Правове регулювання використання персонажа як самостійного об’єкта авторського права в США та Великобританії

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Правове регулювання використання персонажа як самостійного об'єкта авторського права в США та Великобританії

Герасимчук Єлизавета Андріївна магістр інтелектуальної власності

Анотація

У статті розглянуто проблемні питання щодо надання правової охорони персонажам. Визначено, яким є перелік об'єктів авторського права, які строки дії авторського права та питання винагороди відповідно до законодавства про авторське право Великобританії. Проаналізовано зарубіжну практику деталізації ознак персонажу твору, за якими визначають, чи наділений суперечливий персонаж рисами, що дозволяють віднести його до охоронюваних об'єктів авторського права.

Досліджено, що у США та Великобританії персонаж розглядається як самостійний об'єкт авторського права, який можливо відчужити у відриві від початкового твору, оскільки персонаж має значну комерційну цінність, а отже, право повинно надати ефективний інструментарій для регулювання обороту подібного роду об'єктів. Проаналізовано судову практику США, відповідно до якої визначено певні особливості та умови надання охорони персонажам, таких як володіння виразністю та унікальністю, володіння фізичними та смисловими (conceptual) якостями, вираження для впізнаваності, наявність деяких оригінальних елементів вираження тощо. Зроблено висновок, що авторсько- правова охорона може поширюватися не на персонаж в цілому, а на будь-які його окремі елементи.

Розглянуто питання щодо того, чи знайшло своє відображення поняття «персонажа» у США та Великобританії та репрезентовано, як це впливає на переконання судів у питанні визначення змісту персонажа твору і виділення ознак, необхідних для визнання персонажа самостійним об'єктом авторського права. захист персонаж авторський право

Підсумовано, що захист персонажа в країнах англо-американської правової сім'ї виходить за рамки захисту тільки форми, а істотною відмінністю американського підходу від англійського є те, що в США більш конкретно визначено особливості обмеження відповідальності за порушення авторського права, ніж у Великобританії.

Ключові слова: твір, персонаж, елементи твору, об'єкт авторського права, характер.

Herasymchuk Yelyzaveta Andriyivna Master of Intellectual Property of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

LEGAL REGULATION OF THE USE OF THE PERSONAGE AS AN INDEPENDENT OBJECT OF COPYRIGHT IN THE USA AND GREAT BRITAIN

Abstract

The article deals with problematic issues regarding the provision of legal protection to personages. It is determined what the list of objects of copyright is, what the copyright duration is and the issue of remuneration under the copyright legislation of Great Britain. The foreign practice of detailing the characteristics of the personage of the work, which determines whether the personage is endowed with controversial characteristics that allow it to be classified as protected copyright objects, is analyzed.

It is studied that in the USA and Great Britain, the personage is considered as an independent object of copyright, which can be alienated separately from the original work, since the character has a significant commercial value, and therefore, the law should provide an effective tool for regulating the turnover of such objects. The judicial practice of the United States is analyzed, according to which certain peculiarities and conditions for granting protection to characters are determined, such as the possession of expressiveness and uniqueness, the possession of physical and conceptual qualities, the expression for recognition, the presence of some original elements of expression, etc. It is concluded that copyright protection may not extend to the personage as a whole, but any of its elements.

The question of whether the concept of "personage" has been reflected in the USA and Great Britain is considered, and how this affects the conviction of the courts in the matter of determining the content of the personage of the work and identifying the features necessary to recognize the personage as an independent object of copyright is represented.

It is summarized that the protection of the character in the countries of the Anglo-American law goes beyond the protection of only the form, and the essential difference between the American approach and the English one is that in the USA the peculiarities of limiting liability for copyright infringement are more specifically defined than in Great Britain.

Keywords: creation, personage, part of the work, object of copyright, character.

Постановка проблеми. Україна продовжує вдосконалювати законодавство у сфері охорони авторського права. Наразі вітчизняне законодавство містить невичерпний перелік охоронюваних об'єктів авторських прав, однак питання надання правової охорони окремим частинам твору є дуже складним та проблемним через відсутність достатньої практики. Персонажі творів як самостійний об'єкт дослідження привертають значну увагу поряд з самими творами, частинами яких є такі персонажі. Значення персонажів для донесення авторського задуму, розкриття сюжету твору неодноразово підкреслювалось у науковій літературі. Останніми роками також набуло значимості питання самостійного використання персонажів у комерційній діяльності, зокрема при створенні торговельних марок, у рекламі, на упаковках виробів товарів. Не залишаються поза увагою питання співвідношення авторських прав на персонаж та прав на публічний образ. В цьому контексті є важливим вивчення зарубіжного досвіду правового регулювання такого об'єкта авторського права як персонаж та перейняття його в реаліях українського законодавства.

