Відшкодування збитків, отриманих від неконституційних актів

Размещено на http://www.allbest.ru

Відшкодування збитків отриманих від неконституційних актів

Кузьменко Богдан Сергійович --

студент 5 курсу 13 групи

Факультету прокуратури Національного юридичного університету імені Я. Мудрого

Bogdan S. Kuzmenko --

5rd year student of group 13, Faculty of Prosecutor's Office student of Yaroslav Mudryi National Law University (106 Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine)

Гавриленко Катерина Олександрівна --

студентка 5 курсу 6 групи

Факультету адвокатури Національного юридичного університету імені Я. Мудрого

Ekaterina A. Gavrilenko --

5rd year student of group 6, Faculty of Advocacy student of Yaroslav Mudryi National Law University (84а Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine)

У статті досліджуються проблеми реалізації права на відшкодування збитків, завданих відповідним особам актами, які в подальшому було визнано неконституційними. На теперішній момент, через 26 років з моменту прийняття Конституції України реалізація даного права залишається сумнівною, а судові рішення з цього приводу не є одностайними та подекуди буває суперечать одне одному. Розглядається правова природа «збитків» як наслідку порушення прав неконституційними актами. Надаються положення із судової практики щодо роз'яснення поняття «шкода». Зокрема, наводяться реальні приклади правозастосовної практики, пов'язані з вимогами відшкодування шкоди. Наголошено на необхідності змін у процесуальному законодавстві.

Ключові слова: неконституційний акт, збитки, відшкодування шкоди, право на судовий захист, правове регулювання.

право відшкодування збитки

В статье исследуются проблемы реализации права на возмещение ущерба, причиненного соответствующим лицам актами, которые в дальнейшем были признаны неконституционными. На данный момент, через 26 лет с момента принятия Конституции Украины реализация данного права остается сомнительной, а судебные решения по этому поводу не единодушны и иногда противоречат друг другу. Рассматривается правовая природа "убытков" как следствия нарушения прав неконституционными актами. Предоставляются положения из судебной практики по разъяснению понятия "ущерб". В частности, приводятся реальные примеры правоприменительной практики, связанные с требованиями возмещения вреда. Отмечена необходимость изменений в процессуальном законодательстве.

Ключевые слова: неконституционный акт, ущерб, возмещение вреда, право на судебную защиту, правовое регулирование.

S. Kuzmenko, E.A. Gavrilenko Reimbursement of Damages Received from Unconstitutional Acts

The article examines the problems of realization of the right to compensation for damages caused to the relevant persons by acts that were later declared unconstitutional. In modern realities, the highlighted issues

still require new scientific thoughts. At the moment, 26 years after the adoption of the Constitution of Ukraine, the implementation of this right remains questionable, and court decisions on this issue are not unanimous and sometimes contradict each other. It is determined that the role of the constitutional court is significant not only in the countries of the Romano-Germanic legal family, but also in other legal systems of the world. It is also noted that constitutional control is the main means of identifying gaps in legislation.

The legal nature of "damages" as a consequence of violation of rights by unconstitutional acts is considered. The provisions of judicial practice are provided to clarify the concept of "damage ". The content of the latter at the doctrinal level is interpreted differently, but there is no single approach, and ordinary citizens do not understand the difference between "damage" and "losses". In particular, the article provides real examples of law enforcement practice related to claims for damages. Thus, sometimes courts avoid making a decision by simply closing the case. The issue of the influence of the time of application of normative legal acts on legal relations is investigated.

Attention is focused on the following issues. There is still no mechanism that would allow to review a court case if the court decision has not yet been executed, which in turn leads to a significant narrowing of rights. The need for changes in procedural legislation and the formation of a unified judicial law enforcement practice to avoid similar disputes in the future was emphasized. The courts should do everything possible to ensure the rule of law and legality in the state, as well as non-discrimination and full realization of the rights of individuals.

Keywords: unconstitutional act, damages, compensation, right to legal protection, legal regulation.

Постановка проблеми. На теперішньому етапі розвитку нашої держави головний орган конституційного контролю повільно, однак поступово трансформується у політичну інституцію. В такому випадку не дивно, що для переважної більшості пересічних громадян, інститут конституційного контролю залишається максимально далеким від звичайного суспільного життя, що головніше від належного правового захисту прав та законних інтересів громадян. Натомість Конституційний Суд України завдяки своїм функціям напряму, повинен забезпечувати відповідні гарантії прав людини та мати можливість завдяки чітко визначеним законодавчим механізмам відновлювати порушені права громадян. Не можна не згадати про дійсно позитивне запровадження такого способу прямого доступу особи до Конституційного суду, як конституційна скарга. Однак, на теперішній момент процесуальні нормативно-правові акти не зазнали необхідних змін в контексті забезпечення можливості відновлення попереднього правового стану, який передував застосуванню судом такого нормативноправового акту, який у подальшому визнається неконституційним. Ініціювання перегляду рішення, яке було прийнято на підставі визнаного неконституційним акту на даний момент безпідставно обмежене, що в свою чергу порушує право особи на судовий захист та перегляд рішення по справі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання щодо аналізу проблем правового регулювання відшкодування збитків отриманих від неконституційних актів слугувало предметом досліджень таких вчених, як О. О. Первомайський, Д. С. Терлецький, А. В. Апряткіна, О. В. Луконькіної, І. Г. Оборотова,С. Піголкіна, О. Плечій, О. В. Пушняк, А. В. Шухарєва, Ю. Г. Барабаш, Д. Зятіна, А. Єзеров,Кравчук , Д.О. Менюк. У цілому питання правового регулювання відшкодування збитків отриманих від неконституційних актів потребує подальшого дослідження на сучасному етапі розвитку української держави.

Невирішені раніше проблеми. Недосконале правове регулювання питання відшкодування збитків отриманих від

неконституційних актів призводить до порушення прав людини на судовий захист, через що виник шквал наукових дискусій серед представників як наукової спільноти, так і юристів-практиків. Тому ці питання потребують детального висвітлення та аналізу шляхом здійснення відповідного дослідження та внесення відповідних змін з метою врегулювання суперечностей, які наразі існують на практиці при застосуванні норм процесуального права в контексті відшкодування збитків отриманих від неконституційних актів.

Мета статті полягає у висвітленні основних проблемних аспектів відшкодування збитків отриманих від неконституційних актів та шляхів усунення суперечностей та колізій норм, які регулюють питання відшкодування збитків від неконституційних актів.

Виклад основного матеріалу. Майже у всьому світі конституційний контроль є одним із засобів виявлення та встановлення законодавчих положень, які суперечать Основному Закону. Така процедура дозволяє виявити прогалини у праві, тим самим вдосконалити законодавство. Ще на початку XVII століття у Великобританії Таємна рада була наділена правом визнати закон таким, що суперечить законам англійського парламенту та загальному праву.

Видатний австрійсько-німецький юрист та філософ Ганс Кельзен стверджував, що скасування нормативно-правових актів через їх неконституційність може здійснюватися або органами конституційної юрисдикції, або органами спеціальної компетенції. У таких країнах як Австрія, Бельгія, Італія та деякі інші, суд конституційної юрисдикції займає особливе становище та відокремлений від судів загальної юрисдикції [4, с.173]. Україна також не є винятком, адже згідно зі статтею 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Суду, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим [9].

Відповідно до статті 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Таке положення передбачає не просто моральний обов'язок держави, а є її юридичною відповідальністю. Крім того, у частині 3 статті 152 Основного Закону зазначено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку [5]. Наведені вище положення деталізуються також й у Цивільному кодексі України у частині, що стосується загальних положень відшкодування шкоди, у тому числі й завданої органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності. Тобто національним законодавством, окрім процедури перегляду остаточних судових рішень з метою забезпечення відновлення порушених неконституційними актами і діями прав особи, передбачено також й зобов'язання щодо відшкодування особі завданої шкоди. Виходячи з того, що Парламент приймає закони, які не повинні суперечити Конституції України, законодавець має керуватися принципом пропорційності, передбачати можливі наслідки закону.

У юриспруденції, насамперед у приватно-правовому полі, ми досить часто зіштовхуємось з поняттями «компенсація», «відшкодування». Досліджуючи правову природу «збитків» слід зазначити, що на сьогодні відсутнє єдине розуміння цього поняття. Так, на думку О. С. Іоффе, збитки - це наслідки, викликані неправомірною поведінкою. На противагу цьому, Л. А. Лунц визначає збитки як грошову оцінку шкоди, спричинену боржником/деліквентом. Він вважає, що збитки спричиняються не в грошовому вираженні, а в натуральній формі [1, с.33]. Тож у будь-якому випадку, відшкодування збитків має на меті перш за все поновлення існуючого до порушення становища. Присудження відшкодування шкоди є доречним, навіть необхідним для виправлення деяких конституційних порушень. Традиційно, при обговоренні відшкодування збитків основна увага приділяється стимулюючим ефектам. Неінструментальні проблеми повинні бути включені в це дослідження, але не в широкому і недиференційованому сенсі, як це пропонується вільним вживанням терміну «компенсація».

В аспекті розгляду нашої теми, показовою є ухвала Другого сенату КСУ у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 22 Цивільного кодексу України. Так, суб'єкт права на конституційну скаргу стверджував, що в оспорюваних положеннях Кодексу не визначено поняття " шкода", а «норма виписана так, що не є зрозумілим, як поєднуються чи різняться ці два поняття "збитки" та "шкода"», крім того,

поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміють доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. На його думку, «суди при вирішенні спорів, пов'язаних із заподіянням шкоди законами, що визнано неконституційними, послуговуються положеннями статті 22 ЦК України [7], при чому трактують їх по різному». Провадження по справі було закрито у зв'язку з неналежністю до КСУ питань, порушених у конституційній скарзі [2, с. 5]. Необхідно зауважити, що це свідчить про відсутність юридично налагодженого механізму відшкодування матеріальної або моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами та діями, що визнані неконституційними.

Ухвалена постанова № 686/23445/17, яка розглядалася Великою Палатою Верховного Суду докорінно змінила усталений до цього підхід щодо визначення юрисдикційної належності наведених спорів, проте жодним чином не вирішила завдання формування сталої та єдиної судової практики застосування положення частини третьої статті 152 Конституції України. Важливо, що порушення правил юрисдикції не були ані головною, ані, тим більше, єдиною підставою, на яких була подана касаційна скарга. Найперше, йшлося про неприпустимість застосування до спірних правовідносин положень статті 1175 Цивільного кодексу України та виключно перспективний характер дії рішень Конституційного Суду України, який унеможливлює здійснення права на відшкодування шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними [10]. Замість того, аби надати виважені відповіді на складні питання, Велика Палата Верховного Суду de facto ухилилася від їхнього розв'язання: скасувала судові рішення в касаційному порядку повністю та закрила провадження у справі через порушення правил юрисдикції.

На сьогодні, як вже зазначалося, відсутній нормативно-правовий акт, що регулював би питання реалізації статті 152 Конституції України. Разом з тим, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Стаття 423 ЦПК України вказує на те, що встановлена Конституційним

Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане є підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами [8]. Аналогічне положення викладене й у п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України [6]. З наведеного виникає наступне питання: Чи доречне в даному випадку формулювання «якщо рішення суду ще не виконане» та яким чином особа може відновити свої права, коли рішення все ж таки вже виконано? Питання відкрите. Звісно, що така норма суперечить численним висновкам КСУ, що у свою чергу не узгоджується зі статтею 1512 Конституції України.

У правозастосовній практиці також трапляються випадки, коли суди констатують безпідставність вимог про відшкодування шкоди, з тих підстав, що рішення Конституційного Суду України не мають зворотної дії у часі [3, с. 302]. Виходячи з цього, можемо вказувати, що норма частини 3 статті 152 не має практичного застосування у зв'язку з відсутністю необхідних змін у процесуальному законодавстві. Проте зауважимо, що хоча ретроактивність закону в деякій мірі суперечить принципу Верховенства права, все ж таки у міжнародній практиці врегулювання питання поновлення прав людини посідає одне з найперших місць. В Європейському Союзі навіть існує концепція, яка дозволяє правильно застосувати ретроспективність на

національному рівні.

Для стабільності у державі та забезпечення основ конституційного ладу, суди як правило, намагаються застосовувати нормативно-правовий акт, чинний на момент виникнення відповідних правовідносин. У частині 2 статті 252 Основного Закону визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення [5]. Тобто в даному випадку, застосовується така форма юридичного наслідку як ex nunc, коли акт визнається неконституційним з моменту оголошення рішення конституційного суду і діє наперед. Це здійснює негативний вплив на можливість швидкого та ефективного поновлення прав людини, яка претендує на моральне чи матеріальне відшкодування шкоди, завданої актами і діями, що були визнані неконституційними. Для уникнення конфліктів, важливо щоб Суд самостійно визначав дію своїх рішень у часі.

Висновок

Отже, враховуючи все вищенаведене, на наш погляд, такий стан процесуального законодавства України, відповідно до якого наразі відсутній нормативний механізм регулювання питання реалізації статті 152 Конституції України, є порушенням права людини і громадянина на судовий захист. Це питання підлягає обов'язковому вирішенню, оскільки одночасно з цією неузгодженістю, функціонує заборона відмови у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Таким чином питання відшкодування збитків отриманих від неконституційних актів, як одного з ключових питань публічного права є важливим напрямком реформації в контексті процесуального законодавства України. Однак, дослідження та вирішення проблеми відшкодування збитків отриманих від неконституційних актів, як і будь-який інший публічно-правовий інститут потребує подальшого дослідження як з боку провідних науковців нашої держави, так і студентства.

Список використаних джерел

Єсіпова Л. О. Цивільно-правова сутність понять збитки та шкода. Часопис цивілістики. 2015. Випуск 18. C. 33-36.

Терлецький Д. Відшкодування шкоди, завданої актами, що визнані неконституційними. C.

1 - 13.

Терлецький Д. С. Відшкодування шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними: аналіз правозастосування. Правове життя сучасної України: у 2 т.: матер. наук.- практ. конф. м. Одеса, 17 трав. 2019 р. / відп. ред. Г. О. Ульянова. Одеса: ВД «Гельветика», 2019. Т. 1.С. 300-303.

Якубов Б. В. Особливості конституційного контролю в зарубіжних країнах: порівняльно- правовий аналіз з українськими реаліями. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 4. C. 172175

Конституція України: станом на 1 січня 2022 р.: відповідає офіц. тексту. Харків: Право, 2022. 76 с.

Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06.11.1991 р. № 1798- XII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1798-12#Text.

Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV. URL: https ://zakon. rada.gov. ua/l aws/show/435-15#Text.

Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18.03.2004 р. № 1618-IV. URL: https ://zakon. rada.gov. ua/l aws/show/1618-15#Text.

Про Конституційний Суд України: Закон України від 03.06.1992 р. № 2136-VIII. URL: https ://zakon. rada.gov. ua/l aws/show/2136-19#Text.

Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України від 01.04.2020 № 5-уп(ІІ)/2020. URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/5_yn2_2020.pdf.

References

Yesipova L. O. Tsyvilno-pravova sutnist poniat zbytky ta shkoda. Chasopys tsyvilistyky. 2015. Vypusk 18. S. 33-36.

Terletskyi D. Vidshkoduvannia shkody, zavdanoi aktamy, shcho vyznani nekonstytutsiinymy. S.

1-13.

Terletskyi D. S. Vidshkoduvannia shkody, zavdanoi aktamy i diiamy, shcho vyznani nekonstytutsiinymy: analiz pravozastosuvannia. Pravove zhyttia suchasnoi Ukrainy: u 2 t.: mater. nauk.-prakt. konf. m. Odesa, 17 trav. 2019 r. / vidp. red. H. O. Ulianova. Odesa: VD “Helvetyka”, 2019. T. 1.S. 300-303.

Yakubov B. V. Osoblyvosti konstytutsiinoho kontroliu v zarubizhnykh krainakh: porivnialno- pravovyi analiz z ukrainskymy realiiamy. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal. 2021. № 4. S. 172-175.

Konstytutsiia Ukrainy: stanom na 1 sichnia 2022 r.: vidpovidaie ofits. tekstu. Kharkiv: Pravo, 2022. 76 s.

Hospodarskyi protsesualnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 06.11.1991 r. № 1798-XII. URL: https ://zakon. rada.gov. ua/l aws/show/1798-12#Text.

Tsyvilnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 16.01.2003 r. № 435-IV. URL:

https ://zakon. rada.gov. ua/l aws/show/435-15#Text.

Tsyvilnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 18.03.2004 r. № 1618-IV. URL: https ://zakon. rada.gov. ua/l aws/show/1618-15#Text.

Pro Konstytutsiinyi Sud Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 03.06.1992 r. № 2136-VIII. URL: https ://zakon. rada.gov. ua/l aws/show/2136-19#Text.

Ukhvala Druhoho senatu Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy vid 01.04.2020 № 5-up(II)/2020. URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/5_yn2_2020.pdf.

Размещено на Allbest.ru