Соціальне підприємництво як інструмент державної підтримки реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС: нормативно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне підприємництво як інструмент державної підтримки реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС: нормативно-правовий аспект

Петрик О.Л., Кандидат наук з державного управління,

доцент кафедри кримінального права та правосуддя,

старший науковий співробітник, Національний університет

«Чернігівська політехніка»

У науковій статті досліджено питання соціального підприємництва як інструменту державної підтримки реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС, зокрема юридичні аспекти такого інструменту відповідно до законодавства України. Зазначено про те, що з початком повномасштабного вторгнення військових формувань рф на територію нашої країни все функціонування нашого суспільного буття зазнало вимушених змін, і тому питання соціального підприємництва як інструменту державної підтримки реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС в таких складних умовах сьогодення набуває вкрай важливого значення. Зроблено узагальнюючий висновок про те, що на даному складному етапі розвитку України у зв'язку із повномасштабним вторгненням російських військових сил на нашу територію украй важливою є соціальна стабільність суспільства, яка досягається в результаті ефективної та системної взаємодії влади, бізнесу й громади. Одним із доведених світовою практикою сучасних інструментів такої взаємодії є соціальне підприємництво, тобто реалізація соціально-інноваційної підприємницької діяльності, значна частина прибутків від якої спрямовується на вирішення соціальних проблем. Вбачається можливість подальшої професійної самореалізації військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС шляхом заснування саме соціального підприємства, що буде в подальшому інструментом їх соціальної реінтеграція безпосередньо. Надважливим в даному випадку є ефективний механізм державного регулювання процесу функціонування підприємства такого роду, зокрема чітке та якісне нормативно-правове закріплення даного питання. Ключові слова: соціальне підприємництво; ветерани; соціальний захист; соціальні проблеми; правове врегулювання.

SOCIAL ENTREPRENEURSHIP AS A TOOL OF STATE SUPPORT FOR THE REINTEGRATION OF SERVICE PEOPLE AND VETERANS OF THE ATO/OOS: REGULATORY AND LEGAL ASPECTS

Olena Petryk, PhD in Public Administration, Associate Professor of the Department of Criminal Law and justice, Senior Research Fellow, Chernihiv Polytechnic National University Chernihiv

The scientific article examines social entrepreneurship as an instrument of state support for the reintegration of service people and veterans of the ATO/OOS, in particular, regarding the legal aspects of such an instrument in accordance with the legislation of Ukraine. It has been noted that with the beginning of the full-scale invasion of the Russian Federation on the territory of our country, the entire functioning of our social existence has undergone forced changes, and therefore the issue of social entrepreneurship as a tool of state support for the reintegration of service people and veterans of the ATO/ OOS in such difficult conditions today is of utmost importance. A general conclusion was made that at this difficult stage of Ukraine's development in connection with the full-scale invasion of Russian military forces on our territory, the social stability of society is extremely important, which is achieved as a result of effective and systematic interaction between the government, business and community. One of the modern tools of such interaction proven by world practice is social entrepreneurship, that is, the implementation of socially innovative entrepreneurial activity, a significant part of the profits from which is directed to solving social problems. The possibility of further professional development of service people and veterans of the ATO/OOS is seen through the establishment of a social enterprise, which will be a tool for their direct social reintegration in the future. In this case, an effective mechanism of state regulation of the process of functioning of an enterprise of this kind is extremely important, in particular, a clear and high-quality regulatory and legal consolidation of this issue. Key words: social entrepreneurship; veterans; social protection; social problems; legal regulation.

ВСТУП

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Успішне вирішення завдань державної підтримки військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС після їх повернення до цивільного життя було актуальним завжди, адже, по-перше, ураховуючи різні обставини, така категорія громадян нашого суспільства постійно була достатньо численною, а по-друге, на їх плечі покладено виконання важливих суспільних задач, часто пов'язаних із обов'язком захисту рідної країни (якщо говорити узагальнено) та можливими ризиками для їхнього життя й здоров'я, де суспільство, своєю чергою, прагне визнати той вклад у його життя в цілому, що був зроблений завдяки успішному несенню такої військової служби.

Питання реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС вимагає формування ефективної державної політики в контексті сприянню вищеназваній почесній категорії громадян в тому, щоб вони мали можливість успішно повернутися в сучасний соціум, подолати соціально-психологічні проблеми, за потреби - прийти фізичну реабілітацію, знайти гідну для себе нішу, у тому числі й професійну, і продовжити щасливе цивільне життя. Соціальне підприємництво в контексті даної статті вбачається як дієвий інструмент державної підтримки реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС, а дослідження особливостей нормативно-правового регулювання як правова основа для ведення ними даного виду підприємницької діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Дослідженням соціального підприємництва займалися такі закордонні та вітчизняні вчені, як Б. Андерсон, Д. Барштейн, С. Елворд, В. Кокоть, Дж. Макклург, Дж. Майр, В. Никифорак, Дж. Остін, Г Сефенсон, В. Смаль, О. Кірєєва, Н. Горішна, А. Свин- чук, А. Корнецький, М. Гончарова, В. Назарук, О. Сотула, О. Голубка, Л. Біланич та інші. Питанню реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС присвячено ряд праць таких науковців як О. Кондратенко, Н. Нагорна, Г Дивнич, К. Максьом та інші. Однак чимало питань щодо правового регулювання соціального підприємництва як інструменту державної підтримки реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ ООС в сучасних умовах потребують подальшого вивчення.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Загальна проблема полягає у відсутності дієвого механізму державного регулювання ефективної соціальної підтримки військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС після їх повернення до цивільного життя. їх реінтеграція шляхом професійної самореалізації через відкриття власної справи, зокрема соціального підприємства, вважається перспективним напрямком як наукового пошуку, так і практичної реалізації, адже соціальне підприємництво є особливим видом бізнесу «з соціальною ідеєю», вироблення, у першу чергу, дієвого нормативно-правового механізму якого забезпечить активний розвиток такого інструменту державної підтримки реінтеграції вищезазначеної категорії громадян України.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою наукової статті є дослідження особливостей нормативно-правового регулювання соціального підприємництва в Україні як інструменту державної підтримки реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Насамперед, варто наголосити на тому, що збройна агресія країни-терориста рф проти України триває з 2014 року. Проте зараз, із початком повномасштабного вторгнення військових формувань рф на нашу територію все функціонування нашого суспільного буття зазнало вимушених змін.

Питання соціального підприємництва як інструменту державної підтримки реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС в таких складних умовах сьогодення набуває вкрай важливого значення.

В Україні розроблена та розвинена законодавча та інституційна база соціального захисту ветеранів. Вона передбачає цілий комплекс заходів та пільг щодо повернення ветеранів до цивільного життя, медичної реабілітації, а також подяки за службу Україні та українському народу [1, с. 88].

У зв'язку з системною мобілізацією до лав Збройних Сил України протягом 2022 року в майбутньому очікується надзвичайне навантаження на соціальну сферу. Оскільки вже зараз сфера занадто забюрократизована, необхідно вирішити питання, як адаптувати систему соціального забезпечення до реальних потреб ветеранів. Одним із таких інструментів є безпосередньо соціальне підприємництво як вид підприємницької діяльності, що вбачається прийнятною для подальшої професійної самореалізації ветеранів АТО/ООС після повернення до цивільного життя.

Бажання зайнятися власною справою та працювати на себе, а не на когось, для ветеранів АТО/ООС цілком природне й логічне. І, водночас, вони мають величезний потенціал для успішного ведення власної справи. Ветерани мають навички швидшого реагування на змінені обставини - під час участі в бойових діях вони розвинули інтуїцію, "чуйку”. У них більша готовність ризикувати - а отже, вони більш відкриті до інновацій в бізнесі, ніж люди без такого досвіду. Досвід планування операцій дуже допомагає при складанні та реалізації бізнес-плану [2].

Економічні умови господарювання, що склалися сьогодні в Україні, дають можливість спрямувати підприємницький потенціал учасників АТО, більшість з яких є молодими, працездатними та енергійними людьми, у сферу малого та середнього підприємництва, розвиваючи їх економічні починання шляхом надання підтримки з боку громадських організацій, органів влади, навчальних установ з метою забезпечення ефективної підприємницької діяльності [3, с. 140].

Варто сказати про те, що з теоретичної сторони соціальне підприємництво - це підприємницька діяльність, яка спрямована на вирішення соціальних проблем і задоволення потреб суспільства. Можна констатувати, що соціальне підприємництво - це унікальна можливість поєднати соціальну місію з бажанням заробляти гроші, надавати певні послуги та продавати товари [4].

Аналіз сучасного стану розвитку соціального підприємництва в Україні свідчить, що даний час його можливості, як інноваційного інструменту вирішення соціально-економічних проблем територіальних громад, використовуються несповна. Серед причин такої ситуації називають: недостатній рівень знань як у громадському, так і в державному та бізнес секторах про сутність соціального підприємства, його відмінність від інших форм підприємництва, роль у розвитку суспільства і місцевої громади; нерозвинутість законодавчої та регуляторної бази для створення та функціонування соціальних підприємств; відсутність національних та регіональних організацій, які б надавали фінансову та технічну допомогу, займалися б лобіюванням даного питання; відсутність досвіду розробки та управління бізнес-проектів в організаціях третього сектору, який є головною рушійною силою в сфері соціального підприємництва.

Зазначимо, що сама назва «соціальне підприємство» є умовною, оскільки в Україні не прийнятий закон, який би чітко визначав критерії соціального підприємництва, регулював діяльність таких підприємств, а також передбачав правові механізми їх підтримки. Підприємства, які позиціонують себе як соціальні, можуть використовувати організаційно-правові форми господарювання, визначені чинним законодавством України і, відповідно, керуються у своїй діяльності законами, що стосуються відповідної організаційної форми діяльності суб'єктів економіки [5, с. 82-83].

Щодо української нормативно-правової бази в контексті регулювання питання соціального підприємництва варто зауважити про те, що ще в 2013 р. на розгляд Комітету Верховної Ради з питань податкової політики було внесено два законопроекти (О. Фельдмана). Проект Закону «Про соціальні підприємства» вводив його поняття, визначав критерії, за якими підприємство могло отримати статус «соціального». Пропонувалося створити Міжвідомчу комісію з питань державної підтримки соціальних підприємств, яка б визначала статус «соціальності» підприємства та його відповідність умовам на отримання податкових пільг [6, ст.ст. 1,6, 11, 13].

Законопроектом «Про внесення зміни до статті 154 Податкового кодексу України (щодо державної підтримки соціальних підприємств)» пропонувалося звільняти соціальні підприємства від оподаткування прибутку, отриманого від продажу (постачання) товарів та виконання соціальних робіт та послуг [7, п. 1].

На сьогодні також не розроблено ефективної системи стимулювання учасників підприємницької діяльності, які займаються суспільно корисним бізнесом, та не створено єдиного інформаційного ресурсу з інформацією про умови ведення бізнесу, законодавство, програми розвитку малого бізнесу, гранти та потенційних інвесторів. Все це значно ускладнює комунікаційні процеси між ветеранами АТО та установами, які мають потенційні та реальні можливості для надання їм кваліфікованої допомоги і підтримки [3, с. 141].

На законодавчому рівні певні аспекти діяльності соціальних підприємств наразі регулюються окремими положеннями Господарського кодексу України, Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», «Про акціонерні товариства», «Про кооперацію».

Аналіз практики юридичного супроводу діяльності соціального підприємництва виявив, що специфічним фактором, який впливає на даний вид підприємницької діяльності, є вибір суб'єктом такої діяльності його організаційно-правової форми. Від вибраної організаційно-правової форми соціального підприємства залежать можливості рішення важливих для них проблем: залучення інвестицій, кредитних коштів; отримання державної підтримки; оподаткування діяльності/ отримання податкових пільг; складання фінансової звітності; забезпечення колегіальності/демократичності управління; розподіл прибутку тощо. Разом з тим, перепоною на шляху створення та розвитку соціальних підприємств є чітка регламентація організаційно-правової форми господарювання, у яких підприємства можуть здійснювати свою діяльність, щоб вважатися соціальними, оскільки, наприклад, не завжди можна організувати діяльність соціального підприємства у вигляді кооперативу через психологічні особливості його потенційних учасників [8, с. 139].

Вивчення досліджень зарубіжних колег щодо найбільш популярних форм господарювання соціальних підприємств дає підстави зазначати, що найбільш поширеною формою господарювання, що передбачає ведення неприбуткової діяльності є асоціація та фонд, а серед форм господарювання, що передбачають ведення прибуткової діяльності - кооперативи, товариства з обмеженою відповідальністю, корпорації (АТ), індивідуальний підприємець (ФОП). Такий вибір форм господарювання обумовлений історичними передумовами створення й розвитку соціальних підприємств, а саме тим фактом, що значна частина соціальних підприємств виникла на основі благодійних, громадських організацій, які почали шукати альтернативні джерела фінансування своєї діяльності. На сьогоднішній день частина соціальних підприємств створюється або у формі недержавних неприбуткових організацій, або у формі організацій, орієнтованих на прибуток. До форм господарювання, що передбачають ведення неприбуткової діяльності, слід віднести: благодійні організації, благодійні фонди, спілки, асоціації, громадські та релігійні організації, житло-будівельні кооперативи, кредитні спілки тощо. Відповідно до форм господарювання, що передбачають ведення прибуткової діяльності, належать: товариство з обмеженою відповідальність (ТОВ), публічне акціонерне товариство (ПАТ), приватне акціонерне товариство (ПрАТ), спільне підприємство, кооперативи, товариство з додатковою відповідальністю, фізична особа-підприємець (ФОП) тощо [8, с. 141].

Вибір тієї чи іншої організаційно-правової форми буде залежати в першу чергу від того, яку бізнес-модель своєї діяльності обиратиме соціальний підприємець, а також від джерел його фінансування, хто буде його основними стейкхолдерами, яким чином він планує розподіляти прибуток тощо. Також варто зазначити, що соціальне підприємство може створюватися у, наприклад, неприбутковій організаційно-правовій формі з метою отримання гранту в якості початкового капіталу для своєї діяльності, однак потім змінити свою організаційно-правову форму на організаційно-правову форму комерційного типу чи навпаки [8, с. 143-144].

Відповідно, вітчизняні соціальні підприємці частіше за все обирають наступні форми господарювання для своїх підприємств: фізична особа-підприємець, фізична особа-підприємець і громадська організація, підприємство об'єднання громадян, товариство з обмеженою відповідальністю, громадська організація, благодійний фонд. Кожна з цих форм має свої відмінності у побудові органів управління, організації процесу управління та ступені впливу стейкхолдерів на процеси прийняття рішень.

Вітчизняні соціальні підприємці мають можливість обирати ту чи іншу форму ведення господарської діяльності, однак, враховуючи проведений вище аналіз, найбільш вдалими і з точки зору організації бізнес-діяльності, і з точки зору дотримання соціальних цілей такої організації, є такі форми: ТОВ, підприємство об'єднання громадян та поєднання ФОП+ГО.

Незважаючи на чисельність традиційних організаційно-правових форм, які можуть обрати соціальні підприємства, на сьогоднішній день активно ведуться пошуки нових організаційно-правових форм спеціально орієнтованих на соціальне підприємство з метою посилення громадського контролю за їх діяльністю, особливо в питаннях розподілу прибутку, задоволення інтересів стейкхолдерів, надання податкових пільг, державних дотацій, отримання інформації щодо кількості та напрямків діяльності таких підприємств.

Отже, вибір організаційно-правової форми соціального підприємства багато в чому обумовлений сукупністю суб'єктивних можливостей підприємця і об'єктивною дійсністю. Вірно обрана організаційно-правова форма дає засновникам додаткові інструменти для здійснення своїх планів з розвитку та захисту свого бізнесу [8, с. 144, 150].

Актуальність розвитку соціального підприємництва в Україні зростає в контексті завдань реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС, оскільки повномасштабний військовий конфлікт супроводжується численними економічними проблемами, а державні кошти на відновлення інфраструктури та соціальних заходів недостатньо.

За цих умов соціальне підприємництво може створити сприятливе бізнес-середовище, підтримувати активну громадську позицію його учасників, інноваційність, соціальну солідарність, що забезпечить більш ефективний вихід із кризи та допоможе в процесі реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС.

Військовослужбовці та ветерани, які повертаються, можуть відчувати стрес і труднощі з поверненням до цивільного життя. Дослідження показує, що подолання життєвих стресів відіграє важливу роль у реінтеграції військовослужбовців та ветеранів після повернення з війни.

Реінтеграція стосується переважно соціально-психологічних аспектів, пов'язаних зі здоров'ям, життям у громаді, потребами фізичної реабілітації, планами лікування, програмами працевлаштування [9]. При цьому, варто сказати про те, що безпосередньо ключовими аспектами реінтеграції, на думку авторів, є індивідуальні та міжособистісні стосунки, а також соціальні фактори, які можуть сприяти або перешкоджати реінтеграції.

Із початком повномасштабної війни кількість осіб, які потребують захисту, динамічно зростає. Як зазначає міністр у справах ветеранів Юлія Лапутіна, «кількість громадян, на яких поширюється політика відомства, після війни може зрости в чотири рази -- з 1,2 млн до 5 млн осіб» [10].

Через повномасштабне вторгнення російських військ на територію України багато підприємців-ветеранів призупинили свою діяльність, ставши на захист рідної землі. Також багато виробничих потужностей їхніх підприємств втрачено в районах активних бойових дій. Тому Мінветеранів розробило ефективну програму адаптації ветеранського бізнесу до нових умов.

І, як уже зазначалося вище, одним із сучасних інструментів взаємодії влади, бізнесу та суспільства є саме соціальне підприємництво, тобто здійснення соціально інноваційної підприємницької діяльності, значна частина доходів від якої спрямовується на вирішення соціальних проблем [11].

Наразі соціальне підприємництво в Україні не має достатньої підтримки з боку держави та є маловідомим суспільству, тому держава має створити дієві законодавчі, організаційні та фінансові інструменти для розвитку соціального підприємництва, а місцева влада має максимально сприяти його реалізації у суспільному житті на рівні регіонів, міст і селищ.

Вразливі категорії населення можуть стати вагомим ресурсом для соціальних підприємців у контексті того, що вони можуть бути частиною команди з реалізації даного бізнесу, а кошти від підприємницької діяльності можуть забезпечити фінансування багатьох соціальних проблем, на які не вистачає ресурсів держави та донорів.

Оскільки в Україні досі немає основоположного Закону про соціальне підприємництво й спеціальна нормативно-правова база щодо соціального підприємництва практично відсутня, для створення організаційно-правової моделі соціального підприємства в Україні доцільно використати позитивний європейський досвід правового регулювання діяльності таких підприємств. Перспективним напрямком створення та розвитку законодавчої бази щодо соціального підприємництва в Україні є удосконалення правового регулювання процесів створення, діяльності та ліквідації соціальних підприємств, а також врахування можливих некомерційного і комерційного статусів соціальних підприємств [12, с. 71]. Окрім того, необхідно напрацювати ефективне законодавче закріплення безпосередньо державної підтримки реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС саме шляхом застосуванням такого інструменту як соціальне підприємництво, адже наразі немає чітко виписаного і утвердженого механізму підтримки даної категорії громадян через сприяння відкриттю та веденню такого виду бізнесу.

соціальне підприємництво реінтеграція військовослужбовець

ВИСНОВКИ

Отже, на цьому складному етапі розвитку України, у зв'язку з повномасштабним вторгненням російських військ на нашу територію, соціальна стабільність суспільства, яка досягається в результаті ефективної та системної взаємодії влади, бізнесу та громади, є надзвичайно важливим.

Одним із сучасних інструментів такої взаємодії, перевірених світовою практикою, є соціальне підприємництво, тобто здійснення соціально-інноваційної підприємницької діяльності, значна частина доходів від якої спрямовується на вирішення соціальних проблем. Такого роду підприємницька діяльність як шлях подальшої професійної самореалізації військовослужбовців та ветеранів АТО/ ООС вбачається дієвим інструментом їх соціальної реінтеграції в подальшому.

Перспективним напрямком створення та розвитку законодавчої бази щодо соціального підприємництва в Україні й утвердження його як інструменту державної підтримки реінтеграції військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС є, по-перше, удосконалення правового регулювання процесів створення, діяльності та ліквідації соціальних підприємств, врахування можливих некомерційного й комерційного статусів соціальних підприємств, а також затвердження механізму державної підтримки вищезазначеної категорії громадян через сприяння відкриттю та веденню такого виду підприємницької діяльності.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК:

1. Кондратенко О. О. Державне регулювання соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів їхніх сімей: дис.... канд. наук з держ.управління. Київ, 2019. 280 с.

2. Нагорна О. Як ветерану АТО почати власний бізнес. Паролі, явки, ставки, приклади успіху. URL: https:// texty.org.ua/fragments/79560/Jak_veteranu_ATO_pochaty_vlasnyj_biznes_Paroli-79560.

3. Сороківська О. А., Мосій О. Б., Кужда Т І. Відкриття власної справи як шлях соціально-економічної адаптації ветеранів АТО. Інноваційна економіка. 2017. № 5-6 (69). С. 139-144.

4. Кірєєва О. Б. Соціальне підприємництво як інструмент державної соціальної політики. Публічне адміністрування: теорія та практика. 2011. Вип. 2(6). URL: www.dridu.dp.ua/zbimik/2011-02(6)/11kobdsp.pdf.

5. Horishna N. The legal regulation of social entrepreneurships: european experience. Social Work and Education. 2016. Vol. 3, No. 2. Pp. 81-91.

6. Проект Закону України Про соціальні підприємства від 11 березня 2013 р. № 2508. URL: http://search. ligazakon.ua/1_doc/2.nsf/link1/JG1XO00A.html.

7. Проект Закону України Про внесення зміни до статті 154 Податкового кодексу України (щодо державної підтримки соціальних підприємств) від 11 березня 2013 р. № 2509. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ link1/JG1XP00A.html.

8. Соціальне підприємництво: від ідеї до суспільних змін: посібник / А. А. Свинчук, А. О. Корнецький, М. А. Гончарова, В. Я. Назарук, Н. Є. Гусак, А. А. Туманова. Київ: ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «ВІ ЕН ЕЙ», 2017. 188 с.

9. Elnitsky C. A., Fisher M. P., Blevins C. L. Military service member and veteran reintegration: A conceptual analysis, unified definition, and key domains. Frontiers in Psychology. 2017. Vol. 8. URL: https://psycnet.apa.org/ record/2017-12617-001.

10. Аналіз системи соціального захисту ветеранів та військовослужбовців. Біла книга. 2022. URL: https:// legal100.org.ua/wp-content/uploads/2022/08/2022-Bila-kniga.pdf.

11. Сотула О. В. Соціальне підприємництво як інноваційна модель розвитку економіки. Ефективна економіка. 2013. № 4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1988.

12. Голубка О. Я., Біланич Л. В. Аналіз правової бази розвитку соціального підприємництва в Україні і Єв- росоюзі та її порівняння. Науковий вісник Ужгородського університету: серія: Економіка. 2016. Вип. 2 (48). С. 66-73.

REFERENCES

1. Kondratenko, O.O. (2019). Derzhavne rehuliuvannia sotsialnoho zakhystu uchasnykiv antyterorystychnoi operatsii ta chleniv yikhnikh simei [State regulation of social protection of participants in the anti-terrorist operation and their family members]. Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

2. Nahorna, O. (n.d.). Yak veteranu ATO pochaty vlasnyi biznes. Paroli, yavky, stavky, pryklady uspikhu [How an ATO veteran can start their own business. Passwords, turnouts, rates, examples of success]. Retrieved from https:// texty.org.ua/fragments/79560/Jak_veteranu_ATO_pochaty_vlasnyj_biznes_Paroli-79560 [in Ukrainian].

3. Sorokivska, O.A., Mosii, O.B., & Kuzhda, T.I. (2017). Vidkryttia vlasnoi spravy yak shliakh sotsialno-ekonomichnoi adaptatsii veteraniv ATO [Starting one's own business as a way of socio-economic adaptation of ATO veterans]. Innovatsiina ekonomika - Innovative economy, 5-6(69), 139-144 [in Ukrainian].

4. Kirieieva, O.B. (2011). Sotsialne pidpryiemnytstvo yak instrument derzhavnoп sotsialnoп polityky [Social entrepreneurship as a tool of state social policy]. Publichne administruvannia: teoriia ta praktyka - Public administration: theory and practice, 2(6). Retrieved from www.dridu.dp.ua/zbirnik/2011-02(6)/11kobdsp.pdf [in Ukrainian].

5. Horishna, N. (2016). The legal regulation of social entrepreneurships: european experience. Social Work and Education, 3(2), 81-91.

6. Proekt Zakonu Ukrainy Pro sotsialni pidpryiemstva vid 11 bereznia 2013 r. № 2508 [Draft Law of Ukraine On Social Enterprises dated March 11, 2013 No. 2508]. Retrieved from http://search.ligazakon.ua/1_doc/2.nsf/link1/ JG1XO00A.html [in Ukrainian].

7. Proekt Zakonu Ukrainy Pro vnesennia zminy do statti 154 Podatkovoho kodeksu Ukrainy (shchodo derzhavnoi pidtrymky sotsialnykh pidpryiemstv) vid 11 bereznia 2013 r. № 2509 [Draft Law of Ukraine On Amending Article 154 of the Tax Code of Ukraine (Regarding State Support of Social Enterprises): dated March 11,2013 No. 2509]. Retrieved from http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JG1XP00A.html [in Ukrainian].

8. Svynchuk, A.A., Kornetskyi, A.O., Honcharova, M.A., Nazaruk, V.Ya., Husak, N.Ye., & Tumanova, A.A. (2017). Sotsialne pidpryiemnytstvo: vid idei do suspilnykh zmin [Social entrepreneurship: from an idea to social changes]. Kyiv: TOV «PIDPRYIeMSTVO «VI EN EI» [in Ukrainian].

9. Elnitsky, C.A., Fisher, M.P., & Blevins, C.L. (2017). Military service member and veteran reintegration: A conceptual analysis, unified definition, and key domains. Frontiers in Psychology, 8. Retrieved from https://psycnet. apa.org/record/2017-12617-001.

10. Analiz systemy sotsialnoho zakhystu veteraniv ta viiskovosluzhbovtsiv. Bila knyha [Analysis of the system of social protection of veterans and military personnel. White book]. (2022). Retrieved from https://legal100.org.ua/wp- content/uploads/2022/08/2022-Bila-kniga.pdf [in Ukrainian].

11. Sotula, O.V. (2013). Sotsialne pidpryiemnytstvo yak innovatsiina model rozvytku ekonomiky [Sotula O. V. Social entrepreneurship as an innovative model of economic development]. Efektyvna ekonomika - Efficient economy, 4. Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1988 [in Ukrainian].

12. Holubka, O.Ya., & Bilanych, L.V. (2016). Analiz pravovoi bazy rozvytku sotsialnoho pidpryiemnytstva v Ukraini i Yevrosoiuzi ta yii porivniannia [Analysis of the legal framework for the development of social entrepreneurship in Ukraine and the European Union and its comparison]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu: seriia: Ekonomika - Scientific bulletin of Uzhhorod University: series: Economics, 2(48), 66-73 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru