Концептуальні засади вдосконалення взаємодії між уповноваженими органами у сфері захисту критичної інфраструктури

Размещено на http://allbest.ru

Університет митної справи та фінансів

Концептуальні засади вдосконалення взаємодії між уповноваженими органами у сфері захисту критичної інфраструктури

Плахотнюк Р.В. аспірант

кафедри публічного та приватного права

Дніпро, Україна

Анотація

За положеннями законодавства України про критичну інфраструктуру та її захист фундаментальною регуляторною основою взаємодії між суб'єктами національної системи захисту критичної інфраструктури є ієрархічна система планових та програмних документів національного, галузевого й регіонального та місцевого рівня, у яких визначаються спільні заходи із захисту критичної інфраструктури, що вживаються уповноваженими суб'єктами, порядок оперативного обміну інформацією щодо виконання завдань із захисту критичної інфраструктури та інші напрями взаємодії. Запроваджується інститут спеціально уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України, який, зокрема, координує діяльність зазначених суб'єктів, забезпечує функціонування системи обміну інформацією між ними та здійснює інформаційно-аналітичне забезпечення їх діяльності. Однак, очевидним є скоріше рамковий характер вищевикладених законодавчих положень та встановлення ними лише основоположних засад та ключових організаційно-правових форм взаємодії між зазначеними суб'єктами без належного окреслення меж зон їх відповідальності та встановлення базових правил реагування на кризові ситуації на оперативному та тактичному рівні. Не запроваджується й не гарантується конкретними організаційно-правовими інструментами принцип функціонування держави як єдиного механізму, який б унеможливив будь-які адміністративні формальності у рамках спільних заходів уповноважених органів, пов'язаних з посиленням стійкості та відновленням об'єктів критичної інфраструктури. Натомість, тенденції розвитку законодавчого підгрунтя системи забезпечення стійкості та захищеності об'єктів критичної інфраструктури європейського співтовариства свідчать про першочергове значення якомога більш ефективного співробітництва між елементами владного компонента цієї системи для досягнення цілей законодавства про критичну інфраструктуру. Йдеться, зокрема, про злагодженість та оперативність під час застосування сил та засобів уповноважених органів у відповідній діяльності, проведення взаємних консультацій для забезпечення єдності та передбачуваності застосування відповідного законодавства та інші пріоритети, досягненню яких, як показує зарубіжний досвід може сприяти використання комплексних програмних інформаційно-телекомунікаційних рішень, які можуть забезпечити доступ заінтересованих осіб до інформації та документів, зокрема, матеріалів тренінгів, планів, схем взаємодії та управлінських рішень, пов'язаних із критичною інфаструктрою.

Ключові слова: критична інфраструктура; діяльність держави як єдиного механізму; забезпечення стійкості та захищеності об'єктів критичної інфраструктури; взаємодія між суб'єктами національної системи захисту критичної інфраструктури; співпраця між державними органами.

Abstract

Principles defining prospects of improving interaction between critical infrastructure protection authorities

Ruslan Plakhotniuk

Post-Graduate Student, of the Department of Public and Private Law, University of Customs and Finance, Dnipro, Ukraine

According to the Ukrainian critical entities protection regulations the fundamental basis of interaction between the authorities of the national critical entities protection system is a hierarchical system of planning and program documents at the national, sectoral, regional and local levels, which define joint measures for the protection of critical infrastructure, the procedure for swift exchange of information related to critical entities protection tasks and other areas of interaction. The specially authorized body in the field of protection of critical infrastructure of Ukraine is established, which, in particular, coordinates the activities of the authorized authorities, ensures the functioning of the information exchange system between them and provides informational and analytical support for their activities. However, rather superficial nature of the above-mentioned legislative provisions seems obvious as they introduce only the basic principles and key organizational and legal forms of interaction between the authorized bodies without properly delineating the boundaries of their areas of responsibility and without establishing the basic rules for responding to crisis situations at the operational and tactical level. The regulations do not implement and guarantee by specific organizational and legal instruments the whole-of-government approach, which is designed to make impossible any administrative formalities within the framework of joint measures of authorized bodies related to the strengthening of stability and restoration of critical entities normal operation mode. Conversely, the trends in the development of the legislative basis of the system for ensuring the resilience of critical entities of the European community testify to the primary importance of the most effective cooperation between the elements of the power component of this system in order to achieve the goals of the legislation on critical infrastructure. It is, in particular, about coherence and efficiency during the use of resources of authorized bodies in the relevant activities, holding mutual consultations to ensure the uniformity and predictability of the application of the relevant legislation and other priorities, the achievement of which, as foreign experience shows, can be facilitated by the use of complex software information and telecommunications solutions that can ensure access of interested persons to information and documents, in particular, training materials, plans, interaction schemes and management decisions related to critical infrastructure. Key words: critical infrastructure; ensuring resilience of critical entities; intra-governmental interaction; national system of critical infrastructure protection; whole-of-government approach.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Накопичений досвід повномасштабного воєнного протистояння України з державою-агресором показав, що сучасна конвенційна війна включає застосування проти сил та ресурсів противника не лише традиційного озброєння у зонах бойових дій, а й повного спектру засобів ураження та пригнічення джерел його воєнного потенціалу, за винятками, передбаченими принципами та нормами міжнародного права. Нерідко значних пошкоджень та руйнувань внаслідок ракетно-бомбових ударів, диверсій та дистанційних актів несанкціонованого втручання зазнає критична інфраструктура, внаслідок чого може критично знизитись її спроможність функціонувати у штатному режимі та забезпечувати належний рівень захисту національних інтересів та гарантування прав та основоположних свобод людини та громадянина на території держави чи її окремих частин. Зважаючи на це, для України нагальним питанням є розробка та забезпечення реалізації якомога більш ефективного комплексу заходів, що вживаються для захисту об'єктів критичної інфраструктури від потенційних та реальних загроз, з урахуванням досвіду запобігання, протидії та ліквідації наслідків ворожих ударів по критичній інфраструктурі, а також у світлі сучасних та найбільш прогресивних тенденцій розвитку європейського законодавства з питань забезпечення стійкості критичної інфраструктури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Разом з тим, оцінивши стан правового регулювання та наукового опрацювання питань управління національною системою захисту критичної інфраструктури, маємо можливість констатувати те, що як її теоретико-правова, так й законодавча основа для досягнення більш високого ступеня відповідності викликам, які постають перед українською критичною інфраструктурою, так й найкращим європейським практикам, потребують ґрунтовного поліпшення. Насамперед, йдеться про максимізацію злагодженості та ефективності взаємодії між державними учасниками системи захисту критичної інфраструктури шляхом упровадження у законодавство України якомога більш прогресивних принципів та правил щодо повноважень, засад відповідальності та порядку взаємодії державних суб'єктів національної системи захисту критичної інфраструктури. Для виконання цього наукового завдання, поруч з опрацюванням теоретико-правових джерел з тематики захисту критичної інфраструктури за авторством О. В. Батюка, І. В. Гори, С. І. Мельника, М. А. Микитюка, Д. М. Павлова, П. Я. Пригунова, В. І. Франчука [1-3] та інших вчених, слід приділити належну увагу відповідному міжнародному досвіду.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою цієї статті є формулювання наукових положень, висновків та рекомендацій щодо перспектив розвитку правового підґрунтя взаємодії між державними учасниками системи захисту критичної інфраструктури.

Виклад основного матеріалу дослідження

Розпочинаючи дослідження та ознайомившись із положеннями Закону України «Про критичну інфраструктуру», насамперед, зауважимо, що критична інфраструктура у них розуміється як сукупність об'єктів критичної інфраструктури, якими вважаються об'єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Рівень критичності об'єкта критичної інфраструктури вимірюється відносною мірою важливості об'єкта, якою враховується його вплив на можливість виконання життєво важливих функцій та надання життєво важливих послуг, тобто тих, збої, переривання та порушення надання яких призводять до швидких негативних наслідків для національної безпеки. Захист ж критичної інфраструктури охоплює всі види діяльності, що виконуються перед або під час створення, функціонування, відновлення і реорганізації об'єкта критичної інфраструктури, спрямовані на своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію загроз безпеці об'єктів критичної інфраструктури, а також мінімізацію та ліквідацію наслідків у разі їх реалізації (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру») [4].

