Закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння

Суд апеляційної інстанції скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо засуджений проти цього не заперечує (надав згоду). За відсутності згоди засудженого та в разі, якщо враховуючи межі перегляду судом апеляційної інстанції, у суді не буде спростовано вчинення засудженим діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК. Якщо, враховуючи межі перегляду судом апеляційної інстанції, у суді апеляційної інстанції буде спростовано, що засудженим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, тоді суд наділений повноваженнями ухвалювати виправдувальний вирок. Наразі суд апеляційної інстанції законодавчо позбавленій такої можливості. Втім, вважаємо за доцільне законодавцеві прямо унормувати право суду апеляційної інстанції, як суду факту та права, ухвалювати виправдувальний вирок за наявності на те законних підстав.

Також на практиці може виникнути ситуація, коли вже в суді апеляційної інстанції постане питання про закриття кримінального провадження з підстави втрати чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, ще під час провадження в суді першої інстанції, а особа звинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, за сукупністю яких їй і призначено покарання. В такому разі суд апеляційної інстанції має розглянути відповідне клопотання та, у разі наявності на те підстав, своєю ухвалою закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння та скасувати відповідний вирок, в частині визнання особи винуватою у вчиненні злочину і призначення покарання за цим законом і за сукупністю цього злочину з іншим на підставі ст. 70 КК України. Також, у разі наявності підстав, суд апеляційної інстанції має пом'якшити покарання обвинуваченому. Наприклад, у справі, яка розглядалася Чернівецьким апеляційним судом, у поданих апеляційних скаргах апелянти порушують питання щодо безпідставного засудження ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ст. 306 КК, оскільки на день складання та затвердження обвинувального акту щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (30.06.2020 р.) та на час ухвалення вироку диспозицією ст. 306 КК не передбачена кримінальна відповідальність за дії, пов'язані з розміщенням коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, у банках. Судова колегія вважала такі доводи обґрунтованими з огляду на наступне. Згідно обвинувального акту та вироку суду, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за період з 22.11.2019 по 04.05.2020 р. отримали внаслідок незаконного збуту наркотичних засобів кошти, які розмістили на банківських рахунках ВАТ АТ «Ощадбанк». Дії обвинувачених були кваліфіковані за ч. 2 ст. 306 КК як розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, у банках, повторно. Разом із тим, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 6 грудня 2019 року № 361-IX (опублікований) внесенні зміни до КК, які набули чинності 28.04.2020 р. та ст. 306 КК була викладена в новій редакції. Із набранням чинності цим законом ст. 306 КК передбачена кримінальна відповідальність за використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів. Отже, дії, які були поставлені у вину ОСОБА_10 та ОСОБА_9, фактично були декриміналізовані. Відповідно до ст. 479-2 КПК якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. Апеляційним судом з'ясована в судовому засіданні думка обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які не заперечували щодо закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 306 КК на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. За таких обставин суд дійшов висновку, що апеляційні скарги захисників в цій частині необхідно задовольнити, скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_10 і ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 306 КК та закрити провадження в цій частині відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Також, підсумував суд, підлягає скасуванню вирок і в частині призначення покарання за ст. 306 ч. 2 КК та за сукупністю цього злочину з іншим на підставі ст. 70 КК [14].

Крім того, на практиці трапляються випадки, коли прокурор в своїй апеляційній скарзі на виправдувальний вирок, зокрема, покликаючись на втрату чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, ставить перед судом апеляційної інстанції питання про скасування виправдувального вироку та закриття кримінального провадження. В такому разі суд апеляційної інстанції не вправі, за відсутності інших підстав, погіршувати становище виправданого і скасовувати виправдувальний вирок заради постановлення ухвали про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК [15].

У разі, коли під час провадження в суді касаційної інстанції втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду засудженого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК. Суд касаційної інстанції скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо засуджений проти цього не заперечує.

Зазначимо, що суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, що є підставою для закриття кримінального провадження згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Нероз'яснення судом першої чи апеляційної інстанцій зазначених обставин слід вважати порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню.

Закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК здійснюється за умов:

- на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;

- ця особа не подавала до апеляційного суду відповідні згоду або клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння і суд апеляційної інстанції не роз'яснив особі наявність зазначених підстав для закриття кримінального провадження та не з'ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким закриттям провадження;

- така особа за вказаних обставин висловила згоду в касаційному суді на закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

За відсутності згоди засудженого та, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, в разі відсутності підстав для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Втім, виникає питання, як бути, якщо при розгляді справи в суді касаційної інстанції буде встановлено підстави для скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції, а засуджений згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, не надав? З одного боку, слід звернути увагу на те, що імперативний обов'язок закриття кримінального провадження у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, покладено на суд, а не на засудженого, який має право висловити свою незгоду. Проте, видається, якщо при розгляді справи в суді касаційної інстанції буде встановлено підстави для скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції, а засуджений згоду на закриття кримінального провадження не надав, суд касаційної інстанції, який виступає «судом права» (нагадаємо, що судами «факту та права» виступають суди першої та апеляційної інстанцій) з метою забезпечення засудженому конституційного та конвенційного права доступу до суду (яке, як відомо має бути реальним та практично здійсненим, а не формальним та ілюзорним), має скасувати вирок або ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд. В іншому разі, закриваючи кримінальне провадження, суд касаційної інстанції залишає в силі незаконний вирок або ухвалу суду апеляційної інстанції, що явно не узгоджується, зокрема, з концепцією забезпечення сталості та єдності судової практики Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України.

Право на захист підозрюваного, обвинуваченого у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння та інші гарантії захисту прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження. Видається, що з огляду на можливі наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави (зокрема, встановлення вчинення особою діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність), необхідно надати належні гарантії захисту прав, свобод та інтересів підозрюваного, обвинуваченого. Йдеться, зокрема, про дотримання процедури роз'яснення підозрюваному, обвинуваченому підстав, порядку і наслідків закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння та з'ясування його позиції щодо закриття кримінального провадження з цієї підстави; належне оформлення та підтвердження добровільності згоди та усвідомлення підозрюваним, обвинуваченим наслідків закриття кримінального провадження; залучення захисника з моменту втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння; запобігання можливим зловживанням як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту та інших учасників кримінального провадження у зв'язку із закриттям кримінального провадження з цієї підстави.

Відкриття матеріалів іншій стороні у кримінальному провадженні, під час здійснення якого втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. У частині 1 ст. 479-1 КПК встановлено особливий порядок відкриття матеріалів іншій стороні у разі, якщо підозрюваний заперечує проти закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК.

Так, передбачається лише повідомлення та надання доступу до матеріалів підозрюваному, його захиснику. Разом із цим, відсутня вказівка на необхідність повідомлення та надання доступу до матеріалів іншим учасникам кримінального провадження, визначеним ст. 290 КПК. Аналогічно не передбачена й процедура відкриття матеріалів сторони захисту.

Додатки до клопотання прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК. У ст. 479-1 КПК визначено вимоги до клопотання прокурора про закриття кримінального провадження у цій категорії проваджень. Разом із цим зазначена норма не передбачає обов'язкових додатків до клопотання прокурора, подання яких підтвердить його обґрунтованість. Йдеться про документ, яким засвідчене волевиявлення підозрюваного щодо закриття кримінального провадження та розписку про отримання підозрюваним, його захисником копії клопотання.

Інші дискусійні питання. Аналіз змін, внесених Законом № 2810-IX, свідчить про те, що на практиці можливі й інші ситуації неоднакового правозастосування. Зокрема, виникає питання, як діяти у випадку, коли у кримінальному провадженні підозрюваних декілька і лише щодо одного (або щодо одного епізоду підозри якого) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння?

Висновки

Проведене дослідження дозволило з'ясувати сутність та зміст закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, та виокремити дискусійні питання, що можуть викликати неодноманітність у тлумаченні правових норм та правозастосуванні цього інституту кримінального процесуального права. Втім, це лише незначна кількість питань, які виникають або можуть виникнути на практиці. Тому увесь спектр актуальних проблем, які виникають у кримінальному провадженні щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, цілком заслуговує на окреме дисертаційне або монографічне дослідження. Тож, запрошуємо до наукової дискусії.

Анотація

У статті здійснено комплексний системний аналіз сутності та змісту закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння та надано пропозиції щодо удосконалення моделі цього кримінального процесуального інституту.

У представленій науковій роботі надається загальна характеристика правового регулювання закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, аналізуються чинники, що сприяли відповідним змінам у законодавстві.

На підставі аналізу чинного законодавства досліджуються суб'єкти та умови прийняття рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, а також порядок закриття кримінального провадження у такому випадку.

Зокрема, констатовано, що КПК передбачає різні порядки закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння залежно від стадії (етапу стадії) кримінального провадження та наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого на закриття кримінального провадження з цієї підстави: 1) якщо в кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження (ч. 4 ст. 284 КПК); 2) під час досудового розслідування закриття кримінального провадження здійснюється прокурором, якщо підозрюваний проти цього не заперечує (ч. 4 ст. 284 КПК); 3) якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою, кримінальне провадження закривається судом (п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК); 4) крім того, передбачається окрема процедура для випадку, коли під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальний актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння (ч. 3 ст. 479-2 КПК).

Проведене дослідження дозволило виокремити дискусійні питання, що можуть викликати неодноманітність у тлумаченні правових норм та правозастосуванні під час закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Сформульовані у статті пропозиції спрямовані на подальше вдосконалення окреслених положень діючого законодавства України в частині нормативного регулювання закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння та практики його застосування.

Ключові слова. Кримінальне провадження, досудове розслідування, закінчення досудового розслідування, судове провадження, провадження в апеляційній інстанції, провадження в касаційній інстанції, закриття кримінального провадження, втрата чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, чинність закону в часі.

Annotation

Drozdov O. M., Marochkin O. I. Closure of criminal proceedings in connection with the loss of force by the law, which established the criminal wrongfulness of the act

The article provides a comprehensive systematic analysis of the essence and content of the closure of criminal proceedings in connection with the loss of force by law, which established the criminal wrongfulness of the act and provided proposals for improving the model of this criminal procedural institute.

The presented scientific work provides a general description of the legal regulation of the closure of criminal proceedings in connection with the loss of force by law, which established the criminal wrongfulness of the act, analyzes the factors that contributed to the corresponding changes in the legislation.

Based on the analysis of the current legislation, the subjects and conditions of the decision to close the criminal proceedings in connection with the loss of force of the law, which established the criminal wrongfulness of the act, as well as the procedure for closing the criminal proceedings in this case, are examined.

In particular, it is stated that the Criminal Procedure Code provides for different procedures for closing criminal proceedings in connection with the loss of force by law, which established the criminal wrongfulness of an act depending on the stage (stage) of criminal proceedings and the consent of the suspect accused to close criminal proceedings on this basis: 1) if in criminal proceedings no person was informed of suspicion, the investigator, investigator, prosecutor adopts a decision to close the criminal proceedings (part 4 of article 284 of the Criminal Procedure Code); 2) during the pre-trial investigation, the closure of criminal proceedings is carried out by the prosecutor if the suspect does not object to this (part 4 of article 284 of the criminal procedural code); 3) if the suspect, the accused objects to closure on this basis, criminal proceedings are closed by the court (paragraphs 1-2 of part of article 284 of the criminal procedural code); 4) in addition, a separate procedure is provided for the case when, during the implementation of judicial proceedings in relation to the proceedings that came to court with an indictment, the law that established the criminal wrongfulness of the act (part of article 479-2 of the Criminal Procedure Code) has expired.

The conducted study made it possible to single out controversial issues that may cause inconsistency in the interpretation of legal norms and law enforcement during the closure of criminal proceedings in connection with the loss of force by the law, which established the criminal unlawfulness of the act.

The proposals formulated in the article are aimed at further improving the outlined provisions of the current legislation of Ukraine in terms of regulatory regulation of the closure of criminal proceedings in connection with the loss of force of the law, which established the criminal unlawfulness of the act and the practice of its application.

Key words: Criminal proceedings, pre-trial investigation, completion of pre-trial investigation, court proceedings, proceedings in the appellate instance, proceedings in the cassation instance, closure of criminal proceedings, loss of force by the law, which established the criminal unlawfulness of the act, the validity of the law in time.

Список використаних джерел

1. Рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Кротюка Олександра Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (справа щодо презумпції невинуватості) від 8 червня 2022 року № 3-р(П)/2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-22?fbdid=[wAR0lKrL6dVxXxf2Ueqkjq8UUFC1_ 8GVD_axwBh7zDSX0HvZbtu6_xysPX9k#Text

2. Торбас О.О., Стоянов М.М., Завтур В.А. Закриття кримінального провадження у зв'язку із декриміналізацією кримінального правопорушення: аналіз рішення Конституційного Суду України у справі щодо презумпції невинуватості. Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство». № 3 (2022). URL: http://joumal-app.uzhnu.edu.ua/artide/view/264975

3. Гловюк І.В. Закриття кримінального провадження у зв'язку з декриміналізацією діяння: нові питання. Сучасні тенденції розвитку криміналістики та кримінального процесу в умовах воєнного стану: тези доп. Міжнародної наук.-практ. конф. (м. Харків, 25 листоп. 2022 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків: ХНУВС, 2022. С. 136-140.

4. Довідник із застосування статті 7 Європейської конвенції з прав людини. Ніякого покарання без закону: принцип встановлення законом кримінальних правопорушень і покарань. Оновлено 30 квітня 2017 року. 26 с. URL: https://www.echr.coe.int/Documents/Guide_Art_7_UKR.pdf.

5. Ухвала Солом'янськогорайонногосудум.Києвавід 23 січня2023 рокуу справі № 760/17373/14-к (провадження № 1-кп/760/944/23). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108571494.

6. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 3 жовтня 1997 року № 4-зп/1997. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-97#Text.

7. Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат)від7 квітня2021 року№ 1-р(ІІ)/2021 у справі за конституційною скаргою громадянина України Дяченка Олександра Миколайовича та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу І Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va01p710-21#Text.

8. Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) від 4 червня 2019 року № 2-р/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va02p710-19#Text.

9. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / В. Я. Тацій, В. І. Тюгін, В. І. Борисов та ін. ; за ред. В. Тація, В. Тютюгіна, В. Борисова. - 6-те вид., перероб. і допов. - Харків: Право, 2020. - 584 с.

10. Рішення Конституційного Суду України у справі про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/v021p710-10#Text.

11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 158 та статті 159 Конституції України (справа щодо внесення змін до Конституції України) від 9 червня року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-98#Text.

12. УхвалаШевченківського районного суду м. Києвавід 10 березня2023 року у справі №761/31287/20 (провадження № 1-кп/761/1487/2023). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109647758.

13. Ухвала Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 3 лютого 2023 року у справі № 188/1215/22 (провадження № 1-кс/188/1/2023). URL: https://reyestr.court. gov.ua/Review/109204942.

14. Ухвала Чернівецького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 727/5573/20 (провадження № 11-кп/822/12/23). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109053166.

15. Ухвала Полтавського апеляційного суду від 6 лютого 2023 року у справі № 613/1247/15-к (провадження № 11-кп/814/742/23). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108973991.

Размещено на Allbest.ru