Особливості надання прав на об’єкти інтелектуальної власності за договором комерційної концесії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості надання прав на об'єкти інтелектуальної власності за договором комерційної концесії

Герасимчук Єлизавета Андріївна магістр інтелектуальної власності, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

Анотація

У статті проаналізовано правові особливості надання прав на об'єкти інтелектуальної власності, комерційний досвід та ділову репутацію за договором комерційної концесії. Досліджено зміст "мінімального стандарту", права на об'єкти якого повинні можуть надані у користування користувачу за договором комерційної концесії. Здійснено аналіз положень профільних нормативно-правових актів чинного законодавства України щодо передачі різних об'єктів інтелектуальної власності, а саме засобів індивідуалізації та об'єктів творчої діяльності, правовий режим яких визначається авторським та патентним правом. Зроблено висновок, що обов'язковим елементом предмета договору комерційної концесії є надання користувачеві виключних прав на комерційний досвід та ділову репутацію для здійснення останнім ефективної підприємницької діяльності. Здійснено аналіз умов передачі користувачеві комерційної таємниці, в тому числі визначено, що на користувача законодавцем покладено певний імперативний обов'язок не розголошувати отриману конфіденційну комерційну інформацію та забезпечити належний рівень правової охорони комерційної таємниці; при цьому зроблено висновок, що комерційна таємниця, що стосується специфіки діяльності правоволодільця, може бути передана не тільки на початковому етапі розвитку діяльності користувача, а й у рамках їхньої подальшої співпраці на будь-якій стадії. Наведено рекомендації стосовно належної правової охорони об'єкта інтелектуальної власності, який складає предмет договору комерційної концесії, у випадку, якщо стороною договору, а саме користувачем, виступає іноземний суб'єкт підприємницької діяльності. Описано основні складові предмета договору комерційної концесії та зазначено деякі практичні аспекти, на які варто звертати увагу сторонам при укладенні договору комерційної концесії.

Ключові слова: комерційна концесія, об'єкти інтелектуальної власності, правоволоділець, користувач, виключні права.

The article analyzes the legal peculiarities of the granting of intellectual property rights, commercial experience and goodwill under the commercial concession agreement. The content of the "minimum standard", the rights to objects to which may be granted to the user under the commercial concession agreement is considered. The analysis of the provisions of the relevant regulation legal acts of the current legislation of Ukraine concerning the transfer of various objects of intellectual property, namely the means of individualization and objects of creative activity, the legal regime of which is determined by copyright and patent law, is conducted. It is concluded that an obligatory element of the subject matter of the commercial concession agreement is the provision of exclusive rights to commercial experience and goodwill for the user in order for the latter to carry out effective business activities. It is indicated what are the conditions for the transfer of a trade secret, in particular, the user is entrusted with the imperative duty defined by the legislator not to disclose the received confidential commercial information and to ensure the appropriate level of legal protection of trade secret; with this, trade secret that relate to the specifics of the right owner's business activity may be transferred not only at the stage of the user's start-up, but also within the scope of their further cooperation. Recommendations on the proper legal protection of the intellectual property that constitutes the subject matter of the contract of commercial concession, if a foreign business entity is a party to the contract are proposed. The main components of the subject matter of a commercial concession agreement are described and some practical aspects that should be taken into account when concluding a commercial concession agreement are indicated. право інтелектуальний власність

Постановка проблеми. Зважаючи на складні соціально-економічні явища, нестабільні умови ринкового середовища у вітчизняній економіці, назріла нагальна потреба у пошуку нових основ розвитку малого і середнього підприємництва на теренах Української держави, серед яких виокремлюють франчайзинг (комерційна концесія). Значний розвиток відносин щодо побудови франчайзингових мереж та ведення підприємницької діяльності на основі франчайзингу в сучасних українських реаліях потребує подальшої уваги до регулювання цієї сфери. У зв'язку з цим, також нагальної потреби набувають наукові дослідження, які спрямовані на розкриття теоретичних та прикладних аспектів розвитку відносин франчайзингу. Саме на їх основі варто запроваджувати ефективні змін до вітчизняного законодавства України з метою ефективного правового регулювання даних відносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремим стратегічним аспектам становлення, розвитку та вдосконалення регулювання франчайзингових відносин в Україні присвячені наукові дослідження вітчизняних фахівців з різних сфер знань. З економічної точки зору питання франчайзингу розглядали наступні вітчизняні науковці: Г.О. Андрощук, М.А. Козоріз, О.Є. Кузьмін, В.Ю. Мавріду, Т.В. Мирончук, О.В. Соковатий та інші. Проте, ключовим напрямком наукового пошуку залишається юридична сторона опосередкування даних відносин. Вагомий внесок у доктринальний аналіз феномену договірної конструкції франчайзингу зробили багато відомих вітчизняних вчених-юристів, серед яких А.С. Довгерт, Е.М. Грамацький, О.В. Жилінкова, Ю.М. Капіца, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць, Р.А. Майданик, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, Р.Б. Шишка та інші провідні науковці.

Метою статті є дослідження особливостей правових відносин, які опосередковуються договором комерційної концесії, у контексті надання майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації за такою договірною конструкцією.

Виклад основного матеріалу. Договірна передача об'єктів інтелектуальної власності є ефективним способом їх комерціалізації та засобом їх вводу до економічного обороту. Крім того, використання інтелектуальної власності у підприємницькій діяльності зумовлює значно більший ефект, ніж використання матеріальних активів [1, с.238]. Наприклад, за допомогою позначення товару добре відомою торговельною маркою можна значно збільшити його продаж. Незважаючи на значну кількість науково-практичних досліджень, актуальним залишається юридичний аспект урегулювання відносин комерційної концесії у контексті права інтелектуальної власності. Саме тому договір комерційної концесії тісно пов'язаний із правовим регулюванням в галузі інтелектуальної власності, насамперед з нормами, що визначають правовий режим різних об'єктів виключних прав [2, с.613].

Засоби індивідуалізації товарів і послуг (торговельні марки) та самого правоволодільця (комерційне найменування), поряд із комерційною інформацією, яка містить відомості про комерційний досвід правоволодільця, у науковій літературі визнаються так званим "мінімальним стандартом" або "мінімальним пакетом", права на які повинні бути надані у користування користувачу за договором комерційної концесії [3, с.115].

Комерційне найменування є тим засобом індивідуалізації, який дозволяє відрізнити одного суб'єкта підприємницької діяльності від іншого у господарському обороті під час провадження ними виробничої та (або) комерційної діяльності [4]. У відносинах комерційної концесії комерційне (фірмове) найменування відіграє чи не найбільше значення серед усіх засобів індивідуалізації франчайзингової мережі, оскільки у сфері виробництва, реалізації товарів чи надання послуг юридична особа (фізична особа - підприємець), яка входить до такої мережі, індивідуалізується у споживача саме через її комерційне (фірмове) найменування. комерційне (фірмове) найменування відіграє чи не найбільше значення серед усіх засобів індивідуалізації франчайзингової мережі, оскільки у сфері виробництва, реалізації товарів чи надання послуг юридична особа (фізична особа - підприємець), яка входить до такої мережі, індивідуалізується у споживача саме через її комерційне (фірмове) найменування. З комерційним (фірмовим) найменуванням пов'язується створення ділової репутації правоволодільця, а у подальшому і усієї франчайзингової мережі, оскільки воно використовується: при здійсненні маркетингових заходів, щодо популяризації ефективної діяльності суб'єктів відносин комерційної концесії та приваблення нових споживачів товарів та послуг; при нанесені на упаковку товару, що виробляється чи реалізується; при нанесені на вивіску закладу, де здійснюється підприємницька діяльність тощо.

Комерційне (фірмове) найменування може виступати у якості об'єкта цивільно-правових договорів (воно входить до складу активів суб'єкта господарської діяльності), проте з деякими застереженнями, що наведені у ч. 2 ст. 490 Цивільного кодексу України. Відтак, такий об'єкт права інтелектуальної власності може надаватися у користування іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.

Засобами індивідуалізації правоволодільця, які входять до "мінімального стандарту" поряд з комерційним найменуванням також є торговельні марки, які забезпечують пізнаваність серед споживачів товарів та послуг, які виробляються або реалізуються (надаються) у сфері діяльності франчайзингової мережі. На відміну від комерційного (фірмового) найменування, на торговельні марки покладена функція позначення (індивідуалізації) відповідних товарів та послуг, які вироблені або надані суб'єктом господарювання. Серед майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку ключове значення має виключне право правоволодільця дозволяти використання торговельної марки іншим особам (п. 2 ч. 1 ст. 495 ЦК України).

До індивідуальних умов договору комерційної концесії належить строк його дії - контрагенти договірних зобов'язань комерційної концесії можуть погодити укладення строкового або безстрокового договору комерційної концесії. Однак варто пам'ятати, що права на торговельну марку є строковими, оскільки строк дії свідоцтва на торговельну марку в Україні становить 10 років з дати подання заявки до патентного відомства про реєстрацію такого засобу індивідуалізації відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" [5]. Одночасно, п. 1 ч. 3 ст. 1126 ЦК України встановлено одну з підстав припинення договору комерційної концесії, а саме - припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом. Що ж стосується комерційного (фірмового) найменування, то, за загальним правилом, строк охорони прав на нього поширюється на весь час, впродовж якого існує підприємницька юридична особа до моменту її ліквідації або фізична особа - підприємець до моменту підтримання особою такого статусу [6, с.776].

Корпоративний імідж (фірмовий стиль) створюється за допомогою третього елемента засобів індивідуалізації, які надаються у користування договором комерційної концесії - комерційного зовнішнього образу франчайзингової мережі, що відомий у всьому цивілізованому світі під поняттям "trade dress".

Поряд із засобами індивідуалізації учасників господарської діяльності або вироблених, реалізованих або наданих ними товарів і послуг, ч. 1 ст. 1116 ЦК України передбачає надання правоволодільцем у користування виключних прав на об'єкти інтелектуальної творчої діяльності, правовий режим яких визначається авторським та патентним правом. Серед об'єктів інтелектуальної власності, права на які можу надаватися у користування за договором комерційної концесії, у ч. 1 ст. 1116 ЦК України названо твори - об'єкти авторського права, невичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" [7] та ч. 1 ст. 433 ЦК України. До виключних майнових прав автора належить правомочність дозволяти використання твору іншим особами. У Законі України "Про авторське право і суміжні права" відсутня пряма вказівка про визначення договору комерційної концесії у якості договірного правочину, яким права на твір надаються у користування.

З огляду на аналіз практики укладення договорів комерційної концесії, можна стверджувати, що у переважній більшості предметом таких договорів є права на засоби індивідуалізації та об'єкти промислової власності. Однак, існують випадки укладення таких договорів стосовно надання виключних прав на об'єкти авторського права. За твердженням В.О. Бажанова, у договорі комерційної концесії повинен бути закріплений чіткий опис об'єкта авторського права (він повинен бути конкретно визначений), права на які надаються користувачу, із вказанням вичерпних способів використання такого об'єкта. Прикладом такого випадку може бути надання користувачу за визначену в договорі плату право використання комплексу належних правоволодільцю прав на відповідні комп'ютерні програми з метою виготовлення та продажу цього виду товару [8, с.269].

Важливою складовою предмета договору комерційної концесії, відповідно до домовленостей його сторін, є надання правоволодільцем виключних прав на використання користувачем винаходів, корисних моделей, промислових зразків під час здійснення ним підприємницької діяльності. Відповідно до положень ч. 2 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" [9] ч. 2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" [10] використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є дії стосовно виготовлення продукту, застосування такого продукту чи процесу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

Для того, щоб передати за договором комерційної концесії право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка стороні, яка виступає іноземним суб'єкт підприємницької діяльності, правоволодільцю варто подбати про правову охорону такого об'єкта в країні, де планується відкрити франчайзингове підприємство. Для цього потрібно запатентувати об'єкт промислової власності у відповідній державі, резидентом якої є користувач, шляхом безпосереднього звернення до патентного відомства такої іноземної держави або скористатися можливістю подачі міжнародної заявки на реєстрацію винаходу, корисної моделі (відповідно до вимог Договору про патентну кооперацію [11]) та промислового зразку (відповідно до вимого Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків [12]).

Зміст комерційної концесії полягає у тому, що один підприємець (користувач) ніби включається в систему ділової активності, організовану іншим підприємцем (правоволодільцем) [13, с.64]. Саме тому потенційні правоволодільці виважено та комплексно підходять до процесу вибору майбутніх контрагентів партнерських відносин. Вони оцінюють, як буде позиціонувати себе майбутній користувач на ринку здійснення підприємницької діяльності у тому ж самому сегменті економічної діяльності, що і правоволоділець, а також здатність пристосовуватися до франчайзингової мережі та відповідати належним стандартам провадження комерційної діяльності. Поряд із об'єктами інтелектуальної власності обов'язковим елементом предмета договору комерційної концесії визначено оплатне надання правоволодільцем своїх виключних прав на комерційний досвід та ділову репутацію для користувача з метою провадження останнім ефективної підприємницької діяльності.

Передача правоволодільцем свого комерційного досвіду можлива завдяки розкриттю ним комерційної інформації перед користувачем, яка стосується способів та методів організації ведення підприємницької діяльності. Що ж стосується ділової репутації, то користувач, використовуючи засоби індивідуалізації правоволодільця перебирає на себе добру славу серед споживачів, а відтак користується його діловою репутацією задля досягнення власних комерційних вигод. Таким чином можна зробити висновок, що комплексне надання прав на об'єкти інтелектуальної власності автоматично веде за собою передання ділової репутації та комерційного досвіду правоволодільця в необхідному для користувача обсязі. Як зазначає Г.О. Андрощук, гудвіл (ділова репутація) є часткою вартості підприємства відповідного суб'єкта господарювання, яка визначається його добрим ім'ям, діловими зв'язками, репутацією, відомістю фірмового найменування, товарного знака, торгівельних брендів тощо [1, с.42].

Поряд із засобами індивідуалізації учасника господарського обороту та товарів і послуг, комерційна інформація входить до так званого "мінімального стандарту (пакету) прав", надання яких є предметом договору комерційної концесії. Відповідно до ч. 1 ст.1120 ЦК України та ч. 1 ст. 370 ГК України правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

Процес ведення підприємницької діяльності не є сталим явищем, він зазнає перетворення по мірі зміни смаків чи побажань споживачів, виходячи з тих умов, в яких працюють сторони відносин комерційної концесії. Тому комерційна таємниця, яка стосується особливостей здійснення підприємницької діяльності правоволодільця, може передаватися не лише на етапі початку діяльності користувача, а й в межах їхньої подальшої співпраці. Одночасно, на користувача покладається визначений законодавцем імперативний обов'язок не розголошувати отриману конфіденційну комерційну інформацію та забезпечити належний рівень правової охорони комерційної таємниці, яка стосується введення підприємницької діяльності за розробленою системою та методами правоволодільця (п. 6 ч. 1 ст. 1121 ЦК України).

Висновки

Отже, можна зробити висновок, що визначення предмета договору комерційної концесії залежить від індивідуальних особливостей співпраці між сторонами угоди та сферою у якій встановлюються такі партнерські відносин. Контрагенти договору комерційної концесії вправі на власний розгляд обумовити перелік виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації, однак, до "мінімального стандарту" належать надання прав на засоби індивідуалізації правоволодільця та його систему ведення підприємницької діяльності. Від правильного формулювання положень договору комерційної концесії та належного виконання сторонами усіх істотних умов, що у ньому закріплені, залежить ефективне провадження підприємницької діяльності з майбутнім досягненням усіх задач, задля яких був укладений договір комерційної концесії.

Література

1. Андрощук Г.О., Давимука С.А. Інтелектуальна власність у науково-технічній сфері: методи та принципи вартісної оцінки: монографія. - К. : Парламентське видавництво, 2014. - 304 с.

2. Зобов'язальне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. - К.: Істина, 2011. - 848 с.

3. Бих О. Договір комерційної концесії у цивільному праві України / О. Бих // Наукові праці цивілістичного студентського гуртка: збірник наукових праць магістрів права / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Цивілістичний студентський гурток. - Київ, 2010. - Вип. 5. - С. 106-134.

4. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20.03.1883 року (з наступними змінами та доповненнями) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України - Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_123.

5. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.1993 року № 3689-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України - Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/3689-12.

6. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. - 5-те вид, перерод. і доповн. / за ред. В.О. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнецової, В.В. Луця. - К. : Юрінком Інтер, - 2011. - Т. І. - 808 с.

7. Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 року № 3792-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України - Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/3792-12.

8. Бажанов В.О. Договір комерційної концесії (франчайзингу) в авторському праві України /В.О. Бажанов // Приватне право: науковий журнал: додаток до журналу "Право України" / Редакція журналу "Право України". - Київ, 2013. - № 2. - С. 266-271.

9. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15.12.1993 року № 3687-XII (з наступними змінами та доповненнями) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України - Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3687-12#Text.

10. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12.1993 року № 3688-XII (з наступними змінами та доповненнями) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України - Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3688-12#Text.

11. Договір про патентну кооперацію від 19.06.1970 року [Електронний ресурс] //Офіційний сайт Верховної Ради України - Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada .gov.ua/l aws/ show/895_001.

12. Гаазький Акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків від 28.11.1960 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України - Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_132.

13. Бєліков О. Бізнес під чужим ім'ям, або договір комерційної концесії /О. Бєліков // Юридичний журнал. - К.: Юстініан, 2010. - 4 (94). - С.63-66.

14. References:

15. Androshchuk H. O., & Davymuka S. A. (2014) Intelektualna vlasnist u naukovo- tekhnichnii sferi: metody ta pryntsypy vartisnoi otsinky: monohrafiia [Intellectual property in the scientific and technical sphere: methods and principles of valuation]. Parlamentske vydavnytstvo - Parliamentary publishing house, 304 [in Ukrainian].

16. Y.O. Kharytonov, & N.I. Holubieva (2011). Zoboviazalne pravo Ukrainy [Obligatory law of Ukraine]. K.: Istyna [in Ukrainian].

17. Bykh O. (2010) Dohovir komertsiinoi kontsesii u tsyvilnomu pravi Ukrainy [Commercial concession agreement in the civil law of Ukraine]. Proceedings from "Zbirnyk naukovykh prats mahistriv prava - Collection of research papers of masters of law" (pp. 106-134). Kyiv: Kyivskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka. Tsyvilistychnyi studentskyi hurtok [in Ukrainian].

18. Paryzka konventsiia pro okhoronu promyslovoi vlasnosti vid 20.03.1883 [Paris Convention for the Protection of Industrial Property as of March 20 1883]. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_123 [in Ukrainian].

19. Zakon Ukrainy Pro okhoronu prav na znaky dlia tovariv i posluh vid 15.12.1993 roku № 3689-XII [Law of Ukraine on the protection of rights to trademarks from December 15 1993 № 3689-XII]. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 [in Ukrainian].

20. V. O. Dzera, N. S. Kuznetsova, & V. V. Luts (2011). Naukovo-praktychnyi komentar Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy : u 2 t. - 5-te vyd, pererod. i dopovn. [Scientific and practical commentary on the Civil Code of Ukraine: in 2 volumes - 5th edition, revised. and additional]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

21. Zakon Ukrainy Pro avtorske pravo i sumizhni prava vid 23.12.1993 roku № 3792-XII [Law of Ukraine on copyright and related rights from December 23 1993 № 3792-XII]. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 [in Ukrainian].

22. Bazhanov V.O. (2013) Dohovir komertsiinoi kontsesii (franchaizynhu) v avtorskomu pravi Ukrainy [Commercial concession agreement (franchising) in the copyright law of Ukraine]. Redaktsiia zhurnalu "Pravo Ukrainy" - Editorial office of the magazine "Law of Ukraine", 2, 266-271 [in Ukrainian].

23. Zakon Ukrainy Pro okhoronu prav na vynakhody i korysni modeli vid 15.12.1993 roku № 3687-XII [Law of Ukraine on protection of rights to inventions and utility models from December 15 1993 № 3687-XII]. Oftsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3687-12#Text [in Ukrainian].

24. Zakon Ukrainy Pro okhoronu prav na promyslovi zrazky vid 15.12.1993 roku № 3688-XII [Law of Ukraine on protection of rights to industrial designs from December 15 1993 № 3687-XII]. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3688-12#Text [in Ukrainian].

25. Dohovir pro patentnu kooperatsiiu vid 19.06.1970 roku [Patent Cooperation Treaty as of June 19 1970]. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/895_001 [in Ukrainian].

26. Haazkyi Akt Haazkoi uhody pro mizhnarodnu reiestratsiiu promyslovykh zrazkiv vid 28.11.1960 roku [Hague Act of the Hague Agreement Concerning the International Registration of Industrial Designs as of November 28 1960]. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_132 [in Ukrainian].

27. Bielikov O. (2010). Biznes pid chuzhym imiam, abo dohovir komertsiinoi kontsesii [Business under someone else's name, or a commercial concession agreement]. Yurydychnyi zhurnal Justinian - Legal magazine Justinian, 4 (94), 63-66 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru