Огляд історико-правового досвіду кримінально-правової охорони шлюбу і сім’ї (на прикладі країн Стародавнього світу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Огляд історико-правового досвіду кримінально-правової охорони шлюбу і сім'ї (на прикладі країн Стародавнього світу)

Личак Володимир Васильович,

здобувач вищої освіти третього (освітньо-наукового) рівня, кафедра кримінального права і процесу Юридичного факультету

м. Київ

Анотація

зрада шлюб кримінальний правовий

Стаття присвячена комплексному огляду історико-правового досвіду кримінально-правової охорони шлюбу і сім'ї та змісту кримінальної відповідальності за правопорушення проти шлюбу і сім'ї у цивілізаціях Стародавнього світу, що беруть свій початок із середини IV тисячоліття до нашої ери до V століття нашої ери.

Відомості про відповідальність за порушення проти шлюбу і сім'ї містяться в історичних джерелах цивілізацій Стародавнього Сходу - Стародавньої Месопотамії, Стародавнього Єгипту, Стародавнього Китаю і Стародавньої Індії, а також античних цивілізаціях Стародавньої Еллади та Стародавнього Риму. На жаль, про право та законодавство окремих з перелічених цивілізацій на певних етапах їхнього розвитку відомо небагато. Окрім того, у наявних джерелах існує багато розбіжностей, тому досліджувалася лише література про найвідоміші пам'ятки права та законодавства Стародавнього світу, відомості про які збереглися до нашого часу, зокрема: Закони Хаммурапі, Закони Ману, Артхашастра, Закони

Драконта, Закони Солона тощо, у яких містяться, зокрема, і кримінально - правові норми.

На підставі здобутків історико-правової науки ми можемо з упевненістю стверджувати, що задовго до кримінального закону в його нинішньому розумінні існувала реакція держави на різні прояви правопорушень проти шлюбу і сім'ї з формуванням відповідної системи суворих покарань. На думку автора, виникнення охорони шлюбу і сім'ї саме кримінально-правовими методами зумовлене потребами суспільного розвитку, в яких відображені закономірності тогочасного суспільного життя цивілізацій Стародавнього світу.

Автором встановлено, що уявлення про кримінально-правову охорону шлюбу і сім' ї в різних цивілізаціях Стародавнього світу на різних етапах їхнього розвитку схоже, однак акценти розставлені по-різному. Автор звертає увагу, що спільним для більшості з досліджених цивілізацій Стародавнього світу правопорушенням проти шлюбу і сім'ї була подружня зрада (зазвичай лише з боку дружини) та кровозмішення (інцест). Історичні джерела свідчать, що за правопорушення проти шлюбу і сім'ї здавна застосовувалися досить суворі покарання, аж до смертної кари.

Ключові слова: охорона шлюбу і сім'ї, Стародавній світ, кримінальна відповідальність, кримінальне правопорушення, подружня зрада, інцест



Abstract

Lychak Volodymyr Vasylovych Student of higher education of the third (educational and scientific) level, Department of Criminal Law and Procedure National Aviation University, Kyiv

Overview of the historical and legal experience of the criminal and legal protection of marriage and family (on the example of the countries of the ancient world)

The article is devoted to a comprehensive review of the historical - legal experience of the criminal-legal protection of marriage and the family and the content of criminal liability for offenses against marriage and the family in the civilizations of the Ancient World, which originate from the middle of the 4^th millennium BC to the 5 ^th century AD.

Information about responsibility for violations against marriage and the family is contained in the historical sources of the civilizations of the Ancient East - Ancient Mesopotamia, Ancient Egypt, Ancient China and Ancient India, as well as the ancient civilizations of Ancient Hellas and Ancient Rome. Unfortunately, little is known about the law and legislation of some of the listed civilizations at certain stages of their development. In addition, there are many discrepancies in the available sources, so only the literature on the most famous monuments of law and legislation of the Ancient World, information about which has survived to our time, was studied, in particular: Laws of Hammurabi, Laws of Manu, Arthashastra, Laws of Dracont, Laws of Solon, etc. which contain, in particular, criminal law norms.

Based on the achievements of historical and legal science, we can state with confidence that long before the criminal law in its current sense, there was a reaction of the state to various manifestations of offenses against marriage and the family with the formation of a corresponding system of severe punishments. According to the author, the emergence of the protection of marriage and family by criminal law methods is determined by the needs of social development, which reflect the patterns of social life of the civilizations of the Ancient World.

The author established that the concept of criminal legal protection of marriage and family in different civilizations of the ancient world at different stages of their development is similar, but the emphasis is placed differently. The author draws attention to the fact that adultery (usually only on the part of the wife) and incest were offenses against marriage and the family common to most of the studied civilizations of the Ancient World. Historical sources indicate that for offenses against marriage and the family, fairly severe punishments, up to the death penalty, have long been applied.

Keywords: protection of marriage and family, Ancient world, criminal responsibility, criminal offense, adultery, incest



Основна частина

Постановка проблеми. Протягом усієї історії розвитку суспільства норми права та законодавства передбачали різноманітні покарання за порушення проти шлюбу і сім'ї. Вивчення історико-правового досвіду кримінально-правової охорони шлюбу і сім'ї, безперечно, має вагоме значення. Сфера інтересів цього дослідження охоплює декілька тисяч років і включає історію шести правових систем Стародавнього світу з найрізноманітнішими формами правового регулювання, в тому числі тих, які певною мірою можна вважати колискою правових систем окремих держав-членів Європейського Союзу. Це дослідження дасть змогу сформулювати бачення історії щодо регламентації кримінальної відповідальності за порушення проти шлюбу і сім'ї у праві та законодавстві цивілізацій Стародавнього світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема кримінальної відповідальності за правопорушення проти шлюбу і сім'ї не є новою. Історіографія нараховує чимало робіт, пов'язаних із цим питанням. Окремі аспекти досліджуваної проблеми розкриті у працях таких зарубіжних вчених як: M.E. Алі, Дж.Б. Рейнольдс, Я. Шлезак, Є. М. Веспер, М. Педрацкі, Х. Віндроу, С. Янг, В. Боярський, В. Камацевич, Р. Краєвський, А. Новак, І. М. Лур'є, В.О. Томсинов, В.І. Кальянов, В.В. Кучма та вітчизняних: В.О. Качур, М.Й. Колос, В.М. Андрієвич, А.В. Грубінко, Є. С. Логвиненко, І. А. Логвиненко, О. Сікан та інших.

Мета статті - дослідження норм права та законодавства країн Стародавнього світу, які регламентують кримінально-правову відповідальність за посягання на шлюб і сім'ю.

Виклад основного матеріалу. Визначення сутності та особливостей відповідальності за посягання на шлюб і сім' ю в різні періоди історії Стародавнього світу найперше вимагає аналізу основних джерел права країн Стародавнього Сходу (Стародавньої Месопотамії, Стародавнього Єгипту, Стародавнього Китаю та Стародавньої Інді).

Стародавня Месопотамія. Сім'я була основною одиницею

месопотамського суспільства. Сім'я зазвичай складалася із чоловіка (батька), дружини (матері) та їхніх дітей і могла, крім батьків чоловіка, включати його братів і сестер. Повага і послух батькові вважалися священним обов'язком для всіх членів сім'ї, а мати стояла вже після батька, тому її відповідальність була обмежена управлінням домашніми справами та вихованням дітей [1, с. 118].

Задовго до Законів Хаммурапі, приблизно в 3500 р. до н. е., шумерська табличка містила коротку згадку про покарання, які можна віднести до відповідальності за посягання проти шлюбу і сім'ї: «Якщо дружина ненавидить свого чоловіка і скаже йому: «Ти не мій чоловік», її можуть кинути в річку». «Якщо чоловік скаже своїй дружині: «Ти не моя жінка», він заплатить їй половину мани срібла» [2, с. 23].

Закони Урукагіни (бл. 2400 р. до н. е.), царя міста-держави Лагаша, передбачали смертну кару за поліандрію Поліандрія - стосунки, коли одна жінка має більше одного чоловіка одночасно.та перелюб. Правопорушників закидали камінням із вигравіруваними відмітками, що ідентифікують вчинені правопорушення [3, с. 75]. Варто відмітити, що за перелюб карали лише дружину, оскільки протилежні відомості не збереглися [4].

Законами Ур-Наму, засновника III династії Ура (бл. 2112-2094 до н. е.) передбачалося, що «Якщо дружина чоловіка залучила іншого чоловіка і він спав з нею, він [тобто її чоловік] уб'є цю дружину. У перелюбстві цьому він [тобто перелюбник] буде вільний [від покарання]» (§ 4) [5].

За положення Шумерських законів, що датуються часами правління династій Ісіна і Ларси (XXI-XVIII ст. до н. е.) достатньо було дитині сказати своїм батькам: «Ти не мій батько, не моя мати», то вона мала залишити батьківський дім, поле, сад, рабів, худобу, що, як відзначає М. І. Колос, означало «безперспективність подальшого вільного життя такої особи в суспільстві через відсутність у неї засобів до існування» [6, с. 5].

Найважливішою юридичною пам'яткою аналізованого періоду, якій приділено найбільшу увагу вчених, є зведення законів Стародавнього Вавилону, що написане близько 1754 р. до н. е., під час правління царя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н. е.), широко відоме як Закони Хаммурапі [7, с. 66]. Хоча Законам Хаммурапі бракує цілісної системи викладу, важко не помітити, що 282 статті Законів Хаммурапі (поділ на статті був зроблений сучасними вченими) належать до окремих галузей права, а норми статей 127-195 присвячені шлюбу, сім'ї та спадкуванню, а також передбачають покарання за різні правопорушення проти шлюбу і сім'ї [8, с. 14; 9, с. 609].

Серед правопорушень, які підривали сімейні основи, Закони Хаммурапі найперше називали перелюбство (§ 129) [9, с. 609]. Стародавні вавилоняни, як і їхні попередники, вважали перелюб виключно правопорушенням дружини. Дружину, яку спіймали на місці вчинення правопорушення, карали утопленням разом з коханцем [2, с. 27]. З огляду на домінуючу роль чоловіка в родині законодавець дозволяв царю помилувати свою піддану за умови прощення її чоловіком [8, с. 19]. Проте Дж.Б. Рейнольдс вказує на те, що в такому випадку чоловік не мав права вимагати покарання для коханця дружини [2, с. 27].

Якщо чоловік був взятий в полон, але забезпечив свою сім'ю їжею, а дружина не берегла своє тіло, поки чоловіка не звільнили, то її покаранням було утоплення (§ 133). Однак, якщо чоловік не забезпечив свою сім'ю їжею, то дружина могла вільно шукати іншого чоловіка (§ 134) [2, с. 26]. Якщо дружина була недоброчесною, ходила з дому, розоряла свій дім, ганьбила свого чоловіка, то її слід було кинути у воду (§ 143) [10].

Існувало покарання за кровозмішення Кровозмішення (інцест) - статеві зв'язки між близькими родичами (братами й сестрами, батьками й дітьми тощо).[11, с. 77]. Так, за статеві зносини батька з власною дочкою, батько підлягав вигнанню з общини (§ 154). Однак за статеві зносини сина з власною матір'ю, покарання було набагато суворішим і полягало у спаленні обох (§ 157). Батька, який мав статеві зносини з нареченою свого сина, з якою син вже мав статеві зносини, слід було зв'язати і кинути в річку (§ 155) [10]. Якщо син після смерті батька мав статеві зносини з мачухою, йому загрожувало вигнання з дому батька (§ 158) [12, с. 13].

Положення Законів Хаммурапі стосуються випадків відмови сина від прийомних батьків, що каралося відрізанням язика (§ 192) та вириванням ока (§ 193) [13, с. 23]. У Законах Хаммурапі протиправними були й дії, що підривали батьківську владу (§ 195) [11, с. 77]. Так, сину, який вдарив свого батька, відрізали пальці [9, с. 610]. Якщо жінка без відома батька та матері дитини підмінила їхню дитину іншою дитиною, то їй слід було відрізати груди (§ 194). Однак, якщо чоловік украв малолітнього сина іншого чоловіка, то його слід було убити (§ 14) [14].

Стародавній Єгипет. У Стародавньому Єгипті здавна існував матріархат, але із часом главою сім'ї став чоловік, а дружина, незважаючи на її досить високе становище в сім'ї, втрачає колишню рівність із чоловіком [15, с. 11]. Сім'я в Стародавньому Єгипті була міцною основою, що підтримувала безпеку і стабільність спільноти, тому стародавні єгиптяни наголошували на необхідності шлюбу і зневажали безшлюбність. Стародавні єгиптяни заохочували своїх синів одружуватися й мати багато дітей [1, с. 114].

На відміну від Стародавньої Месопотамії, перелюб був правопорушенням як для чоловіків, так і для жінок.

Давньоєгипетський сановник Птаххотеп, який жив під час правління V династії Стародавнього царства (XXV-XXIV ст. до н. е.) каже: «Якщо ти хочеш продовжити дружбу в домі, в який ти входиш як господар, як колега чи як друг, або куди б ти не входив, уникай наближення до жінок; жодне місце не процвітає, де це робиться» [2, с. 21]. У тексті Середнього царства згадується віддача на поживу крокодилу як покарання перелюбника [16, с. 109].

Стандарти Нового царства щодо статевої моралі були викладені в пункті 20 «Перша виправдувальна промова померлого» та пункті 19 «Друга виправдувальна промова померлого» (частини розділу 125 «Книги мертвих»). У цих пунктах ми читаємо: «Я не чинив перелюбу» [17]. Правові документи Нового царства, зокрема текст, що датується часами правління Рамзеса V (бл. 1150 р. до н. е.), містить перелік правопорушень, пред'явлених капітану корабля в Елефантині. У списку є звинувачення у подружній зраді з двома жінками, кожна з яких описана як «матір М.» та «дружина Н.» [2, с. 21]. Однак, за словами В.О. Томсинова юридичні документи УП-УІ ст. до н. е. і особливо документи Птолемеївського періоду показують, що на практиці найчастішим наслідком перелюбу було просте розлучення подружжя [18, с. 494].

Стародавній Китай. У ранньокласовому шанінському Китаї (ХVI-ХІ ст. до н. е.) у сімейному праві зберігалися пережитки родового ладу, допускалися шлюби між родичами та полігамія Полігамія - шлюб одного чоловіка та кількох жінок.. Із часом було заборонено кровозмішення при укладанні шлюбів. Сім'я мала патріархальний характер. Однин з основоположних принципів вимагав суворої вірності дружини чоловікові. У чоловіка могли бути «другорядні» дружини і наложниці (у разі безпліддя дружини). Заборонялися міжстанові шлюби, що мали наслідком кримінальну відповідальність, особливо шлюби вільних з рабами [19, с. 40].

Кримінальні закони займали домінуючу частину законодавства династії Цінь Не слід плутати з династією Цін, що правила в Китаї у 1636-1912 рр.(221 до н. е. - 206 до н. е.). Кримінальне право поділяло правопорушення на дві основні категорії: «офіційні доноси» і «неофіційні доноси». Перші розглядали правопорушення поза сім'єю, такі, як умисне вбивство або пограбування, а останні охоплювали домашні розлади, наприклад «[коли] дитина грабує свого батька чи матір, або коли батько чи мати без належних повноважень вбивають, калічать або голять своїх дітей…» [20, с. 264]. Офіційні доноси зазвичай підлягали суворому покаранню, тоді як держава розглядала неофіційні доноси як домашні справи або передбачала більш легке покарання, ніж за його офіційний аналог. З плином часу, законодавство династії Цінь дедалі більше обмежувало повноваження глав сім'ї карати членів сім'ї. Натомість закон часто вимагав від глави сім'ї покладати на державу кару членів сім'ї за поведінку, яку глава сім'ї вважав неприйнятною [20, с. 264].

Після падіння династії Цінь наступна династія Хань (206 р. до н. е. - 220 р. н. е.) значним чином відкинула легалістичну систему поведінки свого попередника і запровадила конфуціанство.

Конфуціанство бачило суспільство організованим навколо «природних» людських стосунків. У центрі цієї схеми лежали стосунки між батьком і сином, що характеризувалися обов'язком поваги та підкорення, які останній повинен мати перед першим. Ця вертикальність охоплювала взаємодію між старшими та молодшими братами, чоловіками та дружинами, правителями та їхніми підданими. Кожна ієрархічна пара несе зобов'язання щодо поваги та підпорядкування між її членами, а політичні стосунки є паралельними відносинам у сім'ї [20, с. 248]. Оскільки система спорідненості мала пріоритет у системі конфуціанських обрядів, вони також виступали за те, щоб правитель визнав єдність сім'ї та уникав втручання в сім'ю для підтримки правопорядку. Хороша конфуціанська сім' я стежила за поведінкою своїх членів і вживала заходів у разі будь-яких порушень. Покарання здійснювалися в сім'ї, а не публічно, і обов'язком сім'ї було домогтися покаяння та морального виправлення кривдника [21, с. 34].

Стародавня Індія. Право Стародавньої Індії формувалося під впливом двох джерел. Першими були збірки релігійно-моральних розпоряджень (дхармашастри), що розроблялися і тлумачилися брахманами на основі священних книг; другим - література світського характеру, представлена трактатами, що присвячені проблемам політики та права (аргхашастри) [7, с. 66].

Важливе місце серед дхармашастр займають Закони Ману (ІІ ст. до н. е. - ІІ ст. н. е.), які містили детальні норми про шлюб і сім'ю. Шлюб розглядався як релігійний і моральний обов'язок людей, його метою було виконання релігійного обов'язку, продовження роду тощо [7, с. 66; 22, с. 101]. Норми кримінального права у Законах Ману містили багато пережитків первісного ладу, носили кастовий характер, тобто вони були нерівноправні [23, с. 76]. Закони Ману велику увагу приділяли правопорушенням проти сім'ї та моралі [24, с. 97].

Перелюб був одним з великих гріхів та тяжких правопорушень. У Законах Ману норми про перелюб розташовувалися за нормами, які передбачають відповідальність за вбивство. Правило гласило: «Людей, які домагаються чужих дружин, цареві слід виганяти, піддавати покаранню, що вселяє трепет». Усі винні у перелюбстві, яким вважалися і таємні розмови з чужою дружиною, послужливість, загравання з нею, дотик до її одягу та прикрас - підлягали смертній карі [22, с. 104]. Шудру за позашлюбний зв'язок з брахманкою карали смертю, у вайшія конфісковували майно, кшатрія платив великий штраф, а брахман піддавався штрафу чи вигнанню. Шудри піддавалися смертній карі за зв'язок не лише з брахманкою, а й із жінкою будь-якої вищої варни. Невірну дружину, слід було зацькувати собаками, а її коханця покласти на розпечене залізне ложе [25, с. 47].

У Артхашастрі, як і в Законах Ману, перерахована різна ситуативна поведінка дружини, яка оцінювалась як непристойна та підлягала штрафуванню, зокрема, за: натяки на бажання статевих зносин (словесні або тілом) - жінка мала сплатити 24 пана Пана, що зустрічається в Артхашастрі, являє собою одиницю ваги, рівну 9,33 г, і мідну монету цієї ваги., а чоловік - подвійну суму; натяки на бажання статевих зносин та встановлення фізичного контакту (хватання за волосся, укуси, шкрябання нігтями) - з жінки стягувалося 96 пана, а з чоловіка подвійна сума. У разі порушення заборони, яка встановлювалася судом, на відносини між чоловіком і жінкою передбачалися різні штрафи. При цьому, враховувалося, чи була близькість між ними, чи ні [26, с. 198].

В Артхашастрі є положення, які забороняли домашнє насильство. Так, чоловік зобов'язаний утримуватися від вживання таких слів, як «гола» або «зовсім гола», «виродка», «без батька і без матері». Чоловік мав право вдарити дружину три рази по спині розщепленою бамбуковою тростиною або мотузкою, а також рукою. У випадку, якщо чоловік переступив ці межі, то він мав піддатися штрафу відповідно у розмірі половини штрафу, що призначається за образу словами або діями. Те саме покарання встановлене і для жінки, яка з ревнощів, там, де немає для цього приводу, виявила жорстокість до чоловіка [27, с. 166].

Артхашастра не допускала інцест. Так, якщо хтось мав зносини із сестрою батька або матері, з дружиною брата матері, з невісткою, власною дочкою або сестрою, то йому відрубували статеві органи, і він підлягав смертній карі. Жінка, якщо погодилася на це, підлягала такому ж покаранню [27, с. 258].

Артхашастра передбачала покарання за перелюбство. Так, якщо кшатрій дозволив собі недозволені зносини з брахманкою, яка знаходиться під охороною, то з нього стягувався вищий вид штрафусахаса Сахаса - штраф в розмірі до 1000 пана., якщо вайші - то в нього конфіскувалося все майно, і якщо шудра-то він мав бути спалений, при цьому загорнутий у солому. Якщо хто-небудь дозволяв собі зносини з дружиною государя, то у винного зварювали у чані [26, с. 117].

Наступним етапом розвитку Стародавнього Світу стали античні цивілізації Стародавньої Еллади Еллада - самоназва Греції. та Стародавнього Риму [28].

Стародавня Еллада. Право Стародавньої Еллади буде розглядатися на прикладі Атен, що мали найрозвиненішу правову систему.

Шлюбно-сімейні відносини в атенському праві набули широкого розвитку. Шлюб вважався обов'язком, а безшлюбність вважалася аморальною, ухилення від весілля розцінювалося як нехтування культу предків. До неодружених ставилися як до хворих. Офіційно визнавалася лише моногамія Моногамія - сімейні відносини лише з однією людиною протягом тривалого часу., багатоженство було забороненим [22, с. 156]. Влада батька над дітьми спочатку була дуже широкою, але з часом її рамки звузилися [15, с. 46].

За законами Залевка (662 р. до н. е.) за кожне окреме правопорушення встановлювалися чіткі покарання, які були вкрай суворими навіть за незначні порушення. Наприклад, за перелюбство осліплювали [26, с. 97-98]. У 621 р. до н. е. Драконтом були запроваджені суворі покарання, які принесли йому «славу» [29, с. 16]. Найвище покарання - смертна кара, яка накладалася, зокрема, за подружню зраду [30, с. 68].

Давньогрецький історик Плутарх, описуючи закони Солона (бл. 594 р.до н. е.), називав їх «дивними». Дивність цих законів Плутарх бачив у тому, що правопорушнику загрожувала смерть за перелюбство, а за зґвалтування - штраф. На думку І. А. Логвиненка та Є. С. Логвиненко, тодішній законодавець вважав подружню зраду більш тяжким правопорушенням, ніж зґвалтування, оскільки подружня зрада руйнувала основи сім'ї [31, с. 31].

Р. Краєвський відзначає, що у Стародавній Елладі чоловікам зазвичай прощали перелюб, оскільки поза сім'єю чоловік міг мати стільки жінок, скільки він міг собі дозволити матеріально. Перелюбні дружини, вигнані з дому своїми чоловіками, позбавлялися права входити в храм і не мали права носити сукню. Якщо дружина була затримана чоловіком під час здійснення подружньої зради, то чоловіку дозволялося продати її або тримати в рабстві. Крім того Р. Краєвський наголошує на тому, що ситуація з перелюбом у Стародавній Спарті була іншою, оскільки цілком імовірно, що у Стародавній Спарті перелюб не вважався правопорушенням. Однак за чинним у Локріді законом перелюбник був зобов'язаний виколоти собі очі [32, с. 84-85].

У Стародавній Елладі статеві зносини між батьками та дітьми були заборонені. Елліни віддавали перевагу шлюбам двоюрідних братів та сестер, дядьків з племінницями. Вважається, що це пов'язане з концепцією ендогамної сім'ї Ендогамія - правила, що дозволяють вибирати собі партнера всередині певних суспільних груп (каста, національність, плем'я, віросповідання тощо).. Пізніше зносини між близькими родичами були заборонені під страхом смертної кари або вигнання. Окрім того, у мітології Стародавньої Еллади були присутні елементи кровозмішення, які мали б служити застереженням для смертних. Найбільш відомим є міт про Едіпа [12, с. 14-15].

Стародавній Рим. У Стародавньому Римі сім'я була згуртованим і міцним соціальним осередком, виняткова влада в якому належала pater familias Буквально «батько сім'ї».[33, с. 36]. Тільки шлюб як «союз чоловіка і жінки, поєднання всього життя, спільність божого та людського права» був основою римської сім'ї та встановлював права й обов'язки подружжя [34, с. 50].

Перелюб був дуже тяжким порушенням в очах стародавніх римлян, незалежно від того, чи був укладений шлюб із владою чоловіка (cum manu) чи шлюб без влади чоловіка (sine manu) [35, с. 173]. Давньоримський політик і письменник Марк Порцій Катон Старший (234-149 рр. до н. е.) наставляв: «Якщо застанеш свою дружину під час перелюбства, можеш убити її без суду, уникаючи покарання. Вона ж, якщо ти її втягнеш у розбещення чи обдуриш, не сміє пальцем до тебе доторкнутися й не має на це права» [36, с. 32-33].

У Стародавньому Римі періоду Республіки заборона кровозмішних стосунків мала релігійно-етичне значення. Інцест був не правопорушенням, а своєрідною забороною кровозмішних контактів, яка випливала із священних норм, які пов'язані з порушенням морального порядку [12, с. 16].

У період Римської імперії (30/27 р. до н. е. - 476 р. н. е.) продовжувало діяти законодавство Римської республіки, доповнене численними імператорськими актами [25, с. 80].

Феномен жіночої подружньої невірності в Стародавньому Римі із часом набув такого поширення, що у 18 р. до н. е. імператор Август видав Lex Julia de adulteriis (Закон Юлія про перелюб) [32, с. 85]. Цим законом скасовувалися всі попередні законодавчі акти із цього питання, а сама подружня зрада визначалася як порушення чужого шлюбу (розділ 1); батько, який спіймав когось на відкритому правопорушенні зі своєю дочкою, міг вбити чоловіка на місці, а також й дочку. Чоловік міг зробити те саме, але з більшими обмеженнями (розділ 2) [37]. Однак Р. Краєвський відзначає, що ці закони мало що зробили для зменшення випадків подружньої невірності [32 с. 85].

Хоча Закон Юлія про перелюб не передбачав інцесту як окремого забороненого діяння, він регулював це питання переважно в контексті перелюбства або зґвалтування, що спричиняло набагато суворіші покарання. Основним покаранням було вигнання на острови. Обов'язкову заборону на шлюб між дядьком і племінницею було знято за ініціативою імператора Клавдія, який хотів одружитися з дочкою свого брата. Істотні зміни в правовому регулюванні заборони інцесту були внесені Конституцією 342 р., прийнятою імператорами Констанцієм і Костянтином, яка знову запровадила заборону на шлюб з дочкою брата чи сестри, що раніше була скасована Клавдієм, і запровадила за такі діяння смертну кару. Крім того, Констанцій у Конституції 355 р. розширив заборону відносин між родичами у другому ступені в бічній лінії [12, с. 16-17].

Висновки. У світі, де контроль держави над своїми людьми був непередбачуваним, регулювання шлюбу і сім'ї було державною турботою, що відповідало тогочасним суспільним інтересам, оскільки країни Стародавнього світу ототожнювали силу свого суспільства із силою його сім'ї. У результаті, збереження сім'ї було важливішим за індивідуальні бажання її членів.

Боротьба з правопорушеннями проти шлюбу і сім'ї, на відміну від багатьох інших правопорушень, має багатотисячолітню історію. Для багатьох сучасників це видається дивним і незрозумілим, однак відомості про відповідальність за порушення проти шлюбу і сім'ї містяться в історичних джерелах давньосхідних цивілізацій - Месопотамії, Єгипту, Китаю та Індії, а також античних цивілізаціях Еллади та Риму. У цій статті автором продемонстровано, що правителі найрозвиненіших країн Стародавнього світу усвідомлювали небезпечність порушень проти шлюбу і сім'ї, тому впроваджували за них сувору відповідальність, аж до смертної кари. Спільними для більшості країн Стародавнього світу правопорушеннями проти шлюбу і сім'ї були - перелюбство та кровозмішення (інцест).