Аналіз останніх публікацій і досліджень. Дослідженням окремих питань щодо правової охорони персонажа як самостійного об'єкта авторського права займалися такі науковці, як С. В. Бондаренко, М. Гура, В. С. Дроб'язко, Л. Д Закорецька, Т. А. Заніна, О. О. Кулініч, І. Петренко, О. О. Штефан та інші.

Мета статті полягає в тому, щоб дослідивши надання охорони авторським правом персонажам в США та Великобританії, виявити основні тенденції, яких дотримується правозастосовна практика і оцінити необхідність вдосконалення законодавства в частині надання охорони персонажам як самостійним об'єктам авторського права.

Виклад основного матеріалу. У багатьох західноєвропейських мовах поняття «персонаж» передається словами, спорідненими слову «характер». Центральним поняттям для охорони персонажа стає образ, нерозривно пов'язаний з ім'ям і зовнішнім виглядом. Така практика характерна для США, а також країн, що знаходяться під впливом англо-американського права.

Авторське право Великобританії регулюється законом «Про авторське право та суміжні права», що діє з 1988 року. Схожість з українським законодавством полягає у тому, що немайнове право є виключним і не підлягає відчуженню. Тим не менш, існує поняття «виключної ліцензії», за умовами якої ліцензіар наділяє ліцензіата усіма правами використання твору, які має сам.

У цьому законі суттєво звужений перелік об'єктів авторського права. Це оригінальні літературні, драматичні, музичні або художні твори; звукові записи, фільми, теле- і радіопередачі або кабельні програми; друкарське оформлення опублікованих видань.

Строки дії авторського права залежать від твору. Якщо на літературні, музичні, драматичні твори та фільми авторське право зберігається протягом 70 років після смерті автора, то на звукові записи - 50 років після запису, це ж стосується радіо- та телепередач і кабельних програм [1, с. 384].

Важливий момент оплати авторської винагороди. Якщо автору здається, що сума винагороди мала, він може звернутися до Трибуналу з авторських прав та через нього вимагати гідного відшкодування.

Закон про авторське право захищає від несанкціонованого відтворення літературних і художніх творів, але питання, як авторське право захищає окремі елементи цих творів (персонаж, назва твору), є не досить врегулюваним.

Варто зазначити, що персонажі творів містять в собі набагато більше цінності, ніж просто вигадана назва чи ім'я: дуже часто персонаж уособлює собою чітко визначену особистість з виразними поглядами, звичками і своєрідною мовою та викликає стійку асоціацію із твором, частиною якого є персонаж.

У законі про авторське право США також немає поняття персонажа твору (character), що дозволяє американським судам досить вільно підходити до визначення змісту персонажа твору і виділення ознак, необхідних для визнання персонажа самостійним об'єктом авторського права.

Історія персонажа як об'єкта правової охорони нетривала. Можна припустити, що вперше ця ідея виникла в США в 1930-і роки на студії Уолта Діснея, коли були створені перші мальовані персонажі (Міккі Маус і Дональд Дак). Компанія змогла вірно передбачити їх комерційний потенціал, схваливши ініціативу одного із співробітників по організації спеціального відділу, що займається питанням вторинного комерційного використання персонажів (надання дозволів на використання образів і імен персонажів при виробництві та продажу різної, переважно сувенірної, продукції).

До цього моменту подібне вторинне використання зустрічалося вкрай рідко. Наприклад, в XIX ст. образи героїв Льюїса Керролла використовувалися у виробництві м'яких іграшок. Найбільш гостро питання захисту персонажа постало в 1938 році з виходом у світ першого номера Action Comics, в якому одним із героїв був Супермен. Якщо раніше більшість персонажів створювалися переважно на основі літературного опису, то тут ключовим елементом став саме візуальний образ. У XX ст. комерційне використання персонажів стало активно набирати оберти в рамках так званих програм стимулювання збуту (випускалася продукція, пов'язана з фільмами «Зоряні війни», «Інопланетянин»). Згодом у судів в США виникла потреба у виробленні критеріїв, які дозволили б відмежувати випадки, коли окремий герой або його атрибутика заслуговують правової охорони, і коли у такого героя відсутні охороноздатні елементи.

Зокрема, були розроблені два підходи, що дозволяють визначити, чи варто надавати правову охорону персонажу. Перший підхід можна умовно позначити як стандарт розрізняльної здатності (distinct delineation standard), який був вперше використаний в 1930 році в рішенні Nichols v. Universal Pictures Corp [2]. Зміст цієї справи полягає у тому, що суд оцінював ступінь опрацювання персонажа його автором: чим більшою виразністю та унікальністю він володіє, тим більшою правовою охороною його слід наділити.

Другий підхід (the story being told test) виник пізніше в справі Warner Bros. v. Columbia Broadcasting System [3]. Для отримання охорони персонаж повинен грати більш вагому роль, ніж бути простим пішаком (mere chessman) в історії. Пізніше в 1978 році було відзначено, що подібний критерій відноситься більшою мірою до літературних творів, оскільки візуалізація персонажа, якщо він унікальний, є достатньою передумовою його охорони [4]. В результаті суди визнали, що обидва тести повинні застосовуватися одночасно [5].

Цікавим є питання і про те, чи може авторсько-правова охорона поширюватися не на персонаж в цілому, а на будь-які його окремі елементи. У 2001 році судом Південного округу штату Нью-Йорк було розглянуто справу, в якому суду потрібно було дати відповідь на питання про те, чи може охорона авторським правом поширюватися на окремий елемент персонажа, а саме - на рукавичку Фредді Крюгера. І суд позов задовольнив, використавши наступну аргументацію: «The court held that the glove was entitled to copyright protection based on New Line's copyright protection in the Freddy Krueger character because copyright protection is extended to the component part of the character which significantly aids in identifying the character» (Суд вирішив, що рукавичка підлягає охороні авторським правом у зв'язку з тим, що вона значно впливає на ідентифікацію персонажа) [6].

На нашу думку, такий режим правової охорони є виправданим з точки зору прав автора персонажу. Наприклад, молот персонажа Тора, права на який належать студії Марвел (Marvel Studio), має ознаки самостійності і значно впливає на ідентифікацію персонажа. Підтвердженням цьому є те, що із зображенням молота Тора випускається різноманітна продукція і часто без зображення на тій самого персонажа Тора. Тому, щоб забезпечити права автора персонажа і, в тому числі, його частин, їм варто надавати відокремлену правову охорону.

У 2007 році в справі Bach v. Forever Living Products U.S. Inc. Суд встановив, що літературний персонаж Річарда Баха з книги «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон» заслуговує охорони, незважаючи на те що є звичайною чайкою. Суд описав унікальні риси її характеру: чайка, яка вміє розмірковувати, розмовляти, філософствувати, здатна на ризик і подолання перешкод, з незвичайним ім'ям. Був зроблений висновок, що чайка набувала людських рис, коли, відрізняючись від усіх інших чайок, вона піднімалася все вище і вище, літала швидше і далі і, досягнувши осяяння, спустилася вниз і вчила всіх інших чайок відмовлятися від звичного буття, що зводиться лише до пошуку їжі [7].

Судова практика в країнах англо-американської сім'ї поступово прийшла до ідеї охорони персонажа навіть у тому випадку, якщо у нього є, крім імені, хоча б 2-3 впізнавані здібності - такі, як позивний «Агент 007» для Джеймса Бонда. Певною мірою, такий захист виключного права на персонаж вже дуже близько підходить до охорони сюжету. Потрібно розрізняти просте копіювання і створення чогось нового на основі існуючих творів [8].

У 1995 році продюсер і володар авторських прав на телесеріал Сайнфелд (Seinfeld) подав позов проти автора і видавця книги Seinfeld Aptitude Test (SAT) про персонажів і події серіалу. Позивачі стверджували, що автор присвоїв матеріали з 84 епізодів телешоу [9].

Десять років по тому, Джоан Роулінг і компанія Warner Brothers, відповідно - автор і власник виключних прав на книги і фільми про персонажа Гаррі Поттера, звернулися з позовом до видавця Лексикону про Г аррі Поттера - довідника, створеного за романами про Гаррі Поттера, що «включає в собі магічні заклинання, зілля, карти, списки магічних предметів і пристроїв» [9]. У позові було згадано, що дії відповідача завдають шкоди автору, який неодноразово висловлював намір написати довідник або енциклопедію на основі своїх романів.

Відповідач не заперечував створення довідника за мотивами відомих творів, але при цьому він акцентував на тому, що виключне право на твір не означає монополії на публікацію літературних довідників та інших неакадемічних досліджень. Відповідач вважав, що позивач надмірно широко трактує межі свого виключного права з метою його поширення на філологічні дослідження. Позов був задоволений, але в судовому рішенні було зазначено, що, по-перше, відповідачем було допущено комерційне використання охоронюваного твору, а по-друге, відповідач цитував і копіював з охоронюваного твору більші фрагменти, ніж це було необхідно для створення простого довідника.

У судовому рішенні було підкреслено, що створення словників і довідників, безумовно, допускається, але такі словники і довідники не повинні ставати «засобом грабунку» авторів первинних творів. Завдяки такому захисту засобами авторського права, персонажі розглядаються і як самостійні явища культури, і як своєрідний товар.

