Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому у кримінальному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

«Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Навчально-науковий Юридичний інститут

Кафедра судочинства

Курсова робота

з дисципліни “Кримінальне процесуальне право України”

на тему “Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому у кримінальному процесі”

Студентки 3-го курсу, групи ПР-33 Галузі знань 08 право

Спеціальності 081 право Кудельської С.І.

Керівник: директор Навчально-наукового юридичного інституту,

кандидат юридичних наук, доцент, Микитин Ю.І.

м. Івано-Франківськ 2023 рік



Зміст

відшкодування шкода кримінальний медіація

Вступ

1. Поняття та види шкоди, яка підлягає відшкодуванню в кримінальному процесі

2. Поняття, значення, предмет та підстави цивільного позову про відшкодування майнової (моральної) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням

3. Медіація як ефективний механізм відшкодування(компенсації) шкоди потерпілому у кримінальному процесі

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Стаття 3 Конституції закріплює те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тому забезпечення належного виконання прав і обов'язків громадян є основним обов'язком держави перед народом. Слід також звернути увагу, що у статтях 27 та 55 Конституції закріплено обов'язок держави- захищати життя людини та її право на власність. Згідно вищевказаних статей держава зобов'язується відновлювати права особи, що були порушені під час скоєння кримінального правопорушення. в тому числі і відшкодовуючи особі завдану шкоду під час кримінального правопорушення. Тому під час розроблення Концепції реформування кримінальної юстиції від 8 квітня 2008 року, було передбачено можливість відновлення порушених прав потерпілого та відшкодування йому завданої шкоди через компенсацію. Враховуючи вищевказане, під час прийняття у 2012 році Кримінального процесуального кодексу, у статті 127 КПК законодавцем було закріплено форми відшкодування завданої шкоди потерпілому під час вчинення кримінального правопорушення.

Актуальність теми. Інститут відшкодування(компенсації) шкоди потерпілому в кримінальному процесі постійно модернізується, розвивається та вдосконалюється під впливом національних та міжнародних чинників. Даний інститут відіграє значну роль у кримінальному процесі, оскільки проблема відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному процесі є пов'язаною з дотриманням конституційних прав і свобод, які закріплені у статтях 3,27 та 55 Конституції України. Проте, закріплення даних прав на конституційному рівні, не завжди гарантує те, що ці права не будуть порушені. Тому держава зобов'язана забезпечити максимально швидке, справедливе, та ефективне відновлення порушених прав потерпілого у кримінальному процесі. Даній темі приділяється значна увага у наукових колах, проте ряд питань все ще залишаються недостатньо дослідженими, а саме: відсутнє чітке визначення поняття шкоди у кримінальному процесі, визначення умов, за яких настає цивільно-правова відповідальність за завдану моральну шкоду потерпілому, чітке визначення критеріїв,за якими визначається розмір завданої потерпілому шкоди та способів її відшкодування. Також малодослідженим питанням залишається застосування медіації у кримінальному процесі, основним завданням якої є примирення осіб на взаємовигідних умовах, і яка на даний момент активно застосовується у цивільному процесі. Недостатнє дослідження даних питань завдає негативного впливу на судову практику, та веде до неналежного захисту порушених прав та свобод громадян.

Дані статистики свідчать, що щороку зростає сума шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями. Відтак, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень загальна сума матеріальної (моральної) шкоди, встановленої судом за вироками, котрі набрали законної сили 2017 року становила майже 12,8 млрд грн, 2018 року - 16,2 млрд грн, 2019 року - 19,7 млрд грн. Слід також зауважити, що зросла і кількість позовів про відшкодування потерпілому моральної шкоди з 01 січня 2020 року зазначених позовів подано 62978 разів, з них у цивільному судочинстві - 40091 разів або 63,65% від загальної кількості позовів.

Така статистика дозволяє нам вести мову про те, що підхід до дослідження інституту відшкодування(компенсації) шкоди у кримінальному процесі повинен бути комплексним і об'єднувати в собі напрацювання науковців з різних галузей права, що дозволить максимально ефективно вдосконалювати інститут відшкодування(компенсації) шкоди потерпілому у кримінальному провадженні.

Метою дослідження є: особливості відшкодування шкоди, завданої потерпілому у кримінальному процесі

Для здійснення даної мети були поставлені наступні завдання:

- визначити поняття шкоди у кримінальному процесі та визначити критерії її класифікації

- проаналізувати національну судову практику щодо відшкодування моральної шкоди у кримінальному процесі

- визначити форми відшкодування шкоди, яка була завдана потерпілому у кримінальному провадженні

- проаналізувати зарубіжний та національний досвід застосування медіації як механізму відшкодування (компенсації) завданої шкоди у кримінальному процесі.

Об'єктом дослідження є: правовідносини, що виникають щодо відшкодування (компенсації) завданої кримінальним правопорушення шкоди потерпілому

Предметом дослідження є: забезпечення відшкодування(компенсації) завданої шкоди потерпілому



1. Поняття та види шкоди, яка підлягає відшкодуванню в кримінальному процесі

Одним з важливих викликів кримінального процесу є належний захист порушених прав та інтересів осіб, які є потерпілим від вчиненого кримінального правопорушення, а також наявність закріплених у чинному законодавстві гарантій того, що шкода, яка була завдана особі внаслідок вчиненого кримінального правопорушення буде відшкодована в повному обсязі. У конституційних нормах ми можемо побачити, хоч і в опосередкованому вигляді, право на відшкодування(компенсацію) завданої потерпілому від кримінального правопорушення шкоди. До прикладу, стаття 55 Конституції встановлює, що права і свободи громадянина охороняються судом, а також закріплює обов'язок держави забезпечити доступ до правосуддя, а в статті 56 Конституції передбачено такий обов'язок держави, як забезпечення потерпілим компенсацію заподіяної шкоди внаслідок незаконних рішень дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, а також їхніх посадових осіб.[7]

Чітко закріплено у нормах Конституції закріплено право громадян на відшкодування моральної шкоди, спричиненої:

збиранням, зберіганням, поширенням недостовірної інформації про особу або членів його сім'ї.(стаття 32 Конституції)

забезпечення потерпілим компенсацію заподіяної шкоди внаслідок незаконних рішень дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування також їхніх посадових осіб.(стаття 56 Конституції)
у випадку скасування вироку суду як неправосудного, держава відшкодовує засудженому матеріальну та моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.(стаття 62 Конституції)[7]

Слід зазначити, що інститут відшкодування шкоди потерпілому є міжгалузевим, оскільки норми, що регулюють його застосування містяться як в кримінальному, так і в цивільному законодавстві.

Так, стаття 2 КПК вказує, що завданнями кримінального судочинства є: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.[9]

Слід звернути увагу на те, що саме поняття “шкода” законодавчо не закріплено ні в ККУ, ні в КПК. Водночас, чинний КПК застосовує такі категорії, як: “матеріальні збитки”, “збитки внаслідок вчинення кримінального правопорушення”, “шкода немайнового характеру”, “шкода довкіллю”, “шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням” тощо. У ЦКУ застосовуються поняття “збитки” і “шкода”. Відсутність законодавчого визначення поняття “шкоди” спричинило активні дискусії серед науковців щодо визначення даного поняття.

І.І. Татарин пропонує під шкодою, завданою потерпілому розуміти зменшення або знищення майнових прав потерпілого або приниження його особистих немайнових прав. Ця шкода заподіюється як і майну потерпілого( викрадення, втрата, пошкодження або знищення) так і особистим благам людини(приниження її честі та гідності, розповсюдження недостовірної інформації про саму особу та членів її сім'ї).[25]

М.І.Соф'їн визначає шкоду, яка завдана кримінальним правопорушенням, як негативний вплив на фізичне і психічне здоров'я особи, яка постраждала від вчиненого кримінального правопорушення, а також матеріальні втрати, які спричинені вчиненим кримінальним правопорушенням.[24]

Стаття 55 КПК визначає, що наслідками вчиненого кримінального правопорушення є настання трьох видів шкоди: фізична, майнова та моральна для фізичних осіб, які є потерпілими у кримінальному провадженні, та майнова для юридичних осіб та адміністратора за випуском облігацій.[9] Саме настання вищевказаних видів і є підставою для визнання особи потерпілою. Для того, щоб більш детальніше розглянути дані різновиди завданої шкоди, нам слід звернутись до положень цивільного законодавства, оскільки чинний КПК не місить норм, які б деталізували зазначені види шкоди.

Під фізичною шкодою розуміють сукупність об'єктивних змін у організмі людини, спричинених вчиненням кримінального правопорушення(тілесні ушкодження, розлад здоров'я, страждання внаслідок завданих тілесних ушкоджень).[12] В судовій практиці рідко застосовується поняття “фізична шкода” на позначення шкоди, яка була завдана здоров'ю потерпілої особи. У більшості випадків шкоду здоров'ю потерпілого не відносять до якогось різновиду шкоди, а конкретизують у чому вона полягає.

Під майновою шкодою слід розуміти зменшення майнової сфери потерпілого в результаті порушення права або блага, що йому належить (порушення права власності і інших речових прав.[11] Особливістю майнової шкоди, яка відрізняє її від фізичної та моральної шкоди є те, що її можна визначити та виразити в грошовому еквіваленті. Проте, чинний КПК не визначає поняття майнової шкоди.

У цивільному законодавстві визначено право особи, якій було завдано збитків на відшкодування даних збитків. Зокрема, стаття 22 Цивільного Кодексу України визначає, що до складу збитків належать:

1) Втрати, яких особа зазнала внаслідок знищення або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)

2) Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене(упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо інше не передбачено положеннями чинного законодавства.[26]

У статті 1166 ЦКУ закріплені загальні положення відповідальності за заподіяну шкоду. У ній вказано, що шкода, яка була заподіяна особі, або майну громадянина чи юридичної особи має бути відшкодована в повному обсязі особою, яка заподіяла майнову шкоду.[26]

Право на відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні виникає тільки в тому випадку, коли шкода безпосередньо спричинена вчиненим кримінальним правопорушенням, тобто між шкодою і кримінальним правопорушенням існує прямий зв'язок. У цивільному законодавстві, виходячи з положень статті 1166 ЦКУ, передбачено повне відшкодування завданих збитків, до складу яких входить не тільки витрати внаслідок пошкодження чи знищення майна власника, а й прибуток, який він би міг отримати внаслідок використання даного майна.[26] Під час розрахунку вартості заподіяної шкоди, слід керуватись Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1989 року №3 “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставного нажитого майна”, а саме абзацом 2 пунктом 11 де закріплено положення про те, що: “При визначені розміру шкоди суд має виходити з цін на майно,що діють у даній місцевості на час розгляду справи і необхідно застосовувати встановлені нормативними актами для зазначених випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на додану вартість,акцизний збір тощо.”[18]

Щодо визначення поняття “моральна шкода”, то слід звернути увагу на те, що в як і в чинному кримінально-процесуальному, так і в цивільному законодавстві відсутнє законодавчо закріплене поняття моральної шкоди. Законодавець розкриває поняття “моральна шкода” через обставини у яких вона полягає.

Так, згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна(немайнова) шкода полягає у:

1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) приниженні честі й гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи[26]

Згідно з чинними законодавством моральна шкода полягає у в приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, під час настання інших негативних наслідків.[20] Проте даний перелік не можна назвати вичерпним, оскільки в судовій практиці частими є випадки коли суди компенсують постраждалим моральну шкоду і в інших випадках.

Так, вироком Подільського районного суду міста Києва у вироком Подільського районного суду міста Києва у справі 758/1627/21 обвинуваченого зобов'язали відшкодувати моральну (немайнову) шкоду, завдану потерпілій внаслідок крадіжки ноутбука, оскільки “через відсутність ноутбуку, вона втратила можливість підготуватися до сесії та була відрахована з навчального закладу, також у пам`яті ноутбука знаходилися фотографії та інша інформація, яка мала для неї важливе значення.[4]

Суть моральної шкоди полягає у тому, що дії особи, котра заподіяла шкоду потерпілому обов'язково повинні вплинути на психічний стан особи і викликати в неї негативну реакцію на вчинене діяння. При цьому шкідливі зміни відбуваються як у формі відчуттів, так і у формі уявлень.[2].

Слід зазначити, що у КПК не закріплено способів та порядку відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненим кримінальним правопорушенням. Аналіз цивільного законодавства та судової практики щодо відшкодування моральної шкоди свідчить що найчастіше моральна шкода відшкодовується у грошовий спосіб, рідше- іншим майном. Розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначає суд з урахуванням тяжкості вчиненого правопорушення, того, наскільки сильними були фізичні та душевні страждання потерпілого, рівень погіршення здібностей потерпілого або повна їх втрата, а також з урахуванням ступеня вини особи, яка завдала потерпілому моральної шкоди, якщо це є підставою для компенсації даного виду шкоди, а також з урахуванням інших обставин,які мають істотне значення для відшкодування завданої шкоди. Моральна шкода відшкодовується окремо від майнової шкоди, і її розмір не пов'язаний з розміром матеріальної шкоди.

Отже, підсумовуючи вищесказане, ми можемо визначити поняття шкоди як негативний вплив на фізичне і психічне здоров'я особи, яка постраждала від вчиненого кримінального правопорушення, а також матеріальні втрати, які спричинені вчиненим кримінальним правопорушенням.

2. Поняття, значення, предмет та підстави цивільного позову про відшкодування майнової (моральної) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням

Вчинене кримінальне правопорушення призводить до настання певних юридичних наслідків, з яких найбільш вагомим для потерпілого є відновлення його порушеного права, яке здійснюється шляхом подання цивільного позову.

Стаття 127 КПК передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша юридична чи фізична особа має право на будь-якій іншій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду завдану фізичній особі-потерпілому, територіальній громаді, державі через вчинене кримінальне правопорушення.[9]

Чинний КПК передбачає такі способи відшкодування потерпілому завданої шкоди:

Добровільне відшкодування підозрюваним, обвинуваченим, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою на будь-якій стадії кримінального провадження(ч.1.ст.127 КПК)

Відшкодування шкоди, стягнутої судовим рішенням за розглядом цивільного позову у кримінальному провадженні( ч.2.ст.127 КПК)

Відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету у випадках та порядку, передбачених законом(ч.3.ст.127 КПК)[9]

Чинне кримінальне процесуальне законодавство не визначає поняття “цивільного позову”, проте його визначення можна знайти в працях багатьох науковців.

Більшість науковців визначають цивільний позов як: “вимогу фізичної чи юридичної особи, якій завдано шкоду кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, її представника, законного представника, прокурора до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, про відшкодування цієї шкоди, заявленої органам, які здійснюють кримінальне провадження, і яка вирішується судом у рамках кримінального провадження”. Цивільний позов у кримінальному провадженні має бінарну(подвійну) правову природу: матеріально-правову (цивільну) та процесуально-правову(кримінально-процесуальну).[10]

Значенням цивільного позову є те, що він в найкоротші строки забезпечує відновлення порушених майнових прав потерпілої особи, унеможливлює прийняття судом неоднозначних рішень з питання цивільного позову, звільняє підсудного, потерпілого та інших суб'єктів кримінального провадження (експертів, спеціалістів) від необхідності двічі брати участь у тих же самих діях, а також правильно кваліфікувати вчинене злочинне діяння.[5,250-252]

В теперішньому законодавстві немає вимоги про те, щоб позов про відшкодування матеріальної(моральної) шкоди розглядався виключно в кримінальному провадженні,у потерпілого є вибір: подати цивільний позов у порядку кримінального провадження, або подати позов про відшкодування моральної чи матеріальної шкоди у межах цивільного провадження.

Проте, слід зазначити, що одночасний розгляд цивільного позову разом з матеріалами справи є більш доцільним і має низку переваг як і для цивільного позивача, так і для органів правосуддя і спричинена рядом обставин, таких як: економія часу і зменшення кількості фінансових витрат органів правосуддя, забезпечення відсутності правових колізій у судовій практиці, більш швидке відновлення порушеного майнового права потерпілої особи, оскільки в кримінальному провадженні ми маємо змогу подати позов про відшкодування матеріальної(моральної) шкоди за відсутності відомостей про особу[5,253]

На відміну від позову в цивільному провадженні де обов'язковою вимогою до позову є зазначення особи, до якої з позовом звертається позивач, а також чітке визначення розміру шкоди, котру слід відшкодувати, наявність ефективних засобів забезпечення з'явлення цивільного відповідача у судове засідання, за подання позову про відшкодування матеріальної, моральної, а також шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, або смертю особи з позивача не стягується судовий збір.[16]

У кримінальному провадженні позов може бути подано стосовно відшкодування моральної або матеріальної шкоди, при цьому якщо потерпілим є юридична особа, або адміністратор за випуском облігацій, то вони можуть подати позов тільки про відшкодування матеріальної(майнової) шкоди.[9] Отже, фізичні та юридичні особи, а також адміністратор за випуском облігацій, які постраждали внаслідок кримінального правопорушення мають право подати цивільний позов про відшкодування первинної майнової шкоди, яка завдана кримінальним правопорушенням, упущеної вигоди через вчинене кримінальне правопорушення, витрат на лікування потерпілого, у випадку смерті потерпілого- витрат на його поховання та виплат на утримання непрацездатних членів його сім'ї, а фізичні особи, крім того- на відшкодування моральної шкоди.

Суб'єктами подання цивільного позову у кримінальному провадженні є особи, яким кримінальним правопорушенням заподіяно майнової та/або моральної шкоди(у більшості випадків ними є потерпілі),законні представники цих осіб, а у випадках, визначених ЗУ “Про прокуратуру”- прокурор.[9]

З моменту пред'явлення потерпілим цивільного позову про відшкодування заподіяної шкоди, він набуде статусу цивільного позивача, і на нього будуть поширюватись положення статті 61 КПК. Законні представники можуть пред'явити цивільний позов з метою захисту інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними. У такому випадку, статусу цивільного позивача набувають особи, в інтересах яких подано позов, а законні представники - законних же представників цивільного позивача (ст. 64 КПК).[9] Право на подання цивільного позову у кримінальному провадженні має також і прокурор, якщо шкода була заподіяна інтересам держави, а також в інтересах громадян, які через вік, фізичний чи матеріальний стан, недієздатність чи обмежену дієздатність не здатні захистити свої права самостійно, а також згідно ч.4.ст 23 ЗУ “Про прокуратуру”- якщо компетентний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не здійснює захист порушених прав та свобод або здійснює їх неналежним чином, а також якщо такий орган відсутній.[19]

В випадку, коли прокурор подає цивільний позов в інтересах держави або інших осіб, у поданому позові він повинен обґрунтувати підстави такого звернення. Перед поданням цивільного позову прокурор повинен повідомити громадянина, його законного представника, або відповідного суб'єкта владних повноважень про те, що він буде представляти їхні інтереси в суді, і тільки після підтвердження судом підстав для представництва прокурора, він може бути представником в суді, проте прокурор не є цивільним позивачем і не користується процесуальним статусом, який закріплений у статті 61 КПК, оскільки прокурор подає позов не в власних інтересах, а в інтересах осіб, котрим була заподіяна шкода, вчинена кримінальним правопорушенням.[19]

Цивільний позов може бути пред'явлений також до підозрюваного, обвинуваченого, оскільки саме він сам несе відповідальність за заподіяну ним майнову та моральну шкоду або до осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Останні залучаються до участі в кримінальному проваджені як цивільні відповідачі відповідно до статті 62 КПК.[9]

Крім того, потерпілий від кримінального правопорушення звільняється від необхідності двічі брати участь у судовому розгляді, свідки, перекладачі, експерти та інші особи звільняються від повторного виклику до суду; неявка цивільного відповідача чи його представника до судового засідання не може бути підставою для відкладення розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні

Цивільний позов в кримінальному провадженні складається з двох елементів: предмета та підстав. Під предметом цивільного позову розуміють матеріально-правову вимогу цивільного позивача до підозрюваного, обвинуваченого яка вчинила кримінальне правопорушення або в силу закону несе відповідальність за дії особи, котра вчинила кримінально протиправне діяння(цивільний відповідач) про відшкодування матеріальної(майнової) та моральної шкоди, яка заподіяна внаслідок вчинення протиправних дій. Матеріально-правова вимога, котра є предметом цивільного позову витікає з визначених законом юридичних фактів, опираючись на які цивільний позивач і пред'явив позовні вимоги до цивільного відповідача. Якщо в процесі доказування не буде виявлено юридичного факту, який зумовлює виникнення даного матеріально-правового відношення, то такий цивільний позов не може бути прийнятий і розглянутим судом.[14] Тому доказуванню підлягають також підстави цивільного позову, тобто ті юридичні факти, на основі яких позивач, а в деяких випадках і прокурор здійснюють подання цивільного позову. До юридичних фактів, на підставі яких здійснюється подання цивільного позову належать: а) вчинення кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; б) наявність майнової або моральної шкоди, заподіяної цим діяннями; в) наявність причинного зв'язку між цими діяннями та завданою шкодою. Також доказуванню підлягає наявність обставин, які зумовлюють певних осіб нести відповідальність за завдання шкоди потерпілій особі, якщо шкоду завдала неповнолітня або неосудна особа, оскільки їх буде залучено у кримінальне провадження згідно з положеннями статті 62 КПК. Це можуть бути батьки, опікуни, піклувальники, а також навчальна, виховна чи лікувальна установа, під контролем якої мав перебувати неповнолітній чи неосудна особа на день вчинення кримінального правопорушення, яким було заподіяно шкоду потерпілій особі. Також доказуванню підлягає і розмір шкоди, яка має бути відшкодована потерпілій особі.[14]

Саме предмет та підстави цивільного позову і становлять його зміст, а також визначають межі та напрямок провадження за поданим цивільним позовом в кримінальному процесі.

Форма і зміст цивільного позову має відповідати вимогам, які передбачені в статті 175 ЦПК. До таких вимог належать: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.[27]

Проте залишається актуальним питання щодо того, якими мають бути дії суду, якщо цивільний позов, який надійшов до суду разом з матеріалами обвинувального акта не відповідає вимогам законодавства, адже якщо під час підготовчого провадження судом не буде вирішене питання про даний цивільний позов, особа втратить можливість подати цивільний позов про відшкодування шкоди у порядку кримінального судочинства. Судова практика стосовно даної проблематики є доволі неоднозначною. Так, вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 04.02.2019 року було визначено, що адвокат висловив зауваження про відповідність цивільного позову вимогам ст 175,177 та необхідність залишення його без руху, проте суд прийняв позов до розгляду, мотивуючи дане рішення тим, що в суду відсутні повноваження під час підготовчого судового засідання залишити без розгляду або повернути позов.[3]

Втім, аналіз судової практики свідчить, що є і значна кількість залишення позовних заяв без розгляду та надання строку на усунення недоліків. Отже, можемо говорити про те, що хоча суд і розглядає кримінальне провадження, він користується повноваженнями суду цивільної юрисдикції, користуючись повноваженнями такого суду, які визначені в ЦПК.

Щодо можливості доповнити або уточнити позовні вимоги існує процесуальна невизначеність. Якщо під час досудового розслідування у цивільного позивача ще є можливість подати уточнену позовну заяву слідчому чи дізнавачу чи подати заяву про збільшення чи зменшення позовних вимог і долучити їх до обвинувального акту, то в підготовчому судовому провадженні КПК не передбачає такого права.

У цивільному позові про відшкодування моральної та матеріальної шкоди має бути зазначено суть заподіяної шкоди, якими діями чи бездіяльністю вона була заподіяна позивачеві, якими міркуваннями він керувався, визначаючи суму заподіяної шкоди, та якими доказами він це може підтвердити.[10,253].

З огляду на вимоги, передбачені ч.5.ст.128 КПК прийняття рішення про відмову в задоволенні цивільного позову з підстави пропущення строку позовної давності не є повноваженнями суду під час розгляду кримінального провадження.[9]

Доказування цивільного позову, що був заявлений у кримінальному проваджені, відбувається за правилами, встановленими кримінальним процесуальним кодексом, однак при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства

Якщо особа, вже подавала позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення або суспільно небезпечним діянням, в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства і їй було відмовлено у позові, цей факт позбавляє цивільного позивача права пред'являти той же позов у кримінальному провадженні.[9]

Отже підсумовуючи вищесказане, можемо говорити про те, що цивільний позов- це матеріально-правова вимога потерпілого до підозрюваного, обвинуваченого з метою відшкодувати йому заподіяну його протиправними діями матеріальну та/або моральну шкоду.

3. Медіація як ефективний механізм відшкодування(компенсації) шкоди потерпілому у кримінальному процесі

Медіація як явище в її сучасному розумінні з'явилась в другій половині ХХ століття в країнах англо-американської правової системи- США, Велика Британія, Австралія, після чого поширилась і в Європі. У США медіація має важливе значення для судової системи, оскільки 90% спорів вирішуються з застосуванням медіації та інших альтернативних способів вирішення спорів.[1]

Саме в США ще з 70-х років ХХ століття з'явились перші програми примирення винного і потерпілого, що є однією з найбільш розповсюджених форм відновного правосуддя. Особливістю медіації в США є те, що, якщо на початку дії програм відновного правосуддя спрямовували матеріали вчинених нетяжких злочинів, то останні тенденції показують, що на медіацію передаються матеріали тяжких злочинів, незважаючи на те, чи є винний неповнолітнім чи повнолітнім.[23].Слід зазначити, що у США діє спеціальна концепція під назвою “суд з багатьма дверима”. Згідно з цією концепцією суд США слід розглядати як установу, яка надає можливість вирішення спорів шляхом відкривання різних “дверей”. Особа, яка звертається до суду, спочатку повідомляє всі обставини консультанту суду, який детально вивчає усі обставини справи та рекомендує найкращий спосіб вирішення його проблеми( так звані “наступні двері”). Після впровадження такого інституту він набув значного розгляду і зараз застосовується у багатьох європейських країнах.[23]

В європейському законодавстві медіація почала активно обговорюватись в 80-х, і на даний момент європейські стандарти щодо застосування медіації вважаються найбільш розвиненим, і нерідко європейські країни, котрі не є членами ЄС, застосовують європейські стандарти медіації у своєму законодавстві. Важливими документами для медіації у кримінальному процесі є Рекомендація № R (99) 19 Комітету міністрів державам-членам Ради Європи від 15 вересня 1999 року, присвячена посередництву в кримінальних справах, ураховує існування найрізноманітніших форм і підходів до медіації і вказує, що “законодавство повинно сприяти проведенню медіації» та «посередництво в кримінальних справах має бути доступною послугою на будь- якій стадії здійснення правосуддя”[22], Керівних принципах № 13 для кращого виконання наявної Рекомендації щодо медіації у кримінальних справах від 7 грудня 2007 року[6], Рекомендації CM/Rec(2018)8 Комітету міністрів державам -членам стосовно відновного правосуддя у кримінальних справах від 3 жовтня 2018 року[21]. У зв'язку з активним розвитком медіації у кримінальному процесі, а також бажанням встановити міжнародні стандарти щодо використання медіації у кримінальних справах таким нормативним актом ООН, як Резолюція №2002/12 від 24 липня 2002 року “ Основні принципи використання програм відновного правосуддя у кримінальних справах”.[28]

Значним прогресом для розвитку медіації стало прийняття у 2021 році Закону України “Про медіацію”, де в статті 3 закріплено положення що дія цього закону зокрема поширюється і на кримінальні правопорушення з метою примирення потерпілого з підозрюваним(обвинуваченим).[17] Цей Закон визначає правові засади та порядок проведення медіації, правовий статус медіатора, принципи, за якими здійснюється медіація. І хоча прийняття ЗУ “Про медіацію пришвидшив розвиток медіації та внормував її здійснення в Україні, проте багато питань щодо застосування медіації в кримінальному процесуальному законодавстві до сих пір не є вирішеними. До прийняття ЗУ “Про медіацію” поняття медіації вважалось доктринальним і не мало законодавчого закріплення.

Дмитренко А.А визначає медіацію, як “структурований процес в межах якого сторони, за участю нейтрального, неупередженого посередника (медіатора), який об'єднує сторони конфлікту та полегшує комунікацію між ними, допомагаючи сторонам дійти згоди, яка задовольнить їх інтереси.”[29]

На даний момент поняття медіація визначено у ЗУ “Про медіацію” де воно визначається як позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт(спір)шляхом переговорів, а положення дії цього закону поширюється на цивільні, адміністративні, сімейні, господарські, трудові спори та кримінальні правопорушення.[17] Проте, враховуючи особливості кримінального провадження, слід визначити медіацію в кримінальному провадженні як добровільну, позасудову процедуру під час проведення якої підозрюваний, обвинувачений та потерпілий за участю третьої особи- медіатора намагаються врегулювати кримінально-правовий конфлікт шляхом переговорів і досягненням компромісу.[30,107] Також однією з характерних рис медіації у кримінальному процесі є своєрідне коло суб'єктів. Так з одного боку виступає підозрюваний або обвинувачений, котрий вчинив шкоду, а з іншого боку потерпілий, котрому була заподіяна шкода. Слід зазначити, що не усі конфлікти можна вирішити із застосуванням медіації. Тому,можемо говорити про наявність чітких критеріїв для проведення медіації у кримінальному процесі, які враховують особливості суб'єкта та об'єкта вчиненого кримінального правопорушення, його небезпекою для суспільства, а також точки зору сторін кримінального процесу.[13]

Такими критеріями є:

Добровільна згода як і підозрюваного або обвинуваченого так і потерпілого на проведення медіації

У випадку вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також окремих категорій кримінальних правопорушень медіацію проводити недоцільно

Оскільки чинне українське законодавство передбачає, що однією з підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є примирення винного з потерпілим, яке полягає у тому, що якщо особа вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, буде звільненою від кримінальної відповідальності якщо вона примирилась з потерпілим та відшкодувала завдану йому шкоду[9], а також застосування програм відновного правосуддя та передбаченої КПК можливості для укладення угоди про примирення, яка передбачає відшкодування шкоди потерпілому серед науковців ведуться дискусії стосовно того, чи слід вводити в дію інститут медіації в кримінальному процесі за наявності угоди про примирення між підозрюваним(обвинуваченим) та потерпілим. Частина науковців ототожнює ці поняття та вважає медіацію однією з складових інституту укладення угоди про примирення підозрюваного(обвинуваченого) з потерпілим, суть якої в кримінальному процесі полягає в тому, щоб примирити потерпілого з особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, досягти згоди між сторонами та усунути соціальні наслідки вчиненого правопорушення[15], проте серед науковців існують думки щодо виділення медіації як окремого інституту кримінального провадження, зважаючи на те, що медіація має ряд особливостей, які відрізняють її від укладення угоди про примирення підозрюваного/обвинуваченого з потерпілим.[48,276] Такими особливостями на думку деяких вчених є: Наявність незалежного та неупередженого посередника (медіатора), який допомагає сторонам в досягненні домовленості. Разом з тим, статті 469, 471, 473-476 КПК України не закріплюють необхідність обов'язкової участі медіатора при врегулюванні кримінально-правового конфлікту. Дійсно, частина 1 статті 469 КПК України містить положення, відповідно до якого домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).[9] Вимоги, які ставляться до змісту угоди про примирення та угоди за результатами медіації.

Так, на відміну від Закону України “Про медіацію”, яка закріплює загальні вимоги щодо змісту угоди за результатами медіації, законодавець у ст. 471 КПК України досить структурно та детально визначає всі складові такого процесуального документу.[9].

Проведення ж медіації у кримінальному провадженні може ґрунтуватися на двох видах нормативної основи

1) на основі норм КК України, зокрема ст. 45 «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям», ст. 46 «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим», ст. 66 «Обставини, які пом'якшують покарання», ст. 75 «Звільнення від відбування покарання з випробуванням», ст. 97 «Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру», ст. 105 «Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру”.[8]

На основі норм КПК України, зокрема глави 35 “Кримінальне провадження на підставі угод” та глави36 “Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.”[9]

На нашу думку було б доцільно запровадити медіацію під час звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, згідно з статтею 46 ККУ, оскільки її основними елементами є відшкодування шкоди винним потерпілим та добровільна згода потерпілого на дане примирення. При встановленні факту вимушеного примирення винного з потерпілим суддя не може звільнити винного від кримінальної відповідальності. Проте на практиці трапляються випадки, коли потерпілого примушують до примирення з винним, що прямо суперечить умовам статті 46 Кримінального кодексу. Щоб запобігти таким випадкам вважаємо за доцільне закріпити в КПК положення про застосування медіації для примирення винного з потерпілим з метою уникнення примушування потерпілого або винного до примирення без їхньої добровільної згоди.

Другим обов'язковим елементом примирення винного з потерпілим є відшкодування завданих правопорушенням збитків потерпілому або усунення заподіяної шкоди, котре здійснюється самим винним або інші особи за ініціативою самого винного.

Якщо потерпілий (або хоч один із потерпілих, якщо їх де­кілька) незадоволений відшкодуванням заподіяної йому моральної чи фізичної шкоди, а також матеріальних збитків, що виникли або можуть виникнути у зв'язку із зло­чинним посяганням на нього (навіть якщо вимоги потерпілого є завищеними і не відповідають матеріалам справи), то застосування ст. 46 КК є неприпустимим.

Застосування медіації як ефективного механізму відшкодування шкоди потерпілого надасть сторонам можливість максимально ефективно врегулювати наслідки вчиненого кримінального правопорушення, а також мінімізувати вплив державних органів на сторони конфлікту.



Висновки

Підсумовуючи вищевказане, можемо говорити про те що інститут відшкодування(компенсації) потерпілому шкоди, яка була завдана йому вчиненим кримінальним правопорушенням, є надзвичайно важливим, оскільки відшкодуванням шкоди ми маємо змогу мінімізувати наслідки вчиненого кримінального правопорушення. Також нами під час проведення наукового дослідження було досліджено поняття шкоди, та її видів- моральної, фізичної та матеріальної шкоди та визначено обставини, в яких вона розкривається.

Також нами було проаналізовано форми відшкодування матеріальної(моральної) шкоди та було визначено, що найбільш поширеною формою відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному процесі є цивільний позов. Було проаналізовано коло суб'єктів, котрі мають право на подання цивільного позову, визначено вимоги щодо змісту цивільного позову та його предмету і підстав подання, а також визначення цивільним позивачем розміру заподіяної шкоди, котру йому має відшкодувати особа, що вчинила кримінальне правопорушення.

У ході дослідження було проаналізовано роль та можливості застосування медіації як ефективного механізму відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному процесі, було визначено що на даний момент медіація у кримінальному процесі перебуває на початковій стадії свого розвитку, і не є врегульованою чинним КПК.

Також нами було запропоновано застосовувати медіацію як засіб примирення винного з потерпілим, котрий би допоміг досягти сторонам компромісу та мінімізувати вплив держави на їхнє прмирення.



Список використаних джерел

1. Апалькова І. С. Медіація в Сполучених Штатах Америки. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/21763/Апалькова%20І.%20С.%20Медіація%20в%20Сполучених%20Штатах%20Америки.pdf?sequence=1&isAllowed=y (дата звернення: 28.05.2023).

2. Васильєв В. Окремі питання визначення поняття моральної(немайнової) шкоди. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/4415/1/ОКРЕМІ%20ПИТАННЯ%20ВИЗНАЧЕННЯ%20ПОНЯТТЯ%20МОРАЛЬНОЇ.pdf (дата звернення: 28.05.2023).

3. Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 04.10.2019 р. у справі № N -613/1634/18. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/84751113?utm_source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_content=jl03 (дата звернення: 28.05.2023).

4. Вирок Подільського районного суду міста Києва від 19 січн.2022 р. Справа №758/1627/21. Провадження 1-кп/758/507/22. Єдиний державний реєстр судових рішень: [сайт]. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/102620008

5. Євхутич, І.М., Серкевич, І.Р. (2018) Цивільний позов у кримінальному процесі: доцільність та необхідність. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична, (Випуск 1), 250 - 258.

6. Керівні принципи № 13 для кращого виконання наявної Рекомендації щодо медіації в кримінальних справах: ухвал. Європейською комісією з ефективності правосуддя 07.12.2007.сайт. URL: https://www. viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/7864c99c46598282 c2257b4c0037c014/f8c093ad5cb7148bc2257d8d0 02488a0/$FILE/Керівні%20принципи%20№%20 13.pdf (дата звернення: 28.05.2023)

7. Кoнcтитуцiя Укрaїни вiд 28.06.1996 р. (iз змiнaми тa дoпoвненнями) // Вiдoмocтi Верхoвнoї Рaди Укрaїни. 1996. №30. Cт. 141.

8. Кримінальний кодекс України: від 05.04.2001 р. № 2341-III: станом на 28 квіт. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення: 28.05.2023).

9. Кримінальний процесуальний кодекс України: від 13.04.2012 р.№ 4561-VI: станом на 28 квіт. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 28.05.2023).

10. Кримінальний процес: навч. посібник / Ю.П. Аленін, Л.І. Аркуша [та ін.] ; НУ «Одеська юридична академія» - Одеса: Фенікс, 2020. 582 с.

11. Кримінальний процес: підручник / Р. І. Благута, Ю. В. Гуцуляк, О. М. Дуфенюк та ін.; за заг. ред. А. Я. Хитри, Р. М. Шехавцова, В. В. Луцика. Львів: ЛьвДУВС, 2019. Ч. 1. 532 с.

12. Кримінальний процес України: у питаннях і відповідях: навч. посіб. / авт. кол. ; за заг.ред. д-ра юрид. наук, доц. Т. Г. Фоміної. Харків: ХНУВС, 2021. 300 с.

13. Медіація у професійній діяльності юриста: підручник / авт. кол.: Т. Білик, Р. Гаврилюк, І. Городиський та ін.; заред. Н. Крестовської, Л. Романадзе. Одеса: Екологія, 2019. 456 с.

14. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України / За редакцією С. В. Ківалова та С. І. Кравченко. Одеса: Фенікс, 2020. 924 с.

15. Озерський І. В. Актуальні проблеми медіації в юрисдикційному процесі України: навч.посіб. / І. В. Озерський. Миколаїв: Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2020. 248 с.

16. Постанова ВС від 16.08.2021 у справі No 644/7193/17 (провадження No 51-2271км21) Єдиний державний реєстр судових рішень: [сайт]. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/99123678.

17. Про медіацію: Закон України від 16.11.2021 р. № 1875-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text (дата звернення: 29.05.2023).

18. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна”.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-89#Text (дата звернення: 29.05.2023).

19. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 р. № 1697-VII: станом на 31 берез. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text (дата звернення: 29.05.2023).

20. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/v0004700-95

21. Рекомендації CM/Rec(2018)8 Комітету Міністрів державам-членам стосовно відновного правосуддя у кримінальних справах: прийн. Комітетом Міністрів 03.10.2018 // Міністерство юстиції України: офіц. сайт. URL: https:// minjust.gov.ua/files/general/2019/07/22/201907 22145101-52.doc (дата звернення: 29.05.2023).

22. Рекомендація № R (99) 19 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Ради, які зацікавлені в організації медіації у кримінальних справах Рада Європи, Комітет Міністрів Ради Європи; Рекомендації, Міжнародний документ від 15 вересня 1999 року № R(99)19 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_828.

23. Симоненко З. В. Угода про примирення сторін в кримінальному провадженні як елемент відновного правосуддя / З. В. Симоненко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2014. Вип. 7. С. 220-223. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2014_7_55.

24. Соф'їн М. І. Процесуальна діяльність слідчого щодо забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2017. 317 с.

25. Татарин І. І. Забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, на досудовому розслідуванні: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Львів, 2015. 19 с.

26. Цивільний кодекс України: від 16.01.2003 р. № 435-IV: станом на 22 трав. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 28.05.2023)

27. Цивільний процесуальний кодекс: від 18.03.2004 р. № 1618-ІV: станом на 15 квіт. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (дата звернення: 28.05.2023).

28. Basic principles on the use of restorative justice programmes in criminal matters: ECOSOC Resolution 2002/12 // United Nations: сайт. URL: http://www.un.org/en/ecosoc/docs/2002/resoluti on%202002-12.pdf (дата звернення: 29.05.2023).

29. Dmitrenko A. A., Mazur M. R. The features of mediation in the criminal proceedings of Ukraine. Uzhhorod National University Herald. Series: Law. 2022. No. 67. P. 273-277. URL: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.67.52 (date of access: 28.05.2023).

30. Fomina, T. H. (2022). Mediation in criminal proceedings: novelties of legislation and prospects for its improvement. Law and Safety, 84(1), 104-114.URL: https://doi.org/10.32631/pb.2022.1.11

Размещено на Allbest.ru

...