Досвід реалізації концепції розумного міста в країнах, що розвиваються

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут «Інститут державного управління»

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ РОЗУМНОГО МІСТА В КРАЇНАХ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

Дзюндзюк К.В. Аспірантка,

кафедра соціальної і гуманітарної політики

м. Харків

Анотація

У статті досліджено основні цілі, що спонукають органи влади реалізовувати концепцію розумного міста в країнах, що розвиваються. З'ясовано, що до них відноситься: підвищення ефективності надання публічних послуг, покращення якості життя громадян, налагодження взаємодії з громадянами, захист вразливих верств населення. З'ясовано, що в країнах, що розвиваються, рушійними силами реалізації концепції розумного міста є: фінансова спроможність; створення сильного регуляторного середовища, що сприятиме підвищенню довіри громадян та інвесторів; готовність інфраструктури до впровадження ІКТ; людський капітал; стабільність економічного розвитку; активне залучення та участь громадян; поширення знань та участь приватного сектору; створення сприятливої екосистеми, що сприяє інноваціям та навчанню. Наголошено на тому, що реалізація концепції розумного міста в країнах, що розвиваються, може бути успішною лише тоді, коли соціально-економічні реформи включені в довгострокові вектори розвитку. Визначено, що бар'єрами на шляху реалізації концепції розумного міста в країнах, що розвиваються, є: бюджетні обмеження та проблеми фінансування; відсутність інвестицій у базову інфраструктуру; неготовність інфраструктури до впровадження ІКТ; фрагментованість влади; відсутність механізмів управління розумними містами; брак держслужбовців, що мають відповідні компетенції; врахування інтересів не всіх верств населення; екологічні проблеми; низька зацікавленість громадян; технологічна неграмотність та дефіцит знань щодо компонентів розумного міста серед громадян. З'ясовано, що у сфері врядування реалізація концепції розумного міста призводить до: активізації зусиль для задоволення основних інфраструктурних проблем; збільшення доходів та диверсифікації джерел фінансування для впровадження концепції; побудови нормативної бази для врядування розумним містом; розвитку людського капіталу та просування цифрової участі; створення сприятливої екосистеми, що сприяє державно-приватному партнерству. Ключові слова: розумне місто; розумне врядування; концепція розумного міста; проєкти розумного міста; публічне управління; цифрова участь.

Annotation

EXPERIENCE OF IMPLEMENTING THE CONCEPT OF A SMART CITY IN DEVELOPING COUNTRIES

Kateryna Dziundziuk Postgraduate student, Social and Humanitarian Policy Department, Educational and Scientific Institute «Institute of Public Administration», V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, Ukraine

The article examines the main goals that encourage the authorities to implement the smart city concept in the developing. It was found that these goals are: improving the efficiency of public services, improving the quality of life of the citizens, improving communication between local government and citizens, protecting the different parts of the population. It was found that in the developing countries, the driving forces of implementing the smart city concept are: financial efficiency; the creation of a strong regulatory environment, which will improve trust to the government bodies from investors and citizens; readiness of the infrastructure to the implementation of ICT; human capital; stability of economic development; citizen involvement in city management; the creation of a friendly ecosystem that encourages innovation and learning. It was noted that the implementation of the smart city concept in the developing countries can only be successful if social and economic reforms are included in the long-term plans of city evolution. It was determined that the barriers to the implementation of the smart city concept in the developing countries are: budgetary limitation and financial problems; investment in the basic infrastructure; infrastructure that is not ready for the implementation of ICT; fragmentation of power; the absence of mechanisms for managing smart city; shortage of civil servants, who have appropriate competencies; taking into account the interests of not all parts of the population; environmental problems; low interest of city management from the citizens; technological illiteracy and lack of knowledge about the components of a smart city among citizens. It was found that in the field of governance, the implementation of the smart city concept leads to: intensifying efforts to meet the main infrastructure problems; increase of income and diversification of funding sources for implementation of the smart city concept; building a regulatory framework for managing a smart city; development of human capital and promotion of digital participation; creation of a ecosystem that promotes public-private partnership. Key words: smart city; smart governance; the concept of smart city; smart city projects; public administration; digital participation.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Покращення якості врядування, надання публічних послуг має прямий вплив на якість життя громадян. На відміну від розвинутих економік, багато країн, що розвиваються, все ще стикаються з проблемами розвитку та тим, як покращити якість життя своїх громадян. Завдяки реалізації концепції розумного міста такі країни можуть подолати кілька ступенів розвитку, подолати нагальні виклики більш швидко та ефективно, ніж це відбувалось в свій час в розвинутих країнах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Питання реалізації концепції розумного міста розглядаються у працях багатьох українських і зарубіжних науковців, зокрема, таких як А. Андрієнко, Р Бережок, Г Віале-Перейра, С. Вотчер, Р Голландс, Дж. Джу, Н. Кунанець, В. Пасічник, Л. Олійник, С. Пепра, С. Прахарадж, Г Пурон-Сід, А. Рамасвамі, Д. Редді, Л. Чінтагунта, Ч. Чан, С. Чукут, Г Шафферс та ін. Проте все ще недостатньо уваги приділено вивченню досвіду реалізації концепції розумного міста в країнах, що розвиваються.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