Таким чином, захист персонажа в країнах англо-американської правової сім'ї виходить за рамки захисту тільки форми: в разі істотного, але не буквального збігу, в тому числі збігу в унікальних та відомих рисах персонажа і в поворотах сюжету може бути встановлено порушення авторського права. Істотною відмінністю американського підходу від англійського є те, що в США більш конкретно визначено особливості обмеження відповідальності за порушення авторського права, ніж у Великобританії.

Висновки

Отже, англо-американський підхід зводиться до визнання за персонажем самостійного характеру, можливості його відчуження у відриві від початкового твору. Даний підхід бачиться багато в чому виправданим, оскільки персонаж має значну комерційну цінність, а отже, право повинно надати ефективний інструментарій для регулювання обороту подібного роду об'єктів.

Література

Дроб'язко В. С. Право інтелектуальної власності: навч. посібник / В. С. Дроб'язко, Р. В. Дроб'язко. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 512 с.

Nichols v. Universal Pictures Corp, 45 F.2d 119 (2d Cir. 193C) (cert denied 282 US

9C2). [Electronic resource]. - Acces mode: https://cyber.harvard.edu/people/tfisher/IP/

1930%20Nichols.pdf.

Warner Bros. Pictures v. Columbia Broadcasting System, 102 F. Supp. 141 (S.D. Cal.

1951) [Electronic resource]. - Acces mode: https://law.justia.com/cases/federal/district-

courts/F Supp/102/141/1382637/.

Walt Disney Productions v. Air Pirates, 581 F.2d 751 (9th Cir. Cal. 1978) [Electronic resource]. - Acces mode: https://h2o.law.harvard.edu/cases/5215

Anderson v. Stallone, 1989 WL 2C6431 (C.D. Cal. Apr. 25, 1989) [Electronic resource]. - Acces mode: https://h2o.law.harvard.edu/collages/31817.

New Line Cinema Corp. v. Easter Unlimited, Inc., 17 U.S.P.Q.2d 1631, 1633 (E.D.N.Y.1989) [Electronic resource]. - Acces mode: https://law.justia.com/cases/federal/district- courts/F Supp2/161/293/2388504/.

Bach v. Forever Living Products U.S. Inc., 473 F. Supp.2d 1110 (W.D. Wash. 2007). [Electronic resource]. - Acces mode: https://www.courtlistener.com/opinion/2328082/bach-v- forever-living-products-us-inc/.

Sprigman, Christopher Jon, Copyright and the Rule of Reason (May 5, 2009). [Electronic resource] / Journal on Telecommunications & High Technology Law. - Vol. 7. - 2009. - Acces mode: http://ssrn.com/abstractM399522.

Fox, Ariel, The Fate of Fictional Facts: Aggregation Analysis in Copyright Infringement Claims (June 21, 2014) [Electronic resource] / Columbia Law Review, Forthcoming. - Acces mode: http://ssrn.com/abstract=2484752.

References

Drobiazko V. S. (2004). Pravo intelektualnoi vlasnosti [Intellectual Property Law]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

Nichols v. Universal Pictures Corp, 45 F.2d 119 (2d Cir. 193C) (cert denied 282 US 9C2). cyber.harvard.edu. Retrieved from https://cyber.harvard.edu/people/tfisher/IP/1930%20Nichols.pdf.

Warner Bros. Pictures v. Columbia Broadcasting System, 102 F. Supp. 141 (S.D. Cal. 1951). law.justia.com. Retrieved from https://law.justia.com/cases/federal/district-courts/FSupp/102/141/1382637/.

Walt Disney Productions v. Air Pirates, 581 F.2d 751 (9th Cir. Cal. 1978). h2o.law.harvard.edu. Retrieved from https://h2o.law.harvard.edu/cases/5215.

Anderson v. Stallone, 1989 WL 2C6431 (C.D. Cal. Apr. 25, 1989). h2o.law.harvard.edu. Retrieved from https://h2o.law.harvard.edu/collages/31817.

New Line Cinema Corp. v. Easter Unlimited, Inc., 17 U.S.P.Q.2d 1631, 1633 (E.D.N.Y.1989). law.justia.com. Retrieved from https://lawjustia.com/cases/federal/district- courts/FSupp2/161/293/2388504/.

Bach v. Forever Living Products U.S. Inc., 473 F. Supp.2d 1110 (W.D. Wash. 2007). courtlistener.com. Retrieved from https://www.courtlistener.com/opinion/2328082/bach-v-forever- living-products-us-inc/.

Sprigman, & Christopher Jon (2009). Copyright and the Rule of Reason. Journal on Telecommunications & High Technology Law, 7. Retrieved from http://ssrn.com/abstract=1399522.

Fox, Ariel, The Fate of Fictional Facts: Aggregation Analysis in Copyright Infringement Claims (2014) (n.d.). Columbia Law Review, Forthcoming. Retrieved from http:// ssrn.com/abstract=2484752.

Размещено на Allbest.ru