Особливості здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх

3rd year student of the Law Faculty, Vasyl' Stus Donetsk National University (21 600-richchia Street, Vinnytsia, 21000, Ukraine)

N.I. Drach Features of Commitment of Criminal Proceedings Regarding Minors

In the proposed article, the author analyzes the peculiarities of criminal proceedings against minors in Ukraine. First of all, it was found that, taking into account the age and psychological characteristics of the child, the influence of the surrounding environment on the formation of his character, the legislator envisaged certain features of criminal proceedings against minors, which are determined both by the specifics of the approach to the protection of their rights, and by the circumstances. кримінальне провадження неповнолітній

The investigation examines the issues of international legal regulation of such proceedings and determines the guarantees that minors enjoy. Analyzed, in particular, the legal provisions of the Minimum Standards of the Rules of the United Nations, General Comments No. 10 of the UN Committee on the Rights of the Child "Children's Rights in the Justice System Regarding Children", Recommendations CM/Rec (2008) 11 of the Committee of Ministers of the Council of Europe to Member States "On European rules regarding juvenile offenders subject to sanctions or measures", Guidelines of the Committee of Ministers of the Council of Europe on child-friendly justice, the Convention on the Rights of the Child and the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. The exceptional importance of observing those international treaties that are part of the national legislation of Ukraine is emphasized.

In addition, the author considered the guarantees of conducting criminal procedures against a minor, which are enshrined in the Criminal Procedure Code of Ukraine, and the peculiarities of the scientific and legal regulation of criminal procedural interaction with minors. These guarantees include: a specially authorized investigator or inquirer; special subject of proof; the participation of the legal representative and the mandatory participation of the defense attorney of the minor; a special procedure for summoning and applying preventive measures to a minor; participation in the trial of representatives of the Children's Affairs Service and the authorized division of the National Police; conducting court proceedings by judges authorized to do so; closed court session, etc.

Keywords: minor, guarantees, criminal proceedings, international agreement, justice.

Постановка проблеми

Як відомо, одним із завдань кримінального провадження відповідно до ст. 2 КПК України, є притягнення особи, винної у вчиненні кримінального правопорушеннядокримінальної відповідальності. Специфічними суб'єктами останньої виступають особи неповнолітнього віку, які, у зв'язку із недостатньою психологічною зрілістю, повинні отримувати додаткові гарантії щодо захисту індивідуальних прав та особистих легітимних інтересів [1, с. 149]. Зауважимо, що останніми роками, як свідчить статистика, різко збільшилась кількість тяжких злочинів за участю неповнолітніх, а також кількість кримінальних правопорушень, у яких останні виступають потерпілими [2, с. 137]. Саме тому набуває особливої актуальності дослідженняособливостей здійснення кримінальногопровадження за участю неповнолітніх осіб.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Висвітленнямпитання кримінального процесуального регулювання здійснення кримінального провадження, учасниками яких виступають неповнолітні, аналізувалась у працях багатьох українських і зарубіжних науковців. Так, тим або іншим питанням означеної проблематики присвятили свої роботи такі автори, як Х. Т. Багрій, І. О. Бандурка, О. І. Вінгловська, О. Х. Галімов, А. Є. Голубов, О. В. Ільченко, С. М. Зеленський, Г. К. Кожевніков, О. О. Кочура, О. С. Ландо, В. В. Леоненко, І. С. Манова, Г. М. Міньковський, О. М. Павлик, В. А. Рибальська, А. С. Симчук, В. М. Трубніков, М. В. Червінко, Н. В. Шость, С. В. Харченко, А. О. Яровий та інші, проте, вважаємо за необхідне, провести додаткове наукове дослідження.

Метою статті є дослідження особливостей здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх в Україні.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до ст. 6 СК України, ст. ст. 31, 32, 34 ЦК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею вісімнадцяти років (повноліття). Зважаючи на вікові та психологічні особливості дитини, вплив оточуючого середовища на формування її характеру, законодавець передбачив певні особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх, яке визначається як специфікою підходу до захисту їх прав, так і колом обставин, що необхідно обов'язково встановити у кримінальному провадженні [3, 4].

Перед тим як перейти до дослідження питанняособливостейздійсненнякримінального провадження за участю неповнолітніх осіб в Україні, вважаємо за необхідне розглянути питання міжнародного правового регулювання здійснення такого провадження та визначити гарантії, якими вони користуються.

Досліджуючи правове регулювання здійснення кримінального провадження за участю неповнолітніх осіб на міжнародному рівні, можемо зазначити, що низка міжнародних нормативно-правових актів закріплюють гарантії та особливості здійснення провадження щодо неповнолітніх, про які йтиметься далі.

Щодо міжнародних договорів, потрібно зазначити, що відповідно до Мінімальних стандартів правил Організації Об'єднаних Націй від 29.11.1985 р. в провадженні щодо неповнолітніх потрібно акцентувати особливу увагу на здійсненні позитивних заходів, які мають на меті залучення усіх необхідних ресурсів, зокрема сім'ї, добровольців, а також інших соціальних груп, як-от школи та громадських інститутів, для сприяння благополуччя дитини, щоб зменшити втручання зі сторони закону, а також із метою гуманного, справедливого та результативного поводження із особою неповнолітнього віку, яка вчинила правопорушення [5].

У п. 10 Зауважень загального порядку №10 Комітету ООН з прав дитини «Права дітей у системі юстиції щодо дітей» зазначено, що у всіх рішеннях, що ухвалюються в аспекті здійснення юстиції стосовно дітей, основним міркуванням повинне бути якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Ця засада означає, серед іншого, що звичні цілі правосуддя в кримінальному процесі, як-от покарання, замінюються реабілітаційними заходами; також коригується відповідна мета правосуддя у такого роду справах.

Відповідно до п. 23.2 Рекомендацій CM/Rec (2008) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Про Європейські правиластосовнонеповнолітніх правопорушників, щодо яких застосовуються санкції або заходи», перевагу потрібно надавати таким заходам та санкціям, які матимуть виховний вплив, сприятимуть відшкодуванню збитків,які булизавдані вчиненим неповнолітньою особою правопорушенням [6, с. 113].

Так, з метою встановлення розуміння, якими мають бути стандарти поводження із неповнолітніми, які за тих чи інших обставин стали учасниками кримінального судочинства у 2010 р. було прийнято Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, які встановили, що дружнім до дітей правосуддя є те правосуддя, яке гарантує результативне здійснення прав усіх дітей, повагу до цих прав на найвищому рівні із урахуванням розуміння дитини, рівня її зрілості, а також усіх обставин справи [7, с. 17]. Важливо зазначити, що Україна, як держава-учасниця Ради Європи, зобов'язана гарантувати запровадження та дотримання зазначених принципів.

Поза тим суттєве значення для кримінального процесуального регулювання провадження щодо неповнолітніх в Україні мають такі міжнародні договори як Конвенція про права дитини та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Так, ратифікувавши Конвенцію про права дитини, Україна зобов'язалась імплементувати через національні та міжнародні засоби основоположні стандарти прав дитини, затверджені Генеральною Асамблеєю ООН, в національне законодавство, один із яких звучить так: в усіх діях щодо дітей основна увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини [8, с. 290].

Як зазначає О. І. Вінгловська, в Конвенції про права дитини надається особливе значення правам неповнолітнього, що знаходиться в конфлікті з законом, де ці права поєднуються саме під впливом надзвичайних обставин [9, с. 20]. У цьому зв'язку звернемо увагу на ще один важливий принцип, який закріплено у ст. 37 цієї Конвенції і закріплює, що жодна дитина не повинна бути позбавлена волі свавільним чи незаконним способом. Оскільки тюремне ув'язнення, затримання чи арешт дитини може здійснюватися лише згідно із законом та використовується виключно як крайній захід протягом якомога коротшого конкретного періоду часу [10, с. 47].

Окрім того, згідно із ч. 2 ст. 40 Конвенції про права дитини, кожна держава-учасниця зобов'язана забезпечити, аби будь-яка дитина, яка звинувачується в порушенні кримінального законодавства чи порушила його, мала бодай такі гарантії, як: 1) безпосереднє та негайне інформування її про те, які звинувачення висуваються проти неї, а за потреби, через її законних опікунів або батьків; 2) одержання правової або іншого роду допомоги під час підготовки та здійснення свого захисту; 3) негайне прийняття рішення безстороннім, незалежним, компетентним органом або судовим органом під час справедливого слухання відповідно до закону за присутності правозахисника чи іншої посадової особи і, якщо це не вважатиметься таким, що суперечитиме найкращим інтересам дитини, у тому числі, із урахуванням віку останньої, а також становища її батьків чи опікунів.

Велике значення для забезпечення, охорони й захисту прав дитини відіграють принципи, закріплені в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Наприклад, як відомо, кожна особа повинна знати, в чому її звинувачують. Ця правова позиція, що фіксує один з елементів справедливого суду у розумінні ст. 6 зазначеної Конвенції, має певні особливості реалізації стосовно неповнолітніх осіб, адже, зважаючи на молодий вік підлітка, він безумовно потребує додаткових пояснень змісту кримінального закону. Звичайного зачитування диспозиції і санкції статті кримінального закону може виявитися недостатнім, так само як і позитивні відповіді стосовно роз'яснення обвинувачення під час слідчих дій в суді для підлітка можуть виявитися повністю незрозумілими тощо.

Відтак нерідко трапляються ситуації, коли у судовому засідання роблять перерви, аби правозахисникдодатковороз'яснив

підзахисному його теперішнє становище й майбутні перспективи згідно із нормами кримінального закону. Особливого значення розглядуваний аспект набуває під час розслідування правопорушення, що вчинене групою неповнолітніх осіб, адже показання одного учасника такої групи може мати вирішальне значення для всіх інших [11].

В національному законодавстві основним нормативно-правовим актом, який закріплює гарантії здійснення кримінального провадження щодо неповнолітньої особи є КПК України, серед яких:1) спеціально уповноважений слідчий, дізнавач (ч. 2 ст. 484 КПК України); 2) спеціальний предмет доказування (ст. 485, 487 КПК України); 3) участь законного представника та обов'язкова участь захисника (ст. 488, п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК України); 4) особливий порядок виклику та застосування запобіжних заходів (ст. 489, 492, 493 КПК України); 5) участь у судовому розгляді представників служби у справах дітей та уповноваженогопідрозділуорганів

Національної поліції (ст. 496 КПК України); 6) здійснення судового розгляду суддями, уповноваженими на це (ч. 10 ст. 31 КПК України); 7) закрите судове засідання та ін. При цьому, КПК України відносить неповнолітніх осіб до суб'єктів, які потребують спеціального захисту в кримінальному процесі.

Передусім, зазначимо, що у чинному КПК України, а саме у главі 2, законодавець окремо не виділив спеціальних принципів (засад), якими варто керуватися у провадженнях стосовно неповнолітніх, тобто воно базується на тих самих принципах, що й кримінальне провадження щодо дорослих. При цьому, норма

ч.1 ст. 484 КПК України вказує, що порядок кримінальногопровадженнящодо неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу, з урахуванням особливостей, які передбачені главою 38 КПК України. Аналіз глави 38 КПК України свідчить про те, що правове регулювання кримінальної процесуальної взаємодії із неповнолітніми має свої особливості, тому вважаємо за необхідне розглянути їх детальніше.

Так, передусім варто зауважити, що кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх (ч. 2 ст. 484 КПК України), розгляд ж кримінального провадження стосовно неповнолітньої особи здійснюється виключно суддею, якого уповноважено згідно із законом на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх (ч. 10 ст. 31 КПК України) [12, с. 310-311]. При цьому, ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII закріплює норму щодо спеціалізації суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх; судді (суддя), уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного суду зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно.

Крім того, такого роду кримінальні провадження мають особливий предмет доказування, оскільки встановленню підлягають як обставини, передбачені ст. 91 КПК України, так і обставини, визначені ст. 485 КПК України. Також, у ході досудового розслідування кримінального провадження щодо застосування до неповнолітньої особи, що не досягла віку кримінальної відповідальності, примусових заходів виховного характеру, з'ясовуються обставини вчинення небезпечного для суспільства діяння та особа неповнолітнього (ч. 2 ст. 499 КПК України).

Істотною особливістю кримінальної процесуальної взаємодії із неповнолітніми є участь у кримінальному провадженні захисника, батьків або інших законних представників, педагога чи психолога, а за необхідності - лікаря (під час допиту), представників служби у справах дітей чи уповноваженого підрозділу органів Національної поліції (під час судового розгляду) та забезпечується обов'язкова участь захисника з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою (п. 1 ч.2 ст. 52 КПК України).

До особливостей здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх можемо віднести також застосування до неповнолітньої особи, серед інших запобіжних заходів, такого спеціального запобіжного заходу як передання неповнолітнього обвинуваченогоабо підозрюваного, який виховується в державній дитячій установі під нагляд адміністрації такої установи або ж передання неповнолітніх під нагляд піклувальників, опікунів чи батьків. Крім того, до неповнолітніх осіб, які після досягнення 11 років до досягнення віку, з якого може наступати кримінальна відповідальність вчинили злочинне діяння, за яке КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 п'ять років, може бути застосований спеціальний запобіжний захід у вигляді поміщення дитини у приймальник- розподільник для дітей строком до тридцяти днів (ч. 4 ст. 499 КПК України).

Ще однією особливістю можемо вважати той аспект, що досудове розслідування щодо осіб неповнолітнього віку, які обвинувачуються у вчиненні правопорушення, може закінчуватися направленням до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру (ст. 497, ч. 5 ст. 499 КПК) [13].

Висновки

Отже, підсумовуючи, варто вказати, що неповнолітні користуються додатковими гарантіями щодо захисту індивідуальних прав та особистих легітимних інтересів у зв'язку з віковими особливостями та

недостатньою психологічною зрілістю, які закріплені як на міжнародному, так і на національному рівні. При цьому, ч. 1 ст. 484 КПК України вказує, що порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу, з урахуванням особливостей, які передбачені главою 38 КПК України, серед яких можна виокремити:1) спеціально уповноважений слідчий, дізнавач (ч. 2 ст. 484 КПК України); 2) спеціальний предмет доказування (ст. 485, 487 КПК України); 3) участь законного представника та обов'язкова участь захисника (ст. 488, п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК України); 4) особливий порядок виклику та застосування запобіжних заходів (ст. 489, 492, 493 КПК України); 5) участь у судовому розгляді представників служби у справах дітей та уповноваженогопідрозділуорганів

Національної поліції (ст. 496 КПК України); 6) здійснення судового розгляду суддями, уповноваженими на це (ч. 10 ст. 31 КПК України); 7) закрите судове засідання та ін.

Список використаних джерел:

1. Ільченко О. В. Правові аспекти застосування міжнародного досвіду у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. №1. С.148- 152.

2. Харченко С. В. Залучення законного представника у кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх осіб. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». 2021. Т. 28. C. 137-144.

3. Сімейний кодекс України:Закон України від26.12.2002 № 2947 -III. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2947-14#Text. (дата звернення: 21.12.2022).

4. Цивільний кодекс України:Закон Українивід 19.06.2003 №435-IV.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text. (дата звернення: 21.12.2022)

5. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо

неповнолітніх («Пекінські правила»):Міжнародний документ від 29.11.1985. URL:

https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/beijing_rules.shtml (дата звернення: 22.12.2022)

6. Особливості здійснення кримінальних провадженьщодо неповнолітніх: навчально-

методичний посібник. Київ, 2017. 238 с.

7. Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей прийняті Комітетом міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року і пояснювальна записка. URL: https://rm.coe.int/16804c2188 (дата звернення: 22.12.2022).

8. Матусевич О. Ю. Імплементація міжнародних стандартів у сфері захисту прав дитини у

національнезаконодавство.С.288-293.URL:

https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/21221/1/%D0%86%D0%9C%D0%9F%D0%9B%D0%95%D0 %9C%D0%95%D0%9D%D0%A2%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%AF%20%D0%9C%D0%86%D0%96%

D0%9D%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%94%D0%9D%D0%98%D0%A5%20%D0%A1%D0%A2%D0%9

0%D0%9D%D0%94%D0%90%D0%A0%D0%A2%D0%86%D0%92%20%D0%A3%20%D0%A1%D0%A4

%D0%95%D0%A0%D0%86.pdf

9. Вінгловська О. І. Імплементація міжнародних стандартів прав дитини в національному законодавстві України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2000. 20 с.

10. Король В. В. Засада гласності та її обмеження у кримінальному судочинстві: автореф. дис. ... канд. юрид. наук Київ, 2002. 19 с.

11. Зеленцов О. Захист неповнолітнього: про деякі «хитрощі» обвинувачення, які варто врахувати адвокату. Закон і бізнес. URL: https://zib.com.ua/ua/148261.html (дата звернення: 24.12.2022).

12. Удалова Л. Д., Рожнова В. В., Савицький Д. О., Хабло О. Ю. Кримінальний процес України у питання і відповідях: навчальний посібник. Київ, 2016. 354 с.

13. Кримінальний процесуальний кодекс: Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 22.12.2022).

References:

1. Ilchenko O. V. Pravovi aspekty zastosuvannia mizhnarodnoho dosvidu u kryminalnykh prova- dzhenniakh shchodo nepovnolitnikh. Aktualniproblemy vitchyznianoiyurysprudentsii. 2017. №1. S.148-152.

2. Kharchenko S. V. Zaluchennia zakonnoho predstavnyka u kryminalnykh provadzhenniakh za uchastiu nepovnolitnikh osib. Naukovi pratsi Natsionalnoho universytetu “Odeska yurydychna akademiia”. 2021. T. 28. C. 137-144.

3. SimeinyikodeksUkrainy:Zakon Ukrainyvid26.12.2002№2947-Ш.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text. (data zvernennia: 21.12.2022).

4. TsyvilnyikodeksUkrainy:Zakon Ukrainyvid 19.06.2003№435-IV.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text. (data zvernennia: 21.12.2022)

5. Minimalni standartni pravyla OON, shcho stosuiutsia vidpravlennia pravosuddia shchodo

nepovnolitnikh (“Pekinski pravyla”):Mizhnarodnyi dokument vid 29.11.1985. URL:

https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/beijing_rules.shtml (data zvernennia: 22.12.2022)

6. Osoblyvosti zdiisnennia kryminalnykh provadzhen shchodo nepovnolitnikh: navchalno- metodychnyi posibnyk. Kyiv, 2017. 238 s.

7. Kerivni pryntsypy Komitetu ministriv Rady Yevropy shchodo pravosuddia, druzhnoho do ditei pryiniati Komitetom ministriv Rady Yevropy vid 17 lystopada 2010 roku i poiasniuvalna zapyska. URL: https://rm.coe.int/16804c2188 (data zvernennia: 22.12.2022).

8. Matusevych O. Yu. Implementatsiia mizhnarodnykh standartiv u sferi zakhystu prav dytyny u

natsionalnezakonodavstvo.S.288-293.URL:

https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/21221/1/%D0%86%D0%9C%D0%9F%D0%9B%D0%95%D0 %9C%D0%95%D0%9D%D0%A2%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%AF%20%D0%9C%D0%86%D0%96% D0%9D%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%94%D0%9D%D0%98%D0%A5%20%D0%A1%D0%A2%D0%9 0%D0%9D%D0%94%D0%90%D0%A0%D0%A2%D0%86%D0%92%20%D0%A3%20%D0%A1%D0%A4 %D0%95%D0%A0%D0%86.pdf

9. Vinhlovska O. I. Implementatsiia mizhnarodnykh standartiv prav dytyny v natsionalnomu za- konodavstvi Ukrainy: avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk. Kyiv, 2000. 20 s.

10. Korol V. V. Zasada hlasnosti ta yii obmezhennia u kryminalnomu sudochynstvi: avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk Kyiv, 2002. 19 s.

11. Zelentsov O. Zakhyst nepovnolitnoho: pro deiaki “khytroshchi” obvynuvachennia, yaki varto vrakhuvaty advokatu. Zakon i biznes. URL: https://zib.com.ua/ua/148261.html (data zvernennia: 24.12.2022).

12. Udalova L. D., Rozhnova V. V., Savytskyi D. O., Khablo O. Yu. Kryminalnyi protses Ukrainy u pytannia i vidpovidiakh: navchalnyi posibnyk. Kyiv, 2016. 354 s.

13. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks: Zakon Ukrainy vid 13.04.2012 r. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (data zvernennia: 22.12.2022).

Размещено на Allbest.ru