Національний та міжнародний вимір забезпечення охорони людини від сексуального насильства

Вступ

Постановка проблеми. Запровадження кримінальної відповідальності за сексуальне насильство у чинному законі про кримінальну відповідальність є значним кроком в узгодженні національного законодавства з міжнародними стандартами протидії цього виду суспільно небезпечних діянь.

Сексуальне насильство посягає на важливий об'єкт кримінально-правової охорони, який полягає у статевій свободі та статевій недоторканості особи.

Крім того, сексуальне насильство може призвести до непоправних наслідків для потерпілих від нього осіб.

Стан дослідження. Норма, що передбачає відповідальність за сексуальне насильство, є порівняно новою для вітчизняного законодавства та кримінально-правової доктрини загалом. Зокрема, треба звернути увагу на ґрунтовне дослідження кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості осіб, виконане О. Дудоровим та видане у формі практичного порадника. Також окремі питання щодо відповідальності за сексуальне насильство в наукових розробках порушували І. Чугуніков, М. Хавронюк, А. Утямішев, Д. Москаль, О. Піддубна, Ю. Пудовочкін, А. Савченко, С. Романцова, В. Шаблистий тощо. Враховуючи ґрунтовність та важливість наукових досліджень, виконаних у цьому напрямі, питання відповідальності за сексуальне насильство залишається актуальним, що пов'язано із змінами, які відбуваються в кримінальному законодавстві України. Все зазначене свідчить про нагальну потребу дослідження сексуального насильства як одного з видів кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Метою статті є кримінально-правовий аналіз положень чинного кримінального законодавства України та встановлення його взаємозв'язку із нормами міжнародного права в частині характеристики сексуального насильства, а також виконання аналітичного дослідження судової практики та статистики Офісу Генерального прокурора з метою вироблення на основі цього висновків.

Виклад основного матеріалу

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами від 11 травня 2011 року під сексуальним насильством визначає зокрема і зґвалтування [1], а Головне юридичне управління зауважило, що поняття «сексуальне насильство» охоплює поняття «зґвалтування» [2].

Чинний КК України визначає сексуальне насильство як вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (ч. 1 ст. 153 КК України). При цьому згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин (Примітка до ст. 152 КК України) [3]. Серед чинників, які впливають на сексуальну злочинність, А. Чуприков та Б. Цюприк виділяють: стать, алкоголь, агресію, соціально-культурне середовище, психосексуальний розвиток, спадковість, вік та клімат [4 с. 75-85].

О. Дудоров зазначає, що до сексуального насильства можуть належати такі дії : «сім'явипорскування на зовнішні геніталії жінки навіть із наступним заплідненням; тертя по зовнішніх геніталіях жінки, її губах і сідницях язиком, руками, статевим членом, штучним фалосом чи іншим предметом; мацання геніталій руками; фроттаж (отримання сексуального задоволення шляхом тертя статевими органами до тіла вибраного об'єкта в натовпі, в переповненому транспорті та ін. [4 с. 90]); кунілінгус - оральна стимуляція жіночих геніталій; анілінгус - оральна стимуляція входу в анальний отвір; вестибулярний коїтус - притуляння чоловічого статевого члену до входу в піхву жінки; введення статевого органу чоловіка між молочними залозами жінки; міжстегновий коїтус; орогенітальний контакт жінки з чоловіком; лесбійство - форма задоволення статевої пристрасті жінки шляхом вчинення нею різноманітних дій сексуального характеру з іншою жінкою» [5 с. 52-53]. Об'єктивна сторона сексуального насильства полягає у діях сексуального характеру, які не пов'язані з проникненням в тіло іншої особи. Основним безпосереднім об'єктом сексуального насильства є статева свобода та статева недоторканість особи. Додатковими об'єктами є належний фізичний і психічний розвиток неповнолітніх, тілесна і психічна недоторканість, честь і гідність особи. сексуальний статевий право насильство

О. Дудоров, зазначає, що «Під статевою свободою слід розуміти право особи самостійно обирати собі партнера для сексуального спілкування, форму такого спілкування і не допускати у цій сфері будь-якого примусу. Статева недоторканість означає охоронюваний законом стан, за якого забороняється вступати в сексуальні контакти з особою, яка з певних причин не є носієм статевої свободи» [5, с. 7].

