Конституційно-правове регулювання процесів децентралізації та розвитку місцевого самоврядування в країнах ЄС: досвід для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конституційно-правове регулювання процесів децентралізації та розвитку місцевого самоврядування в країнах ЄС: досвід для України

Ольга Кулініч

кандидат юридичних наук (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро, Україна)

У статті висвітлено окремі аспекти міжнародної практики організації місцевого самоврядування, з якого бачимо абсолютно різні типи, моделі та системи місцевого самоврядування. Зазначено, що досвід реформ місцевого самоврядування країн ЄС свідчить, що системні та поступові кроки щодо впровадження децентралізації є запорукою вдалої реалізації реформ у багатьох країнах ЄС. Розглянуто міжнародно-правові акти, які визначають засади місцевого самоврядування в Європі. Проаналізовано досвід міжнародної практики організації місцевого самоврядування у Франції та Польщі. Зазначено, що процеси децентралізації, які відбувалися і зараз продовжують відбуватися в країнах ЄС, передбачали комплекс заходів правового, інституціонального, організаційного рівнів, враховували поступовий перехід від адміністративної до демократичної децентралізації, поетапну передачу повноважень від центру на місця, створення необхідної нормативно-правової бази та вирішення питань управління ресурсами та фінансами. Надано увагу тому, що цей складний шлях має пройти й Україна. Реформи децентралізації та розвиток місцевого самоврядування, безумовно, мають Грунтуватися на європейських стандартах та принципах урядування, бути поступовими, системними і здатними для оперативного корегування. У цьому напрямі кращі європейські традиції будуть корисними. Обґрунтовано, що імплементуючи європейський досвід децентралізації, необхідно органічно поєднувати найкращі традиції країн ЄС, при цьому приділяти більшої уваги досвіду тих країн, які територіальними, соціальними, культурними умовами схожі з Україною, при цьому також треба враховувати й сучасні політичні, соціально-економічні умови, які наявні зараз в Україні.

Ключові слова: децентралізація, Європейський Союз, реформування територіальної організації влади, самоврядування, місцеве самоврядування.

ABSTRACT

Olha Kulinich. Constitutional and legal regulation of decentralization and local government development processes in EU countries: experience for Ukraine. The article highlights certain aspects of the international practice of organizing local self-government, from which we can see completely different types, models and systems of local self-government. It is noted that the experience of local selfgovernment reforms in EU countries shows that systematic and gradual steps towards the implementation of decentralization are the key to the successful implementation of reforms in many EU countries. International legal acts that define the principles of local self-government in Europe are considered. The experience of international practice of local self-government organization in France and Poland is analyzed. It is noted that the decentralization processes that took place and now continue to take place in the EU countries provided for a set of measures at the legal, institutional, and organizational levels, and took into account the gradual transition from administrative to democratic decentralization, the gradual transfer of powers from the center to localities, the creation of the necessary regulatory and legal framework and solving issues of resource and financial management. Attention is drawn to the fact that Ukraine must also go through this difficult path. Decentralization reforms and the development of local self-government must, of course, be based on European standards and principles of governance, be gradual, systematic and capable of prompt correction. In this direction, the best European traditions should come in handy. It is justified that when implementing the European experience of decentralization, it is necessary to organically combine the best traditions of the EU countries, while paying more attention to the experience of those countries that are similar to Ukraine in terms of territorial, social, and cultural conditions, while modern political, socio-economic conditions should also be taken into account. which currently exist in Ukraine.

Keywords: decentralization, European Union, reforming the territorial organization of power, self-government, local self-government.

Постановка проблеми

Децентралізація - одна з найефективніших та найуспішніших реформ, проведених в Україні, яка стала вирішальним фактором соціального та економічного розвитку. Про це йдеться у Висновку Європейської Комісії щодо заявки України на членство в Європейському Союзі [1].

