Про моральні аспекти відносин у сфері праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про моральні аспекти відносин у сфері праці

Остапенко Л.О.

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільного права та процесу ШПО Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

В статті розглядаються окремі прояви моральних аспектів, які виступають основою правового регулювання аспектів, які виступають основою правового регулювання відносин у сфері праці, що мають свої традиції, звичаї залежно від специфіки та особливостей як виробничої, так і іншої діяльності працівника.

Суспільні цінності у сфері праці закріплюють право працівника на гуманне ставлення до нього, на додержання вимог як зі сторони роботодавця, так і інших учасників трудових відносин щодо права особи на трудову честь і гідність, сутність якого має моральну сторону і полягає у праві кожного працівника на його особисту недоторканість, честь та гідність, які є морально-правовою категорією, що має властиві для неї ознаки. Так, «гідність людини» є об'єктом захисту у міжнародних правових документах. В преамбулі Загальної декларації прав людини (1948), мова йде про визнання гідності людини. У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1966) закріплено право на захист честі і репутації людини. Європейська соціальна хартія передбачає право працівника на захист своєї гідності під час роботи, яка є недоторканою і підлягає повазі та захисту.

Звернемо увагу, на те, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Особливо це стосується вимог статті 4 Конвенції де мова йде про заборону рабства і примусової праці, що водночас характеризує і моральність зі сторони Уряді держав-членів Ради Європи, які підписали цю Конвенцію.

Отже, моральний аспект гідності працівника як учасника трудових відносин має наступні складові: 1) особисту гідність, сутність якої полягає у наявності конкретних властивостей, що характеризують працівника; 2) колективну гідність, яка свідчить про належність працівника до певного трудового колективу; професійну трудову гідність, яка пов'язана з професією працівника; 4) громадянську гідність, моральний аспект якої характеризує працівника як представника певної нації та громадянина відповідної держави; 5) людську гідність яка має чи повинна мати ціннісні моральні ознаки всього людства.

Ключові слова: гідність, мораль, моральність, найманий працівник, праця, трудові відносини.

Annotation

The article considers individual manifestations of moral aspects that are the basis of legal regulation of aspects that are the basis of legal regulation of relations in the field of labor, which have their own traditions and customs depending on the specifics and characteristics of both the production and other activities of the employee.

Social values in the field of labor establish the employee's right to be treated humanely, to comply with the requirements of both the employer and other participants in labor relations regarding the individual's right to labor honor and dignity, the essence of which has a moral side and consists in the right of each employee to his personal inviolability, honor and dignity, which are a moral and legal category that has its own characteristics. Yes, «human dignity» is an object of protection in international legal documents. In the preamble of the Universal Declaration of Human Rights (1948), we are talking about the recognition of human dignity. The International Covenant on Civil and Political Rights (1966) enshrines the right to protect a person's honor and reputation. The European Social Charter provides for the employee's right to protect his dignity at work, which is inviolable and subject to respect and protection.

Let's pay attention to the fact that Ukraine fully recognizes the effect of Article 25 of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 on its territory. This especially applies to the requirements of Article 4 of the Convention, which is about the prohibition of slavery and forced labor, which at the same time characterizes morality on the part of the Governments of the member states of the Council of Europe that have signed this Convention.

So, the moral aspect of an employee's dignity as a participant in labor relations has the following components: 1) personal dignity, the essence of which is the presence of specific properties characterizing the employee; 2) collective dignity, which indicates the employee's belonging to a certain labor team; professional labor dignity, which is related to the employee's profession; 4) civil dignity, the moral aspect of which characterizes the employee as a representative of a certain nation and a citizen of the relevant state; 5) human dignity, which has or should have valuable moral characteristics of all humanity.

Keywords: dignity, morality, morality, employee, work, labor relations.

Вступ

Постановка проблеми. Законодавство України про працю при закріпленні положень, що покликані регулювати відносини у сфері праці не передбачає прямого визначення термінів «мораль» і « моральність». Разом з тим існує ряд принципів трудового права, які закріплюють відносини у сфері праці на основі моралі. Найбільш поширеним тлумаченням моралі у сфері трудових відносин є захист честі і гідності працівника, які є складовими елементами моралі.

Аналіз досліджуваної проблеми полягає у висвітленні питань, які характеризують трудові відносини у сфері праці між найманим працівником і роботодавцем.

Актуальним за змістом залишається висвітлення моральних аспектів складовими елементами яких є честь, гідність, справедливість, повага посягання на які мають місце у сфері праці. Питання моралі і моральності у сфері праці розглядалися науковцями, серед яких: В .С. Венедіктов, С. В. Вишновецька, М. І. Іншин, В. П. Мельник, Н. Г. Солонинка, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко.

Метою статті є аналіз сутностей і особливостей додержання права людини на честь і гідність зі сторони роботодавця у сфері трудових відносин. Характеристика моралі і моральності як однієї з складових трудової діяльності працівника, роботодавця, трудового колективу.

Результати

Честь і гідність та їх додержання передбачають повагу зі сторони роботодавця, трудового колективу та інших суб'єктів трудових правових відносин.

Загальне визначення моралі варто розуміти (лат. moralis - моральний, від mores - звичаї, поведінка) - суспільних відносин (моральні відносини); один із стособів поведінки людини у суспільстві за допомогою усталених приписів [3, с. 556; 4, с. 502].

Зауважимо те, що основою моралі є свобода людини у суспільних відносинах, одним із різновидів яких є трудові відносини між роботодавцем та найманим працівником. Моральні відносини у сфері праці не мають прямого правового визначення. Разом з тим, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України) [5].

Про моральність при регулюванні трудових відносин між суб'єктами незалежно від форми власності і господарювання мова йде у ст. 2-1 КЗпП України про рівність трудових прав громадян України, як один із принципів рівності прав і можливостей, порушення якого передбачає можливість звернення до суду чи інших органів за захистом порушених прав.

Мораль справляє істотний вплив на зміст трудових відносин проявляючись у звичаях і традиціях. Звернемо увагу на те, що правове закріплення норм моралі і відсутність такого закріплення у сфері праці- це різні речі. Так, складовими моральності у трудових відносинах між роботодавцем і найманими працівниками у першу чергу є рівність прав громадян на працю та гарантії його забезпечення в разі необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення ст. 51 КЗпП України).

Як бачимо, категорія моралі маючи правове закріплення у сфері трудових відносин, спрямована на їх упорядкування, а також на позитивний вплив відносин на особистість як роботодавця, так і найманого працівника. Мораль передбачає формування відповідних культурних традицій у сфері праці, розвиток правосвідомості між учасниками трудових відносин. Додержання моральності у трудових відносинах означає певну єдність між діями роботодавця і найманого працівника, що заохочуються правом, заохочуються і мораллю.

Г. Гегель у свій час писав, що мораль вимагає в першу чергу дотримання права і лише після того як можливості права будуть вичерпані у дію можуть вступати моральні чинники. Ціцерон зазначав, що закони покликані викорінювати вади і насаджувати чесноти, тобто мова йде про взаємодію між правом і мораллю. Така взаємодія має пряме закріплення в нормах КЗпП України, порушення яких передбачає юридичну відповідальність.

Авторський колектив Сучасної правової енциклопедії пропонує термін «мораль» розуміти як систему загальних правил поведінки (соціальних норм), заснованих на співвідношенні критеріїв добра і зла, порядності й непорядності, людяності та жорстокості [6, с. 182], що означає конкретизацію проявів людської поведінки на суспільному та індивідуальному рівнях поведінки суб'єктів тих чи інших відносин.

Сучасні українські словники на жаль не мають прямого тлумачення моральності, а розглядають моральність залежно від пояснення її змісту в кожній окремо взятій сфері людської життєдіяльності (побутовій, політичній, етичній) [7, с. 501], що свідчить про потребу висвітлення цього поняття під час характеристики відносин між суб'єктами у сфері праці.

Сутність моралі позначається також в якості системи норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства. Крім того термін «моральність» варто розуміти як відповідність поведінки людей нормам моралі [8, с. 385].

Умовно мораль у сфері трудових відносин можна визначити як сукупність моральних норм за допомогою яких реалізується право громадянина на працю з урахуванням суспільних, виробничих та індивідуальних інтересів між суб'єктами трудових відносин.

Моральність у сфері трудових відносин має пряме відношення як до роботодавця, що за своєю суттю є власником підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, так і найманого працівника - фізичної особи з якою в установленому порядку роботодавцем укладено договір та яка, як правило, приступила до виконання покладених на неї обов'язків [9, с. 484, с. 574]. Водночас привертає увагу те, які положення доктрини трудового права серед основних ознак, що характеризують правовий статус роботодавця, відсутнє закріплення ознаки моральності у сфері трудових відносин. Мова йде лише про те, що роботодавець є стороною трудового договору з вимогою щодо організації та залучення найманої праці на підставі трудового договору [9, c. 575].

Зауважимо, що однією з ознак, яка характеризує працівника і має моральний зміст є зобов'язання з виконання трудової функції, інших трудових обов'язків за трудовим договором [9, с. 485].

Норми моралі всебічно торкаються змісту правового регулювання та виступають у якості «маяка», для вироблення апроксимованих правових стандартів на основі передових світових практик ведення трудових відносин.

С. В. Вишновецька зазначає, що формування трудового права як самостійної правової галузі було пов'язане з розвитком капіталістичного способу виробництва, заснованого на найманій праці, утворенням ринку праці і виділенням трудового договору із сфери цивільно-правового регулювання [10, с. 60]. Можна зробити висновок, що ставлення до працівника еволюціонувало з простої виконавчої одиниці до врахування особистості виконавця роботи, яка має свої переживання та думку і має право на: кар'єрний ріст, достойне відношення та співчуття, та є значимими цінностями для суспільства. Дану тезу можливо віднести до складової частини гуманістичних засад принципу справедливості на якому базується трудове право, через те, що найманий працівник -вразливий по- факту перед роботодавцем.

Для прикладу, можна навести визначення поняття охорони праці. Так, під нею законодавець визначає систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [11]. Не буде помилкою, якщо вищезгадане поняття віднесемо до принципу справедливості в трудовому праві, так як враховуються соціально- трудові потреби найманого працівника та показує дбайливе, гуманне ставлення з боку держави.

Вважаємо доцільним згадати про принцип забезпечення справедливої заробітної плати, що забезпечує рівень життя, гідний людини, для самого працівника та членів його сім'ї, що випливає з численних конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці (далі - МОП), з положень Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та інших міжнародно-правових актів [12, с. 137], що стоїть на захисті економічних інтересів найманого працівника попереджуючи втрату роботи, встановлюючи державні стандарти наповнення контенту праці, умов виконання роботи, що застосовуються до всіх працівників, а також належного рівня мінімальної заробітної плати співпадаючи з прожитковим мінімумом.

Моральна сторона наведеного полягає у недопущенні з боку держави економічного «зубожіння» найманого працівника, чим захищає гідність останнього. право людина праця трудовий

Тому, правозастосовчим органам (в т.ч. судам) слід не тільки формально, але й небайдуже по-факту відноситись до інтересів працівника, що зменшить вплив визнаної недосконалості нормативно-правових актів.

Крім того, трудове законодавство України передбачає захист найманого працівника шляхом підвищення кваліфікаційного комплаєнсу для можливості конкуренції на ринку праці. Вищенаведене передбачено ч. 1 ст. 2 Кодексу законів про працю України, тобто, держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці й підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку [13]. Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, законодавець зобов'язує роботодавця організувати індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства (ст. 201 КЗпП України; ч. 1. ст. 6 Закону України «Про професійний розвиток працівників») [13; 14].

Працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва, роботодавець повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням (ст. 202 КЗпП України) [13], що безумовно свідчить про моральне ставлення зі сторони роботодавця до найманого працівника.

Крім того, фінансування професійного розвитку працівників здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел (ч. 1 ст. 15 Закон № 4312- VI), а в окремих випадках професійне навчання працівника може здійснюватися за його бажанням за рахунок власних коштів або коштів інших фізичних чи юридичних осіб (ч. 2 ст. 15 Закону № 4312- VI). Тому, професійна освіта, не тільки захищає матеріальний аспект (який суттєво не підвищувався, а з початку військової агресії РФ зазнав стагнації) та конкурентоздатність особи на ринку праці, але й стимулює особистий розвиток працюючої людини.

Необхідно відзначити гуманістично-моральну направленість держави, щодо збереження життя та здоров'я найманого працівника. Конституцією України передбачено право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, а також, заборону використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах (ч.ч. 3, 4 Конституції України) [2] та ін. Однак, звичність існування та ефективність застосування нормативно-правових актів знижує фіксування повноти окремих моральних аспектів, що стосуються захисту людей в державі (визнання особистості працівника, відповідальності держави та роботодавця за соціальний добробут та умови праці).

Правовий аспект моральності мають повноваження Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин (ст.ст. 10, 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб») та інших питань, що пов'язані з відносинами у сфері праці [15].

Прикладом моральності сторін є зміст колективного договору, який укладається відповідно до чинного законодавства та є обов'язковим для суб'єктів на яких він поширюється (ст.ст. 5, 7, 8 Закону України «Про колективні договори та угоди») [16].

Закон України «Про державну службу» має закріплене положення щодо дежавної служби - як публічної, професійної, політично неупередженої діяльності із практичного виконання завдань і функцій державними службовцями, серед яких важливе місце займають відповідні моральні та ділові якості державного службовця (ст. 2 Закону України «Про державну службу») [17].

Тому, у правозастосовчій практиці, у першочерговому порядку слід враховувати пріоритет інтересів працівника, що стосуються охорони життя здоров'я неточність усних роз'яснень яких мають зіставлятись з нормами моральної бази (зміст, суть та ін.).

Також, гуманне ставлення до працівника виражається у наданні спеціальних гарантій, що дозволяють суміщати найманому працівнику виконання трудової функції та обов'язків плекання сім'ї непов'язаних з реалізацією права на працю (скорочений робочий час; заборону використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах та ін.).

Не можна не відзначити значення поняття поважної причини, як прояву гуманізму в регулюванні трудових відносин характеризуючи відношення найманого працівника до вчиненого трудового делікту, а також при розірванні трудового договору. Відсутність поважних причин (об' єктивних обставин) тягне за собою різні юридично-негативні наслідки (компенсація стипедій в процесі навчання та ін.).

Сьогодні, проблематика моральні аспекти розглядаються в основному з позиції філософського розуміння взаємодії релігії, права та моралі. Україна, відходячи від пострадянських правових доктрин, тільки почала розвивати моральність, гуманізм, як галузеву складову соціональної направленості трудового трава та усуваючи протиріччя в процесі росту наведеної галузі права.

Висновки

Право на честь і гідність працівника як учасника трудових відносин у сфері праці є одним із невід'ємних конституційних прав людини і громадянина, а його захист - є однією з конституційних засад суспільства і держави.

Трудова діяльність працівника взаємопов'язана з відносинами морального змісту, які виникають між роботодавцем і працівником, між працівником і трудовим колективом.

Повага до працівника з боку роботодавця, трудового колективу є однією з ознак моральності, що позитивно впливає не лише на репутацію працівника, на визнання його особистості, але й на загальні результати його трудової діяльності.

Список використаних джерел

1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : Збірник законодавчих актів : станом на 21 березня 2014 року; (Відповідає офіц. текстові) Київ: Алерта, 2014. 96 с.

2. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

3. Міжнародна поліцейська енциклопедія : у 10 т. / Відп. ред. Ю. У. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. Київ: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. Т. ІІ. Права людини у контексті поліцейської діяльності 1224 с.

4. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. 2-ге вид. переробл. і доповн. Київ: Вид-во «Юридична думка». 2012. 1020 с.

5. Кодекс законів про працю України: Закон України: від 10.12.1971 р. № 322-VIII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1971. № 50. Ст. 375.

6. Сучасна правова енциклопедія / О. В. Зайчука; Ун-т законодавства Верхов. Ради України. Київ: Юрінком Інтер, 2010 384 с.

7. Аннаніна І. О., Горюшина Г. Н., Гнатюк У. С. та ін. Російсько-український словник. Київ: Абрис. 2002. 1424 с.

8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. О. Єрошенко. Донецьк : Тов «Глорія Трейд». 2012. 864 с.

9. Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. Харків : Право. 2016. Т. 11. Трудове право / Редкол. С. М. Прилипко (голова), М. І. Іншин (заст. голови), О. М. Ярошенко та ін.; Нац. акад. прав. наук України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. 2018. 776 с.

10. Вишновецька С. В. Історичні аспекти формування і розвитку галузі трудового права. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. 2009. № 1. С. 57-61.

11. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2694-12.

12. Мельник В.П., Солонинка Н.Г. Поняття і класифікація принципів трудового права. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. 2017. Вип. 44(1). С. 134-138.

13. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10.12.1971 р. № 322-VIII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1971. № 50. Ст. 375.

14. Про професійний розвиток працівників: Закон України від 12.01.2012 р. № 4312-VI / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 39. Ст. 462.

15. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 1. Ст. 1.

16. Про колективні договори та угоди: Закон України від 01 липня 1993 р. № 3356-XII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 36. Ст. 361.

17. Про державну службу: Закон України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII/ Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 4. Ст. 43.

Размещено на Allbest.ru