Міжнародно-правові питання у період військового конфлікту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра міжнародних відносин та права

Національний університет «Одеська політехніка»

Міжнародно-правові питання у період військового конфлікту в Україні

Кудлай Ірина Володимирівна старший викладач

Бабіна Валентина Олександрівна доцент



Анотація

24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. Російська Федерація активізувала війська біля українського кордону в Білорусі та Росії. Використовуючи відверту брехню, порушуючи міжнародні норми, російська армія знищує мирне населення та інфраструктуру нашої держави Україна. Російські війська використовують крилаті ракети, снаряди, некеровані бомби. Вони щодня вбивають мирних людей, дітей, жінок. Багато українських міст окуповані та зруйновані.

Від початку війни загинули тисячі мирних жителів. Відвертий геноцид на окупованих територіях набуває свого цинізму та злу. Ворог свідомо веде війну. Росія використовує зброю, заборонену Женевською конвенцією. Путін розпочав війну проти народу України. Все, чого хоче росія, -- це позбавити нашу країну незалежності і перетворити Україну на рабський придаток росії. Росіяни хочуть знищити нашу багатовікову історію. Привласнити здобутки та культуру величної Київської Русі. Тому мета кожного українця - протистояти і допомогти нашим захисникам знищити російських окупантів. Разом із військовими, волонтерами та благодійниками ми повинні відстоювати свободу та незалежність нашої держави.

Розпочавши військову агресію проти України, росія порушила основоположні норми та принципи міжнародного права, двосторонніх та багатосторонніх угод. Практика судових органів, а також договірних органів є важливим джерелом тлумачення та має основне значення для розвитку системи. Однак, правильне застосування норм і, що найважливіше, забезпечення адекватного захисту населенню, що перебуває під загрозою, вимагають ясного розуміння, яким чином ці різні норми взаємодіють між собою і яким чином вони виконують і взаємодоповнюють одна одну, для забезпечення якомога вищого стандарту захисту.

Активна участь недержавних акторів у сучасних регіональних війнах і воєнних конфліктах породжує ще одну їх особливість. Вони досить складно піддаються врегулюванню традиційними засобами дипломатії, до яких належать офіційні переговори і посередницькі процедури. Пояснюється це широким колом проблем, що впливають на перебіг цього зазвичай досить тривалого процесу.

В статті також підкреслюється, що у міжнародного права права людини та міжнародного гуманітарного права є спільна мета - забезпечити гідність всіх осіб та гуманне до них ставлення.

Ключові слова: Україна, росія, міжнародні відносини, конфлікт, війна, збройний конфлікт, міжнародне гуманітарне право, міжнародне право прав людини, міжнародні організації.



Kudlai Iryna Volodymyrivna Senior lecturer of the department "International Relations and Law" of the National University "Odessa Polytechnic", Odessa

Babina Valentyna Oleksandrivna Candidate of Political Science, Associate Professor of the Department "International Relations and Law" of the National University "Odessa Polytechnic", Odessa

INTERNATIONAL LEGAL ISSUES DURING THE MILITARY CONFLICT IN UKRAINE

Abstract

On February 24, 2022, a full-scale invasion of Russian troops into Ukraine began. The Russian Federation has activated troops near the Ukrainian border in Belarus and Russia. Using outright lies, violating international norms, the Russian army destroys the civilian population and the infrastructure of our state Ukraine. Russian troops use cruise missiles, shells, unguided bombs. They kill civilians, children, women every day. Many Ukrainian cities are occupied and destroyed.

Thousands of civilians have died since the beginning of the war. Outright genocide in the occupied territories acquires its own cynicism and evil. The enemy is deliberately waging war. Russia uses weapons prohibited by the Geneva Convention. Putin started a war against the people of Ukraine. All that Russia wants is to deprive our country of its independence and turn Ukraine into a slave appendage of Russia. The Russians want to destroy our centuries-old history. To appropriate the gains and culture of the great Kyivan Rus. Therefore, the goal of every Ukrainian is to resist and help our defenders destroy the Russian invaders. Together with the military, volunteers and benefactors, we must defend the freedom and independence of our state.

By launching military aggression against Ukraine, Russia violated the fundamental norms and principles of international law, bilateral and multilateral agreements. The practice of judicial bodies, as well as contractual bodies, is an important source of interpretation and is of fundamental importance for the development of the system. However, the correct application of the norms and, most importantly, the provision of adequate protection to the population at risk, require a clear understanding of how these different norms interact with each other and how they complement and complement each other, to ensure the highest possible standard of protection.

The active participation of non-state actors in modern regional wars and military conflicts gives rise to another feature of them. They are quite difficult to settle by traditional means of diplomacy, which include official negotiations and mediation procedures. This is explained by a wide range of problems affecting the course of this usually rather long process.

The article also emphasizes that international human rights law and international humanitarian law have a common goal - to ensure the dignity of all persons and their humane treatment.

Keywords: Ukraine, russia, international relations, conflict, war, armed conflict, international humanitarian law, international human rights law, international organizations.



Вступ

Постановка проблеми. Загальносвітовою тенденцією в умовах посилення глобалізації є перетворення регіональних політичних конфліктів на глобальні, саме вони чинять значний вплив на розстановку сил та перерозподіл сфер впливу на міжнародній арені.

Зусилля, прикладені міжнародними організаціями системи ООН для вирішення міжнародних конфліктів, широко відомі і схвалені міжнародною громадськістю.

Міжнародний конфлікт - це пряме або непряме зіткнення інтересів двох або більше сторін (держав, груп держав, народів, політичних рухів) на основі існуючих між ними протиріч [14]. Так само конфлікт може бути визначений як серйозна розбіжність у формі зіткнення.

Врегулювання конфлікту - це стратегія процедурного рішення цього конфлікту, спрямована на досягнення компромісу, який дозволить сторонам прийти до деяких початковим цілям [14]. Дозвіл міжнародного конфлікту - це стратегія, яка спрямована на усунення основних протиріч і прийняття рішення, вигідного для всіх учасників конфлікту [14].

Найчастіше, оцінюючи збройні протистояння, використовуються такі поняття як «війна», «збройний конфлікт», «збройний конфлікт міжнародного характеру», «збройний конфлікт не міжнародного (внутрішнього) характеру» та ін. Історично першим видом збройних конфліктів була війна. Процес осмислення таких складних соціально-політичних явищ триває вже не одну сотню років.

Тому надання чіткої правової оцінки збройним протистоянням є невід'ємним елементом, що займає домінуюче значення у процесі виявлення та застосування норм міжнародного гуманітарного права. Актуальність даної теми лежить в площині не лише теоретичних підходів та дискусій, а і практичних дій. Підсилює актуальність теми, події на теренах нашої держави, яка знаходиться в умовах збройного протистояння.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Найбільший внесок у розроблення теорії конфлікту зробили Арістотель, Т. Гоббс, Н. Макіавеллі, Д. Віко, А. Токвіль, К. Маркс, М. Вебер. Ця тема є також визначальною у наукових працях В. Парето, Е. Дюркгейма, Т. Парсонса, Р. Дарендорфа.

Конфлікт, за Л. Козером, це боротьба за цінності і претензії на певний соціальний статус, владу і ресурси, у якій метою сторін, що конфліктують, є нейтралізація суперника, заподіяння йому суттєвої шкоди або й взагалі його знищення [17, с. 8].

Проблему політичних конфліктів досліджували у своїх роботах К. Боулдінг, Л. Герасіна, Р. Дарендорф, А. Донцов, Е. Дюркгейм, Д. Дьюї, Запрудський, А. Г. Зіммель, Ю. Ершов, Л. Козер, О. Картунов, В. Парето, О. Маруховська, Р. Макк, В. Мерлин, Е. Мейо, В. Полозова, Перебенесюк, Т. Парсонс, М. Панова, Ф. Рудич, В. Сперанский, Г. Соотл, Р. Снайдер, Х. Таузард та ін.

Зазначена проблематика відображена у працях відомих дослідників, науковців, юристів таких як: М. О. Акімов, І. Н. Арцибасов, А. П. Ладиненко, Л. Оппенгейм, М. В. Остроухов, В. М. Репецький, А. І. Рижов, Є. Л. Стрельцов, Steward G. Games та ін.

Мета статті - полягає у визначенні впливу конфлікту між Україною та країною агресором і терористом росією на перебіг політичних процесів світу, а також вплив міжнародних організацій, гуманітарного права та провідних країн світу на ситуацію, що склалася на території України.



Викладання основного матеріалу

Без найменшого виправдання володимир путін наказав про напад на Україну, мирну, суверенну державу, яка, як і російська федерація, є незалежною на протязі тридцяти років. Танки та війська з росії, анексованого росією Криму та її союзника Білорусії, відразу ж атакували аеропорти та військові штаби. Міста зазнали бомбардування, громади зруйновані, мільйони українців залишили свої будинки. Незважаючи на це, росія забороняє використання термінів «війна» та «вторгнення», та загрожує ув'язненням журналістам, які їх використовують. За словами президента путіна, це спеціальна військова операція.

Багато його аргументів на користь війни були невірними або ірраціональними. Він заявив, що його мета полягала в тому, щоб демілітаризувати та денацифікувати Україну, а також захистити тих, хто зазнав залякування та геноциду. В Україні, яка є чинною демократією, керованою президентом-євреєм, не було жодного геноциду.

Агресія путіна є явною і безпосередньою загрозою безпеці та процвітанню США та Європи. Путінська агресія - це кампанія з рисами геноциду, спрямована на стирання з землі суверенної України та викорінення культурної та національної ідентичності українців. Якщо росія переможе, то наступними можуть стати інші країни регіону, у тому числі союзники по НАТО. Українці справедливо захищають свій суверенітет, свободу та незалежність, а також принципи, що закріплені у Статуті Організації Об'єднаних Націй та Гельсінському Заключному акті, у тому числі про те, що кордони не можуть бути змінені силою. В інтересах США, НАТО та інших партнерів підтримати Україну у захисті її права на існування та допомогти українцям перемогти російську агресію. У їхніх інтересах також відновити принципи поваги до національного суверенітету, територіальної цілісності та міжнародно визнаних кордонів -- принципи, які широко визнаються в усьому світі як такі, що мають вирішальне значення для міжнародного миру та безпеки.

Найбільш часто термін «конфлікт» вживається в поєднанні з визначенням «озброєний», позначаючи одне з основних понять міжнародного гуманітарного права [4]. Міжнародний Комітет Червоного Хреста дав визначення поняття «міжнародний збройний конфлікт» у коментарі до Женевських конвенцій 1949 як "будь-яке протиріччя, що виникає між двома державами яке веде до вторгнення збройних сил, навіть якщо одна зі сторін заперечує стан війни. Тривалість конфлікту і кількість жертв не мають значення" [5]. Протокол N1 1977 [6] додає, що міжнародний збройний конфлікт включає війни за національне визволення чи самовизначення. За суб'єктним складом учасників збройні конфлікти діляться на міжнародні та внутрішні, розрізнення яких є досить складним і широко досліджуваним питанням міжнародного права.

Ґрунтуючись на сучасних дослідженнях зарубіжних та вітчизняних вчених встановлено, що під політичним конфліктом розуміється зіткнення суб'єктів політики у їх взаємному прагненні реалізувати свої інтереси й цілі, пов'язані, перш за все, з отриманням влади чи політичного статусу в суспільстві.

Українська влада кваліфікує дії росії як акт прямої агресії та закликає усю міжнародну спільноту визнати факт агресії.

Дійсно, в ситуації де сторонами конфлікту є російська федерація та Україна, то тут неминуча кваліфікація як міжнародний збройний конфлікт де росія обстрілює нашу територію за допомогою своїх збройних сил та здійснює або ж «загальний», або ж «прицільний» контроль над антиукраїнськими збройними групировками. На ці взаємодії поширюється право міжнародних збройних конфліктів.

Споконвіку у воєн були правила. Але лише у 1864 році вони вперше були записані на папері. Перша Женевська конвенція стала документом, з якого розпочалася історія міжнародного гуманітарного права (МГП), що обмежує жорстокість війни.

Ведення війни - явище, що постійно змінюється, і, відповідно, міжнародне право прав людини та міжнародне гуманітарне право необхідно постійно адаптувати, щоб запобігти пробілам у захисті, який вони забезпечують [8]. Зміни у праві випливають, головним чином, із практики різних органів, які здійснюють контроль за правильним функціонуванням системи.

Термін «війна» і «воюючі сторони» були закріплені в Гаазькій конвенції 1907 року. В другій половині ХХ століття відбувається відмова від поняття «війна» в його первісному розумінні. Замість терміну «війна» починають використовувати термін «збройний конфлікт». Відповідно до визначення, запропонованого Міжнародним комітетом Червоного хреста, збройний конфлікт - це збройне протистояння, що відбувається між державами, або тривале збройне протистояння між урядовою владою та організованими збройними угрупуваннями, або ж лише між організованими збройними угрупуваннями. Юридичні можливості врегулювання збройних конфліктів засобами багатосторонніх інституційних механізмів, зокрема ЄС, ОБСЄ та універсальної міжнародної організації ООН, базуються на де-юре положеннях двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, конвенцій, Статуту ООН, Ради Європи. Слід зазначити, що ст. 38 Статутом Міжнародного суду ООН встановлено перелік тих джерел міжнародного права, які застосовуються судом при розгляді справ [2]. Це міжнародні договори (загальні і спеціальні), міжнародні звичаї, загальні принципи, які визнані цивілізованими націями, судові прецеденти і доктрини. Норми міжнародного права, що регламентують ведення військових дій, було кодифіковано в двох Гаазьких конвенціях світу в 1899 і 1907 рр. Ці норми в міжнародному гуманітарному праві отримали назву «право Гааги». У 1949 р. в Женеві було прийнято чотири конвенції про захист жертв війни. Норми цих конвенцій, а також двох додаткових протоколів до них 1977 р. у міжнародному гуманітарному праві отримали назву «право Женеви» [3].

Міжнародне гуманітарне право - це комплекс норм, метою яких є пом'якшення наслідків збройних конфліктів. Воно захищає тих, хто не беруть участь або перестав брати участь у військових діях та обмежує вибір засобів та методів ведення війни [14].

МГП захищає різних осіб та об'єкти в ході збройних конфліктів. Женевські конвенції та Додаткові протоколи до них захищають хворих, поранених та потерпілих аварію кораблів осіб, які не беруть участі у військових діях, військовополонених та інших ув'язнених, цивільних осіб та цивільні об'єкти. Вдавшись до військової агресії проти України, росія порушила основоположні норми та принципи міжнародного права, закріплені, зокрема, у: Статуті ООН (1945); Гельсінському заключному акті (1975 р.); Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН (1970 р.); Резолюції ГА ООН про «Визначення агресії» (1974); Декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету (1965); Декларації про неприпустимість втручання та втручання у внутрішні справи держав (1981); Декларації про підвищення ефективності принципу утримання від загрози силою або її застосування у міжнародних відносинах (1987).

Росія також порушила низку двосторонніх та багатосторонніх угод, а саме: Будапештський меморандум щодо гарантій безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (1994); Угоду про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією (1997); Угоду між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон (2003); Угоду між Україною та Російською Федерацією про співпрацю у використанні Азовського моря та Керченської протоки (2003); Угоду між Україною та Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Росії в Україні (1999).

Громадянські особи - основні жертви порушень міжнародного гуманітарного права у конфліктах. Сучасні конфлікти породжують труднощі дотримання МГП у низці областей, як-от новітні технології і класифікація конфліктів. Ми повинні зрозуміти та усунути ці труднощі, щоб МГП зберегло свою захисну функцію.

Усі держави та інші сторони у збройних конфліктах зобов'язані за будь- яких обставин дотримуватися МГП та забезпечувати його дотримання. Вони повинні використовувати свій вплив для запобігання та припинення порушень МГП та не допускати таких порушень з боку інших учасників конфлікту.

За останні десятиліття збройні конфлікти забрали життя мільйонів цивільних осіб. Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини стали поширеною практикою у багатьох збройних конфліктах. У певних умовах деякі з цих порушень можна навіть кваліфікувати як акти геноциду, військові злочини чи злочини проти людяності.

Останні 20 років уряди, бунтівники, політики, дипломати, активісти, учасники демонстрацій та журналісти посилаються на міжнародне гуманітарне право та права людини у зв'язку із збройними конфліктами. На ці види права регулярно посилаються у резолюціях Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй, у дискусіях у Раді з прав людини Організації Об'єднаних Націй, у політичних виступах опозиційних рухів, у доповідях неурядових організацій (НУО), у рамках підготовки військовослужбовців та під час дипломатичних переговорів.

Якщо раніше під час війни між державами застосовувалося лише міжнародне гуманітарне право (МГП), а міжнародне право прав людини (МППЛ) - ні, адже воно створювалося здебільшого для захисту людей у мирний час, то сьогодні відбувається все більше взаємопроникнення МГП і МППЛ. Норми останнього все частіше застосовуються під час збройних конфліктів, а регіональні суди з прав людини все більше звертаються до правил ведення збройних конфліктів при оцінці того, чи мало місце порушення норм МППЛ.

У сучасній науці міжнародного права вже давно існує думка, що МГП і МППЛ є комплементарними, тобто доповнюючими одне одного. Нещодавно ця позиція була закріплена у Загальному Коментарі № 36 (2018), прийнятому Комітетом з Прав Людини ООН до ст. 6 МПГПП щодо права на життя.

Міжнародне право прав людини та міжнародне гуманітарне право є важливими чинниками для багатьох воєначальників, яким надають на місцях консультаційну допомогу юристи. І нарешті, на ці норми часто посилаються адвокати захисту та обвинувачі у міжнародних та - у поки що обмеженому масштабі - національних судах, де вони є основою для чітко аргументованих вироків [11].

Протягом багатьох років Генеральна Асамблея, Комісія з прав людини, а останнім часом і Рада з прав людини зазначали, що в ситуаціях збройних конфліктів на сторонах конфлікту лежать зобов'язання, що мають юридичну силу, щодо прав осіб, які зачіпаються конфліктом. Хоча сфери дії міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права різні, вони надають цілу низку гарантій захисту осіб у збройних конфліктах, чи то цивільних осіб, осіб, які більше не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, чи активних учасників конфлікту. Дійсно, як це визнали, зокрема, міжнародні та регіональні суди, а також органи Організації Об'єднаних Націй, договірні органи та спеціальні правозахисні процедури, і те, й інше склепіння правових норм застосовуються до ситуацій збройного конфлікту та забезпечують додатковий та взаємозміцнюючий захист.

Хоча Росія є постійним членом Ради Безпеки ООН, її вторгнення в Україну є порушенням гуманітарного права, особливо щодо актів агресії та військових злочинів. Відповідно до статті 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС), акт агресії визначається як «застосування державою збройної сили проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави».

Хоча ні росія, ні Україна не є державами-учасницями Римського статуту, його юрисдикція, як і раніше, поширюється на обидві країни відповідно до статті 12 Статуту. Відповідно до статті 12, держава, яка не є членом, може ухвалити рішення суду з конкретного питання, що Україна вже зробила двічі.

Таким чином, порушення росією цього статуту може призвести до юридичних наслідків у МКС. Крім того, можна вважати, що росія порушує право збройних конфліктів, також відоме як міжнародне гуманітарне право. У Законі про збройні конфлікти йдеться про те, що під час війни військові повинні гарантувати дотримання гуманітарних цінностей, такі як безпека цивільних осіб. Жодна територіальна вигода не може бути виправдана загрозою чи застосуванням сили. Світ стурбований повідомленнями про удари по цивільних об'єктах, таких як будинки, школи та лікарні, а також про загибель цивільних осіб, у тому числі жінок, людей похилого віку, інвалідів та дітей.

Зіткнувшись з українською опозицією, російська влада перевела ядерну зброю в режим готовності. Росіяни погрожують напасти на українські гідроелектростанції та атомні електростанції. Вони обстрілюють паливні склади. З початку нинішнього втручання та збройної агресії росії проти України збройні сили російської федерації бомбардували нафтопереробні заводи, викликаючи катастрофічні пожежі та забруднення повітря.

Екологічні наслідки таких дій будуть катастрофічними. Поряд з військовою та екологічною, світ може зіткнутися і з соціальною кризою.

Визнаючи, що військові операції Росії на суверенній землі України є безпрецедентними в Європі і для захисту цього покоління від лих війни потрібні негайні дії. Збройні сили російської федерації навмисне перешкоджали доступу гуманітарної допомоги до нужденних. Загроза дефіциту продовольства, оскільки українське зерно, олія та інші сільськогосподарські продукти є важливою та неодмінною складовою закупівель у деяких країнах. Це реальна загроза гуманітарної катастрофи, яку непросто вирішити.

Україна є щитом Європи від російської агресії. Мирна, демократична країна з цивілізованим курсом розвитку. Зараз вона захищає демократичні цінності, і від результатів цієї боротьби залежить майбутнє всього цивілізованого світу.

Наслідки війни можуть бути катастрофічними для економіки та безпеки багатьох сусідніх країн.

Вже, за офіційними даними, кількість українських біженців перевищила 6 мільйонів.

Військова агресія -- лише один із елементів гібридної війни росії проти України. Інші елементи включають:

1) пропаганда, заснована на брехні та фальсифікаціях; 2) торговельно- економічний тиск; 3) енергетична блокада; 4) терор та залякування громадян України; 5) кібератаки; 6) рішуче заперечення самого факту війни проти України, незважаючи на наявність великої кількості незаперечних доказів;

7) використання проросійських сил та держав-сателітів у своїх інтересах;

8) звинувачення іншої сторони у своїх злочинах [10].

Окуповані території перетворилися на територію страху та терору, окупаційна влада вживає репресивних заходів, вдаючись до систематичних та масових порушень прав людини та основних свобод.

Російську агресію можна зупинити лише посиливши тиск на владу. Політичні та економічні санкції були введені проти росії у відповідь на її агресію проти України, тому єдиною причиною їх скасування може бути припинення військової агресії росії проти України та відновлення суверенітету та територіальної цілісності України. За інших обставин росія продовжить свою агресію, поширивши її на інші держави регіону.

Звісно, українці самі мають визначити свої пріоритети, а їхні прихильники максимально допомогти. Але що терміново необхідно, то це довгострокова стратегія допомоги Україні у перемозі у війні проти росії та подальшому миру, яка побудована таким чином, щоб протистояти драматичним подіям, що відбуваються.

Висновки

конфлікт агресор міжнародний

В підсумку можна зробити цілком однозначний висновок, спираючись на норми міжнародного гуманітарного права, що дії росії мають явні ознаки збройної агресії, чим порушують дію основоположних норм і принципів міжнародного права.

Таким чином, міжнародне право має важливе значення не лише з точки зору того, як воно призводить до покарання, але й з точки зору того, як воно насамперед запобігає вчиненню порушень. Незалежно від того, чи пред'явлено комусь звинувачення, якийсь орган -- чи то МКС, чи Україна, чи навіть Г енеральна Асамблея ООН -- має прямо і відкрито попередити Росію про те, що акт агресії є серйозним порушенням міжнародного права та злочином.

Найважливіший крок, який Україна та Захід можуть зробити, щоб зробити свій внесок у дипломатію, -- це підтримати військові зусилля України військовою технікою, навчанням та економічною підтримкою.

Будь-яке повоєнне врегулювання має включати чіткі гарантії безпеки України. Україна має вміти стримувати росію, щоб не допустити повторення війни. Ці гарантії безпеки можуть набувати різних форм:

членство в НАТО має бути метою, але може бути важко досягти одностайної підтримки в альянсі вступу України в найближчому майбутньому. Тим не менш, перспектива членства повинна залишатися на порядку денному для розгляду у сприятливіший момент. Продемонстрована Україною військова майстерність ясно показує, що країна зміцнить обороноздатність НАТО.

Тим часом у рамках врегулювання конфлікту впливові країни, що зацікавлені в суверенітеті та незалежності України, такі як США, Великобританія, Польща та інші, мають пообіцяти деяку форму двосторонніх гарантій безпеки.

Як показують дії адміністрації Байдена, Вашингтону та Заходу слід слідувати американо-ізраїльській моделі, згідно з якою Сполучені Штати та інші західні держави надають військову та фінансову допомогу в достатній кількості та якості, щоб Україна могла створити збройні сили, здатні до стримування і, якщо стримування не спрацює, відбиття подальшого російського вторгнення.

Захід також має працювати над більш тісним вбудовуванням України в інші багатосторонні інститути, включаючи можливе членство в ЄС. Крім того, НАТО слід розглянути способи подальшого зміцнення свого партнерства з Україною, навіть якщо Київ не одразу стане повноправним членом альянсу.

Дуже важливий крок, який Україна та Захід можуть зробити, щоб їх внесок у дипломатію був вагомим -- це підтримати військові дії України у військовому та економічному плані.

Післявоєнні дипломатичні врегулювання часто відбивають баланс сил на місцях.



Література

1. Європейська конвенція з прав людини. 1950. ЦЙЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_004#Text (дата звернення 04.11.2022)

2. Загальна декларація прав людини. 1948. ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_015#Text (дата звернення 04.11.2022)

3. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. ийй:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_043#Text (дата звернення 10.11.2022)

4. Женевські конвенції, що стосуються захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 12.08.1949 р. // Міжнародні акти про права людини. Збірник документів. М.: Юрінком - Іфра. М, 1999. С. 468-486.

5. Коментар до Додаткового протоколу II від 8 червня 1977, до Женевських конвенцій від 12 серпня. 1949, що стосується захисту жертв озброєних конфліктів не міжнародного характеру: пер. з англ. Клод Пийте та ін. 2. вид., Стереотип. М.: Міжнародний комітет червоного хреста, 2000. С. 34.

6. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 10.06.77 // УПС «Консультант-Плюс». Міжнародне гуманітарне право.

7. Гаврилов І. Розвиток інформаційного простору: нові можливості, нові загрози. // Національна безпека і оборона. 2021. № 1. С.77-79.

8. Гнатовський М. М. Європейський суд з прав людини та міжнародне гуманітарне право: захист права на життя / М. М. Гнатовський // Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2011. Вип. 100 (1). С. 95-99.

9. Головченко В. І., Гондюл В. П., Зернецька О. В. та ін. Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози. К., 2016. С. 97-100.

10. Забарко Б. Чи збереже людство людяність? Збройні конфлікти і гуманітарні права людини // Політика і час. 2004. № 2.

11. Кориневич, А. О. Застосування міжнародного гуманітарного права до збройного конфлікту на території України [Текст]: навч. посіб. / А. О. Кориневич. Одеса: Фенікс, 2015. 78 с.

12. Мерник А. М. Міжнародний досвід правового врегулювання внутрішніх збройних конфліктів / А. М. Мерник // Юридичний науковий електронний журнал № 6/2017. С. 382-385.

13. Міжнародні конфлікти як прояв глобальних небезпек світу. [Електронний ресурс]. URL: http://dspace.mnau.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/ 8278/1/55-58.pdf

14. Політичний енциклопедичний словник / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. К., 2017. С. 173.

15. Сутність та види міжнародних конфліктів в сучасних міжнародних відносинах [Електронний ресурс]. URL: http://www.law.nau.edu.ua/images/Nauka/Naukovij_jumal/2014/ statji_n4-33_2014/28.pdf

16. Тихомирова Є. Б., Постоловський С. Р. Конфліктологія та теорія переговорів: Підручник. Суми: ВТД «Університетська книга». 2018. 240 с.

17. Coser L. The Functions of Social Conflict / L. Coser. London: Free Press, 1956, 188 p.



References

1. Yevropeys'ka konventsiya z prav lyudyny. [European Convention on Human Rights]. (1950). Retrived from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text [in Ukrainian]

2. Zahal'na deklaratsiya prav lyudyny. [Universal declaration of human rights]. (1948). Retrived from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text [in Ukrainian]

3. Mizhnarodnyy pakt pro hromadyans'ki ta politychni prava. [International Covenant on Civil and Political Rights] Retrived from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text [in Ukrainian]

4. Zhenevs'ki konventsiyi, shcho stosuyut'sya zakhystu zhertv mizhnarodnykh zbroynykh konfliktiv, vid 12.08.1949 r. [The Geneva Conventions relating to the Protection of Victims of International Armed Conflicts dated August 12, 1949] // Mizhnarodni akty pro prava lyudyny. Zbirnyk dokumentiv. M.: Yurinkom - Ifra. M, 1999. S. 468-486.

5. Komentar do Dodatkovoho protokolu II vid 8 chervnya 1977, do Zhenevs'kykh konventsiy vid 12 serpnya. 1949, shcho stosuyet'sya zakhystu zhertv ozbroyenykh konfliktiv ne mizhnarodnoho kharakteru [Commentary to Additional Protocol II of June 8, 1977, to the Geneva Conventions of August 12. 1949 concerning the protection of victims of armed conflicts of a noninternational nature]: per. z anhl. Klod Pyyte ta in. 2. vyd., Stereotyp. M.: Mizhnarodnyy komitet chervonoho khresta, 2000. S. 34. [in Ukrainian]

6. Dodatkoviy protokol do Zhenevs'kykh konventsiy from 12 serpnya 1949, shcho stosuyet'sya zakhystu zhertv mizhnarodnykh zbroynykh konfliktiv (Protokol I) vid 10.06.77 [Additional protocol to the Geneva Conventions dated August 12, 1949, relating to the protection of victims of international armed conflicts (Protocol I) dated June 10, 1977] // UPS «Konsul'tant- Plyus». Mizhnarodne humanitarne pravo. [in Ukrainian]

7. Havrylov I. (2021) Rozvytok informatsiynoho prostoru: novi mozhlyvosti, novi zahrozy. [Development of the information space: new opportunities, new threats] // Natsional'na bezpeka i oborona. № 1. 77-79. [in Ukrainian]

8. Hnatovs'kyy M. M. (2011) Yevropeys'kyy sud z prav lyudyny ta mizhnarodne humanitarne pravo: zakhyst prava na zhyttya. [The European Court of Human Rights and international humanitarian law: protection of the right to life] / M. M. Hnatovs'kyy // Aktual'ni problemy mizhnarodnykh vidnosyn. Vyp. 100 (1). 95-99. [in Ukrainian]

9. Holovchenko V. I., Hondyul V. P., Zernets'ka O. V. (2016) Mizhnarodna informatsiyna bezpeka: suchasni vyklyky ta zahrozy. [International information security: modern challenges and threats]. K., 97-100. [in Ukrainian]

10. Zabarko B. (2004) Chy zberezhe lyudstvo lyudyanist'? Zbroyni konflikty i humanitarni prava lyudyny. [Will humanity preserve humanity? Armed conflicts and humanitarian human rights] // Polityka i chas. № 2. [in Ukrainian]

11. Korynevych, A. O. (2015) Zastosuvannya mizhnarodnoho humanitarnoho prava do zbroynoho konfliktu na terytoriyi Ukrayiny [Application of international humanitarian law to the armed conflict on the territory of Ukraine] [Tekst]: navch. posib. / A. O. Korynevych. Odesa: Feniks. 78 p. [in Ukrainian]

12. Mernyk A. M. (2017) Mizhnarodnyy dosvid pravovoho vrehulyuvannya vnutrishnikh zbroynykh. [International experience of legal settlement of internal armed conflicts] / A. M. Mernyk // Yurydychnyy naukovyy elektronnyy zhurnal № 6/2017. 382-385. [in Ukrainian]

13. Mizhnarodni konflikty yak proyav hlobal'nykh nebezpek svitu. [International conflicts as a manifestation of global dangers of the world] Retrived from: http://dspace.mnau.edu.ua/ jspui/bitstream/123456789/8278/1/55-58.pdf [in Ukrainian]

14. Politychnyy entsyklopedychnyy slovnyke. (2017) [Political encyclopedic dictionary] / Za red. YU. S. Shemshuchenka, V. D. Babkina. K. 173 p. [in Ukrainian]

15. Sutnist' ta vydy mizhnarodnykh konfliktiv v suchasnykh mizhnarodnykh vidnosynakh. [The essence and types of international conflicts in modern international relations] (2014) Retrived from: http://www.law.nau.edu.ua/ images/Nauka/Naukovijjurnal/2014/statji_n4-33_2014/28.pdf [in Ukrainian]

16. Tykhomyrova YE. B., Postolovs'kyy S. R. (2018) Konfliktolohiya ta teoriya perehovoriv. [Conflictology and theory of negotiations]: Pidruchnyk. Sumy: VTD

«Universytefs'ka knyha». 240 p. [in Ukrainian]

17. Coser L. (1956) The Functions of Social Conflict / L. Coser. London: Free Press, 188 p. [in English]

Размещено на Allbest.ru

...