Інноваційне розуміння сутності та видового поділу юридичних фактів та правопорушень в контексті розвитку євроінтеграційних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційне розуміння сутності та видового поділу юридичних фактів та правопорушень в контексті розвитку євроінтеграційних процесів

Кириченко Олександр Анатолійович -- доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри права факультету економіки і права Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика, Миколаїв

Домброван Наталія Василівна -- кандидатка юридичних наук начальниця відділу організації наукової роботи Одеського державного університету внутрішніх справ

Запропоновано ступеневий сутнісний видовий поділ юридичних фактів. Звернуто увагу, що правопорушення за ступенем завданих соціосуб'єктам збитків поділяються на макроправопорушення чи кримінальні правопорушення (суттєві і вище збитки) та на мініправопорушення, а кожна із вказаних гіпергруп правопорушень додатково поділяється ще на шість відповідних різновидів.

Ключові слова: кримінальні, адміністративні, дисциплінарні, де-факто майново-договірні і де-юре майново-договірні правопорушення; злочини; паразлочини; параквазізлочини; паранещасні випадки, нещасні випадки.

Предложено ступенчатое сущностное видовое деление юридических фактов. Обращено внимание, что правонарушения по степени причиненного социосубъектам убытков делятся на макроправонарушения или криминальные правонарушения (существенные и выше убытки) и на миниправонарушения, а каждая из указанных гипергрупп правонарушений еще на шесть соответствующих разновидностей.

Ключевые слова: криминальные, административные, дисциплинарные, де-факто имущественно-договорные и де-юре имущественно-договорные правонарушения; преступления; парапреступления, параквазипреступления; паранесчастные случаи, несчастные случаи.

O.A. Kyrychenko, N.V. Dombrovan Innovative Understanding of the Essence and Species Division of Legal Facts and Offenses in the Context of the Development of European Integration Processes

Nataliya V. Dombrovan - candidate of juridical sciences, head of the scientific work organization department Odessa State University of Internal Affairs (1 Uspenska Street, Odesa, Ukraine,

Oleksandr A. Kyrychenko - doctor of juridical sciences, professor, head of the department of aw, Faculty of Economics and Law Philip Orlyk International Classical University (2 Kotelnikova Street, Nikolayev, Ukraine, 54003)

A specific division of legal facts is proposed according to the essence and quantitative composition of the sources of damage that led to the emergence and/or change and/or termination of certain juridical relations into juridical acts (individual or small groups of individuals), juridical events (interrelated and adjusted actions and/or inaction of very large groups of sociosubjects), juridically significant phenomena of the forces of nature and the actions of predatory animals in conditions not regulated by humans.

It is emphasized, that according to the nature of the connection of consequences with the will of a person or with other sources, juridical facts are divided into volitional, involuntary and mixedjuridical facts.

It is noted, that offenses are divided into macrooffenses or criminal offenses (significant and higher damages) and minioffenses (less, than substantial, but greater, than significant) damages according to the de-gree of damage, caused to sociosubjects.

Particular emphasis is placed on the fact that, depending on the composition of the act, criminal offenses are divided into crimes (which have all the characteristics of the composition of the relevant such offense), paracrimes (which are committed by persons, who have not reached the age of punishment, or are limited to culpable persons or persons, who have equated to them: juvenile, teenagers), quasicrimes (committed by unconvinced persons or persons, who are equated with them: in principle - babies, preschoolers), paraquasi- crimes (committed by any person in the absence of this act in the Criminal Code of Ukraine or another country of the world), paraunfortunate an accident (committed by any person in the absence of fault of this person) and an accident (when damage is caused by natural phenomena or the actions of predatory animals, which are in conditions not regulated by humans).

It is emphasized, that on the same basis and according to similar approaches, minioffenses are divided into misdemeanors, paramisdemeanors, quasimisdemeanors, paraquasimisdemeanors, paraaccidents and accidents; and according to the nature of regulated and disturbed social relations - into administrative, disciplinary, de-facto property-contractual and de-jure property-contractual offenses.

Keywords: the criminal, administrative, disciplinary, de-facto property-contractual and de-jure property-contractual offenses; the crimes; the paracrimes; the paraquasicrimes; the paraaccidents, an accidents.

Постановка проблеми

юридичний факт правопорушення євроінтеграційний

Особлива актуальність положень ст. 2 розд. І «Загальні принципи» «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» [1], у частині поваги до демократичних принципів, прав людини та основоположних свобод, обумовлена тим, що, як визначено, зокрема, в Гельсінському заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. [2], Паризькій хартії для нової Європи 1990 р. [3] та в інших відповідних документах щодо захисту прав людини: Загальній декларації прав людини ООН 1948 р. [4], Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. [5] та ін., у контексті поваги до принципу верховенства права [6] мають формувати основу внутрішньої та зовнішньої політики Сторін [1]. Ці базисні положення міжнародних правових документів також пронизують як відповідну «Концепцію судово-правової реформи в Україні судово-правової реформи в Україні» [7], так й останні політико-правові доробки у цьому базисному напрямку розвитку української держави [8].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Основуючись на викладених базисних міжнародних євроінтеграційних принципах, представники наукової школи юриспруденції професора Аланкіра розробили і поступово удосконалили інноваційне розуміння сутності і видового поділу юридичних фактів [9, с. 67-69; 10, с. 5-7; 11, с. 150-153; 12, с. 37-38; 13, с. 48-51, 149-154; 14, с. 115-119 та ін.] та побудованого на даному підході ступеневого сутнісного видового поділу правопорушень [10, с. 12-16; 11, с. 153-157; 12, с. 38-42; 13, с. 52-56, 154-160; 15, с. 38-44; 16, с. 70-75; та ін.].

Невирішені раніше проблеми. У той же час, вказаний інноваційний підхід має стати таким, щоб докорінним чином зміцнити доктринальні, проектні законодавчі та інші прикладні основи забезпечення дотримання правового статусу фізичних осіб та інших соціосуб'єктів та максимально можливого його відновлення і, таким чином, виявитися достатньо повно євроінтегрованим, а також створити належне підґрунтя для подальшого розвитку відповідних європейських інституцій в контексті інноваційного розуміння ступеневого сутнісного видового поділу юридичних фактів та правопорушень.

Мета статті полягає у презентації подальшого конструктивного розвитку вказаних європейських інституцій у контексті базисних євроінтеграційних принципів, що фактично забезпечує достатньо високий рівень супроводження євроінтеграційних процесів у частині інноваційного розуміння ступеневого сутнісного видового поділу юридичних фактів та правопорушень.

Виклад основного матеріалу

Виклад основного матеріалу доцільно розпочати з розробленого [9, с. 67-69; 10, с. 5-7 та ін.] і поступово вдосконаленого представниками наукової школи юриспруденції професора Аланкіра інноваційного розуміння сутності і видового поділу юридичних фактів [9, с. 67-69; 10, с. 5-711, с. 150-153; 12, с. 37-38; 13, с. 48-51, 149-154; 14, с. 115-119 та ін.], що більш правильно представити в розвитку в такій редакції відповідно до:

1. Сутності і кількісного складу джерел заподіяння збитків, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин, на:

1.1. Юридичні діяння, тобто дія або бездіяльність певного соціосуб'єкта або декількох соціосуб'єктів (взаємопов'язані та скориговані дії чи бездіяльність невеликої групи соціосуб'єктів), якими були заподіяні збитки та/або інші наслідки, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин.

1.2. Юридичні події - взаємопов'язані та скориговані дії та/або бездіяльність дуже великих груп соціосуб'єктів, якими були заподіяні збитки та/або інші наслідки, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин, які суттєво вплинули на розвиток суспільства в цілому.

1.3. Юридичне значущі явища сил природи: виверження вулкана, землетрус, повінь, цунамі, лімнологічна катастрофа, смерч або торнадо, циклон, тайфун, зсув, гірський, крижаний або інший обвал, снігова лавина, сєль, пожежа, спека, тепловий удар, хуртовина, град та ін., внаслідок чого знищується майно та/чи настає смерть фізичної особи та/або заподіяна її здоров'ю шкода та/чи іншим об'єктам збитки та/або інші наслідки, які зумовлюють виникнення та/чи зміну та/або припинення відповідних правовідносин: наслідування, необхідність негайного відновлення порушеного правового статусу і т.д.

1.4. Юридичне значущі діяння хижих тварин, що знаходяться у нерегульованих людиною умовах, якими були заподіяні збитки та/чи інші наслідки, що призвели до виникнення та/або зміни та/чи припинення певних правовідносин, що певною мірою є різновидом юридичних наслідків явищ природи.

2. Характеру зв'язку наслідків із волею людини або з іншими джерелами, внаслідок чого виникають та/чи змінюються та/або припиняються певні правовідносини:

2.1. Вольові юридичні факти (життєві обставини, що зумовлюють виникнення та/чи зміну та/або припинення певних правовідносин по волі людини), які, у свою чергу, поділяються відповідно до:

2.1.1. Наявності чи відсутності вини фізичної особи на:

2.1.1.1. Винне діяння осудної або обмежено осудної фізичної особи:

2.1.1.1.1. Малолітньої, тобто особи, яка практично була в змозі за певних обмежених можливостей передбачити заподіяння такого роду діянням збитків (шкоди: фізичної та/чи матеріальної та/або первинної моральної та вторинної моральної шкоди; упущеної вигоди) правовому статусу того чи іншого соціосуб'єкта (фізичній та/чи юридичній особі та/або державі та/чи міждержавній установі) та/або інші наслідки, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин.

В одній з попередніх варіацій цього поділу [9, с. 68] малолітні вказувалися поміж результату поділу позавольових юридичних фактів, що було помилковим і малолітні за своїм рівнем психічного розвитку і тоді прирівнювалися до обмежених осіб [9, с. 68]. А отже і в тому варіанті малолітні все ж таки фактично визнавалися осудними і ступінь обмеженої їх осудності за цілком справедливими вимогами ч. 2 ст. 20 «Обмежена осудність» КК України [17] є лише додатковою (до факту власне неповноліття особи) обставиною, що пом'якшує, але зовсім не виключає вину малолітнього.

2.1.1.1.2. Підлітка - особи, яка практично могла передбачити заподіяння такого роду діянням збитків та/або настання інших наслідків, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин.

2.1.1.1.3. Повнолітнього - особи, яка практично могла передбачити заподіяння такого роду діянням збитків та/або настання інших наслідків, що призвели до виникнення та/або зміни та/або припинення певних правовідносин.

2.1.1.2. Невинне діяння осудної або обмежено осудної особи:

2.1.1.2.1. Малолітнього-особи, яка практично не була в змозі навіть за певних обмежених можливостей передбачити заподіяння такого роду діянням збитків та/або настання інших наслідків, що призвели до виникнення та/або зміни та/або припинення певних правовідносин.

2.1.1.2.2. Підлітка - особи, яка практично не могла передбачити заподіяння такого роду діянням збитків та/або настання інших наслідків, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин.

2.1.1.2.3. Повнолітнього - особи, яка практично не була в змозі передбачити заподіяння такого роду діянням збитків та/або настання інших наслідків, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин.

2.2. Позавольові юридичні факти (життєві обставини, внаслідок яких були заподіяні збитки та/або наступили інші наслідки, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин без участі людини або за повної відсутності її вини):

2.2.1. Явища сил природи, що завдали збитків та/або зумовили настання інших наслідків, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин.

2.2.2. Діяння хижих тварин, що перебувають у нерегульованих людиною умовах, якими були заподіяні збитки та/чи зумовлено настання інших наслідків, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин.

За результати діянь домашніх тварин та діянь хижих тварин, птахів, риб, плазунів та ін., які знаходяться в межах зоопарків, заповідників та інших зоооб'єктів, що охороняються людиною, несуть відповідальність ті особи, на яких було покладено обов'язок забезпечити безпеку знаходження таких хижих тварин щодо як оточуючих їх людей і тварин, і самих себе.

2.2.3. Діяння неосудного повнолітнього, тобто повнолітньої особи, яка не усвідомлює характеру своїх діянь і не може керувати ними, що зумовило заподіяння збитків та/або настання інших наслідків, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин.

2.2.4. Діяння неосудного підлітка, тобто підлітка, який не усвідомлює характеру своїх діянь і не може керувати ними, що зумовило заподіяння збитків та/або настання інших наслідків, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин.

2.2.5. Діяння неосудного малолітнього, тобто малолітньої особи, яка не усвідомлює характеру своїх діянь і не може керувати ними, що зумовило заподіяння збитків та/або настання інших наслідків, що призвели до виникнення та/чи зміни та/або припинення певних правовідносин.

2.2.6. Діяння дошкільнят, які за рівнем розвитку психічної діяльності повинні бути прирівняні до неосудної особи, і діяння яких зумовили виникнення та/чи зміну та/або припинення певних правовідносин.

2.2.7. Діяння немовлят, які за рівнем розвитку психічної діяльності, безумовно, повинні бути прирівняні до неосудної особи, і діяння яких зумовили заподіяння збитків та/чи настання інших наслідків, що призвели до виникнення та/або зміни та/чи припинення певних правовідносин.

2.3. Змішані юридичні факти, коли паралельно та взаємопов'язано послідовно здійснюється два і більше вольових та/або позавольових юридичних факта, що призводять до єдиного результату, що зумовлює виникнення та/чи зміну та/або припинення певних правовідносин.

Основане на викладеному й розроблене [15, с. 38-44; 16, с. 70-75; та ін.] і поступово розвинуте [10, с. 12-16; 11, с. 153-157; 12, с. 3842; 13, с. 52-56, 154-160; та ін.] також представниками наукової школи юриспруденції професора Аланкіра інноваційне розуміння ступеневого сутнісного видового поділу правопорушень у розвитку більш правильно представити у такій редакції:

1. Макроправопорушення (кримінальні правопорушення), тобто суспільно небезпечні діяння, що порушили будь-які правовідносини і спричинили або можуть завдати суттєвих і більших збитків (фізичної та/чи майнової та/або первинної моральної шкоди і вторинної моральної шкоди; упущеної вигода) правам та/чи свободам та/або обов'язкам та/чи інтересам фізичних та/або юридичних осіб та/чио держави та/або міждержавної установи, коли:

1.1. Залежно від складу діяння кримінальні правопорушення поділяються на:

1.1.1. Злочини (діяння, що мають всі ознаки та елементи складу макроправопорушення, за вчинення якого має призначатися антикримінальне покарання), які, у свою чергу, за ступенем тяжкості поділяються на:

1.1.1.1. Мінімальні злочини, тобто. мінімального ступеня тяжкості, за вчинення яких передбачено покарання м'якше, ніж обмеження волі.

У разі реальної необхідності саме такий додатковий різновид макроправопорушення доцільно передбачити у ст. 12 КК України [17] та у ст. 215 КПК України [18], а не словосполучення «кримінальні проступки, що свідчить лише про відсутність у авторів цих кодексів та змін до них, належної юридичної освіти)!!!

1.1.1.2. Незначні злочини - незначного ступеня тяжкості, за які передбачено антикримінальне покарання від обмеження до позбавлення волі на строк не більше ніж на два роки.

1.1.1.3. Середні злочини - середнього ступеня тяжкості, за які передбачено антикримінальне покарання від двох до п'яти років позбавлення волі.

1.1.1.4. Тяжкі злочини, за які передбачено антикримінальне покарання від шести до десяти років позбавлення волі.

1.1.1.5. Особливо тяжкі злочини, за які передбачено антикримінальне покарання від одинадцяти і вище років позбавлення волі або смертна кара, коли доцільно обґрунтувати як найбільш конституційний, справедливий і гуманний найвищу міру антикримінального покарання власне смертну кару у формі саме смертельної ін'єкції [19, с. 128].

1.1.2. Паразлочини - яким фактично є таке діяння, що має всі ознаки та елементи складу макроправопорушення, крім того, що це діяння вчинене особою, яка не досягла віку призначення антикримінального покарання, обмеженою особою чи прирівняною до неї особою (малолітньою ), яким призначається чи може бути призначена певна міра карально- виховної антикримінальної відповідальності у вигляді відповідних примусових заходів виховного характеру.

1.1.3. Квазізлочини - яким фактично є таке діяння, що має всі ознаки та елементи складу макроправопорушення, за винятком того, що дане діяння вчинене неосудною особою, якій призначається антикримінальне квазіпокарання у вигляді примусових заходів медичного характеру, чи прирівняною до неї особою (принципово - немовля чи дошкільнятко), якій призначається антикримінальне квазіпокарання у вигляді примусових заходів вже виховного характеру, а відновлювальна антикримінальна відповідальність має покладатися на опікуна або піклувальника.

1.1.4. Параквазізлочини - коли фактично наявні всі ознаки та елементи складу макроправопорушення, що фактично завдало або могло заподіяти правовому статусу певного соціосуб'єкта суттєві чи більші збитки, але Антикримінальний кодекс України чи будь-якої іншої країни світу, не передбачає склад такого діяння, що має тягнути антикримінальну відповідальність винної особи, якою може бути осудна або неосудна чи обмежена осуда або прирівняна до них особа (принципово - немовля чи дошкільнятко, малолітній, підліток, повнолітній, престарілий) лише за допомогою відновлення порушеного правового статусу потерпілого, тобто його прав та/чи свобод та/або обов'язків та/чи інтересів. Якщо ж під час розгляду антикримінальної справи буде встановлено наявність шкоди менше, ніж суттєвої, тобто за наявності параквазіпроступку, то відшкодування шкоди та інше максимально повне відновлення правового статусу потерпілого має закінчитися в антикримінальному судочинстві.

1.1.5. Паранещасні випадки - кримінальні правопорушення, вчинені фізичною особою за відсутності її вини, тобто у ситуації, коли особа не передбачила суспільно небезпечний характер свого діяння та можливість заподіяння цим суттєвих і більше збитків, але мала фізичну можливість передбачити такого роду наслідки свого діяння, та які, залежно від причини відсутності вини, поділяються на:

1.1.5.1. Паранещасні випадки- суперечності (за наявності таких суперечностей у регулюванні певних правовідносин, що виключають наявність вини особи).

1.1.5.2. Паранещасні випадки-суб'єктивності (за наявності необґрунтованих за обсягом та/або по суті обов'язків, які особа фізично не могла виконати та/чи через наявність відповідного положення природної галузі права не повинна була виконувати).

1.1.5.3. Паранещасні випадки-правомірності (коли діяння вчинено за наявності обставин, що виключають його антисоціальність: необхідна оборона, уявна оборона, крайня необхідність та ін.).

1.1.5.4. Паранещасні випадки-природності (коли певне діяння особи опосередковане природними явищами, у т. ч. діяннями хижих тварин, і особа об'єктивно не повинна була та/або фізично не могла повністю чи частково попередити настання цих явищ або діянь чи запобігти повністю заподіянню збитків або зменшити їх розмір).

1.1.6. Нещасні випадки (суспільно небезпечні природні явища, у т.ч. діяння хижих тварин, що не опосередковані діяннями фізичної особи, та які зумовлюють настання антикримінальної відповідальності держави загалом і лише у вигляді відновлення порушеного правового статусу потерпілого).

2. Мініправопорушення, тобто суспільно шкідливе діяння, що завдало або може заподіяти менші, ніж суттєві, але більші ніж значні збитки (шкоду: фізичну та/чи майнову та/або первинну і вторинну моральну шкоду; упущену вигоду) правам та/чи свободам та/або обов'язкам та/чи інтересам фізичних або юридичних осіб та/чи держави та/або міждержавної установи, які в залежності від:

2.1. Складу правопорушення поділяються на:

2.1.1. Проступки (що мають всі ознаки та елементи мініправопорушення).

2.1.2. Парапроступки (мають всі ознаки і елементи мініправопорушення, вчиненого особою, яка не досягла віку призначення карально-виховного покарання відповідного виду юридичної відповідальності, а також обмежено осудною особою чи прирівняних до неї осіб: малолітніх і підлітків).

2.1.3. Квазіпроступки (мають всі ознаки і елементи мініправопорушення, вчиненого неосудною або прирівняних до неї осіб: немовлят та дошкільнят).

2.1.4. Параквазіпроступки (діяння, що завдало або може заподіяти менш ніж суттєві, але більш ніж значні збитки, і склад такого проступку не передбачено в Адміністративному, Трудовому, Де-факто майново-договірному або в Де-юрі майново-договірному кодексі України чи будь-якого іншої держави світу).

2.1.5. Параказуси (за наявності належного чи неналежного суб'єкта, але за відсутності вини фізичної особи), які залежно від причини відсутності вини мають аналогічний паранещасним випадкам видовий поділ на: 2.1.5.1. Параказуси-суперечності.

2.1.5.2. Параказуси-суб'єктивності.

2.1.5.3. Параказуси-правомірності.

2.1.5.4. Параказуси-природності.

2.1.6. Казуси (коли вказані збитки заподіяно явищем природи, у т. ч. діянням хижих тварин, не опосередкованим діянням людини).

2.2. Характеру врегульованих і порушених суспільних відносин (правовідносин) поділяються на:

2.2.1. Адміністративні правопорушення (при порушенні зовнішніх повідношенню до юридичної особи правовідносин, за включенням майново- договірних та/чи особистих немайнових та/або прирівняних до них правовідносин): проступки, парапроступки, квазіпроступки, параквазіпроступки, параказуси і казуси.

2.2.2. Дисциплінарні правопорушення (при порушенні внутрішніх стосовно юридичної особи правовідносин, за включенням майново- договірних та/чи особистих немайнових та/або прирівняних до них правовідносин): проступки, парапроступки, квазіпроступки, параквазіпроступки, параказуси і казуси.

2.2.3. Де-факто майново-договірні (цивільні) правопорушення (при порушенні майново-договірних та/чи особистих немайнових та/або прирівняних до них правовідносин між фізичними особами чи між фізичною та юридичною особою): проступки, парапроступки, квазіпроступки, параквазіпроступки, параказуси і казуси.

2.2.4. Де-юре майново-договірні (господарські, арбітражні, економічні) правопорушення (при порушенні майново- договірних та/чи особистих немайнових та/або прирівняних до них правовідносин між юридичними особами): проступки, парапроступки, квазіпроступки, параквазіпроступки, параказуси і казуси.

Висновки та пропозиції щодо подальших розробок у даному напрямку

Представлене найбільш актуальне в контексті реалізації і розвитку євроінтеграційних процесів інноваційне розуміння ступеневого сутнісного видового поділу юридичних фактів та правопорушень не претендує на завершеність. Воно створює лише належну доктринальну, проектну законодавчу та іншу прикладну основу для започаткування широкої коректної наукової дискусії з розробки такого загально визнаного варіанту вирішення цих проблем, що був би не лише достатньо повно євроінтегрований, а, головне, презентував й подальший конструктивний розвиток відповідних європейських інституцій у контексті базисних євроінтеграційних принципів, перш за все, із безумовного забезпечення верховенства права та дотримання і відновлення правового статусу особи та інших соціосуб'єктів, і демонстрував би найвищий рівень супроводження євроінтеграційних процесів у частині ступеневого сутнісного видового поділу як юридичних фактів, так й правопорушень.

Список використаних джерел:

1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 16 вересня 2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/984_011#Text.

2. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе, Хельсинки, от 1 августа 1975 г. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_055#Text.

3. Парижская хартия для новой Европы: итоговый документ Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе, Париж, от 21 ноября 1990 г. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_058#Text.

4. Загальна декларація прав людини (укр/рос) від 10 грудня 1948 р. URL: https://zakon. rada.gov. ua/l aws/show/995_015.

5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text.

6. Верховенство права. Доповідь Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанської Комісії), Венеція, від 26 березня 2011 р. URL: https://www.venice.coe.int/webformsdocuments/default.aspx?pdffile=CDL- AD(2011) 003rev-ukr.

7. Концепція судово-правової реформи в Україні. Затв. постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. № 2296-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 30, ст. 426. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2296-12#Text.

8. Напрацювання проекту ЄС «Підтримка впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС» (Association4U). 04/02/2020 18:07. URL: https://eu-ua.kmu.gov.ua/infografika/napracyuvannya-proektu- yes-pidtrymka-vprovadzhennya-ugody-pro-asociaciyu-mizh-ukrayinoyu.

9. Кириченко О. А., Тунтула О. С., Ланцедова Ю. О. Основи роботи з джерелами антиделіктних відомостей. Лекція № 3. Курс лекцій з криміналістики: навч. посібник. 3-тє вид. Київ: Видавець Назаров О. А., 2019. 92 с.

10. Кириченко О. А., Тунтула О. С. Інноваційне розуміння сутності і видового поділу юридичних фактів, правопорушень та юридичної відповідальності. Лекція № 3. Курс лекцій з навчальної дисципліни «Правознавство»: навч. посібник. Київ: Видавець Назаров О. А., 2019. 108 с.

11. Кириченко А. А., Ланцедова Ю.А. Антикоррупционная парадигма: системное правовое исследование: монография / под ред. А. А. Кириченко. Киев: Издатель Назаров О. А., 2020. 668 с.

12. Кириченко О. А., Ланцедова Ю. О., Тунтула О. С. Інновації юриспруденції та законності у сфері транспорту і транспортних технологій: монографія. Варшава: RS Global Sp.z О.О., 2021. 95 с. URL: https://monographs.rsglobal.pl/index.php/rsgl/catalog/book/37.

13. Кириченко О. А., Ткач Ю.Д., Бондаренко І.В. Інновації юриспруденції в забезпеченні журналістської галузі права та медіабезпеки: монографія. Варшава: RS Global Sp.z О.О.; Київ: Видавець Назаров О. А., 2022. 2-ге вид. 1012 с.

14. Тунтула А. С. Гендерная парадигма: системное правовое исследование: монография / под ред. А. А. Кириченко. Киев: Издатель Назаров О. А., 2020. 160 с.

15. Кириленко Е. В. Первая вариация новой доктрины ступенчатого сущностного видового деления правонарушений. Перші Миколаївські юридичні дискусії: матеріали Міжнародн. наук.-практ. конфер., 18 травня 2016 р. Миколаїв: МНУ ім. В. О. Сухомлинського, 2016. С. 38-44.

16. Кириченко А.А., Кириленко Е.В., Кириченко С.А., Коросташова Т.А., Ланцедова Ю.А., Ткач Ю.Д., Тунтула А.С. Гипердоклад о более двухстах пятидесяти лучших доктринах и концепциях юриспруденции научной школы профессора Аланкира: коллективная монография. 2-е изд. Николаев: Ник. нац. ун-т им. В. А. Сухомлинского, 2015. 1008 с.

17. Кримінальний кодекс України: закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131, зі змінами згідно із законом України № 2198-IX від 14 квітня 2022 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

18. Кримінальний процесуальний кодекс України: закон України від 13 квітня 2012 р. № 4651 - VI. Відомості Верховної Ради України, 2013. № 9-10, ст. 88, зі змінами згідно із законом України № 2472-IX від 28 липня 2022 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

19. Ткач Ю.Д., Белякова М.Д., Костенко Е.Д. Некоторые проблемы смертной казни и пожизненного заключения в контексте инновационной природы криминально-исполнительного права как исправительно-трудового судопроизводства. Журнал східноєвропейського права. 2021. № 94. С. 124138.

References:

1. Uhoda pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom, Yevropeiskym spivtovarystvom z atomnoi enerhii i yikhnimy derzhavamy-chlenamy, z inshoi storony, vid 16 veresnia 2014 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text.

2. Zakliuchytelnii akt Soveshchanyia po bezopasnosty y sotrudnychestvu v Evrope, Khelsynky, ot 1 avhusta 1975 h. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_055#Text.

3. Paryzhskaia khartyia dlia novoi Evropi: ytohovii dokument Soveshchanyia po bezopasnosty y sotrudnychestvu v Evrope, Paryzh, ot 21 noiabria 1990 h. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_058#Text.

4. Zahalna deklaratsiia prav liudyny (ukr/ros) vid 10 hrudnia 1948 r. URL: https://zakon. rada.gov. ua/l aws/show/995_015.

5. Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod vid 4 lystopada 1950 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text.

6. Verkhovenstvo prava. Dopovid Yevropeiskoi Komisii “Za demokratiiu cherez pravo” (Venetsianskoi

Komisii), Venetsiia, vid 26 bereznia 2011 r. URL:

https://www.venice.coe.int/webformsdocuments/default.aspx?pdffile=CDL- AD(2011) 003rev-ukr.

7. Kontseptsiia sudovo-pravovoi reformy v Ukraini. Zatv. postanovoiu Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 28 kvitnia 1992 r. № 2296-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1992. № 30, st. 426. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2296-12#Text.

8. Napratsiuvannia proektu YeS “Pidtrymka vprovadzhennia Uhody pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu ta YeS” (Association4U). 04/02/2020 18:07. URL: https://eu-ua.kmu.gov.ua/infografika/napracyuvannya-proektu- yes-pidtrymka-vprovadzhennya-ugody-pro-asociaciyu-mizh-ukrayinoyu.

9. Kyrychenko O. A., Tuntula O. S., Lantsedova Yu. O. Osnovy roboty z dzherelamy antydeliktnykh vidomostei. Lektsiia № 3. Kurs lektsii z kryminalistyky: navch. posibnyk. 3-tie vyd. Kyiv: Vydavets Nazarov

O. A., 2019. 92 s.

10. Kyrychenko O. A., Tuntula O. S. Innovatsiine rozuminnia sutnosti i vydovoho podilu yurydychnykh faktiv, pravoporushen ta yurydychnoi vidpovidalnosti. Lektsiia № 3. Kurs lektsii z navchalnoi dystsypliny “Pravoznavstvo”: navch. posibnyk. Kyiv: Vydavets Nazarov O. A., 2019. 108 s.

11. Kyrychenko A. A., Lantsedova Yu.A. Antykorruptsyonnaia paradyhma: systemnoe pravovoe yssledovanye: monohrafyia / pod red. A. A. Kyrychenko. Kyev: Yzdatel Nazarov O. A., 2020. 668 s.

12. Kyrychenko O. A., Lantsedova Yu. O., Tuntula O. S. Innovatsii yurysprudentsii ta zakonnosti u sferi transportu i transportnykh tekhnolohii: monohrafiia. Varshava: RS Global Sp.z O.O., 2021. 95 s. URL: https://monographs.rsglobal.pl/index.php/rsgl/catalog/book/37.

13. Kyrychenko O. A., Tkach Yu.D., Bondarenko I.V. Innovatsii yurysprudentsii v zabezpechenni zhurnalistskoi haluzi prava ta mediabezpeky: monohrafiia. Varshava: RS Global Sp.z O.O.; Kyiv: Vydavets Nazarov O. A., 2022. 2-he vyd. 1012 s.

14. Tuntula A. S. Hendernaia paradyhma: systemnoe pravovoe yssledovanye: monohrafyia / pod red. A. A. Kyrychenko. Kyev: Yzdatel Nazarov O. A., 2020. 160 s.

15. Kyrylenko E. V. Pervaia varyatsyia novoi doktrynbi stupenchatoho sushchnostnoho vydovoho delenyia pravonarushenyi. PershiMykolaivskiyurydychni dyskusii: materialy Mizhnarodn. nauk.-prakt. konfer., 18 travnia 2016 r. Mykolaiv: MNU im. V. O. Sukhomlynskoho, 2016. S. 38-44.

16. Kyrychenko A.A., Kyrylenko E.V., Kyrychenko S.A., Korostashova T.A., Lantsedova Yu.A., Tkach Yu.D., Tuntula A.S. Hyperdoklad o bolee dvukhstakh piatydesiaty luchshykh doktrynakh y kontseptsyiakh yurysprudentsyy nauchnoi shkoli professora Alankyra: kollektyvnaia monohrafyia. 2-e yzd. Nykolaev: Nyk. nats. un-t ym. V. A. Sukhomlynskoho, 2015. 1008 s.

17. Kryminalnyi kodeks Ukrainy: zakon Ukrainy vid 5 kvitnia 2001 r. № 2341 -III. Vidomosti Verkhovnoi Rady (VVR), 2001, № 25-26, st. 131, zi zminamy zghidno iz zakonom Ukrainy № 2198-IX vid 14 kvitnia 2022 r. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

18. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy: zakon Ukrainy vid 13 kvitnia 2012 r. № 4651-VI. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 2013. № 9-10, st. 88, zi zminamy zghidno iz zakonom Ukrainy № 2472- IX vid 28 lypnia 2022 r. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

19. Tkach Yu.D., Beliakova M.D., Kostenko E.D. Nekotorie problemi smertnoi kazny y pozhyznennoho zakliuchenyia v kontekste ynnovatsyonnoi pryrodi krymynalno-yspolnytelnoho prava kak yspravytelno- trudovoho sudoproyzvodstva. Zhurnalskhidnoievropeiskohoprava. 2021. № 94. S. 124-138.

Размещено на Allbest.ru