zabezpechennia vykonannia sudovoho rishennia v Ukraini [Legal enforcement of a court decision in Ukraine]. Philosophy, Economics and Law Review. Vol. 2. № 1, pp. 212-220. [in Ukr.].

34. Holovchenko V. Yak rozriznyty pravovi akty za oznakamy yikh normatyvnosti [How to distinguish legal acts according to their normative features]? Zakon i Biznes. URL : https://zib.com.ua/ua/81856-yak_rozrizniti_pravovi_akti_za_oznakami_ih_normativnosti.html [in Ukr.].

35. Korshun, A. O. (2022) Pryntsyp hlasnosti i vidkrytosti diialnosti orhaniv sudovoi vlady [The principle of transparency and openness of judicial authorities] : monohrafiia. Kyiv : Khai-Tek Pres, 192 p. [in Ukr.].

36. Minakova. Ye., Nalyvaiko. I. (2022) of mediation in the resolution of public legal disputes with the participation of local governments. KELM (Knowledge, Education, Law, Management). № 3 (47), pp. 223-227.

37. Beschastnyi V., Shkliar S., Fomenko A., Obushenko N., Nalyvaiko L. (2019) Place of court precedent in the system of law of the european union and in the system of law of Ukraine. Journal of Legal, Ethical and Regulatory Issues. Issue 22(6), pp. 1-6.

Размещено на Allbest.ru