Як зазначається у багатьох спільних програмних документах України та ЄС, реформа місцевого самоврядування є ключовим інструментом успішної трансформації країни та досягнення закладених у Конституції цілей набуття членства у ЄС та НАТО. Реформа місцевого самоврядування не є основною частиною Угоди про асоціацію України з ЄС або зобов'язань у межах НАТО - це основний елемент демократичного перетворення України. Посилення та розвиток громад є ключовим для успішної трансформації країни та досягнення закладених у Конституції цілей набуття членства у ЄС та НАТО. Децентралізація наближає Україну до ЄС також через розділення політичних пріоритетів та стратегій не лише на центральному, а й на регіональному рівні [2]. Ці пріоритети зумовлюють подальші напрями розвитку України. місцеве самоврядування децентралізація

У зв'язку з чим для нашої держави залишаються актуальними питання вивчення позитивного досвіду децентралізації влади в країнах ЄС з подальшою його імплементацією у вітчизняне конституційне законодавство. Актуальність вивчення закордонного досвіду також дуже тісно пов'язана з тривалою конституційною реформою, ефективність якої також вимагає необхідності вивчення закордонного досвіду конституційного розвитку країн-учасниць ЄС щодо організації місцевого самоврядування та процесів децентралізації.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми

У науці конституційного та муніципального права питання удосконалення конституційно- правових основ функціонування місцевого самоврядування досліджували вчені- правознавці у галузі конституційного та муніципального права, як-от: М. Баймуратов, Ю. Барабаш, А. Георгіца, П. Гураль, Н. Заяць, Б. Калиновський, В. Кампо, А. Колодій, Н. Кондрацька, О. Копиленко, О. Марцеляк, Л. Наливайко, Н. Нижник, М. Орзіх, Г. Падалко, В. Погорілко, Ю. Тодика, Ю. Шемшученко, А. Янчук та ін. Однак наукового вивчення та дослідження передового досвіду конституційно-правових основ децентралізації в країнах ЄС у наукових джерелах залишається недостатньо, що зумовлює необхідність цього дослідження.

Метою статті є дослідження міжнародних стандартів та розвитку процесів децентралізації основ місцевого самоврядування в країнах ЄС, їх конституційно-правове регулювання та подальші перспективи запозичення цього досвіду для України.

Виклад основного матеріалу

Зараз наша держава стоїть на шляху вирішення двох взаємопов'язаних проблем, з одного боку, це розбудова ефективної моделі публічної влади на центральному та місцевому рівнях, з іншого - інтеграція у європейський правовий та соціально-економічний простір. З одного боку, в нашій державі продовжуються процеси формування місцевого самоврядування, з іншого - таке формування повинно відбуватися з врахуванням європейських стандартів місцевого самоврядування. На нинішньому етапі реформ місцевого самоврядування постало багато важливих завдань, пов'язаних з подальшим розвитком місцевого самоврядування, що мають вирішуватися не тільки з врахуванням сучасного стану державотворчих процесів, але й досвіду країн ЄС у цій сфері.

Аналізуючи досвід міжнародної практики організації місцевого самоврядування, бачимо абсолютно різні типи, моделі та системи місцевого самоврядування. Більшість стабільних в політичному і соціально-економічному плані європейських держав пройшли в загальному схожі етапи свого розвитку, і тому мають багато спільних рис, зокрема загальний характер повноважень місцевого самоврядування та їх посадових осіб, схожий механізм взаємодії між державними та муніципальними органами у процесі здійснення місцевого самоврядування. Загальним і принциповим для всіх є те, що держава контролює здійснення повноважень місцевими органами самоврядування [3].

Загальною правовою основою процесів децентралізації місцевого самоврядування в країнах ЄС слід вважати низку фундаментальних документів, якими було закладено конституційно-правові засади функціонування місцевого самоврядування та децентралізації. До основних засад треба віднести: Всесвітню декларацію місцевого самоврядування 1985 р. [4], Європейську хартію місцевого самоврядування 1985р. [5], Європейську хартію міст 1992 р. [6], Європейську рамкову конвенцію про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або властями 1980 р. та ін. Вказані міжнародно-правові акти заклали засади конституційно-правових основ місцевого самоврядування як основоположних принципів конституційного устрою країн ЄС.

Ставлення центральної влади до місцевого самоврядування і її ставлення до рівня гарантування можна визначити після закріплення правового регулювання місцевого самоврядування в конституції держави, а також в якій формі і яким чином (стаття, параграф, глава, розділ) це зроблено. Зокрема, про місцеве самоврядування, її компетенції, правил формування та діяльності йдеться в Конституції Франції - в розділі ХІІ «Про адміністративно-територіальні утворення»; в Конституції Італії - розділ V «Області, провінції, комуни»; в Конституції Польщі - розділ VII «Територіальне самоврядування»; в Конституції Болгарії - в сьомому розділі «Місцеве самоврядування і місцева адміністрація»; в Конституції Португалії - розділ VIII «Організація місцевої влади»; в Австрії правове регулювання місцевого самоврядування закріплено в підрозділах «В» і «С», які розташовані в розділі «Законодавча та виконавча влада земель» Федерального конституційного закону Австрії від 10.11.1920 р. [3].

Як показує міжнародний досвід, управління справами в країнах ЄС на місцях здійснюється двома способами: по-перше, через центральні органи виконавчої влади на місцях (через своїх представників, призначених з центру); по-друге, через місцеві представницькі органи (які обираються населенням відповідних адміністративно- територіальних одиниць). Виборні місцеві представницькі органи іменується або органами місцевого самоврядування, або органами муніципального управління [7, с. 15]. Ці особливості пов'язані з розміром країни, оскільки розмір визначає, наприклад, справжню дистанцію між місцевими спільнотами та містом-столицею, а в деяких країнах також вказує на культурні відмінності між регіонами всередині країни. Відсоток місцевих еліт в Іспанії, Швеції та Німеччині, які підтримують децентралізацію, більший, ніж аналогічний відсоток у маленьких країнах (як-от Швейцарія, Нідерланди або Австрія) [8, с. 389-417]. У кожної країни спосіб організації децентралізованих органів влади пов'язаний з її історією, політичною та адміністративною культурою, економікою, соціологією тощо. Немає «Європейської моделі» децентралізації. Однак ми спостерігаємо певний ступінь конвергенції у вирішенні деяких проблем, які повсюди спричиняються трансформацією територій і розвитком державної політики [9, с. 390].

Варто також зазначити, що основою регіональної політики країн Європейського Союзу та Ради Європи є децентралізація. Саме децентралізація делегує більше повноважень регіонам із метою більш ефективного використання внутрішнього потенціалу, стимулювання регіональних ініціатив та більш чіткого розмежування функцій і повноважень між різними рівнями і гілками влади і, одночасно, є основною умовою для держав-кандидатів на вступ до ЄС. І хоча в Європейській хартії місцевого самоврядування закріплено, що принцип місцевого самоврядування визначається в національному законодавстві і, по змозі, в конституції держави-підписанта. Аналізуючи текст хартії, можна зробити висновок, що держави-підписанти хартії керуються у своїй регіональній політиці принципами субсидіарності, концентрації, компліментарності, партнерства і програмного підходу [3].

У всіх державах-учасницях ЄС децентралізованими органами влади керують ради, обрані на загальних виборах - прямих або, набагато рідше, непрямих. Це стосується всіх без винятку муніципалітетів. Це також стосується регіонів, крім Греції та Португалії, де регіон все ще є деконцентрованим адміністративним районом держави: але у цих двох державах обираються регіональні асамблеї - підрозділ департаменту в грецькому уряді та райони [9, с. 390].

Також треба зауважити, що сьогодні Україна проходить шлях реформ місцевого самоврядування, який пройшла Європа протягом останніх десятиліть.

Ці процеси можна об'єднати у два етапи: перший охоплював кінець 1970-х - середину 1980-х рр., другий - кінець 1980-х - 2000-і рр. Метою реформування на першому етапі були передача максимально можливого обсягу повноважень від центру місцям, передусім у сфері бюджетних послуг, та вироблення своєрідної шкали критеріїв, яка дозволяла оцінювати ефективність здійснення власних і делегованих повноважень на регіональному та місцевому рівнях. На другому етапі акцент був перенесений на зміцнення фінансової самостійності місцевих влад, зменшення навантаження на центральні уряди, в окремих випадках на розширення обсягу повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування відносно обсягу повноважень представницьких органів місцевого самоврядування у зв'язку з тим, що на місцеві влади покладалися все більш численні та технічно складні функції [10, с. 94].

Наступний етап, який пройшла Європа, був пов'язаний з формуванням та керівництвом децентралізованими органами влади.

У всіх державах-учасницях ЄС децентралізованими органами влади керують ради, обрані на загальних виборах - прямих або, набагато рідше, непрямих. Це стосується всіх без винятку муніципалітетів. Це також стосується регіонів, крім Греції та Португалії, де регіон все ще є деконцентрованим адміністративним районом держави: але у цих двох державах обираються регіональні асамблеї - підрозділ департаменту в грецькому уряді та райони. Частіше мер, президент/голова або колегія, обрані дорадчими органами, наділяються виконавчими функціями. Обрання мера на прямих загальних виборах є винятком (Італія); так само винятковим є його призначення центральним урядом (Нідерланди, Швеція), але він чи вона є підзвітними виборній асамблеї. Можна вважати, що цієї вимоги демократії дотримуються усюди [9, с. 390].

Наступні реформи, які стосувалися удосконалення процесів децентралізації в країнах ЄС, пов'язані з удосконаленням взаємодії між собою органів місцевого самоврядування. Цікавим у цьому сенсі може виявитися досвід Франції, адже ця країна має практично однакову територію з Україною, унітарну форму правління та ефективні реформи у сфері місцевого самоврядування. При чому існуюча модель децентралізації у Франції була отримана внаслідок низки реформ, які характеризувалися своєю масштабністю змін, поетапність та постійним корегуванням процесу реформ.

Необхідність подібної перебудови територіальних меж діяльності місцевих органів обумовила появу двох основних концепцій у Франції, які умовно отримали назву «функціональної» та «органічної» Прихильники першої виходили з того, що сучасні комуни не можуть забезпечити багато функцій комунального управління, зокрема ті з них, які породжені науково-технічним прогресом, новими соціально-економічними та суспільними потребами. У цьому зв'язку вони пропонують, не торкаючись сучасних місцевих структур, створити мережу організацій міжкомунального співробітництва у формі публічно-правових установ, поклавши на них функції, які здійснюють чи мають здійснювати нинішні комуни. Сутність «органічної» концепції, яка виходить з тієї ж посилки, полягає в ідеї радикального вирішення - укрупнення існуючих адміністративно-територіальних одиниць зі збереженням традиційних демократичних інститутів (прямі вибори, норми представництва та ін.) [10, с. 94-95].

Досвід реформи місцевого самоврядування в Польщі має також велике практичне і теоретичне значення для України.

У Конституції Республіки Польща від 2 квітня 1997 року говориться про особливу роль гмін як основи територіального самоврядування (за конституцією). Діяльність органів публічної влади в Республіці Польща базується на таких основних принципах: самостійність в ухваленні рішень, дотримання унітарного устрою держави (органи місцевого самоврядування діють строго в рамках визначених державою прав), демократії (пряма виборність і колегіальність представницьких органів), фінансової незалежності (законодавством чітко визначені джерела фінансування органів державної влади), судовим захистом наділених прав і свобод [11].

На рівні воєводств діє воєводська адміністрація і самоврядування воєводства, які мають різні повноваження та компетенцію. Зокрема, воєвода несе відповідальність за реалізацію на території воєводства державної політики, а самоврядування воєводства відповідає за регіональну політику. Установчим і контролюючим органом є сеймик воєводства, який обирається прямим голосуванням жителями воєводства на чотири роки. Рішення сеймиком ухвалюються колегіально на сесіях, що проводяться не рідше одного разу в квартал. Виконавчим органом є уряд воєводства, що формується сеймиком на термін його обрання. На рівні повіту діє виборний орган - рада повіту, виконавчим органом якого є управління, очолюване обраним радою старостою. На рівні гмін діє рада гміни, виконавчим органом якої є управління, яке очолює обраний населенням залежно від виду і розміру: земської гміни - війт; сільської гміни - бургомістр; міської гміни - президент. Кожна з одиниць територіального самоврядування має свою частку в публічних доходах, залежно від завдань, що входять в її компетенцію. Вони діляться на власні доходи, загальні субвенції та цільові дотації, які виділяються з бюджету держави [3].

Отже, реформування місцевої влади в Польщі (як, однак, і в інших європейських країнах) здійснювалося за трьома напрямами:

1) політичним, визначальними характеристиками якого були процеси інституційного будівництва нових демократичних інститутів і особливості демократизації політичної сфери, зокрема: впровадження самоврядування, розширення прав безпосереднього впливу регіонів на формування державної регіональної політики, формування державних органів влади; запровадження нових законодавчих норм виборчого права до місцевих органів; забезпечення і створення ефективних механізмів контролю громадян за діяльністю місцевих органів влади; створення ефективних механізмів політичної участі громадян на місцях;

2) інституційним - формування структурних компонентів нової системи місцевої влади з одночасною трансформацією центральних органів. Інституційний етап становлення місцевого самоврядування було розпочато одночасно з переглядом Конституції 29 грудня 1989 року, в якій польська влада відмовлялася від комуністичної моделі режиму, а основними принципами своєї діяльності проголосила демократію, верховенство права, громадянські свободи, але 133 найголовніше - концепцію широкого територіального самоврядування та впровадження принципу поділу влади [12-13];

3) функціональним - перерозподіл влади, можливостей і повноважень між центральними рівнями державного управління та рівнями органів місцевого самоврядування [14-15].

