Інформаційна безпека суспільства від загроз організованої злочинності

Размещено на http://allbest.ru

Інформаційна безпека суспільства від загроз організованої злочинності

Шульженко Надія Володимирівна Шульженко Надія Володимирівна, кандидатка юридичних наук, доцентка, старша наукова співробітниця відділу дослідження проблем кримінального права Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса Національної академії правових наук України, асистентка кафедри кримінального права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Анотація

Організована злочинність є загрозою національній безпеці України, при цьому впливаючи не лише на національні інтереси нашої держави, а й безпосередню становлячи загрозу міжнародній, набуваючи транснаціонального характеру. Зазначимо, що основні проблеми було закріплено у «Стратегії боротьби із злочинністю», схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 р. №2 1126-р., де зазнається, що в умовах збройної агресії проти України та намагання створити терористичні організації в державі організована злочинність становить пряму загрозу для національної безпеки.

Підвищення рівня тяжких та особливо тяжких злочинів, які вчинено у складі організованих груп і злочинних організацій, зокрема із застосуванням вогнепальної зброї, установлення корумпованих відносин між посадовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування та криміналітетом, використання неконкурентних методів у фінансово-господарській діяльності підприємств негативно впливає на економічне зростання та пов'язаний з ним суспільний розвиток України. Організована злочинність є інструментом, що використовується спецслужбами іноземних держав для дестабілізації ситуації в Україні та завдання шкоди національній безпеці. Відсутність системного підходу до ведення боротьби з організованою злочинністю, неналежний рівень взаємодії правоохоронних органів у відповідній сфері, застаріле та розбалансоване нормативно-правове забезпечення з питань боротьби з організованою злочинністю, недосконалість процедури моніторингу криміногенної ситуації, відсутність консолідованої об'єктивної методології оцінки загроз організованої злочинності, використання застарілих форм і методів боротьби з таким явищем призводить до загострення проблем, пов'язаних з організованою злочинністю, та низького рівня ефективності боротьби з нею [1]. Все це свідчить про актуальність обраної проблеми для розгляду.

Ключові слова: інформаційна безпека; інформаційна безпека України; організована злочинність; злочинні об'єднання; стійкі злочинні об'єднання.

Abstract

Information security of society against organized crime threats

Organized crime is a threat to the national security of Ukraine, while affecting not only the national interests of our state, but also directly posing an international threat, acquiring a transnational character. We note that the main problems were fixed in the "Strategy to fight crime", approved by the order of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated September 16, 2020 N° 1126, which states that in the conditions of armed aggression against Ukraine and attempts to create terrorist organizations in the state organized crime poses a direct threat to national security.

An increase in the level of serious and especially serious crimes committed as part of organized groups and criminal organizations, in particular with the use of firearms, the establishment of corrupt relations between officials of state authorities, local selfgovernment bodies and crime, the use of non-competitive methods in the financial and economic activities of enterprises negatively affects economic growth and the related social development of Ukraine. Organized crime is a tool used by the special services of foreign countries to destabilize the situation in Ukraine and harm national security.

The lack of a systematic approach to the fight against organized crime, the inadequate level of cooperation of law enforcement agencies in the relevant field, the outdated and unbalanced legal framework for the fight against organized crime, the imperfection of the procedure for monitoring the criminogenic situation, the lack of a consolidated objective methodology for assessing the threats of organized crime, the use of outdated forms and methods of combating such a phenomenon leads to the aggravation of problems related to organized crime and the low level of effectiveness in combating it [1]. All this indicates the relevance of the chosen problem for consideration.

Keywords: information security; information security of Ukraine; organized crime; criminal associations; stable criminal associations.

Вступ

Постановка проблеми. З огляду на стан поширення організованої злочинності, складне безпекове середовище навколо України та криміногенну ситуацію всередині держави організація системної боротьби з організованою злочинністю повинна стати одним із пріоритетних завдань державної політики та потребує вжиття дієвих скоординованих міжвідомчих заходів і поглиблення міжнародного співробітництва [1]. Організована злочинність набуває ознак глобальної проблеми і потребує негайного вирішення. криміногенний злочинність безпека корумпований

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на значну кількість публікацій з питань організованої злочинності загалом, а також її окремих аспектів, які стосуються безпосередньо діяльності злочинних об'єднань, проте не виокремлено єдиного підходу щодо вирішення цієї проблеми. Зазначимо, що зростання рівня злочинності в Україні може бути стабілізовано поєднанням законодавчих, організаційних заходів та наукових розробок. Одним з основних завдань, які повинна вирішувати наука у вказаному напрямі - актуалізація наукового і методичного забезпечення боротьби зі злочинністю, підвищення її результативності шляхом впровадження у діяльність правоохоронних органів найновіших наукових досліджень і передового досвіду [2, с. 6].

Мета статті - дослідження особливостей інформаційної безпеки від загроз організованої злочинності в Україні.

