Правові та методологічні проблеми щодо виявлення членів російських диверсійно-розвідувальних груп під час воєнного вторгнення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові та методологічні проблеми щодо виявлення членів російських диверсійно-розвідувальних груп під час воєнного вторгнення

Тетяна Подзолкова здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії (PhD)

Ігор Шинкаренко кандидат юридичних наук, професор (Національний аерокосмічний університет "Харківский авіаційний інститут ім. М.Є. Жуковского", м. Харків, Україна)

Анотація

Приблизно о 5:00 24.03.2022 р. державний кордон України на ділянці з Російською Федерацією та Республікою Білорусь піддався атаці з боку російських військ, що підтримуються Білоруссю. Атаки на прикордонні підрозділи, прикордонні наряди та пункти пропуску відбуваються з застосуванням артилерії, важкої техніки та стрілецької зброї. Це відбувається в межах Луганської, Сумської, Харківської, Чернігівської та Житомирської областей. Крім того, атака відбувається з ТОТ АР Крим. Також фіксується робота диверсійно- розвідувальних груп противника. Залежно від ситуацій на ділянках кордону прикордонники разом зі Збройними Силами України та Національною гвардією України ведуть вогонь по ворогу.

Особливої актуальності в умовах відсічі військового нападу набуває впровадження моніторингових методів отримання інформації про диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ) загарбників, одним з яких є профайлінг. Визначено, що є низка правових та методологічних проблем щодо використання профайлінга для розробки методики участі цивільного суспільства у протидії ДРГ супротивника. Метою статті є визначення правового, психологічного та організаційного аспекту протидії ДРГ РФ на ґрунті розробки її групового та індивідуального профілю з використанням цивільного населення. Визначено, що сьогодні постає проблема розгляду діяльності ДРГ не тільки з боку правової науки, а ще й з позицій юридичних наук, прикладної, військової та етнопсихології. Це буде сприяти формуванню методики документування злочинної діяльності та розробки профілів різних учасників ДРГ. Надані загально-теоретичні рекомендації щодо формування ознак особистості членів ДРГ на ґрунті вербальних та невербальних ознак, на ґрунті системного та історичного аналізу використання профайлінга на різних етапах розвитку. Визначено індикатори виокремлення диверсантів та їх груп. Виокремлено типові завдання та методи інфільтрації ДРГ, а також ознаки, за якими можна розпізнати членів російських ДРГ. Розроблено рекомендації щодо алгоритму дій цивільного населення в разі виявлення диверсантів за типовими ознаками їх діяльності. Запропоновано розробити криміналістичні рекомендації щодо фіксування протиправних подій та визначення типів психологічних профілей росіян та мешканців різних регіонів України, які є членами ДРГ, з метою їх встановлення та інформування органів СБУ.

Ключові слова: розвідувально-диверсійна група, воєнний період, правове регулювання, профайлінг, профілювання диверсантів, вербальні ознаки, невербальні жертви міжнародних збройних конфліктів, цивільні об'єкти, репресалії. диверсійний розвідувальний профайлінг правовий

Abstract

Ihor Shynkarenko, Tetiana Podzolkova. Legal and methodological problems regarding the identification of members of russian diversion and intelligence groups during the military invasion

The introduction of monitoring methods to obtain information about the DRG of the invaders, one of which is profiling, is becoming especially important in the context of repelling the repulse of a military attack. It is determined that there are a number of legal and methodological problems regarding the use of profiling to develop a methodology for the participation of civil society in counteracting the enemy's DIG.

The aim of the article is to determine the legal, psychological and organizational aspects of the DIG of the Russian Federation on the basis of the development of its group and individual profile with the use of civilians. It is determined that today there is a problem of consideration of the DRG not only from the point of view of legal science, but also from the standpoint of legal sciences, applied, military and ethnopsychology. This will contribute to the formation of methods for documenting criminal activity and the development of profiles of various participants in the DIG. General theoretical recommendations for the formation of personal characteristics are given. Based on a systematic and historical analysis of the use of profiling at different stages of development of the DIG members on the basis of verbal and nonverbal characteristics. Indicators of separation of saboteurs and their groups have been determined. Typical tasks and methods of DIG infiltration are singled out, as well as signs by which it is possible to recognize members of Russian DIGs. Recommendations on the algorithm of actions of the civilian population in case of detection of saboteurs on typical grounds of their activity are developed. It is proposed to develop forensic recommendations for recording illegal events and determining the types of psychological profiles of Russians and residents of different regions of Ukraine who are members of the DIG in order to establish them and inform the Security Service of Ukraine.

Keywords: reconnaissance and sabotage group, war period, legal regulation, profiling, profiling of saboteurs, verbal signs, non-verbal victims of international armed conflicts, civilian objects, reprisals.

Постановка проблеми. Людство еволюціонує вже багато тисяч років. Протягом цього часу відбувається розвиток військового мистецтва, за допомогою якого люди вбивають один одного на полях битв. Найбільший прорив у сфері військової майстерності припав на XX століття. Дві світові війни суттєво вплинули на сприйняття і сам вид конфліктів між державами. Людство тоді зрозуміло, що Третьої світової війни просто не пережити. Людство вважало, що більше в Європі конфлікти не будуть вирішуватися воєнним шляхом.

В умовах сьогодення всі міжнародні розбіжності було ухвалено вирішувати шляхом переговорів, однак локальні конфлікти все-таки траплялися [1]. Проте те, що відбувається сьогодні в Україні, аж ніяк не можна назвати локальним конфліктом, це повномасштабна війна з порушенням всіх вимог Женевських конвенцій 1949 р., навіть більше, це геноцид українського народу.

Відповідно до КК України геноцид - це діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу [2, ч. 1, ст. 442].

Тож ми розуміємо, що український народ переживає зараз справжній геноцид. І в цьому злочині велику роль відіграє діяльність диверсійно-розвідувальних груп ворога (ДРГ).

З початком російської агресії у наукову та повсякденну термінологію ввійшло поняття ДРГ РФ. У військовій науці диверсійно-розвідувальна група (ДРГ) - це підрозділ спеціального призначення, що використовується для розвідки і диверсій у тилу противника у воєнний і передвоєнний час з метою дезорганізації тилових установ, знищення або тимчасового виведення з ладу найважливіших промислових підприємств, військових об'єктів, транспорту, зв'язку, а також збору інформації про супротивника [3].

Тож постає проблема розгляду діяльності ДРГ не тільки з боку правової науки, а ще й з позицій юридичних наук, прикладної, військової та етнопсихології. Це буде сприяти формуванню методики документування злочинної діяльності та розробки профілів різних учасників ДРГ.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми. Останнім часом вивченням проблем протидії актам терористичної загрози займалися С. Москаленко, Р. Калюжний, В. Камінський, І. Сопілко, Г. Спіцина, І. Шинкаренко тощо. Проблемами профайлінга злочинців у різні часи займалися О. Бандурка, В. Берназ, О. Діденко, М. Дідковська-Бідюк, А. Зелінський, А. Іщенко, В. Казміренко, Л. Казміренко, К. Калюга, В. Коновалова, М. Костицький, В. Кузьмічов, Є. Лук'янчиков, О. Тихоненко, В. Шепітько, С. Яковенк [4-6].

Після початку військової агресії Росії проти України в інтернет-виданнях, телебаченні, інших засобах масової інформації, соціальних мережах виникла велика кількість матеріалів щодо ознак діяльності ДРГ та типових дій населення щодо протидії їх діяльності та сучасних кримінально-правових засобів боротьби з диверсіями: Є. Марченко, І. Ролін, Д. Снегірьов, Г. Спіцина, І. Шинкаренко [7, с. 7-9; 8; 9, с. 16-18].

Однак в означених публікаціях лише фрагментарно надані правові та психологічні аспекти протидії ДРГ та особливості діяльності цивільного населення щодо їх виявлення та нейтралізації.

Найбільш складним завданням стабілізаційних (режимних) дій у воєнний період є боротьба з диверсійними групами противника, яка, як правило, може проводитися у формі спеціальних операцій відповідного масштабу - об'єктового, місцевого, регіонального чи державного рівнів [7, с. 9].

Досвід збройних конфліктів за останні десятиліття свідчить, що підрозділи ДРГ є найбільш маневреними і можуть впливати на воєнно-політичну ситуацію на рівні міста, території, регіону, загалом України. Вони мають специфічну організацію і функції. Для забезпечення мобілізації не тільки ЗСУ, тероборони, правоохоронних органів, а й цивільного населення щодо виявлення та нейтралізації ДРГ необхідно розробити та довести до широкого кола осіб ознаки їх діяльності та надати алгоритм дій для кожного.

Метою статті є визначення правового, психологічного та організаційного аспекту протидії ДРГ РФ на ґрунті розробки її групового та індивідуального профілю з використанням цивільного населення.

Виклад основного матеріалу. З початку війни Росія активно використовує ДРГ для вирішення тактичних завдань, поширення паніки серед населення внаслідок здійснення актів знищення цивільної інфраструктури, поширення "фейків" тощо.

У сучасному розумінні ДРГ - це високомобільні підрозділи спеціального призначення. Як правило, ці групи використовують для розвідки і диверсій у глибокому тилу України.

Для розробки профілю ДРГ, окремих її членів та відповідної методики ідентифікації членів ДРГ необхідно виокремлення індикаторів ідентифікації ДРГ [10, с. 194].

Проведений аналіз наукових публікацій та досвід війни з російськими загарбниками дозволяє поділити індикатори виокремлення диверсантів та їх груп на:

- зовнішні ознаки особи (стать, тип обличчя, окрас шкіри - походження, зовнішність (фізична стать, її будова тіла) належать:

- профілі окремих осіб та груп та функціональні ознаки конкретних типів членів ДРГ (керівники, виконавці, прикриття);

- документи та ознаки їх підробки, що використовуються ДРГ (відповідність особі, наявність штампів та віз країн, де ведуться бойові дії тощо);

- зовнішній одяг (наявність ознак використання зброї, спортивна статура, військовий вишкіл, спортивний стиль одягу та взуття з необтяжливим верхнім одягом, невідповідність одягу ситуації, використання природних та штучних засобів маскування обличчя тощо);

- супутні речі (багаж, документи, радіосигнальні прилади, засоби роботи з інформацією, фотографії, підозрілі предмети);

- одорологічні ознаки (різкі, домінуючі, незвичні запахи тощо);

- маршрут та напрям переміщення, особливості маршруту (нелогічність маршруту, незвичний склад групи);

- психолого-фізілогічні ознаки (поведінка: незвична безпричинна поведінка, стурбованість, фальшива поведінка); невербальні ознаки обману, агресії і готовності до нападу [11, с. 157];

- погана орієнтація у населеному пункті чи іншій місцевості тощо).

Аналіз публікацій після 24 лютого 2022 р. дозволяє визначити, що основним призначенням російських ДРГ на неокупованій території є:

- виявлення блокпостів, місць дислокації і переміщення ЗСУ, тероборони та представників правоохоронних органів;

- виявлення органів управління військових та цивільних адміністрацій;

- виявлення місць розташування об'єктів критичної інфраструктури;

- формування панічних настроїв серед цивільного населення;

- маркування та встановлення радіоприладів на відповідних об'єктах

Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2022. № 2 інфраструктури цивільного та військового призначення з метою їх знищення;

- проведення диверсій на відповідних об'єктах критичної інфраструктури подвійного призначення;

- виявлення шляхів можливого обходу позицій ЗСУ та територіальної борони;

- коректування вогню;

- створення умов для подальшого просування регулярних підрозділів країни- окупанта [9, с. 19].

Досвід та оцінка суспільно-військової ситуації за результатами публікацій ЗМІ визначає, що важливим у виявленні та запобіганні вчиненню диверсійних актів на неокупованій території, є виявлення можливих шляхів інфільтрації ДРГ. На сьогодні це можуть бути маскування щодо: