Зарубіжний досвід функціонування та історія розвитку інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru

Зарубіжний досвід функціонування та історія розвитку інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб

кримінальна відповідальність юридичний

Шестопал Рената Єгорівна --

студентка 3 курсу Господаре ько-правового факул ьтету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Renata Ye. Shestopal --

3rd year student of the Faculty of Business Law, Yaroslav Mudryi National Law University (77 Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine)

Стаття присвячена огляду зарубіжного досвіду, щодо запровадження та правового регулювання інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб, зокрема в таких країнах як Польща, Литва, Німеччина, Італія, Швейцарія. Виокремлюються певні особливості правового регулювання в цих країнах та здійснюється порівняльний аналіз з українським законодавством.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, юридична особа, кримінальний процес, зарубіжний досвід, кримінальна відповідальність щодо юридичних осіб, кримінальне право.

Статья посвящена обзору зарубежного опыта, внедрению и правовому регулированию института уголовной ответственности юридических лиц, в частности в таких странах как Польша, Литва, Германия, Италия, Швейцария. Выделяются некоторые особенности правового регулирования в этих странах и осуществляется сравнительный анализ с украинским законодательством.

Ключевые слова: уголовная ответственность, юридическое лицо, уголовный процесс, зарубежный опыт, уголовная ответственность в отношении юридических лиц, уголовное право

R. Ye. Shestopal Foreign Experience of Operation and History of the Development of the Institute of Criminal Responsibility of Legal Entities

The purpose of the study is to establish the scope of legal regulation of the issue of criminal liability of legal entities. On September 1, 2014, the Law of Ukraine "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine in Connection with the Implementation of the Action Plan on the Liberalization of the Visa Regime for Ukraine by the European Union Regarding the Liability of Legal Entities" entered into force, which was further supplemented by Chapter XIV-1 "Criminal Actions" - of a legal nature in relation to legal entities". This addition has a quasi-legal nature, since it is an indirect way of bringing legal entities to justice, but at the legislative level it has difficulties in application and interpretation, since from the very beginning the general and main principles of criminal law and the process of criminal prosecution will be violated.

The category "criminal responsibility" performs an important integration function in criminal law and legislation. It is she who connects (unites) the General and Special parts, transforms their institutions and norms into organically interconnected and complementary structural elements of a single and integral system of criminal law as an independent branch of law.

The problem of introducing and implementing the institution of criminal liability of legal entities is, first of all, that the introduction of such liability contradicts the general principles of the criminal law of Ukraine and requires a change in its basic provisions. It is impossible to bring a legal entity to criminal liability as a result of this person's guilty plea, as there is no sufficient and well-founded doctrine and system of criminal punishments.

Organized crime, by the nature of the offense, is dangerous for citizens and the country as a whole. This can severely affect national security and the economy, if preventive and effective methods of countering these offenses are not introduced at the legislative level. In this sense, from a scientific point of view, I consider it expedient to consider the experience of foreign countries on the issue of introducing the institution of criminal liability of legal entities, what problems Ukrainian legislation faces and what are the ways to solve this problem.

Keywords: criminal liability, legal entity, criminal process, foreign experience, criminal liability for legal entities, criminal law.

Постановка проблеми: Введення такого інституту як кримінальна відповідальність юридичних осіб має стати важливим кроком не тільки на шляху Євроінтеграції, а ї гармонізації та удосконалення національного законодавства. Але у останньому випадку процес удосконалення стикнувся із рядом проблем, як теоретичного так і практичного характеру, а тому має пройти багато етапів переробки, що і складає основну проблему.

Аналіз останніх досліджень та публікацій: Питання щодо кримінальної відповідальності юридичних осіб є дискусійним, але воно запроваджено в законодавстві більше 20 країн, насамперед таких як: Румунія, Литва, Польща, Німеччина, США, тощо. На теренах українського наукового простору цим питанням займалися відомі вчені, такі як П. М. Маланчук, В. К. Гри- щук, Ю. В. Абакумова, О. В. Панченко та інші.

Невирішені раніше проблеми: Впровадження інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб для України є новим, яке з'явилося у вересні 2014 року. Так, запровадження такого інституту обумовлено Євроінтег- раційним вектором розвитку нашої держави. На теренах наукових видань не так багато публікацій в яких досліджується проблеми пов'язані з відповідальності юридичних осіб, на відміну від зарубіжних країн. Тому на мою думку саме розгляд зарубіжного досвіду може дати ті самі відповіді на поставленні питання.

Мета: Проаналізувати досвід зарубіжних країн щодо реалізації механізму притягнення юридичних осіб до кримінальної відповідальності.

Виклад основного матеріалу:

Питання про кримінальну відповідальність є одним із найдискусійніших в українському науковому середовищі. 1 вересня 2014 р. набув чинності Закон України від 23 травня 2013 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України щодо відповідальності юридичних осіб». Цим же Законом Загальну частину Кримінального кодексу України (далі - КК України) доповнено розділом XIV-1 «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб».

Проблема запровадження та реалізації інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб, перш за все, полягає у тому, що введення такої відповідальності суперечить загальним засадам кримінального права України і потребує зміни його базових положень. Юридичну особу неможливо притягнути до кримінальної відповідальності в наслідок визнання вини цієї особи, так як відсутня достатня та обґрунтована доктрина та система кримінальних покарань.

Встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб лише із загально- превентивною метою є недоцільним, оскільки у законі і без цього є значна кількість норм, що мають попереджувальний характер [1, с. 203].

Більшість науковців розглядають це питання з огляду на практику зарубіжних країн у сукупності та варіативності вирішення питання притягнення юридичних осіб до кримінальної відповідальності, не зважаючи на особливості правової системи, менталітету та історичного розвитку зазначених країни в цілому.

Україні входить до романо-германської правової системи. Саме тому буде доречним при розгляді питання щодо притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності, приділяти особливу увагу тим країнам, чия правова система також відноситься до романо- германської, а також держави, які, за географічним розташуванням, знаходяться достатньо близько до України.

До цього типу правової системи, як правило, відносять ті, що виникли на Європейському континенті на основі канонічного та звичаєвого права і рецепції римського права. Підґрунтям розвитку системи романо-германського права служили загальна культура і традиції країн континентальної Європи, що сприйняли римське право завдяки його популяризації в університетах - італійських, французьких, німецьких.

Саме університети створили в XTT-XTTT століттях загальну для європейських країн юридичну науку на базі зводу законів (кодексу) Юстиніана (529-534 pp.). Рецепція римського права розпочалася з його тлумачення і завершилася доданням абстрактних норм у кодекси європейських держав [2, с. 13-14].

Романо-германський тип правової системи охоплює країни континентальної Європи: Францію, Бельгію, Люксембург, Іспанію, Португалію, Нідерланди, Австрію, Ліхтенштейн, Німеччину, Швейцарію, Бельгію та ін. [3, с. 227].

Крім того, на сьогоднішній день кримінальна відповідальність юридичних осіб передбачена законодавством Австралії, Англії, Бельгії, Угорщини, Данії, Ізраїлю, Ірландії, Ісландії, Канади, КНР, Литви, Люксембурга, Молдови, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Румунії, Словенії, США, Франції, Швейцарії, Шотландії [4, c. 3233].

В зарубіжних країнах, в тому числі, які входять до Європейського Союзу, вже давно існує практика застосування до юридичних осіб заходів кримінального характеру, яка дозволяє виділити 3 основні підходи до розуміння кримінальної відповідальності юридичних осіб:

Повне визнання інституту кримінальної відповідальності юридичної особи (Франція, КНР, Литва, Естонія). У той же час, принцип кримінальної відповідальності юридичної особи не усуває кримінальної відповідальності фізичної особи.

Повне заперечення інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб (Болгарія, Угорщина, Білорусія).

«Квазікримінальна» (адміністративно- кримінальна) відповідальність юридичних осіб (ФРН, Швеція, Італія, Іспанія). Основною ознакою такого підходу є те, що законодавство не визнає юридичних осіб суб'єктами злочину, але у низці випадків, зокрема, передбачених окремими нормативними актами, до них можуть застосовуватися різноманітні кримінальні санкції [5, c. 7].

Як бачимо, Україна пішла останнім шляхом, відтак, законодавець не застосовує термін «кримінальна відповідальність» щодо юридичних осіб. Натомість, використовується термін «заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб», що дозволяє уникнути змін у частині суб'єкта кримінальної відповідальності у Загальній частини Кримінального кодексу України.

Тож перейдемо до аналізу правового регулювання кримінальної відповідальності в ряді зарубіжних країн.

Республіка Польща.

Згідно закону Республіки Польща від 28 жовтня 2003 р. “Про відповідальність колективних суб'єктів за дії, заборонені під загрозою покарання” [4], під поняттям “колективний суб'єкт” слід розуміти: 1) юридичну особу; 2) організацію, яка не має статусу юридичної особи, за винятком державної скарбниці, організації територіального самоврядування, їх об'єднань, а також органів держави і органів територіального самоврядування; 3) торгову організацію з участю державної скарбниці або організації територіального самоврядування або союз таких організацій; 4) союз капіталів в організації; 5) суб'єкта (організацію) в стані ліквідації; 6) підприємця, що не є фізичною особою; 7) іноземну організацію.

Відповідальність колективного суб'єкта є похідною від злочинної дії фізичної особи, яка: а) вчинила відповідну дію від імені або на користь колективного суб'єкта у межах повноважень або обов'язків щодо його представництва, ухвалення в його інтересах рішення або виконання в його інтересах внутрішнього контролю. Ці дії фізичної особи є перевищенням її повноважень або неналежним виконанням покладених на неї обов'язків; б) допущена до діяльності внаслідок перевищення повноважень або неналежного виконання обов'язків особою, діючою від імені або на користь колективного суб'єкта (пункт “а” ст. 2 Закону); в) діє в інтересах або від імені колективного суб'єкта за згодою або з відома особи, вказаної в пункті “а” ст. 2 Закону; г) є підприємцем (не особою, вказаною в пункті “а” ст. 2 Закону). Колективний суб'єкт підлягає кримінальній відповідальності лише за таку злочинну дію вказаної вище фізичної особи, яка принесла або могла принести йому майнову або немайнову вигоду.

У статті 16 Закону “Про відповідальність колективних суб'єктів за дії, заборонені під загрозою покарання”, чітко визначений перелік злочинів, вчинення яких згаданою фізичною особою тягне за собою кримінальну відповідальність колективного суб'єкта [4].

До їх числа належать окремі злочини проти: господарської діяльності; порядку страхування; діяльності щодо облігацій; порядку здійснення банківської діяльності; права промислової власності; порядку діяльності торгових союзів; порядку здійснення зовнішньоторговельних операцій; порядку виробництва і збуту зброї, вибухових матеріалів, військового спорядження, виробів і технологій військового або поліцейського значення; порядку грошового обігу, а також обігу цінних паперів; інтересів служби (хабарництво, платна протекція); порядку охорони інформації; достовірності документів; проти власності; проти сексуальної свободи і звичаїв; проти природи; проти публічного порядку; проти порядку конкуренції; проти інтелектуальної власності; проти порядку оподаткування і фінансових розрахунків; проти порядку стягнення митного збору і обороту товарів і послуг через кордон.

Для притягнення до кримінальної відповідальності колективного суб'єкта необхідним є наявність двох умов. По-перше, коли факт вчинення згаданою фізичною особою злочину, який є в переліку ст. 16 Закону, встановлений в судовому порядку і виражений у відповідному рішенні суду. По-друге, встановлено, принаймні, відсутність з боку колективного суб'єкта належних дій щодо підбору фізичної особи (вина щодо неналежного підбору фізичної особи), або відсутність, принаймні, належного за ним контролю, нагляду (вина в неналежному контролі, нагляді), або коли організація діяльності колективного суб'єкта не забезпечує уникнення вчинення злочину, але могла це забезпечити при дотриманні належної для даної ситуації обережності з боку колективного суб'єкта (вина щодо забезпечення нагляду) [7, с. 86].

Важливим є зафіксований в ст. 6 Закону принцип, згідно якому притягнення або не притягнення колективного суб'єкта до кримінальної відповідальності не виключає цивільно- правової, адміністративно-правової, а також індивідуальної кримінальної відповідальності фізичної особи, яка вчинила злочин [7, с. 87].

Досить широкою є система покарань, які можуть застосовуватися судом до колективного суб'єкта. Серед них наступні покарання:

1) грошове покарання -- в розмірі до 10% доходу, одержаного колективним суб'єктом в році, що передує року винесення судом рішення. Але якщо цей дохід нижчий 1000 000 злотих (один долар США -- близько трьох злотих), то грошове покарання може складати до 10% витрат колективного суб'єкта в році, що передує року винесення судової ухвали (у обох випадках грошове покарання не може бути нижчим 5000 злотих); 2) заборона заохочення або рекламування здійснюваної діяльності, створених або перепродуваних виробів, послуг, засвідчення або надання свідоцтв; 3) заборона користуватися дотаціями, субвенціями або іншими формами фінансової допомоги з публічних засобів; 4) заборона отримання публічних замовлень; 5) заборона користуватися допомогою міжнародних організацій, членом яких є Республіка Польща; 6) заборона ведення певної основної або додаткової діяльності; 7) публікація вироку. Закон передбачає можливості індивідуалізації покарання [7, с. 87].

Так, заборони, вказані вище в пунктах 26, визначаються на термін від одного до п'яти років. Що стосується грошового покарання, то воно може призначатися, залежно від виду вчиненого злочину, від одного до десяти відсотків, вказаних вище доходу або витрати (ст. 17-21). Разом з тим, заборони, згадані вище в п. 2-6, не застосовуються у випадках, якщо вони можуть призвести до занепаду або ліквідації колективного суб'єкта, або невиконанню ним обов'язків у зв'язку з розривом трудових відносин з працівниками за його ініціативою [7, с. 87].

Литовська Республіка.

Кримінальний кодекс Литовської Республіки (далі - КК Литви) [8], а саме пункт 4 статті 2, зазначає, що: «За кримінальним законом відповідальність несе лише особа, діяння якої відповідає складу злочину чи провина, передбаченого кримінальним законом», тобто стаття не розмежовує суб'єкта як «фізична» або «юридична» особа на загальному рівні.

У Литві умови кримінальної відповідальності юридичної особи, пов'язані з реалізацією сучасної доктрини непрямої відповідальності, сформульовані в частині 3 статті 20 Кримінального кодексу.

Пункт 3 статті 20 Кримінального кодексу Литовської Республіки формулює альтернативні умови кримінальної відповідальності юридичних осіб.

У цій частині зазначено, що «юридична особа може бути притягнута до відповідальності за злочинні дії, навіть якщо вони вчинені на користь юридичної особи працівником або уповноваженим представником юридичної особи внаслідок недостатнього нагляду чи контролю з боку зазначеної особи у частині 2 цієї статті» [8].

Отже, першою умовою застосування згаданої норми КК Литви є те, що злочинне діяння має бути вчинене фізичною особою, яка є працівником або представником конкретної юридичної особи.

Поняття «працівника» визначається відповідно до чинних правових актів, а саме Кодексу законів про працю Литовської Республіки. Статтею 21 Трудового кодексу Литовської Республіки [9] встановлено, що «Працівником може бути фізична особа, яка має трудові права (здатність мати трудові права та обов'язки) та дієздатність (здатність своїми діями набувати трудових прав та створювати трудові обов'язки)».

Отже, особа повинна відповідати певним критеріям, щоб бути визнаною працівником, тобто фактично особою, яка пов'язана з юридичною особою, а саме: 1) це фізична особа; 2) має дієздатність і правоздатність; 3) наявність між суб'єктами правовідносин трудового договору [9].

Умови настання кримінальної відповідальності.

Першою умовою настання кримінальної відповідальності юридичної особи є злочинне діяння, вчинене фізичною особою. Оскільки в Литві встановлена невід'ємна кримінальна відповідальність юридичних осіб, це означає, що для притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності необхідно встановити фізичну особу, яка вчинила діяння, що відповідає ознакам злочину, і довести наявність у його діянні ознак складу злочину.

Друга умова кримінальної відповідальності юридичних осіб пов'язана з тим, що злочинне діяння вчинене фізичною особою в інтересах юридичної особи. Тобто для законодавця найважливішим у даному випадку є прагнення отримати вигоду для юридичної особи, а не для отримати особистої.

Третя необхідна умова встановлює, що фізична особа, яка діє в інтересах юридичної особи, повинна мати певний статус - обіймати керівну посаду. Відповідно до частини 2 статті 20 Кримінального кодексу Литовської Республіки юридична особа не несе відповідальності, якщо злочин вчинено рядовим працівником юридичної особи, навіть якщо дії, які він вчиняє, будуть вказівкою керівництва. Закон також передбачає, що фізичною особою, діяння якої тягне за собою відповідальність юридичної особи, є лише фізична особа, яка займає керівну посаду, яка при вчиненні діяння, передбаченого кримінальним законом, мала право: 1) представляти юридична особа або 2) приймає рішення від імені юридичної особи, або 3) контролює діяльність юридичної особи [10, с. 22-31].

Кримінальна відповідальність юридичних осіб регулюється не тільки статтею 20 КК, а й іншими статтями КК. Наприклад, у статті 43 КК, яка передбачає окрему систему покарань для юридичних осіб. Оскільки юридична особа вважається юридичною фікцією, юридичною особою, законодавець прийняв логічне рішення створити іншу систему покарань, відмінну від тієї, що застосовується до фізичних осіб і передбачена статтею 42 Кримінального кодексу. Частиною першою статті 43 КК встановлено, що «за вчинене злочинне діяння до юридичної особи можуть бути застосовані такі покарання: 1) штраф; 2) обмеження діяльності юридичної особи; 3) ліквідація юридичної особи».

Ці покарання наведені від найм'якішого до найсуворішого, це свідчить про позицію законодавця про те, що при обранні та призначенні покарання чи міри стягнення, суд повинен шукати найбільш раціональне, економне та ефективне покарання чи інше покарання. Ця система покарань є всеосяжною та обов'язковою для судів, тобто при призначенні юридичній особі покарання суд не може призначити інше покарання, ніж передбачене частиною першою статті 43 КК. Слід зазначити, що на відміну від фізичних осіб, для яких суд повинен враховувати покарання, передбачене нормою Особливої частини КК, і може відступити від нього лише у виняткових випадках [11, с. 33-34].

Польща та Литва відносяться до країн, що повністю визнали інститут кримінальної відповідальності юридичної особи, тобто принцип кримінальної відповідальності юридичної особи не усуває кримінальної відповідальності фізичної особи. Однак Україна використовує так звану «квазікримінальну» (адміністративно- кримінальну) відповідальність юридичних осіб.

Основною ознакою такого підходу є те, що законодавство не визнає юридичних осіб суб'єктами злочину, але у низці випадків, зокрема, передбачених окремими нормативними актами, до них можуть застосовуватися різноманітні кримінальні санкції. До таких країн стосуються Німеччина, Швеція, Італія.

Німеччина.

Згідно із законодавством Федеративної Республіки Німеччини, якщо протиправна дія представників або керівників корпорації порушує певні законні обов'язки корпорації або приносить фінансову вигоду компанії (або мала на меті принести фінансову вигоду компанії), а також при протиправних діях співробітників компанії, які могли бути відвернені її керівником, тобто за відсутності належного контролю, застосовується система накладення штрафів не тільки на фізичних осіб, а й на корпорації [12, с. 37].

