Дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні

Панова Оксана Олександрівна доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального права і процесу Юридичного факультету

Ковтун Олексій Ілліч магістр права

Київ

Анотація

У статті досліджено особливості дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні. Проаналізовано підходи учених-правознавців щодо розуміння сутності категорії «законність». Встановлено, що в більшості випадків сутність дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні розкривається через перелік його змістовних складових, до яких, як правило, віднесено права й обов'язки особи. Обґрунтовано, що такі підходи є доволі вузькими, оскільки поза увагою залишають цілий ряд складових елементів категорії «свобода совісті та релігійні організації». Здійснено аналіз більш широких підходів до розуміння сутності дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні з урахування притягнення особи до кримінальної та адміністративної відповідальності. Визначено, що необхідною умовою дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні є контроль, нагляд, звернення до державних органів, то б то говорити про абсолютне дотримання суб'єктами законності неможливо без постійного нагляду за відповідними державними органами. За допомогою аналізу чинного національного законодавства, на підставі якого здійснюється нормативно-правова регламентація забезпечення свободи совісті та релігійних організацій в Україні визначено особливості реалізації окремих з його структурних елементів. Надано авторське бачення сутності дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні.

Ключові слова: дотримання законності; притягнення до відповідальності; релігійні організації; свобода совісті; правопорушення.

Abstract

Panova Oksana Oleksandrivna Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Criminal Law and Procedure National Aviation University, Kyiv,

Kovtun Oleksii Illich Master of law, National Aviation University, Lubomyr Huzar Ave., 1, Kyiv, 03058, tel.: (044) 406-79-01

COMPLIANCE WITH THE LAW WHEN BRINGING OFFENDERS TO JUSTICE FOR OFFENSES THAT INFRINGE ON FREEDOM OF CONSCIENCE AND RELIGIOUS ORGANIZATIONS IN UKRAINE

The article explores the features of compliance with the law when bringing to justice for offenses that infringe on freedom of conscience and religious organizations in Ukraine. The approaches of legal scholars regarding the understanding of the essence of the category of "legality" have been analyzed. It has been established that in most cases the essence of compliance with the rule of law when bringing to justice for offenses that infringe on freedom of conscience and religious organizations in Ukraine is revealed through a list of its substantive components, which, as a rule, include the rights and obligations of the individual. It has been substantiated that such approaches are rather narrow, since they ignore a number of constituent elements of the category “freedom of conscience and religious organizations”. The analysis of broader approaches to understanding the essence of compliance with the rule of law in bringing to justice for offenses that infringe on freedom of conscience and religious organizations in Ukraine has been carried out, taking into account bringing a person to criminal and administrative responsibility. It has been determined that a necessary condition for observing the rule of law when bringing to justice for offenses that infringe on freedom of conscience and religious organizations in Ukraine is control, supervision, appeal to state bodies, therefore, it is impossible to speak of absolute observance of the law by subjects without constant supervision of the relevant state bodies. With the help of the analysis of the current national legislation, based on which the legal regulation of ensuring freedom of conscience and religious organizations has been carried out, in Ukraine the features of the implementation of some of its structural elements have been determined. The author's vision of the essence of the observance of the rule of law in bringing to justice for offenses that infringe on freedom of conscience and religious organizations in Ukraine has been presented.

Keywords: compliance with legality; bringing to justice; religious organizations; freedom of conscience; offense.

Вступ

Постановка проблеми. Утвердження законності як складного суспільно- правового явища відбувалось одночасно з виникненням держави, саме в цей період у суспільстві остаточно сформувалось осмислення необхідності встановлення допустимих правил і норм поведінки. Для того, щоб останні носили виключний обов'язковий характер, їм необхідно було надати офіційного статусу, зокрема, шляхом їх втілення в правові норми та закріплення у спеціальних документах, які мали форму законів. Це, в свою чергу, призвело до виникнення феномену законності, який дозволив вивести право на загальний рівень, зробивши його універсальним механізмом регулювання суспільних відносин, за допомогою якого забезпечується реалізація прав і свобод людини, втілюються функції держави. Законність перш за все пов'язана із встановленням пануванням права на території держави та за її межами, вона, як цілісна система, властива будь-якій сучасній демократичній правовій державі, містить множинність засад, ідей, положень, що визначають основи створення та застосування норм права, зокрема, тих, що регулюють поведінковий аспект суб'єктів -- учасників правовідносин. З огляду на загальний характер законності, можна говорити про її визначальну роль у процесі становлення та функціонування системи права кожної країни, пронизуючи останню, вона відбивається в кожному її елементі, а тому властива будь-якому процесу в межах сфер, відносини в яких регулюються за допомогою юридичних норм [1, с.367].

Що ж до свободу совісті та релігійні організації в України, то в своїй переважній більшості зазначені правовідносини залежать від характеру відносин держави та релігійних організацій, а отже й регламентації у відповідних нормативно-правових актах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика дотримання законності під час притягнення до відповідальності, його окремих напрямів досліджувалася багатьма вченими-юристами як адміністративного так і кримінального права, так цікавими є роботи Ю.П. Битяка, О.М. Бандурки, В.Б. Авер'янова, Д.М. Бахраха, І.А. Галаган, І.П. Голосніченко та інші, які досліджували зазначене явище з призми адміністративного права, кримінальний аспект дотримання законності під час притягнення до відповідальності є у дослідженнях О.В. Баулін, О.І. Галаган, О.В. Капліна, С.Ю. Карпушин, В.І. Козаченко, Г.М. Мамка, В.В. Назаров, О.Ю. Татаров, Л.Д. Удалова та ін. Зазначені вчені внесли значний вклад в удосконалення як теоретичних засад дотримання законності під час притягнення до відповідальності, так і практичної діяльності уповноважених суб'єктів цієї сфери суспільних відносин, проте питанню дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації розглянуто поверхово та потребує подальшого вивчення в умовах сьогодення.

Метою статті є визначення особливостей дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні, а також вироблення авторського розуміння дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних завдань: 1) аналіз існуючої системи поглядів щодо категорії «законність»; 2) проведення відмежування усього масиву нормативно-правових актів, що регламентують дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації; 3) формування авторської думку на основі здійсненого аналізу; 4) окреслити головні проблеми, що виникають під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації.

Виклад основного матеріалу

Сучасна юридична наука налічує чимало визначень та здогадок щодо правової природи дотримання законності, розглянемо деякі з них, які найбільш обґрунтовані, на нашу думку, в рамках даного дослідження.

Так, М. Баглайта та В. Туманов, описують законність як процес суворого дотримання Конституції та законів, а також інших правових актів усіма органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими особами і громадянами [2, с. 143]. Саме це, на думку цих дослідників, дає можливість функціонувати системі державного управління, здійснювати цілеспрямований вплив на суспільні відносини, надавати управлінські послуги (адже далеко не все предметне поле науки адміністративного права вичерпується відносинами управління) тощо. Водночас завдяки реалізації принципу законності налагоджується не лише система вертикального чи адміністративного впливу на суспільство та суспільні відносини з боку органів державної влади, а й формується складна мережа координаційних зв'язків, оскільки принцип законності розповсюджується не тільки на тих, для кого приймаються різноманітні нормативно-правові акти, а й на тих, хто їх приймає [3, с. 118; 4]. законність совість релігійний

У законності концентровано виражена властивість права щодо протистояння сваволі в процесі упорядкування суспільних відносин, а також закріплення тих форм власності, які відповідають досягнутому рівню розвитку виробничих сил суспільства [5, с. 156]. Законність спирається на певний механізм регулювання, що є властивим правовим відносинам, забезпечується можливістю застосування механізму державного примусу. Однак, слід враховувати, що останній здійснюється суб'єктами, які також наділені відповідними обов'язками. Проте, законність не може спиратися тільки на примус (фізичного чи психологічного спрямування), її витоки -- інтереси і потреби людей, а конкретніше -- права суб'єктів правовідносин, використання яких завжди залежить від виконання іншими учасниками цих відносин юридичних обов'язків. Законність слід розглядати як специфічне суспільне явище, що визначає пріоритет закону у відносинах між владою і особою [6, с.15].

Досліджуючи правосвідомість, правопорядок та законність як чинники правомірної поведінки, О.О. Барабаш розглядає категорію законності як засіб додержання суб'єктами норм законодавства і, як наслідок, забезпечення правомірної поведінки, причому «законність як елемент демократії повинна забезпечувати не пасивну реалізацію громадянами вимог правових норм, а їх активне використання задля викорінення антисоціальних явищ у всіх сферах життя нашого суспільства. Законність виступає чинником зміцнення соціального порядку, що встановлюється державою і закріплений системою законодавства. Звісно, правильніше розглядати законність як певний режим (стан) суспільних відносин, який характеризується їх відповідністю приписам правових норм. Законність, характеризуючи стан юридичної правомірності суспільних відносин, є передумовою правопорядку, умовою його виникнення і зміцнення» [7; 1].

Таким чином, категорію законності можна ототожнювати не лише як обов'язкове дотриманням нормативно-правових актів. Насамперед мова йде про чітке визначення та закріплення юрисдикційних повноважень та процедурних моментів, в процесі якого здійснюється безпосереднє дотримання законності суб'єктами реалізації владних повноважень щодо притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні. Зокрема, нами наголошується, що неухильне дотримання законодавчих норм та однакова інтерпретація категорії «законність» унеможливлює плутанину в її реалізації. Зокрема, нам вбачається за необхідне доповнення норм Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідними, термінологічно-роз'яснювальними нормами, які б читко зазначали та визначали доктринальне значення зазначеного явища.

Не дивлячись на означене, ми підтримуємо думку Колпакова В.К., який у своєму підручнику «Адміністративне право України» [8] слушно зазначає, що неможливо стверджувати про абсолютне дотримання законності при цьому не використовуючи відповідний контроль, нагляд, звернення до державних органів.

Отже, в дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні невід'ємною складовою є контроль і нагляд з боку інституцій суспільства (як державних, так і громадських).

Одним з найбільш значущих суб'єктів з питань реалізації прав і свобод людини і громадянина (в рамках держаного контролю) є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, зокрема, з метою: «захисту прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; додержання та поваги до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод» [9]. Таким чином Уповноважений Верховної Ради України з прав людини опікується питанням дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні.

На противагу державному контролю, В.Х. Ярмакі наголошує, що «громадський контроль як гарантія законності в правоохоронній діяльності створює умови надійності становища всіх суб'єктів правоохоронної діяльності, забезпечення сприятливого та ефективного здійснення суб'єктами відповідних правоохоронних дій. У зв'язку з цим громадський контроль можна розглядати як юридичну гарантію законності, тобто як сукупність умов, засобів, організаційно-правових заходів, безпосередньо спрямованих на забезпечення законності правоохоронної діяльності. Якщо визначати сутність і зміст громадського контролю як гарантії законності в адміністративній діяльності правоохоронних органів, слід підкреслити, що відповідні умови, засоби, організаційно-правові заходи, які застосовуються суб'єктами громадського контролю, будуть мати особливості, порівняно з тими засобами й заходами, які застосовуються при здійсненні громадського контролю за правоохоронною діяльністю у сфері боротьби зі злочинністю або у сфері кримінально-виконавчої діяльності» [10].

Отже, метою громадського контролю за дотриманням законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні є недопущення протиправних дій з боку уповноважених суб'єктів держаної влади з питань притягнення до відповідальності, а також превентивна, попереджувальна робота щодо усунення причин, що можуть сприяти порушенню зазначеної вимоги.

Означене визначає форми громадського контролю за дотриманням законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні, що можна визначити як правові та організаційні.

Висновки

Доктринальне осмислення категорії «законності» дозволило сформувати ряд висновків, зокрема:

По-перше, законність у відповідності до своєї природи визначається рядом властивостей. Так, вченими-юристами доведено категоріальний апарат «законності» крізь призму значень правового режиму, принципу, мети та методу певної діяльності, що знаходить своє відображення в адміністративному, кримінальному, конституційному й інших видах правовідносин.

По-друге, метою дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні передусім становить конституційно-закріплені гарантії людини і громадянина.

По-третє, законність виступає понятійним апаратом, на якому гуртуються засади притягнення до відповідальності та виконання правосуддя в цілому. Адже, існування інституту юридичної відповідальності перш за все повинно відображати та гарантувати конституційно закріплені права особи, зокрема відображати суспільні відносини щодо реалізації права на свободу совісті та релігійні організації.

По-четверте, Квінтесенція дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні корелюється з обов'язком відповідних правоохоронних органів діяти в межах та у відповідність до норм законодавства.

По-п'яте, дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні, потребує задіяння контрольно-наглядових повноважень з боку інституцій громадськості та держави в цілому.

По-шосте, державний контроль за дотриманням законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні, реалізується у формі парламентського контролю та прокурорського нагляду, а також характеризується визначеністю суб'єктного складу.

По-сьоме, до основних форм дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні можна віднести: контроль, нагляд, звернення до державних органів шляхом подання заяв, пропозицій, клопотань і скарг.

По-восьме, визначаючи громадський контроль як один з найбільш потенційних контролей щодо дотримання законності під час притягнення до відповідальності за правопорушення, що посягають на свободу совісті та релігійні організації в Україні, необхідним є підтримання взаємозв'язку між державними органами та громадськістю на засадах партнерства із виробленням єдиної стратегії щодо неухильного дотримання законності всіма суб'єктами владних повноважень.

Література

1. Панова О.О. Забезпечення публічної безпеки в Україні: адміністративно-правовий аспект: монографія. Харків: ФОП Панов А.М. 510 с.

2. Баглай М. В., Туманов В. А. Малая энциклопедия конституционного права. М., 1998, 505 c..

3. Фридинский С. П. Законность нормотворчества как условие обеспечения прав и свобод человека и гражданина // Права человека в России: правозащитная деятельность государства: сб. материалов Всероссийской науч.-практ. конф., 12 мая 2003 г. / под ред. В. Н. Лопатина. СПб., 2003. С. 118

4. Марушій О. Принцип законності у діяльності органів публічного управління: методологічні засади. URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/joumal-paper/2018/jun/13321/44.pdf

5. Явич Л. С. Сущность права. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1985. 207 с.

6. Оніщенко Н.М. Принцип законності: наукові реалії сьогодення. Альманах права. 2012. Вип. 3. С. 13-18

7. Барабаш О. О. Правосвідомість, правопорядок та законність як чинники правомірної поведінки. Форум права. 2018. № 3. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2018_3_3

8. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підручник. К.: Юрінком Інтер, 2001. 752 с.

9. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: закон України від 23.12.1997 № 776/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 20. Ст. 99

10. Ярмакі В.Х. Громадський контроль як одна з гарантій дотримання законності в адміністративній діяльності правоохоронних органів України. Південноукраїнський правничий часопис. 2014. № 4. С. 141 - 144.

References

1. Panova O.O. (2018) Zabezpechennia publichnoi bezpeky v Ukraini: administratyvno- pravovyi aspekt [Ensuring public safety in Ukraine: administrative and legal aspect]: monohrafiia Kharkiv: FOP Panov A.M. [in Ukrainian].

2. Baglaj M. V., Tumanov V. A. (1998) Malaya enciklopediya konstitucionnogo prava [Small encyclopedia of constitutional law]. Moscow [in Russian].

3. Fridinskij S. P. (2003) Zakonnost' normotvorchestva kak uslovie obespecheniya prav i svobod cheloveka i grazhdanina [Legitimacy of rule-making as a condition for ensuring the rights and freedoms of man and citizen]// Prava cheloveka v Rossii: pravozashchitnaya deyatel'nost' gosudarstva: sb. materialov Vserossijskoj nauch.-prakt. konf, 12 maya 2003 g. / pod red. V. N. Lopatina. SPb. [in Russian].

4. Marushii O. (2018) Pryntsyp zakonnosti u diialnosti orhaniv publichnoho upravlinnia: metodolohichni zasady [The principle of legality in the activities of public administration bodies: methodological principles.]. Retrieved from: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal- paper/2018/jun/13321/44.pdf

5. YAvich L. S.(1985) Sushchnost' prava [The essence of law]. Leningrad: Izd-vo LGU [in Russian].

6. Onishchenko N.M. (2012) Pryntsyp zakonnosti: naukovi realiyi s'ohodennya [The principle of legality: scientific realities of today]. Al'manakhprava. 3. 13-18 [in Ukrainian].

7. Barabash O. O. (2018) Pravosvidomist', pravoporyadok ta zakonnist' yak chynnyky pravomirnoyi povedinky [Legal consciousness, law and order and legality as factors of lawful behavior]. Forum prava. 3. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2018_3_3 [in Ukrainian].

8. Kolpakov V. K. (2001) Administratyvne pravo Ukrayiny [Administrative law of Ukraine]: pidruchnyk. Kiev: Yurinkom Inter [in Ukrainian]

9. Zakon Ukrayiny Pro Upovnovazhenoho Verkhovnoyi Rady Ukrayiny z prav lyudyny pryiniatyi 23.12.1997 № 776/97-VR [The Law of Ukraine On the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for Human Rights]:. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. 1998. № 20. St. 99[in Ukrainian]

10. Yarmaki V.KH. (2014) Hromads'kyy kontrol' yak odna z harantiy dotrymannya zakonnosti v administratyvniy diyal'nosti pravookhoronnykh orhaniv Ukrayiny [Public control as one of the guarantees of legality in the administrative activities of law enforcement agencies of Ukraine]. Pivdennoukmyim'kyy pravnychyy chasopys. 4. 141 - 144 [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru