Дослідження питання реформування системи публічного управління в умовах військових конфліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ ПИТАННЯ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ

Даміров Наміг Рафіг огли аспірант, Міжрегіональна Академія управління персоналом, Київ

Анотація

У статті здійснено системний аналіз проблеми реформування системи публічного управління в умовах військових конфліктів, виокремлено основні тенденції реформування системи публічного управління, запропоновані основні шляхи реформування публічного управління. Обґрунтовано, що публічне управління - це впорядкування відносин шляхом не лише офіційно-владного встановлення державою, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями різних загальнообов'язкових правил, а й за допомогою вироблених самим суспільством, колективом громадян та недержавними органами норм та правил поведінки. По-перше, публічне управління - це процес. По-друге, управління є вплив на поведінку людей. По-третє, управління зумовлює поведінку людини стосовно інших людей у всіх сферах своєї діяльності. По-четверте, управління має системний характер. Визначено, що реформування системи публічного управління в умовах воєнного часу - передбачає таку модернізацію систему управління, яка спрямована на антикризове управління та управління в умовах невизначеності з урахуванням постійних викликів, які пов'язані із забезпечення безпекової життєдіяльності суспільства. Мета такого реформування публічного управління є оптимізації фінансових, кадрових, матеріальних ресурсів для забезпечення безпеки та життєдіяльності суспільства. Обґрунтовано, що інноваційні виклики сьогодення вимагають від системи публічного управління гнучкості, оптимальності, раціональності, неупередженості, професійності та швидких ефективних управлінських рішень, адже від таких рішень на сьогодні залежить життя людини та життєдіяльність суспільства, і, в решті решт, існування незалежності держави. Проаналізовані такі компоненти реформування системи публічного управління як ідеологія, патріотизм, культура, активна індивідуальна позиція, мораль, культура, управлінська культура. Зазначено, що описані тенденції реформування системи публічного управління є невід'ємною частиною переходу до нової моделі публічного управління з урахуванням глобалізаційних та воєнних викликів сьогодення. до суспільства послуг.

Ключові слова: публічне управління, моделі публічного управління, реформування публічного управління, воєнний час, культура, мораль, патріотизм.

Research the reform of the public administration system in the conditions of military conflicts

Damirov Namig Graduate student, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

Abstract

The article carries out a systematic analysis of the problem of reforming the public administration system in the conditions of military conflicts, highlights the main trends of reforming the public administration system, and proposes the main ways of reforming public administration. Public administration is the regulation of relations through not only the official establishment by the state, local self-government bodies, public organizations of various universally binding rules, but also with the help of norms and rules of behavior developed by society itself, a collective of citizens and non-state bodies. First, public management is a process. Secondly, management is an influence on people's behavior. Thirdly, management determines the behavior of a person in relation to other people in all spheres of his activity. Fourthly, management has a systemic nature. Reforming the system of public administration in wartime conditions - involves the modernization of the administration system, which is aimed at anti-crisis management and management in conditions of uncertainty, taking into account the constant challenges associated with ensuring the safety of society. The goal of such reform of public administration is to optimize financial, personnel, and material resources to ensure the safety and vitality of society. Today's innovative challenges require flexibility, optimality, rationality, impartiality, professionalism and quick and effective management decisions from the public administration system, because human life and society's vital activities depend on such decisions today, and, ultimately, the existence of the state's independence. The author analyzed such components of reforming the public administration system as ideology, patriotism, culture, active individual position, morality, culture, management culture. It is noted that the described trends of reforming the public administration system are an integral part of the transition to a new model of public administration taking into account the globalization and military challenges of today. to the society of services.

Keywords: public administration, models of public administration, reforming of public administration, wartime, culture, morality, patriotism.

Постановка проблеми

Глобальні виклики та небезпеки, пандемія COVID-19, повномасштабне воєнне вторгнення Росії на територію України, поставило нові актуальні вимоги перед сучасною системою публічного управління.

Сучасні тренди вдосконалення публічного управління орієнтовані на підвищення його ефективності та гнучкості у відповідь на нові виклики, що виникають унаслідок глобалізації, децентралізації і менеджеріалізаціі. Процес модернізації супроводжується спробами концептуального осмислення змін, що відбуваються, бажанням методологічно обґрунтувати дії реформаторів [1, с. 39].

На сьогодні виникла нагальна потреба у системному аналізі питання реформування публічного управління з урахуванням військових загроз та викликів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми реформування системи публічного управління, основних моделей публічного управління, трансформація процесів публічного розвитку, інноваційні механізми публічного управління аналізують політологи, юристи, економісти, фахівці з державного управління, у тому числі: І. Аль-Атті, О. Амосов , О. Антонова, А. Білоус, Ю. Битяк, О. Борисенко, К. Ващенко, Н.Гавкалова, Н. Гончарук, Ю. Ковбасюк, О. Пархоменко-Куцевіл, С. Серьогін, І. Сурай, Ю. Сурмін, О. Суший, І. Тютюник та ін. Разом з тим, відсутні системні дослідження питання реформування системи публічного управління в умовах військових конфліктів.

Метою статті є здійснення системного аналізу сучасних аспектів реформування системи публічного управління в умовах військових конфліктів.

Виклад основного матеріалу

Сучасний стан реформування системи публічного управління є соціальним продуктом нового формату суспільних відносин. Держава, трансформуючись на інституційну форму управлінського обслуговування потреб суспільства, зіткнулося з низкою якісних та структурних проблем. У узагальненому вигляді проблематика публічного управління пов'язана з рішенням наступного кола завдань: визначення управлінських норм та управлінської культури, виявлення масштабів публічного управління, встановлення оптимального поєднання централізованого та децентралізованого способів управління, робота зі створення нової управлінської інфраструктури. Підставою для вирішення цього кола завдань виступає демократичний порядок, атрибутами якого є відносини держави та громадянського суспільства. Громадянське суспільство - це своєрідний фундамент демократичного устрою соціальних відносин, причому взаємодія цього фундаменту та держави носить суб'єкт-суб'єктний управлінський характер.

Сучасні процеси, що відбуваються в українському суспільстві, характеризуються розмаїттям напрямів впливу: з одного боку несталі, транзитивні, спадні, з іншого - модернізаційні, реформаційні, відроджуючі.

Сучасна наука намагається розглядати підходи до стабілізації процесів в політичному, економічному, соціальному, культурологічному середовищі шляхом пропонування нових засобів використання існуючого інструментарію управління, нових моделей управління як в сфері публічної влади (публічне адміністрування), так і в державному управління, механізмів, реалізація яких передбачає нове баченні відносин: «влада - громадськість» та базується на національній архетипіці [2].

В період воєнного часу на перший план виходять процеси антикризового управління та управління в умовах невизначеності і тому актуалізується питання виокремлення реформування системи публічного управління в умовах військових конфліктів.

Звернемо увагу до поняття «публічне управління».

На думку українського вченого В. Бакуменко, публічне управління - це розроблення й здійснення внутрішньої та зовнішньої політики, правове визначення і регулювання відносин у межах всього суспільства, формування та реалізація державного та місцевих бюджетів тощо [3]. О.В. Андрійко звертає увагу на те, що важливим аспектом розуміння змісту публічного управління потребує врахування його об'єктивних основ [4]. На думку О.В. Базарної властивість будь-якого управління проявляється у його цілеспрямованості. Тому основним завданням публічного управління є забезпечення досягнення поставлених цілей на всіх рівнях та різновидах публічного управління, а його змістом є дії щодо їх досягнення [5].

М. Брауна звертає увагу, що публічне управління є особливим видом діяльності, що перетворює неорганізованість на ефективну цілеспрямовану та продуктивну систему [6]. Л. Приходченко зазначає, що до предмета публічного управління треба віднести процеси здійснення суб'єктами публічного управління функцій управління, на основі реалізації яких буде забезпечено досягнення його цілей шляхом формування організуючого, координуючого та контролюючого впливів на відповідні об'єкти публічного управління [7]. Французький дослідник Б. Гурне аналізує публічне управління з точки зору системного підходу та під публічним управлінням розуміє процес цілеспрямованого впливу суб'єктів публічного управління, що представляють публічну владу у вигляді спеціально утворених органів та їх системи [8].

Таки чином, публічне управління - це впорядкування відносин шляхом не лише офіційно-владного встановлення державою, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями різних загальнообов'язкових правил, а й за допомогою вироблених самим суспільством, колективом громадян та недержавними органами норм та правил поведінки. По-перше, публічне управління - це процес. По-друге, управління є вплив на поведінку людей. По-третє, управління зумовлює поведінку людини стосовно інших людей у всіх сферах своєї діяльності. По-четверте, управління має системний характер. Вплив на суспільні відносини відбувається за допомогою взаємопов'язаних елементів - різних соціальних норм.

Тепер проаналізуємо наукові підходи до реформування системи публічного управління. Так, нова система публічного управління має відповідати критеріям соціальної ефективності та результативності. Модернізація управлінської діяльності та всієї системи публічного управління повинна бути орієнтована, на нашу думку, на реалізацію соціальних цінностей, на досягнення соціальних ефектів, здатних зробити життя кожної людини більш гідною, вільною, а відносини між людьми більш справедливими і рівноправними [9]. Ю. Сак звертає увагу на те, що Реформа публічного управління є однією з основних реформ у країнах з перехідною економікою, що здійснюють комплексні реформи у різних сферах державної політики. Дієва система державного управління є одним з основних факторів

конкурентоспроможності держави та передумовою європейської інтеграції [10].

Водночас, революційні зміни в інформатиці та комп'ютерних технологіях, бурхливе зростання цифрових та комунікаційних технологій, а також обмеженість ресурсів у публічної влади за суттєвого зростання попиту на публічні (державні та муніципальні) послуги визначають необхідність створення нової системи публічного управління в Україні. Прогнозування подальшого розвитку моделей системи публічного управління вимагає як ретроспективного погляду особливості їх становлення, а й аналізу їх сучасного стану.

Першим похідним від основного протиріччя сучасного публічного управління є невідповідність між об'єктивним характером публічного управління та суб'єктивними способами його здійснення. Суть цієї суперечності зводиться до визначення «динамічного нерівноваги» чи «творчого хаосу», що передбачає зміну зовнішніх змінних діяльності органів публічного управління, які призводять до того, що минулий практичний досвід управління з його добре налагодженими стереотипами неодмінно може бути порушений. Тому держава має гнучко і правильно відреагувати ці зміни.

Другим похідним протиріччям управління, загострення якого відбувається в рамках зміни інформаційного суспільства, є протиріччя між необхідністю інформаційної повноти, достовірності та транспарентності публічного управління та розвитком «деформацій» (видозмін та спотворень) інформації, що знижують її достовірність та транспарентність. Суть даного протиріччя зводиться до того що органи г публічного управління від імені посадових осіб мають давати представникам громадянського суспільства та бізнесу правдиву, точну і зрозумілу інформацію про результати своєї діяльності, але часто поводять зовсім іншим чином, залишаючись її монополістами, що підвищує ступінь протиріччя як усередині органів публічного управління, так і між державними органами, та визначає необхідність циркулювання повної та достовірної інформації [11].

Існує також проблема оптимізації органів публічного управління та делегування другорядних управлінських функцій приватних організаціям, що зменшить навантаження на бюджет, а також покращить такі управлінські функції. Наприклад, це можуть бути функції щодо управління кадрами в системі публічного управління, здійснення фінансового аудиту, а також надання допоміжних функцій органам публічної влади.

Таким чином, реформування системи публічного управління передбачає трансформування діючої моделі з урахуванням потреб суспільства, а також глобалізаційних та євроінтеграційних викликів та відповідно до норм міжнародного та національного законодавства. Метою реформування є покращення управлінських процесів в державі, поліпшення соціально- економічного ситуації в країні, а також покращення добробуту кожного мешканця України.

Водночас, реформування системи публічного управління в умовах воєнного часу - передбачає таку модернізацію систему управління, яка спрямована на антикризове управління та управління в умовах невизначеності з урахуванням постійних викликів, які пов'язані із забезпечення безпекової життєдіяльності суспільства. Мета такого реформування публічного управління є оптимізації фінансових, кадрових, матеріальних ресурсів для забезпечення безпеки та життєдіяльності суспільства.

Один із основних компонентів реформування системи публічного управління є ідеологія. Державна ідеологія нині дещо розмите поняття, складність визначення якого пов'язано з його соціально-філософським змістом. Ця моральна категорія наділяє особистість певними соціально схвалюваними характеристиками, які особистість набуває у процесі соціалізації. Ідеологія тісно пов'язана з громадянськістю, яка, в тому числі, визначається як здатність включатися до організаційних процеси публічного управління та самоорганізаційні процеси громадянського суспільства в індивідуальних чи масових формах. Ідеологія складне поняття, до структури якого входять, зокрема: патріотизм; активна індивідуальна позиція; мораль.

Патріотизм зазвичай вважається атрибутом громадянськості, він конкретизує громадянську орієнтацію особи на об'єктному рівні - любов до Батьківщині, своєму народу та мові, традиціям. Патріотизм - це міра орієнтації особистості на соціально схвалювані дії, патріотизм формує особистість та створює мотиваційну основу її діяльності. На сьогодні в період повномасштабної війни росії на території України, патріотизм набуває нових рис та охоплює все населення України.

Активна індивідуальна позиція полягає у позитивній перетворювальній діяльності особистості, у цьому випадку - відношення завдань публічного управління та потреб суспільства.

Мораль у рамках складового компонента реформування публічного управління, як ідеологія, - це міра адекватності самооцінювання вчинків суб'єктів управління. В якості індикатором морального рівня управлінських дій держави виступає громадянське суспільство. Мораль полягає в оцінці конкретних дій функціонерів простими людьми, перш за все, за шкалою «справедливо - не справедливо» [12].

Культура - ще одна основа реформування системи публічного управління. Зміна акцентів публічного управління тягне за собою зміну його культурної основи. Поняття «культура» часто вживається при аналізі управлінських взаємодій, коли мова йдеться про систему норм і цінностей, що знаходяться в основі управлінських актів. Проте «культура» у межах публічного управління - поняття глибше і доповнює вищеперелічені характеристики історично сформованим духовним потенціалом нації.

Сукупність властивостей менеджерського етикету та ментальної спадщини в рамках відносин влади та підпорядкування позначає культурну складову процесу публічного управління в контексті реформування системи управління. Йдеться про управлінську культуру як цементуючий механізм, необхідний для здійснення, у тому числі, і структурних перетворень. Нормоценнісний механізм, що регулює поведінку в рамках суб'єкт-об'єктного управлінської взаємодії, в сучасному трактуванні є не спонтанні індивідуальні поведінкові реакції, а своєрідний управлінський кодекс - основа відносин в управлінні.

Таким чином, управлінська культура - системоутворюючий елемент функціонування суспільства, фундаментальна підсистема соціального

регулювання, що забезпечує ефективне реформування системи публічного управління в умовах воєнного часу.

Напрацювання правил, етики поведінки, соціальних норм, що задають зразки взаємодії рамках публічного управління, є пріоритетним напрямом адміністративних перетворень. Базовим становищем у цього положення стає позиціонування держави як системи, що забезпечує безпеку життєдіяльності людини всіма законними способами, а також, виробника важливих для життя людини управлінських послуг в умовах воєнного та надзвичайного стану. В даному випадку культура виступає в ролі обмежувача свободи суб'єктів публічного управління - індивідуальних та групових акторів. Наразі фахівці схиляються до двох шляхів реалізації культурологічного аспекту адміністративної реформи, що відображають мікросоціальний та макросоціальний рівні. Макросоціальний рівень передбачає наявність у соціумі єдиних, досить жорстких соціокультурних вимог, а мікросоціальний рівень - глибоку інтеріоризацію цих елементів культури учасниками взаємодії [12]. Втілення в життя цих шляхів - не результат їхньої послідовної реалізації, швидше, мова може йти про паралельну роботу в рамках цих напрямів. Це зумовлено складними управлінськими зв'язками, коли мікро- і макросоціальні рівні являють собою своєрідну систему кіл Ейлера з кордонами, що постійно змінюються, та значимістю у конкретних соціальних областях. Тому реалізація культурного аспекту реформи публічного управління - процес переведення у внутрішній план суб'єктів управлінської діяльності: норм, правил та зразків поведінки, що сприяють появі «анонімної та безособової влади інтеріоризованої норми» [13]. Взаємодія при такому способі регуляції досить стійка, а забезпечення впорядкованості досягається за рахунок внутрішньої регуляції та коригування поведінки кожного із суб'єктів управління. Причому це трактування культурологічного аспекту реформування публічного управління передбачає, що влада тут обмежена і зводиться лише до контролю за дотриманням встановлених правил.

Водночас, контроль за дотриманням правил - це не спосіб обмеження управлінської свободи, скоріше це встановлення легітимних рамок ухвалення управлінських рішень. Така позиція дозволяє говорити про культурний аспект реформування у контексті системного підходу, оскільки його реалізація пов'язана і зі структурними, і з функціональними змінами, а також може розглядатися як одна з напрямів нівелювання відносин патримоніалізму у системі державних управлінських взаємодій.

У публічному управлінні функція культури виходить за рамки сукупності нормо-ціннісних характеристик і концентрується навколо єдиного предметного зразка діяльності, прийнятих типізацій, які, з одного боку, виступають у ролі системи соціальних орієнтирів державної управлінської діяльності, а з іншого боку, - у вигляді сукупності критеріїв контролю над цією діяльністю. На практиці держава реалізує це положення шляхом заохочення інституалізації громадських спільнот. Безумовно, ця діяльність переслідує не лише мету типізації культурних нормо-ціннісних зразків на макро- та мікросоціальних рівнях, а й вирішує конкретні завдання управління, пов'язані з ресурсною забезпеченістю соціального замовлення, провідником якого є ці спільноти.

Таким чином, описані тенденції реформування системи публічного управління є невід'ємною частиною переходу до нової моделі публічного управління з урахуванням глобалізаційних та воєнних викликів.

воєнний публічне управління патріотизм

Висновки

У дослідженні проаналізовані наукові підходи до поняття «публічне управління», «реформування публічного управління». З'ясовано, що інноваційні виклики сьогодення вимагають від системи публічного управління гнучкості, оптимальності, раціональності, неупередженості, професійності та швидких ефективних управлінських рішень, адже від таких рішень на сьогодні залежить життя людини та життєдіяльність суспільства, і, в решті решт, існування незалежності держави. Проаналізовані такі компоненти реформування системи публічного управління як ідеологія, патріотизм, культура, мораль, активна індивідуальна позиція, культура, управлінська культура.

У перспективі подальших розвідок передбачається здійснити системний аналіз світового досвіду реформування моделей публічного управління.

Література

1. Інституціоналізація публічного управління в Україні : наук.-аналіт. доп. / за заг. ред. М.М. Білинської, О.М. Петроє. Київ: НАДУ, 2019. 210 с.

2. Амосов О.Ю., Гавкалова Н.Л. Моделі публічного адміністрування (архетипові парадигма).

3. Державне управління: основи теорії, історія і практика: Навчальний посібник / В.Д. Бакуменко, П.І. Надолішній, М.М. Іжа, Г.І. Арабаджи / За заг. ред. Надолішнього П.І., Бакуменка В.Д. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. 394 с

4. Андрійко О., Полюхович В. Академічні дослідження проблем державного управління та адміністративного права: результати і перспективи. Юридичний журнал. 2004. № 5. URL: http://justinian.com.ua/artide.php?id=1191.

5. Базарна О.В. Поняття, суть, природа публічного управління та державного управління. Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2012. № 1, 2. С. 59-64.

6. Браун М. Пол. Посібник з аналізу державної політики/Пер. з англ. К: Основи, 2000 243 с.

7. Приходченко Л.Л. Забезпечення ефективності державного управління: теоретико- методологічні засади. Одеса: Оптимум, 2009. 299 с.

8. Гурне Б. Державне управління. К.: Основи, 1993. 165 с.

9. Бережний В.О. Напрями реформування системи публічного управління в Україні. Економіка та держава. 2014. № 6. С. 161-164.

10. Сак, Ю.А. Систематизація наукових підходів до проблеми політико-адміністративного реформування системи публічного управління. Вчені записки Університету «КРОК». 2019. №2 (54). С. 94-101. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2019-53-94-101.

Мелихова Б.С. Концептуальная модель системы публичного управления. Государственное и муниципальное управление. Ученые записки. 2015. №1.

Дегтярев М.В. Экспертиза в государственном управлении: к вопросу об экспериментальных и иных инновационных подходах. Юридическая техника. 2022. №16.

11. Решота О.А. Особливості розвитку публічного управління в Україні: сучасні тенденції та проблеми. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. № 3. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/3_2020/39.pdf.

References:

1. Bilynskoi, M.M. & Petroie, O.M. (2019), Instytutsionalizatsiia publichnoho upravlinnia v Ukraini : nauk.-analit. dop. [Institutionalization of public administration in Ukraine: scientist-analyt. add.], Kyiv: NADU [in Ukrainian].

2. Amosov, O.Iu. & Havkalova, N.L. Modeli publichnoho administruvannia (arkhetypova paradyhma) [Models of public administration (archetypal paradigm)].

3. Bakumenko, V. D. & Nadolishnii, P. I. & Izha, M. M. & Arabadzhy, H. I. (2009), Derzhavne upravlinnia: osnovy teorii, istoriia i praktyka: Navchalnyi posibnyk [Public administration: basics of theory, history and practice: Study guide], Odesa: ORIDU NADU [in Ukrainian].

4. Andriiko, O. & Poliukhovych V. (2004), Akademichni doslidzhennia problem derzhavnoho upravlinnia ta administratyvnoho prava: rezultaty i perspektyvy [Academic studies of problems of state administration and administrative law: results and prospects], Yurydychnyi zhurnal - Legal journal, (5), Retrieved from http://justinian.com.ua/article.php?id=1191 [in Ukrainian].

5. Bazarna, O.V. (2012), Poniattia, sut, pryroda publichnoho upravlinnia ta derzhavnoho upravlinnia [Concept, essence, nature of public administration and state administration], Visnyk Skhidnoukrainskoho natsionalnoho universytetu imeni Volodymyra Dalia - Bulletin of the Eastern Ukrainian National University named after Volodymyr Dahl, (1, 2): 59-64 [in Ukrainian].

6. Braun, M. Pol. (2000), Posibnyk z analizu derzhavnoi polityky/Per. z anhl. [Guide to State Policy Analysis/Trans. from English], K: Osnovy [in Ukrainian].

7. Prykhodchenko, L.L. (2009), Zabezpechennia efektyvnosti derzhavnoho upravlinnia: teoretyko-metodolohichni zasady [Ensuring the effectiveness of public administration: theoretical and methodological foundations], Odesa: Optymum [in Ukrainian].

8. Hurne, B. (1993), Derzhavne upravlinnia [Public administration], K.: Osnovy [in Ukrainian].

9. Berezhnyi, V.O. (2014), Napriamy reformuvannia systemy publichnoho upravlinnia v Ukraini [Directions of reforming the system of public administration in Ukraine], Ekonomika ta derzhava - Economy and the state, (6): 161-164 [in Ukrainian].

10. Sak, Yu. A. (2019), Systematyzatsiia naukovykh pidkhodiv do problemy polityko- administratyvnoho reformuvannia systemy publichnoho upravlinnia [Systematization of scientific approaches to the problem of political-administrative reform of the public administration system], Vcheni zapysky Universytetu «KROK» - Scientific notes of the "KROK" University, (2) (54): 94-101, Retrieved from https://doi.org/10.31732/2663-2209-2019-53-94-101. [in Ukrainian].

11. Melykhova, B. S. (2015), Kontseptualnaia model systemy publychnoho upravlenyia [Conceptual model of the public administration system], Hosudarstvennoe y munytsypalnoe upravlenye. Uchenye zapysky - Public and municipal management. Scientific notes, (1), Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/kontseptualnaya-model-sistemy-publichnogo-upravleniya [in Russian].

12. Dehtiarev, M. V. (2022), Ekspertyza v hosudarstvennom upravlenyy: k voprosu ob eksperymentalnykh y ynykh ynnovatsyonnykh podkhodakh [Expertise in state administration: to the question of experimental and other innovative approaches], Yurydycheskaia tekhnyka - Legal technique, (16), Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/ekspertiza-v-gosudarstvennom- upravlenii-k-voprosu-ob-eksperimentalnyh-i-inyh-innovatsionnyh-podhodah [in Russian].

13. Reshota, O. A. (2020), Osoblyvosti rozvytku publichnoho upravlinnia v ukraini: suchasni tendentsii ta problemy [Peculiarities of the development of public administration in Ukraine: modern trends and problems], Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, (3), Retrieved from http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/3_2020/39.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru