Інноваційне розуміння сутності та базисних юридичних властивостей доказів і процедури доказування у кримінальному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru

Національний авіаційний університет

Інноваційне розуміння сутності та базисних юридичних властивостей доказів і процедури доказування у кримінальному судочинстві

Ланцедова Юлія Олександрівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права і процесу юридичного факультету

Анотація

Запропоновано інноваційну редакцію статті про сутність та базисні основні і додаткові юридичні властивості доказів та процедури доказування у кримінальному та у будь-якому іншому виді судочинства. Розкрита сутність значимості, достовірності та доброякісності доказів як їх базисних основних юридичних властивостей.

Звернуто увагу на те, що докази мають право отримувати слідчий (у т. ч. керівник органу досудового розслідування) та суддя (колегія суддів), а в порядку передбаченого авторкою виключення, - експерт, шляхом проведення отримуючих слідчих та судових дій, вичерпний перелік яких також наведено у даній науковій статті. юридичний доказ кримінальний

Слідчий подає докази (надає суб'єктам кримінального судочинства можливість сприйняти сутність та ознаки такого роду відомостей та порядок їх отримання) у формі протоколу отримуючої слідчої дії, суддя або колегія суддів - журналу судового засідання, експерт чи комісія експертів - висновку експертизи, у передбачених кодексом випадках чи за вказівкою ініціатора дослідження - і протоколу експертизи, а узагальнююча оцінка та використання доказів здійснюються суб'єктами кримінального судочинства у передбаченому кодексом порядку у формі наданого у статті вичерпного переліку процесуальних документів.

Викладено порядок формування внутрішнього переконання головного суб'єкта судочинства про узгодженість та достатність доказів для встановлення об'єктивної істини по справі та її вирішення лише на цій основі.

Вказано на необхідність розмежування юридичної відповідальності за порушення порядку отримання доказів та незалежної від цих порушень процедури допустимості доказів за відсутності сумнівів щодо належної значимості, достовірності та доброякісності такого роду відомостей.

Ключові слова : значимість, достовірність і доброякісність доказів; узгоджена і достатня сукупність доказів; об'єктивна істина; доказування.

Lancedova Yulia Oleksandrivna Candidate of juridical sciences, associate professor, associate professor of the department of criminal law and procedure of the of juridical faculty, National aviation university, Kyiv

INNOVATIVE UNDERSTANDING OF THE ESSENCE AND BASIC

JURIDICAL PROPERTIES OF EVIDENCE AND THE PROCEDURE OF PROVING IN CRIMINAL PROCEEDINGS

Abstract

An innovative version of the article on the essence and basic main and additional juridical properties of evidence and procedures for proving in criminal and any other type of proceedings is proposed. The essence of significance, reliability and good quality of evidence as their basic main juridical properties is revealed.

Attention is drawn to the fact, that the investigator (including the head of the pre-trial investigation body) and the judge (college of judges) have the right to receive evidence, and in accordance with the exception provided by the author, the expert, by conducting receiving investigative and judicial actions, an exhaustive list of which also given in this scientific article.

The investigator submits evidence (gives the subjects of criminal proceedings the opportunity to perceive the essence and signs of this type of information and the procedure for obtaining it) in the form of a protocol of the receiving investigative action, a judge or a panel of judges - a log of a court session, an expert or a commission of experts - an expert opinion, in accordance with the Code cases or at the direction of the initiator of the investigation - and the protocol of the examination, and the general evaluation and use of evidence are carried out by the subjects of criminal justice in the manner prescribed by the code in the form of the comprehensive list of procedural documents provided in the article.

The procedure for forming the internal conviction of the main subject of proceedings about the consistency and sufficiency of evidence to establish the objective truth of the case and its solution only on this basis.

It is pointed out the need to differentiate between juridical liability for violation of the procedure for obtaining evidence and independent of these violations of the procedure of admissibility of evidence in the absence of doubt about the proper relevance, reliability and quality of such information.

Keywords : the significance, reliability and good quality of evidence; a coherent and sufficient body of evidence; an objective truth; the proving.

Постановка проблеми. З'ясування сутності та базисних юридичних властивостей доказів і процедури доказування завжди було в центрі уваги науковців з будь-якої галузі юридичного судочинства, але, перш за все, кримінального, що й виступало належної доктринальною, проектною законодавчою та іншою прикладною основою для розвитку і докорінного реформування відповідних положень й всіх інших без винятку видів судочинства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У той же час, поряд з розробкою положень власне інноваційного розуміння вказаних базисних положень доказування у кримінальному судочинстві [2. С. 47-49; 3. С. 36-39, 287-315; та ін.] з'явилася й низка докторських та інших дисертаційних досліджень з обґрунтування доцільності впровадження у таке вітчизняне кримінальне судочинство так званого принципу «отруйного дерева», що вже давно широко впроваджений і досі практикується в доказуванні у закордонному кримінальному судочинстві [6. С. 439-451; 8. С. 103-104; та ін.] і тому заслуговує на чергове системно-правове дослідження в межах вітчизняних фахових наукових видань з урахуванням останніх авторських наукових здобутків з метою започаткування широкої коректної наукової дискусії з розробки загально визнаного варіанту вирішення цих проблем.

Мета статті у силу викладених причин полягає в обнародуванні в межах вітчизняного фахового наукового видання одного з останніх авторських варіантів інноваційного розуміння сутності та базисних юридичних властивостей доказів та процедури роботи з ними та їх джерелами у кримінальному судочинстві з метою започаткування широкої коректної наукової дискусії у напрямку розробки загально визнаного варіанту вирішення відповідних проблем.

Виклад основного матеріалу. Розпочати дійсне системно-правове дослідження та виклад його основних результатів доцільно з однієї з останніх розроблених авторських редакцій статті «Докази, їх властивості, джерела, суб'єкти, порядок і дії з отримання та форми оперування ними» Кодексу кримінального судочинства України, що, як вже підкреслювалося, має стати орієнтиром для розробки відповідного розуміння цих базисних категорій доказування й у будь-якому іншому різновиді вітчизняного судочинства :

Доказом є будь-які відомості про факт (зовнішній чи внутрішній прояв ознак або властивостей трасосубстанцій та документів та/або людини чи її діянь або події як суммативних взаємопов'язаних діянь великої кількості осіб чи явищ природи, у т. ч. дій хижих тварин, що перебувають у нерегульованих людиною умовах) в цілому або про його окрему сторону, що отримані від об'єктивних, суб'єктивних та змішаних джерел такого роду відомостей, за умови встановлення наявності у процесі їх оцінки, у т. ч. і шляхом перевірки, нерозривної єдності таких базисних основних юридичних властивостей, як їх значимості, достовірності та доброякісності, на підставі лише чого ці відомості і зможуть бути допущені у процес доказування як власне доказів, а також бути використані у доказуванні у разі набуття цими доказами ще й таких базисних додаткових юридичних властивостей, як узгодженість та достатність їх сукупності для прийняття головним суб'єктом кримінального судочинства (слідчим, суддею) певного проміжного чи остаточного процесуального рішення [3. С. 287-288].

Сутність базисних основних та додаткових юридичних властивостей доказів проявляється у тому, що такого роду відомості мають бути :

Значимими відомостями, в якості яких визнаються будь-які відомості, за допомогою яких можна підтвердити або спростувати певний юридичний факт (обставину) базисного, спеціального чи часткового предмета доказування або конкретний доказовий факт як проміжну тезу цього предмета доказування [3. С. 288].

Достовірними відомостями, якими є будь-які відомості, що є адекватні в контексті встановлення певної обставини базисного, спеціального або часткового предмета кримінального доказування, та :

Які адекватно відображають обставини як приготування та вчинення діяння (події, явища) кримінального правопорушення та/або приховування його антиделіктних слідів, так і будь-яких інших значущих діянь (подій, явищ) чи ознак або властивостей трасосубстанцій та/чи документів та/або людини.

Неадекватно відображають обставини вказаних юридичних фактів внаслідок дистанційних, метеорологічних, освітніх (у т. ч. і в силу наявного в особистісного джерела недостатнього рівня загальної та/чи спеціальної, у т. ч. базисної або супутньої юридичної компетентності), психологічних, фізичних та інших особливостей їх сприйняття особистісним джерелом та запам'ятовування, зберігання, відтворення і передачі відомостей про такі юридичні факти головному суб'єкту кримінального судочинства.

Адекватно пояснюють причини неадекватного відображення юридичних фактів [3. С. 288].

Є адекватними або неадекватними, але й завідомо недостовірними і через це набувають відповідної достовірності в контексті справи про надання таких свідомо неправдивих показань чи певного завідомо неправдивого висновку експерта або про ухвалу конкретного свідомо неправосудного процесуального рішення [3. С. 288-289].

Доброякісними відомостями, якими є такі, що не містять непереборних суперечностей, що не дозволяють зробити однозначного висновку про наявність або відсутність у цих відомостей необхідного рівня якості як їх достовірності та/або недостовірності, так і значущості та/або незначущості [3. С. 289].

Узгодженою сукупністю доказів, якою є така їхня сукупність, в якій один доказ не суперечить іншому, а існуючі суперечності можуть бути усунені наведенням аргументів достовірності одного та відповідної недостовірності іншого доказу.

Достатньою сукупністю доказів, якою є така їхня сукупність, що може сформувати шляхом узагальнюючо ї їх оцінки, у т. ч. перевірки, у головного суб'єкта кримінального судочинства однозначне внутрішнє (без зовнішніх факторів впливу) переконання у встановленні за допомогою цієї сукупності доказів об'єктивної істини та прийняття на основі цієї істини певного проміжного або остаточного процесуального рішення щодо справи.

Поряд із доказами можуть бути використані положення певного правового акта з дотриманням при необхідності правил вирішення їх конкуренції або колізії, а також загальновідомі відомості та/чи преюдиційні факти та/або презумпції, якщо у головного суб'єкта кримінального судочинства через це не виникнуть сумніви щодо значимості та/чи достовірності та/або доброякісності такого роду відомостей [3. С. 289].

Допустимість доказів є не базовою основною юридичною властивістю такого роду відомостей, а власне результатом їх узагальнюючої оцінки, у т. ч. і шляхом перевірки, коли саме собою порушення порядку отримання доказів, передбаченого певною нормою Кримінального процесуального Кодексу України повинно за відсутності обставин, що виключають вину особи чи антисоціальність діяння, тягнути за собою тільки відповідний вид і ступеня суворості юридичну відповідальність винної особи і ніяк не є підставою для визнання відповідних доказів недопустимими, якщо допущені порушення не призвели до втрати цими відомостями належного рівня якості їхньої значимості та/чи достовірності та/або доброякісності, що є достатньою для формування у головного суб'єкта кримінального судочинства однозначного внутрішнього переконання у встановленні за допомогою сукупності таких доказів об'єктивної істини та необхідності прийняття на основі цієї істини певного проміжного або остаточного процесуального рішення по справі [3. С. 290].

Процес доказування у кримінальному судочинстві полягає у :

Вивченні сутності, послідовності та інших закономірностей роботи із суб'єктивними та/чи об'єктивними та/або змішаними джерелами доказів.

Планування, організації та версіюванні роботи з цими джерелами [3. С. 290].

Встановленні джерел цих відомостей шляхом збирання трас та/чи субстанцій та/або об'єктивних, суб'єктивних чи змішаних документів та/або залучення особистісних джерел такого роду відомостей [3. С. 291].

Отримання цих відомостей шляхом дослідження трасосубстанцій та/чи вивчення документів та/або шляхом прямого чи опосередкованого спілкування із особистісними джерелами.

Узагальнюючій оцінці, в т.ч. і шляхом перевірки, відомостей з метою вирішення питання про їх допустимість в якості доказів, якщо буде встановлено наявність у такого роду відомостей нерозривної єдності їх базисних основних юридичних властивостей, як їх значимості, достовірності та доброякісності, а також їх узгодженості та достатності в сукупності з іншими доказами для формування у головного суб'єкта кримінального судочинства однозначного внутрішнього переконання у встановленні за допомогою цієї сукупності доказів об'єктивної істини та необхідності прийняття на основі цієї істини певного проміжного або остаточного процесуального рішення у контексті подолання конкретного кримінального правопорушення.

Використанні доказів для ухвалення на основі внутрішнього переконання головного суб'єкта кримінального судочинства про встановлення вказаної об'єктивної істини певного проміжного або остаточного процесуального чи іншого рішення з подолання конкретного кримінального правопорушення [3. С. 291].

Документуванні процедури та обставин збирання трасосубстанцій і документів та залучення особистісних джерел, отримання такого роду відомостей, їх оцінки, у т.ч. й шляхом перевірки, та використання в якості доказів при прийнятті на основі вказаної об'єктивної істини певного проміжного або остаточного процесуального чи іншого рішення в контексті подолання конкретного кримінального правопорушення [3. С. 292].

Докази мають право отримувати слідчий (у т. ч. керівник органу досудового розслідування) та суддя (колегія суддів), а в порядку виключення, передбаченого ч. 4 цієї статті, - експерт, шляхом проведення таких отримуючих слідчих дій, як :

оформлення явки з повинною про підготовку або скоєння чи продовження участі у скоєнні діяння (події) кримінального правопорушення;

отримання усної заяви або письмового повідомлення про підготовку кримінального правопорушення або про вже вчинене чи ще триваюче кримінальне правопорушення;

затримання і допит переслідуваного;

допит особистісного джерела;

очна ставка між особистісними джерелами;

пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого;

перевірка та/або уточнення показань переслідуваного та/чи потерпілого та/або свідка на місці діяння (події, явища) кримінального правопорушення чи на іншому значущому для справи місці;

експеримент із названими особистісними джерелами та без них; [3. С. 292]

пред'явлення для звичайного, зустрічного чи групового пізнання переслідуваного, потерпілого, свідка, іншого особистісного джерела, трасосубстанції, об'єктивного, суб'єктивного чи змішаного документа; [3. С. 293]

обстеження (огляд, особисте дослідження) місця діяння (події, явища) кримінального правопорушення, місцевості, приміщення, транспортного засобу, трупа людини, тіла живої людини, тварини, іншої трасосубстанції, в т. ч. об'єктивного, суб'єктивного або змішаного документа із ознаками трасосубстанції;

ексгумація трупа людини;

вивчення об'єктивного, суб'єктивного чи змішаного документа;

обшук приміщення, місцевості, транспортного засобу, особистісного джерела, тварини;

вилучення трасосубстанції, об'єктивного, суб'єктивного чи змішаного документа;

накладення арешту на кошти, інше майно та передача його на зберігання;

контроль засобів зв'язку;

оголошення розшуку обвинуваченого чи підсудного;

отримання порівняльних, експериментальних, контрольних чи вільних зразків трасосубстанцій або почерку чи підпису на експертизу, а також аналогічних судових дій.

Якщо процес отримання доказів вимагає залучення спеціальних знань, то з цією метою призначається головним суб'єктом кримінального судочинства та проводиться експертом експертиза, а коли для цього необхідно провести негласний захід - призначається головним суб'єктом кримінального судочинства та виконується відповідне оперативно-розшукове завдання [3. С. 293].

Обстеження (огляд, особисте дослідження) місця діяння (події, явища) кримінального правопорушення чи іншого значимого для справи місця (місцевості, приміщення, транспортного засобу, тварини), а із санкції керівника слідчого підрозділи - і будь-яке інше з названих отримуючих процесуальних дій (слідчих, судових, експертних), може бути проведено до початку кримінального провадження, якщо без цього неможливо отримати достатню та узгоджену сукупність значимих, достовірних та доброякісних доказів про наявність чи відсутність у реальному чи ймовірному діянні (події, явищі), що готується, продовжується або вже вчинено, ознак певного кримінального правопорушення чи про обставини, що виключають провадження у справі; або пом'якшують чи обтяжують або виключають вину переслідуваної особи [3. С. 293-294].

Трасосубстанції та/або об'єктивні та/чи суб'єктивні та/або змішані документи, у т. ч. акт ревізії, акт перевірки тощо, можуть опинитися у володінні головного суб'єкта кримінального судочинства шляхом як відповідного їх витребування, так добровільної видачі або отримання їх від будь-яких фізичних та юридичних осіб, у той час як отримання доказів від цих та інших джерел можливе лише шляхом особистого чи експертного дослідження трасосубстанцій та/або вивчення документів в рамках отримуючих процесуальних слідчих чи судових дій [3. С. 294].

Допомогу головному суб'єкту кримінального судочинства в отриманні доказів мають право надавати будь-які фізичні та юридичні особи, у т.ч. представники сторони захисту або обвинувачення шляхом :

добровільної видачі тих значимих для справи трасосубстанцій та/або об'єктивних та/чи суб'єктивних та/або змішаних документів, що перебувають у їхньому володінні;

повідомлення про ймовірне або реальне місцезнаходження тієї трасосубстанції або документа чи особи, які можуть виступити у цій справі як об'єктивне, суб'єктивне або змішане джерело доказів чи інших відомостей.

Якщо фізична та/або юридична особа стала суб'єктом кримінального судочинства, то вона може надати таку допомогу і через постановку питань або заяви клопотання щодо коригування безпосередньо процесу отримання такого роду відомостей та/або відповідної процедури судочинства [3. С. 294].

Слідчий подає докази (надає суб'єктам кримінального судочинства можливість сприйняти сутність та ознаки такого роду відомостей та порядок їх отримання) у формі протоколу отримуючої слідчої дії, суддя або колегія суддів - журналу судового засідання, експерт чи комісія експертів - висновку експертизи, у передбачених кодексом випадках чи за вказівкою ініціатора дослідження - і протоколу експертизи, а узагальнююча оцінка та використання доказів здійснюються суб'єктами кримінального судочинства у передбаченому кодексом порядку у формі :

постанови про надання вказівки виконати певну процесуальну дію (негласний захід); [3. С. 294-295]

постанови про доручення іншому суб'єкту виконати певну процесуальну дію (негласний захід);

ухвали слідчого або судді (колегії суддів) про направлення справи відповідному адресату;

постанови про усунення порушень закону, причин та умов, що сприяли вчиненню діяння (події, явища) певного кримінального чи іншого правопорушення;

постанови слідчого про прийняття у передбачених кодексом випадках будь-якого процесуального рішення, а ухвали судді (колегії суддів) - проміжного процесуального рішення;

обвинувального (щодо засудженого), виправдувального (щодо виправданого) чи нейтрального вироку (щодо причетного);

постанови судді (колегії суддів) про інше остаточне вирішення кримінальної справи;

клопотання зацікавленої особи про прийняття слідчим чи суддею (колегією суддів) певного процесуального рішення;

скарги цієї особи на діяння, у т. ч. рішення, головних суб'єктів кримінального судочинства;

постанови обвинувача про перегляд судового рішення у порядку апеляції; [3. С. 295]

апеляції інших уповноважених кодексом суб'єктів;

постанови обвинувача про перегляд судового рішення в касаційному порядку;

касаційної скарги інших уповноважених кодексом суб'єктів;

постанови обвинувача про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами;

скарги інших уповноважених кодексом суб'єктів про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами [3. С. 296].

Запропоноване розуміння базисних основних та додаткових юридичних властивостей доказів в кримінальному та будь-якому іншому виді судочинства перебуває у повній відповідності до вимог ч. 2 ст. 3 ст. 21 та ч. 2 ст. 102 Конституції України, які зобов'язують державу та, насамперед, президента держави, забезпечити дотримання правового статусу рівною мірою всіх фізичних осіб та інших суб'єктів, а не одних осіб за рахунок відповідного порушення правового статусу інших суб'єктів [3. С. 296-297; 5].

І власне ці вимоги Основного закону порушують положення ч. 1 ст. 86 КПК України щодо визнання недопустимими тих доказів, які отримані з порушенням передбаченого цим кодексом порядку [7], а також ч. 1 ст. 87 та інших положень КПК України, що деталізують цю норму кодексу, в частині визнання недопустимими доказів, що отримані внаслідок суттєвого порушення прав і свобод людини [7], на безумовній реалізації яких, у т. ч. й вигляді запозиченої у міжнародних партнерів так званої «концепції плодів отруєного дерева» [6. С. 439-451], на жаль, побудовано і низку так званих дисертаційних досліджень [3. С. 297].

А саме з таких недостатньо зважених підстав було винесено декілька виправдувальних вироків, зокрема, 26.11.2014 р. Михайлівським районним судом Запорізької області у справі № 321/954/14-к, провадження № 1-кп/321/102/2014, у зв'язку з проведенням досудового слідства за певним епізодом без внесення відомостей про цей епізод до Єдиного реєстру досудових розслідувань та без призначення щодо цього епізоду прокурора та слідчого; 24.12.2015 р. Оріхівським районним судом Запорізької області у справі № 323/3329/15-к, провадження № 1-кп/323/245/15, - у зв'язку з аналогічним порядком проведенням обшуку особи і вилучення та огляду саморобного самопалу і т.д. [3. С. 297].

В іншому випадку Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 10.09.2013 р. у справі № 279/5103/13 визнав недопустимими в якості доказів відомості, що містяться у висновку експертизи, призначеної після закінчення терміну досудового розслідування, а за аналогічними підставами Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у вироку від 9.09.2014 р. у справі № 395/414/1 -к, провадження № 1-кп/395/41/2014, визнав недопустимими в якості доказів відомості, що були отримані захисником після закінчення строку досудового розслідування і т.д. [8. С. 103-104].

Найбільш яскравим практичним прикладом реалізації фактично кримінальної та, у будь-якому разі, юридично некомпетентної «концепції плодів отруєного дерева» є справа щодо судді-корупціонера, який був засуджений до 8 років позбавлення волі за те, що працюючи на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова, будучи посадовою особою, яка займає відповідальне становище, діяв усупереч інтересам служби та, керуючись корисливими мотивами, протягом 2010-2011 років отримав хабарі за сприяння у розгляді цивільної та кримінальної справ, що перебували у його провадженні, та якого судді-брати вищих судових інстанцій звільнили від карально-виховної та інших заходів кримінальної відповідальності з урахуванням лише суто формального порушення порядку отримання доказів - вручення йому підозри не Генеральним прокурором чи його заступником. При цьому не було жодних сумнівів у значимості, достовірності та доброякісності власне доказів вини підсудного, узгодженість та достатність яких у контексті обов'язку ухвалити саме обвинувальний вирок також були поза будь-якими сумнівами [3. С. 297-298].

Цим самим було проігноровано вже цитовані вимоги ч. 2 ст. 3 і ст. 21 Конституції України в частині головного обов'язку держави затвердити та забезпечити права та свободи громадян, причому рівною мірою, а не одного суб'єкта за рахунок іншого, у даному випадку - особи, яка переслідується, за рахунок відповідного порушення правового статусу потерпілих, у т.ч. і держави [5], у контексті також вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині права не тільки особи, яка переслідується, а й потерпілих, на справедливий розгляд справи незалежним і неупередженим судом [4], а також положень п. 57 розд. IV Доповіді Венеціанської комісії «Верховенство права», згідно з якими, «понад те, має існувати установа чи організація - як якийсь обвинувач, який певною мірою має бути теж незалежним від виконавчої влади та який забезпечує, щоб порушник закону - навіть якщо потерпілі не заявляють про це - постав перед судом» [1. С. 32].

Викладені та інші практичні приклади, по-перше, свідчать про непрофесіоналізм та/або корумпованість суддів, оскільки суттєве порушення порядку досудового розслідування, встановленого КПК України, яке може розглядатися як підстава для визнання певних відомостей неприпустимими як докази у конкретній справі тільки тоді, коли виникають сумніви (у процесі узагальнюючої оцінки, у т.ч. та перевірки) щодо достовірності відомостей, отриманих у ході досудового розслідування та судового слідства. І не лише достовірності, а й значимості та доброякісності сукупності доказів, яка має бути узгоджена та достатня для формування внутрішнього переконання головного суб'єкта кримінального судочинства про встановлення на основі такої сукупності доказів об'єктивної істини та необхідності прийняття на цій основі істини певного проміжного та остаточного процесуального рішення [3. С. 298].

Власне, на таких обставинах акцентував увагу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Праді проти Німеччини» від 3.03.2016 р., наголосивши, що «нічого не вказує на те, що в даному випадку поліція діяла несумлінно або з наміром порушення формальної процедури. ... Щодо питання про те, чи є сумніви щодо достовірності доказу (наркотичних засобів), Суд зазначив, що сторони не заперечують те, що наркотичні засоби були дійсно виявлені в житлі заявника, яким користувався виключно він. Також не надавав заявник й заперечень щодо висновку експерта. Тому Суд не вбачає жодних сумнівів щодо достовірності доказу. ... У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що за таких обставин судовий розгляд був справедливим, а отже, порушення ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основних свобод відсутня» [3. С. 299].

Висновки

Якщо цитоване рішення Європейського суду з прав людини застосувати як керівництво до дії до всіх розглянутих та інших аналогічних практичних прикладів, то треба дійти наступних висновків :

Допустимість доказів фактично є не базисною основною юридичною властивістю таких відомостей, а власне результатом їх узагальнюючої оцінки, в т. ч. і шляхом перевірки [3. С. 299-230].

Саме по собі формальне порушення порядку отримання доказів, передбаченого певною нормою Кримінального процесуального Кодексу України має за відсутності обставин, що виключають вину особи або антисоціальність діяння, тягнути за собою лише за відповідний вид та ступеня суворості юридичну відповідальність винної особи.

Будь-які порушення порядку отримання доказів не є підставою для визнання відповідних відомостей недопустимими в якості доказів, якщо допущені порушення не призвели до втрати цими відомостями належного рівня якості їх значимості та/чи достовірності та/або доброякісності, сукупність яких узгоджена та достатня для формування в головного суб'єкта кримінального судочинства однозначного внутрішнього переконання у встановленні за допомогою власне узгодженої та достатньої сукупності значимих, достовірних та доброякісних доказів саме об'єктивної істини та необхідності прийняття лише на основі такої істини певного проміжного та, тим більше, остаточного процесуального рішення по кримінальній справі [3. С. 230].

Література

Верховенство права. Доповідь, схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні. Венеція. 25 - 26 березня 2011 р. Право України. С. 14-38. ЦДІЬ : https://www.venice.coe.int/webforms/ documents/defaultaspx?pdffile=CDL-AD(20П)003rev2-ukr

Кириченко О. А., Ланцедова Ю. О., Тунтула О. С. Інновації юриспруденції та законності у сфері транспорту і транспортних технологій : монографія. Варшава : RS Global Sp.z О.О., 2021. 95 с.

Кириченко О. А., Ткач Ю.Д., Бондаренко І.В. Інновації юриспруденції в забезпеченні журналістської галузі права та медіабезпеки : монографія. Варшава : RS Global Sp.z О.О.; Київ : Видавець Назаров О. А., 2022. 2-ге вид. 1012 с.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : від

4 листопада1950 р. Ратиф. законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р. Zakon.rada.gov.ua : веб-сайт. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004

Конституція України : закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141, із змінами, згідно із законом України № 27-IX від 3 вересня 2019 р., ВВР, 2019, № 38, ст. 160. Zakon.rada.gov.ua : веб-сайт. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

Крет Г.Р. Міжнародні стандарти доказування у кримінальному процесі України : теоретико-правові і практичні основи : дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09; Нац. ун-т «Одеськ. юрид. ак.». Одеса, 2020. 530 с.

Кримінальний процесуальний кодекс України : закон України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. Відомості Верховної Ради України, 2013. № 9-10, ст. 88, зі змінами згідно із законом України № 2160-IX від 24 березня 2022 р. Zakon.rada.gov.ua : веб-сайт. URL : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

Панова А. В. Визнання доказів недопустимими у кримінальному провадженні : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 ; Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Харків, 2016. 226 с.

References

Verhovenstvo prava. Dopovid, shvalena Yevropejskoyu Komisiyeyu «Za demokratiyu cherez pravo» (Venecianskoyu Komisiyeyu) na 86-mu plenarnomu zasidanni. Veneciya. 25 - 26 bereznya 2011 r. (2011) [Rule of Law. Report endorsed by the European Commission for Democracy through Law (Venice Commission) at its 86th plenary session. Venice. March 25 - 26, 2011. The Law of Ukraine]. Pravo Ukrayini. S. 14-38. URL : https://www.venice.coe.int/ webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2011)003rev2-ukr [in Ukraine].

Kirichenko O.A., Lancedova Yu.O., Tuntula O.S. (2021) Innovaciyi yurisprudenciyi ta zakonnosti u sferi transportu i transportnih tehnologij : monografiya [Innovations of jurisprudence and legality in the field of transport and transport technologies : monograph]. Varshava : RS Global Sp.z O.O., 95 s. [in Poland].

Kirichenko O.A., Tkach Yu.D., Bondarenko I.V. (2022) Innovaciyi yurisprudenciyi v zabezpechenni zhurnalistskoyi galuzi prava ta mediabezpeki : monografiya [Innovations of jurisprudence in ensuring the journalistic field of law and media security : monograph] Varshava : RS Global Sp.z O.O.; Kiyiv : Vidavec Nazarov O.A., 2-ge vid. 1012 s. [in Poland; in Ukraine].

Konvenciya pro zahist prav lyudini i osnovopolozhnih svobod : vid 4 listopada 1950 r. (1950) [Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms : dated November 4, 1950]. Zakon.rada.gov.ua : veb-sajt. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 995_004 [in France; in Ukraine].

Konstituciya Ukrayini : zakon Ukrayini vid 28 chervnya 1996 r. № 254k/96-VR (1996) [Constitution of Ukraine : Law of Ukraine of June 28, 1996 No. 254k/96-8P]. Vidomosti Verhovnoyi Radi Ukrayini (VVR), 1996, № 30, st. 141. Zakon.rada.gov.ua : veb-sajt. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-vr [in Ukraine].

Kret G.R. (2020) Mizhnarodni standarti dokazuvannya u kriminalnomu procesi Ukrayini : teoretiko-pravovi i praktichni osnovi : dis. ... d-ra yurid. Nauk [Kret G.R. International standards of proof in the criminal process of Ukraine : theoretical-legal and practical]. spec. 12.00.09; Nac. un-t «Odesk. yurid. ak.». Odesa, 530 s. [in Ukraine].

Kriminalnij procesualnij kodeks Ukrayini : zakon Ukrayini vid 13 kvitnya 2012 r. № 4651-VI (2012) [Criminal Procedure Code of Ukraine: Law of Ukraine dated April 13, 2012 No. 4651-VI]. Vidomosti Verhovnoyi Radi Ukrayini, 2013. № 9-10, st. 88. Zakon.rada.gov.ua : veb-sajt. URL : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 [in Ukraine].

Panova A.V. (2016) Viznannya dokaziv nedopustimimi u kriminalnomu provadzhenni : dis. ... kand. yurid. Nauk [Recognizing evidence as inadmissible in criminal proceedings]. spec. 12.00.09; Nacionalnij yuridichnij universitet imeni Yaroslava Mudrogo. Harkiv, 226 s. [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru