Склад адміністративного правопорушення (делікту)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Склад адміністративного правопорушення (делікту)

Павловська Наталія Володимирівна -

кандидат юридичних наук, доцент доцент кафедри адміністративного та фінансового права Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Анотація

У статті охарактеризовано склад адміністративного правопорушення (делікту) із ключовими ознаками, особливості адміністративно-правової відповідальності громадян за порушення своїх зобов'язань згідно із нормами адміністративного права. Поряд з цим, проаналізовано правову природу адміністративних правопорушень (деліктів) на прикладах судової практики та зазначено, що основні недоліки полягають в тому, що не існує чіткого механізму та порядку реалізації адміністративно - правової відповідальності та порядку відшкодування заподіяної шкоди.

Ключові слова: адміністративне (правопорушення) делікт, суб'єкт делікту, суб'єктивна сторона, об'єкт делікту, об'єктивна сторона, вина, адміністративно-правова відповідальність, адміністративно-протиправне діяння, реалізація адміністративно-правової відповідальності, механізм застосування адміністративно-правової відповідальності.

В статье охарактеризованы состав административного правонарушения (деликта) с ключевыми признаками, особенности административно-правовой ответственности граждан за нарушение своих обязательств согласно нормам административного права. Наряду с этим проанализирована правовая природа административных правонарушений (деликтов) на примерах судебной практики и указано, что основные недостатки заключаются в том, что не существует четкого механизма и порядка реализации административно-правовой ответственности и порядка возмещения причиненного вреда. адміністративний правовий делікт

Ключевые слова: административное (правонарушение) деликт, субъект деликта, субъективная сторона, объект деликта, объективная сторона, вина, административно-правовая ответственность, административно-противоправное деяние, реализация административно-правовой ответственности, механизм применения административно -правовой ответственности.N.V. Pavlovska Elements of Administrative Offence (Tort)

The article describes the composition of an administrative offense (tort) with key features, features of the administrative and legal responsibility of citizens for violating their obligations in accordance with the norms of administrative law. Along with this, the legal nature of administrative offenses (torts) was analyzed using examples of judicial practice and it was noted that the main shortcomings are that there is no clear mechanism and procedure for the implementation of administrative and legal responsibility and the procedure for compensation for the damage caused.

The legal structure of an administrative offense (tort) is a set offeatures provided for by the provisions of administrative law, in the presence of which the illegal act can be qualified as an offense. These features include the following: object; the objective side; subject; the subjective side.

The author concludes that administrative offence (tort) is an independent institute of administrative law. The definition of "tort" is broader, and it is applied not only in administrative law. Bringing to administrative and legal responsibility on the basis of committing an administrative offense (tort) and the mechanism of its implementation deserves further study and scientific understanding.

At the same time, the features of an administrative offense (tort) include the following: action (action or omission to act); illegality; public danger; threat to public order; guilt; punitiveness.

Keywords: administrative (offense) delict, subject of delict, subjective party, object of delict, objective party, guilt, administrative-legal responsibility, administrative-illegal act, implementation of administrative- legal responsibility, mechanism of application of administrative - legal responsibility.

Вступ

Сучасний науковий стан системи права і системи адміністративного законодавства України має складні і суперечливі процеси, що обумовлено економічними, політичними, правовими і соціальними перетвореннями та сьогоднішнім військовим станом. Динаміка і статика суспільних відносин обумовлює нагальні потреби потужної законотворчої діяльності держави, адекватного розвитку та підвищення якості системи законодавства, в тому числі системи адміністративно-деліктного законодавства України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню проблеми законодавчого закріплення адміністративно-деліктних відносин у своїх наукових дослідженнях присвячували: Дембіцька С., Денисенко В., Колпаков В., Кузьменко О., Лук'янець Д. та інші науковці.

Постановка проблеми. Підставою притягнення суб'єкта правопорушення (делікту) до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення (делікту).

Склад правопорушення (делікту) - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).

Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.

Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є вина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату) [1].

Стаття 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Юридичний склад адміністративного правопорушення (делікту) - це передбачена нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.

До таких ознак належать:

- об'єкт;

- об'єктивна сторона;

- суб'єкт;

- суб'єктивна сторона.

Об'єкт адміністративного правопорушення (делікту) - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, яким завдано шкоди адміністративним правопорушенням (деліктом). Іншими словами, це те, на що спрямовано адміністративне правопорушення.

Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення (делікту) - це зовнішні ознаки та обставини які характеризують адміністративне правопорушення (делікт).

Суб'єкт адміністративного правопорушення (делікту) - це особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Суб'єктом адміністративного правопорушення може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку, та юридична особа незалежно від форми власності.

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення (делікту) - внутрішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до скоєного діяння і його шкідливих наслідків.

Відповідно, до ознак адміністративного правопорушення (делікту) відносять:

- діяння (дія чи бездіяльність);

- протиправність;

- суспільна небезпека;

- загроза громадському порядку;

- винність;

- карність [2].

Стаття 10 КУпАП встановлює, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі статтею 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Так, у випадках за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей передбачена адміністративно-правова відповідальність згідно ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Тобто, адміністративно-правова відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням їхнього належного виховання, навчання та створення необхідних умов життя.

Так, складом наведеного порушення є саме: незабезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх.

Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено також статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 року, та статтями 150, 180 Сімейного кодексу України [3].

Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держа- ви-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).

Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного Кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом [4].

Згідно з ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування [5].

Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.

Висновки

На підставі вищевикладеного, можемо стверджувати, що адміністративне правопорушення (делікт) є самостійним інститутом адміністративного права. Дефініція "делікт" є більш широкою, і вона застосовується не тільки в адміністративному праві. Притягнення до адміністративно-правової відповідальності на підставі завдання адміністративного правопорушення (делікту) і механізму її реалізації заслуговує на подальше вивчення та наукове осмислення.

Список використаних джерел

1. Адміністративне право України. Повний курс: підручник/ Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.

2. Кузьменко О.В. Адміністративна відповідальність та провадження в справах про адміністративні правопорушення: навч. посібник. К.: ТОВ "Видавництво "Центр учбової літератури", 2017. 387 с.

3. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 року. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2402-14#Text.

4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text.

5. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав: Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 № 3. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07#Text.

6. References:

7. Administratyvne pravo Ukrainy. Povnyi kurs: pidruchnyk/ Halunko V., Dikhtiievskyi P., Kuzmenko O., Stetsenko S. ta in. Kherson: OLDI-PLIuS, 2018. 446 s.

8. Kuzmenko O.V. Administratyvna vidpovidalnist ta provadzhennia v spravakh pro administratyvni pravoporushennia: navch. posibnyk. K.: TOV "Vydavnytstvo "Tsentr uchbovoi literatury", 2017. 387 s.

9. Pro okhoronu dytynstva: Zakon Ukrainy vid 26 kvitnia 2001 roku. URL:

10. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text.

11. Simeinyi kodeks Ukrainy vid 10 sichnia 2002 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text.

12. Pro praktyku zastosuvannia sudamy zakonodavstva pry rozghliadi sprav pro usynovlennia i pro pozbavlennia ta ponovlennia batkivskykh prav: Postanovy Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 30 bereznia 2007 № 3. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700 -07#Text.

Размещено на Allbest.ru