Особливості застосування термінології у кримінальному праві: національний та міжнародний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Особливості застосування термінології у кримінальному праві: національний та міжнародний досвід

Рощина Інна Олександрівна

кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри публічного та міжнародного права

У статті аналізується використання у КК України та Конституції України термінів «воля» і «свобода». З моменту прийняття у 2001 р. нового КК України і до сьогодні на його адресу висловлюються різні критичні зауваження. Частково ці зауваження вже усунені. Однак, деякі з істотних недоліків КК України ще залишаються й до сьогодні. Актуальні проблеми щодо удосконалення законодавчої термінології потребує відповідного реагування з боку держави. Саме цим питанням і присвячена ця робота.

Ключові слова: термін, норма, злочин, воля, свобода, кодекс, стаття, диспозиція, злочинність.

В статье анализируется использование в УК Украины и Конституции Украины терминов «воля» и «свобода». С момента принятия в 2001 г. нового УК Украины и по сей день в его адрес высказываются разные критические замечания. Частично эти замечания устранены, некоторые из существенных недостатков еще остаются и по сей день. Актуальные проблемы усовершенствования законодательной терминологии требуют соответствующего реагирования со стороны государства. Именно этому вопросу и посвящена эта работа.

Ключевые слова: термин, норма, преступление, свобода, кодекс, статья, диспозиция, преступность.

Inna О. Roshchina -

candidate of Law, associate professor, professor of the Department of Public and International Law, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman (54/1 Peremohy Av., Kyiv, 03057, Ukraine)

І.О. Roshchina Features of the Application of Terminology in Criminal Law: National and

International Experience

The article highlights the author's opinion regarding the use of the terms "will" and "freedom" in the Criminal Code of Ukraine and the Constitution of Ukraine. Since the adoption of the new Criminal Code of Ukraine in 2001 and until today, various critical remarks have been made about it. Some of these remarks have already been eliminated. This mainly concerns the wording of dispositions of articles, as well as the addition of new articles to the Criminal Code of Ukraine. However, some of the significant shortcomings of the Code still remain to this day.

Thus, analyzing the sanction of the articles of the Criminal Code of Ukraine, it should be noted that, in our opinion, the legislator used the term "will" for the wrong purpose, as it incorrectly reflects the essence and meaning of the sanction. It would be correct to use the term "freedom" instead of the term "will" in the sanction of the Criminal Code of Ukraine. In order to more fully and objectively investigate and solve this problem, as well as clarify the purpose and meaning of these terms, first of all, it is necessary to start considering the concepts of these terms.

It is worth noting that there is no punishment of "deprivation of liberty" in the legislation of legal countries, but only "deprivation of liberty".

We would like to believe that the research carried out in this article will help to eliminate the above terminological inaccuracies in the Criminal and Criminal Procedural Law of Ukraine. And then, the courts, passing sentences on behalf of Ukraine, will not deprive the citizens of Ukraine of their "will", i.e. brain function. Current problems regarding the improvement of legislative terminology are due to the following factors: in modern conditions, crime acquires a special character, which is due to changes and innovations in its forms, in particular, the conditions of martial law; in recent years, there has been a significant increase in organized, self-serving crime, as well as war-related crime.

Such a criminogenic situation in society requires a timely and appropriate response from the state, including by improving the current criminal legislation and the practice of its application. This work is devoted to these questions.

Keywords: term, norm, crime, freedom, code, article, disposition, crime.

Постановка проблеми. Від реальної свободи багато в чому залежить і криміногенна обстановка в країні. Якщо у людини немає можливості діяти відповідно до своїх інтересів і цілей на підставі своїх прав, викладених у Конституції, то про реальну свободу говорити не можна. Тут слід зазначити, що від правильного розуміння термінів «воля» та «свобода» багато в чому залежить реальна свобода людини.

Метою статті є повне та об'єктивне дослідження понять термінів «воля», «свобода», а також їхнє відповідне застосування. У зaкoнoдaвcтвi зарубіжних кршн немає покарання «позбавлення волі», а є тільки «позбавлення свободи».

Хочеться вірити, що дослідження, проведені у цій статті допоможуть усунути вищевикладені термінологічні неточності у Кримінальному і Кримінальному процесуальному праві. І тоді, суди, ухвалюючи вироки від імені України, не будуть позбавляти громадян України «волі», тобто функції мозку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Предмету дослідження понять термінів «воля», «свобода», їх наукового обґрунтування, правового тлумачення та нормативно-правового використання, приділяли увагу українські науковці. Значний внесок у вивчення даного питання зробили М. Коржанський, В. Мисливий, С. Невечера, Л. Кабанець тощо.

Наприклад, у науковій статті «Порівняльне-правовий аналіз кримінальної відповідальності за незаконне позбавлення волі або викрадання людини», Л.В. Кабанець детально розглянула не лише поняття термінів "воля" та "свобода" з погляду українського правопису, а й проаналізувала застосування цих термінів у закордонному кримінальному праві [1].

Виклад основного матеріалу. З моменту прийняття 2001 р. чинного Кримінального кодексу України (далі КК України) і до сьогодні на його адресу висловлюються різні критичні зауваження. Частково ці зауваження вже усунені. В основному це стосується формулювань диспозиції статей, а також доповнення новими статтями КК України. Однак, деякі з істотних недоліків КК України ще залишаються й до сьогодні.

Так, аналізуючи санкцію статей КК України, слід зазначити, що законодавець, на нашу думку, використовував термін «воля» не за призначенням, оскільки він неправильно відображає суть та сенс призначення санкції. Було б правильно у санкції КК України замість терміна «воля» використовувати термін «свобода». Щоб більш повно й об'єктивно досліджувати і вирішити цю проблему, а також з'ясувати призначення і сенс цих термінів, насамперед слід розпочати розгляд понять цих термінів.

Поняття термінів «воля» і «свобода» у філософській, психологічній і юридичній літературі тлумачиться достатньо по-різному. Тому ці терміни будуть нами розглянуті послідовно і детально, а також уточнене їх співвідношення. Вважаємо, що дослідження цього питання доцільно розпочати з терміна «воля».

Насамперед слід зазначити, що різні тлумачення терміна «воля» в історії філософії та психології пов'язані з протилежністю детермінізму й індетермінізму: перший розглядає волю як зумовлену ззовні (фізичними, психологічними. соціальними причинами або ж божеством), другий - як самостійність і незалежність людини [2, с. 97].

В українському радянському енциклопедичному словнику термін «воля» формулюється як складний психологічний процес, що виявляється в активному прагненні людини до досягнення свідомо поставленої мети, в регулюванні своєї діяльності і поведінки, подоланні труднощів. А також пояснюється, що вольові дії відрізняються від мимовільних (імпульсивних, інстинктивних) тим, що вони є усвідомленими й цілеспрямованими. Воля у людини виникла і розвинулась історично, у процесі праці й суспільної діяльності. Воля є функцією мозку, однією з форм активного «відображення реальної діяльності» [3, с. 336].

В українській юридичній енциклопедії термін «воля» трактується як соціально зумовлений стан психічного регулювання поведінки суб'єкта, що ґрунтується на його прагненні та здатності до свідомого вибору мети діяльності, шляхів, засобів її досягнення [4, с. 516].

Від взаємодії права і свободи особи, від реальної свободи особи багато в чому залежить і криміногенна обстановка в країні. Якщо у людини немає можливості діяти відповідно до своїх інтересів і цілей на підставі своїх прав, викладених у Конституції, то про реальну свободу особи говорити не можна. Так, у ст. 49 Конституції України вказано, що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно, а на практиці громадянинові доводиться платити за лікування практично у всіх медичних закладах України [5].

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Але коли Президент країни, депутати, громадяни України стверджують, що судова система України повністю корумпована, то як можна говорити про реальну можливість звичайному громадянинові захистити свої законні права в суді? Звичайно, ні.

У статті 43 Конституції України зазначено, що кожен має право на працю, що містить можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Проте наявні сьогодні в

Україні безробіття і бідність є у тому чи іншому ступені причинами вчинення кримінальних правопорушень із боку безробітних. Питома вага працездатних осіб, які на момент вчинення злочину не працювали й не навчалися, - 77,5%, безробітних - 2,6% [6].

Характерно, що у Конституції України, коли йдеться про арешт, тримання під вартою, вибір місця проживання або вільне вираження своїх поглядів і переконань, то вживається слово «свобода», а не «воля».

Так, у ст. 29 Конституції України зазначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У статті 33 Конституції України також використовується слово «свобода» в такому поєднанні: кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію Україні, за винятком обмежень, які встановлюються законом [5].

Якщо в якості ще одного прикладу, навести значення терміну «свобода», що міститься в українському радянському енциклопедичному словнику, він трактується як філософська категорія, в якій відображається свобода дій людини як розумної істоти. Людська свобода ґрунтується на пізнанні та практичному використанні об'єктивних законів, на підкоренні людиною стихійних сил природи і законів суспільного життя [7, с. 231].

Проаналізувавши всі викладені вище думки про термін «свобода», можна однозначно дійти висновку, що свобода - це здатність людини діяти відповідно до своїх прав і свобод.

На нашу думку, найбільш вдалим і науково обґрунтованим є визначення терміна «свобода», подане в юридичній енциклопедії. А саме: поняття «свобода» у широкому філософському розумінні - природний стан народу або окремої людини, який характеризується можливістю діяти на власний розсуд. У вузькому розумінні - суб'єктивна можливість людини й громадянина здійснювати або не здійснювати певні дії, що ґрунтуються на його конституційних правах і свободах. Основні постулати вчення про свободу: усі люди вільні від народження і ніхто не має права відчужувати їхні природні права [8, с. 441].

Достатньої повно та об'єктивно термін “свобода “ проаналізувала К.А. Новікова у своїй статті. Зокрема, ми згодні з автором у тому, що свобода є найважливішим основоположним фактором визначення права, у тому числі й кримінального. Первинним і найбільш знайомим різновидом поняття свободи є свобода фізична. Це саме та свобода, яка обмежується при застосуванні покарань у виді позбавлення волі або обмеження волі. Свобода є найважливішим основоположним фактором визначення права, у тому числі й кримінального. Не перетворивши право у реальний і дієвий інструмент свободи та вільної творчості людей, не зробивши його чинником захисту самоврядування, прав і свобод особи й громадянина, не можна побудувати демократичне громадянське суспільство, тому що право - це перш за все юридична свобода особи [9, с. 48].

Аналізуючи викладені вище статті Конституції України про права і свободи людини, слід зазначити, що в жодній із них замість терміна «свобода» не вживається термін «воля». У цьому сенсі характерно, що розділ 2 Конституції України має назву «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», без вживання терміна «воля». Отже, у Конституції України правильно і науково обґрунтовано використовується термін «свобода».

Тут слід зазначити, що у всіх, виданих і наявних на сьогодні в Україні словниках, термін «воля» для перекладу з російської мови на українську і навпаки не використовується. У свою чергу, термін «свобода» перекладається з російської мови на українську і як «воля», і як «свобода». А з української мови на російську - лише «свобода».

Характерно, що М. Грушевський у своїй праці «Історія України- Руси», коли йшла мова про покарання особи за вчинення злочину, вживав лише термін «свобода», а не «воля». Наприклад, аналізуючи систему грошових кар- викупів, писав: «Коли багатий боярин міг заплатити кару за каліцтво або убивство свобідного чоловіка без особливої, то бідного вона руйновала зовсім. Заплатити... 40 гр. вири і 40 гр. головництва за ненавмисне убивство для середнього господаря значило знищитися матеріально до решти і стратити свободу» [10, с. 365].

Підбиваючи підсумок аналізу термінів «воля» і «свобода», а також їх використання у Кримінальному кодексі України та Конституції України, слід констатувати, що термін «воля» у КК України використовується абсолютно неправильно. Адже застосовуючи до людини міру покарання за скоєння злочину, держава обмежує її лише у свободі місця знаходження, спілкуванні з рідними, виборі своїх дій тощо, але не позбавляє її волі, тобто функції мозку. Тому необхідно у КК України термін «воля» замінити на термін «свобода».

Характерно, що у зaкoнoдaвcтвi зарубіжних кршн немає покарання «позбавлення волі», а є лише «позбавлення свободи». Так: за ч. 1 ст. 283 KK Королівства Норвегія підлягає кримінальній відповідальності особа, яка незаконно позбавляє свободи іншу особу або причетна до цього. У ч. 1 ст. 282 KK Королівства Нідерланди визначено відповідальність особи, яка умисно, незаконно позбавляє або продовжує позбавляти іншу особу її свободи. Суб'єктом цього злочину також визнається особа, яка умисно надає місце (сховище) для такого незаконного позбавлення свободи. Відповідно до ч. 1 ст. 261 KK Kopoлiвcтвa Данія, підлягає відповідальності будь-яка осо6а, яка позбавляє свободи іншу особу. Згідно із ч. 1 ст. 183 KK Швейцарської Koнфeдepaцiї, настає відповідальність за незаконне захоплення особи або утримання її в умовах несвободи, або вчинене іншим чином незаконне позбавлення свободи, за викрадення особи з використанням насильства, погрози або обману. У ст. 224-1 KK Республіки Франції відповідальність визначена за арешт, викрадення, затримання або незаконне позбавлення свободи, вчинене без дозволу органів влади за відсутності випадків, прямо передбачених законом. За ст. 169 KK Республіки Сан-Марино, що має назву «Викрадення людини», відповідальність настає за обмеження свободи, ненадання свободи або позбавлення свободи. Навіть у Республіці Польща за Кримінальним кодексом Республіки Польща відповідальність настає за позбавлення свободи людини, а не волі людини [1, С.192].

Якщо аналізувати КК України, то згідно ч. 1 ст. 146 КК України та 146-1 КК України відповідальність настає за позбавлення волі людини [11]. Важко зрозуміти та пояснити бажання Законодавця України використати термін "воля" замість терміна "свобода". Тут дещо може бути версій. Одна з них (і, на нашу думку, найбільш реальна) це використання місцевого діалекту, без наукового обґрунтування поняття цих термінів. Так, наприклад, у деяких регіонах України, до теперішнього часу, коли йдеться про свободу людини, завжди вживається термін "воля".

З метою усунення вище зазначених недоліків у Кримінальному кодексі України, нами у лютому 2011 року було написано листа Голові Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Щвецу В.Д. з пропозиціями внести зміни у КК України. У відповіді за №04-19/12-412 від 09 березня 2011 р. було зазначено, що пропозиції щодо удосконалення законодавчої термінології прийняті Комітетом для опрацювання на предмет можливого використання у подальшій законопроектній роботі при внесенні змін та доповнень до чинного КК України та Кримінального процесуального кодексу України

Однак, незважаючи на всі заходи, що проводяться, дотепер наявні казуси у КК України не усунуті. Важко зрозуміти логіку Законодавця України у цьому питанні - начебто всі і розуміють казуїстику в КК Україні, але нічого конкретного не роблять, щоб її усунути.

Висновки

воля свобода кримінальний право

Проведене в статті повне та об'єктивне дослідження понять термінів «воля», «свобода», а також їхнє відповідне застосування в Кримінальному праві України дає підстави зробити висновки, що законодавець термін «воля» використовував не за призначенням, оскільки він неправильно відображає суть та сенс призначення санкції. Тому пропонуємо, у санкції КК України замість терміна «воля» використовувати термін «свобода». І тоді, суди, ухвалюючи вироки від імені України, не будуть позбавляти громадян України «волі», тобто функції мозку.

Список використаних джерел

Кабанець Л. В. Порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за незаконне позбавлення волі або викрадення людини. Право і сусп-во. 2018. № 4, ч. 2. С. 191-194. URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2018/4_2018/part_2/34.pdf.

Рощина І.О. Теоретичні та практичні проблеми термінології у кримінальному праві України. Охорона прав та законних інтересів людини і громадянина: національний та міжнародний досвід: збірник наукових праць. Київ, 2015. С. 45-54.

Український радянський енциклопедичний словник. 2-ге вид. К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1986. Т. 1. 751 с.

Юридична енциклопедія. К.: «Українська енциклопедія», 1998. Т. 1. 672 с.

Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text.

Статистика: найбільше черкащани потерпають через крадіжки та шахрайства від 09 травня

2021. URL: https://provce.ck.ua/statystyka-naybilshe-cherkashchany-poterpaiut-cherez-kradizhky-ta-

shakhraystva/.

Український радянський енциклопедичний словник. К.: Голов. редакція Української радянської енциклопедії, 1968. Т. 3. 855 с.

Юридична енциклопедія. К.: Українська енциклопедія. 1998. Т. 5. 672 с. 9. Новікова К. А. Свобода і воля як цінності, що охороняються кримінальним правом. Вісник Асоціації кримінального права України, 2018, № 1(10). С. 43-53. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/9581-5413-PB.PDF.

Грушевський М. С. Історія України-Руси: в 11 т. К.: Наук. думка, 1991. Т. 3. 520 с.

Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

References

Kabanets L. V. Porivnialno-pravovyi analiz kryminalnoi vidpovidalnosti za nezakonne pozbavlennia

voli abo vykradennia liudyny. Pravo i susp-vo. 2018. № 4, ch. 2. S. 191-194. URL:

http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2018/4_2018/part_2/34.pdf.

Roshchyna I.O. Teoretychni ta praktychni problemy terminolohii u kryminalnomu pravi Ukrainy. Okhorona prav ta zakonnykh interesiv liudyny i hromadianyna: natsionalnyi ta mizhnarodnyi dosvid: zbirnyk naukovykh prats. Kyiv, 2015. S. 45-54.

Ukrainskyi radianskyi entsyklopedychnyi slovnyk. 2-he vyd. K.: Holovna redaktsiia Ukrainskoi radianskoi entsyklopedii, 1986. T. 1. 751 s.

Yurydychna entsyklopediia. K.: “Ukrainska entsyklopediia”, 1998. T. 1. 672 s.

Konstytutsiia Ukrainy vid 28.06.1996 r. № 254k/96-VR. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-vr#Text.

Statystyka: naibilshe cherkashchany poterpaiut cherez kradizhky ta shakhraistva vid 09 travnia 2021. URL: https://provce.ck.ua/statystyka-naybilshe-cherkashchany-poterpaiut-cherez-kradizhky-ta-shakhraystva/.

Ukrainskyi radianskyi entsyklopedychnyi slovnyk. K.: Holov. redaktsiia Ukrainskoi radianskoi entsyklopedii, 1968. T. 3. 855 s.

Yurydychna entsyklopediia. K.: Ukrainska entsyklopediia. 1998. T. 5. 672 s. 9. Novikova K. A. Svoboda i volia yak tsinnosti, shcho okhoroniaiutsia kryminalnym pravom. Visnyk Asotsiatsii kryminalnoho prava Ukrainy, 2018, № 1(10). S. 43-53. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/9581-5413-PB.PDF.

Hrushevskyi M. S. Istoriia Ukrainy-Rusy: v 11 t. K.: Nauk. dumka, 1991. T. 3. 520 s.

Kryminalnyi kodeks Ukrainy vid 05 kvitnia 2001 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-vr.

Размещено на Allbest.ru