Обман: його сутність та взаємозв’язок із шахрайством

Постановка проблеми

Прискорений науково-технічний прогрес і комп'ютеризація глобального суспільства призвели до значних змін, які зумовлюють як позитивні, так і негативні наслідки, у тому числі й вчинення обманних дій у різних сферах [1, с. 142]. Проблеми запобігання та розслідування протиправних дій, пов'язаних із обманом (шахрайством), за різних часів привертали увагу вчених різних галузей знань. До того ж законодавець обман як спосіб вчинення злочину прямо передбачив у низці статей Особливої частини КК України. Це, зокрема, ст. 142-144, 149, п. 3 примітки до ст. 149, 157, 161, 173, 190, 192 КК України. Прояви обману передбачені й ст. 258-1, 303, п. 2 примітки до ст. 303, 409 КК України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 № 10 надається визначення обману. Проте, незважаючи на визначеність терміна «обман» Пленумом Верховного Суду України, маємо констатувати, що дотепер немає консенсусу в єдності поглядів щодо етимологічного та змістовного наповнення обману. До того ж, як ми вже зазначили, у Кримінальному кодексі як термін «обман», так і термін «шахрайство», в основі якого міститься обман, зустрічається численну кількість разів. При цьому протиправні дії, вчинені шляхом шахрайства, згадуються не тільки у розділі VI «Кримінальні правопорушення проти власності», а й охоплюються іншими складами.

Виникає питання, чому законодавець, моделюючи схожі прояви суспільно небезпечної поведінки певних суб'єктів, під час конструювання правової норми в одних випадках використовує термін «обман» (ст. 142-144, 149, 157, 161, 173, 192, 303, 409 КК України), а в інших - термін «шахрайство» (ст. 190, 222, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України).

Названі чинники зумовлюють потребу в комплексному дослідженні етимології зазначених термінів.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми свідчить, що низка положень щодо розслідування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом обману (шахрайства), досліджували вчені, як-от: В. Бахін, А. Волобуєв, Є. Дехтярьов, А. Іщенко, В. Журавель, С. Князєв, В. Кузьмічов, В. Лисенко, Є. Лук'янчиков, А. Микитчик, О. Мусієнко, Т. Пазинич, Д. Птушкін, В. Тіщенко, К. Чаплинський, С. Чернявський, В. Шепітько та ін. Вказані автори зробили чималий внесок як у теорію, так і в практику застосування положень з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом обману (шахрайства). Однак низка положень потребує додаткової аргументації, особливо в частині уточнення етимологічного значення терміна «обман» та «шахрайство» та їх взаємозумовленості.

Мета статті: на підставі аналізу думок вчених та співставлений нормативно-правових актів розглянути етимологію терміна «обман» та «шахрайство», обґрунтувати необхідність уніфікації деяких складів, в основі яких міститься обман, який є синонімічний терміну «шахрайство».

Виклад основного матеріалу

Аналізуючи шахрайство, в основі якого міститься обман, треба сказати, що законодавче закріплення терміна «шахрайство» є в ст. 190 КК, яким є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою [2]. Водночас у деяких підзаконних нормативних актах також згадується про вчинення кримінальних правопорушень шляхом шахрайства. Наприклад, у п. 21 Постанови Пленуму Верховної Ради України N 3 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» йдеться про заволодіння вказаними об'єктами шляхом шахрайства, що здійснюється за допомогою обману чи зловживання довірою [3]. У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» також йдеться про відповідальність за заволодіння шляхом шахрайства наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами, обладнанням, призначеним для виготовлення цих засобів, речовин та їх аналогів, а також прекурсорів [4]. Однак у науково-практичних коментарях до ст. 308, 312, 313, 320 КК України у випадках заволодіння шляхом шахрайства наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами або прекурсорами тощо має місце відсилання до ст. 190 КК України. Науково-практичний коментар до ст. 357 КК України також відсилає до ст. 190 КК України у випадках заволодіння шляхом шахрайства документами, штампами, печатками [5]. Тобто йдеться про бланкетний характер норм у складі кримінальних правопорушень, вчинених шляхом шахрайства (обману).

Досліджуючи цю проблематику крізь призму низки нормативних актів, галузей знань та світоглядів, ми зробили висновок про багатоманіття трактувань «обману» та «шахрайства». Проте, як виявилося, законодавче закріплення терміна «шахрайство» наявне тільки в ст. 190 КК України. Інших же законодавчих трактувань терміна «шахрайство», при його використанні у КК України, немає (навіть у бланкетному варіанті). Водночас у Постановах Пленуму Верховної Ради України та в науково-практичних коментарях при юридичному тлумаченні конструкції норм, де описуються протиправні дії, вчинені шляхом шахрайства, пояснюється, що в основі таких дій завжди міститься обман.

У кримінальному праві надається чітке визначення обману, під яким розуміється повідомлення неправдивих відомостей (так званий активний обман) або замовчування певних відомостей, які повинні бути повідомлені винним (так званий пасивний обман), внаслідок чого потерпілий уводиться в оману [5]. Одночасно низка вчених додає до змісту обману ще й додаткові критерії, що дозволяють більш глибоко оцінити його сутність.

Зокрема, М. Коржанський робить акцент на впевненості потерпілого про вигідність або обов'язковість передачі ним майна чи права на майно внаслідок введення його в оману [6, с. 268]. С. Романов додає, що обман - введення іншої особи в оману або підтримання вже наявної у неї помилки шляхом передачі інформації, що не відповідає дійсності або замовчування про факти, речі, явища тощо з метою схилити цю особу до певної поведінки [7, с. 3].

З погляду психології обман розглядається як конативний, поведінковий компонент неправди, тобто дія або вчинок, що полягає в передаванні неумисної та умисної неправди, а також напівправди [8]. При цьому напівправда розрахована на те, що особа зробить помилкові висновки. Повідомляючи інформацію, навмисно приховують деякі справжні факти, важливі для розуміння інформації загалом. Тобто в повідомленні чи групі повідомлень бракує елементу необхідної інформації, внаслідок чого формується помилкове уявлення про об'єкт [9, с. 84]. Шляхом обману можна впливати на свідомість потенційної жертви так, що остання починає сприймати запропоновані інструкції як власні думки [10, с. 207]. Цей прийом у психології називають «маніпулювання». Реалізація обману можлива завдяки маніпулюванню змістом, формою надання інформації, створенню штучного дефіциту часу в ухваленні рішення тощо [11, с. 31].

Внаслідок вивчення проблематики обману нами встановлено, що в юридичній літературі було зроблено чимало спроб об'єднати всі види шахрайського обману в групи.

Як показав аналіз судово-слідчої практики та опитування респондентів, обман дійсно може стосуватися різних аспектів. Зокрема, обман щодо подій, які мають юридичне значення, становить 12 % (наприклад, для підпису пред'являється договір купівлі-продажу автомобіля під виглядом довіреності, або пропонується нерухомість за підробленими документами, що підтверджують право власності тощо).

Нерідко буває обман щодо певних фактів, завдяки яким шахраї вводять потерпілого в оману (11 %).

Наприклад, 18 травня 2018 року обвинувачений ОСОБА_1 з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману ОСОБА_2, зателефонував йому та повідомив недостовірну інформацію з приводу того, що у ОСОБА_2 можуть виникнути проблеми із законом, оскільки недоброзичливі особи підкинули до службової квартири АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_2, наркотичні засоби та електронно- цифрову техніку, яка належить Державному підприємству «Центр організаційно-технічного забезпечення зони відчуження». Наступного дня обвинувачений ОСОБА_1, домовившись про зустріч із ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_2 шляхом обману, повідомив потерпілому про можливість за певну матеріальну винагороду вирішити його проблеми із законом за допомогою знайомого співробітника поліції. Зі свого боку, будучи введеним в оману, ОСОБА_2 на пропозицію ОСОБА_1 як винагороду віддав 8000 гривень та ключі від своєї службової квартири, щоб забрати звідти наркотичні засоби та начебто викрадену техніку [12].

У 16 % зустрічається обман щодо характеристик майна або якості наданих послуг (стану житла, його місця розташування, якості туристичних послуг, можливостей працевлаштування тощо).

Обман щодо своєї особи або особи інших (12 %). Прикладом може бути пропонування в онлайн режимі неіснуючих послуг та товарів сайтом-двійником; заволодіння майном, правом на майно або предметами спеціального призначення від імені особи, яка змінила свої анкетні дані; обман від імені фіктивної юридичної особи тощо.

Найчастіше (27 %) обман стосувався намірів особи (наприклад, обіцянка виконати зобов'язання без наміру їх виконувати).

У цьому розрізі Н. І. Панов наголошує, що обман у намірах або неправдиві обіцянки - часто використовується шахраями як окремо, так і в сукупності з іншими видами обману. Обман полягає тут в обіцянці обманщика виконати певні дії в майбутньому (заплатити гроші, повернути річ, повернути борг тощо). Насправді ж шахрай не збирається виконувати свою обіцянку та, отримуючи майно жертви, обертає його на власну користь. Обманюючи в намірах здійснити певну дію в майбутньому, обманщик вводить іншу особу в оману про свої дійсні наміри [13, с. 46].

У будь-якому разі винна особа, вчиняючи кримінальні правопорушення шляхом шахрайства (обману), ознаки яких містяться у ст. 142-144, 149, 157, 161, 173, 190, 222, 262, 289, 303, 308, 312, 313, 320, 357, 409 і 410 КК України, цілком повинна усвідомлювати: суспільну небезпечність самого діяння, тобто фактичну сторону діяння; об'єкт та предмет кримінального правопорушення, цінність матеріальних та інших благ, предметів спеціального призначення; факт обманного заволодіння майном, правом на майно чи предметами спеціального призначення; спосіб вчинення кримінального правопорушення, тобто той факт, що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, а останній лише зовнішньо добровільно передає предмет кримінального правопорушення, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною [14].

У кожному з вказаних вище кримінальних правопорушень «обману притаманні індивідуальні риси, що багато в чому зумовлені характером об'єкта й предмета злочину, особливостями суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності). Водночас обман у всіх випадках має й загальні риси (ознаки), що властиві всім злочинам, які вчиняються цим способом. Встановлення таких загальних ознак і розробка на цьому підґрунті родового поняття обману має дуже важливе значення для з'ясування суті, змісту і обсягу обману в кожному конкретному випадку, а також для правильної кваліфікації злочинів, розмежування суміжних злочинів, відмежування злочинних діянь від незлочинних» [13, с. 36].

Зважаючи на це, варто погодитися з думками тих вчених, які наголошують на тому, що обман під час шахрайства (в контексті статті 190 КК України) відрізняється від будь-якого іншого обману тільки тим, що він використовується для заволодіння майном або набуття права на майно. Водночас в інших складах кримінальних правопорушень, вчинених шляхом шахрайства (обману), обманні дії застосовуються для заволодіння біоматеріалами людини, сексуальними, робітничими та іншими послугами, предметами спеціального призначення (зброєю, боєприпасами, наркотичними засобами тощо), документами, печатками та штампами тощо. Тобто йдеться про обманне заволодіння матеріальними об'єктами або обманне отримання послуг від однієї особи до іншої. Як виявилося, за тих самих характеристиках, такі дії заявляються по-різному - як вчинені шляхом обману або вчинені шляхом шахрайства.

обман шахрайство кримінальний правопорушення

Висновки

Підсумовуючи наведене, варто зауважити, що дії, спрямовані на обманне заволодіння майном (правом на майно), іншими матеріальними об'єктами чи послугами від особи треба розглядати як такі, що вчинені шляхом шахрайства. Тобто ми акцентуємо на необхідності уніфікації деяких складів, в основі яких міститься обман, який є синонімічний терміну «шахрайство». Водночас склади, в яких не йдеться про обманне викрадення, вилучення майна (права на майно), матеріальних об'єктів чи послуг, не можуть бути вчинені шляхом шахрайства і не потребують змін чинної редакції. Йдеться про склади, де обман використовується для перешкоджання здійсненню виборчого права, порушення рівноправності громадян, ухилення від військової служби тощо.

Список використаних джерел

1. Fomenko Andrii, Melnychenko Andrii, Pavlova Natalia, Prozorov Andrii, Oleg Reznik. Features of the initial stage of investigating fraud with financial resources in cyberspace. Volume 10 - Issue 41 / May 2021.

2. Баулін Ю.В., Борисов В.І., Тютюгін В.І. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. 5-те вид., допов. Харків: Право, 2013. Т. 2: Особлива частина. 1040 с.

3. Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 3.

4. Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: Постанова Пленуму Верховного суду України від 26.04.2002. № 4.

5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за заг. ред. І.М. Копотуна. Київ: Видавничий дім «Професіонал», 2022. 932 с.

6. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: навч. посібник. Київ: Атіка, 2002. 640 с.

7. Романов С.Ю. Обман як спосіб злочинної діяльності: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Університет внутрішніх справ. Харків, 1998. 16 с.

8. Казміренко В.П. Брехня та обман як способи захисту інформації, що приховується. Юридична психологія. 2018. № 2(23). С. 20-29.

9. Яремчук Р.А. Психологічна сутність категорій «неправда» та «брехня» в межах інтерпретації результатів поліграфологічних досліджень. Юридична психологія. 2021. № 1 (28). С. 82-87.

10. Пушкін Д.А. Криміналістична характеристика особи, яка вчиняє шахрайства щодо об'єктів нерухомого майна громадян. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 1. С. 203-208.

11. Прудка Л.М. Психологічні особливості шахрайства в мережі Інтернет. Південноукраїнський правничий часопис. № 2. 2018. С. 30-33.

