Законодавчі та практичні аспекти написання юридичних документів на прикладі рішень із питань інвалідності

2) потрібно виконувати вимоги нормо- проектувальної техніки.

На сьогодні законодавець визначив низку правил, пов'язаних із підготовкою проєктів нормативно-правових актів, дотримання яких під час написання юридичних текстів забезпечить їх професійність, чіткість, відсутність дуалізму в розумінні.

Зокрема йдеться про:

1) Правила підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджені постановою Уряду від 6 вересня 2005 р. № 870 [4];

2) Правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки (Методичні рекомендації), прийняті Апаратом Верховної Ради України в редакції від 27 листопада 2014 року [2].

Принагідно в Україні було б вкрай доцільно прийняти Закон про закон, який би чітко регламентував питання механізму підготовки та вимоги до змісту відповідних документів. Це значно б спростило роботу в цьому напрямі, а також сприяло б прийняттю більш професійних, якісних та ефективних законодавчих актів.

Окрім іншого, у вищезазначених правилах визначено принципи підготовки документів, до яких віднесено:

- логічну послідовність. Полягає у логічному зв'язку всіх елементів документа. Йдеться не лише про документ у цілому, а й про кожне конкретне речення;

- ясність викладу, точність опису. Базується на правильному та професійно грамотному доборі слів і словосполучень, точності, лаконічності і водночас доступності мови документа;

- відсутність суперечностей. Неприпустима суперечність смислового плану, коли наведені в тексті положення не узгоджуються одне з одним або взаємно виключаються, а також використання розмовної лексики і русизмів. Також слід уникати професіоналізмів;

- лаконічність. Слід попередньо обдумувати зміст документа, складення плану, оптимальної заміни складних речень простими. Не бажаними є також дієприкметникові та дієприслівникові звороти у значній кількості;

- правильність компонування проєкту документа. Кожен аспект порушеного питання повинен зайняти певне місце в його логічній структурі та не збігатися з іншим аспектом;

- нормативність мовних засобів офіційно-ділового стилю. Мова документів повинна відповідати сучасним правописним нормам. Слід вживати слова (терміни) у значеннях, закріплених за ними словником [4];

3) рекомендується дотримуватися певного алгоритму дій під час підготовки та безпосередньо написання тексту проєкту документу.

Передусім необхідно визначитися з вихідними документами (чинними нормативно- правовими актами, попередніми рішеннями з питання, яке потребує вирішення, рішеннями з дотичних питань), на основі чи виходячи з яких готується відповідний документ, проаналізувати їх зміст та спосіб викладення інформації.

На наступному етапі варто скласти проєкт структури документу, адже досить часто імпровізація у вирішенні важливих питань призводить лише до затягування в часі процесу написання та узгодження проєкту рішення.

Наприклад, якщо йдеться про внесення змін до чинного документа. Принагідно такі зміни можуть носити різний характер. Це може бути 1) нова редакція документу (у разі зміни більшої частини тексту чи внесення істотних змін) або його частини, чи речень; 2) заміна чи виключення слів; 3) доповнення чинного документу. У такому випадку документ може мати таку структуру: назва; преамбула (підстава внесення змін); назва документу, до якого вносяться зміни; безпосередньо зміни; набрання чинності змінами; дата документу, номер та підпис відповідальної особи. Приміром, Закон України «Про внесення зміни до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї»: «Верховна РадаУкраїнипостановляє:

1. У назві та тексті Закону України «Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 9, ст. 77) слово «інвалідів» замінити словами «осіб з інвалідністю».

2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Президент України П. Порошенко 7 вересня 2016 року № 1490-VIII» [3].

Ще одним прикладом може бути Меморандум про взаєморозуміння між Програмою розвитку ООН та Дитячим фондом ООН і Всесвітньою організацією охорони здоров'я та Міжнародною організацією праці та обласною державною адміністрацією в рамках Партнерства ООН зі сприяння правам людей з інвалідністю: 1) преамбула (про причини та передумови прийняття, принципи взаємодії); 2) сторони дійшли згоди про співробітництво в такому: ...;

3) розділ І «Ціль»; 4) розділ ІІ «Сфери співробітництва» (сторони домовились про співробітництво у сфері розвитку потенціалу місцевих органів державної влади, організацій для людей з інвалідністю, широкої громадськості у двох обраних регіонах області щодо застосування принципів доступності та універсального дизайну); 5) розділ ІІІ «Консультації та обмін інформацією» (сторони повинні на регулярній основі інформувати один одного і консультувати з питань спільних інтересів щодо взаємного співробітництва тощо); 6) розділ IV «Реалізація Меморандуму» (механізм реалізації та спільного фінансування заходів); 7) розділ V «Публічна політика» (оприлюднення результатів співпраці); 8) розділ V! «Строк дії, припинення та внесення змін»; 9) розділ УІІ «Повідомлення та адреси»; 10) розділ УШ «Різне»; 11) розділ ІХ «Набуття чинності».

Наступний етап - безпосередньо написання документу. Слід дотримуватися таких вимог до змісту тексту:

- логічне чи хронологічне (якщо це протокол) викладення;

- взаємопов'язаність положень;

- відсутність суперечностей;

- узгодженість з актами законодавства. Положення повинні включати необхідні аспекти правових норм, бажано без імпровізації, тлумачення, перефразовування. У разі необхідності перефразувати, необхідно максимально точно відображати зміст норми, щоб не допустити його неправильного трактування.

Для прикладу, частина перша статті 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»: «Жесто- ва мова як мова осіб з вадами слуху є засобом спілкування та навчання і захищається державою.» [6]. Для цілей підготовки юридичного тексту процитовану норму можна або ж переписати слово в слово, або дещо перефразувати так, щоб зберігся зміст. Зокрема: а) на державу покладено обов'язок захищати державну мову; б) жестова мова є засобом спілкування та навчання осіб з порушеннями слуху; в) особи з порушеннями слуху спілкуються жестовою мовою.

Важливо пам'ятати, що законодавча термінологія є динамічною, вона постійно знаходиться в стані вдосконалення у зв'язку з розвитком правовідносин, установленням нових цінностей чи переосмисленням старих. Так, ще кілька років тому поняття «інвалід» широко застосовувалося. Водночас завдяки зусиллям громадянського суспільства в Україні як і в усьому цивілізованому світі прийнято вживати термін «особа з інвалідністю». Крім того, відносно таких осіб поняття «вада» також застосовувати неприпустимо.

У результаті вживається термін «порушення». Однак не до всіх законодавчих актів унесено відповідні зміни. Тому, вкрай важливо вивчати тему, за якою готується той чи інших правовий текст;

- оптимальна стислість викладу тексту, уникнення зайвих слів і речень, які не несуть смислового навантаження;

- доступність для розуміння цільовою аудиторією;

- точність та уніфікованість термінології, особливо коли йдеться про застосовувані в законодавстві поняття. Неприпустимо інтерпретувати норми та положення законодавства, адже це може спотворити зміст чинної норми, спричинити її двояке розуміння, що вкрай негативно вплине на практичну реалізацію. Різні слова не можуть вживатися для визначення одного поняття. Одне і те ж слово не може вживатися для визначення різних понять. Вживання синонімів не допускається [4].

Обов'язково, готуючи ті чи інші правові рішення, необхідно неухильно дотримуватися вимоги частини другої статті 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» [6] в частині залучення представників громадських об'єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю, всіма дотичними до відповідної теми суб'єктами. Водночас таке залучення повинне відбуватися як щодо рішень, які безпосередньо стосуються означеної категорії осіб, так і у випадку рішень, які зачіпають цю тему опосередковано.

Аналогічного змісту норму закріплено в абзаці третьому пункту 7 § 33 глави 1 «Акти Кабінету Міністрів» розділу 4 «Підготовка проєктів актів Кабінету Міністрів» Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Уряду від 18 липня 2007 р. № 950. Зокрема вона вимагає під час підготовки проєкту урядового акта з питань, що стосуються прав осіб з інвалідністю, в обов'язковому порядку надсилати його, окрім іншого, всеукраїнським громадським організаціям осіб з інвалідністю, їх спілкам відповідно до статутної діяльності, а результати обговорення відображати в пояснювальній записці [5].

Зазначені норми Закону й Регламенту кореспондуються з частиною третьою статті 4 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, згідно з якою під час розробки й застосування законодавства й стратегій, спрямованих на виконання цієї Конвенції, і в рамках інших процесів ухвалення рішень з питань, що стосуються осіб з інвалідністю, держави-учасниці тісно консультуються з особами з інвалідністю, зокрема дітьми з інвалідністю, й активно залучають їх через організації, що їх представляють [1];

4) потрібно максимально скрупульозно перевіряти остаточний проєкт юридичного тексту на предмет відповідності актам вищої юридичної сили, грамотності тощо.

Висновки

Резюмуючи, потрібно пам'ятати про високий рівень відповідальності під час підготовки юридичних текстів, адже переважно вони мають вплив на розвиток, перебіг тих чи інших правовідносин. За таких умов халатність, поспіх, умисне чи несвідоме ігнорування потребуючих вирішення питань чи окремих їх аспектів можуть мати своїм наслідком, як мінімум, погіршення якості життя тих, кого стосуватиметься прийняте рішення, а інколи - уне- можливлення доступу до важливих товарів і послуг, необхідних бодай для елементарного біологічного виживання.

Список використаних джерел:

1. Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю. Офіційний вісник України. № 17. 2010. Ст.799.

2. Правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки (Методичні

рекомендації). АпаратВерховноїРади України. Вид.4 (випр. і доп.).К.,2014.URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/rada/show/n0002451-06#Text.

3. Про внесення зміни до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї»: Закон України від 7 верес. 2016 р. № 1490-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1490-19#Text.

4. Про затвердження Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України:

постанова КабінетуМіністрів України від 6верес.2005 р. № 870.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/870-2005-%D0%BF#Text.

5. Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України: постанова Кабінету Міністрів

України від 18 лип. 2007 р. №950. Урядовий кур'єр. №138.2007. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950-2007-%D0%BF#Text

6. Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 21 берез. 1991 р. № 875-XII. Відомості Верховної Ради УРСР. № 21. 1991. Ст. 252.

References:

1. Konventsiia OON pro prava osib z invalidnistiu. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. № 17. 2010. St. 799.

2. Pravyla oformlennia proektiv zakoniv ta osnovni vymohy zakonodavchoi tekhniky (Metodychni

rekomendatsii).Aparat VerkhovnoiRady Ukrainy.Vyd.4 (vypr. i dop.). K.,2014.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0002451-06#Text.

3. Pro vnesennia zminy do Zakonu Ukrainy «Pro ratyfikatsiiu Konventsii pro prava invalidiv i

Fakultatyvnohoprotokolu do nei»:Zakon Ukrainyvid 7veres. 2016 r. №1490-УШ.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1490-19#Text.

4. Pro zatverdzhennia Pravyl pidhotovky proektiv aktiv Kabinetu Ministriv Ukrainy: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 6 veres. 2005 r. № 870. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/870-2005- %D0%BF#Text.

5. Pro zatverdzhennia Rehlamentu Kabinetu Ministriv Ukrainy: postanova Kabinetu Ministriv

Ukrainy vid 18 lyp. 2007 r. №950. Uriadovyi kur'ier. №138.2007. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950-2007-%D0%BF#Text

6. Pro osnovy sotsialnoi zakhyshchenosti osib z invalidnistiu v Ukraini: Zakon Ukrainy vid 21 be- rez. 1991 r. № 875-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady URSR. № 21. 1991. St. 252.

Размещено на Allbest.ru