Інноваційна редакція статей Конституції України щодо базисних порядків забезпечення дотримання та відновлення правового статусу громадян

Размещено на http://allbest.ru

ІННОВАЦІЙНА РЕДАКЦІЯ СТАТЕЙ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ЩОДО БАЗИСНИХ ПОРЯДКІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОТРИМАННЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ГРОМАДЯН

Кириченко Олександр Анатолійович

доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри права, Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика, м. Миколаїв



Анотація. Запропоновано інноваційна редакція статті Конституції України чи іншої країни про сутність права, свободи, обов'язку та інтересу як базисної категорії правового статусу громадян.

Розглянуто інноваційна редакція статей Основного закону про базисний конституційний обов'язок держави, а також про базисні оперативні та бюрократичні порядки найбільш ефективного, раціонального та якісного попередження порушення та відновлення порушеного правового статусу громадян, що побудовано на інноваційній доктрини докорінного реформування інституту президента держави, прокуратури як його правової руки, адвокатури, публічнотури та всіх без винятку інших існуючих і перспективних антиделіктних (правоохоронних) органів.

Підкреслено, що базисний конституційний обов'язок держави становить найбільш ефективне, раціональне та якісне пізнання, визнання, забезпечення, дотримання, оперативне попередження порушення правового статусу громадян та максимально можливе його відновлення, а також неминуче притягнення винної особи до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності.

Звернуто увагу, що прокуратура забезпечує дотримання та відновлення правового статусу людини шляхом здійснення нагляду за точним, одноманітним та неухильним дотриманням правових актів будь-якими особами та органами, що знаходяться на території держави, у т. ч. президентом країни, парламентом, урядом, ордистатурою, слідчотурою, судами, публічнотурою, адвокатурою, виконавчотурою та іншими антиделіктними органами.

Запропоновано створити новий антиделіктний орган - публічнотуру, яка разом із докорінно реформованою адвокатурою мають діяти за принципом єдиноначальності та отримання працівниками заробітної плати та/або інших благ тільки від держави та здійснювати функції відповідно переслідування та захисту правопорушника у судочинстві відповідного виду у напрямі встановлення об'єктивної істини та вирішення тільки на цій основі антиделіктної справи або надання іншої письмової юридичної допомоги потерпілому і правопорушнику з метою попередження правопорушень із повною юридичною відповідальністю за результати такої допомоги.

Ключові слова: базисні порядки забезпечення дотримання і відновлення правового статусу людини; інститут президента держави; прокуратура; публічнотура; адвокатура; правовий статус (права, свободи, обов'язки, інтереси) людини.

конституція україна правовий статус громадяни інноваційна редакція



Kyrychenko Oleksandr Anatoliyovych

Doctor of juridical sciences, professor, head of the law department, International Classical University named after Pylyp Orlyk, Mykolaiv

INNOVATIVE VERSION OF THE ARTICLES OF THE CONSTITUTION OF UKRAINE REGARDING THE BASIC PROCEDURES FOR ENSURING THE OBSERVANCE AND RESTORATION OF THE LEGAL STATUS OF CITIZENS

Abstract. An innovative version of the article of the Constitution of Ukraine or another country on the essence of right, freedom, duty and interest as a basic category of the legal status of citizens is proposed.

The innovative version of the articles of the Basic Law on the basic constitutional duty of the state, as well as on the basic operational and bureaucratic procedures for the most effective, rational and qualitative prevention of violation and restoration of the violated legal status of citizens, which is built on the innovative doctrine of fundamental reform of the institution of the president of the state, the prosecutor's office as its right arm, the publictour, an advocacy and without exception an all other existing and promising antidelictal (law enforcement) bodies was considered.

It is emphasized, that the basic constitutional duty of the state is the most effective, rational and high-quality knowledge, recognition, provision, compliance, prompt prevention of violation of the legal status of citizens and its restoration as much as possible, as well as the inevitable bringing of the guilty person to the appropriate type and the nature and appropriate degree of severity of juridical liability.

Attention is drawn to the fact, that the prosecutor's office ensures the observance and restoration of a person's legal status by supervising the exact, uniform and consistent observance of legal acts by any persons and bodies located on the territory of the state, including the president of the state, the parliament, the government, the judiciary, investigation, courts, publictour, advocacy, enforcement and other antidelictal bodies.

It is proposed to create a new antidelictal bodies - a publictour, which, together with a fundamentally reformed advocacy, should act according to the principle of unity of leadership and employees receive wages and/or other benefits only from the state, and perform the functions of prosecuting and protecting the offender in court proceedings of the appropriate type in the direction of establishing an objective the truth and the resolution of the antidelictal case on this basis only or the provision of other written legal assistance to the victim and the offender for the purpose of preventing offenses with full juridical responsibility for the results of such assistance.

Keywords : the basic procedures for ensuring the observance and restoration of the legal status of a person; an institute of the president of the state; the prosecutor's office; the publictour; an advocacy; the legal status (rights, freedoms, duties, interests) of citizens.



Постановка проблеми. Існуючий стан доктринального, проектного законодавчого та іншого прикладного розуміння сутності правового статусу людини та механізму забезпечення його дотримання і відновлення виглядає недостатньо досконалим, хоча б на прикладі самої назви Європейського суду з прав людини [1], в якій закладена лише одна з чотирьох базисних складових правового статусу людини - право, а на механізм забезпечення дотримання та відновлення даного правового статусу й взагалі немає ніякого натяку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В той же час у низці монографічних та інших досліджень автора та інших представників наукової школи юриспруденції професора Аланкіра [2] запропоновано законодавче визначення сутності і вичерпного переліку базисних категорій правового статусу людини та інших социосуб'єктів, а також механізму забезпечення дотримання і відновлення даного правового статусу у вигляді окремих статей Конституції України [3. С. 54, 65-66; 4. С. 68, 89, та ін.] у такій редакції :

II. «Сутність і перелік базисних складових категорій правового статусу соціосуб'єктів», що доцільно подати у порядку пояснення термінів і понять Основного закону таким чином :

«Правовий статус соціосуб'єктів складається з наступних базисних категорій :

1. Право, тобто можливість певного соціосуб'єкта скористатися конкретним позитивним результатом суспільного розвитку, коли негативний результат у суспільному розвиткові може стати такою можливістю лише за наявності Національної програми з повного викорінення цього негативного результату або, принаймні, максимально можливої мінімізації його рівня.

2. Свобода - за наявності акценту уваги на альтернативності та на вільності вибору соціосуб'єктами такої можливості.

3. Обов'язок, тобто необхідність соціосуб'єкта виконати певний встановлений державою припис, що підтримується прямим (безпосереднім) та/або делегованим державним примусом (юридичною відповідальністю).

4. Інтерес, тобто можливість соціосуб'єкта використати у своїх цілях таке право, свободу та/або обов'язок іншого соціосуб'єкта [4. С. 456-457].

VII «Базисний конституційний обов'язок держави і державних органів», що у докорінний розвиток існуючого змісту ч. 2 ст. 3 Конституції України у частині головного обов'язку держави з утвердження та забезпечення прав і свобод людини [5] більш правильно викласти так :

«Базисний обов'язок держави та основну спрямованість діяльності державних органів, гарантом неухильного, одноманітного та точного виконання якого виступає президент держави та органи прокуратури як права рука цього інституту у забезпеченні реальності такої гарантії, становить найбільш ефективне, раціональне та якісне :

1. Пізнання природного (заснованого на загальнолюдських цінностях і принцип справедливості) правового статусу (прав, свобод, обов'язків, інтересів) соціосуб'єктів (фізичних чи юридичних осіб або держави чи міждержавної установи).

2. Правове визнання природного правового статусу соціосуб'єктів (перетворення природних прав, свобод, обов'язків та інтересів соціосуб'єктів у суб'єктивний правовий статус фізичних чи юридичних осіб, держави чи міждержавної установи, тобто врегульований певною нормою конкретного правового акту).

3. Забезпечення належної реалізації названого правового статусу всіх соціосуб'єктів, які постійно або тимчасово проживають на території держави.

4. Оперативне попередження порушення правового статусу вказаних соціосуб'єктів.

5. Максимально можливе відновлення порушеного права, свободи, обов'язки та/або інтересу певного соціосуб'єкта за допомогою :

5.1. Відшкодування збитків (шкоди та упущеної вигоди) : 5.1.1. Фізичної та/чи матеріальної та/або первинної моральної шкоди та вторинної моральної шкоди. 5.1.2. Упущеної вигоди.

5.2. Іншого відновлення порушеного правового статусу соціосуб'єкта.

5.5. Неминуче притягнення особи, винної в такому порушенні правового статусу певного соціосуб'єкта, до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності [4. С. 461-482].

Всього ж розроблено тісно між собою пов'язані інноваційні редакції тринадцяти статей Основного закону, тобто, окрім викладених, ще й : I. «Склад соціосуб'єктів». ІІІ. «Зовнішня та внутрішня збалансованість правового статусу соціосуб'єктів». IV. «Антиделіктний обов'язок кожної людини попереджати та/або припиняти правопорушення». V. «Межі правомірності та трирівневий механізм реалізації конкурентного правового статусу різних соціосуб'єктів». VI. «Алогічність використання прав, свобод, обов'язків та/або інтересів одного соціосуб'єкта за рахунок відповідного порушення певної базисної категорії правового статусу іншого соціосуб'єкта».

VIII. «Базисні оперативні та бюрократичні порядки найбільш ефективного, раціонального та якісного попередження порушення та відновлення порушеного правового статусу різних видів соціосуб'єктів». IX. «Сутність погіршення правового статусу соціосуб'єктів». IX. «Сутність погіршення правового статусу соціосуб'єктів». Х. «Найвищі соціальні цінності та межі їх порушення за наявності лише певних виняткових обставин». ХІ. «П'ять ступенів неприпустимості погіршення змісту та/або обсягу правового статусу соціосуб'єктів». ХІІ. «Сутність і вичерпний список загальноправових причин, які виключають антисоціальність дії» та ХІІІ. «Сутність та перелік загальноправових обставин, що виключають або пом'якшують чи обтяжують вину особи, яка вчинила антисоціальне діяння» [4. С. 84-103, 455-482 та ін.], комплексне обнародування яких в силу значного обсягу в межах вітчизняних фахових наукових видань не є можливим.

Мета статті у силу викладених причин полягає в обнародуванні в межах вітчизняного фахового наукового видання однієї із останніх редакцій лише найбільш вагомої в контексті розкриття сутності та механізму забезпечення дотримання і відновлення правового статусу людини та інших соціосуб'єктів розробленої автором спільно з іншими представниками наукової школи юриспруденції професора Аланкіра статті Основного закону з метою започаткування широкої коректної наукової дискусії у напрямку розробки загально визнаного варіанту вирішення відповідних проблем.

Виклад основного матеріалу. Найбільш вагомою в контексті розкриття сутності та механізму забезпечення дотримання і відновлення правового статусу людини та інших соціосуб'єктів доцільно визнати розроблену автором спільно з іншими представниками наукової школи юриспруденції професора Аланкіра на основі відповідної авторської інноваційної доктрини докорінного реформування інституту президента держави, прокуратури як його правової руки, адвокатури, публічнотури та всіх без винятку інших існуючих і перспективних антиделіктних (правоохоронних) органів [3. С. 6-31; 4. С. 217-227 та ін.], статтю VIII «Базисні оперативні та бюрократичні порядки найбільш ефективного, раціонального та якісного попередження порушення та відновлення порушеного правового статусу різних видів соціосуб'єктів» Конституції України, а рівно будь-якої іншої держави світу, одна з останніх редакцій якої може бути подана таким чином :

«1. Забезпечення належної реалізації базисного конституційного обов'язку держави та основної спрямованості діяльності державних органів покладається на прокурорів та всіх інших державних службовців та на всіх інших соціосуб'єктів, яким держава делегувала повноваження на здійснення певних напрямів суспільної діяльності та/або виробництва матеріальних благ та/чи надання послуг.

Названі соціосуб'єкти зобов'язані на вимогу клієнта (особи, що має намір здійснити певне діяння в межах вказаної або іншої пов'язаної з нею діяльності) безкоштовно надати вичерпну письмову юридичну консультацію з приводу відповідного порядку та/чи особливостей правової регламентації тієї державної або з дозволу держави іншої діяльності, яку вони здійснюють, і меж правомірності при цьому здійснення клієнтом свого діяння.

Якщо внаслідок відмови надати таку консультацію або її неякісності клієнт порушив правовий статус інших соціосуб'єктів, консультант несе відповідного виду, характеру і ступеня суворості юридичну відповідальність, у т. ч. відшкодовує у повному обсязі заподіяні збитки (фізичну та/чи майнову та/або первинну і вторинну моральну шкоду; упущену вигоду) [4. С. 463].

2. Найбільш ефективне, раціональне та якісне оперативне попередження порушення, а у разі порушення - максимально можливе відновлення правового статусу всіх соціосуб'єктів, і неминучого притягнення винної у цьому особи до відповідного виду і характеру належного ступеня суворості юридичної відповідальності здійснюється наступними органами або суб'єктами владних повноважень держави та шляхом реалізації таких порядків :

2.1. В оперативному порядку:

2.1.1. Самим правопорушником, який з моменту усвідомлення того, що його діяння, рішення чи правовий акт може порушити або вже порушив чи порушує правовий статус іншого соціосуб'єкта, зобов'язаний негайно припинити це діяння та/або дію цього рішення чи правового акта та скасувати дане рішення чи правовий акт, усунути причини та умови, що сприяли вчиненню цього правопорушення, та максимально можливо відновити правовий статус потерпілого [4. С. 463-464].

2.1.2. Безпосереднім або вищим керівником правопорушника, який зобов'язаний, за наявності викладених у п. 2.1.1 цієї статті обставин, невідкладно вжити вказаних заходів, якщо їх не було здійснено чи було вчинено неналежним чином або не в повному обсязі самим правопорушником чи іншими особами.

У разі невиконання вказаних дій керівники несуть солідарну із правопорушником юридичну відповідальність [4. С. 464].

2.1.3. Прокуратурою, яка діє за принципом єдиноначальності, та :

2.1.З.1. За власної ініціативи шляхом здійснення нагляду за точним,

одноманітним та неухильним дотриманням правових актів будь-якими особами та органами, що знаходяться на території держави, у т. ч. президентом країни, парламентом, урядом, ордистатурою, слідчотурою, судами, публічнотурою, адвокатурою, виконавчотурою та іншими антиделіктними органами, і подання припису правопорушнику або його безпосередньому чи вищому керівнику невідкладно усунути причини та умови, які сприяли вчиненню правопорушення, припинити незаконне діяння та/або дію протиправного рішення чи правового акта, максимально можливо відновити порушений правової статус потерпілого, а також порушити відповідне судочинство з метою неминучого притягнення особи, винної у такому порушенні правового статусу потерпілого, до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності та негайного усунення причин та умов, що сприяли вчиненню даного правопорушення; і направити матеріали в публічнотуру та адвокатуру для подальшого супроводження у цій справі інтересів відповідно потерпілої та переслідуваної особи [4. С. 464-465].

2.1.3.2. У разі звернення потерпілого чи в його інтересах іншої особи вручити правопорушнику або його безпосередньому чи вищому керівнику припис із виконанням вимог, вказаних у п. 2.1.3.1 цієї статті.

2.2. У бюрократично порядку :

2.2.1. Шляхом усного чи письмового звернення потерпілого чи в його інтересах іншої особи до(в) :

2.2.1.1. Правопорушника або його безпосереднього чи вищого рівня керівнику, із вимогою виконати невідкладно чи, при наймі, у межах розумного терміну, дії, вказані у п. 2.1 цієї статті.

2.2.1.2. Прокуратури, із виконанням нею вже на підставі даного звернення потерпілого чи в його інтересах іншої особи всіх дій, передбачених п. 2.1.3.1. цієї статті.

2.2.1.3. Публічнотури, яка діє за принципом єдиноначальності та отримання працівниками заробітної плати та/або інших благ тільки від держави, та реалізує вказане звернення потерпілого та/або в його інтересах іншої особи шляхом здійснення функції переслідування правопорушника та іншого захисту правового статусу потерпілого у судочинстві відповідного виду у напрямі встановлення об'єктивної істини та вирішення тільки на цій основі антиделіктної справи або надання іншої письмової юридичної допомоги з метою попередження правопорушень із повною юридичною відповідальністю за результати такої допомоги.

2.2.1.4. Адвокатури, яка також діє за принципом єдиноначальності та одержання працівниками заробітної плати та/або інших благ тільки від держави, та реалізує звернення переслідуваної особи шляхом здійснення функції захисту її правового статусу в судочинстві відповідного виду у напрямку встановлення об'єктивної істини та дозволу лише на цій основі антиделіктної справи або надання іншої письмової юридичної допомоги з метою попередження правопорушень із повною юридичною відповідальністю за результати такої допомоги [4. С. 465].

2.2.1.5. Суду як єдиного антиделіктного органу в особі Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави, у складі якого діють Конституційна, Антикримінальна, Адміністративна, Трудова, Де-факто майново-договірна та Де-юре майново-договірна судові палати, що дублюються на рівні обласних і прирівняних до них міських судів, а також шляхом відповідної спеціалізації суддів місцевих судів, і який діє на основі принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності таким чином :

2.2.1.5.1. Місцеві суди, що забезпечують по першій інстанції конституційне, антикримінальне, адміністративне, трудове, де-факто майново- договірне та де-юре майново-договірне судочинство щодо переслідуваних осіб місцевого та районного рівня [4. С. 466-467].

2.2.1.5.2. Конституційна, Антикримінальна, Адміністративна, Трудова, Де-факто майново-договірна та Де-юре майново-договірна судові палати обласних та прирівняних до них міських судів - колегії суддів яких з п'яти суддів є першою інстанцією щодо переслідуваних осіб обласного рівня або по справам суспільного резонансу обласного рівня, а також переглядають у порядку апеляції рішення суддів відповідних спеціалізацій місцевих судів [4. С. 467-468].

2.2.1.5.3. Конституційна, Антикримінальна, Адміністративна, Трудова, Де-факто майново-договірна та Де-юре майново-договірна судові палати Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави - колегії суддів яких із п'яти суддів є першою інстанцією по справам щодо переслідуваних осіб загальнодержавного та вищого рівня або по справам суспільного резонансу загальнодержавного та вищого рівня, а також переглядають у порядку апеляції рішення в якості першої інстанцій відповідних колегій суддів судових палат обласного суду та прирівняних до них міських судів та касаційної інстанції на рішення суддів відповідних спеціалізацій місцевих судів, а об'єднані колегії суддів у складі дев'яти суддів - в якості апеляційної інстанції на рішення колегій суддів цієї ж судової палати, винесених по першій інстанції.

2.2.1.5.4. Велика палата Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави, в яку обирається на постійній основі по п'ять суддів від кожної судової палати, та яка є касаційною інстанцією щодо апеляційних рішень об'єднаних колегій судових палат цього суду [4. С. 468].

Остаточними визнаються лише легітимні рішення колегій суддів та інших касаційних інстанцій Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави, якими є такі, що ґрунтуються на встановленні такого рівня об'єктивної істини в антиделіктній справі, якого достатньо для його правильного вирішення. При цьому порушення вимог певних норм процедурних кодексів, які не завадили і не могли завадити встановленню за антиделіктною справою вказаного рівня об'єктивної істини, незалежно від тяжкості цих порушень, є підставою не для скасування відповідного остаточного рішення суду, а для притягнення винного суб'єкта владних повноважень до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності, якщо при цьому були відсутні обставини, що виключають антисоціальність даного діяння та/або вину цього суб'єкта владних повноважень [4. С. 469-470].

3. Будь-яка особа, яка застосовує Основний та/чи конституційний (органічний) та/або поточний закон та/чи підзаконний правовий акт, у разі встановлення нелегітимності певних положень змін чи доповнень до Основного закону, порушення певною нормою конституційного або поточного закону відповідного положення Основного закону чи певною нормою підзаконного правового акта відповідних положень підзаконного акта вищої юридичної сили та/або поточного та/чи конституційного (органічного) закону та/або положень Основного закону, має відмовитися від застосування нелегітимної норми правового акту та безпосередньо застосувати відповідну норму правового акта вищої юридичної сили, а суддя місцевого чи обласного суду і прирівняного до нього міського суду повинен скасувати нелегітимну норму будь-якого підзаконного правового акта відповідного рівня інстанційності, суддя Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави - нелегітимну норму будь-якого підзаконного правового акта загальнодержавного рівня або поточного закону, а Велика палата Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави - нелегітимне положення або зміни чи доповнення до Основного або конституційного (органічного) закону [4. С. 470].

Якщо суди не впоралися із вказаним завданням, то в будь-якому випадку його вирішити покликаний інститут президентства держави у вигляді відповідних повноважень прокуратури або власних повноважень президента держави із притягненням винних осіб до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності.

4. Потерпілий, який не отримав у розумні строки максимально можливого відновлення його правового статусу та/або притягнення особи, винної у порушенні її правового статусу, до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності, має право на застосування із дотриманням правил пропорційності за умовами інституту крайньої необхідності будь-яких інших, прямо не заборонених законом, засобів впливу на правопорушника та/або суб'єктів владних повноважень, які за його зверненням або інших у його інтересах осіб чи з власної ініціативи не вжили належних заходів, а якщо таке порушення стосується групи (трьох і більше) осіб або невизначеного кола осіб, то застосування такого роду засобів не має жодних юридичних наслідків для потерпілого незалежно від характеру та ступеня тяжкості збитків, заподіяних правопорушнику та/або вказаним суб'єктам владних повноважень застосуванням таких засобів впливу до них [4. С. 470471].

5. Не тягне за собою жодних юридичних наслідків для потерпілого або для інших осіб, які діяли в його інтересах, заподіяння збитків, незалежно від їх характеру та розміру, також особі чи особам :

5.1. Яка (які) винні у незастосуванні смертної кари до осудної особи, яка вчинила умисне вбивство у стані осудності за обтяжуючих обставин окремо або у складі інших кримінальних правопорушень [4. С. 471].

5.2. У процесі їх групового та/або збройного нападу, навіть, одного нападника, на потерпілого за обставин, які давали йому підстави вважати, що метою даного нападу є завдання йому побоїв та/чи заподіяння йому тілесних ушкоджень та/або його вбивство.

5.3. При його (їх) насильницькому (без згоди потерпілого) проникненні в житло або інше приміщення, що належить потерпілому та/чи його родичам та/або близьким особам на праві власності та/чи правомірного володіння.

6. Гарантом дотримання Основного закону, конституційних (органічних) та поточних законів і підзаконних правових актів, а також найбільш ефективного, раціонального та якісного пізнання, визнання, забезпечення та неухильного дотримання та у разі порушення максимально можливого відновлення правового статусу всіх соціосуб'єктів, які постійно або тимчасово перебувають на території України, а також іншої держави, оперативного попередження правопорушень та неухильного притягнення осіб, винних у скоєнні цих правопорушень, до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності є президент відповідної держави, який, виступаючи як особлива наглядова гіпергілка державної влади, що забезпечує в контексті неухильного дотримання принципу верховенства права виконання вказаної задачі за допомогою, насамперед, прокуратури, як його Правої руки, та інших антиделіктних органів, а також із використанням будь-яких інших засобів, прямо не заборонених законом, у т. ч. скасуванням нелегітимних рішень та/або правових актів :

- своїх або попередніх президентів держави, у т. ч. їх підписів під нелегітимними законами, у т. ч. про внесення змін та доповнень до Конституційного кодексу або Кодексу конституційного судочинства України (іншої держави), із накладенням на них вето, наданням вказівок щодо усунення порушень та поверненням до парламенту на повторний розгляд, а щодо змін та доповнень до Конституційного кодексу або Кодексу конституційного судочинства України (іншої держави) - направленням на розгляд Генеральної прокуратури України (іншої держави), яка скасовує такий закон повністю або в частині або дає висновок про конституційність цих змін чи доповнень повністю або у частині; [4. С. 471-472].

- касаційних судів, що реалізується прокуратурою (через явну невідповідність факту існування нелегітимних остаточних судових рішень принципу верховенства права) направленням антиделіктної справи із зауваженнями на розгляд розширеного складу Великої палати Верховного суду України (іншої держави), що формується автоматизованою судовою системою в кількості семи суддів від кожної судової палати, або його розгляду в порядку судочинства у зв'язку із нововиявленими обставинами (що на час винесення рішення ще не існували чи не були відомі суду з об'єктивних причин) або через виняткові обставини (за яких через корупцію та/або непрофесіоналізм тих чи інших суб'єктів владних повноважень не були отримані і належним чином оцінені такі докази, без яких неможливо було встановити такий рівень об'єктивної істини, який був би достатнім для того, щоб прийняти на основі цієї істини правильне остаточне судове рішення) [4. С. 472].

У разі невирішення чи неналежного вирішення цієї проблеми розширеним складом Великої палати Верховного суду України (іншої держави) або за невідкладних обставин рішення вказаних судових інстанцій переглядаються Генеральною прокуратурою України (іншої держави) або скасовуються самостійно президентом відповідної держави; [4. С. 472-473].

- будь-яких інших суб'єктів владних повноважень відповідної держави повністю чи у частині, що тягне за собою автоматичне застосування відповідних положень попереднього такого ж правового акта, у разі його відсутності - відповідних положень того правового акта, який раніше регулював ці або аналогічні правовідносини, а за відсутності і такого правового акта - за аналогією положень іншого закону або базисних принципів права [4. С. 473].

Виконанням не можуть бути реалізовані нелегітимні рішення або акти правозастосування, на що, як і на чинні нелегітимні діяння будь-яких осіб, а також на нелегітимні діяння, рішення та правові акти суб'єктів владних повноважень, у т. ч. і на нелегітимні остаточні судові рішення будь-якої держави, не поширюються строки загальної чи позовної давності у частині невідворотної необхідності негайного припинення їх дії та скасування повністю або у відповідній частині, зміни та/або доповнення» [4. С. 473].

Остання з авторських інноваційних позицій щодо гострої необхідності негайного скасування навіть остаточного, але незаконного судового рішення прямо підтримана і Європейським судом з прав людини, який у справі Рябих проти Росії акцентував увагу на тому, що перегляд справи не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки з цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого і вимушеного характеру (див. mutatis mutandis, Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) [6], якими і мають бути не відновлений належним чином правовий статус потерпілого та/чи відсутність невідворотності відповідного виду, характеру і ступеня суворості юридичної відповідальності порушника цього правового статусу. коли не може бути двох точок зору з приводу вирішення цих проблем.

Більш того вказаний у даній статті Конституції України, з одієї сторони, інноваційний, а, з іншої, власне природний, державний статус інституту президента держави та органів прокуратури як його правої руки у повній мірі узгоджується із вимогами п. 57 розд. IV Доповіді Венеціанської Комісії «Верховенство права» згідно із якими, «понад те, має існувати установа чи організація - як певний обвинувач, яка до певної міри має бути теж незалежною від виконавчої влади і яка забезпечує, щоб порушник закону - навіть коли потерпілі не заявляють про це - постав перед судом» [4. С. 66; 7. С. 32].

В якості таких постійно триваючих обставин і має розглядатися авторське інноваційне розуміння безумовного, точного та одноманітного виконання базисного конституційного обов'язку держави, перш за все, президентом держави як гаранта виконання цього обов'язку, та органами прокуратури як правої руки цього інституту у реальному забезпеченні такої гарантії (див. статтю VII «Базисний конституційний обов'язок держави та державних органів» дійсної публікації) [4. С. 473].

Висновки. Запропоноване інноваційне розуміння законодавчої сутності правового статусу людини та інших соціосуб'єктів і механізму забезпечення його дотримання і відновлення не претендує на завершеність і складає лише належну доктринальну, проектну законодавчу та іншу прикладну основу для ініціювання відповідної широкої коректної наукової дискусії з метою розробки загально визнаного варіанту вирішення цих проблем.



Література:

1. Case-law. European Court of Human Rights: official site https://www.echr.coe.int/ Pages/home.aspx?p=caselaw/HUDOC/ukr

2. Наукова школа юриспруденції професора Аланкіра - 250 новітніх доктрин і концепцій. Правова еліта України. Київ : Вид-во «Логос», 2018. С. 74. URL : http://logos- ukraine.com.ua/project/index.php?project=peu2018&load=ns25.html

3. Кириченко О. А., Ланцедова Ю. О., Тунтула О. С. Інновації юриспруденції та законності у сфері транспорту і транспортних технологій : монографія. Варшава : RS Global Sp.z О.О., 2021. 95 с.

4. Кириченко О. А., Ткач Ю.Д., Бондаренко І.В. Інновації юриспруденції в забезпеченні журналістської галузі права та медіабезпеки : монографія. Варшава : RS Global Sp.z О.О.; Київ : Видавець Назаров О. А., 2022. 2-ге вид. 1012 с.

5. Конституція України : закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141, із змінами, згідно із законом України № 27-IX від 3 вересня 2019 р., ВВР, 2019, № 38, ст. 160. Zakon.rada.gov.ua : веб-сайт. URL : http://zakon2.rada .gov.ua/l aws/ show/254к/96-вр

6. Решение Европейского суда по правам человека по делу Рябых против России (Ryabykh v. Russia) от 24 июля 2003 г., заяление N 52854/99. Precedent.ua: веб-сайт. https://precedent.in.ua/2016/04/09/ryabyh-protyv-rossyy/

7. Верховенство права. Доповідь, схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні. Венеція. 25 - 26 березня 2011 р. Право України. С. 14-38. URL : https://www.venice.coe.int/webforms/ documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2011)003rev2-ukr

Размещено на Allbest.ru

...