Загалом треба констатувати, що процеси децентралізації, які відбувалися і зараз продовжують відбуватися в країнах ЄС, передбачали комплекс заходів правового, інституціонального, організаційного рівнів, враховували поступовий перехід від адміністративної до демократичної децентралізації, поетапну передачу повноважень від центру на місця, створення необхідної нормативно-правової бази та вирішення питань управління ресурсами та фінансами. Цей складний шлях повинна пройти й Україна. Реформи децентралізації та розвиток місцевого самоврядування, безумовно, мають ґрунтуватися на європейських стандартах та принципах урядування, бути поступовими, системними і здатними для оперативного корегування. У цьому напрямі корисними будуть кращі європейські традиції.

Висновки

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що, імплементуючи європейський досвід децентралізації, необхідно органічно поєднувати найкращі традиції країн ЄС, при цьому приділяти більшої уваги досвіду тих країн, які територіальними, соціальними, культурними умовами схожі з Україною, при цьому також треба враховувати й сучасні політичні, соціально-економічні умови, які наявні зараз в Україні.

Список використаних джерел

1. Децентралізація стала вирішальним фактором соціального та економічного розвитку України, - з висновку Єврокомісії щодо заявки України на членство в ЄС. URL : https://decentralization.gov.ua/news/15091.

2. Децентралізація є ключовим інструментом досягнення членства у ЄС і НАТО. URL : https://decentralization.gov.ua/news/13062.

3. Сприндис С. І. Організація місцевого самоврядування у країнах ЄС з огляду на досвід Франції та Польщі. URL : http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/14952/.

4. Всесвітнядеклараціямісцевогосамоврядування.URL:

https://pidruchniki.com/15931106/pravo/vsesvitnya_deklaratsiya_mistsevogo_samovryaduvannya.

5. Європейськахартіямісцевогосамоврядування.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#Text.

6. Європейська хартія міст, прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи (CLRAE) Ради Європи 18 березня 1992 р. URL : http://zakonbase.ru/content/base/21053/?pdf= 1.

7. Булковський Т. О. Децентралізація адміністративних послуг органів внутрішніх справ України. Інвестиції: практика та досвід. 2013. № 8. С. 166-169.

8. Ruano J. M., Profiroiu M. (Eds.). The Palgrave Handbook of Decentralisation in Europe. Palgrave Macmillan, 2017. 512 p.

9. Чернеженко О. М. Конституційні основи місцевого самоврядування в державах- учасницях Європейського Союзу і в Україні : дис. д-ра юрид. наук : 12.00.02 / Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2019. 521 с.

10. Прокопенко Л. Л. Досвід реформування місцевого управління в країнах Європейського Союзу. Public administration aspects. 2015. № 4 (18). С. 93-101.

11. Конституція Республіки Польща. URL :https://legalns.com/download/books/

cons/poland.pdf.

12. Ustawa o zmianie Konstytucji Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej z dnia 29 grudnia 1989 r. URL: http:// www.staticLmoney.pl/d/akty_prawne/pdf/DU/1989/75/DU19890750444.pdf.

13. Minakova Ye., Nalyvaiko I. Application of mediation in the resolution of public legal disputes with the participation of local governments. KELM (Knowledge, Education, Law, Management). 2022. № 3 (47). З. 223-227.

14. Наливайко Л. Р., Чепік-Трегубенко О. С. Децентралізація влади в Україні в умовах розбудови демократичного громадянського суспільства. Підприємництво, господарство і право.

Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2022. № 3 2015. № 10. С. 44-47.

15. Мачкув Е. Преобразование коммунистического тоталитаризма и посткоммунистическая системная трансформация: проблемы концепции, периодизация. Полис. 2000. № 4. С. 38-59.

References

1. Detsentralizatsiia stala vyrishalnym faktorom sotsialnoho ta ekonomichnoho rozvytku Ukrainy, - z vysnovku Yevrokomisii shchodo zaiavky Ukrainy na chlenstvo v YeS [Decentralization has become a decisive factor in the social and economic development of Ukraine, according to the conclusion of the European Commission regarding Ukraine's application for EU membership]. URL : https://decentralization.gov.ua/news/15091 [in Ukr.].

2. Detsentralizatsiia ye kliuchovym instrumentom dosiahnennia chlenstva u YeS i NATO [Decentralization is a key tool for achieving EU and NATO membership]. URL : https://decentralization.gov.ua/news/13062 [in Ukr.].

3. Spryndys, S. I. Orhanizatsiia mistsevoho samovriaduvannia u krainakh YeS z ohliadu na dosvid Frantsii ta Polshchi [Organization of local self-government in EU countries based on the experience of France and Poland]. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/14952/ [in Ukr.].

4. Vsesvitnia deklaratsiia mistsevoho samovriaduvannia [World Declaration of Local SelfGovernment]. URL :https://pidruchniki.com/15931106/pravo/vsesvitnya_deklaratsiya_mistsevogo_

samovryaduvannya [in Ukr.].

5. Ievropeiska khartiia mistsevoho samovriaduvannia [European Charter of Local SelfGovernment]. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#Text. [in Ukr.].

6. Ievropeiska khartiia mist, pryiniata Postiinoiu konferentsiieiu mistsevykh i rehionalnykh orhaniv vlady Yevropy (CLRAE) Rady Yevropy 18 bereznia 1992 r. [European Charter of Cities, adopted by the Permanent Conference of Local and Regional Authorities of Europe (CLRAE) of the Council of Europe on March 18, 1992]. URL: http://zakonbase.ru/content/base/21053/?pdf=1. [in Ukr.].

7. Bulkovskyi, T. O. (2013) Detsentralizatsiia administratyvnykh posluh orhaniv vnutrishnikh sprav Ukrainy [Decentralization of administrative services of internal affairs bodies of Ukraine]. Investytsii:praktyka ta dosvid. № 8, pp. 166-169. [in Ukr.].

8. Ruano, J. M., Profiroiu, M. (Eds.). (2017) The Palgrave Handbook of Decentralisation in Europe. Palgrave Macmillan, 512 p.

9. Chernezhenko, O. M. (2019) Konstytutsiini osnovy mistsevoho samovriaduvannia v derzhavakh-uchasnytsiakh Yevropeiskoho Soiuzu i v Ukraini [The constitutional foundations of local self-government in the countries of the European Union and in Ukraine] : dys. d-ra yuryd. Nauk : 12.00.02 / Nats. akad. vnutr. Sprav. Kyiv, 521 p.. [in Ukr.].

10. Prokopenko L. L. (2015) Dosvid reformuvannia mistsevoho upravlinnia v krainakh Yevropeiskoho Soiuzu [Experience of reforming local government in the countries of the European Union]. Public administration aspects. № 4 (18), pp. 93-101. [in Ukr.].

11. Konstytutsiia Respubliky Polshcha [Constitution of the Republic of Poland]. URL : https://legalns.com/download/books/cons /poland.pdf. [in Ukr.].

12. Ustawa o zmianie Konstytucji Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej z dnia 29 grudnia 1989 r. [The Act on Amending the Constitution of the Polish People's Republic of December 29, 1989.]. URL : http:// www.staticLmoney.pl/d/akty_prawne/pdf/DU/1989/75/DU19890750444.pdf. [in Pol.].

13. Minakova, Ye., Nalyvaiko, I. (2022) Application of mediation in the resolution of public legal disputes with the participation of local governments. KELM (Knowledge, Education, Law, Management). № 3 (47), pp. 223-227.

14. Nalyvaiko, L. R., Chepik-Trehubenko, O. S. (2015) Detsentralizatsiia vlady v Ukraini v umovakh rozbudovy demokratychnoho hromadianskoho suspilstva [Decentralization of power in Ukraine in the context of building a democratic civil society]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo. № 10, pp. 44-47. [in Ukr.].

15. Machkuv E. (2000) Preobrazovanie kommunisticheskogo totalitarizma i postkommunisticheskaya sistemnaya transformaciya: problemy koncepcii, periodizaciya [Transformation of communist totalitarianism and post-communist systemic transformation: problems of conception, periodization]. Polis. № 4, pp. 38-59. [in Russ.].

Размещено на Allbest.ru