Система інституцій публічної влади у сфері управління протидією поширенню захворювання на туберкульоз в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система інституцій публічної влади у сфері управління протидією поширенню захворювання на туберкульоз в Україні

Довгань Лариса Іванівна лікар-пульмонолог, КНП «Хмельницька обласна лікарня»

Анотація

У статті визначено, що державне управління в широкому сенсі виражається у встановленні державою загальних правил поведінки учасників суспільних відносин, їх коригування залежно від зміни умов. Його суб'єктами можуть бути законодавчі органи, органи виконавчої влади, певний вплив мають і судові органи. Доведено, що система інституцій публічної влади у сфері управління протидією поширенню захворювання на туберкульоз в Україні представлена органами загальної компетенції, безпосередньої діяльності в сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз, спеціалізованими суб'єктами протидії поширенню захворювання на туберкульоз, тимчасовими суб'єктами протидії поширенню захворювання на туберкульоз, суб'єктами експертної діяльності та наукового супроводження. До органів загальної юрисдикції належать Президент України, РНБО, КМУ, ВРУ, обласні та районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. Суб'єктами безпосередньої діяльності у сфері управління протидією поширенню захворювання на туберкульоз (органами спеціальної компетенції) є МОЗ України. Водночас у цій групі суб'єктів явно не вистачає достатнього рівня експертного супроводження (наукових експертів та окремих науково-експертних установ) та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. До числа спеціалізованих суб'єктів забезпечення біологічної безпеки (силовий блок) можна віднести такі міністерства та органи як: МВС України, Міністерство оборони України, пенітенціарні установи системи Державної кримінально-виконавчої служби України, яка здійснює керівництво органами і установами виконання покарань в Україні, їй підпорядковуються територіальні органи управління в регіонах і містах державного значення (діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України спрямовується і координується Міністерством юстиції України). На регіональному рівні державне управління протидією поширенню захворювання на туберкульоз здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та відповідними територіальними підрозділами МОЗ України.

Ключові слова: державне управління у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз; інституцій публічної влади; повноваження; компетенції.

Abstract

System of public government institutions in the field of controlling the spread of tuberculosis in ukraine

Dovhan Larisa Ivanivna Pulmonologist, СНЕ «Khmelnytskyi Regional Hospital» of the Khmelnytskyi Regional Council, Khmelnytskyi,

The article defines that public administration in a broad sense is expressed in the establishment by the state of general rules of behavior of participants in social relations, their adjustment depending on changing conditions. Its subjects can be legislative bodies, bodies of executive power, and judicial bodies have a certain influence. It has been proven that the system of institutions of public authority in the field of managing the fight against the spread of tuberculosis in Ukraine is represented by bodies of general competence, direct activity in the field of fight against the spread of tuberculosis, specialized subjects of fight against the spread of tuberculosis, temporary subjects of fight against the spread of the disease tuberculosis, subjects of expert activity for scientific support. The bodies of general jurisdiction include the President of Ukraine, the National Security Council, the CMU, the VRU, regional and district state administrations, local self-government bodies and their executive bodies. Subjects of direct activity in the field of management of prevention of the spread of tuberculosis disease (bodies of special competence) are: Ministry of Health of Ukraine. At the same time, this group of subjects clearly lacks a sufficient level of expert support (scientific experts and separate scientific and expert institutions) and the State Service of Ukraine for Food Safety and Consumer Protection. The specialized subjects of biological security (force unit) include such ministries and bodies as: the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, the Ministry of Defense of Ukraine, penitentiary institutions of the State Criminal Enforcement Service of Ukraine, which manages the bodies and institutions of execution of punishments in Ukraine, subordinate to it territorial management bodies in regions and cities of state importance (the activities of the State Criminal Enforcement Service of Ukraine are directed and coordinated by the Ministry of Justice of Ukraine). At the regional level, state management of the fight against the spread of tuberculosis is carried out by local state administrations, local self-government bodies and relevant territorial divisions of the Ministry of Health of Ukraine.

Keywords: public administration in the field of combating the spread of tuberculosis; institutions of public authority; powers; competencies.

Постановка проблеми

Боротьба з туберкульозом за умов напруженої епідеміологічної ситуації та війни спрямована на зменшення соціального та економічного тягаря цього захворювання на всі соціальні інституції. Реалізація мети досягнення ефективності протидії захворюванню на туберкульоз має охоплювати вдосконалення всіх етапів надання медичної допомоги даної категорії хворих: профілактики, діагностики, лікування та медико-соціальної реабілітації після курсу терапії. Щоб запобігти поширенню цього захворювання в Україні, потрібні спільні зусилля всіх гілок влади, фтизіатрів, загальної лікувальної мережі, сімейної медицини, самого населення, громадських та інших організацій, засобів масової інформації. Сьогодні в Україні проводиться активна соціальна політика, спрямована на запобігання поширенню туберкульозу, яка ґрунтується на комплексі заходів соціально-економічного, правового та медико-організаційного характеру.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання протидії поширенню захворювання на туберкульоз присвячено ряд праць вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких доробки: Лопушинського І.П., Дурмана М.О., Нагорної А.М., Тодоріка Л.Д., Гуменюка М.І., Шевченка О.С., Єременчука І.В., Сем'яніва І.О. та інших фахівців, значна частина яких є представниками медичної сфери. Питання ж публічної площини організації розробки та реалізації державної політики протидії поширенню епідемії туберкульозу, а також інституційна підтримка цих процесів у науковій літературі висвітлювались фрагментарно, що зумовлює актуальність подальшого наукового пошуку у цій сфері.

Мета статті. Метою статті є системна характеристика органів державної влади, місцевого управління й недержавних інституцій в галузі забезпечення управління протидією поширенню захворювання на туберкульоз, наділених відповідними повноваженнями, їх правовий статус та взаємодія.

Виклад основного матеріалу

Забезпечення ефективного публічного управління у сфері протидії захворюванню на туберкульоз є необхідним і одним з першорядних завдань для будь-якої національної програми боротьби із туберкульозом. Важливим елементом забезпечення управління протидією захворюванню на туберкульоз є наявність суб'єктів наділених відповідною компетенцією на здійснення повноважень у цій сфері. Суспільні відносини у сфері управління протидією захворюванню на туберкульоз в першу чергу є відносинами управлінськими та правовими, а тому їм характерна певна структура та зміст.

Діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національної безпеки, захисті суверенітету і територіальної цілісності України, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства [1].

Державне управління в широкому сенсі виражається у встановленні державою загальних правил поведінки учасників суспільних відносин, їх коригування залежно від зміни умов. Його суб'єктами можуть бути законодавчі органи, органи виконавчої влади, певний вплив мають і судові органи. Міжнародний досвід організації заходів щодо запобігання розвитку соціально небезпечних хвороб підтверджує існування різноманітних підходів щодо механізму державного впливу на цю проблему, через що в деяких країнах (наприклад, Литва, Польща, Естонія) сфера відповідальності держави за дотримання епідемічного благополуччя населення поділена між органами виконавчої влади, які безпосередньо і не належать до галузі охорони здоров'я, наприклад, у сфері соціального захисту, охорони праці, охорони природи, сільського господарства, енергетики, надзвичайних ситуацій, внутрішніх справ тощо. Ці сфери спрямовують заходи на організацію медичної профілактики, медичної та соціальної допомоги, організації санітарної освіти та виховання.

Тож до вирішення завдань повинно бути залучене широке коло учасників та, в разі наявності, відповідні їм місцеві структури, а саме: соціальної політики, освіти і науки, оборони, внутрішніх справ, з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, культури, молоді, спорту, екології, інфраструктури, регіонального розвитку, житлово- комунального господарства, інформаційної політики, юстиції, міграційної служби, надзвичайних ситуацій, і представники громадських організацій [2]. Важливе місце у розумінні місця та значення суб'єктів управління протидією захворюванню на туберкульоз відіграє чітке визначення їх сфери компетенції. Важливим при цьому є такі моменти. По-перше, здійснюючи правове регулювання діяльності таких суб'єктів необхідно здійснювати внутрішній контроль за діяльністю контролюючих органів. По-друге, важливим є виявлення «прогалин» у компетенції органів управління протидією захворюванню на туберкульоз, аби здійснення їх функцій не «блокувалося» повноваженнями інших публічно-правових органів або суб'єктів приватного права. По-третє, це виявлення «дублювання» окремих повноважень та відповідно недопущення певної «конкуренції» повноважень між різними органами управління протидією поширення захворювання на туберкульоз.

Нажаль, за відсутності належної організації і дієвої координації з боку Міністерства охорони здоров'я України місцеві органи виконавчої влади провели реформування мережі протитуберкульозних установ. Як результат, рішеннями місцевих органів влади у 2018-2019 роках кількість протитуберкульозних установ була зменшена на 32 заклади (18,9%) порівняно з 2017 роком, кількість ліжок зменшена на 3371 одиницю (15,6%). У 2021 році планувалося скоротити ще 3254 ліжка (28,6%) [3]. Відштовхуючись від зазначених вихідних положень проаналізуємо систему управління протидією захворюванню на туберкульоз на національному та регіональному рівнях в Україні.

З позицій публічного управління, суб'єктом, зазвичай, визначають учасника суспільних відносин, який має суб'єктивні права та виконує суб'єктивні обов'язки, встановлені адміністративно-правовими нормами [4, с. 214-215]. Проте, ведучи мову про сферу про здійснення управління протидією поширення захворювання на туберкульоз необхідно пам 'ятати про комплексну природу такого управління. Для управління протидією поширенню захворювання на туберкульоз у її багаточисельних проявах, координації діяльності учасників цього управління в Україні створена та функціонує система органів влади та державного управління, серед яких варто виділити органи загальної та спеціальної компетенції (рис. 1). До органів загальної юрисдикції належать Президент України, РНБО, КМУ, ВРУ, обласні та районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Суб'єктами безпосередньої діяльності у сфері управління протидією поширенню захворювання на туберкульоз (органами спеціальної компетенції) є МОЗ України. Водночас у цій групі суб'єктів явно не вистачає достатнього рівня експертного супроводження (наукових експертів та окремих науково-експертних установ) та Державна службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

До числа спеціалізованих суб'єктів забезпечення біологічної безпеки (силовий блок) можна віднести такі міністерства та органи як: МВС України, Міністерство оборони України, пенітенціарні установи системи Державної кримінально-виконавчої служби України яка здійснює керівництво органами і установами виконання покарань в Україні, їй підпорядковуються територіальні органи управління в регіонах і містах державного значення (діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України спрямовується і координується Міністерством юстиції України).

На регіональному рівні державне управління протидією поширенню захворювання на туберкульоз здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та відповідними територіальними підрозділами МОЗ України.

Верховна Рада України здійснює важливу політичну функцію забезпечуючи різноманітні сфери соціального регулювання у тому числі і нормативно-правове забезпечення управління протидією поширенню захворювання на туберкульоз. Відповідно до Конституції України питання охорони здоров'я; екологічної безпеки, правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації мають бути врегулюванні виключно законами України.

ВРУ також безпосередньо здійснює контрольні повноваження за дотриманням законодавства через діяльність омбудсменів. В першу чергу парламентський контроль здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини (ст. 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»). Частина третя ст. 55 Основного Закону нашої держави проголошує, що «кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Проте, нажаль, у щорічних доповідях омбудсменів Верховній Раді України «Про стан дотримання та захисту прав і свобод людини» (пункт 17 частини першої статті 85 Конституції України) не знаходять достатньої уваги та відображення питання, пов'язані з протидією захворюванню на туберкульоз.

Главою держави, гарантом її суверенітету і територіальної цілісності, гарантом дотримання Конституції, прав і свобод людини відповідно до ст. 102 Конституції України є Президент України, який виступає від імені держави. Йому належить головна роль у регулюванні різних питань, до числа яких можна віднести і контроль за дотриманням законодавства та вимог біологічної безпеки.

Рис. 1. Система державного управління протидією поширенню захворювання на туберкульоз в Україні Примітка. Систематизовано автором.

Національна рада з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції УСШДу (далі -- Рада) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, утвореним при Кабінеті Міністрів України [7]. Основними завданнями Ради є: підготовка пропозицій щодо визначення пріоритетів та забезпечення реалізації державної політики з питань протидії туберкульозу та ВШ-інфекції УСШДу, консолідованого використання коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах, коштів міжнародних та громадських організацій, призначених для фінансування програм і заходів з протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, з метою їх раціонального та ефективного витрачання; сприяння узгодженій діяльності мїнїстерств, інших центральних i місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, міжнародних та громадських організацій, у тому числі тих, що об'єднують людей, які живуть з туберкульозом та ВШ-інфекцією/СШДом, представників бізнесових кіл, об'єднань профспілок і роботодавців та релігійних організацій з метою реалізації на державному рівні проектів з протидії поширенню туберкульозу та ВШ-інфекціїУСШДу, зокрема проекту Світового банку “Контроль за туберкульозом та ВШ/СНІДом в Україні”; проведення моніторингу виконання програм та здійснення заходів з протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу; участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, програм та заходів з протидії туберкульозу та ВШ-інфекції/СШДу; інформування Кабінету Міністрів України та громадськості про результати здійснення заходів з протидії поширенню туберкульозу та ВШ-інфекції /СШДу [7].

Значними повноваженнями в галузі протидії поширенню захворювання на туберкульоз наділені органи місцевого самоврядування. Мова йде про обласні координаційні ради з питань протидії туберкульозу, наркоманії та ВШ-інфекції/СШДу (далі - Рада) створюється розпорядженням голови облдержадміністрації. Рада є консультативно-дорадчим органом, що здійснює координацію діяльності місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, відповідних міжнародних, громадських та релігійних організацій з метою формування та ефективної реалізації єдиної політики, консолідованого використання коштів, удосконалення системи моніторингу та оцінки у сфері запобігання поширенню туберкульозу, наркоманії та ВШ-інфекціїУСШДу [8].

Водночас необхідно враховувати, що децентралізація влади може мати негативні прояви - в першу чергу втрата керованості системою особливо на фоні стресу суспільного організму. Зазначене яскраво демонструють керівники органів місцевого самоврядування, міські голови великих міст у частині несприйняття вказівок органів влади щодо здійснення карантинних заходів, оспорювання та власної інтерпретації нормативних актів.

До спеціалізованих органів у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз в регіонах також необхідно віднести : КНП «Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної Ради»; КП «Волинський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Волинської обласної ради; КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради; КНП «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер»; КНП «Обласний протитуберкульозний диспансер» Житомирської обласної ради; КНП «Обласний клінічний фтизіопульмонологічний лікувально-діагностичний центр» Закарпатської обласної ради; КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради; КНП «Івано-франківський обласний фтизіопульмонологічний центр» Івано- франківської обласної ради; КНП Київської обласної ради «Київський обласний фтизіопульмонологічний центр»; КНП «Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер» Кіровоградської обласної ради; КНП Луганської обласної ради «Луганський обласний медичний центр соціально небезпечних інфекційних хвороб»; КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр»; КНП «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради; КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради; КП «Полтавський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер Полтавської обласної ради»; КП «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради; КНП Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр»; КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради; КНП Харківської обласної ради «Обласний протитуберкульозний диспансер № 1»; КНП «Фтизіопульмонологічний медичний центр» Херсонської обласної ради; КНП «Хмельницький обласний протитуберкульозний диспансер» Хмельницької обласної ради; КНП «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер» Черкаської обласної ради; ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер»; КНП «Фтизіатрія» виконавчого органу Київської міської ради; ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського» НАМН України; Кафедра фтизіатрії та пульмонології Національного університету охорони здоров'я України ім. П.Л. Шупика; Кафедра фтизіатрії та пульмонології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця; Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Важливим елементом управлінських відносин забезпечення ефективної протидії захворюванню на туберкульоз виступає наявність розгалуженої системи діагностичних лабораторій. В Україні сьогодні немає, нажаль, законодавчої бази регулювання відносин у цій сфері [9, с. 218].

Особливе місце у системі займають неурядові організації, об'єднані у Всеукраїнську спілку громадських організацій «Коаліція організацій «Зупинимо туберкульоз разом», що вже більше десяти років працюють над розробкою механізму імплементації в Україні багатовідомчого та багатосекторального підходу у сфері протидії туберкульозу в Україні, пропонують до розгляду Концепцію реформування механізму розробки та впровадження державної політики протидії захворюванню на туберкульоз та інші соціально небезпечні інфекційні хвороби на основі багатовідомчого та багатосекторального підходу до вирішення проблеми. Основна новизна Концепції полягає в тому, що вперше за час епідемій туберкульозу та інших соціально небезпечних інфекційних хвороб в України, пропонується розглядати протидію не як систему медичних заходів, а як складну комплексну політичну, управлінську, економічну, соціальну, медичну, гуманітарну, культурну тощо проблему, вирішення якої лише медичними засобами та галузевим медичним управлінням не є ефективним [2].

Нажаль проведений у 2021 році аудит Рахункової палати України встановив, що МОЗ та ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ України» не мають інформації про загальний обсяг коштів, використаних у 2018-2019 роках на протидію поширенню захворювання на туберкульоз. В тому числі і коштів на реалізацію Плану заходів, крім коштів держбюджету на суму 729 млн грн, що використані МОЗ для придбання матеріалів для діагностики та лікування туберкульозу, та коштів, наданих Глобальним фондом, на суму 2,7 млн грн (в еквіваленті) для проведення навчань з питань протидії туберкульозу [3]. МОЗ України і ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ України» не запроваджена ефективна система внутрішнього контролю за використанням матеріального забезпечення, що фінансується з державного бюджету та Глобального фонду. Як результат, ліки та засоби медичного призначення на суму 886 тис. грн, які закуплені МОЗ за кошти держбюджету у 2011-2017 роках, залишились невикористаними через завершення терміну придатності. З цієї ж причини не використані ліки та засоби медичного призначення, що профінансовані коштом Глобального фонду, на суму понад 20 млн грн. Частина цих ліків та засобів медичного призначення вартістю 19,7 млн грн була утилізована. Також, залишились невикористаними, через закінчення терміну придатності, ліки для лікування мультирезистентного туберкульозу на суму 840 тис. грн. Існує суттєвий ризик нанесення шкоди державі через невикористання лікарського засобу «Капреоміцин» на суму 52,8 млн. грн. до закінчення терміну його придатності. Рахункова палата рекомендує Міністерству охорони здоров'я переглянути державну політику щодо протидії захворюванню на туберкульоз, прискорити підготовку плану заходів щодо реалізації Державної стратегії розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню та пришвидшити підготовку трирічних планів заходів з реалізації Державної стратегії у сфері протидії з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, туберкульозом та вірусним гепатитом на період до 2030 року [3].

Отже, центральним елементом управління у сфері протидії захворюванню на туберкульоз виступають відповідні суб'єкти, які поділяться на: суб'єктів загальної компетенції забезпечення протидії поширенню захворювання на туберкульоз; суб'єкти безпосередньої діяльності у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз; спеціалізовані суб'єкти забезпечення протидії поширенню захворювання на туберкульоз, суб'єкти експертної діяльності та наукового супроводження. З метою управління ризиками, забезпечення обміну інформацією між державними органами влади, та органами місцевого самоврядування при здійсненні їх взаємодії у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз формується державна інформаційна система.

захворювання туберкульоз влада управління

Висновки

Проведене дослідження засвідчило, що діяльність органів влади щодо питання забезпечення протидії поширенню захворювання на туберкульоз та вживані заходи не були системними, це демонструє відсутність на тривалому історичному етапі глобальної оцінки потенційних загроз. З метою вибудовування ефективного механізму управління у сфері протидії захворюванню на туберкульоз на національному та регіональному рівнях в Україні є необхідною певна «ревізія» компетенції та порядку здійснення взаємодії органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських інституцій.

Таким чином, ми пропонуємо віднести до повноважень органів державної влади загальної компетенції у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз:

1) розробка та реалізація єдиної державної політики у галузі протидії поширенню захворювання на туберкульоз;

2) здійснення комплексного нормативно-правового регулювання у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз;

3) координація діяльності державних органів виконавчої влади та організація їх взаємодії у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз;

4) організація створення, доповнення, ведення та використання колекцій патогенних мікроорганізмів та вірусів;

5) проведення моніторингу ризиків у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз та оцінка ефективності реалізації заходів, спрямованих на підтримку допустимого рівня.

До повноважень органів державної влади спеціальної компетенції у галузях, що забезпечують протидію поширенню захворювання на туберкульоз, пропонуємо відносити:

1) горизонтальна координація діяльності органів виконавчої влади у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз при здійсненні повноважень органів влади визначених законодавством;

2) участь у плануванні та впровадженні заходів спрямованих на боротьбу з поширенням інфекційних захворювань;

3) участь у проведенні моніторингу ризиків у сфері захворювання на туберкульоз та при здійсненні оцінки ефективності реалізації заходів, спрямованих на забезпеченні протидії;

4) інформування органів місцевого самоуправління та населення про реалізацію на окремій території заходів, спрямованих на забезпечення протидії поширенню захворювання на туберкульоз.

Література

1. Про національну безпеку України : Закон України від 21 червня 2018 р. № 2469-VIII. Верховна Рада України. База «Законодавство України».

2. Заходи з протидії туберкульозу вимагають змін.

3. Заходи щодо протидії з туберкульозу в Україні неефективні та не сприяють подоланню епідемії.

4. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України. Академічний курс: в двох томах. Том 1: Загальна частина: підручник / ред. колегія: Авер'янов В.Б. (голова) та ін. . К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. 592 с.

5. Конституція України Верховна Рада України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Верховна Рада України. База «Законодавство України».

6. Бурбела Т.М., Кондратов С.І. Деякі проблеми реагування на поширення COVID-19 у контексті забезпечення безпеки та стійкості критичної інфраструктури. Доповідь.

7. Положення про Національну раду з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції'/СНІДу: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 926.

8. Положення про обласну координаційну раду з питань протидії туберкульозу, наркоманії та ВІЛ-інфекції'/СНІДу в Миколаївській області.

9. Пунда О.О. Адміністративно-правова охорона особистих немайнових прав: монографія. Ірпінь-Хмельницький : ФОП Стрихар А.М., 2017. 542 с.

References

1. (2018) Pro natsional'nu bezpeku Ukrayiny [On the national security of Ukraine]: Zakon Ukrayiny vid 21 chervnya 2018 r. № 2469-VIII. Verkhovna Rada Ukrayiny. Baza «Zakonodavstvo Ukrayiny». [in Ukrainian]

2. Zakhody z protydiyi tuberkul'ozu vymahayut' zmin. [Measures to combat tuberculosis require changes] [in Ukrainian]

3. Zakhody shchodoprotydiyi z tuberkul'ozu v Ukrayini neefektyvni ta ne spryyayut'podolannyu epidemiyi. [Measures to combat tuberculosis in Ukraine are ineffective and do not contribute to overcoming the epidemic] [in Ukrainian]

4. Averyanov V.B. (2007) Administratyvne pravo Ukrayiny [Administrative Law of Ukraine], Akademichnyy kurs: v dvokh tomakh. Part 1: Zahal'na chastyna: pidruchnyk / red. kolehiya: Aver"yanov V.B. (holova) ta in.. Kiev: TOV «Vydavnytstvo «Yurydychna dumka». 592 s. [in Ukrainian]

5. (1996) Konstytutsiya Ukrayiny [Constitution of Ukraine]: Zakon Ukrayiny vid 28.06.1996 № 254k/96-VR. Verkhovna Rada Ukrayiny. Baza «Zakonodavstvo Ukrayiny». [in Ukrainian]

6. Burbela T.M., Kondratov S.I. (2020) Deyaki problemy reahuvannya na poshyrennya COVID-19 u konteksti zabezpechennya bezpeky ta stiykosti krytychnoyi infrastruktury. [Some problems of responding to the spread of COVID-19 in the context of ensuring the safety and stability of critical infrastructure] Dopovid'. [in Ukrainian]

7. (2007) Polozhennya pro Natsional'nu radu z pytan' protydiyi tuberkul'ozu ta VILinfektsiyi/SNIDu [Regulations on the National Council for Combating Tuberculosis and HIV/AIDS]: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 11 lypnya 2007 r. № 926. [in Ukrainian]

8. Polozhennya pro oblasnu koordynatsiynu radu z pytan' protydiyi tuberkul'ozu, narkomaniyi ta VIL-infektsiyi/SNIDu v Mykolayivs'kiy oblasti. [Provisions on the regional coordination council on issues of combating tuberculosis, drug addiction and HIV infection/AIDS in the Mykolaiv region] [in Ukrainian]

9. Punda O.O. (2017) Administratyvno-pravova okhorona osobystykh nemaynovykh prav [Administrative and legal protection of personal non-property rights]: monohrafiya. Irpin'- Khmel'nyts'kyy: FOP Strykhar A.M., 2017. 542 s. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru