Адміністративно-правові засоби забезпечення права громадян на особисту недоторканність в період режиму воєнного стану

Доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри адміністративного права та процесу, Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

м. Київ, Україна

Дослідження загальних та спеціальних джерел вказує на те, що проблема забезпечення права громадян на особисту недоторканність потребує подальшого наукового пошуку у сучасній адміністративно-правовій науці. Йдеться про нові підходи формування та забезпечення засад правової охорони особистої недоторканності в період режиму воєнного стану. На наш погляд, базовими елементами в механізмі державного регулювання даної проблематики мають відповідати тим глибинним перетворенням в політичній, економічній і соціальній сферах українського суспільства. Очевидно, що найбільш значущими є зміни пріоритетів держави щодо своєї діяльності в період воєнного стану. Запропоновано вважати, що правова ідея та інтереси людини, її особиста недоторканність полягає у формуванні інтересів сучасного розвитку суспільних відносин, які характеризуються глобалізаційними вимірами, інтеграційними намірами та всім спектром проблем, що виникають у зв'язку з цим. Вважаємо, що особливо це важливо у галузі адміністративно-правового забезпечення права громадян на особисту недоторканність, вибору та застосування засобів у період режиму воєнного стану, коли це, можливо, останній рубіж захисту її особистої недоторканності. У структурному плані висвітлюються можливі складові сутності та змісту засобів забезпечення права громадян на особисту недоторканність: отримання порядку в період воєнного стану як важливого засобу забезпечення права на особисту недоторканність; суб'єкти забезпечення права на особисту недоторканність; особиста недоторканність у системі об'єктів адміністративно-правового захисту; складові та елементи механізму адміністративно-правового забезпечення права громадян на особисту недоторканність в період режиму воєнного стану. Формується висновок про те, що реалізація права громадян на особисту недоторканість в період режиму воєнного стану залежить від якості нормативно-правового забезпечення у цій сфері, місця особи в суспільстві, у якому існують можливості безпекового використання прав і свобод, а також є впевненість у захищеності життєво-важливих інтересів особи від можливої завданої шкоди. Без забезпечення права людини та громадянина на особисту недоторканність у сучасних умовах неможливо говорити про безпеку суспільства та держави в цілому. Впровадження адекватних цьому забезпеченню організаційних засобів і ефективність правозастосовноїпрактики мають стати запорукою вирішення проблем у зазначеній сфері.

Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення; засоби забезпечення; право на особисту недоторканність; особиста недоторканність; порядок як засіб забезпечення права на особисту недоторканність; публічна адміністрація; система суб'єктів адміністративно-правового захисту особи; правовий режим воєнного стану; воєнний стан; дотримання порядку; військові адміністрації.

Doctor of Legal Sciences, Professor, Head of the Department of Administrative Law and Process, Taras Shevchenko National University of Kyiv,

Kyiv, Ukraine

The study of general and special sources indicates that the problem of ensuring the right of citizens to personal integrity requires further scientific research in modern administrative and legal science. It is about new approaches to forming and ensuring the foundations of legal protection of personal integrity during the period of martial law. In our opinion, the basic elements in the mechanism of state regulation of this issue should correspond to the deep transformations in the political, economic and social spheres of Ukrainian society. Obviously, the most significant are the changes in the state's priorities regarding its activities during the period of martial law. It is proposed to consider that the legal idea and interests of a person, his personal inviolability lies in the formation of the interests of the modern development of social relations, which are characterized by globalization dimensions, integration intentions and the entire spectrum of problems arising in connection with this. We believe that this is especially important in the field of administrative and legal protection of the right of citizens to personal integrity, the choice and use of means during the period of martial law, when this may be the last line of protection of personal integrity. The structural plan highlights the possible components of the essence and content of means of ensuring citizens' right to personal integrity: maintaining order during martial law as an important means of ensuring the right to personal integrity; subjects of ensuring the right to personal integrity; personal integrity in the system of objects of administrative and legal protection; components and elements of the mechanism of administrative and legal protection of the right of citizens to personal integrity during the period of martial law. The conclusion is formed that the realization of the right of citizens to personal integrity during the period of martial law depends on the quality of regulatory and legal support in this area, the place of a person in society, in which there are opportunities for the safe use of rights and freedoms, and there is also confidence in the protection of life - important interests of a person from possible damage. Without ensuring the right of a person and a citizen to personal integrity in modern conditions, it is impossible to talk about the safety of society and the state as a whole. The implementation of adequate organizational means and the effectiveness of law enforcement practice should become a guarantee of solving problems in the specified area.

Key words: administrative and legal protection; means of protection; right to personal integrity; personal integrity; order as a means of ensuring the right to personal integrity; public administration; system of subjects of administrative and legal protection of the person; legal regime of martial law; martial law; compliance order; military administration.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Глобалізаційні виклики суттєво змінили пріоритетні інтереси держави, суспільства й особи. Україна безпосередньо стикається із безпрецедентними викликами у безпековому середовищі як зовні, так і всередині країни. Це воєнна, енергетична, фінансова, інформаційна та національна безпека. Виклики, які постали перед Україною в процесі демократичних перетворень у суспільстві, вимагають створення української моделі забезпечення суспільної безпеки, виокремлення межі між народовладдям і повноваженнями держави, розвитку правових інститутів та забезпечення безпекового середовища. Вважаємо, що особливо це важливо у сфері забезпечення права громадян на особисту недоторканність у період режиму воєнного стану, ролі адміністративно-правових засобів такого забезпечення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких оцінюється поточний стан рівності прав і свобод людини і громадянина та перспективи розвитку правового регулювання у сфері правової охорони особистої безпеки людини і громадянина, у тому числі тих аспектів, що пов'язані із забезпеченням права громадян на свободу, на особисту безпеку та особисту недоторканність, забезпечення прав людини в умовах воєнного стану в Україні, сучасні теоретико-правові підходи щодо місця воєнної безпеки та оборони в системі забезпечення національної безпеки України, дозволяє дійти висновку щодо значного внеску у розвиток теоретико-правого підґрунтя зроблений відомими українськими науковцями, з-поміж яких О.П. Васильченко, В. Й. Пашинський, Д. О. Беззубов, П. С. Лютіков, А. Ю. Нашинець-Наумова, Т О. Коломоєць, В. К. Колпаков, К. І. Чижмарь.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Водночас незважаючи на беззаперечну наукову цінність напрацювань шановних дослідників та їх здатність бути якісним науковим фундаментом для подальших досліджень, вони потребують подальшого осмислення та поглиблення, оновлення з урахуванням сучасних реалій та викликів, які постали перед країною в умовах режиму воєнного стану.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статті є окреслення обставин, що склалися в Україні під час воєнного стану, які створюють загрозу та істотно знижують рівень забезпечення права громадян на особисту недоторканність і шляхи протидії таким факторам на прикладах діяльності відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, уповноважених осіб та координації їх дій під час здійснення заходів правового режиму воєнного стану щодо дотримання порядку як засобу забезпечення права громадян на особисту недоторканність відповідно до Конституції України, нормативно-правових актів Президента України та Кабінету Міністрів України. Осмислення відповідних положень у сфері адміністративно-правового забезпечення дотримання порядку захисту прав і свобод громадян, особистої недоторканності, а також відповідних дій військових адміністрацій, військових комендатур, правоохоронних органів, здійснення контролю за дотриманням законодавчо визначеного порядку, пропозицій та висновків.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема захисту людини від небезпеки в різних умовах її перебування виникла одночасно з появою на землі наших далеких пращурів. З початком людства особі загрожували природні явища, представники біологічного світу, а згодом з'явилась небезпека, створена людиною власноруч [1]. Станом на сьогодні люди потерпають від їх же створених небезпек. Десятки тисяч людей є жертвами алкоголю, наркотиків, гібридних війн та збройної агресії.

Конституція України визначила оборону України, захист суверенітету і територіальної цілісності найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу [2].

В.Й. Пашинський наголошує на тому, що оборона і безпека держави завжди виступали об'єктивною умовою її снування, демократичного та сталого розвитку, особливо це характерно для сьогодення, коли у зв'язку з військовою агресією Росії проти України наявність ефективної системи оборони, сучасних Збройних сил є головною умовою забезпечення територіальної цілісності й державного суверенітету країни [3].

Необхідно зазначити, що проблема захисту права громадян на особисту недоторканність не вичерпує свого актуального значення в умовах дії правового режиму воєнного стану, а навпаки виводить її на новий рівень наукових досліджень сучасності. Йдеться про формування та забезпечення засад національної системи захисту прав, свобод людини і громадянина у зв'язку з повно- масштабним вторгненням Російської Федерації на територію України. Конституційні норми прямо встановлюють обов'язок усіх без винятку органів державної влади вживати заходів, спрямованих на неухильне дотримання й забезпечення прав, свобод і інтересів особистості. Саме суб'єктивні права та інтереси особи утворюють предмет правового забезпечення захисту з боку публічної влади й закономірно повинні розглядатися як основний елемент предмета механізму адміністративно-правового захисту в сфері забезпечення права громадян на особисту недоторканність [4].

О.П. Васильченко стверджує, що рівність прав та свобод людини і громадянина має розглядатися, насамперед, як принцип, що регулює правове становище особи в державі та, поряд з іншими конституційними принципами правового статусу людини та громадянина, є фундаментом для вітчизняного галузевого законодавства України [5].

У зв'язку з цим адміністративним правом можуть (і повинні) регулюватися тільки ті суспільні відносини, які входять до сфери адміністративно-правового забезпечення права громадян на особисту недоторканність. При цьому сферу адміністративно-правового регулювання в розглянутій області становлять як ті суспільні відносини, які вже врегульовані адміністративним правом, так і ті, які правом ще не врегульовані, але можуть і повинні ним регулюватися.

Які ж суспільні відносини становлять сферу адміністративно-правового регулювання у контексті забезпечення права громадян на особисту недоторканність в період режиму воєнного стану.

По-перше, це вольові суспільні відносини, а саме, відносини, які виникають, складаються в сфері особистої недоторканності за волевиявленням людей і контролюються їхньою свідомістю. Норми адміністративного права, регулюючи суспільні відносини, від самого початку впливають на поведінку людей, але якщо поведінка не несе вольового характеру, не контролюється його свідомістю, то вона не може регулюватися правом. Наприклад, право не може регулювати поведінку психічно хворої людини, поведінку людини, що перебуває в стані гіпнозу, під дією наркотичних засобів тощо. Адміністративне право здатне регулювати тільки вольову поведінку, а через неї вольові адміністративні суспільні відносини.

По-друге, сферу адміністративно-правового забезпечення права громадян на особисту недоторканність становлять тільки конкретні вольові відносини, тобто відносини, що складаються між конкретними учасниками права на особисту недоторканість (шлюбні відносини; розпорядження власними анатомічними матеріалами; протидія психологічному насиллю тощо).

По-третє, до сфери адміністративно-правового забезпечення права громадян на особисту недоторканність належать не всі конкретні вольові відносини, а тільки ті, які піддаються зовнішньому контролю. Норми адміністративного права - це інструменти зовнішнього регулювання суспільних відносин. Публічна влада за допомогою норм адміністративного права впливає на поведінку людини ззовні незалежного від того, позитивно або негативно людина ставиться до адміністративно-правових норм, погоджується вона з ними або заперечує. Впливаючи на поведінку людини ззовні адміністративно-правові норми як інструменти впливу та засоби забезпечення можуть застосовуватися до адміністративних проступків, які піддаються правовій регламентації. Вони регулюють не будь-яку, а тільки соціально значиму поведінку, що зачіпає інтереси інших людей, суспільства в цілому, держави.

Таким чином, у загальному вигляді ми можемо стверджувати, що це відносини пов'язані із забезпеченням, захистом життя і здоров'я громадянина України. Відповідно статті 27 Конституції України кожний має право на життя, а в статті 49 йдеться про охорону здоров'я кожного громадянина України.

Важливою частиною права на особисту недоторканність громадян варто вважати також відносини, пов'язані із захистом гідності особи «Ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню» - наголошується в статті 28 Конституції України. І далі: «Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим або іншим дослідам». При цьому слід особливо зазначити, що права громадян на особисту недоторканність забезпечуються адміністративно-правовими засобами як безпосередньо (заборона принижувати людську гідність у процесі застосування заходів адміністративного примусу), так і опосередковано шляхом нормативного регулювання прав і обов'язків посадових осіб публічної влади в ході щоденного адміністрування.

Питання забезпечення права громадян на особисту недоторканність набуло актуального значення в період режиму воєнного стану в Україні. Створення безпекових умов життя, праці, відпочинку, спілкування. Право на свободу, право на таємницю спілкування з використанням інформаційних технологій, інтернет ресурсів, засобів зв'язку, на недоторканність приватного життя, особисту й сімейну таємницю, захист своєї честі й доброго імені, право на визначення своєї національної ідентичності, на свободу совісті, віросповідання тощо.

По суті, адміністративно-правові засоби забезпечення права громадян на особисту недоторканність в період режиму воєнного стану передбачені у Законі України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VNI (Із змінами) [6] та Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (далі - Указ Президента) [7]. Відповідно до зазначених нормативно-правових актів органи державної влади, органи місцевого самоврядування, військове командування та обласні адміністрації діють в умовах воєнного стану і їх роль посилюється внаслідок надання їм додаткових повноважень.

Водночас для забезпечення дії Конституції України та Законів України щодо запровадження та здійснення заходів правого режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадського порядку та безпеки, охорони прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина (біженців, переселенців, внутрішньо-переміщених осіб тощо) разом із військовим командуванням утворюються тимчасові державні органи військової адміністрації.

Військове командування разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями та органами місцевого самоврядування запроваджуються та здійснюють заходи дотримання порядку щодо захисту прав громадян на особисту недоторканність в період дії правового режиму воєнного стану.

По-перше, визначаються завдання та повноваження для забезпечення єдиного управління визначеними силами та засобами Держспе- цтрансслужби, Національної гвардії, Держпри- кордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДПС,

Держмитслужби, ДСНС, військових адміністрації та координації їх дій під час здійснення заходів правового режиму воєнного стану щодо Порядку перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, а також охорони їх прав, свобод та законних інтересів [8]. Право на проведення такої перевірки та забезпечення захисту прав громадян надається відповідним органам та уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкор- донслужби, Держмитслужби та Збройних Сил України, які обов'язково повинні бути визначені в наказі коменданта відповідної території.

Уповноважена особа може застосовувати технічні прилади та технічні засоби для виявлення вибухонебезпечних предметів та речей (речовин), обіг яких заборонено чи обмежено, фото- аудіо- відеофіксацію. При чому фото- відеофіксації житла громадян та їх особистих речей здійснюється уповноваженими особами за згодою громадян.

По-друге, в умовах дії правого режиму воєнного стану стосовно дотримання порядку захисту прав громадян запроваджується комендантська година та контроль за її дотриманням. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 р. № 537 затверджено «Порядок здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан» [9]. Визначається час впродовж якого діють комендантська година та спеціальний режим світломаскування, межі території їх запровадження, способи (засоби) здійснення заходів щодо підтримання правопорядку та забезпечення права громадян на особисту недоторканність. Органи місцевого самоврядування сприяють доведенню положень наказу військової адміністрації про запровадження комендантської години до жителів відповідної територіальної громади [10].

Разом з тим важливим засобом забезпечення права громадян на особисту недоторканність під час запровадження комендантської години є здійснення контролю за дотриманням особами зазначеного порядку. Контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту. Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину, надано право здійснювати окремі адміністративно-примусові відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 за № 573 [11].

По-третє, дотримання порядку захисту права громадян на особисту недоторканність в період дії правового режиму воєнного стану має відбуватися відповідно до адміністративної процедури. Наприклад, встановлення заходів особливого режиму в'їзду і виїзду громадян, а також обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, руху транспортних засобів в України або в її окремих місцевостях, де введено воєнний стан [12].

Порядок, як засіб забезпечення права громадян на особисту недоторканність, також визначає заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання громадян, іноземців та осіб без громадянства в межах території, на якій введено воєнний стан. Запровадження заборони або обмеження з даного питання здійснюється військовим командуванням на підставі Указу Президента, що полягає у забороні декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб в межах території, на якій введено воєнний стан та зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб в межах території, на якій введено воєнний стан.

Військове командування разом із військовими адміністраціями із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію щодо прийнятого рішення про запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання громадян негайно доводить до відома населенню через засоби масової інформації.

У рішенні зазначаються обставини, що склалися в України або в її окремих місцевостях, а також несприятливі фактори воєнного стану, які створюють загрозу та істотно знижують рівень забезпечення життєдіяльності для громадян, права громадян на особисту недоторканність та шляхи протидії таким факторам [13].

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Особиста недоторканність є частиною особистої безпеки людини та складовою частиною національної безпеки, тому при визначенні правових засад (формуванні) та подальшому забезпеченні державної політики в сфері права на особисту недоторканність необхідно виходити з національних інтересів, включаючи інтереси особистості, суспільства та держави.

Дотримання Порядку в умовах дії правового режиму воєнного стану є надважливою функцією та завданням суб'єктів владних повноважень, Збройних Сил України, правоохоронних органів, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку та захисту права громадян на особисту недоторканність і тісно пов'язане із захистом державних кордонів, забезпечення оборони держави в цілому.

Правозахисна діяльність в період дії правового режиму воєнного стану базується на нормах Конституції України, спеціального законодавства України та прийнятті системних рішень Президентом України, Кабінетом Міністрів України, військовим командування, органами виконавчої влади, військовими адміністрацій, органами місцевого самоврядування, результатом яких є створення умов для належної реалізації прав і свобод, захисту інтересів громадян шляхом позитивного впливу на формування загально-соціальних гарантій в період дії правового режиму воєнного стану, що мають назву - дотримання порядку щодо забезпечення права громадян на особисту недоторканність.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК:

1. Діхтієвський П.В. Теоретико-правові проблеми забезпечення особистої безпеки людини в сфері адміністративних відносин // Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : Монографія. За заг. ред. В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко. К.: КНЕУ, 2006. С. 168-169.

2. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.

3. Пашинський В.Й. Забезпечення оборони України: адміністративно-правові аспекти : Монографія. Київ: ФОП Маслаков, 2018. С. 8-40.

4. Діхтієвський П.В. Забезпечення особистої безпеки громадян у сфері адміністративно-правового регулювання // Право громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. Київ, Науково-виробниче підприємство «Видавництво «Наукова думка» НАН України», 2007. С. 238.

5. Васильченко О.П. Принцип рівності прав і свобод людини і громадянина в конституційному праві України: доктринальні та прикладні аспекти. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Київ, 2015. С. 14-15.

6. Беззубов Д.О. Суспільна безпека (організаційно правові засади запобігання) : Монографія. К.: «МП Леся», 2013. 452 с.

7. Новий шлях до права. Колективна монографія / кер. авт. колективу А.О. Селіванов. К.: ЛОГОС, 2021.208 с.

8. Про правовий режим воєнного стану : Закон України від 12.05.2015 № 389-VIM. Верховна Рада України. Законодавство України. zakon.rada.gov.ua. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/389-19#Text (дата звернення 15.05.2022).

9. Про введення воєнного стану в Україні : Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022. zakon.rada. gov.ua. URL: https://www.president.gov.ua/documents/642022-41397 (дата звернення 18.06.2022).

10. Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану : затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456. zakon.rada.gov.ua. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/1456-2021-%D0%BF#Text (дата звернення 15.06.2022).

11. Порядок здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан : затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573. zakon.rada.gov.ua. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/573-2020-%D0%BF#Text (дата звернення 17.06.2022).

12. Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан : затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455. zakon. rada.gov.ua. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1455-2021-%D0%BF#Text (дата звернення 15.06.2022).

13. Порядок встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан : затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1450. zakon.rada.gov.ua. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1450-2021-%D0%BF#Text (дата звернення 12.06.2022).

Размещено на Allbest.ru