Виклад основного матеріалу

Згідно з ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу [3]. Також заслуговує увагу той факт, що відповідно до Закону України (далі - ЗУ) «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 р. № 2469-УШ у ч. 4 ст. 3 державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки України тощо. У п. 9 ст. 1 національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз [4].

Кримінально-правова політика забезпечення інформаційного суспільства від суспільно небезпечних посягань на суспільні відносини, які здійснюються з використанням дистанційних комунікацій, повинна спрямовуватися на досягнення обраної мети - забезпечення стану інформаційної безпеки.

З позицій кримінально-правової політики, інформаційна безпека повинна характеризуватися як стан захищеності дистанційних комунікацій, з використанням яких здійснюються суспільні відносини у інформаційного суспільства, а також інформаційного простору, інформаційної інфраструктури та суспільної свідомості від суспільно небезпечних діянь. До кола таких діянь слід відносити загрози національній безпеці в інформаційній сфері [5, с. 19].

Глобалізація сучасного інформаційного простору призводить до послаблення інформаційного суверенітету держави, а рівень розвитку та безпека інформаційного простору впливають на стан безпеки будь-якої держави взагалі.

Саме тому, одним із напрямів міжнародної діяльності в інформаційній сфері є формування та удосконалення системи заходів міжнародної інформаційної безпеки.

Враховуючи масштаби глобального інформаційного виклику, неможливість вирішення зазначених проблем зусиллями однієї або навіть декількох держав, слід усвідомити необхідність розвитку міждержавного співробітництва в сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки [6, с. 284].

Розглядаючи інформаційну безпеку як основу національної безпеки, зазначимо, що у п. 1 Стратегії забезпечення державної безпеки, затвердженої Указом Президента від 16.02.2022 р. № 56/2022, - стратегія забезпечення державної безпеки визначає реальні й потенційні загрози державній безпеці України, напрями та завдання державної політики у сфері державної безпеки, є основою для планування і реалізації політики у сфері державної безпеки та відповідно до п. 4 стратегія ґрунтується на засадах: ..дотримання норм міжнародного права, участі в інтересах України в міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних системах та механізмах міжнародної колективної безпеки, протидії тероризму і його фінансуванню, транснаціональній організованій злочинності [7].

Також, Радою Національної безпеки і оборони України було прийнято рішення «Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану» від 18 березня 2022 року, де вказано, що ураховуючи пряму військову агресію з боку Російської Федерації, активне поширення державою-агресором дезінформації, викривлення відомостей, а також виправдовування або заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, з метою донесення правди про війну, забезпечення єдиної інформаційної політики в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року вирішила установити, що в умовах воєнного стану реалізація єдиної інформаційної політики є пріоритетним питанням національної безпеки, забезпечення якої реалізується шляхом об'єднання усіх загальнонаціональних телеканалів, програмне наповнення яких складається переважно з інформаційних та/або інформаційно-аналітичних передач на єдиній інформаційній платформі стратегічної комунікації - цілодобовому інформаційному марафоні «Єдині новини #иаразом» [8].

Варто зазначити, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 року було створено Центр протидії дезінформації. Центр забезпечує здійснення заходів щодо протидії поточним і прогнозованим загрозам національній безпеці та національним інтересам України в інформаційній сфері, забезпечення інформаційної безпеки України, виявлення та протидії дезінформації, ефективної протидії пропаганді, деструктивним інформаційним впливам і кампаніям, запобігання спробам маніпулювання громадською думкою.

У своїй діяльності висвітлює тенденції з інформування стану військової справи, ОПК, боротьби зі злочинністю та корупцією, зовнішньої та внутрішньої політики, економіки, об'єктів критичної інфраструктури, екології, охорони здоров'я, соціальної сфери, формування суспільної свідомості, науково-технологічного напряму тощо. Основна увага зосереджена на протидії поширенню неправдивої інформації та боротьбі з інформаційним тероризмом [9].

Виходячи із вищевикладеного, одним із пріоритетних напрямів забезпечення національної безпеки є забезпечення інформаційної безпеки, більше того основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці визнається саме організована злочинність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 № 3341 -XII під організованою злочинністю в цьому Законі розуміється сукупність кримінальних правопорушень, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань. У ст. 6 зазначено, що основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є: створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва у цій сфері; виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй; запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі; запобігання виникненню організованих злочинних угруповань; виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності; забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі; запобігання встановленню корумпованих зв'язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність; протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об'єднань громадян і засобів масової інформації; запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб'єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів [10].

У ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 № 3341 -XII види та ознаки цих кримінальних правопорушень, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі кримінальні правопорушення, встановлюються Кримінальним кодексом України [10].

Проаналізувавши Кримінальний кодекс України (далі - КК України), можемо виділити такі види організованої злочинності:

1) організована група,

2) злочинна організація,

3) банда,

4) терористична група чи терористична організація,

5) не передбачене законом воєнізоване або збройне формування,

6) транснаціональні організації (ч. 5 ст. 143 КК України),

7) організована група, створена у виправній установі з метою тероризування засуджених або нападів на адміністрацію (ст. 392 КК України).

Зазначимо, що на міжнародному рівні визнано, що організована злочинність створює пряму загрозу національній і міжнародній безпеці й стабільності, та веде масивну атаку проти політичної та законодавчої влади, і як наслідок, приводить до загрози державності. Злочинність, особливо її організовані форми, негативно впливає на міждержавні відносини, порушує нормальне функціонування соціальних та економічних інститутів, підриває довіру до демократичних процесів [11, с. 434]. Були прийняті декілька десятків міжнародних договорів про боротьбу зі злочинністю, вони не містять обмежень щодо застосування їх у боротьбі з організованою злочинністю. Це стосується як універсальних, так і регіональних правових актів.

Висновки

Зазначимо, що організована злочинність є однією із основних проблем для нашої держави, її вирішення потребує негайного реагування.

Література

1. «Стратегія боротьби із злочинністю», схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 р. № 1126-р. ЦКК https://zakoarada.gov.ua/laws/show/1126-2020-р#Text

2. Чаплинський К.О., Мінка П.Я. Розслідування злочинів, вчинених злочинними угрупованнями: Навчальний посібник. Дніпропетровський гуманітарний університет, 2009. 225 с.

3. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254к/96-вр#Text

4. Закон України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 р. № 2469^111. иКЬ: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2469-19#Text

5. Савінова Н. А. Кримінально-правова політика забезпечення інформаційного суспільства в Україні. Автореферат на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально- виконавче право. - Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України, Львів, 2013. 42 с.

6. Войціховський А.В. Інформаційна безпека як складова національної безпеки (міжнародний і зарубіжний досвід). Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «ПРАВО». Вип. 29, 2020 р. с. 281-288

7. Стратегії забезпечення державної безпеки, затвердженої Указом Президента від 16.02.2022 р. № 56/2022. ЦКЬ: https://www.president.gov.ua/documents/562022-41377

8. Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану» від 18 березня 2022 року. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/n0004525-22#Text

9. Центр протидії дезінформації при РНБО України. URL: https://cpd.gov.ua/ documents/про-центр/

10. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 N° 3341-XII. Електронний ресурс: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/3341-12#T ext

11. Філяніна Л.А. Міжнародний досвід запобігання і боротьби з організованою злочинністю. Юридичний науковий електронний журнал. № 6/2019. с. 434-436.

References

1. «Strategiya borotbi iz zlochinnistyu», shvalena rozporyadzhennyam Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 16 veresnya 2020 r. № 1126-r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1126-2020-r#Text

2. Chaplinskij K.O., Minka P.Ya. Rozsliduvannya zlochiniv, vchinenih zlochinnimi ugrupovannyami: Navchalnij posibnik. Dnipropetrovskij gumanitarnij universitet, 2009. 225 s.

3. Konstituciya Ukrayini vid 28.06.1996 № 254k/96-VR. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254k/96-vr#Text

4. Zakon Ukrayini «Pro nacionalnu bezpeku Ukrayini» vid 21.06.2018 r. № 2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text

5. Savinova N. A. Kriminalno-pravova politika zabezpechennya informacijnogo suspilstva v Ukrayini. Avtoreferat na zdobuttya naukovogo stupenya doktora yuridichnih nauk za specialnistyu 12.00.08 - kriminalne pravo ta kriminologiya; kriminalno- vikonavche pravo. - Lvivskij derzhavnij universitet vnutrishnih sprav MVS Ukrayini, Lviv, 2013. 42 s.

6. Vojcihovskij A.V. Informacijna bezpeka yak skladova nacionalnoyi bezpeki (mizhnarodnij i zarubizhnij dosvid). Visnik Harkivskogo nacionalnogo universitetu imeni V.N. Karazina. Seriya «PRAVO». Vip. 29, 2020 r. s. 281-288

7. Strategiyi zabezpechennya derzhavnoyi bezpeki, zatverdzhenoyi Ukazom Prezidenta vid 16.02.2022 r. № 56/2022. URL: https://www.president.gov.ua/documents/562022-41377

8. Rishennya Radi nacionalnoyi bezpeki i oboroni Ukrayini «Shodo realizaciyi yedinoyi informacijnoyi politiki v umovah voyennogo stanu» vid 18 bereznya 2022 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0004525-22#Text

9. Centr protidiyi dezinformaciyi pri RNBO Ukrayini. URL: https://cpd.gov.ua/documents/ pro-centr/

10. Zakon Ukrayini «Pro organizacijno-pravovi osnovi borotbi z organizovanoyu zlochinnistyu» vid 30.06.1993 № 3341-XII. Elektronnij resurs: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/3341-12#T ext

11. Filyanina L.A. Mizhnarodnij dosvid zapobigannya i borotbi z organizovanoyu zlochinnistyu. Yuridichnij naukovij elektronnij zhurnal. № 6/2019. s. 434-436.

Размещено на Allbest.ru