Правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України як головний елемент забезпечення динамічної безпеки в установах виконання покарань

Размещено на http://allbest.ru

Правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України як головний елемент забезпечення динамічної безпеки в установах виконання покарань

Пузирьов Михайло Сергійович

доктор юридичних наук, старший дослідник, начальник відділу наукової діяльності та міжнародного співробітництва Академії Державної пенітенціарної служби

Боднар Ігор Володимирович

Постановка проблеми. У процесі виконання та відбування покарань в установах Державної кримінально-виконавчої служби (далі ДКВС) України приділяється значна увага з боку громадськості, контролюючих та наглядових органів щодо дотримання правил поводження із засудженими, їх прав та законних інтересів. При цьому звертається особлива увага на вжиття заходів з динамічної безпеки, які в свою чергу мають зменшити рівень пенітенціарної та пост- пенітенціарної злочинності. Але пропагуючи цей напрям діяльності, не приділяється належної уваги одному з її головних компонентів, а саме персоналу установ виконання покарань, що негативно позначається на всьому процесі виправлення та ресоціалізації засуджених, їх подальшій адаптації та інтеграції в суспільство.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Суттєвий внесок у наукову розробку проблематики забезпечення безпеки в установах виконання покарань зробили такі вчені кримінально-виконавчого спрямування, як К.А. Автухов, А. І. Богатирьов, І. Г. Богатирьов, І. В. Боднар, Т. А. Денисова, О. М. Джужа, А. В. Кирилюк, І. О. Колб, О. Г. Колб, І. М. Копотун, Р. М. Підвисоцький, М. С. Пузирьов, А.Х. Степанюк, О. В. Ткачова, В.М. Трубников, С. Я. Фаренюк, С. В. Царюк, О. О. Шкута, І. С. Яковець та ін., праці яких склали методологічне підґрунтя для написання цієї наукової статті.

Не вирішені раніше проблеми. Відтак, виходячи з існуючої на сьогодні прогалини у вивченні цієї теми, дослідження потребують фактично всі аспекти, пов'язані з проблематикою правового та соціального захисту персоналу ДКВС України, зокрема як головного елемента забезпечення динамічної безпеки в установах виконання покарань.

Мета статті. Надання характеристики складовим елементам системи забезпечення безпеки в установах виконання покарань та визначення в ній місця правового та соціального захисту персоналу ДКВС України.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку пенітенціарних систем домінує доктрина, що безпека в пенітенціарних установах складається із трьох компонентів: фізична, процедурна та динамічна. Всі ці компоненти не тільки тісно взаємопов'язані між собою а і мають свої складові елементи. Нена- дання належної уваги одному з таких елементів негативно позначається на роботі всієї системи безпеки і це стосується не тільки безпеки в установах виконання покарань, а й простирається за її межі стосовно осіб, які були звільнені з місць несвободи і перебувають у вільному суспільстві.

Як ми вже зазначали в попередніх дослідженнях, елементи фізичної безпеки передбачають специфіку побудови пенітенціарних установ з урахуванням необхідності забезпечення належної охорони та нагляду за особами, які в них утримуються, можливість забезпечення відповідного рівня безпеки (залежно від виду установи виконання покарань) як засуджених, так і інших осіб, які перебувають на території цих установ, локалізації можливості негативного впливу криміногенно зараженого середовища на особистість засуджених, втягнення їх до злочинної субкультури. Іншими словами, це обладнання пенітенціарних установ сучасними інженерно-технічними засобами нагляду та охорони, що призначені для посилення надійності охорони засуджених, їх ізоляції та нагляду за ними [1, с. 94].

Наступний елемент безпеки в установах виконання покарань - це процедурна безпека, яка передбачає створення системи нормативноправового забезпечення процесу виконання та відбування покарання, вжиття превентивних заходів щодо недопущення порушення режиму в установах виконання покарань, забезпечення порядку ізоляції засуджених, перепускного режиму тощо.

Як ми зазначали раніше, перший компонент забезпечення безпеки в установах виконання покарань (фізична безпека) майже взагалі знаходився поза увагою держави, що призвело до того, що за часів незалежності України взагалі не було побудовано установ виконання покарань, вся система перебувала на стадії перебудови старих застарілих приміщень, які дістались у спадок від Радянського Союзу, що не дає змоги створити умови для належного роздільного тримання осіб в установах виконання покарань.

Наступний компонент (процедурна безпека) хоч і врегульований значною кількістю нормативно-правових актів, проте неузгодженості його елементів негативно впливають на процес виправлення та ресоціалізації засуджених, їх адаптації в суспільство. Незважаючи на значну вагомість цього компонента в системі безпеки в установах виконання покарань, його дослідження в межах однієї статті неможливо.

Третій компонент у системі забезпечення безпеки в установах виконання покарань - це динамічна безпека (від англ. «dynamic security» - динамічна безпека).

Цей елемент являє собою особливий вид управління установою виконання покарань, в основу якого покладено такі принципи організації кримінально-виконавчої та запобіжної діяльності: 1) професійна поведінка персоналу, завдяки якій ефективність виконуваних ним функцій зростає; 2)гарантування безпеки значною мірою спирається на добрі взаємовідносини між персоналом та засудженими; 3) усвідомлення процесів, що відбуваються в установі, а також гарантування у ній безпечного та надійного середовища; 4) забезпечення належного співвідношення персоналу та засуджених; 5) забезпечення конструктивного режиму виконання та відбування покарання на засадах гуманізму й справедливості; 6) формування у персоналу та засуджених взаємної зацікавленості в безпечному середовищі; 7) залучення засуджених до програм зниження схильності до протиправної поведінки; 8) незалежно від стійкості та доброзичливості взаємовідносин із засудженими персонал не повинен забувати, що основна мета - безпека, а тому потрібно завжди дотримуватися високих стандартів нагляду; 9) доброзичливе ставлення до засуджених (у т. ч. ввічливе звернення до них) не означає дружбу з ними [2, с. 321-322].

Іншими словами динамічна безпека - це: обізнаність у стані оперативної обстановки в установі, що дає можливість вчасно реагувати на її зміни, використовуючи весь спектр сил та засобів охорони та нагляду за засудженими; можливість прогнозування процесів, які можуть виникнути з урахуванням кількісних та якісних змін у середовищі засуджених, та стану їх небезпеки для оточуючих; безпосередній вплив співробітника пенітенціарної установи на засудженого з метою формування у нього позитивного спрямування, адаптаційних навичок, що допоможуть у перебуванні в замкнутому середовищі установи виконання покарань, та формування навичок адаптуватись у суспільстві після звільнення.

У навчальному курсі, якій був створений під егідою Ради Європи, вказується на переваги динамічної безпеки: засуджені найчастіше та найдовше контактують із персоналом відділу нагляду й безпеки та відділу соціально-виховної й психологічної роботи. Характер щоденної взаємодії з персоналом цих відділів значно впливає на їхню поведінку; позитивна взаємодія, як правило, зменшує деструктивну поведінку та ставлення й сприяє злагодженій роботі із засудженими. Окрім того, динамічна безпека дає персоналу змогу простіше дізнаватися про тривожну поведінку засуджених, як-от спроби втечі, насильство в середовищі засуджених чи проти персоналу, контрабанду заборонених предметів тощо; динамічна безпека дає змогу отримувати попереджувальну інформацію ще до того, як відбудеться небажаний інцидент. Завдяки цьому персонал установи виконання покарань може вживати запобіжних заходів, щоб перешкоджати виникненню інцидентів [3].

Ураховуючи зазначене вище, слід визначити дві складові динамічної безпеки в установах виконання покарань, а саме його персонал і засуджені, які в них утримуються.

У межах нашої статті ми розглянемо питання, пов'язані з персоналом цих установ, його підготовкою, перепідготовкою правовим, соціальним захистом та матеріальним забезпеченням.

Персонал органів і установ виконання покарань - це колектив працівників, що складається із сукупності осіб: 1) рядового та начальницького складу; 2) спеціалістів, які не мають спеціального звання та 3) інших працівників, які працюють за трудовими договорами в ДКВС України, які придатні за станом здоров'я та віком здійснювати професійну діяльність у ДКВС України та покликані реалізовувати кримінально-виконавчу політику держави [4, с. 288].

Перш за все, на нашу думку, слід визначити вимоги до персоналу пенітенціарних установ, який має здійснювати заходи, пов'язані із забезпеченням динамічної безпеки в таких установах. Із цією метою слід звернутися до Європейських пенітенціарних правил [5].

Аналізуючи зазначений документ, слід зробити висновок, що він приділяє значну увагу управлінню пенітенціарною установою та вимогам щодо персоналу, котрий в ній працює, його правовому та соціальному захисту. Так, пенітенціарні установи повинні перебувати у віданні державної влади окремо від збройних сил, поліції або служб карного розшуку, вони повинні керуватися в етичному контексті, який визнає обов'язок поводитись з усіма ув'язненими гуманно та з повагою до гідності людської особистості. Персонал пенітенціарної установи повинен чітко розуміти мету тюремної системи. Керівництво має керувати тим, як найкраще досягти мети виправлення та ресоціалізації засуджених, запобігання пенітенціарному та постпені- тенціарному рецидиву. Особливу увагу слід приділяти управлінню взаємовідносинами між персоналом пенітенціарної установи, який безпосередньо працює з ув'язненими [5].

У свою чергу, адміністрація пенітенціарних установ приділяє першочергову увагу дотриманню правил поведінки персоналу з ув'язненими, який повинен працювати відповідно до високих професійних та особистих якостей, надавати їм добрий приклад і викликати в них повагу [5].

Значна увага в цьому міжнародному документі приділяється і вимогам щодо підбору пенітенціарного персоналу: він повинен бути ретельно відібраний, належним чином навчений. Персонал повинен мати відповідну освіту, проходити постійну професійну підготовку та перепідготовку. Курси підвищення кваліфікації та підвищення кваліфікації без відриву від роботи повинні бути організованими через відповідні проміжки часу. Керівництво пенітенціарною системою повинно забезпечити, щоб протягом всієї своєї кар'єри весь персонал пенітенціарних установ зберігав та вдосконалював свої знання та професійні здібності та навички [5].

Професійний персонал, як правило, призначається на постійній основі і має статус відповідної державної служби з гарантованою зайнятістю за умов відповідності кваліфікаційним умовам. Їх статус повинен шануватись в громадянському суспільстві [5].

Заробітна плата повинна бути встановлена, як у професійних працівників, та бути достатньою для залучення та утримання відповідного персоналу. Пільги, які повинні бути встановлені для даної категорії працівників, та умови зайнятості мають відображати вимогливий характер роботи у правоохоронних органах [5].

Із зазначеного слід зробити висновок, що Європейські пенітенціарні правила визначають, що здійснювати діяльність з виконання покарань, при цьому забезпечуючи принципи динамічної безпеки, повинен професійно сформований, підготовлений персонал, який має відповідну мотивацію у вигляді заробітної плати, пакету соціальних та правових гарантій, які сприяють унеможливленню вчинення відповідними особами протиправних діянь, роблячи їх вчинення економічно невигідним.

У своїх працях ми зазначаємо, що ефективність діяльності персоналу залежить від його соціально-правових гарантій, які дають змогу: по-перше, підтримувати престижність тієї або іншої професії (служби), її соціальну вагу (роль та значимість); по-друге, забезпечити персоналу та членам їхніх сімей конституційне право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48 Основного Закону України) [6]; по-третє, гарантувати безпеку працівників та їх близьких родичів. У свою чергу, до інших засобів підвищення ефективності діяльності персоналу можна віднести його професійну компетентність, що забезпечується системою його первинної підготовки та підвищення кваліфікації [7, с. 181].

Проте слід погодитися з точкою зору Ю. Кузьмик та П. Ісакова, які вказують, що держава сьогодні не цікавиться питанням забезпечення персоналу ДКВС України моральними та матеріальними благами. За такої постановки питання постає проблема відсутності зацікавленості в ефективному виконанні своїх функцій персоналом, що негативно впливає на весь процес виконання покарання і не дає повною мірою досягти цілей процесу покарання взагалі. Недостатнє матеріальне забезпечення та низький престиж професії призводять до відтоку кадрів із системи. Особи, що залишаються працювати на таких умовах, здебільшого не є професіоналами, що також негативно впливає на процес виконання покарань [8, с. 75].

Також невирішеними є проблемні питання адаптаційного характеру молодих спеціалістів, які прибувають на службу до установ виконання покарань, а саме:

- оплата праці протягом перших п'яти років служби для осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу залишається низькою, виплата певних надбавок та премій здійснюється не в повному обсязі через недостатнє фінансування;

- відсутність лікувальних та оздоровчо- санаторних закладів для персоналу ДКВС України та їх сімей.

Зважаючи на це, одним із головних моментів є мотивація молодих спеціалістів та їх соціальний захист, що передбачає: 1) забезпечення житлом; 2) надання молодим сім'ям місць у дитячих садках з пільговою оплатою; 3) пільги з оплати комунальних послуг.

Висновки. Зазначені вище прогалини негативно впливають на процес збереження висококваліфікованого персоналу в установах виконання покарань, існування такого явища як плинність кадрів, коли працівники установ виконання покарань, які були навчені державою та набули практичних навичок роботи і можуть рахуватись (у переважній більшості) професіоналами, по закінченню контракту звільняються зі служби у зв'язку з низькою заробітною платою, відсутністю належного правового та соціального захисту. Усе це негативно впливає на якісний стан персоналу установ виконання покарань, котрий здійснює діяльність із забезпечення динамічної безпеки в зазначених установах.

Размещено на Allbest.ru

1. Боднар І. В. Забезпечення безпеки в установах виконання покарань. Науковий вісник Сіверщи- ни. Серія: Право. 2021. № 1. С. 92-102.

2. Пузирьов М. С. Динамічна безпека в установах виконання покарань. Велика українська кримінологічна енциклопедія. У 2 т. Т. 1: А-Л/ редкол.: В. В. Сокуренко (голова), О. М. Бандурка (співголова) та ін.; наук. ред. О. М. Литвинов. Харків: Факт, 2021. С. 321-323.

3. Динамічна безпека в установах виконання покарань: навчальний курс. URL: https://i- rc.org.ua/slujbova/t3/#/ (дата звернення: 18.08.2022).

4. Кернякевич-Танасійчук Ю. В. Кримінально-виконавча політика України: монографія. Івано- Франківськ: Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника, 2019. 336 с.

5. Європейські пенітенціарні правила: Рекомендація Rec(2006) 2-rev Комітету міністрів державам-членам щодо Європейських тюремних правил (прийнята Комітетом міністрів 11 січня 2006 р. на 952-му засіданні заступників міністрів та переглянута із внесенням поправок і надана Комітету міністрів 1 липня 2020 р. на 1380-му засіданні заступників міністрів). URL: https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectId=09000016809ee581 (дата звернення: 05.09.2022).

6. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

7. Пузирьов М. С., Боднар І. В. Правоохоронні функції в діяльності персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. № 3. С. 180-183. URL: http://app-journal.in.ua/wp-content/uploads/2022/09/33.pdf (дата звернення: 05.09.2022).

8. Кузьмик Ю., Ісаков П. Персонал органів та установ виконання покарань як незахищена складова кримінально-виконавчої сфери. Актуальні питання кримінально-виконавчого законодавства та практики: зб. матеріалів круглого столу (м. Київ, 30 берез. 2017 р.). 2017. С. 75-76.

Размещено на Allbest.ru