Про трансформацію договірних відносин у сфері праці з іншими галузями права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про трансформацію договірних відносин у сфері праці з іншими галузями права

Остапенко Л.О.

доктор юридичнихнаук, доцент, професор кафедри цивільного права та процесу, ШПО Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

Механізм правозастосування потребує взаємодії норм різної правової природи, і найтісніший зв'язок простежується між нормами трудового та цивільного права і враховуючи вплив адміністративного законодавства.

Спільність відносин, є підставою виникнення правового єднання, що базується вже на міжгалузевих правових зв'язках. Тому, в роботі проводиться аналіз можливості співвідношення («співпраці») трудового та близьких до нього галузей права (цивільного та адміністративного), через недослідженість проблематики взаємодії галузей права у вітчизняній трудовій сфері. Поєднання різних за правовою направленістю галузевих елементів є показовим напрямом наукового аналізу міжгалузевих зв'язків трудового права та інших галузей права у здійсненні колізійного правового регулювання. Надається актуальним науковий підхід до вивчення міжгалузевих зв'язків трудового права та інших правових галузей при здійсненні договірного регулювання відносин щодо виконання робіт та надання послуг, виявлення цих зв'язків та опис. У зв'язку з дерадянізацією трудового законодавства, проводиться заміна пострадянських правових стандартів у сфері праці з урахуванням вимог ринкової економіки і відповідно трудових відносин між сторонами трудового договору, а також зумовило до необхідності у посиленні ролі і впливу інших галузей права нап реалізацію договірних відносин.

Розглядаються положення діючого українського законодавства, правозастосовна практика, існуючі в правовій науці погляди, ідеї та питання з проблем договірного регулювання у сфері праці. Також, приводиться спроба аргументації, щодо малоефективності у збільшенні вимог до найманого працівника, як шляху до успішного розвитку бізнесу роботодавця. Реалії сьогодення, повинні бути використані з урахуванням актуальних потреб та можливостей сторін при проведенні змін у сфері соціально-трудових відносин.

Ключові слова: договір, співпраця, трансформація трудові відносини.

Annotation

The law enforcement mechanism requires the interaction of norms of different legal natures, and the closest connection can be traced between the norms of labour and civil law and taking into account the influence of administrative legislation.

The commonality of relations is the basis for the emergence of a legal union, which is already based on inter-branch legal ties. Therefore, the work analyzes the possibility of the ratio («cooperation») of labour and related branches of law (civil and administrative), due to the lack of investigation of the problems of the interaction of the branches of law in the domestic labour sphere. The combination of sectoral elements with different legal orientations is an indicative direction of scientific analysis of inter-sectoral relations of labour law and other branches of law in the implementation of conflict of laws regulation. A relevant scientific approach to the study of inter-branch relations of labour law and other legal branches in the implementation of contractual regulation of relations regarding the performance of works and the provision of services, the identification and description of these relations is provided. In connection with the de-radicalization of labour legislation, post-Soviet legal standards in the field of labour are being replaced, taking into account the requirements of the market economy and, accordingly, labour relations between the parties to the labour contract, and also led to the need to strengthen the role and influence of other branches of law on the implementation of contractual relations.

Provisions of current Ukrainian legislation, law-enforcement practice, views, ideas and issues existing in legal science on the problems of contractual regulation in the field of labour are considered. Also, there is an attempt to argue about the inefficiency of increasing the requirements for an employee as a way to the successful development of the employer's business. The realities of today should be used taking into account the actual needs and capabilities of the parties when making changes in the social and labour relations field.

Keywords: contract, cooperation, the transformation of labour relations.

Вступ

договірні відносини трудове право

Аналіз дослідження проблеми. Дослідженню співвідношення норм трудового та суміжних галузей права були присвячені роботи таких вчених-правників та практикуючих юристів як: В.В. Баштатник, А. Гевчук, Н. Йолкіної, В.І. Прокопенка, К. Швець, І.Д. Шуміляєвої, О.М. Ярошенка та ін.

Постановка проблеми. Ця тема є актуальною для вивчення, оскільки вже багато років не вщухають дискусії щодо взаємопроникнення окремих суміжними галузей права з метою регулювання відносин.

Зазначимо, що трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, за якою перший набуває права на оплату праці, а другий зобов'язаний її здійснити [1, с. 129].

Водночас значення терміну «договір» у цивільному праві має як «збиральний» характер, особливо в частині індивідуальних юридичних фактів, які породжують конкретні правовідношення, що врегульовуються шляхом застосування імперативних норм [2, с. 312-313].

Отже, існує потреба у дослідженні правових аспектів трансформації договірних відносин у сфері праці з іншими галузями права.

Мета дослідження. Визначити, як співвідносяться суміжні галузі права в частині регулювання відносин у сфері праці та їх вплив на найманого працівника.

Результати

Щодо співвідношення трудового права з іншими правовими галузями, в процесі трудових відносин, то як об'єкт, ця категорія досліджувалось багатьма науковцями-правниками. Через економічний спад, що причинений безгосподарським відношенням до держави та військовою агресією Росії є актуальною необхідність комплексного аналізу проблеми, що виникла та запропонувати рекомендації про усунення негативних наслідків пов'язаних з регулюванням відносин у сфері праці.

Варто зазначити, що недоліком концепції трансформації в регулюванні договірних відносин у сфері праці на основі взаємодії з нормами цивільного права є зведення цієї діяльності без її правового закріплення, а саме видання відповідного трансформаційного акту. Цей акт повинен юридично визначати те, що суб'єкти договірних відносин у сфері праці визначають юридичну значимість укладеного договору та обов' язковість його додержання і виконання.

Прикриваючись економічною нестабільністю в державі, у недобросовісного роботодавця «розв'язуються руки», щодо урізання належних працівнику виплат, що призводять до появи соціальних проблем для найманого працівника. Також, слід враховувати розширення приватної власності в країні та вплив приватного іноземного капіталу.

У зв'язку з наведеним вище, необхідно продовжити відхід від пострадянської практики «закріпачення» працівника при веденні трудових відносин та позбавлення роботодавця бути наглядачем. Крім того, йде до збільшення тенденція до вибудови актуальних на сьогодні форматів трудових стосунків між найманим працівником та роботодавцем.

Сьогодні, праця в юридичному полі ведеться в рамках відповідних договорів, як трудового так і цивільно-правового змісту, що мають власну правову направленість, і найтісніший зв'язок, що простежується між нормами цивільного та трудового права.

Незалежність згаданих галузей права та їх специфіка обмежують можливості застосування трудового права до цивільного та навпаки, тому, ідентифікація та опис цих зв'язків дозволить внести ряд нововведень до чинного законодавства щодо регулювання відносин щодо виконання робіт та надання послуг, з розробкою правил застосування цивільно-правових норм до трудових відносин, і навпаки, які відповідають потребам неведених вище галузей права.

Справа в тому, що трудове право як комплексна самостійна галузь права є вторинною по відношенню до цивільного права, і тому трудові відносини у сфері договірного регулювання, на наш погляд, піддаються міжгалузевому правовому регулюванню, що вказує на взаємодію цивільного та трудового права. Так, предметом роботи за цивільно-правовим договором є кінцевий результат, на відміну від трудового договору предметом якого є сам процес роботи [3].

Звісно, що існує можливість вибудови трудових відносин між сторонами трудового договору навіть якщо є моменти незгоди в процесі праці на базі modus vivendi (тимчасових домовленостей).

Аспекти трансформації договірних відносин мають місце при укладенні трудового договору в умовах воєнного стану. Так, роботодавці і працівники самі вирішують, чи укладати договір у письмовій формі. На період воєнного стану допускаються строкові договори з новими працівниками, зокрема для заміни тимчасово відсутніх працівників, які в евакуації, відпустці чи втратили працездатність (ст. 119 КЗпП України).

У якості прикладів можна навести укладення та правову реалізацію договорів підряду, надання послуг з наступною його оплатою, гіг-контрактів чи за дорученням. В одному випадку, в якості суб'єктів договору можуть бути замовник - юридична або фізична особа та підрядник, який також є юридичною або фізичною особою. В іншому випадку - під час укладання трудового договору - найманим працівником може бути лише фізична особа. Можлива участь кількох осіб як на стороні підрядника, так і на стороні замовника.

Встановлення факту трудових відносин є важливим елементом захисту конституційного права на працю. Тому, визнати цивільно-правові відносини трудовими можна лише в судовому порядку. Беручи до уваги судову практику щодо таких спорів, суди стають на бік працівників, якщо встановлено достатній обсяг фактів, що характеризують відносини особи та суб'єкта господарювання, який його наймає, як трудові. Хоча з боку працівника для цього має бути подано достатньо доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 24, КЗпП України варто звернути увагу на факт допуску працівника до роботи з укладенням трудового договору, з оформленням наказу чи розпорядження роботодавця, і повідомленням про це Державну податкову службу про прийняття працівника на роботу. Отже, якщо працівник фактично виконує трудові функції, але трудові відносини з ним не оформлено, це може розцінюватися як порушення, що призводить до штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 265 КЗпП України [4].

Тому, наведене дає можливість говорити про трансформаційність природи трудового і цивільно-правового договорів, що дозволяє застосовувати до трудових відносин цивільно-правові норми. Варто зауважити, що сутність трансформації полягає у зміні та перетворенні окремих норм трудового права, встановлених у відповідному порядку державою з метою їх подальшої взаємодії з нормами цивільного та/або адміністративного права.

При цьому норми трудового права повинні зберігати свій правовий статус з урахуванням того, що вони покликані взаємодіяти чи регулювати договірні та інші трудові відносини.

Розуміння сутності трансформації договірних відносин у сфері праці залежить від об'єму тлумачення цього поняття.

Якщо співставляти трудовий договір з відповідним договором цивільно-правового характеру, варто звернути увагу на наступне. Так, згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) за завданням другої сторони (замовника) зобов'язується надати послугу при вчиненні певної дії або здійсненні певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити її, якщо інше не встановлено договором [5]. Враховуючи належність договору про надання послуг до категорії адміністративно-правових та цивільно-правових договорів, варто нагадати, про результат як предмет згаданого договору, що формально ігнорує процес праці. Через відсутність юридично- закріплених трудових відносин результатом є: відсутність підлеглості між сторонами; залежність виконавця від замовника, який нічим як в соціально-трудовому відношенні, так і гарантіями перед виконавцем не має обов' язків.

Тому, оформляти відносини, що є трудовими краще для працівника за трудовим договором. Оскільки все таки окрім такого трудового договору є трудове законодавство, якого роботодавець зобов'язаний дотримуватися [6] як економічно сильніша сторона, яка може наважитись на ущемлення прав а інтересів найманого працівника. Натомість сторони цивільно-правових договорів де-факто та де-юре - є рівними в своїх правах без взаємних додаткових обов'язків.

Трудове законодавство України не передбачає можливість регулювання трудових відносин між відповідними сторонами шляхом оформлення цивільно-правових договорів.

Нині діючий Кодекс законів про працю України формально містить високий рівень трудових гарантій. Однак, він, як пострадянский нормативно-правовий акт, тягне за собою положення які не відповідають актуальним викликам часу та відстають від сучасних світових практик. В даному випадку можна говорити про неповноту чинних актів і насамперед самого КЗпП України.

Це означає, що реформування трудового законодавства не повинні бути формальним за змістом, а відповідати інтересам трудових відносин окремих сторін (суб'єктів) з урахуванням потреб економіки держави.

За своїм предметом, трудове право одночасно подібне адміністративному праву та і відмінне з ним. Так, трудове право України регулює відносини у сфері праці, що складаються при функціонуванні ринку праці у зв'язку з безпосередньою діяльністю людей у процесі праці та виконання роботи [7, с. 4] та ті, що пов'язані з ними (участь в управлінні підприємством, організація праці та ін.).

Предметом адміністративного права виступають суспільні відносини, що виникають, змінюються, припиняють своє існування у сфері публічного управління. Особливостями суспільних відносин, що складають предмет адміністративного права є те, що вони виникають і трансформуються у результаті державної владно-управлінської діяльності, одним із суб'єктів якої завжди є виконавчо-розпорядчий орган. Виникнення, зміна або припинення цих відносин є результатом свідомої, вольової, цілеспрямованої діяльності [8, с. 8]. Однак, в нинішній економічній та внутрішньо-імперативній сфері відсутній консенсус між суб'єктами трудового права, щодо вироблення спільних рішень в соціальній та виробничій сфері. Необхідний баланс в розумному впливі державного менеджменту на процес праці полягає у відсутності розмежування державної служби від трудового права, а також про посилення співпраці згаданої галузі права з адміністративною, особливо в питаннях проходження військової служби, на яку впливає збройна військова агресія. Також, для ефективності службово-трудових стосунків, слід посилити вплив трудового права на державну службу цивільного захисту та інших органів виконавчої влади. В окремих випадках, мінімальний вплив норм трудового права н призводить до прийняття рішень, що є неправомірні.

Для прикладу, в період дії воєнного стану спостерігаються випадки прийняття владними суб'єктами рішень про припинення державної служби всупереч вимогам Закону України «Про державну службу» без встановлених ним підстав. Зокрема, зафіксовано такі випадки неправомірних звільнень: у зв'язку зі зміною істотних умов державної служби (без дотримання передбачених Законом вимог до цієї процедури щодо попереднього повідомлення про таку зміну та одержання у встановленому порядку заяви про звільнення, переведення на іншу запропоновану посаду або згоди на продовження державної служби); за ініціативою суб'єкта призначення (під приводом скорочення чисельності або штату державних службовців, зміни структури або штатного розпису, реорганізації державного органу, а також внаслідок застосування дисциплінарного стягнення без урахування встановлених Законом порядку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності); взагалі без посилання на положення Закону чи Кодексу законів про працю України щодо припинення державної служби та трудових відносин [9]... тобто, якщо жінка будучи державною службовцем та одинокою матір'ю дитини віком до 14 років, може бути звільнена у зв'язку з скороченням посади не враховуючи гарантій при залишенні та роботі, що є неправомірним. Має бути продовжена розробка в національну законодавстві умов, коли на державних службовців розповсюджується трудове законодавство цьому враховуючи службовців військових та силових відомств. Питання може стосуватись внутрішніх відносин, що пов'язані з прийомом на службу, звільненням службовців, які користуються додатковими гарантіями, тривалістю відпусток, веденням обліку трудової діяльності, режимом робочого часу та ін.

Висновки

Враховуючи наведене, підставою для міжгалузевої співпраці є суміжний характер застосування норм цивільного, адміністративного і трудового права у межах договірного регулювання відносин, і належності до однієї групи, і, отже, встановлення можливості подібності регульованих відносин. Застосування до трудових відносин цивільно-правових норм пояснюється тим, що трудове право об'єднує риси цивільного та адміністративного права, маючи у собі публічно-правові та приватно-правові складові, при тому необхідно дотримуватися ряду вимог і встановлювати межі, які перешкоджали б застосуванню до трудових відносин засобів цивільно-правового та адміністративного регулювання, що суперечать їх суті, тобто тим особливостям, які і визначили виділення трудового договору в окремий вид і коло яких у сучасних дослідженнях розширилося.

Потребує подальшого вивчення питання про співвідношення аналогії та субсидіарного застосування норм права за міжгалузевою аналогією, з метою вивчення його в межах єдиного родового інституту - «аналогії» разом із аналогією права та закону, що вимагає додаткового осмислення та окремого аналізу, що виходить за рамки нинішньої наукової праці.

Список використаних джерел

1. Велика українська юридична енциклопедія [Текст] : у 20 т. / [редкол. вид.: Тацій В. Я. та ін.] ; Нац. акад. прав. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків: Право, 2016. Т. 11 : Трудове право / [редкол.: С. М. Прилипко (голова) та ін.]. 2018. 775 с.

2. Правова система України: історія, стан та перспективи [Текст] : у 5 т. / голова редкол. вид. В. Я. Тацій ; Акад. прав. наук України. - Х. : Право, 2008. Т. 3 : Цивільно-правові науки. Приватне право / Н. С. Кузнєцова [та ін.] ; заг. ред. Н. С. Кузнєцова. Харків. 2008. 639 с..

3. Держпраці у Тернопільській області (18.01.2019). Відмінності трудового та цивільно- правового договорів - у таблиці від Держпраці. «Дебет-Кредит» Український фінансово-бухгалтерський портал. URL: https://news.dtkt.ua/labor/labor-relations/52945- vidminnosti-trudovogo-ta-civilno-pravovogo-dogovoriv-u-tablici-vid-derzpraci.

4. Йолкіна Н., Швець К.. Трудовий та цивільно-правовий договір: відмінності та особливості (11.12.2020). Юридична Газета. URL: https://yur-

gazeta.com/publications/practice/trudove-pravo/trudoviy-ta-civilnopravoviy-dogovir- vidminnosti-ta-osoblivosti.html.

5. Цивільний кодекс України: Закон від 16.01.2003 № 435-IV, ст. 356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.

6. Гевчук А. Відмінності трудового договору та цивільно-правового договору(05.04.2021). ЮКК «Де-Юре». URL: https://de-jure.ua/raznica-mezhdu-trudovym-dogovorom-i-gr/.

7. Прилипко С. М., Ярошенко О. М. Трудове право : посіб. для підготовки до держ. іспиту. Харків. Право. 2016. 212 с.

8. Баштатник В. В., Шуміляєва І. Д. Адміністративне право : навч. посіб. 2 - е вид. переробл. і доповн. Дніпро : ДРІДУ НАДУ. 2018. 200 с.

9. Щодо запобігання безпідставному припиненню держслужби в умовах воєнного стану. Національне агентство України з питань державної служби. URL: https://nads.gov.ua/shchodo-zapobigannya-bezpidstavnomu-pripinennyu-derzhsluzhbi-v- umovah-voyennogo-stanu.

Размещено на Allbest.ru