Підвищення якості життя завдяки впровадженню концепції розумного міста має вирішальне значення для органів влади країн, що розвиваються, враховуючи, що їм доведеться змагатися з часом, щоб упоратися з погіршенням інфраструктури, виснаженням енергетичних ресурсів та недоліками основних публічних послуг, особливо тих, що стосуються охорони здоров'я, в умовах експоненціального зростання міського населення протягом наступних десятиліть. Досвід розвинутих країн в контексті впровадження проєктів розумного міста може бути нерелевантним для країн, що розвиваються, адже в останніх вони впроваджуються не для того, щоб подолати некритичні недоліки міської інфраструктури або зробити ефективні процеси управління ще більш ефективними, а для того, щоб завдяки використанню ІКТ зробити якісний ривок, як в сфері врядування, так і в інших, з якими пов'язані компоненти розумного міста.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою статті є аналіз особливостей реалізації концепції розумного міста в країнах, що розвиваються.

Виклад основного матеріалу дослідження

В країнах, що розвиваються, можна виділити чотири основні цілі, які спонукають органи влади реалізовувати концепцію розумного міста:

- Підвищення ефективності надання публічних послуг [6].

- Покращення якості життя громадян [1].

- Налагодження взаємодії з громадянами [7].

- Захист вразливих верств населення [4].

Використовуючи технологічні переваги Інтернету речей, можна прогнозувати, що розвиток розумного міста підвищить ефективність публічних послуг за рахунок зниження транзакційних витрат при їх наданні, сприятиме формуванню більш ефективної інформаційної структури для покращення зв'язку з громадянами, підвищенню ефективності виробництва, а також поширенню знань та ідей, отриманих шляхом аналізу даних, що були зібрані завдяки Інтернету речей. Також зібрані дані можуть бути використані для покращення прогнозування попиту, моніторингу якості та виявлення аномалій основних публічних послуг.

Покращення якості публічних послуг має прямий вплив на якість життя громадян. На відміну від розвинених економік, багато країн, що розвиваються, все ще стикаються з низкою проблем розвитку щодо покращення якості життя громадян. Завдяки розумним містам такі країни можуть перестрибнути через кілька сходинок розвитку, подолати нагальні виклики швидше та ефективніше, ніж це відбувалось в свій час у розвинутих країнах. Наприклад, «ініціатива розумної мобільності», запущена в рамках проєкту розвитку розумного міста в Гані, надає пріоритет покращенню швидкості подорожей та їх безпеки з кінцевою метою зменшення забруднення, заторів та шумового забруднення, що негативно впливають на якість життя громадян [3].

Однією з цілей розвитку розумного міста в країнах, що розвиваються, також є налагодження взаємодії між різними зацікавленими сторонами. Наприклад, у Бразилії розвиток розумних міст пов'язаний із заохоченням обміну інформацією для оптимізації спільного прийняття рішень різними зацікавленими сторонами, такими як органи влади, громадяни, приватні підприємства, органи влади інших країн. Окрім підвищення обізнаності для прийняття обґрунтованих рішень та координації спільних дій для вирішення проблем, пов'язаних із розвитком розумного міста, сприяння духу співпраці є важливим для зміцнення довіри серед громадян.

Також реалізація концепції розумного міста в країнах, що розвиваються, спрямована на залучення до управління вразливих верств населення. Розвиток розумного міста зрештою має сприяти покращенню якості життя незаможних громадян у країнах, що розвиваються, шляхом підвищення їхніх можливостей. Лише шляхом усунення вкоріненої та структурної несправедливості в місті та сприяння більшій рівності, різноманітності та демократичній участі в міському житті, ініціативи та проєкти розумного міста матимуть успіх в країнах, що розвиваються. Таким чином, використання технологій та ІКТ у процесі розвитку розумного міста має враховувати потреби незахищених груп населення. По суті, розвиток розумних міст у країнах, що розвиваються, можна вважати успішним лише тоді, коли беруться до уваги фундаментальні потреби всіх груп населення.

У країнах, що розвиваються, можна виокремити вісім основних рушійних сил впровадження концепції розумного міста:

- Фінансова спроможність.

- Створення сильного регуляторного середовища, що сприятиме підвищенню довіри громадян та інвесторів.

- Готовність інфраструктури до впровадження ІКТ.

- Людський капітал.

- Стабільність економічного розвитку.

- Активне залучення та участь громадян.

- Поширення знань та участь приватного сектору.

- Створення сприятливої екосистеми, що сприяє інноваціям та навчанню.

У процесі реалізації концепції розумного міста, країни, що розвиваються, через існуючі соціально-економічні проблеми, стикаються з перешкодами, які принципово відрізняються від тих, що постають перед розвиненими країнами. Визначимо основні соціальні, економічні, екологічні та політичні бар'єри:

- Бюджетні обмеження та проблеми фінансування.

- Відсутність інвестицій у базову інфраструктуру.

- Неготовність інфраструктури до впровадження ІКТ.

- Фрагментованість влади.

- Відсутність механізмів управління розумними містами.

- Брак держслужбовців, що мають відповідні компетенції.

- Врахування інтересів не всіх верств населення.

- Екологічні проблеми.

- Низька зацікавленість громадян.

- Технологічна неграмотність та дефіцит знань щодо компонентів розумного міста серед громадян. розумний місто врядування публічний

Також визначимо зміни, що відбуваються у сфері врядування розумним містом у країнах, що розвиваються.

1. Активізація зусиль для задоволення основних інфраструктурних потреб. Деякі країни, що розвиваються, особливо країни з нижчим рівнем життя, реалізують концепцію розумного міста для покращення рівня життя всіх верств населення. Оскільки деякі країни, що розвиваються, все ще стикаються з необхідністю задовольнити вимоги громадян до інфраструктури, важливо визначити пріоритет розвитку таких аспектів міста, як електрифікація, санітарна безпека, забезпечення чистою водою та будівництво доріг, перш ніж братися за інші амбітні цілі розвитку.

Незважаючи на те, що деякі з цих проблем можна вирішити за допомогою технологій, зазначимо, що технологічний прогрес повинен бути не надто швидким, щоб користь від інновацій отримали не лише найбагатші верстви населення, в той час, як всі інші залишились поза увагою. Для реалізації багаторівневого розвитку, органи місцевого самоврядування не повинні забувати про забезпечення основних потреб, таких як вода, енергія, охорона здоров'я та транспорт, та повинні забезпечувати справедливий розподіл цих благ серед всіх верств населення [5]. Навіть у розвинених розумних містах існує потреба в розвитку духу участі та приналежності, визначенні громадян, як центру усіх політичних дій і рішень.

2. Збільшення доходів та диверсифікація джерел фінансування для впровадження концепції розумного міста. Конкуренція в сфері вибору пріоритетів розвитку є звичним явищем у більшості країн, що розвиваються, і це часто призводить до бюджетних обмежень. Тому органам місцевого самоврядування життєво важливо збільшувати доходи. Це призводить до зміни парадигми щодо диверсифікації джерел фінансування та до пошуку інноваційних фінансових рішень в розумних містах. Хоча прямі інвестиції різноманітних компаній та банківські позики все ще залишаються привабливими з погляду соціально-економічного розвитку та розвитку інфраструктури, органи влади також повинні думати нестандартно та розглядати можливість використання більш інноваційних механізмів залучення коштів. Як-от підхід «метро плюс розвиток нерухомості», прикладом якого є Шеньчжень у Китаї. Він демонструє прагматичний підхід до збільшення доходів для місцевої влади за допомогою механізмів взаємного посилення, що приносять користь місцевим органам влади, компаніям, що займаються будівництвом метрополітену та приватним забудовникам [9].