Щоправда, ці інститути, порівняно з кримінальними кодексами США і Франції, є менш деталізованими у зв'язку з відсутністю повної кодифікації законодавства ФРН і суперечливістю численних законів, які діють паралельно із КК. Наприклад, § 75 КК ФРН передбачає особливі приписи для органів і їхніх представників, які вчинили дії, які тягнуть застосування норм, встановлених КК.

З усього спектру покарань, встановлених кримінальним законодавствам Німеччини, до юридичної особи може бути застосований штраф, вилучення предмету злочину або компенсація його вартості. При цьому, в основу визначення розміру штрафу юридичних осіб покладений критерій ступеня вини представника та характер впливу юридичної особи на протиправну поведінку фізичної особи.

Італія.

За кримінальним законодавством Італії, юридичні особи також можуть переслідуватися за злочини, вчинені їхніми представниками або іншими особами, із застосуванням кримінального покарання у вигляді штрафу до підприємств, установ та інших юридичних осіб. Так, наприклад, у ст. 197 КК Італії зазначено, що підприємства й установи, що мають права юридичної особи, якщо буде притягнутий до відповідальності їх працівник, представник, адміністратор або особа, що перебуває в стані службової залежності від організації, а сама провина буде наслідком невиконання обов'язків, пов'язаних зі службовим становищем винного, зобов'язані сплатити штраф, коли фізичні особи є неплатоспроможними. Тобто тут ідеться про субсидіар- ну кримінальну відповідальність юридичних осіб поруч із фізичними особами, що представляють їхні інтереси. [12, с. 37]

У чому ж проблема в притягненні до кримінальної відповідальності юридичних осіб в Україні?

Запровадження інституту заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб створило низку проблем теоретичного та практичного характеру, зокрема: суперечність передбачених заходів конституційному принципу особистої відповідальності, фактична неможливість доведення вини і правової кваліфікації, порушення конституційної заборони подвійного притягнення особи до юридичної відповідальності тощо.

Ще до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб» В. Тацій, В. Борисов, В. Тютюгін зауважили, що запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб в Україні можливе лише після схвалення на доктринальному (науковому) рівні цієї концепції, вироблення механізмів її впровадження до всіх інститутів кримінального права, розроблення теоретичної моделі нового КК України, сформованого на концепції визнання суб'єктами, що підлягають кримінальній відповідальності, і фізичних, і юридичних осіб [13, c.10].

Висновки

Комплексний аналіз наведеної проблеми, проведений «по свіжих слідах» вченими харківської школи кримінального права М.І. Пановим і С.О. Харитоновим, привів їх до обґрунтованого (на наше переконання) висновку, що, попри важливість започаткованої новели на рівні інституту кримінального права, вона є і залишається неконституційною, оскільки розглядувані заходи є різновидом державного примусу і однією з форм (видів) реалізації кримінальної відповідальності. І включення їх як правового інституту до єдиного нормативно-правового акта, що встановлює кримінальну відповідальність, має узгоджуватися із засадничими положеннями кримінальної відповідальності.

Категорія «кримінальна відповідальність» виконує важливу інтеграційну функцію в кримінальному праві і законодавстві, зазначає М.І. Панов. Саме вона з'єднує (об'єднує) Загальну і Особливу частини, перетворює їх інститути і норми на органічно взаємопов'язані та взаємодоповнюючі структурні елементи єдиної і цілісної системи кримінального права як самостійної галузі права [12, с. 10].

Як вже зазначалось багато разів, український кримінальний кодекс виявився не таким гнучким. Основна проблема у тому, що введення такої відповідальності суперечить загальним засадам кримінального права України і потребує зміни його базових положень. Юридичну особу неможливо притягнути до кримінальної відповідальності в наслідок визнання вини цієї особи, так як відсутня достатня та обґрунтована доктрина та система кримінальних покарань.

Встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб лише із загально- превентивною метою є недоцільним, оскільки у законі і без цього є значна кількість норм, що мають попереджувальний характер.

Список використаних джерел

Маланчук П. Проблеми кримінальної відповідальності юридичних осіб. Актуальні проблеми правознавства. 2020. Вип. 1. С. 202-205. URL: http://appj.wunu.edu.Ua/index.php/appj/article/view/953/0 (дата звернення: 14.10.2022).

Волкова Л. Особливості романо-германської правової сім'ї. Реалії та перспективи розбудови правової держави в Україні та світі: матеріали II міжнар. наук.-прак. конф. студентів та молодих учених (м. Суми, 17 травня 2019 р.). Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2019. 307 с.

URL:https://law-conf.sspu.edu.ua/images/2019/e-book/tom-1.pdf#page=13 (дата звернення:

14.10.2022)

Теорія держави і права: навч. посіб. / В.М. Субботін, О.В. Філонов, Л.М. Князькова, І.Я. Тодо-

ров. К.: Знання, 2005. URL:

https://dduvs.in.ua/wpcontent/uploads/files/Structure/library/student/lectures/2020/kzpd/l3.pdf (дата звернення: 14.10.2022).

Панченко О. В. Кримінальне провадження щодо юридичних осіб: дис. ...кан-та. юрид. наук. Харків, 2018. 232 с.

Ліпська Н. В. Відповідальність юридичних осіб за кримінальним правом: маг. робота. Київ,

2020. 88 с. URL:

http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/18659/Lipska_Vidpovidalnist_yurydychnykh_osib_za_ kryminalnym_pravom.pdf?sequence=1&isAllowed=y (дата звернення: 15.10.2022).

Про відповідальність колективних утворень за заборонені дії, що підлягають покаранню: Закон Республіки Польщі від 28 жовтня 2002 року. URL: https://lexlege.pl/ustawa-o-odpowiedzialnosci- podmiotow-zbiorowych-za-czyny-zabronione-pod-grozba-kary/ (дата звернення: 15.10.2022).

Грищук В. К. Питання кримінальної відповідальності юридичних осіб в Англії, США, Франції та Республіці Польща. Вісник Академії адвокатури України. 2007. Випуск 10. С. 79-88. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vaau_2007_3_12 (дата звернення: 15.10.2022).

Кримінальник Кодекс Литовської Республіки від 19.07.2022. URL: https://www.infolex.lt/portal/start_ta.asp?act=doc&fr=pop&doc=66150# (дата звернення: 15.10.2022).

Трудовий Кодекс Литовської Республіки від 19 вересня 2016 року. URL: https://www.infolex.lt/ta/368200 (дата звернення: 15.10.2022).

Аурелійс Гутаускас. Юридична кримінальна відповідальність особи у законах Литви та зарубіжних держав. маг. робота. Вільнюс, 2006. С. 3-48. URL: https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:_oO780YFlBwJ:https://vb.mruni.eu/object/elaba:218 6611/MAIN&cd=1&hl=ru&ct=clnk&gl=ua (дата звернення: 16.10.2022).

Юстина Юзельскайте. Кримінальна відповідальність юридичної особи в законодавстві та на практиці. дип. робота. Вільнюс, 2016. С. 74. URL: https://epubHcations.vu.1t/object/elaba:35469646/MAIN (дата звернення 16.10.2022).

Абакумова Ю. В. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: порівняльна характеристика. Право та державне управління. 2016. № 1. С. 32-41. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ptdu_2016_1_8 (дата звернення: 16.10.2022).

Мірошниченко С. С. Відповідальність юридичних осіб (у контексті реформування національного кримінального законодавства). Південноукраїнський правничий часопис. 2021. №1. С. 8-13. URL: http://www.sulj.oduvs.od.ua/archive/2021/1/4.pdf (дата звернення: 16.10.2022).

References

Malanchuk P. Problemy kryminalnoi vidpovidalnosti yurydychnykh osib. Aktualni problemy pravoznavstva. 2020. Vyp. 1. S. 202-205. URL: http://appj.wunu.edu.ua/index.php/appj/article/view/953/0 (data zvernennia: 14.10.2022).

Volkova L. Osoblyvosti romano-hermanskoi pravovoi sim'i. Realii ta perspektyvy rozbudovy pravovoi derzhavy v Ukraini ta sviti: materialy II mizhnar. nauk.-prak. konf. studentiv ta molodykh uchenykh (m. Sumy, 17 travnia 2019 r.). Sumy: Vyd-vo SumDPU imeni A. S. Makarenka, 2019. 307 s. URL: https://law- conf.sspu.edu.ua/images/2019/e-book/tom-1.pdf#page=13 (data zvernennia: 14.10.2022)

Teoriia derzhavy i prava: navch. posib. / V.M. Subbotin, O.V. Filonov, L.M. Kniazkova, I.Ya.

Todorov. K.: Znannia, 2005. URL:

https://dduvs.in.ua/wpcontent/uploads/files/Structure/library/student/lectures/2020/kzpd/l3.pdf (data

zvernennia: 14.10.2022).

Panchenko O. V. Kryminalne provadzhennia shchodo yurydychnykh osib: dys. ...kan-ta. yuryd. nauk. Kharkiv, 2018. 232 s.

Lipska N. V. Vidpovidalnist yurydychnykh osib za kryminalnym pravom: mah. robota. Kyiv, 2020.

88 s. URL:

http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/18659/Lipska_Vidpovidalnist_yurydychnykh_osib_za_ kryminalnym_pravom.pdf?sequence=1&isAllowed=y (data zvernennia: 15.10.2022).

Pro vidpovidalnist kolektyvnykh utvoren za zaboroneni dii, shcho pidliahaiut pokaranniu: Zakon Respubliky Polshchi vid 28 zhovtnia 2002 roku. URL: https://lexlege.pl/ustawa-o-odpowiedzialnosci- podmiotow-zbiorowych-za-czyny-zabronione-pod-grozba-kary/ (data zvernennia: 15.10.2022).

Hryshchuk V. K. Pytannia kryminalnoi vidpovidalnosti yurydychnykh osib v Anhlii, SShA, Frantsii ta Respublitsi Polshcha. Visnyk Akademii advokatury Ukrainy. 2007. Vypusk 10. S. 79-88. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vaau_2007_3_12 (data zvernennia: 15.10.2022).

Kryminalnyk Kodeks Lytovskoi Respubliky vid 19.07.2022. URL: https://www.infolex.lt/portal/start_ta.asp?act=doc&fr=pop&doc=66150# (data zvernennia: 15.10.2022).

Trudovyi Kodeks Lytovskoi Respubliky vid 19 veresnia 2016 roku. URL: https://www.infolex.lt/ta/368200 (data zvernennia: 15.10.2022).

Aureliis Hutauskas. Yurydychna kryminalna vidpovidalnist osoby u zakonakh Lytvy ta zarubizhnykh derzhav. mah. robota. Vilnius, 2006. S. 3-48. URL: https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:_oO780YFlBwJ:https://vb.mruni.eu/object/elaba:218 6611/MAIN&cd=1&hl=ru&ct=clnk&gl=ua (data zvernennia: 16.10.2022).

Yustyna Yuzelskaite. Kryminalna vidpovidalnist yurydychnoi osoby v zakonodavstvi ta na praktytsi. dyp. robota. Vilnius, 2016. S. 74. URL: https://epublications.vu.lt/object/elaba:35469646/MAIN (data zvernennia 16.10.2022).

Abakumova Yu. V. Kryminalna vidpovidalnist yurydychnykh osib: porivnialna kharakterystyka. Pravo ta derzhavne upravlinnia. 2016. № 1. S. 32-41. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ptdu_2016_1_8 (data zvernennia: 16.10.2022).

Miroshnychenko S. S. Vidpovidalnist yurydychnykh osib (u konteksti reformuvannia natsionalnoho kryminalnoho zakonodavstva). Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys. 2021. №1. S. 8-13. URL: http://www.sulj.oduvs.od.ua/archive/2021/1/4.pdf (data zvernennia: 16.10.2022).

Размещено на Allbest.ru