Суб'єктивна сторона сексуального насильства характеризується прямим умислом. Суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 153 КК України, є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. Потерпілим від сексуального насильства можуть бути особи як чоловічої, так і жіночої статі.

Кваліфікуючими ознаками сексуального насильства є вчинення його: повторно; особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 152, 154, 155 КК України; щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винуватий перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах; щодо особи у зв'язку з виконанням нею службового, професійного чи громадського обов'язку; щодо жінки, яка завідомо для винуватого перебувала у стані вагітності (ч. 2 ст. 153 КК України). Особливо кваліфікуючими ознаками сексуального насильства є: вчинення групою осіб (ч. 3 ст. 153 КК України); вчинення щодо неповнолітньої особи (ч. 3 ст. 153 КК України); вчинення щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років (ч. 4 ст. 153 КК України); спричинення тяжких наслідків (ч. 5 ст. 153 КК України); вчинення щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років повторно (ч. 6 ст. 153 КК України); вчинення щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ст. 155 або ч. 2 ст. 156 КК України (ч. 6 ст. 153 КК України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 № 2227-VIII [6] було криміналізовано сексуальне насильство, як один із видів кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Ухвалення цього Закону пов'язано з імплементацією положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами або Стамбульської конвенції в національне законодавство. На етапі розгляду однойменного законопроєкту від 12.07.2016 № 4952 [7], Головним юридичним управлінням було висунуто низку зауважень, які стосувалися: по-перше, використання парламентарями словосполучення «особа, яка не досягла чотирнадцяти років» замість загальноприйнятого у національному законі про кримінальну відповідальність «малолітня особа», що, як наслідок, потребує внесення змін до інших кримінально-правових норм, які містять подібну кваліфікуючу ознаку; по-друге, положення Конвенції визначає вжиття «виключно необхідних законодавчих та інших заходів», що не узгоджується із потребами розвитку українського суспільства та не враховує вітчизняну практику застосування кримінального закону [2].

Наступним кроком, який вплинув на зміст ст. 153 КК України, стало ухвалення Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи« від 19.12.2019 № 409-ІХ. Цей закон доповнив ст. 153 КК України частиною 6, яка встановила відповідальність за сексуальне насильство вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди повторно або особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ст. 155 або ч. 2 ст. 156 КК України [8]. З урахуванням положень Пояснювальної записки до законопроекту № 0887 від 29.08.2019, внесення зазначених змін спрямовано на «надання відповідної медичної допомоги особам, що страждають розладом сексуальної переваги (педофілією), а також через посилення кримінального покарання за такі злочини та впровадження Єдиного реєстру злочинців засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої чи малолітнього, створення умов для запобігання вчиненню ними нових злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи» [9].

Треба зазначити, що відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку формування та ведення Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 № 2023/5 «Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи (далі - ЄРЗСН) є складовою частиною Реєстру (відповідно до п. 2 Порядку - це інформаційна система, що містить відомості про засуджених, осіб, узятих під варту) та містить відомості про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі кримінальні правопорушення знята або погашена в установленому законом порядку» [10]. Наразі, ЄРЗСН працює в тестовому режимі.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, у ст. 36 «Сексуальне насильство, у тому числі зґвалтування», визначає необхідність криміналізації, Сторонами Конвенції, «здійснення, без згоди, вагінального, анального або орального проникнення сексуального характеру в тіло іншої особи з використанням будь-якої частини тіла або предмета; здійснення, без згоди, інших актів сексуального характеру з особою; примушування іншої особи до здійснення, без згоди, актів сексуального характеру з третьою особою...». Окрім того, Сторонам Конвенції необхідно вжити заходи щодо застосування положень п. 1 ст. 36 Конвенції «до актів, учинених проти колишніх чи теперішніх подружжів або партнерів, як це визнається національним законодавством» [1]. Міжнародний протокол із документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті, який узагальнює кращу практику документування сексуального насильства як злочину або порушення міжнародного права та в якому викладено окремі думки щодо наслідків від сексуального насильства, було представлено у 2017 році [11]. Автори цього видання, а саме Сара Ферро Рібейро і Данае ван дер Стратен Понтоз, запропонували поділ наслідків від сексуального насильства на чотири основні групи: фізичні, психологічні, соціальні, соціально-економічні та правові.

Зауважимо, що за національним законодавством тяжкими наслідками від сексуального насильства, як і від зґвалтування, можуть бути, зокрема, смерть або самогубство потерпілої особи, втрата нею будь-якого органу чи втрата органом його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрата репродуктивної функції, а так само зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини [12].

Жінки, потерпілі від сексуального насильства, можуть зазнати генітальних, тазових та ректальних травм; викидень; небажана вагітність; ускладнення після небезпечних абортів; порушення менструального циклу; ускладнення вагітності; гінекологічні розлади; безплідність; тазовий біль; дисфункція. Чоловіки - ректальні ушкодження; ушкодження пеніса та яєчок; недоїдання, коли жертви відмовляються від їжі, аби мінімізувати подальші ректальні ушкодження; атрофія статевих органів через їх перев'язування, яке може перешкоджати кровообігу; хронічні болі спини та прямої кишки. Діти - смерть від вагітності в юному віці; тяжкі фізичні травми; підвищений ризик травмування статевих органів.

Соціальні наслідки для жінок можуть бути виражені у культурно-специфічному відчутті порушеної жіночності; відмові від жіночості та жіночої сексуальності; складних стосунках з власними дітьми, народженими від згвалтування. Для чоловіків - порушена маскулінність через фізичну нездатність працювати, що загрожує здатності отримувати дохід та забезпечувати свої сім'ї; підвищена ймовірність насильства в сім'ї. Для дітей - труднощі щодо відчуття довіри або побудови близьких відносин у період зростання.

Соціально-економічними та правовими наслідками для жінок можуть стати: арешт, утримання під вартою та покарання за позашлюбні сексуальні відносини або перелюбство, що може включати у деяких країнах смертну кару / каменування; підвищена тендерна нерівність. Для чоловіків - арешт, утримання під вартою або покарання за одностатеві акти, зокрема смертна кара у деяких країнах. Для дітей - втрата доступу до освіти; втрата професійних та економічних можливостей у дорослому житті.

Висновки

Кримінальний кодекс України у ст. 153 встановлює відповідальність за вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи, тобто за сексуальне насильство.

Об'єктивну сторону сексуального насильства характеризують дії сексуального характеру, не пов'язані з проникненням в тіло іншої особи.

Основним безпосереднім об'єктом є статева свобода та статева недоторканість особи.

Суб'єктивна сторона сексуального насильства характеризується прямим умислом, а суб'єктом досліджуваного діяння є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14- річного віку.

Положення, викладені в науковій роботі, спрямовані на удосконалення кримінального права щодо правильного тлумачення змісту ст. 153 КК України з врахуванням особливостей національної кримінально-правової доктрини.

Аналіз законодавчих змін в частині відповідальності за сексуальне насильство показав, що значну роль у цьому відіграв Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 № 2227-VIII та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи» від 19.12.2019 № 409-ІХ.

Наслідками сексуального насильства, визначеними міжнародним правом, треба вважати фізичні, психологічні, соціальні, соціально-економічні та правові.

Для кожної категорії потерпілих осіб, як-то жінки, чоловіки, діти, крім загальних наслідків, характерними є особливі наслідки - притаманні саме цим категоріям осіб.

Список використаних джерел