12. Вирок іменем України Бородянського районного суду від 23 жовтня 2020 року № 366/148/19.

13. Панов Н.И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обмана: учеб. пособие. Харьков: Юрид. ин-т, 1980. 88 с.

14. Мазур О. Відмежування шахрайства від цивільно-правових відносин (позика).

References

1. Fomenko Andrii, Melnychenko Andrii, Pavlova Natalia, Prozorov Andrii, Oleg Reznik. Features of the initial stage of investigating fraud with financial resources in cyberspace. Volume 10 - Issue 41 / May 2021.

2. Baulin Yu.V., Borysov V.I., Tiutiuhin V.I. (2013) Kryminalnyi kodeks Ukrainy. Naukovo-praktychnyi komentar [Criminal Code of Ukraine. Scientific and practical commentary]: u 2 t. / za zah. red. V.Ya. Tatsiia, V.P. Pshonky, V.I. Borysova, V.I. Tiutiuhina. 5-te vyd., dopov. Kharkiv: Pravo, T. 2: Osoblyva chastyna. 1040 p. [in Ukr.].

3. Pro sudovu praktyku v spravakh pro vykradennia ta inshe nezakonne povodzhennia zi zbroieiu, boiovymy prypasamy, vybukhovymy rechovynamy, vybukhovymy prystroiamy chy radioaktyvnymy materialamy [On judicial practice in cases of kidnapping and other illegal handling of weapons, ammunition, explosives, explosive devices or radioactive materials]: Postanova Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrayiny vid 26.04.2002. № 3. [in Ukr.].

4. Pro sudovu praktyku v spravakh pro zlochyny u sferi obihu narkotychnykh zasobiv, psykhotropnykh rechovyn, yikh analohiv abo prekursoriv [On judicial practice in cases of crimes in the sphere of trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues or precursors]: Postanova Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrayiny vid 26.04.2002 № 4. [in Ukr.].

5. Naukovo-praktychnyi komentar Kryminalnoho kodeksu Ukrainy [Scientific and practical commentary on the Criminal Code of Ukraine] / za zah. red. I.M. Kopotun. Vydavnychyi dim «Profesional», 2022. 932 p. [in Ukr.].

6. Korzhanskyi M.Yo. (2002) Kvalifikatsiia zlochyniv [Classification of crimes]: navch. posibnyk. Kyiv: Atika, 640 p. [in Ukr.].

7. Romanov S.Yu. (1998) Obman yak sposib zlochynnoi diialnosti [Deception as a method of criminal activity]: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. yuryd. nauk: 12.00.08 / Universytet vnutrishnikh sprav. Kharkiv, 16 p. [in Ukr.].

8. Kazmirenko V.P. (2018) Brekhnia ta obman yak sposoby zakhystu informatsii, shcho prykhovuietsia [Lying and deception as ways of protecting hidden information]. Yurydychna psykholohiya. № 2(23), pp. 20-29. [in Ukr.].

9. Yaremchuk R.A. (2021) Psykholohichna sutnist katehorii «nepravda» ta «brekhnia» v mezhakh interpretatsii rezultativ polihrafolohichnykh doslidzhen [The psychological essence of the categories «false» and «lie» within the scope of interpreting the results of polygraph examinations]. Yurydychna psykholohiya. № 1 (28), pp. 82-87. [in Ukr.].

10. Ptushkin D.A. (2018) ryminalistychna kharakterystyka osoby, yaka vchyniaie shakhraistva shchodo obiektiv nerukhomoho maina hromadian [Forensic characteristics of a person who commits fraud in relation to real estate objects of citizens]. Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. № 1, pp. 203-208. [in Ukr.].

11. Prudka L.M. (2018) Psykholohichni osoblyvosti shakhraistva v merezhi Internet [Psychological features of fraud on the Internet]. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys. № 2, pp. 3033. [in Ukr.].

12. Vyrok imenem Ukrainy Borodianskoho raionnoho sudu vid 23 zhovtnia 2020 roku №366/148/19 [Verdict on behalf of Ukraine of the Borodyan District Court of October 23, 2020 No. 366/148/19]. [in Ukr.].

13. Panov N.I. (1980) Kvalifikatsiya prestupleniy, sovershaemyh putem obmana [Qualification of crimes committed by deception]: ucheb. posobiye. Kharkiv: Yurid. in-t, 88 p. [in Russ.].

14. Mazur O. Vidmezhuvannia shakhraistva vid tsyvilno-pravovykh vidnosyn (pozyka) [Separation of fraud from civil legal relations (loan)]. [in Ukr.].

Размещено на Allbest.ru