Література

1. Ali M.E. Marriage and Divorce in Ancient Egypt and Ancient Iraq (Mesopotamia): A comparative Study. International Journal of Heritage, Tourism and Hospitality. 2020. Vol. 14. №1. Р. 113-126. DOI: https://doi.org/10.21608/ijhth.2020.122056

2. Reynolds J.B. Sex Morals and the Law in Ancient Egypt and Babylon. Journal of Criminal Law & Criminology. 1914. №5 (1). Р. 20-31.

3. Slзzak J. System kar i represji karnej w starozytnosci. Studia Gdanskie. Wizje I rzeczywistosc. 2015. T. XI. S. 73-84.

4. Урукагіна. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Урукагіна

5. Законы Ур-Намму. URL: http://www.biblicalstudy.ru/Lib/Epigraph/7.html

6. Колос М.И. Стародавній Схід: генезис кримінально-правового регулювання та охорони суспільних відносин. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2015. №2 (12). С. 1-30.

7. Кучма В.В. Государство и право Древнего мира и Средних веков. Волгоград: Изд - во Волгоградского госуд. университета, 2001. 548 с.

8. Кузьминець О.В., Дурнов Є. С., Сокур Ю.В. Історія держави та права зарубіжних країн (схеми, коментарі, термінологічний словник): навч. посіб. Київ: Національна академія внутрішніх справ, 2012. 242 с.

9. Андрієвич В.М. Закони царя Хаммурапі як пам'ятка політичної думки Стародавнього Сходу. Тези Всеукр. наук.-практ. онлайн конф. здобувачів вищої освіти і молодих вчених, присвячена Дню науки, 11-15 трав. 2020 р. Житомир: Державний університет «Житомирська політехніка». С. 609-610. URL: https://conf.ztu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/05/14.-gumanitarni-i-sotsialni-nauky.pdf

10. Цар Хаммурапі. Кодекс законів. Текст законів. URL: http://thales2002.narod.ru/chammuratext.html

11. Історія держави і права зарубіжних країн: підруч. / за заг. ред. О.М. Бандурки. Харків: Майдан, 2020. 618 с.

12. Vesper E.M. Antyczne inspiracje niemieckich regulacji prawnych w zakresie kazirodztwa. Miscellanea Historico-Iuridica. 2016. T. XV. Z. 1. S. 11-31. DOI: https://doi.org/10.15290/mhi.2016.15.01.01

13. Pзdracki М. Przepisy prawne najstarszych «kodeksow» mezopotamskich ustanawiaj^ce kary dla ludzi wolnych. Analecta: Studia iMaterialy z Dziejфw Nauki. 1997. Т. 6. №2 (12). S. 7-41.

14. Закони Хаммурапі. URL:https://www.wiki.uk-ua.nina.az/Закони_Хаммурапі.html

15. Желудков А.В., Буланова А.Г. История государства и права зарубежных стран: конспект лекций. Москва: Приор-издат, 2003. 176 с.

16. Лурье И.М. Очерки древнеегипетского права XVI-X веков до н.э. Ленинград: Изд-во Государственного Эрмитажа, 1960. 356 с.

17. 125 Глава «Книги мертвых». URL: http://izbakurnog.historic.ru/books/item/fD0/s00/ z0000008/st009.shtml

18. Томсинов В.А. Государство и право Древнего Египта: монография Москва: ИКД Зерцало-М, 2011. 512 с.

19. Грубінко А.В. історія держави i права зарубаних країн: навч. посіб. Тернопіль, 2010. 392 с.

20. Windrow H. A Short History of Law, Norms, and Social Control in Imperial China. Asian-Pacific Law &Policy Journal. 2006. Vol. 7. №2. Р. 244-301.

21. Yang X. The confucianization of law and the lenient punishments in China. International Journal of Criminal Justice Sciences. 2015. №10 (1). Р. 32-47.

22. Прудников М.Н. История государства и права зарубежных стран: учеб. 6-е изд., перераб. и доп. Москва: Юрайт, 2013. 811 с.

23. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн: навч. посіб. 3-тє вид. Львів: Новий Світ-2000, 2008. 480 с.

24. Попенко Я.В., Гапотій В.Д., Куйбіда Є. О. Історія держави і права зарубіжних країн (Стародавній світ та доба Середньовіччя): підруч. Мелітополь: МДПУ ім. Б. Хмельницького, 2015. 603 с.

25. Трофанчук Г. І. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посіб. Київ: Юрінком Інтер, 2006. 400 с.

26. Логвиненко Є. С., Логвиненко І. А. Покарання в праві держав Стародавнього світу. Харків: ФОП Панов А.М., 2019. 252 с.

27. Кальянов В.И. Артхашастра, или Наука политики: пер. с санскрита / ред. В.В. Струве. Москва-Ленинград: Изд-во Акад. наук СССР, 1959. 796 с.

28. Загальні особливості цивілізацій Стародавнього Світу. URL: http://osvita.ua/vnz/reports/culture/10848/

29. Bojarski W. Kara smierci w prawach panstw antycznych. Kara smierci w starozytnym Rzymie/ red. H. Kowalski, M. Kurylowicz. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie - Sklodowskiej, 1996. S. 9-22.

30. Kamacewicz W. Instytucja kary smierci od starozytnosci po sredniowiecze - wybrane kraje i kodyfikacje. KortowskiPrzeglqdPrawniczy. 2017. №2. S. 67-72.

31. Логвиненко І. А., Логвиненко Є. С. Статус жінки в античному світі: особливості шлюбно-сімейних відносин у Стародавніх Атенах. Право і безпека. 2021. №4 (83). С. 28-37. DOI:https://doi.org/10.32631/pb.202L4.03

32. Krajewski R. Karalnosc cudzolфstwa na przestrzeni wiekow. Wybrane problemy kary i karalnosci/ red. A. Wedel-Domaradzka, A. Purat. Bydgoszcz, 2016. S. 83-91.

33. Nowak A. Pojзcie wladzy ojcowskiej w rzymskim prawie kanonicznym. Studia Prawnoustrojowe. 2002. №1. S. 35-54.

34. Качур В.О. Союзи чоловіка і жінки у Стародавньому Римі. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2012. Вип. 19. Т. 1. С. 49-52.

35. Сікан О. Перелюб (адюльтер) як злочин проти сім'ї. Юридичний вісник. 2020. №4. С. 172-179. DOI:https://doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1986

36. Логвиненко Є. С. Захист прав жінок на статеву недоторканність і статеву свободу: історія та сучасність. Право і суспільство. 2019. №3. С. 30-38. DOI: https://doi. org/10.32842/2078-3736-2019-3-1-6

37. Lex Julia de adulteriis (18 BC). URL: http://www.csun.edu/~hcfll004/Adulteriis.html



References

1. Ali, M.E. (2020). Marriage and Divorce in Ancient Egypt and Ancient Iraq (Mesopotamia): A comparative Study. International Journal of Heritage, Tourism and Hospitality, 14 (1), 113-126.

2. Reynolds, J.B. (1914). Sex Morals and the Law in Ancient Egypt and Babylon. Journal of Criminal Law & Criminology, 5 (1), 20-31.

3. Sl^zak, J. (2015). System kar i represji karnej w starozytnosci [The system of penal punishments and repression in antiquity]. Studia Gdanskie. Wizje I rzeczywistosc - Gdansk Studies. Visions and reality, XI, 73-84 [in Polish].

4. Urukahina [Urukagina]. (n.d.). wikipedia.org. Retrieved from https://uk.wikipedia.org/ wiki/Урукагіна [in Ukrainian].

5. Законы Ур-Намму [Zakonyi Ur-Nammu]. (n.d.). biblicalstudy.ru. Retrieved from http://www.biblicalstudy.ru/Lib/Epigraph/7.html [in Russian].

6. Kolos, M.Y. (2015). Starodavnii Skhid: henezys kryminalno-pravovoho rehuliuvannia ta okhorony suspilnykh vidnosyn [Ancient East: the genesis of criminal law rehuliuvanniya and protection of public relations]. Chasopys Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Pravo» - Journal of NUOA. Law Series, 2 (12), 1-30 [in Ukrainian].

7. Kuchma, V.V. (2001). Gosudarstvo i pravo Drevnego mira i Srednih vekov [State and Law of the Ancient World and the Middle Ages]. Volgograd: Volgogradskiy gosudarstvennyiy universitet [in Russian].

8. Kuzmynets, O.V., Durnov, Ye.S. & Sokur, Yu.V. (2012). Istoriia derzhavy tapravazarubizhnykh krain (skhemy, komentari, terminolohichnyi slovnyk) [History of the state and law of foreign countries (schemes, comments, glossary)]. Kyiv: Natsionalna akademiia vnutrishnikh sprav [in Ukrainian].

9. Andriievych, V.M. (2020) Zakony tsaria Khammurapi yak pamiatka politychnoi dumky Starodavnoho Skhodu [King Hammurabi's Laws as a Monument to the Political Thought of the Ancient East]. Tezy Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi onlain konferentsii zdobuvachiv vyshchoi osvity i molodykh vchenykh, prysviachena Dniu nauky, 11-15 trav. 2020 r. - Abstracts of the All - Ukrainian scientific-practical online conference of higher education seekers and young scientists, dedicated to the Day of Science, May 11-15. Zhytomyr: Derzhavnyi universytet «Zhytomyrska politekhnika», 609-610. Retrieved from https://conf.ztu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/05/14.-gumanitarni-i-sotsialni-nauky.pdf [in Ukrainian].

10. Tsar Hammurapk Kodeks zakornv. Tekst zakornv [King Hammurabi. Pandect of laws. Text of laws]. (n.d.). thales2002.narod.ru. Retrieved from http://thales2002.narod.ru/ chammuratext.html [in Ukrainian].

11. Bandurka, O.M. (Eds.). (2020) Istoriia derzhavy i prava zarubizhnykh krain [History of the state and law of foreign countries]. Kharkiv: Maidan [in Ukrainian].

12. Vesper, E.M. (2016). Antyczne inspiracje niemieckich regulacji prawnych w zakresie kazirodztwa [Ancient inspirations of German incest laws]. Miscellanea Historico-Iuridica, XV, 11-31 [in Polish].

13. P^dracki, М. (1997) Przepisy prawne najstarszych «kodeksow» mezopotamskich ustanawiajqce kary dla ludzi wolnych [Legislation of the oldest Mesopotamian «codes» which punish free people]. Analecta: Studia i Materiafy z Dziejow Nauki - Analecta: Studies and Materials from the History of Science, 2 (12), 7-41 [in Polish].

14. Zakoni Hammurapi [Laws of Hammurabi]. (n.d.). wiki.uk-ua. Retrieved from https://www.wiki.uk-ua.nina.az/3aKOHH_XaMMypani.html [in Ukrainian].

15. Zheludkov, A.V. & Bulanova, A.G. (2003) Istoriya gosudarstva i prava zarubezhnyih stran [History of the state and law offoreign countries]. Moskva: Prior-izdat [in Russian].

16. Lure, I.M. (1960) Ocherki drevneegipetskogo prava XVI-X vekov do n. e. [Essays on ancient Egyptian law of the 16th-10th centuries BC]. Leningrad: Gosudarstvennyiy Ermitazh [in Russian].

17. 125 Glava «Knigi mertvyih» [Chapter 125 of the Book of the Dead]. (n.d.). historic.ru. Retrieved from http://izbakurnog.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000008/st009.shtml [in Russian].

18. Tomsinov, V.A. (2011). Gosudarstvo i pravo Drevnego Egipta [State and Law of Ancient Egypt]. Moskva: IKD Zertsalo-M [in Russian].

19. Hrubinko, A.V. (2010) Istoriia derzhavy i prava zarubizhnykh kpain [History of the state and the laws of foreign countries]. Ternopil: Vydavnychyi viddil TNPU im. V. Hnatiuka [in Ukrainian].

20. Windrow, H.A. (2006). Short History of Law, Norms, and Social Control in Imperial China. Asian-Pacific Law & Policy Journal, 7 (2), 244-301.

21. Yang, X. (2015). The confucianization of law and the lenient punishments in China. International Journal of Criminal Justice Sciences, 10 (1), 32-47.

22. Prudnikov, M.N. (2013). Istoriya gosudarstva i prava zarubezhnyih stran [History of the state and law of foreign countries] (6nd ed., rev.). Moskva: Yurayt [in Russian].

23. Khoma, N.M. (2008). Istoriia derzhavy i prava zarubizhnykh krain [History of the state and law of foreign countries] (3nd ed.). Lviv: Novyi Svit-2000 [in Ukrainian].

24. Popenko, Ya.V., Hapotii, V.D. & Kuibida, Ye.O. (2015) Istoriia derzhavy i prava zarubizhnykh krain (Starodavnii svit ta doba Serednovichchia) [History of the state and law of foreign countries (Ancient world and the Middle Ages)]. Melitopol: MDPU im. B. Khmelnytskoho [in Ukrainian].

25. Trofanchuk, H.I. (2006). Istoriia derzhavy i prava zarubizhnykh krain [History of the state and law of foreign countries]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

26. Lohvynenko, Ye.S. & Lohvynenko, I.A. (2019). Pokarannia v pravi derzhav Starodavnoho svitu [Punishment in the law of the ancient world]. Kharkiv: FOP Panov, A.M. [in Ukrainian].

27. Kalianov, V.I. (1959). Arthashastra, ili Nauka politiki: perevod s sanskrita [Arthashastra, or the Science of Politics: translated from Sanskrit]. V.V. Struve (Ed.). Moskva-Leningrad: Akademiya nauk SSSR [in Russian].

28. Zahalni osoblyvosti tsyvilizatsii Starodavnoho Svitu [General features of the civilizations of the ancient world]. (n.d.). osvita.ua. Retrieved from http://osvita.ua/vnz/reports/ culture/10848/ [in Ukrainian].

29. Bojarski, W. (1996) Kara smierci w prawach panstw antycznych [The death penalty in the laws of ancient countries]. Kara smierci w starozytnym Rzymie - The death penalty in ancient Rome. H. Kowalski & M. Kurylowicz (Ed.). Lublin: Uniwersytet Marii Curie-Sklodowskiej [in Polish].

30. Kamacewicz, W. (2017). Instytucja kary smierci od starozytnosci po sredniowiecze - wybrane kraje i kodyfikacje [The institution of the death penalty from antiquity to the Middle Ages - selected countries and codifications]. Kortowski Przeglqd Prawniczy - Kortowski Legal Review, 2, 67-72 [in Polish].

31. Lohvynenko, I.A. & Lohvynenko, Ye.S. (2021). Status zhinky v antychnomu sviti: osoblyvosti shliubno-simeinykh vidnosyn u Starodavnikh Atenakh [The status of women in the ancient world: features of marital and family relations in ancient Athens]. Pravo i bezpeka - Law and Safety, 4 (83), 28-37 [in Ukrainian].

32. Krajewski, R. (2016). Karalnosc cudzolostwa na przestrzeni wiekow [The punishment of adultery over the centuries]. Wybrane problemy kary i karalnosci - Selected problems of punishment and criminal record. A. Wedel-Domaradzka & A. Purat (Ed.). Bydgoszcz [in Polish].

33. Nowak, A. (2002). Poj^cie wladzy ojcowskiej w rzymskim prawie kanonicznym [The concept of paternal power in Roman canon law]. Studia Prawnoustrojowe - Legal Studies, 1, 35-54 [in Polish].

34. Kachur, V.O. (2012). Soiuzy cholovika i zhinky u Starodavnomu Rymi [Union of man and woman in ancient Rome]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia «Pravo» - UzhhorodNational University Herald. Series: Law, 19 (1), 49-52 [in Ukrainian].

35. Sikan, O. (2020). Pereliub (adiulter) yak zlochyn proty simi [Pereliub (adultery) as a crime against the family]. Yurydychnyi visnyk - Law Herald, 4, 172-179 [in Ukrainian].

36. Lohvynenko, Ye.S. (2019). Zakhyst prav zhinok na statevu nedotorkannist i statevu svobodu: istoriia ta suchasnist [Protecting women's rights to sexual integrity and sexual freedom: history and modernity]. Pravo i suspilstvo - Law and Society, 3, 30-38 [in Ukrainian].

37. Lex Julia de adulteriis (18 BC). (n.d.). csun.edu. Retrieved from http://www.csun.edu/ - hcfll004/Adulteriis.html

Размещено на Allbest.ru

...