3. Побудова нормативної бази для врядування розумним містом. Активне застосування Інтернету речей, збір великих даних та використання інших ІКТ у розумному місті призводить до того, що користувачі цих технологій знаходяться під впливом ризиків, пов'язаних з конфіденційністю даних та кібербезпекою. Створення нормативної бази для врядування розумним містом є обов'язковим, та органам влади країн, що розвиваються, необхідно активізувати зусилля в цьому напрямку для мінімізації ризиків.

Для цього необхідно сформувати загальнонаціональну структуру врядування розумними містами та створити законодавство для регулювання відповідних технологічних ризиків. У розвинутих країнах закони про конфіденційність, такі як «Загальний регламент захисту даних» [8], рішення на основі блокчейну, освіта та навчання для підвищення обізнаності громадян, підвищення цифрової грамотності та подолання цифрового розриву між різними верствами населення, використовуються для зменшення ризиків, пов'язаних з кібербезпекою.

Політична основа для управління технологічними ризиками в країнах, що розвиваються, загалом знаходиться на початковому етапі розвитку. Дослідження розумних міст в Китаї, що стосуються того, як там відбувається оптимізація процесу управління, зосереджені на питаннях залучення громадян. Наприклад, в цій країні було запропоновано загальну структуру інтелектуального управління, що може бути включена в публічні організації шляхом використання мультиплікаційного ефекту залучення громадян та використання великих даних. Зробивши громадян центральною опорою врядування розумним містом, було запропоновано три рівні врядування - рівень об'єднання даних, рівень виявлення знань та рівень прийняття рішень - щоб об'єднати дані про громадян із багатьох джерел для створення багатошарового набору даних, картографування профілів громадян, як на індивідуальному, так і на груповому рівнях та використання інтелектуального аналізу даних для підтримки прийняття рішень [2].

Досягнення цієї мети вимагає від органів влади вирішення проблеми фрагментованості повноважень та прояву сильної політичної волі для забезпечення ефективного впровадження системи врядування розумним містом. Щоб впоратись з нестабільністю та політичною невизначеністю в управлінні новими технологіями в розумних містах, органи влади в країнах, що розвиваються, повинні активно адаптуватись до мінливих обставин, зберігаючи стабільність структур управління та адаптуючи політику, що спрацювала в інших країнах, відповідно до місцевих умов.

4. Розвиток людського капіталу та просування цифрової участі. Людський капітал є найціннішим ресурсом для будь-якої країни та одним із найважливіших рушіїв економічного зростання. Найбільш актуально це для тих країн, що розвиваються, в яких наразі спостерігається зниження рівня народжуваності, але все ще існує значна кількість молодого працюючого населення. Окрім забезпечення базової освіти, як важливої та універсальної інвестиції в громадян, органам влади країн, що розвиваються, необхідно розробити довгострокові плани щодо зміцнення людського капіталу шляхом запровадження різноманітних програм підвищення кваліфікації, заохочення роботодавців проводити регулярні навчальні сесії, сприяння передачі знань та технологій від локальних та іноземних приватних компаній та заохочення культури досліджень та розробок у вищих навчальних закладах.

Цифрова участь є також важливою в контексті врахування інтересів вразливих верств населення в процесі впровадження концепції розумного міста. Крім того, фінансові стимули та інші можливості підвищення кваліфікації можуть використовуватись як заходи, що дозволять громадянам, які заробляють на життя в неформальній економіці, отримати доступ до вищої освіти та інших форм навчання.

5. Створення сприятливої екосистеми, яка підтримує стартапи та сприяє державно-приватному партнерству. Розумне місто - це екосистема, що включає багато різних акторів, підсистем, рівнів діяльності та інституційну логіку, а їх взаємодія доповнена різноманітними ІКТ. Таким чином, органи влади мають створити сприятливу сферу розумного міста, що підтримує всіх учасників. Створення більш сприятливого та відкритого бізнес-середовища для стартапів, сприяння пілотним проєктам та випробуванням нових технологій, а також сприяння прозорому та справедливому державно-приватному партнерству в контексті розвитку технологій - це деякі із заходів, які можуть бути вжиті для впровадження нових технологій у процесі реалізації технологічних рішень розумних міст.

6. Сприяння участі громадян. Впровадження концепції розумних міст у країнах, що розвиваються, має відбуватись за тісної взаємодії з громадянами. Окрім класичних методів залучення громадян, на кшталт проведення опитувань громадської думки, мають використовуватись технологічні рішення, що включають функції електронного врядування при наданні публічних послуг, соціальні медіа тощо.

7. Сприяння екологічній стійкості. Вона повинна бути частиною політичних наративів розвитку розумного міста. Незважаючи на те, що в багатьох еко-містах у світі екологічна стійкість є пріоритетом, фактичні результати забезпечення екологічно чистого, комфортного міського життя, що стосується всіх верств населення, залишаються неоднозначними. Відсутність консолідованої політичної основи щодо широкомасштабного використання відновлюваної енергії є однією з найбільших перешкод для досягнення цілей щодо відновлюваної енергетики. Такі інструменти, як пільгові тарифи, що впроваджуються разом із регуляторною політикою, щоб сприяти входженню нових учасників на ринок відновлюваної енергії, та квоти для ринків на виробництво та розподіл певної кількості енергії з відновлюваних джерел, призводить до зменшення викидів вуглеводнів та сприяє використанню відновлюваних джерел енергії в розвинених країнах.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Реалізація концепції розумного міста в країнах, що розвиваються, може бути успішною лише тоді, коли соціально-економічні, людські, правові та регуляторні реформи включені в довгострокові вектори розвитку. Важливими також є контекстуальні умови, включаючи соціальний розвиток держави, економічну політику та фінансову забезпеченість, технологічну грамотність та бажання громадян брати участь у впровадженні концепції розумного міста, а також унікальні культурні фактори. Подальшим напрямом досліджень з даної проблематики має стати аналіз кейсів впровадження конкретних проєктів розумних міст в країнах, що розвиваються та порівняння успішності тих проєктів в різних країнах, що мали однакову мету.

Бібліографічний список

1. Chintagunta, L., Raj, P., & Narayanaswami, S. (2018). Conceptualization to amendment: Kakinada as a smart city. Journal of Public Affairs, 19(1). doi: https://doi.org/10.1002/pa.1879,

2. Ju, J., Liu, L., & Feng, Y (2018). Citizen-Centered Big Data Analysis-Driven Governance Intelligence Framework for smart cities. Telecommunications Policy, 42(10), 881-896. doi:https://doi.org/10.1016/j.telpol.2018.01.003.

3. Peprah, C., Amponsah, O., & Oduro, C. (2019). A system view of smart mobility and its implications for Ghanaian cities. Sustainable Cities and Society, 44, 739-747. doi:https://doi.org/10.1016/j.scs.2018.10.025.

4. Praharaj, S., Han, J. H., & Hawken, S. (2017). Innovative civic engagement and Digital Urban Infrastructure: Lessons from 100 Smart Cities Mission in India. Procedia Engineering, 180, 1423-1432. doi:https://doi.org/10.1016/j. proeng.2017.04.305.

5. Ramaswami, A., Russell, A. G., Culligan, P J., Sharma, K. R., & Kumar, E. (2016). Meta-principles for developing smart, sustainable, and Healthy Cities. Science, 352(6288), 940-943. doi:https://doi.org/10.1126/science.aaf7160.

6. Reddy, D. S., Babu, K. V. G., & Murthy, D. L. N. (2016). Transportation planning aspects of a smart citycase study of Gift City, Gujarat. Transportation Research Procedia, 17, 134-144. doi: https://doi.org/10.1016/j. trpro.2016.11.069.

7. Viale-Pereira, G., Cunha, M. A., Lampoltshammer, T J., Parycek, P., & Testa, M. G. (2017). Increasing collaboration and participation in Smart City Governance: A cross-case analysis of Smart City Initiatives. Information Technology for Development, 23(3), 526-553. doi:https://doi.org/10.1080/02681102.2017.1353946.

8. Wachter, S. (2018). The GDPR and the internet of things: A three-step transparency model. Law, Innovation and Technology, 10(2), 266-294. doi:https://doi.org/10.1080/17579961.2018.1527479.

9. Zhan, C., & de Jong, M. (2018). Financing eco cities and low carbon cities: The case of shenzhen international low carbon city. Journal of Cleaner Production, 180, 116-125. doi: https://doi.org/10.1016/jJclepro.2018.01.097.

Размещено на Allbest.ru