Генеза кримінально-правових норм про кримінальну відповідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генеза кримінально-правових норм про кримінальну відповідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань

Анісімов Д.О.

Доктор філософії в галузі права, викладач кафедри спеціальної фізичної підготовки, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро, Україна

Анотація

У статті автором було проаналізовано вітчизняне та міжнародне законодавство яке так чи інакше стосується питання кримінальної відповідальності за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань. Що в свою чергу надало змогу окреслити наступні періоди його встановлення: 1) перший період від середини XIX до початку XX cm. - царський період, який характеризується активним формуванням законодавства, яке встановлювало кримінальну відповідальність за хабарництво; 2) другий період від початку XX до кінця XX cm. - радянський період, який характеризується вдосконалення кримінального законодавства, щодо відповідальності за хабарництво; 3) третій період від кінця XX по теперішній час - період незалежності України, який характеризується встановлення кримінальної відповідальності за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань. Автор переконаний, що дослідження історії становлення кримінально-правових норм про кримінальну відповідальність може бути певним дороговказом щодо удосконалення чинних норм про кримінальну відповідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань. Ключові слова: фізична культура; спортивні змагання; протиправний вплив; кримінальна відповідальність; спорт.

GENESIS OF CRIMINAL LAW PROVISIONS ON CRIMINAL LIABILITY FOR UNLAWFUL INFLUENCE ON THE RESULTS OF OFFICIAL SPORTS COMPETITIONS

Dmytro Anisimov

Doctor of Philosophy in Law, lecturer of the Department of Special Physical Training, Dnipropetrovs'k State University of Internal Affairs, Dnipro, Ukraine

In the article, the author analyzes the national and international legislation which in one way or another relates to the issue of criminal liability for unlawful influence on the results of official sports competitions. The author believes that it is axiomatic that it is impossible to build a happy future without taking into account the mistakes of the past. The same statement, in his opinion, fully applies to the genesis of criminal law provisions on criminal liability for unlawful influence on the results of official sports competitions. After all, the study of any prohibitive criminal law provision will not be complete without taking into account and studying the historical conditions and factors that stimulated their emergence. The author is convinced that a study of the history of criminal law provisions on criminal liability may be a certain guide to improving the current provisions on criminal liability for unlawful influence on the results of official sports competitions. By studying the genesis of criminal law provisions on criminal liability for unlawful influence on the results of official sports competitions, the author establishes that the punishability of this type of socially dangerous acts is historically and socially determined. At the same time, the analysis of historical and legal development and the current state of legislation on criminal liability for unlawful influence on the results of official sports competitions made it possible to outline the following periods of its establishment 1) the first period from the mid-nineteenth to the early twentieth centuries - the tsarist period, which is characterized by the active formation of legislation establishing criminal liability for bribery; 2) the second period from the early twentieth to the late twentieth centuries - the Soviet period, which is characterized by the improvement of criminal legislation on liability for bribery; 3) the third period from the late twentieth to the present - the period of Ukraine's independence, which is characterized by the establishment of criminal liability for unlawful influence on the results of official sports competitions. A promising area for further scientific research is a comparative study of foreign legislation establishing criminal liability for unlawful influence on the results of official sports competitions.

Key words: physical culture; sports competitions; illegal influence; criminal liability; sport. законодавство кримінальний спортивний

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Аксіоматичним є твердження, що неможливо побудувати щасливе майбутнє без врахування помилок минулого. Це ж твердження в повній мірі стосується і гене- зи кримінально-правових норм про кримінальну відповідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань. Адже дослідження будь-якої заборонної кримінально-правової норми, не буде повним без врахування та дослідження тих історичних умов, а також чинників, які стимулювали їх появу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Дослідження деяких питань, які в певнім мірі стосуються кримінальної відповідальності за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань здійснювали: О.Ф. Бантишев, В.В. Березнер, О.С. Бондаренко, Ю.В. Городецький, О.А. Гритенко, А.О. Данилевський, О.О. Дудоров, К.П. Задоя, О.В. Кришевич, І.Б. Медицький, Ф. Неміч, І.В. Одинець, А.В. Савченко, О.О. Семенюк, В.В. Сокуренко, А.Б. Старка, О.А. Чуваков, О.С. Юнін, В.В. Шаблистий, М.І. Хавронюк, Н.М. Ярмиш та інші. Проте, слід констатувати, що дослідження генези кримінально-правових норм про кримінальну відповідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань характеризується фрагментарність, та не претендує на завершеність та всебічність огляду.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Запропоноване дослідження є логічним продовженням статті Д.О. Анісімова та В.В. Шаблистого [1], в якій було започатковано дослідження історії становлення законодавства про кримінальну відповідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань на території України. Разом із тим, авторами було встановлено, що подібні кримінально-правові заборони, а також їхні порушення насамперед залежали від соціально-економічної ситуації в країні у окремі проміжки часу. Починаючи з Уложення про покарання кримінальні та виправні від 15 серпня 1845 року було передбачено кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди посадовим особам. За хабарництво можна було притягнути службових осіб, котрі здійснювали свою діяльність у сфері спорту. У Кримінальному уложенні від 22 березня 1903 року знайшли своє відображення норми кримінального закону попередника. Однак, вперше на законодавчому рівні законодавець намагається врегулювати лотерейну діяльність. У Кримінальному кодексі УРСР від 28 грудня 1960 року надано визначення посадових осіб та вдосконалено кримінально-правову норму за хабарництво, яка отримала назву "Одержання хабара" [1, с. 214]. Проте, вбачається за доцільне дослідження не оглянутого періоду історичного становлення кримінальної відповідальності за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Враховуючи вищевикладене метою даної роботи є дослідження генези кримінально-правових норм про кримінальну відповідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань.

Виклад основного матеріалу дослідження. З проголошенням 24 серпня 1991 року незалежності України було розпочато новий етап становлення законодавства з метою врегулювання новітніх викликів у сфері суспільних відносин. Політичні та соціальні зміни в державі зумовили 28 червня 1996 року прийняття Основного Закону країни. Так, відповідно до ст. 49 держава взяла на себе зобов'язання дбати про розвиток фізичної культури і спорту та забезпечувати санітарно-епідемічне благополуччя населення.

Разом із тим, нарізі Закон України "Про фізичну культуру і спорт" у зв'язку з відсутністю єдиного кодифікованого акту у сфері спортивно діяльності, є одним з основоположних нормативно-правових актів цієї галузі, який визначає правові, соціальні, економічні та організаційні основи фізичної культури та спорту в Україні, участь державних органів, посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності в зміцненні здоров'я громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття засобами фізичної культури і спорту [2, с. 283].

Відповідно до норм вищезгаданого нормативно-правового акту, держава передбачає забезпечення гуманістичної спрямованості та пріоритету загальнолюдських цінностей, справедливості, взаємної поваги та тендерної рівності.

17 липня 1997 року Україною ратифіковано Конвенцію "Про захист прав людини й основоположних свобод" [3], що вбачає ракурс країни на забезпечення прав і свобод людини як найвищу соціальну цінність.

15 листопада 2000 року Україною ратифіковано Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності. Конвенція зокрема передбачає, що відповідальність юридичних осіб може бути кримінальною, цивільно-правовою або адміністративною [4]. В Україні за кримінальним законодавством юридичних осіб не можна вважати суб'єктом злочину. Однак до юридичних осіб можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру.

Відповідно до ст. 96-3 КК України до переліку злочинів за які можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру ст. 369-3 КК України не віднесена, але нами вбачається, що протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань може вчинятися, як фізичними так і юридичними особами.

15 листопада 2001 року Україною ратифіковано Європейську конвенцію "Про насильство на неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів і зокрема футбольних матчів" [5]. Вона проголошує необхідність дотримання поняття чесної гри (курсив наш - А.Д.) з метою поглиблення взаємної поваги як серед глядачів, так і серед спортсменів.

До джерел спортивного права також науковці відносять акти Президента України. Виокремимо Указ Президента України "Про національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту" № 1148/2004 від 28.09.2004 [6]. Відповідно до указу, спорт повинен сприяти досягненню фізичної та духовної досконалості людини, виявленню резервних можливостей організму, формуванню патріотичних почуттів у громадян та позитивного міжнародного іміджу держави. А що як не корупція, може негативно вплинути на міжнародний імідж держави?

З цього приводу слушно зазначає В.С. Березняк, що в умовах триваючих євроінтеграційних процесів в Україні відбуваються суттєві зміни у функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування [7, с. 112]. Ба більше, як загальновідомо найперспективніший шлях боротьби з корупцією є її попередження. Тому, протидія злочинності, як соціальному явищу, потребує постійної розробки і впровадження дієвих та ефективних заходів із покращення кримінологічної ситуації у державі. Саме таке основне завдання має стояти перед одним із напрямків державної політики будь-якої розвиненої країни світу - політикою у сфері боротьби зі злочинністю [8, с. 123].

До 04 березня 2020 року ст. 369-3 КК України не входила до переліку корупційних злочинів, які зазначені в примітці до ст. 45 КК України. Однак враховуючи соціально-правовий зміст ст. 369-3 КК України, а також те що предметом злочину, визначено неправомірну вигоду, Верховна Рада України шляхом підписання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про запобігання корупції"" № 524-ІХ від 04 березня 2020 року [9] віднесла ст. 369-3 КК України до переліку корупційних злочинів.

Проте, в подальшому ст. 45 КК України була повернута до попередньої редакції регламентованої Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIM зі змінами відповідно до Закону України "Про внесення зміни до розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень"" від 03 грудня 2019 року № 321-IX. В результаті чого, ст. 369-3 КК України знову втратила статус корупційного кримінального правопорушення [10, с. 14].

17 листопада 2010 року Україною ратифіковано Конвенцію Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та про фінансування тероризму [11]. У конвенції зазначається, що одним із головних методів боротьби з корупційними злочинами є позбавлення злочинців доходів, одержаних злочинних шляхом.

До 2015 року, кримінальне законодавство відзначалося фрагментарністю в частині проявів корупції у сфері спорту. Зокрема, положення ст. 368-3 КК України потенційно могли бути застосовані до випадків підкупу різноманітних спортивних функціонерів (зокрема, службових осіб спортивних федерацій, спортивних клубів) за вчинення або невчинення ними певних дій, які б дозволили впливати на результати спортивних змагань; положення ст. 354 КК України - до випадків підкупу спортсменів, які перебувають у трудових правовідносинах із певною юридичною особою, тобто є її працівниками підприємства, установи чи організації, або ж до арбітрів спортивних змагань, що діють на підставі договорів про надання послуг із відповідними юридичними особами, тобто є особами, які працюють на користь підприємства, установи чи організації [12, с. 146-147].

Дотримуючись спрямованості держави, 3 листопада 2015 року Верховна Рада прийняла Закон України "Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань" № 743-VIII. Він має на меті запобігання впливу на результати офіційних спортивних змагань корупційних правопорушень та порушень, пов'язаних із корупцією у сфері спорту, визначає засади, особливості суб'єктів і заходів запобігання та виявлення зазначених порушень і усунення їхніх наслідків, а також відповідальність за них [13, с. 3095].

Даний нормативно-правовий акт передбачив внесення до КК України ст. 369-3, яка має назву "Протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань.

Наступною складовою всеукраїнського законодавства у сфері фізичної культури і спорту необхідно виокремимо статут національного олімпійського комітету (НОК) України. Відповідно до мети та завдань, НОК України спрямовує свою діяльність на розвиток та зміцнення олімпійського руху в Україні, поширення принципів олімпізму у співробітництві з органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими та іншими об'єднаннями на засадах незалежності та доброї волі, в інтересах спорту й олімпійського руху, підвищення престижу українського спорту на міжнародній арені [14].

Наступним етапом України боротьби з корупцією в спорті стала ратифікація Конвенцію Ради Європи проти маніпулювання спортивними змаганнями 16 листопада 2016 року. Котра також має на меті боротьбу з маніпулюванням спортивними змаганнями з метою захисту чесності спорту і спортивної етики відповідно до принципу автономії спорту [15].

Відповідно до Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року було зазначено, що наразі законодавцем вбачається провідна роль фізичної культури і спорту як важливого фактору здорового способу життя, профілактики захворювань, формування гуманістичних цінностей, створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини, сприяння досягненню фізичної та духовної досконалості людини, виявлення резервних можливостей організму, формування патріотичних почуттів у громадян та позитивного іміджу держави у світовому співтоваристві [16].

Згідно з ратифікованою Україною Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти корупції зазначається, що корупція являється однією із проблем і загроз для стабільності й безпеки суспільства, підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності і справедливості та завдає шкоди сталому розвитку і принципу верховенства права [17].

Надалі, враховуючи, що у ст. 369-3 КК України передбачено два порівняно відокремлені кримінальні правопорушення. Перший склад у ч. 1, ч. 2, а другий у ч. 3 статті. У третій частині досліджуваної статті передбачено відповідальність за порушення розміщення ставок на спорт, пов'язаних із маніпулюванням офіційним спортивним змаганням. Розглянемо нормативні документи, що регламентують порядок розміщення ставок на спорт.

Насамперед варто зупинити увагу на Законі України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15.05.2009 № 1334-VI. З цього часу в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх. Гральний бізнес визначається, як діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера [18].

Однак все змінилося з 14 липня 2020 року у зв'язку із прийняттям Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор". Приймаючи даний закон Верховна Рада передбачала в подальшому поповнення державного бюджету через оподаткування азартних ігор і букмекерської діяльності. Забуваючи про негативні наслідки, які можуть настати. Адже ставки це одна з можливостей легкого збагачення, яка успішно рекламується через засоби масової інформації. Так, заняття гральним бізнесом декриміналізовано, яке було передбачене ст. 203-2 КК України, а криміналізовано незаконну діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей (без ліцензії) [19, с. 4].

Оцінка грального бізнесу як негативного соціального явища не є однозначною, про що свідчать різні підходи держав світу щодо нормативно-правового регулювання організації та участі в азартних іграх - від повної заборони на їх проведення - до стимулювання розвитку індустрії азартних ігор як основного джерела бюджетних надходжень зазначає В. Філютович-Герасимен- ко [20, с. 12].

Погоджуємося з думкою С. Рябчука, що гральний бізнес є вкрай небезпечним видом господарської діяльності, що підриває соціально-економічну атмосферу життєдіяльності суспільства. Небезпечність цього виду діяльності полягає в тому, що цей вид господарської діяльності нерозривно пов'язаний з таким суспільним явищем, як азартні ігри, які у свою чергу виявляють руйнівний вплив на особистість гравця, спричиняючи у деяких випадках патологічну залежність до них [21, с. 191].

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Отже, завдяки дослідженню генези кримінально-правових норм про кримінальну відповідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань було встановлено, що караність даного виду суспільно небезпечних діянь є історично та соціально зумовленою.

Разом із тим, аналіз історико-правового розвитку та сучасного стану законодавства про кримінальну відповідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань надав змогу окреслити наступні періоди його встановлення: 1) перший період від середини XIX до початку ХХ ст. - царський період, який характеризується активним формуванням законодавства, яке встановлювало кримінальну відповідальність за хабарництво; 2) другий період від початку ХХ до кінця ХХ ст. - радянський період, який характеризується вдосконалення кримінального законодавства, щодо відповідальності за хабарництво; 3) третій період від кінця ХХ по теперішній час - період незалежності України, який характеризується встановлення кримінальної відповідальності за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань.

Перспективним напрямком подальшого наукового пошуку вбачається компаративне дослідження зарубіжного законодавства, що встановлює кримінальну відповідальність за протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань.

Бібліографічний список