Режим оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів: поняття та ознаки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Режим оподаткування резидентів дія сіті та залучених ними спеціалістів: поняття та ознаки

Шиманська Т.Л. аспірантка кафедри адміністративного та фінансового права юридичного факультету

Анотація

В статті досліджено режим оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів. З метою з'ясування сутності поняття «режим оподаткування» проведено аналіз таких вихідних категорій, як «режим», «правовий режим», «податковий режим». Виділено ознаки режиму оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів. Визначено, що за своєю правовою природою цей правовий режим є спеціальним. На основі проведеного аналізу надано визначення поняття режиму оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів.

Ключові слова: правовий режим, податковий режим, загальний правовий режим, спеціальний режим оподаткування, режим оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів.

Annotation

The article examines the taxation regime of residents of Dim City and the involved specialists. An analysis of such initial categories as "regime", "legal regime", "tax regime" was carried out. The positions of scientists are summarized and it is clarified that the tax regime is a sectoral legal regime established by the norms of tax law, which is a special combination of methods, means and types of legal regulation aimed at creating the necessary influence on tax relations and their participants in order to ensure the proper functioning of the tax system. The method, type and predominant means of legal regulation typical for tax legal regime have been determined. The structure of the tax legal regime was studied, within which general and special tax regimes are distinguished. The difference between the general and special tax regime is clarified: the general tax regime establishes universal rules of taxation, the special tax regime is designed to regulate specific social relations to which the general rule cannot be applied.

Features of the taxation regime of residents of Diia City and the involved specialists are highlighted: application to a limited range of subjects; the special purpose of introducing special taxation rules for Diia City residents and their specialists, determining the minimum term for which special taxation conditions are introduced; the use of a permissive method of legal regulation, which is different from the general imperative; preferential nature of taxation in comparison with taxes of the general tax regime; peculiarities of determining tax elements. It was determined that this legal regime is special by its legal nature. On the basis of the conducted analysis, a definition of the concept of the taxation regime of residents of Diia City and the involved specialists is given.

Keywords: legal regime, tax regime, general tax regime, special taxation regime, taxation regime of residents of Dim City and the involved specialists.

Вступ

Чотирнадцятого серпня 2021 року набрав чинності Закон України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 1667-IX від 16.07.2021 року (надалі - Закон), яким запроваджено новий для України правовий режим - Дія Сіті. Мета правового режиму Дія Сіті - стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні шляхом створення сприятливих умов для ведення інноваційного бізнесу, розбудови цифрової інфраструктури, залучення інвестицій, а також талановитих спеціалістів. Закон визначає організаційні, правові та фінансові засади функціонування правового режиму Дія Сіті [1]. Очевидно, що в рамках правового режиму Дія Сіті особливе місце займає комплекс заходів податкового характеру. Адже ефективність цього правового режиму значною мірою визначається здатністю забезпечити сприятливі умови оподаткування для його суб'єктів, стимулюючи розвиток відповідної діяльності. Відтак, зміни саме у податкове законодавство були чи не найбільш дискусійними та обговорюваними під час введення правового режиму Дія Сіті.

Щодо правового регулювання оподаткування резидентів Дія Сіті, то Закон передбачає лише бланкетну норму, що цілком виправдано містить посилання на Податковий кодекс України [2]. А саме, ч. 7 ст. 2 Закону визначає, що особливості застосування до резидента Дія Сіті спеціальних умов оподаткування, день початку і день припинення застосування таких умов визначаються Податковим кодексом України. Окрім того, Законом передбачено важливу гарантію стабільності правового режиму Дія Сіті, в тому числі, в частині оподаткування: протягом 25 років з дня внесення до реєстру Дія Сіті запису про першого резидента Дія Сіті держава гарантує резидентам Дія Сіті чинність правового режиму Дія Сіті та стабільність його умов, визначених цим Законом, законами України, що визначають особливості оподаткування резидентів Дія Сіті, а також додержання прав і законних інтересів резидентів Дія Сіті та залучених ними фахівців [1]. Зазначені особливості оподаткування були внесені у Податковий кодекс України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 1946-IX від 14.12.2021 р., що набрав чинності 01.01.2022 р. [3].

Для позначення умов оподаткування резидентів Дія Сіті чинне законодавство використовує наступні терміни: спеціальні умови оподаткування, особливі умови оподаткування, відповідний режим оподаткування. Відсутність уніфікованої термінології, поряд із новизною правового режиму Дія Сіті є чинником, що зумовлює необхідність з' ясування правової сутності режиму оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів.

Поняття правового режиму, податкового режиму та його різновидів знаходяться в рамках наукових інтересів К.В. Андрієвського, Д.Д. Коссе, Т.П. Мінки, Є.А. Опрі, С.В. Сарани, В.І. Теремецького, Є.Ю. Шаптали та інших.

Правовий режим Дія Сіті є новим правовим явищем, з огляду на що питання оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів не досліджено на науковому рівні.

Метою статті є з'ясування ознак та визначення поняття режиму оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів.

Результати

Розкриття змісту категорії «режим оподаткування» видається можливим через аналіз таких вихідних понять, як «режим», «правовий режим», «податковий режим».

В Академічному тлумачному словнику зазначено, що слово «режим» може застосовуватися в декількох значеннях: 1) державний лад, спосіб правління; 2) точно встановлений розпорядок життя, праці, відпочинку тощо; 3) система правил, законів, запроваджуваних для досягнення мети; 4) умови діяльності чи існування [4, с. 485]. У Великому тлумачному словнику сучасної української мови режим визначається як сукупність певних умов, необхідних для забезпечення роботи, функціонування, існування чого-небудь [5, с. 884].

Із цього приводу К.В. Андрієвський зазначає, що поняття «режим» з'явилося та почало активно використовуватися з ХІІІ ст. як політична, а дещо пізніше - як правова категорія [6, с. 13]. На переконання вченого, режим варто розглядати як системне встановлення й забезпечення порядку, що відображає відповідний етап розвитку суспільних відносин під час взаємодії як саморегульованих процесів, так і регульованих підсистем на певному проміжку часу та на певній території держави. При цьому науковець пропонує виділяти такі ознаки режиму: 1) є способом організації мікросоціальних процесів у врегулюванні суспільних відносин та деталізує спрямованість на впорядкування економічних, соціальних чи правових відносин; 2) динамічна категорія, що припускає сукупність активних дій учасників відносин з урегулювання цього виду поведінки; 3) ґрунтується на системі економічних інтересів, що склалася, соціальних і культурних цінностей; 4) забезпечує (разом зі своїм динамічним характером) певну стабілізацію всієї системи відносин у суспільстві, приводячи її елементи, структурні характеристики в певне пропорційне співвідношення та забезпечуючи координацію функціонування всіх складників суспільної системи; 5) є сукупністю владних структур, які, з огляду на наявні повноваження, можуть реалізовувати дії, які й становлять зміст режимного управління; 6) реалізація мети будь-якого режиму припускає використання узгодженої, упорядкованої системи методів досягнення цих цілей [6, с. 16].

Щодо наведених ознак, слушним є зауваження Є.Ю. Шаптали, про те, що режим не може розглядатися як «сукупність владних структур, які, з огляду на наявні повноваження, можуть реалізовувати дії, які й становлять зміст режимного управління», оскільки, «сукупність владних структур» - це своєрідний перелік суб'єктів, які наділені певними владними повноваженнями. За такого підходу поняття «режим» ототожнюється з певним суб'єктним складом учасників відповідних правовідносин та обсягом їхніх повноважень, що є нелогічним [7, с. 161].

Узагальнюючи наведені дефініції можемо зробити висновок, що поняття «режим» варто розглядати як систему заходів і правил, запроваджуваних для впорядкування суспільних відносин.

Наступною категорією, зміст якої необхідно розкрити є правовий режим.

У підручнику за редакцією О.В. Петришина поняття «правовий режим» визначено як особливий порядок правового регулювання певної сфери суспільних відносин, який забезпечується шляхом специфічного поєднання та співвідношення його методів, способів і типів. Правовий режим часто називають цілісним комплексом юридичних засобів, сформований з елементів правового регулювання, що підлягають застосуванню - методів (диспозитивний та імперативний), способів (дозволянь, заборон і зобов'язувань), типів регулювання (загальнодозволеного та спеціальнодозволеного) [8, с. 146].

Не як комплекс, а як систему методів, засобів та типів правового регулювання, що характеризують особливості правового впливу на поведінку суб'єктів у межах кожної галузі, визначає правовий режим Л.А. Луць [9, с. 343]. Науковиця виділяє, що для публічно-правових галузей права характерний імперативний метод правового регулювання та спеціально-дозвільний тип правового регулювання, а для галузей приватного права - диспозитивний метод правового регулювання та загальнодозвільний тип правового регулювання. оподаткування публічний правовий

Характеризуючи сутнісне призначення правових режимів, Д.Д. Коссе зазначає, що саме за допомогою правових режимів утверджуються та реально здійснюються політичні та державні режими. При цьому правові режими, як правило, безпосередньо відображають важливі елементи правової політики держави. Правова політика є прикладною наукою, що повинна оцінювати чинне законодавство та впливати на відпрацювання найбільш сучасного права. При цьому правовий режим - це невід'ємна якість влади, її устрою, функціонування, соціальної спрямованості [10, с. 30].

Як динамічне явище визначає правовий режим Т.П. Мінка: правовий режим - це зовнішній прояв (правова форма) правового регулювання у певній сфері суспільного життя. Правовий режим відображає динаміку правовідносин, яка досягається шляхом трансформації всіх елементів правового впливу: як правових засобів (норм права, актів реалізації та застосування, юридичних фактів тощо), так і інших правових явищ (правосвідомості, правової культури, правових принципів, правового прецеденту), які у взаємодії досягають мети регулювання [11, с. 127].

Підсумовуючи наведені твердження науковців можемо назвати такі ознаки правового режиму:

1) поєднує методи, засоби, типи правового регулювання; 2) встановлюється низкою відповідних законодавчих приписів, актами законодавства; 3) правовий режим обумовлений законами суспільного розвитку, на які впливають економічні, соціальні та політичні фактори; 4) регулює поведінку суб'єктів відповідних правовідносин; 5) мета правового режиму - реалізація інтересів учасників відносин, зокрема, інтересів держави; 6) має галузевий характер - закріплюється нормами певної галузі права, відображає специфіку регулювання в конкретній галузі.

Як випливає з вищенаведених ознак, правові режими в межах окремих галузей права мають певні особливості, що зумовлює потребу більш детально розглянути характерні ознаки податкового режиму. Поняття податкового режиму законодавчо не закріплено, а тому в науковій літературі існує плюралізм думок щодо цієї правової категорії.

З'ясовуючи сутність податкового режиму, варто ґрунтуватися на тому, що він визначає передусім галузевий режим податкового права, адже для правового режиму галузі права характерна особлива цілісна система регулятивного впливу, яка характеризується специфічними прийомами регулювання, особливим порядком виникнення й формування змісту прав і обов' язків, їх реалізації, специфікою санкцій, способів їх реалізації, а також дією єдиних принципів, загальних положень, які поширюються на цю сукупність норм (метод правового режиму) [12, с. 67].

О.К. Паращенко визначає податковий режим як публічно-правовий режим, установлений та врегульований нормами податкового права та законодавства, має власну структуру, регулює податкові правовідносини за допомогою відповідних правових засобів: методів, способів і типів, тим самим створює юридичну форму для податкових правовідносин (порядок їх регулювання) [13, с. 250].

Заслуговує на увагу визначення податкового режиму, наведене В.І. Теремецьким, який зазначає, що податково-правовий режим є закріпленим у податковому законодавстві України порядком правового регулювання податкових відносин, обумовлений предметом і методом податкового права, що виражається у певному поєднанні правових засобів, які є невід' ємним елементом механізму правового регулювання податкових правовідносин, спрямований на досягнення збалансованості приватного і публічного інтересів під час встановлення, обчислення і сплати податків з метою створення певних умов (сприятливих або обмежувальних) для реалізації прав і обов'язків суб'єктів податково-правових відносин [14, с. 300].

На структурі податкового режиму наголошує С.В. Сарана у наведеному ним визначенні: податковий режим є галузевим режимом, що діє в цілому на постійній основі і становить собою комплекс юридичних інструментів, спрямованих на створення необхідного впливу на податкові відносини та їх учасників з метою забезпечення належного функціонування податкової системи, будучи при цьому збірним (комплексним) поняттям, у якому поєднуються загальний, спеціальний та процесуальний податкові режими, що створюють єдину систему для всіх податкових відносин і стосуються всіх категорій платників податків з урахуванням їх розподілу за вказаними режимами [15, с. 65].

Загалом, наведені дефініції є близькими за своїм значенням, але такими, що містять різний обсяг ознак досліджуваного поняття. Серед ознак податкового режиму виділяють наступні:

встановлюються законодавцем - Верховною Радою України, а на місцевому рівні - сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;

врегульовуються нормами Конституції України, ПК України, підзаконними нормативно- правовими актами (накази Міністерства фінансів України тощо), рішеннями органів місцевого самоврядування;

регулюють податкові правовідносини, суб'єктами яких є платники податків та контролюючі органи, що мають взаємні обов'язки, права та інтереси [13, с. 251].

Окрім вищенаведених ознак, С.В. Сарана виділяє також наступні сутнісні риси податкового режиму: 1) є галузевим режимом галузі податкового права; 2) становить собою комплекс юридичних інструментів, спрямованих на створення необхідного впливу на податкові відносини та їх учасників з метою забезпечення належного функціонування податкової системи; 3) є збірним (комплексним) поняттям, у якому поєднуються загальний та спеціальний податкові режими, а також процесуальний режим; 4) є єдиною системою для всіх податкових відносин, при цьому вміщуючи в себе окремі режими, які можуть бути підсистемами в його межах; 5) стосується всіх категорій платників податків з урахуванням їх розподілу за режимами в його межах; 6) діє в цілому на постійній основі, при цьому окремі режим в його межах можуть діяти протягом певних податкових періодів (спеціальні податкові режими, спеціальні режими оподаткування тощо) [15, с. 65].

Важливим для характеристики податкового режиму є визначення комплексу методів, засобів і типів правового регулювання, що лежать в основі та визначають загальну спрямованість податкового режиму. Відтак, для режиму галузі податкового права характерні:

імперативний метод правового регулювання, який полягає у чіткій та детальній регламентації поведінки суб'єктів та виключає можливість самостійного регулювання останніми відносин на власний розсуд (доцільно зауважити, що все-таки певні норми ПК України наразі вказують на притаманність податковим правовідносинам диспозитивного методу, однак лише як виключення із загального правила);

основними способами регулювання податкових відносин, ураховуючи їх імперативність, є зобов' язування та заборони, а дозвіл як спосіб - частіше виняток;

типом правового регулювання є спеціально-дозвільний, що обумовлено методом та способами правового регулювання. Тобто в податкових правовідносинах дозволено те, що прямо передбачено приписами податкового законодавства та, відповідно, заборонена та поведінка, яка не дозволена [13, с. 251].

Узагальнюючи вищенаведені позиції, доходимо до висновку, що податковий режим - це закріплений нормами податкового права галузевий правовий режим, що становить собою особливе поєднання методів, засобів та типів правового регулювання, спрямованих на створення необхідного впливу на податкові відносини та їх учасників з метою забезпечення належного функціонування податкової системи.

В.І. Теремецький наголошує на тому, що визнання наявності у податковому праві єдиного правового режиму, властивого галузі, що включає в себе підпорядковані правові режими, знаходить своє підтвердження в загальній теорії права. Останній підтримує позицію тих науковців, які вважають, що взаємодія носіїв правових режимів, а також універсальність використовуваних у них правових засобів призводить до того, що вони можуть нашаровуватися один на одного, в рамках спільного може існувати спеціальний режим. До найбільш загальних, універсальних правових режимів відносять режими галузей права і законодавства. Ґрунтуючись на вищевикладеному, правовий режим галузі та окремі правові режими, які існують усередині галузі, співвідносяться як частини і ціле [14, с. 299].

Податковий режим відображає найбільш суттєві, загальні характеристики галузі податкового права. Серед науковців домінує позиція, що правовий режим галузі податкового права, будучи загальним, як елементи включає в себе різні податково-правові режими, підпорядковані загальногалузевим податково-правовим принципам [14, с. 302]. У податковому законодавстві виділяються загальний і спеціальний податкові режими, останній із яких покликаний забезпечити реалізацію особливостей оподаткування окремих категорій платників. Використовує цей підхід і Т.П. Мінка, під час класифікації адміністративно-правових режимів указуючи на те, що за функціональним призначенням податковий режим належить до регулятивних режимів і за видами адміністративно-правового регулювання можна виділити загальні та спеціальні режими, при цьому останні з указаних режимів регулюють конкретну специфічну сферу суспільних відносин [16, с. 28].

На сьогодні в українському законодавстві поняття загального податкового режиму не закріплено. У Податковому кодексі України використано такі поняття як “загальний режим оподаткування” (ст. 210 ПК України), “оподаткування в загальному порядку ” (пп. 141.4.7 ст. 141, п. 197.3 ст. 197 ПК України), а також “загальна система оподаткування” як антипод “спрощеної системи оподаткування” (зокрема, ст. 177, п. 21 Підрозділу 2, п. 6 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України ) [17, с. 302].

В правовій науці поняття загального податкового режиму часто розглядається в діалектичній єдності з поняттям спеціального режиму.

На думку Є. А. Опрі, “податковий режим” визначає загальний порядок обчислення і сплати податків, який застосовують до всього загалу платників, а “спеціальний режим оподаткування” (спеціальний - такий, що має особливе значення, призначений виключно для чогось) означає встановлення особливого порядку нарахування та сплати обов'язкових платежів державі щодо окремих категорій платників [18, с. 6].

С.В. Сарана доходить до висновку, що загальний податковий режим визначає засади, на яких будується податкове право, складові елементи податків, статус учасників податкових правовідносин тощо, а також закріплює правове регулювання податкових платежів, що справляються на території України, за винятком тих, що віднесені до спеціальних податкових режимів. Водночас, спеціальний податковий режим, базуючись на загальному податковому режимі, закріплює лише особливості оподаткування для окремих категорій платників, базові засади якого містяться в загальному податковому режимі. Тобто спеціальний податковий режим є певною інтерпретацією окремих положень загального податкового режиму, залишаючи при цьому інші положення цього режиму без змін та використовуючи їх у ході оподаткування за спеціальним податковим режимом [19, с. 109].

З аналізу вищенаведених позицій випливає, що режим галузі податкового права становить собою систему, до якої входять загальний та спеціальні податкові режими. При цьому загальний податковий режим встановлює універсальні правила оподаткування, в той час як спеціальні режими покликані врегульовувати специфічні суспільні відносини, до яких не може бути застосована загальна норма. У той час, як загальний режим оподаткування покликаний забезпечити систематичну сплату податків платниками податків, спеціальний режим оподаткування переслідує певну додаткову мету, наприклад: підтримка та стимулювання певних галузей економіки шляхом встановлення особливих правил оподаткування. Загальний податковий режим завжди виступає як базовий у відношенні до спеціального, оскільки останній ґрунтується на його нормах та ніколи не може повністю замінити загальний режим оподаткування.

Звертає на себе увагу недосконалість Податкового кодексу України в частині використання термінів «спеціальний податковий режим» та «спеціальний режим оподаткування». Згідно зі ст. 11 ПК України, спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків і зборів. Не визнаються спеціальними режимами податкові режими, не визначені такими ПК України [2].

Зокрема, пряма вказівка на спеціальні податкові режими міститься у Розділі XIV ПК України. Відповідно до його змісту на даний час передбачено лише один спеціальний податковий режим, а саме - спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Проте, поряд з терміном «спеціальний податковий режим» в Податковому кодексі України застосовується термін «спеціальний режим оподаткування». Зокрема, ст. 209 ПК України, яка уже втратила чинність, передбачала спеціальний режим оподаткування ПДВ діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства; ст. 210 ПК України регламентує спеціальний режим оподаткування діяльності щодо виробів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату.

Водночас, законодавство не визначає поняття спеціального режиму оподаткування чи його співвідношення із спеціальним податковим режимом.

Аналізуючи вищезазначені норми, констатуємо таку тенденцію використання вищенаведених термінів законодавцем: спеціальний податковий режим передбачає застосування альтернативних податків та зборів, наслідком чого є звільнення від сплати окремих податкових платежів загального податкового режиму. Натомість термін «спеціальний режим оподаткування» застосовується у разі наявності певних особливостей у визначенні елементів податків, які функціонують в рамках загального режиму оподаткування.

Вважаємо, що зазначене використання настільки близьких термінів без визначення понять, які вони позначають і їхнього співвідношення, є недоліком юридичної техніки законодавця, що призводить, зокрема, до застосування цих термінів на практиці як синонімічних.

Розглядаючи норми Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» та Податкового кодексу України, можемо виділити наступні ознаки правового регулювання оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів:

Застосування до обмеженого кола суб'єктів. Такими суб'єктами є резиденти Дія Сіті та залучені ними спеціалісти. Резидентами Дія Сіті є юридична особа, яка відповідно до цього Закону набула статусу резидента Дія Сіті та згідно з інформацією, що міститься у реєстрі Дія Сіті, перебуває у зазначеному статусі (п. 11. ст. 1 Закону). Спеціалісти резидента Дія Сіті - гіг-спеціалісти, що виконують роботу (надають послуги) на замовлення та на користь (в інтересах) резидента Дія Сіті на підставі гіг-контракту, укладеного в порядку, передбаченому Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», та/або особи, які перебувають із резидентом Дія Сіті у трудових відносинах (пп. 14.1.283. ст. 14 ПК України). При цьому резидентами Дія Сіті можуть стати лише ті суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність безпосередньо пов'язану з цифровими технологіями. Перелік таких видів діяльності наведений у ч. 4 ст. 5 Закону.

Наявність особливої мети запровадження спеціальних правил оподаткування до резидентів Дія Сіті та їх спеціалістів, як і правового режиму Дія Сіті загалом. Такою метою є стимулювання розвитку галузі цифрової економіки в Україні.

Визначення мінімального строку, на який вводяться спеціальні умови оподаткування - не менше як на 25 років з дня внесення до реєстру Дія Сіті запису про першого резидента Дія Сіті.

Використання дозвільного способу правового регулювання. Наприклад, резидентам Дія Сіті дозволяється обирати, на яких умовах сплачувати податок на прибуток підприємств.

Пільговий характер оподаткування. До прикладу, резидентам Дія Сіті надається можливість сплачувати податок на прибуток підприємств за визначеним переліком операцій за ставкою 9 відсотків. За ставкою 5 відсотків оподатковуються доходи спеціалістів резидентів Дія Сіті, що виплачуються на їхню користь резидентом Дія Сіті у вигляді заробітної плати, винагороди за гіг- контрактом, у тому числі винагороди за створення та перехід прав на твори, створені за замовленням, авторської винагороди за створення службового твору та перехід прав на службові твори.

Особливості визначення елементів податків. З аналізу норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 1946-IX від 14.12.2021 р., бачимо ряд змін у визначенні деяких елементів податків, а саме податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб, в частині оподаткування прибутку резидентів Дія Сіті та доходів залучених ними спеціалістів. Нагадаємо, що елементами податку є платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Вважаємо, що вищенаведені особливості правового регулювання резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів дозволяють виділити окремий режим оподаткування, який за своєю природою є спеціальним. Отже, спеціальний режим оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів є закріплений нормами податкового права та забезпечений сукупністю юридичних засобів особливий порядок правового регулювання податкових відносин, учасниками яких є резиденти Дія Сіті та залучені ним спеціалісти, який спрямований на стимулювання розвитку галузі цифрової економіки в Україні.

Висновки

Не викликає сумнівів, що запровадження правового режиму Дія Сіті започатковує новий етап в правовому регулюванні господарської діяльності в сфері цифрових технологій в Україні. Для реалізації цілей цього правового режиму низку змін було внесено і у податкове законодавство України, зокрема, в частині оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів. Застосовуючи різні термінологічні конструкції, законодавець не дозволяє однозначно визначити правову природу особливостей оподаткування перелічених суб'єктів, що зумовлює необхідність у теоретичному аналізі цієї категорії через призму поняття правового режиму. Під правовим режимом розуміється специфічне поєднання та співвідношення методів, способів і типів правового регулювання суспільних відносин. Кожна галузь права має свій предмет правового регулювання, який і визначає той особливий набір засобів, використання яких буде необхідним та достатнім для впорядкування суспільних відносин. Не становить виключення і галузь податкового права, для якої характерні імперативний метод правового регулювання та спеціально-дозвільний тип правового регулювання. Проте, варто врахувати, що аналізуючи режим галузі, поза нашою увагою залишаються особливості правового регулювання окремих груп суспільних відносин. Тому в рамках режиму галузі права виділяють загальний та спеціальні правові режими. Спеціальний правовий режим має за мету впорядкування специфічних правових відносин. Застосування до обмеженого кола суб'єктів; особлива мета запровадження спеціальних правил оподаткування до резидентів Дія Сіті та їх спеціалістів; визначення мінімального строку, на який вводяться спеціальні умови оподаткування; використання дозвільного способу правового регулювання, який є відмінним від загального імперативного; пільговий характер оподаткування податками загального податкового режиму; особливості визначення елементів податків - це ті ознаки, які дозволяють виділити особливий підхід законодавця при регулюванні оподаткування резидентів Дія Сіті та залучених ними спеціалістів в межах загального правового режиму, але який знайшов своє відображення у запровадженні спеціального режиму оподаткування.

Список використаних джерел

1. Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні: Закон України від 16 липня 2021 року № 1667-IX. Газета «Голос України». 2021, №153. С. 11-16.

2. Податковий кодекс України: Закон України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI. Відомості Верховної Ради України 2011, № 13-14. № 15-16. № 17. С. 112.

3. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні: Закон України від 14 грудня 2021 року № 1946-IX. Газета «Голос України». 2021, №243. С.25-28.

4. Словник української мови: в 11 т. / за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1977. Т. 8. 927 с.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

6. Андрієвський К.В. Спеціальні податкові режими: дис. ... канд. юрид. наук. Х., 2009. 206 с.

7. Шаптала Є. Ю. Податково-правовий режим: поняття та ознаки. Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. Вип. 81 / редкол.: В. В. Завальнюк (голов. ред.) та ін. Одеса: Гельветика, 2018. С. 160-167.

8. Петришин О.В., Лук'янов Д.В., Максимов С.І., Смородинський В.С. та ін. Загальна теорія права: підручник / за ред. О.В. Петришина. Харків: Право, 2020. 568 с.

9. Луць Л.А. Загальна теорія держави та права: навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою). К.: Атіка, 2007. 412 с.

10. Коссе Д.Д. Правовий режим та механізм правового регулювання: ознаки та співвідношення. Держава і право. 2009. Вип. 44. С. 25-31.

11. Мінка Т. П. Онтологічна характеристика правового режиму. Право і суспільство. 2012. № 3. С. 123-127.

12. Мінка Т.П. Органи внутрішніх справ як суб'єкти забезпечення адміністративно- правових режимів : [монографія]. Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2010. 352 с.

13. Паращенко О.К. Регулювання податкових режимів в Україні: термінологічний аспект. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 8. С. 250-253.

14. Теремецький В.І. Поняття та види податково-правового режиму. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2011. № 4 (55). С. 295-304.

15. Сарана С. В. Податковий режим у процесі формування інформаційного. Інформація і право. 2014. № 2. С. 62-67.

16. Мінка Т.П. Підходи щодо класифікації адміністративно-правових режимів. Публічне право. 2011.№ 2. С. 40-47.

17. Маріхін К.В. Класифікація податкових режимів Держава та регіони. Серія: Право. 2015. № 1 (47). С. 25-32.

18. Опря Є.А. Спеціальні режими прямого оподаткування у сільському господарстві: автореферат дис. ... кандидата економічних наук: 08.00.08. Київ: Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» Української академії аграрних наук, 2009. 23 с.

19. Сарана С. В. Загальний податковий режим: співвідношення з іншими податковими режимами. Право і суспільство. 2016. № 1(2). С. 106-111.

Размещено на Allbest.ru