Проблемні питання розгляду спортивних спорів у національних судах

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Апеляційна комісія Національного антидопінгового агентства

Адвокатське об'єднання «Юріс Феррум»

Проблемні питання розгляду спортивних спорів у національних судах

Гніздовська Г.М., к.ю.н., адвокат

Киреєва Н.С., адвокат

Анотація

Статтю присвячено дослідженню можливості розгляду та вирішення спортивних спорів національними судами України. Визначено взаємозв'язок особливостей спортивних спорів з вибором способів їх вирішення. Встановлено, що спортивні федерації, асоціації, спілки, об'єднання тощо є громадськими об'єднаннями, тому утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом. Доведено, що якщо статутом спортивної федерації визначено органи здійснення спортивного правосуддя, яким підпорядковано вирішення спортивних спорів, такі спори є предметом арбітражного провадження і не можуть бути розглянуті національними судами у судовому порядку будь-якої юрисдикції.

Визначено, що законними та ефективними способами вирішення спортивних спорів є переговори сторін, арбітраж та медіація, яка зазвичай є або окремим способом вирішення спору, або стадією перед зверненням до арбітражу. При цьому медіація передбачена для вирішення договірних спорів і не може застосовуватися щодо допінгу, корупції та договірних матчів. Доведено, що арбітраж є оптимальним способом вирішення спортивних спорів та на прикладі органів УАФ встановлено, що хоч в Україні не створено єдиний спортивний арбітраж, при спортивних федераціях фактично діють органи спортивного арбітражу, повноваження яких поширюються на певний вид спорту.

Ключові слова: спортивні правовідносини, спортивний спір, спортивна федерація, арбітраж, медіація.

Annotation

Gnizdovska G.M., Kyreieva N.S. Problematic issues of sports disputes resolution by national courts

The article is devoted to the study of the possibility of sports disputes resolution by the national courts of Ukraine. The connection between the features of sports disputes and the choice of methods of their resolution is determined. Sports federations, associations, unions, etc. are public associations; therefore, they operate on the principles of, in particular, voluntariness, self-government, equality before the law. If the sports federation's statute defines the bodies of sports justice, sports disputes are the subject of arbitration proceedings and cannot be resolved by national courts of any jurisdiction. The effective methods of resolving sports disputes are negotiations, arbitration and mediation, which is usually either a separate method of dispute resolution or a stage before application to arbitration. Mediation is provided for the resolution of contractual disputes and cannot be applied in relation to doping, corruption and contractual matches. The arbitration is the optimal way to resolve sports disputes, and on the example of UAF bodies, it was established that although a single sports arbitration has not been established in Ukraine, sports arbitration bodies operate under sports federations, the powers of which extend to a certain type of sport. It was determined that the bodies of sports justice of the UAF are the Control and Disciplinary Committee and the Appeals Committee, and disputes arising between football entities are resolved by the UAF's Dispute Resolution Chamber. Decisions of the UAF Appeals Committee and the UAF Dispute Resolution Chamber can be appealed to the SAC. It is concluded that sports disputes in Ukraine should be resolved out of court, while the most common way to resolve them is to go to arbitrations that are established under the sports federations.

Key words: sports legal relations, sports dispute, sports federation, arbitration, mediation.

Постановка проблеми

Розгляд та вирішення спорів є невід'ємною частиною спорту, особливо професійного. Порівняно з іншими видами правових спорів, спортивним спорам притаманні особливості щодо їх суб'єктного складу, норм, які підлягають застосуванню, спеціалізації органів або осіб, які вирішують такі спори. У цьому контексті постає питання вибору способу вирішення спортивних спорів. Хоча особи, які працюють чи іншим чином задіяні у сфері спорту, знають про заборону звернення до національних судів за вирішенням спортивних спорів, наукове обґрунтування даного питання є актуальним у зв'язку з систематичними спробами застосування судового порядку вирішення таких спорів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанню визначення органів, які мають повноваження розглядати та вирішувати спортивні спори, присвячені наукові праці таких вітчизняних вчених, як Берназ-Лукавецька О., Давидова І., які досліджували позасудові інстанції з вирішення спортивних спорів [1], Бордюгова Г., до сфери наукових інтересів якої входить дослідження системи судів у сфері спорту [2], Галянтич М., Коструба А., що вивчали поліваріативність розгляду спорів у сфері професійного спорту [3]. Не можна не відзначити праці Саннікової М., в яких науковиця досліджує організаційно-правові умови створення спортивного арбітражу в Україні [4]. Цікавими вбачаються висновки Сіт- кара В. та Сіткара С., які вивчають медіацію як один з способів врегулювання спортивних спорів [5]. Серед зарубіжних вчених відзначимо О'Лірі Л., що вивчає розгляд спортивних спорів у Великобританії [6], та Рігоцці А., який досліджує процедуру перегляду рішень Спортивного арбітражного суду (далі - САС) [7].

Попри наявність ряду наукових праць, в яких автори визначають органи, що розглядають спортивні спори, їх повноваження, процедури розгляду справ, досліджують альтернативні варіанти вирішення спортивних спорів, питання щодо можливості звернення до національних судових органів з метою вирішення спортивних спорів залишається актуальним.

Метою статті є дослідження можливості розгляду та вирішення спортивних спорів національними судами України.

Виклад основного матеріалу

Однією з особливостей спортивних спорів є те, що вони не можуть бути розглянуті у судовому порядку будь- якої юрисдикції, хоча ст.ст. 55, 124 Конституції України закріплюють судовий захист прав і свобод людини та поширення юрисдикції судів на будь-який юридичний спір [8]. Незважаючи на це, чинне законодавство України містить положення, згідно з якими спортивні спори мають розглядатися саме позасудовими органами.

Так, ч.9 ст.45 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» закріплює можливість розгляду спортивних спорів «постійно діючим спортивним третейським судом» [9].

Згідно зі ст.20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», спортивні федерації, асоціації, спілки, об'єднання тощо (далі - спортивні федерації) є громадськими об'єднаннями фізкультурно-спортивної спрямованості, які діють на підставі статуту і можуть мати всеукраїнський або місцевий статус. спортивний договірний спір суд арбітраж

З аналізу положень Закону України «Про громадські об'єднання» можна зробити висновок, що спортивні федерації як громадські об'єднання утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом. Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства чи участі в ньому, а самоврядність - право членів або учасників громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю такого об'єднання [10].

Розглянемо, як трактуються у судовій практиці вказані вище принципи утворення та здійснення діяльності спортивних федерацій у контексті розгляду спортивних спорів.

Так, у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 року у справі №757/11487/17-ц вказано, що Статутом громадської спілки «Федерація футболу України» визначено спеціальних суб'єктів, яким громадське об'єднання підпорядкувало вирішення внутрішніх спорів: органи здійснення футбольного правосуддя - Контрольно-дисциплінарний комітет як орган першої інстанції, Апеляційний комітет як орган другої інстанції; рішення Апеляційного комітету можуть бути оскаржені лише в САС [11].

У постанові Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі №757/11542/17-ц в аналогічних правовідносинах викладено правовий висновок наступного змісту: «Статутом громадської спілки «Федерація футболу України» передбачений порядок оскарження внутрішніх спорів між ФФУ і її членами та органи, які здійснюють футбольне правосуддя, а тому позов про визнання протиправними та скасування рішення ГС «ФФУ» не може бути розглянутий у судовому порядку будь-якої юрисдикції» [12].

У постанові у справі № 826/4734/16 від 27.03.2019 року щодо членів Федерації баскетболу України (далі - ФБУ) Верховний Суд зробив висновок, що члени ФБУ зобов'язані визнавати юрисдикцію САС, дотримуватись правил ФІБА та ФІБА-Європа, членом яких є ФБУ, а спори між суб'єктами у сфері баскетболу та ФБУ є предметом арбітражного провадження [13].

На підставі аналізу вказаних постанов Верховного Суду відзначимо, що статутом спортивної федерації може бути визначено і, як правило, такі положення наявні в статутах усіх національних федерацій, що внутрішні спори між федерацією, її членами, іншими особами, які задіяні або працюють у відповідному виді спорту, вирішують органи здійснення спортивного правосуддя, наприклад, дисциплінарні або апеляційні комітети, а рішення апеляційного органу можуть бути оскаржені лише в САС у порядку, передбаченому статутом, правилами або регламентом та Кодексом САС.

Оскільки статутом спортивних федерацій визначено спеціальних суб'єктів, яким такі федерації підпорядкували вирішення усіх внутрішніх спорів, а також порядок вирішення таких спорів, позови про визнання протиправними та скасування рішень спортивних федерацій, спортивні спори між спортивними федераціями, їх членами, іншими особами, які задіяні у сфері спорту, є предметом арбітражного провадження і не можуть бути розглянуті національними судами у судовому порядку будь-якої юрисдикції.

У науковій літературі дослідники, які вивчають порядок розгляду та вирішення спортивних спорів і органи, що мають відповідні повноваження, в цілому притримуються позиції щодо законності та ефективності позасудового порядку вирішення спортивних спорів.

Як відзначили Давидова І. та Берназ-Лукавецька О., в Україні майже не існує нормативно- правових актів, які закріплюють спортивні норми, що впливає на порядок вирішення спортивних спорів у суді, оскільки суди при вирішенні будь-яких спорів мають керуватися лише нормами законодавства, а не статутами, правилами чи регламентами спортивних федерацій. Тому суб'єкти спортивного права зазвичай звертаються до позасудових способів вирішення спорів, що є поширеною практикою у сфері спорту [1].

Зауважимо, що, на нашу думку, суди все ж таки можуть керуватися статутами, правилами та регламентами спортивних федерації, адже учасники спортивних спорів добровільно приймають на себе зобов'язання дотримуватися їх, і внаслідок цього вони стають юридично обов'язковими. Такий висновок можна зробити, провівши наступну аналогію: при вирішенні корпоративних спорів суди керуються не лише нормами чинного законодавства, а й статутами відповідних юридичних осіб, а тому і при розгляді спортивних спорів суди не мають перешкод у застосуванні документів спортивних федерацій.

Розглядаючи особливості процесу врегулювання спортивних спорів, Сіткар В. та Сіткар С. виділяють медіацію як недорогий, швидкий та добровільний спосіб врегулювання спортивних спорів. Вчені відзначають, що медіація діє, як правило, поряд зі спортивним арбітражем і є або досудовою стадією, або окремим способом вирішення спорів у цій сфері [5]. Вважаємо, що порівняно з вартістю розгляду спортивних спорів, наприклад, у САС, медіація є значно дешевшим засобом врегулювання таких спорів. Так, при зверненні до САС мінімальна сума, яку необхідно сплатити за подання заяви про арбітраж чи апеляції, становить одну тисячу швейцарських франків. Крім цього сторони несуть витрати на оплату роботи арбітрів [14].

Згідно з Правилами медіації САС, медіація є необов'язковою та неофіційною процедурою, що заснована на угоді про медіацію. Медіація САС передбачена для вирішення договірних спорів. Дисциплінарні спори, такі як допінг, договірні матчі та корупція, виключені з медіації САС [15].

Досить обґрунтованим є твердження Саннікової М. про те, що оптимальним способом вирішення спортивних спорів є арбітраж у формі постійно діючого третейського суду. Прикладами такої вдало реалізованої моделі є міжнародний САС та спеціалізовані арбітражні органи, що утворені в певних країнах, зокрема, Бельгійська арбітражна комісія зі спорту та Національний спортивний центр із вирішення спорів в Австралії. Дослідниця відзначає, що для кваліфікованого вирішення спортивних спорів потрібні як юристи, що спеціалізуються у сфері правового забезпечення спорту, так і фахівці у сфері спорту [4]. Додамо, що для вирішення допінгових спорів доцільно залучати також фахівців у галузі медицини - спортивних лікарів.

До теперішнього часу в Україні ще не вирішено питання про створення єдиного спортивного арбітражу, проте, наприклад, Палата з вирішення спорів Української асоціації футболу (далі - ПСВ УАФ) фактично вже діє як арбітраж [4]. Відзначимо, що система органів з вирішення спорів в сфері футболу є досить вдало сформованою. Громадська спілка «Українська асоціація футболу» (далі - УАФ) є всеукраїнським громадським об'єднанням фізкультурно-спортивного спрямування, організацією зі статусом юридичної особи, створеною відповідно до законодавства України.

Статутом УАФ визначено, що органами здійснення спортивного правосуддя, які вирішують внутрішні спори між УАФ, її членами та іншими особами, що задіяні у футболі, є

Контрольно-дисциплінарний комітет як орган першої інстанції та Апеляційний комітет як апеляційний орган [16]. Юрисдикція та процесуальні дії органів здійснення футбольного правосуддя визначаються Дисциплінарними правилами УАФ.

ПВС УАФ розглядає спори між професіональними клубами та футболістами, тренерами щодо працевлаштування, контрактні спори; спори між професіональними клубами з питань виконання трансферних зобов'язань і виплати механізму солідарності; спори між професіональними клубами та аматорськими клубами, дитячо-юнацькими спортивними закладами щодо визначення розміру та виплати компенсації за підготовку футболістів [17].

Рішення Апеляційного комітету УАФ та ПВС УАФ можуть бути оскаржені лише у САС, який має виключну компетенцію розглядати спортивні спори як орган останньої інстанції. Рішення САС є остаточним. Єдиною підставою його оскарження у Федеральному суді Швейцарії є порушення процесуального законодавства Швейцарії.

Висновки

З огляду на специфіку спортивних спорів та особливості створення і діяльності спортивних федерацій, враховуючи висновки Верховного Суду та праці вітчизняних вчених, можна зробити висновок, що спортивні спори в Україні мають вирішуватися в позасудовому порядку. Найпоширенішим способом вирішення таких спорів в Україні є звернення до органів, які діють фактично як арбітражі при відповідних спортивних федераціях і рішення яких можуть бути оскаржені до САС.

Література

1. Давидова І., Берназ-Лукавецька О. Extrajudicial institutions in resolution of sports disputes. Часопис цивілістики. 2021. №43. С. 66-71.

2. Бордюгова А. Система судов в сфере спорта.

3. Галянтич М., Коструба А. Поліваріативність розгляду спорів у сфері професійного спорту: дискусійні питання. Lex Sportiva. 2021. №1. С. 8-12.

4. Саннікова М. Організаційно-правові умови створення спортивного арбітражу в Україні. Слобожанський нау- ковоспортивний вісник. 2019. № 2(70). С. 64-68.

5. Сіткар В., Сіткар С. Особливості судового та медіаційного процесу врегулювання спортивних спорів. Zeszyty naukowe turystyka i rekreacja. 2021. №28 (2). С. 33-43.

6. O'Leary L. Independence and impartiality of sports disputes resolution in the UK. The International Sports Law Journal. Т. 21. С. 243-256.

7. Rigozzi A. Challenging Awards of the Court of Arbitration for Sport. Journal of International Dispute Settlement. 2010. Т.1, №1. С. 217-265.

8. Конституція України: від 28.06.1996 р. №254/96ВР: станом на 01.01.2020 р.

9. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24.12.1993 р. № 3808-XII: станом на 1 жовт. 2022 р.

10. Про громадські об'єднання: Закон України від 22.03.2012 р. №4572-VI: станом на 12 черв. 2022 р.

11. Постанова Верховного Суду від 08.04.2021 р. у справі №757/11487/17-ц.

12. Постанова Верховного Суду від 20.11.2019 р. у справі №757/11542/17-ц.

13. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі №826/4734/16.

14. Arbitration costs. Tribunal Arbitral du Sport/Court of Arbitration for Sport.

15. CAS Mediation Rules. Tribunal Arbitral du Sport/Court of Arbitration for Sport.

16. Статут Громадської спілки «Українська асоціація футболу» від 16.06.2017 р.: станом на 17 трав. 2019 р.

17. Регламент ПВС ФФУ: протокол Виконавчого комітету ФФУ від 10.07.2018 р. №8.

References

1. Davydova I., Bernaz-Lukavetska O. Extrajudicial institutions in resolution of sports disputes. Chasopys tsyvilistyky. 2021. №43. Р. 66-71.

2. Bordiuhova, G. Systema sudov v sfere sporta [Sports court system].

3. Galyantych, M., & Kostruba, A. Polivariatyvnist rozghliadu sporiv u sferi profesiinoho sportu: dyskusiini pytannia [Polyvariate dispute resolution in the field of professional sports: debatable issues]. Lex Sportiva. №2021. №1. Р. 8-l2.

4. Sannikova M. Orhanizatsiino-pravovi umovy stvorennia sportyvnoho arbitrazhu v Ukraini [Organizational-legal mindset of sports arbitration in Ukraine]. Slobozhanskyi Naukovosportyvnyi Visnyk. 2019. №2(70). Р. 64-68.

5. Sitkar V., Sitkar S. Osoblyvosti sudovoho ta mediatsiinoho protsesu vrehuliuvannia sportyvnykh sporiv [Peculiarities of the judicial and mediation process of settlement of sports disputes]. Zeszyty Naukowe Turystyka I Rekreacja, 2021. №2(28). Р. 8-12.

6. O'Leary, L. Independence and impartiality of sports disputes resolution in the UK. The International Sports Law Journal. 2021. №21(4). Р 243-256.

7. Rigozzi A. Challenging Awards of the Court of Arbitration for Sport. Journal of International Dispute Settlement. 2010. №1(1). Р 217-265.

8. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine].

9. Zakon Ukrainy “Pro fizychnu kulturu i sport” [The Law of Ukraine “On physical culture and sports”]. (n.d.).

10. Zakon Ukrainy “Pro hromadski obiednannia” [The Law of Ukraine “On public associations”]. (n.d.).

11. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 08.04.2021 r. u spravi №757/11487/17-ц [Resolution of the Supreme Court dated April 8, 2021 in case №757/11487/17-ц]

12. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 20.11.2019 r. u spravi №757/11542/17-ц [Resolution of the Supreme Court dated November 20, 2019 in case No. 757/11542/17-ц]

13. Postanova Velykoi Palaty Verkhovnoho Sudu vid 27.03.2019 r. u spravi №826/4734/16 [Resolution of the Great Chamber of the Supreme Court dated March 27, 2019 in case №826/4734/16] (n.d.).

14. Arbitration costs (n.d.).

15. CAS Mediation Rules (n.d.).

16. Statut Hromadskoi spilky «Ukrainska asotsiatsiia futbolu» vid 16.06.2017 r. [Charter of the Public Union “Ukrainian Football Association” dated June 16, 2017] (n.d.).

17. Rehlament PVS FFU: protokol Vykonavchoho komitetu FFU vid 10.07.2018 r. №8 [Regulations of the DRC of the FFU: minutes of the Executive Committee of the FFU dated 07/10/2018 No. 8] (n.d.).

Размещено на Allbest.Ru