Правові засади застосування державного примусу під час охорони та забезпечення порядку в судах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

Косиця О.О. доктор юридичних наук, професор кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності

Тімашов В.О. доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права

Анотація

Діяльність Служби судової охорони визначено як один із інституційних шляхів забезпечення незалежності судової гілки влади шляхом гарантування безпеки учасників судового процесу від різного роду впливів і небезпек. У статті проаналізовано національне законодавство та внутрішньовідомчі документи, якими регламентовано застосування і використання зброї та заходів фізичного впливу співробітниками Служби судової охорони під час забезпечення публічного порядку в судах, охорони суддів та їх сімей. Охарактеризовано основні права та обов'язки співробітників, які стосуються застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Вказується, що при виборі заходу примусу та інтенсивності його застосування, повинен враховуватись конкретний випадок, характер дій порушника порядку, а також індивідуальні особливості особи, яка вчиняє або вчинила правопорушення. Для ефективної реалізації завдань Служби судової охорони запропоновано розробити алгоритм дій судового охоронця в ситуаціях підвищеної небезпеки різного характеру, в яких може бути застосована зброя або фізична сила.

Ключові слова: Служба судової охорони, незалежність судової гілки влади, забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах, безпека учасників судового процесу, заходи державного примусу.

Annotation

One of the main vectors of state activity is the protection of human rights and freedoms, which is implemented through the internal law enforcement function using various methods and means. To stop violations of the law, law enforcement agencies are given the right to apply measures of state coercion. Coercion is the state's prerogative and consists of the use of force within limits and in the manner determined by the state through legislative and institutional mechanisms.

In the writings of such specialists, attention is paid to the types, reasons and procedures for applying coercive police measures. In addition, researchers draw attention to the need to consider a reasonable balance between the use of force and the observance of human rights and freedoms. At the same time, a review of scientific sources on the scope and powers of the subjects of the use of weapons and physical force shows that the Court Security Service, which takes care of the safety and security of the participants in the judicial process, remains out of the spotlight.

The activity of the Judicial Security Service is defined as one of the institutional ways of ensuring the independence of the judicial branch of government by guaranteeing the safety of the participants in the judicial process from various influences and dangers. The subject of this article is an analysis of national legislation and internal departmental documents, which regulate the use of weapons and measures of physical influence by the Judicial Security Service during the maintenance of public order in courts, the protection of judges and their families. The main rights and duties of court guards, which relate to the use of physical force, special means and firearms, are characterized. It is indicated that the specific case should be taken into account, the nature of the violator's actions, the individual characteristics of the person who commits or has committed an offense while choosing a coercive measure, and the intensity of its application. It is proposed to develop an algorithm of actions of a court security guard in situations of increased danger of various nature, in which weapons or physical force may be used in order to implement the tasks of the Judicial Protection Service effectively.

Keywords: Judicial Protection Service, independence of the judicial branch, security of judges, ensuring protection and maintenance of public order in the courts, safety of participants in the legal process, state coercion measures.

Вступ

Одним з основних векторів діяльності держави є захист прав і свобод людини, яка реалізовується через внутрішню правоохоронну функцію за допомогою різних методів і засобів. Задля припинення порушень закону органам правопорядку надано право застосовувати заходи державного примусу. Примус є прерогативою держави і полягає у застосуванні сили в межах та у спосіб, визначений державою через законодавчий та інституційний механізм.

У працях таких фахівців як Братков С.І., Горішній О.О., А.А. Іваніщук, Кобець М.П., Коллер Ю.С., Мінка Т.П., Мкртчян Р.С, Проневич О.С. , Чумак В.В., Ульянов О.І., Юнін О.С. приділяється увага видам, підставам та порядку застосування поліцейських заходів примусу. Дослідники звертають увагу на необхідність врахування розумного балансу між застосуванням сили та дотриманням прав і свобод людини. В той же час, огляд наукових джерел з питань кола та повноважень суб'єктів застосування зброї та фізичної сили, свідчить, що поза увагою залишається створена Служба судової охорони, яка опікується безпекою та охороною учасників судового процесу. Метою статті є охарактеризувати правові засади застосування державного примусу під час охорони та забезпечення порядку в судах.

Результати

Основні засади діяльності Служби судової охорони визначені законами України «Про судоустрій і статус суддів» [1], «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» [2] та «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» [3], Положенням про Службу судової охорони, затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 р. № 1051/0/15-19 [4] та ін.

Служба судової охорони (далі - Служба) згідно Положення, яким визначено основні засади її діяльності [4] визначається як державний орган у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Її діяльність є одним із інституційних шляхів забезпечення незалежності судової гілки влади шляхом гарантування безпеки учасників судового процесу від різного роду впливів і небезпек.

Для виконання покладених на Службу завдань і функцій, які крім іншого полягають у безпосередньому захисті від нападів, провокацій, вчинення протиправних дій, насильницьких заходів, вказаний орган наділено фактично спеціальним статусом воєнізованої охорони представників судової гілки влади та учасників судового процесу.

Загальні показники діяльності судової охорони свідчать про факти припинення нею численних порушень норм закону, суспільного спокою та громадського порядку. Також у 2021 році судові охоронці не допустили пронесення до органів системи правосуддя 841 од. електрошокових пристроїв, 211 од. вогнепальної та 487 од. травматичної зброї, 297 од. пневматичної та газової зброї. Особи вчиняли спроби зайти в суди з металевими та дерев'яними палицями й битами (172 од.), ножицями та викрутками (13 134 од.), фаєрами та іншими піротехнічними засобами (117 од.) тощо. Крім того, 32 відвідувачі суду, які намагалися пройти до судових установ із речовинами, схожими на наркотичні, 56 осіб, які не мали дозвільних документів на носіння і зберігання зброї, затримано й передано працівникам Національної поліції України [5].

В той же час судові охоронці, реалізовуючи правоохоронні функції, в ході забезпечення охорони та порядку в установах і органах правосуддя застосовують заходи фізичного впливу та спеціальні засоби. У вказаному контексті слід звернути увагу на такі аспекти суспільних відносин у сфері застосування державного примусу - правова база, чіткі алгоритми дій, усвідомлення правових наслідків.

Право на застосування зброї та заходів фізичного впливу під час охорони та забезпечення порядку в судах співробітниками Служби судової охорони визначено в статті 162 Закону [1], зокрема права на застосування зброї, заходів фізичного впливу та спеціальних засобів в порядку та випадках, визначених законами України «Про Національну поліцію» та «Про охоронну діяльність». законодавство зброя судовий охорона

На важливість закріплення правових підстав застосування спеціальних заходів примусу: фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї вказує О.І. Шурко. На його думку посилатись на норми Законів України «Про Національну поліцію» та «Про охоронну діяльність» є недостатніми, оскільки умови праці та підстави застосування цих заходів суттєво різняться. Дослідник уточнює, що співробітник Служби судової охорони повинен чітко розуміти, коли йому дозволено застосовувати силу, а коли ні [6].

Цілком підтримуючи позицію дослідника Шурко О.І., яким запропоновано нормативне закріплення підстав застосування спеціальних заходів примусу: фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї в нормативно-правових актах, пропонуємо в якості додатка до Інструкції розробити алгоритм дій працівника Служби в ситуаціях підвищеної небезпеки, в яких може бути застосована зброя або фізична сила. Отже, у загальних рисах порядок застосування заходів державного примусу співробітниками Служби не має системності та характеризується відсилочною нормою до законів та відомчих нормативно-правових актів.

Шляхи реалізації положень норм Закону [1] деталізуються в Положенні про проходження служби співробітниками Служби судової охорони [7]. Так, співробітники забезпечуються одностроєм, знаками розрізнення, спорядженням, спеціальними засобами та зброєю згідно пункту 19 розділу 1 цього Положення. Крім того, визначено, що під час застосування зброї та заходів фізичного впливу, виконуючи охорону судів та підтримання порядку в них, співробітники судової охорони зобов'язані:

- утримувати зброю, спеціальні засоби, засоби зв'язку та автотранспорту в постійній готовності для застосування та використання за призначенням;

- не відволікатися від виконання службових обов' язків, нікому не передавати зброю та спеціальні засоби, включаючи осіб, яким підпорядковані;

- дотримуватися правил особистої безпеки при поводженні зі зброєю, вимог охорони праці та пожежної безпеки [7].

Наступним джерелом для судових охоронців щодо застосування державного примусу є Інструкція про державне забезпечення особистої безпеки суддів та членів їх сімей, працівників суду (далі - Інструкція). Так, згідно Інструкції заходи фізичного впливу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), співробітник Служби судової охорони може застосовувати для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших заходів не забезпечує виконання співробітником повноважень, покладених на нього законом. Він зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Інструкцією [8] чітко вказується, що застосовування працівником спецзасобів (до яких входить гумові та пластикові кийки, кайданки, сітки для зв'язування, електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії, засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії) та вогнепальної зброї дозволено як крайній захід.

Додатковою, але обов'язковою умовою застосування заходів примусу, є проходження відповідної спеціальної підготовки. В той же час така підготовка включає в себе як теоретичну так і практичну частину.

Для вжиття заходів щодо особистої охорони осіб, щодо яких здійснюється державне забезпечення особистої безпеки, співробітники уповноважених підрозділів Служби, які залучені до особистої охорони цих осіб, озброюються вогнепальною зброєю, забезпечуються засобами індивідуального захисту та спеціальними засобами, засобами радіозв'язку, іншим майном та спорядженням, які використовуються (застосовуються) відповідно до законодавства України. Вид зброї та форма одягу (однострій або цивільна) визначаються керівником уповноваженого підрозділу Служби залежно від специфіки поставлених завдань [8].

Звертається увага, що при виборі виду та інтенсивності застосування заходів примусу повинна враховуватись конкретна ситуація, характер дій порушника та індивідуальні особливості особи, яка вчиняє або вчинила правопорушення (може залежати від місця, кількості осіб порушників).

В такому випадку, на наше переконання, може сприяти реалізації наданих повноважень розробка алгоритму дій судового охоронця в ситуаціях підвищеної небезпеки різного характеру, в яких може бути застосована зброя або фізична сила.

Співробітник Служби за Інструкцією [8] зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров' я особи чи та/або самого співробітника або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Така ж вимога міститься і у статті 43 Закону України «Про Національну поліцію».

Співробітник повинен в першу чергу оцінити ситуацію та особу порушника, перш ніж застосувати фізичну силу, спецзасоби і вогнепальну зброю, та знати вимоги частини 5 статті 43 Закону України «Про Національну поліцію» [9] та Інструкції [8] щодо категорій осіб, до яких є заборони такого застосування, крім визначених випадків.

За протиправні дії чи бездіяльність під час виконання службових обов'язків співробітники несуть відповідальність згідно із законодавством [7].

Згідно статті 42 Закону України «Про Національну поліцію» [9] поліцейськими заходами примусу є фізичний вплив, застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї. Під фізичним впливом розуміється застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Перелік спеціальних засобів як поліцейських заходів примусу відрізняється від спеціальних засобів, якими безпосередньо користуються працівники судової охорони. Це визначено окремим внутрішнім нормативним документом - Інструкцією з організації забезпечення, зберігання, експлуатації, обліку та списання озброєння в Службі судової охорони, затверджена Державною судовою адміністрацією України.

Так в діяльності судової охорони під спеціальними засобами розуміються гумові та пластикові кийки, засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв'язування тощо), електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії, засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії [10].

Інструкція з організації забезпечення, зберігання, експлуатації, обліку та списання озброєння в Службі судової охорони, затверджена наказом, визначає організацію забезпечення зброєю, боєприпасами, спеціальними засобами, засобами індивідуального захисту, приладами та іншим захисним спорядженням у Службі судової охорони, їх зберігання, експлуатацію та облік [10]. Однак порядок зберігання, носіння і застосування вогнепальної зброї та спеціальних засобів за нормами закону встановлюються Головою Служби.

Автори указують, що у вітчизняній науковій літературі з урахуванням міжнародних стандартів застосування сили органами охорони правопорядку, до яких ООН відносить і співробітників органів державної безпеки та військових формувань, які здійснюють правоохоронні функції, обґрунтовано зазначається, що специфічні завдання поліції та інших органів з правоохоронними функціями обумовлюють необхідність наявності в них озброєння, що має відрізнятись від військового, що полягає у ступені вражаючої дії. У зв'язку з цим запропоновано виділити такий вид зброї, як «поліцейська» зброя в окрему групу [11]. В даному контексті окремим спільним наказом МВС України та ДСА України від 10 червня 2020 року № 259 / 45, враховуючи специфіку діяльності, було врегульовано забезпечення Служби судової охорони вогнепальною зброєю невійськового призначення, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, які споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями снарядами несмертельної дії, та патронами до них. Оформлення дозволів на право придбання такої зброї невійськового призначення у суб'єктів господарювання здійснюється в порядку, який визначений в Інструкції [10].

Висновки

Аналіз національного законодавства та внутрішньовідомчих документів, якими регламентовано застосування і використання співробітниками Служби судової охорони зброї та заходів фізичного впливу під час забезпечення порядку в судах, охорони суддів та їх сімей свідчить, що в загальних рисах визначено правомірні межі застосування заході державного примусу, а також права та обов'язки відповідальних осіб. У загальних рисах порядок застосування заходів державного примусу співробітниками Служби має ознаки системності, проте характеризується відсилочним характером до інших базових законів та відомчих нормативно-правових актів.

Список використаних джерел

1. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19

2. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3781-XII, ред. від 05.08.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3781-12

3. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23.12.1993 р. № 3782-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782- 12#Text

4. Положення про Службу судової охорони: Рішення Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 р. № 1051/0/15-19. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1051910-19

5. Звіт про діяльність Державної судової адміністрації України за 2021 рік. URL: https://dn.arbitr.gov.ua/userfiles/media/new folder for uploads/dsa/2021.pdf

6. Шурко О.І. Адміністративно-правове забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07, Суми: СумДУ, 2020. 217 с.

7. Про затвердження Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони: рішення Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року № 1052/0/1519. БД «Ліга Закон». URL: https://ips.ligazakon.net/document/MUS31747

8. Інструкція про державне забезпечення особистої безпеки суддів та членів їх сімей, працівників суду: Рішення Ради суддів України від 17.07.2020 р. № 40. URL: http://rsu.gov.ua/uploads/article/risenna-rsu-no-40-vid-17072020-p-8907874471.pdf

9. Про національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text

10. Інструкція з організації забезпечення, зберігання, експлуатації, обліку та списання озброєння в Службі судової охорони: наказ ДСА України від 04.06.2020 р. № 256. URL: https://dsa.court.gov.ua/userfiles/media/media/2020/4/256 instructionSSO new.pdf

11. Організаційно-правові засади застосування і використання співробітниками Служби безпеки України вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу: монографія / С. Є. Кучерина, С. О. Гриненко, Д. О. Олєйніков. Х.: Право, 2016. 136 с.

Размещено на Allbest.ru