Огляд положень законодавства України про критичну інфраструктуру та її захист дозволяє констатувати те, що основоположною складовою національної системи захисту критичної інфраструктури є сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади (військово-цивільних адміністрацій - у разі утворення), органів місцевого самоврядування, на які покладається забезпечення формування та/або реалізація державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру»). Визначаючи структуру національної системи захисту критичної інфраструктури, закон встановлює, що вона має такі рівні управління:

1) загальнодержавний рівень, управління на якому здійснюється Кабінетом Міністрів України, уповноваженим органом у сфері захисту критичної інфраструктури України, органами державної влади відповідно до розподілу повноважень, іншими центральними органами виконавчої влади та державними органами, Національним банком України;

2) регіональний та галузевий рівні, управління на яких здійснюється центральними та місцевими секторальними органами, відповідальними за забезпечення безпеки і стійкості критичної інфраструктури з урахуванням специфіки забезпечення окремих життєво важливих функцій та/ або послуг;

3) місцевий рівень, управління на якому здійснюється місцевими органами виконавчої влади (військово-цивільними адміністраціями - у разі створення), органами місцевого самоврядування;

4) об'єктовий рівень, управління на якому здійснюється оператором критичної інфраструктури на підставі нормативно-правових та регуляторних актів (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про критичну інфраструктуру») [4].

При цьому, розкриваючи організаційні засади національної системи захисту критичної інфраструктури положення ст. 22 Закону України «Про критичну інфраструктуру» закріплює, що:

1) на державному рівні - розробляється Національний план захисту та забезпечення безпеки та стійкості критичної інфраструктури, який затверджується Кабінетом Міністрів України;

2) на секторальному (галузевому) та регіональному рівнях - розробляються і затверджуються галузеві, регіональні плани та програми з протидії загрозам критичній інфраструктурі, включаючи аварійні плани, плани реагування на кризові ситуації, плани взаємодії, плани відновлення об'єктів критичної інфраструктури, плани проведення навчань та тренувань;

3) Національна поліція України, Національна гвардія України, Служба безпеки України, Збройні Сили України, Державна служба України з питань надзвичайних ситуацій та інші складові сектору безпеки і оборони у межах компетенції здійснюють планування відповідних заходів із захисту критичної інфраструктури.

4) на місцевому рівні - місцеві органи виконавчої влади (військово-цивільні адміністрації - у разі утворення), органи місцевого самоврядування забезпечують розроблення, затвердження і виконання місцевих програм підвищення стійкості територіальних громад до кризових ситуацій, викликаних припиненням надання чи погіршенням якості важливих для їх життєдіяльності послуг або припиненням здійснення життєво важливих функцій (включають заходи із забезпечення безпеки та стійкості критичної інфраструктури, взаємодії суб'єктів національної системи захисту критичної інфраструктури, а також відновлення функціонування об'єктів критичної інфраструктури) [4].

Крім того, важливе місце у організації та забезпеченні реалізації взаємодії між державними органами з повноваженнями у сфері забезпечення безпеки та стійкості критичної інфраструктури посідає спеціально уповноважений орган у сфері захисту критичної інфраструктури України. Зокрема, за змістом ч. 2 ст. 16 Закону України «Про критичну інфраструктуру» цей спеціально уповноважений орган:

а) координує діяльність міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади (військово-цивільних адміністрацій - у разі утворення) у сфері захисту критичної інфраструктури;

б) взаємодіє з секторальними, функціональними органами у сфері захисту критичної інфраструктури та операторами критичної інфраструктури;

в) готує пропозиції до проектів стратегічних документів щодо забезпечення безпеки та стійкості, здійснення захисту критичної інфраструктури;

г) забезпечує функціонування системи обміну інформацією між суб'єктами національної системи захисту критичної інфраструктури;

ґ) створює бази даних щодо загроз і вразливостей критичній інфраструктурі;

д) встановлює обов'язкові вимоги із забезпечення безпеки об'єктів критичної інфраструктури, їх захищеності на всіх етапах життєвого циклу, у тому числі під час створення, прийняття в експлуатацію, модернізації [4].

При цьому, встановлено, що під час дії воєнного стану, а також протягом 12 місяців після його припинення чи скасування повноваження уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України здійснюються Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України [5], після чого буде утворена Державна служба захисту критичної інфраструктури та забезпечення національної системи стійкості України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2022 р. № 787 [6].

На доповнення до того, законодавство встановлює, що організація взаємодії між суб'єктами національної системи захисту критичної інфраструктури здійснюється шляхом, зокрема:

- оперативного обміну інформацією щодо виконання завдань із захисту критичної інфраструктури;

- проведення спільних оперативних нарад керівного складу уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України та інших заінтересованих державних органів;

- здійснення спільних заходів із захисту критичної інфраструктури за планами, що розробляються на загальнодержавному, галузевому, регіональному місцевому та об'єктовому рівнях;

- проведення спільних командно-штабних, тактико-спеціальних навчань, спільних тренувань та занять із захисту, охорони, оборони, припинення злочинних дій, інцидентів та кібератак проти об'єктів критичної інформаційної інфраструктури;

- спільних заходів з припинення протиправних дій проти об'єктів критичної інфраструктури або важливих державних об'єктів, що загрожують безпеці громадян і порушують функціонування таких об'єктів;

- участі у реагуванні та ліквідації наслідків інцидентів, кризових ситуацій на об'єктах критичної інфраструктури;

- координації дій з підтримання або відновлення правопорядку в місцях розташування об'єктів критичної інфраструктури у разі виникнення кризових ситуацій (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про критичну інфраструктуру») [4].

Таким чином, за положеннями законодавства України про критичну інфраструктуру та її захист фундаментальною регуляторною основою взаємодії між суб'єктами національної системи захисту критичної інфраструктури є ієрархічна система планових та програмних документів з питань забезпечення її захищеності та стійкості, яка включає урядовий національний план захисту та забезпечення безпеки та стійкості критичної інфраструктури, розроблені на його основі та з урахуванням секторальних та регіональних особливостей галузеві та регіональні плани забезпечення функціональності та своєчасного відновлення штатного режиму функціонування інфраструктурних об'єктів критичного значення у рамках галузей та регіонів, а також місцеві програми підвищення стійкості територіальних громад до кризових ситуацій, які також включають заходи із забезпечення та відновлення безпеки та стійкості критичної інфраструктури, порядок взаємодії суб'єктів національної системи захисту критичної інфраструктури. Цими планами та програмними документами мають визначатись спільні заходи із захисту критичної інфраструктури, що вживаються уповноваженими суб'єктами, порядок оперативного обміну інформацією щодо виконання завдань із захисту критичної інфраструктури та інші напрями взаємодії між суб'єктами, які охоплені національною системою захисту критичної інфраструктури. На доповнення до взаємодії на виконання державних, секторальних та регіональних, а також місцевих планів та програм забезпечення безпечного функціонування об'єктів критичної інфраструктури, передбачається взаємодія між секторальними та місцевими уповноваженими органами у сфері захисту критичної інфраструктури зі спеціально уповноваженим органом у сфері захисту критичної інфраструктури України, який, зокрема, координує їх діяльність, забезпечує функціонування системи обміну інформацією між ними та здійснює інформаційно-аналітичне забезпечення їх діяльності, створюючи бази даних щодо загроз і вразливостей критичній інфраструктурі та вживаючи інших заходів.

Разом з тим, очевидним є скоріше рамковий характер вищевикладених законодавчих положень та встановлення ними лише основоположних засад та ключових організаційно-правових форм взаємодії між державними органами й органами місцевого самоврядування, охопленими національною системою захисту критичної інфраструктури, без належного окреслення меж зон їх відповідальності та встановлення базових правил реагування на кризові ситуації на оперативному та тактичному рівні. Не запроваджується й не гарантується конкретними організаційно-правовими інструментами принцип функціонування держави як єдиного механізму, який б унеможливив будь-які адміністративні формальності у рамках спільних заходів уповноважених органів, пов'язаних з посиленням стійкості та відновленням об'єктів критичної інфраструктури. Натомість, як показує практика організації та проведення цими уповноваженими органами заходів забезпечення та відновлення штатного функціонування об'єктів критичної інфраструктури після подолання на них кризових ситуацій, належна злагодженість та оперативність під час застосування сил та засобів уповноважених органів у відповідній діяльності досягалась не в усіх випадках через недостатньо ефективну взаємодію між ними, спричинену, головним чином, штучними перешкодами.

Зокрема, як зауважили фахівці Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (сучасним правонаступником якого є Міністерство економіки України) під час аналізу регуляторного впливу проекту Закону України «Про критичну інфраструктуру та її захист», до прийняття закону про критичну інфраструктуру та її захист та розгортання інституцій на виконання в державі готовність до реагування на комплексні загрози та ризики до цього часу забезпечується за умов наявності цілої низки державних/національних систем захисту, безпеки та кризового реагування, за функціонування яких несуть відповідальність окремі державні органи, що створює умови для домінування відомчих підходів, під впливом яких уповноважені державні органи проявляють схильність опікуватися лише певним спектром загроз та ризиків. Розвиваючи ці міркування, фахівці міністертсва вказали на те, що ця ситуація неминуче створює міжвідомчі бар'єри для опрацювання питань, які перебувають поза межами конкретних систем, і це, зокрема, перешкоджає урахуванню загроз та ризиків, реалізація яких може викликати так звані каскадні ефекти, тобто випадки, коли надзвичайні та кризові ситуації, які можуть мати місце в одній галузі (одному секторі критичної інфраструктури) спричиняють швидкий негативний вплив на інші галузі, сектори і сегменти національної економіки, національної безпеки та оборони. Як приклад недостатнього рівня координації дій, взаємодії та обміну інформацією при реалізації загроз комплексного характеру наводиться ситуація із хакерською атакою на сайт Міненерговугілля, яка мала місце наприкінці квітня 2018 року. При цьому спікер Національної поліції озвучив у ЗМІ позицію свого відомства щодо цієї кібератаки, заявивши, що воно готове надати допомогу міністерству, але лише у випадку офіційного звернення останнього.

За справедливим висновком авторів аналізу регуляторного впливу проекту закону про критичну інфраструктуру та її захист, такий підхід свідчить про відсутність на момент атаки процедур ефективної взаємодії. Висловлюючи несхвалення стану організації забезпечення стійкості та захищеності критичної інфраструктури у той час, фахівці міністерства констатували, що чинна тоді нормативно-правова база та фактори, що діють у рамках цих систем, не створюють достатніх можливостей для запровадження дієвих процедур і механізмів координації дій, взаємодії та обміну інформацією між системами. Натомість, на сучасному етапі реформування сектору безпеки і оборони держави слід вважати доцільним створення єдиної державної системи захисту критичної інфраструктури на основі існуючих державних/національних систем захисту, безпеки та кризового реагування за умов досягнення якісно нового рівня координації дій та взаємодії між ними [7]. Аналогічних пріоритетів дотримується європейське співтовариство, плануючи еволюційний поступ їх системи забезпечення стійкості та захищеності об'єктів критичної інфраструктури й розробляючи відповідний комплекс законодавчих нововведень та практичних заходів підтримки та відновлення їх нормального функціонування.

Зокрема, за положеннями ст. 9 Директиви (ЄС) 2022/2557 Європейського парламенту та Ради від 14 грудня 2022 р. про стійкість об'єктів критичної інфраструктури держави-члени Європейського Союзу мають покласти на один або декілька уповноважених органів відповідальність за правильне застосування та примусове виконання правил забезпечення стійкості об'єктів критичної інфраструктури. Якщо на здійснення відповідних заходів уповноважується декілька державних органів, держава має якомога більш чітко визначити обсяг та межі повноважень кожного з них, а також забезпечити їх ефективну співпрацю для досягнення цілей законодавства про критичну інфраструктуру та її захист. Також, установлено, що кожна держава-член забезпечує, щоб її спеціально уповноважений орган консультувався та співпрацював з іншими відповідними національними органами, включаючи органи цивільного захисту, правоохоронні органи та захист персональних даних, а також з операторами об'єктів критичної інфраструктури та відповідними заінтересованими сторонами.

У преамбулі директиви вказується на те, що комплексна та злагоджена взаємодія є особливо важливою у світлі гібридного характеру найбільш небезпечних загроз критичній інфраструктурі. Більше того, на державний компонент системи захисту критичної інфраструктури для пом'якшення адміністративного тягаря покладається забепечення шляхом взаємних консультацій єдності та передбачуваності застосування законодавства про критичну інфраструктуру. Як зазначається, ці консультації мають проводитися на запит будь-якого заінтересованого органу та мають бути зосереджені на забезпеченні конвергентного підходу щодо взаємопов'язаних об'єктів інфраструктури [8]. критичний інфраструктура україна захист

Позитивним прикладом реалізації вищевикладених стандартів та рекомендацій за допомогою прогресивних організаційно-технічних рішень є програми Департаменту національної безпеки США з питань забезпечення безпеки (United States Department of Homeland Security Protective Security Advisor Program). Ознайомившись з цим інструментом, аналітики Організації економічного співробітництва та розвитку зауважили, що зазначена програма сприяє активній та продуктивній взаємодії між державними спеціалізованими органами та власниками й операторами об'єктів критичної інфраструктури приватного сектору. У цій програмній розробці усім заінтересованим особам надається доступ до інформації та документів, матеріалів тренінгів, планів, схем взаємодії та рішень, пов'язаних із критичною інфаструктрою [9].

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

За положеннями законодавства України про критичну інфраструктуру та її захист фундаментальною регуляторною основою взаємодії між суб'єктами національної системи захисту критичної інфраструктури є ієрархічна система планових та програмних документів національного, галузевого й регіонального та місцевого рівня, у яких визначаються спільні заходи із захисту критичної інфраструктури, що вживаються уповноваженими суб'єктами, порядок оперативного обміну інформацією щодо виконання завдань із захисту критичної інфраструктури та інші напрями взаємодії між суб'єктами, які охоплені національною системою захисту критичної інфраструктури. Запроваджується інститут спеціально уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України, який, зокрема, координує діяльність зазначених суб'єктів, забезпечує функціонування системи обміну інформацією між ними та здійснює інформаційно-аналітичне забезпечення їх діяльності. Однак, очевидним є скоріше рамковий характер вищевикладених законодавчих положень та встановлення ними лише основоположних засад та ключових організаційно-правових форм взаємодії між зазначеними без належного окреслення меж зон їх відповідальності та встановлення базових правил реагування на кризові ситуації на оперативному та тактичному рівні. Не запроваджується й не гарантується конкретними організаційно-правовими інструментами принцип функціонування держави як єдиного механізму, який б унеможливив будь-які адміністративні формальності у рамках спільних заходів уповноважених органів, пов'язаних з посиленням стійкості та відновленням об'єктів критичної інфраструктури. Натомість, тенденції розвитку законодавчого підгрунтя системи забезпечення стійкості та захищеності об'єктів критичної інфраструктури європейського співтовариства свідчать про першочергове значення якомога більш ефективного співробітництва між елементами владного компонента цієї системи для для досягнення цілей законодавства про критичну інфраструктуру. Йдеться, зокрема, про злагодженість та оперативність під час застосування сил та засобів уповноважених органів у відповідній діяльності, проведення взаємних консультацій для забезпечення єдності та передбачуваності застосування відповідного законодавства та інші пріоритети, досягненню яких, як показує зарубіжний досвід може сприяти використання комплексних програмних інформаційно-телекомунікаційних рішень, які можуть забезпечити доступ заінтересованих осіб до інформації та документів, зокрема, матеріалів тренінгів, планів, схем взаємодії та управлінських рішень, пов'язаних із критичною інфаструктрою.

Бібліографічний список

1. Hora, I. & Batiuk, O. (2021). Okremi pytannia zakhystu obiektiv krytychnoi infrastruktury: zarubizhnyi dosvid [Certain issues of protection of critical infrastructure objects: foreign experience]. Sotsialno-pravovi studii - Social & Legal Studios, 1 (11), 132-139. 2021. DOI: https://doi.org/10.32518/2617-4162-2021-1-132-139 [in Ukrainian].

2. Franchuk, V., Pryhunov, P. & Melnyk, S. (2021). Bezpeka obiektiv krytychnoi infrastruktury v Ukraini: orhanizatsiino- normatyvni problemy ta pidkhody [Safety of critical infrastructure entities in Ukraine: organizational and regulatory problems and approaches]. Sotsialno-pravovi studii - Social & Legal Studios, 3 (13), 142-148. DOI: https://doi. org/10.32518/2617-4162-2021-3-142-148 [in Ukrainian].

3. Pavlov, D. &. Mykytiuk, A. (2020). Pravovi ta orhanizatsiini zasady zabezpechennia zakhystu krytychnoi infrastruktury u konteksti formuvannia novoi bezpekovoi paradyhmy Ukrainy [Legal and organizational principles of ensuring the protection of critical infrastructure in the context of the formation of a new security paradigm of Ukraine]. Chest i zakon - Honour and Law, № 4 (75). DOI: https://doi.org/10.33405/2078-7480/2020M/75/220748 [in Ukrainian].

4. Pro krytychnu infrastrukturu: Zakon Ukrainy vid 16 lystopada 2021 roku № 1882-IX [On critical infrastructure: Law of Ukraine of November 16, 2021 no. 1882-IX]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1882-20#Text [in Ukrainian].

5. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakoniv Ukrainy shchodo povnovazhen upovnovazhenoho orhanu u sferi zakhystu krytychnoi infrastruktury Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 18 zhovtnia 2022 roku № 2684-IX [Law amending some laws of Ukraine regarding the powers of the authorized body in the field of critical entities protection of Ukraine: Law of Ukraine of October 18, 2022 no. 2684-IX]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2684-20#Text [in Ukrainian].

6. Polozhennia pro Derzhavnu sluzhbu zakhystu krytychnoi infrastruktury ta zabezpechennia natsionalnoi systemy stiikosti Ukrainy, zatverdzhene postanovoiu Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 12 lypnia 2022 r. № 787 [Regulations on the State Service for the Protection of Critical Infrastructure and Ensuring the National Resilience System of Ukraine, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of July 12, 2022 no. 787]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/787-2022-п#Text [in Ukrainian].

7. Analysis of the regulatory impact of the draft Law of Ukraine «On critical infrastructure and its protection». (2020). Ministry of Economic Development, Trade and Agriculture of Ukraine. Retrieved from: https://www.me.gov. ua/Documents/Download?id=93ec9340-8e9c-4143-877b-8f9f6b5263fb [in Ukrainian].

8. Directive (EU) 2022/2557 of the European Parliament and of the Council of 14 December 2022 on the resilience of critical entities and repealing (Council Directive 2008/114/EC). Retrieved from: https://eur-lex.europa.eu/eli/ dir/2022/2557/oj.

9. Organisation for Economic Co-operation and Development. (2020). Reviews of Risk Management Policies Good governance for critical infrastructure resilience Managing risks of infrastructure service disruptions in a hyper- connected world. Retrieved from: https://doi.org/10.1787/02f0e5a0-en.

Размещено на Allbest.ru