Вплив резильєнтності на прийняття управлінських рішень медичною службою Збройних Сил України в умовах ризику та невизначеності здоров'язбережувального простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна академія управління персоналом

Вплив резильєнтності на прийняття управлінських рішень медичною службою Збройних Сил України в умовах ризику та невизначеності здоров'язбережувального простору

Томак О.О. Начальник медичної служби Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України; аспірант кафедри публічного управління та адміністрування

Київ, Україна

У статті описано та розглянуто ряд важливих питань, які стосуються теорії прийняття рішень та міжгалузевої взаємодії цього феномену з іншими науковими концептами. Невизначеність - властивість об'єкта прийняття рішення, що виражається в його необґрунтованості, неясності, яка приводить до недостатньої можливості аналізу, розуміння, визначення його теперішнього та майбутнього стану. Прийняття рішень в умовах визначеності. При прийнятті даного типу рішень існує 100 % ймовірність появи наслідків прийнятих рішень. Управлінські рішення в умовах невизначеності є результатом аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування та вибору альтернатив в умовах недостатньої, повної або часткової інформації. Предметом дослідження та аналізу стала потенційна інтеграції поняття релильєнтності в систему знання, яка стосується прийняття управлінських рішень. Новизна ж полягає у пропозиції нового сучасного дискурсу для висвітлення існуючих питань та проблем регулювання даних процесів. У статті зазначено, що незважаючи на глибину та різноманітність дослідницької проблематики, пов'язаної з прийняттям рішень, переважна більшість цих робіт, як правило, базується на зарубіжному досвіді. Це пояснюється тим, що, як зазначалося вище, концептуальні принципи регулювання визначаються на найвищому рівні національного управління, а не безпосередньо в структурних підрозділах. Обґрунтовано, що різні питання структур у відносно стабільному середовищі слабко відповідають умовам, в яких сьогодні перебуває Україна як держава.

Ключові слова: медична служба; резильєнтність; охорона здоров'я; Збройні сили України; регулювання; здоров'язбереження; публічне управління; здоров'язбережувальний простір; механізми управління.

THE INFLUENCE OF RESILIENCE ON ADMINISTRATIVE DECISION-MAKING BY THE AFU MEDICAL SERVICE IN THE CONDITIONS OF RISK AND UNCERTAINTY IN THE HEALTH CARE SPACE

Oleksandr Tomak Head of Medical Service of the Command of the Territorial Defense Forces of the Armed Forces of Ukraine; graduate student of the Department of Public Management and Administration, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv, Ukraine

The article describes and considers a number of important issues related to the theory of decision-making and the interdisciplinary interaction of this phenomenon with other scientific concepts. Uncertainty is a property of the object of decision-making, which is expressed in its unreasonableness, vagueness, which leads to an insufficient possibility of analysis, understanding, and determination of its current and future state. Making decisions in conditions of certainty. When making this type of decisions, there is a 100% probability of consequences of the decisions made. Management decisions in conditions of uncertainty are the result of analysis, forecasting, optimization, economic justification and selection of alternatives in conditions of insufficient, complete or partial information. The subject of research and analysis was the potential integration of the concept of resilience into the system of knowledge related to management decision-making. The novelty lies in the proposal of a new modern discourse to highlight the existing issues and problems of regulation of these processes. The article states that despite the depth and variety of research issues related to decision-making, the vast majority of these works are usually based on foreign experience. This is explained by the fact that, as mentioned above, the conceptual principles of regulation are defined at the highest level of national administration, and not directly in structural subdivisions. It is substantiated that various issues of structures in a relatively stable environment are weakly in line with the conditions in which Ukraine as a state is today. Therefore, theoretical methods and practical foundations of management need deepening and clarification. The problem of managers' activities in conditions of uncertainty is a topic that is beginning to take an important place in the system of knowledge and practical implementations. That is why the issue of operationalization and practical application of developed ideas is an important topic for the development of both practical and theoretical knowledge. The approbation of theoretical developments in practice allows us to qualitatively review and adapt concepts to reality. For this purpose, it is necessary to use scientific methods for improving the specified system when collecting, processing, and storing information. This will increase the correlation level of management decisions with the objective conditions of their adoption.

Key words: medical service; resilience; health care; Armed Forces of Ukraine; regulation; health care; public administration; health care space; management mechanisms.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Тема резельєнтності набула актуальності останнім часом в українському науковому просторі. Не лише як статичний феномен, а й як динамічна система, яка випробовує теоретичні моделі та розробки на практиці. Проблема діяльності керівників в умовах невизначеності - тематика, яка лише починає займати важливе місце в системі знань та реалізацій у практичному аспекті. Саме тому питання операціоналізації та практичного застосування напрацьованих ідей є важливою темою для розвитку не лише практичного, а й теоретичного знання, адже саме апробація теоретичних напрацювань на практиці дозволяє якісно переглянути та адаптувати концепти до дійсності. З цією метою необхідно, здійснюючи збір, обробку та зберігання інформації, використовувати науково-обґрунтовані методики з поліпшення зазначеної системи. Це забезпечить підвищення рівня кореляції управлінських рішень з об'єктивними умовами їх прийняття. З огляду на це теоретичні методи та практичні основи управління потребують поглиблення та уточнення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Дослідженням теми резильєнтності та прийняттям рішень в умовах ризику та невизначеності займались такі іноземні вчені як Лазос Г П. [1], Хелерстейн Д. (HeMerstein D.) [4], Коннор К. М. (Connor K. М.) [6], Девідсон Дж. Р (Davidson J. R.) [6], Саймон Г. А. [12] та інші науковці. Також питання підвищення рівня кореляції управлінських рішень з об'єктивними умовами їх прийняття в умовах ризику та невизначеності здоров'язбережувального простору досліджуються вітчизняними дослідниками, зокрема Хрущ Н. А. [10], Корпан О. С. [10], Горяною Л. Г., Вдовенко Н. М. [5; 8; 13].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Загальна проблема полягає у відсутності єдиного простору для поєднання теоретичних та практичних напрацювань у даній сфері.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є розгляд існуючих концептів прийняття управлінських рішень медичною службою через призму резильєнтності в умовах ризику та невизначеності здоров'язбережувального простору.

Виклад основного матеріалу дослідження

Поняття знаходиться на стадії формування та узгодження єдиного розуміння серед науковців. Тому пропонується декілька визначень, які висвітлюють різні аспекти цього феномену. У широкому розумінні резильєнтність - це здатність людини або соціальної системи вибудовувати нормальне, повноцінне життя в складних умовах [1]. Резилієнс є здатністю дорослої людини, яка зазнала впливу окремої потенційно руйнівної події (як-от смерть близької людини або ситуація, що загрожує життю), утримувати відносно стабільні, здорові рівні психологічного та фізичного функціонування, а також здатність відчувати позитивні емоції та навчатись на власному досвіді [2].

Психологічний резилієнс може визначатись як здатність індивіда протистояти і адаптуватися до несприятливих та травматичних подій [3].

D. Hellerstein [4], концептуалізуючи цей феномен, виокремлює дві його основні складові -- фізичну резільєнтність як показник стресостійкості й толерантності та психологічну резільєнтність, що містить у собі розвиток та підтримку соціальних контактів, використання соціальної підтримки, віднайдення смислів у важких подіях або ситуаціях, підвищення освітнього рівня та опанування різних психотехнологій, що допомагають розвитку та доланню негативних наслідків після стресу. Резільєнтність втілює особистісні якості, які дають змогу людині зростати перед лицем невдач [5].

Серед характеристик резилентного індивіда здатність бути щасливим та задоволеним з відчуттям життєвого напряму і сенсу; здатність до продуктивної роботи з відчуттям компетентності та управління середовищем, емоційна стабільність; самоприйняття; самопізнання; реалістичне та неспотворене сприйняття себе, інших та середовища; міжособистісна компетентність, здатність до теплих і турботливих стосунків з іншими, до близькості та взаємної поваги; міжособистісне розуміння та тепло; впевнений оптимізм, автономна та продуктивна активність; вміла експресивність [6].

Слідуючи запропонованому дискурсу життєздатність в класичній трактовці має чотири види - ментальна, емоційна, фізична та соціальна.

В той же час складовими життєздатності, яка є адаптованим синонімом резильєнтності, за концепцією, є 7С - competence (вміння ефективно справлятись з будь-якими ситуаціями, довіряти своїм судженням та відповідально приймати рішення), confidence (впевненість у власних силах), connection (наявність тісних зв'язків з родиною, друзями, спільнотою - що дає відчуття безпеки і приналежності), character (фундаментальне розуміння того, що є добре, і що є погано - для відповідального прийняття рішень та відчуття власної цінності як члена суспільства), contribution (наявність власної місії та високої життєвої мети - для здатності робити внесок у добробут і розвиток суспільства), coping (уміння ефективно справлятись із стресом) та control (розвиток і розуміння своєї особистої внутрішньої системи контролю для управління подіями у власному житті) [7].

Саме такий комплексний огляд дефініцій та феномену в системі як наукового, так і побутового знання дозволяє зрозуміти важливу роль резильєнтності в сфері управління та організації в контексті особистості керівника. Тема стійкості проникла в усі сфери актуального сьогодення, тому доцільно проаналізувати питання особистісних якостей керівників та лідерів, які приймають рішення в умовах ризику та невизначеності саме в контексті резельєнтності та їх впливу на структуру та послідовність цих рішень.

Особистісні якості керівника широко розглядається в рамках різних теорій лідерства. Умовно, їх (теорії) можна розділити на три великі групи: особистісні, ситуаційні та комбіновані. Концепція резельєнтності доцільна у всіх, проте найбільше роль вона грає саме в групі теорій, які постулюють прерогатив особистісних якостей, які притаманні всім лідерам. А. Файоль, М. Фоллет почали розробку цих ідей, які продовжило чимало науковців, зокрема О. Тід. Останній вважав, що універсальними рисами лідера є: фізична і емоційна витривалість; розуміння призначень і цілей діяльності організації; ентузіазм; дружелюбність; порядність, здатність викликати довіру інших людей [15]. Резильєнтність в цьому контексті виглядає як наскрізна властивість, що є базовою характеристикою для особистості.

В той же час є різні підходи саме до прийняття управлінських рішень. Саме тому важливо дослідити можливу роль резильєнтності і в цій площині.

Класичний підхід ґрунтується на понятті раціональності в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення, повинна бути абсолютно об'єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи. Основними характеристиками класичного підходу є такі:

1) особа, яка приймає рішення, має чітку мету прийняття рішення;

2) особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;

3) особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо всіх можливих альтернатив і наслідків їх реалізації;

4) особа, яка приймає рішення, має раціональну систему впорядкування переваг за ступенем їх важливості;

5) мета особи, яка приймає рішення, завжди полягає у тому, щоб зробити вибір, який максимізує результат діяльності організації [8].

Г. Кунц та С. О'Доннел вважають, що для прийняття раціональних рішень є необхідність [9]: визначити ціль, досягнення якої неможливе без певних дій; бачити шляхи досягнення поставленої цілі за існуючих умов та обмежень; володіти інформацією і здатністю аналізувати та оцінювати альтернативи досягнення мети; намагатись вибрати такий варіант, який більшою мірою відповідає досягненню цілі.

Адміністративний підхід, на відміну від класичного, має такі основні характеристики, особа, яка приймає рішення:

1. не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;

2. не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;

3. не здатна або не схильна (або і те та інше) передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

Прийняття рішень (або вибір) Г. Саймон пояснював як процес, за допомогою якого у кожен момент часу обирається для виконання лише одна із багатьох доступних альтернатив [10]. Особливе місце посідає система знань про прийняття рішень в умовах невизначеності. Теорія прийняття рішень в умовах ризику і невизначеності ґрунтується на наступних вихідних положеннях:

1. Об'єкт ухвалення рішення чітко детермінований і по ньому відомі основні з можливих факторів ризику. У фінансовому менеджменті такими об'єктами виступають окрема фінансова операція, конкретний вид цінних паперів, група взаємовиключних реальних інвестиційних проектів тощо

2. За об'єктом прийняття рішення обирається показник, який найкращим чином характеризує ефективність цього рішення. Для короткострокових фінансових операціях таким показником обирається зазвичай сума або рівень чистого прибутку, а довгострокових - чистий приведений дохід або внутрішня норма прибутковості.

3. За об'єктом прийняття рішення обирається показник, що характеризує рівень його ризику. Фінансовий ризик характеризуються зазвичай ступенем можливого відхилення очікуваного показника ефективності (чистого прибутку, чистого приведеного доходу тощо) від середньої або очікуваної його величини.

4. Наявна визначена кількість альтернатив прийняття рішення (кінцева кількість альтернативних реальних інвестиційних проєктів, конкретних цінних паперів, способів здійснення певної фінансової операції тощо).

5. Існує загальне число ситуацій розвитку події під впливом зміни факторів ризику. У фінансовому менеджменті кожна з таких ситуацій характеризує один з можливих майбутніх станів зовнішнього фінансового середовища під впливом змін окремих факторів ризику. Число таких ситуацій в процесі прийняття рішень має бути детерміновано в діапазоні від вкрай сприятливих (найбільш оптимістична ситуація) до вкрай несприятливих (найбільш песимістична ситуація).

6. Для кожного поєднання альтернатив прийняття рішень і ситуацій розвитку події може бути визначений кінцевий показник ефективності рішення (конкретне значення суми чистого прибутку, чистого приведеного доходу тощо, відповідне даному поєднанню).

7. Для кожної ситуації, що розглядається можлива або неможлива оцінка ймовірності її виникнення. Можливість здійснення оцінки ймовірності поділяє всю систему прийнятих ризикових рішень на раніше розглянуті умови їх обґрунтування («умови ризику» або «умови невизначеності»).

8. Вибір рішення здійснюється за найкращою з розглянутих альтернатив [11].

Найбільш поширеним інструментом прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності є методи експертних оцінок. Однак, спеціалісти міжнародної інвестиційної компанії Zamwell пропонують один із інструментів, який часто використовують в тій чи іншій ситуації. Метод має назву «дерево рішень» - це графічне відображення процесу, яке визначає альтернативні рішення, стан природи та відповідні ймовірності віддачі для кожної комбінації альтернатив і станів природи. Суть в наступному: проєкт - дерево, варіанти його реалізації - гілки. Чим їх більше, тим більше шляхів розвитку проєкту. У кожної гілки є свій лист з числом, що оцінює підсумковий результат, і ймовірністю реалізації саме цього варіанту.

Оскільки сама ідея раціональності при прийнятті рішень наразі детально розглядається у контексті її відповідності дійсності, тому і використання іншого підходу дозволяє розширити сферу дослідження. Проте ігнорування якостей особистості, що приймає рішення, не дозволяє повно розглянути потенціал цього підходу для аналізу. Тому врахування концепту резильєнтності, дозволить застосувати цей підхід більш глибоко та всебічно.

резильєнтність медичний невизначеність здоров'язбережувальний

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Отже, погляд на питання прийняття управлінських рішень, який об'єднує класичні теорії прийняття рішень, теорії лідерства та аналіз особистісних якостей дасть змогу більш повно та багатофак- торно поглянути на процес та етапність управлінських рішень. Умовно, виділити такі компетенції у людини, яка приймає рішення, що дозволяють максимально ефективно використовувати теоретичні напрацювання у сфері досліджень на практиці. Підсумовуюче все, що вказано вище, важливо звернути увагу на прогалину в особистісному аспекті аналізу досліджуваних феноменів. Вакантне місце може заповнити ідея резильєнтності. Для цього проглядаються ряд причин. По-перше, це наскрізний, фундаментальний характер феномену. По-друге, це потенційно наявна можливість операціоналізації характеристики, а, відповідно, і збільшення потенційної наукової ємності поняття та можливість прикладного застосування. По-третє, це інтеграція в єдину систему наукового знання в контексті як управління, так і суміжних дотичних галузей знань. Такий широкий міжпредметний зв'язок дозволяє поглянути на цілісну картину під іншим кутом зору. Аналіз якості та етапності прийняття управлінських рішень може стати повніше при врахування особистісних якостей особи, що приймає рішення.

Як у поведінковий економіці, яка вперше поглянула на економічний суб'єкт як на особистість нераціональну, яка керується імпульсами та іншими факторами, які важко операціоналізувати, так і в управлінській науці є можливість звернути увагу на особу. Більше того, на особу, яка є носієм певних якостей. Саме набір цих якостей може впливати на прийняття управлінських рішень більше, а ніж прописані етапи раціональних шляхів. Саму в цьому контексті резилієнтність може бути фундаментальною основою для аналізу та розбудови психологічного портрету особистості, який би дозволив максимально чітко операціоналізувати етапність та послідовність кроків при прийнятті управлінських рішень в багатьох парадигмах: від раціональної до адміністративної.

Бібліографічний список

1. Lazos, H. P. (2018). Rezilientnist: kontseptualizatsiia poniat, ohliad suchasnykh doslidzhen [Resilience: conceptualization of concepts, review of modern research]. Aktualni problemy psykholohii: Konsultatyvna psykholohiia i psykhoterapiia - Actual problems of psychology: Counseling psychology and psychotherapy, 14, 26-64 [in Ukrainian].

2. Bonanno, G. A. (2004). Loss, Trauma, and Human Resilience. Have We Underestimated the Human Capacity to Thrive After Extremely Aversive Events? American Psychologist, 59.1.20-28.

3. Walker, F., Pfingst, K., Carnevali, L., Sgoifo, A., & Nalivaiko, E. (2017). In the search for integrative biomarker of resilience to psychological stress. Neuroscience and Biobehavioral Reviews, 74, (Pt B), 310-320. DOI: 10.1016/j. neubiorev.2016.05.003.

4. Hellerstein, M. D. (27.08.2011). How I can become resilient. Heal Your Brain. psychologytoday.com: website. Retrieved from https://www.psychologytoday.com/intl/blog/heal-your-brain/201108/how-can-i-become-more-resilient.

5. Vdovenko N. M., & Horiana L. H. (2022). Zabezpechennia konkurentospromozhnosti ta staloho rozvytku systemy mekhanizmiv upravlinnia zdoroviazberezhuvalnoho prostoru osvity v Ukraini [Ensuring competitiveness and sustainable development of the system of mechanisms for managing the health-saving space of education in Ukraine]. Publichne administruvannia ta natsionalna bezpeka - Public administration and national security, 1,31-36. Retrieved from http://www.inter-nauka.com/uploads/public/1660540651934.pdf DOI: 10.25313/2617-572X-2022-1 [in Ukrainian].

6. Connor, K. M., & Davidson, J. R. (2003). Development of a new resilience scale: the Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC). Depression and Anxiety, 18, 76-82. DOI: 10.1002/da.10113.

7. Klohnen, E.C. (1996). Conceptual Analysis and Measurement of the Construct of Ego Resiliency. Journal of Personality and Social Psychology, 70, 1067-1079. http://dx.doi.org/10.1037/0022-3514.70.5.1067.

8. Horiana, L., Vdovenko, N., Dmytryshyn, R., & Korobova, N. (2022). Mekhanizmy upravlinnia stvorenniam zdoroviazberezhuvalnoho osvitnoho prostoru dlia zabezpechennia konkurentospromozhnosti ta rozvytku samovriaduvannia [Mechanisms of management of health environmental space for protection of competitiveness and development of selfgovernment]. Ekonomichnyi analiz - Economic Analysis, 32, 1, 14-22. DOI: https://doi. org/10.35774/econa2022.01.014 [in Ukrainian].

9. Mahmoud, N. N., & Rothenberge, D. (2019). From Burnout to Well-Being: A Focus on Resilience. Clin Colon Rectal Surg, 32(06), 415-423 DOI: 10.1055/s-0039-1692710.

10. Khrushch, N. A., Korpan, O. S., & Zhelikhovska, M. V. (2010). Problemy pryiniattia upravlinskykh rishen v systemi stratehichnoho upravlinnia pidpryiemstvamy [Problems of managerial decision-making in the system of strategic management of enterprises]. Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu - Bulletin of the Khmelnytskyi National University, 1,41-45 [in Ukrainian].

11. Kunts, G., & O'Donnell, S. (1981). Upravlenie Sistemnyy i situatsionnyy analiz upravlencheskikh funktsiy v 2 tomah [Management System and situational analysis of managerial functions]. Moskva: Progress [in Russian].

12. Saimon, H. A. (2001). Administratyvna povedinka: Doslidzhennia protsesiv pryiniattia rishen v orhanizatsiiakh, shcho vykonuiut administratyvni funktsii [Administrative behavior: Study of decision-making processes in organizations performing administrative functions]. Kyiv: ArtEk [in Ukrainian].

13. Vdovenko, N., Gorjana, L., & Dmytryshyn, R. (2022). Ensuring competitiveness and development of selfgovernment through mechanisms of management of health and sustainable education (p. 233-237). In Kreatyvnyi prostir Ukrainy ta svitu: kolektyvna monohrafiia [Creative space of Ukraine and the world: collective monograph]. Kharkiv: Novyi kurs.

14. Kabachenko, D. (2015). Improving the assessment effectiveness method of innovative industrial Leading Ukrainian Companies activity (pp. 353-362). In Theoretical and Practical Solutions of Mineral Resources Mining. Pivnyak, G., Bondarenko, V., & Kovalevska, I. (Eds). London. CRC Press. DOI: https://doi.org/10.1201/b19901.

15. Teorii liderstva [Theories of leadership] (n/d). https://pidru4niki.com: website Retrieved from https://pidru4niki. com/85112/menedzhment/teoriyi_liderstva [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru