Спосіб, метод та тип правового регулювання в контексті регулятивного впливу конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
З’ясування способу, методу та типу правового регулювання в контексті регулятивного впливу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на юридично значущу діяльність. Спосіб поєднання загальних юридичних дозволів і загальних юридичних заборон.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.08.2023 |
| Размер файла | 21,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
СПОСІБ, МЕТОД ТА ТИП ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В КОНТЕКСТІ РЕГУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД
Віталій Завгородній
доктор юридичних наук, професор (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро, Україна)
У статті з'ясовано спосіб, метод та тип правового регулювання, що притаманні регулятивному впливу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За результатами дослідження зроблено висновок, що поведінка людини, чиї права і основоположні свободи гарантуються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, упорядковується за допомогою імперативного методу правового регулювання, який не позбавлений і елементів диспозитивності, що ґрунтується на загальному уможливленні, як самостійному типі правового регулювання, сутнісну та змістовну наповненість якого становлять правові уможливлення, що як спосіб правового регулювання повинні бути гарантовані державою.
Ключові слова: правове регулювання, спосіб правового регулювання, метод правового регулювання, тип правового регулювання, загальне уможливлення, правове уможливлення.
Постановка проблеми. Принагідно зазначити, що досліджуючи правове регулювання, правники, як правило, виокремлюють та висвітлюють такі способи, як заборона, зобов'язання та дозвіл. Водночас треба погодитися з твердженням деяких науковців про те, що способи правового регулювання (дозвіл, зобов'язання, заборона) з більшою ефективністю досягають своєї мети лише в тісному взаємозв'язку один з одним [1, с. 496]. У межах наявної правової доктрини такі способи правового регулювання як зобов'язання та заборони, що характерні для діяльності органів публічної влади, не викликають особливих заперечень. Проте дозвіл і його використання в контексті регулятивного впливу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є підґрунтям для наукової дискусії. Водночас актуальним постає і питання щодо наявних методу та типу правового регулювання в межах зазначеного аспекту впливу Конвенції.
Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми. Дефініцію поняття «правове регулювання» досліджували у своїх роботах М. Вітрук, О.Вітченко, В. Гойман, В. Горшеньов, І. Дюрягін, B. Казимирчук, О. Куракін, О. Лукашева, М. Матузов, П. Недбайло, М. Орзіх, В. Сирих, Ю. Тихомиров, Ф. Фаткуллін, О. Черданцев та ін. Цілі правового регулювання висвітлювалися в працях В. Глазиріна, Д. Керімова, В. Кудрявцева, В. Микитинського, П. Рабіновича, І. Самощенка та ін. Дискусійні питання об'єкта та предмета правового регулювання стали центром наукових пошуків Р. Азізова-огли, Г. Мальцева, В. Протасова. Методи правового регулювання аналізувалися А. Пешковим, І. Рукавишніковою, В. Сорокіним, С. Теряєвським, Б. Шейндліним та ін. Проте аналіз праць вчених вказує на те, що спосіб, метод та тип правового регулювання, які реально складаються в межах правопорядку Ради Європи, недосліджені в загальнотеоретичній площині та потребують окремої наукової розвідки.
Метою статті є з'ясування способу, методу та типу правового регулювання в контексті регулятивного впливу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на юридично значущу діяльність в Україні.
Виклад основного матеріалу. Варто зауважити, що в загальній теорії права категорія правове регулювання характеризується полісемічністю, підтвердженням чому є різні доктринальні інтерпретації цього явища правової дійсності.
Одні автори під категорією «правове регулювання» розуміє здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засіб владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення, охорони і розвитку [2, с. 153]. На думку інших авторів, правове регулювання являє собою здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток [1, с. 488].
За результатами комплексного дослідження, під час якого було здійснено аналіз найбільш актуальних підходів вчених до розуміння поняття «правове регулювання», деякими дослідниками зроблено висновок про те, що зазначеному феномену, на відміну від інших видів соціального регулювання, притаманна низка специфічних рис. Однією з них є тісний зв'язок правового регулювання з державою. Саме держава в особі її уповноважених органів, відповідно до закономірностей розвитку і потреб суспільного життя, встановлює загальні принципи, цілі, завдання, межі та розробляє основні засоби правового регулювання [3, с. 377].
З вищенаведених суджень логічно випливає висновок про те, що суб'єктом, який здійснює правове регулювання, є виключно держава. Як відомо, такий підхід характерний для позитивіської школи праворозуміння, що вступає у протиріччя з концепцією правової держави в частині суб'єктів правоутворення. Відповідно до положень цієї теорії, роль останньої у процесі правоутворення зводиться до виявлення створених суспільством правових норм та надання їм необхідної юридичної форми закону чи іншого документального джерела, а також захист правових норм.
Зважаючи на це, потребує свого корегування і підхід до розуміння категорії «правове регулювання», зміст якої відображає таке судження про однойменний правовий феномен: правове регулювання - це здійснюваний громадянським суспільством та/або правовою державою за допомогою системи юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони та розвитку [4, с. 65].
Зазначений підхід до розуміння правового регулювання в контексті впливу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає свого корегування в частині загальнотеоретичних категорій, що відображають правовий інструментарій, тобто юридичні засоби, які задіяні в цьому процесі. Йдеться, зокрема, про способи, методи та типи правового регулювання.
Насамперед постає питання, чи може держава в особі уповноважених державних органів надавати дозвіл на реалізацію таких природних можливостей людини, як право на життя, особиста недоторканість, свобода думки і вираження поглядів тощо. З усією очевидністю відповідь на це питання є запереченою, адже підхід за якого людина отримує свої права від держави сприймається як мінімум блюзнірським.
На підтвердження вищезазначеного висновку треба згадати мету діяльності держави та її головний обов'язок, що чітко визначені як в ч. 2 ст. 3 Основного закону України (права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави) [5], так і преамбулі й ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції) [6].
У зв'язку з цим виникає потреба у залученні до наукового обігу нового терміно-поняття, відмінного від «дозволу» як за своїм смисловим навантаженням, так і змістовним наповненням. Найбільш коректним для цього вважаємо поняття, словесним символом якого є «уможливлення». На підтвердження цієї тези наведемо трактування цього терміна, що знайшло своє відображення в довідковій літературі.
У Великому тлумачному словнику сучасної української мови, наприклад, слово «уможливлювати» інтерпретується як «робити можливим, забезпечувати можливість здійснення чого-небудь» [7, с. 1506].
Урахування викладеного вище дозволяє стверджувати, що здійснюваний регулятивний вплив Конвенцією здійснюється за допомогою і такого способу правового регулювання як «правове уможливлення». Його сутність, на нашу думку, полягає у визнанні державою наявного на європейському просторі каталогу основоположних прав і свобод людини, що формально закріплені Радою Європи у Конвенції, та їх забезпечення шляхом створення необхідних умов для втілення цих можливостей у життя.
Треба підтримати позицію тих вчених, які метод правового регулювання тлумачать як сукупність прийомів і способів, за допомогою яких здійснюється вплив на поведінку суб'єктів суспільних відносин для забезпечення правопорядку [8, с. 391]. В юридичній науці традиційно виокремлюють два базові методи правового регулювання, а саме: імперативний та диспозитивний.
Як системне утворення метод правового регулювання розглядає В. Д. Сорокін. На думку дослідника, він містить взяті в органічній єдності три способи, а саме дозвіл, зобов'язання, заборона з переважанням якогось одного з елементів. Із зазначеного випливає, що суттєва відмінність між вище згаданими методами виявляється в тому, що вони в різних пропорціях поєднують в собі наявні способи правового регулювання: в диспозитивному методі переважають дозволи, а в імперативному - зобов'язання та заборони.
Водночас, зважаючи на те, що діяльність органів публічної влади ґрунтується на зобов'язанні дотримуватися норм Конвенції в їх трактуванні Європейським судом з прав людини, а також на забороні порушення конвенційних прав і свобод людини, поведінка таких суб'єктів упорядковується за допомогою імперативного методу правового регулювання.
Підтвердженням цьому є галузева належність правовідносин, у межах яких забезпечується виконання рішень Європейського суду з прав людини (кримінально- процесуальні, адміністративно-процесуальні). Водночас цей метод правового регулювання містить і елементи диспозитивності. Йдеться про значний масив управоможень, що використовуються для впорядкування суспільних відносини, в межах яких людина як право-дієздатний суб'єкт права реалізує можливості, гарантовані Конвенцією.
Уважаємо, що визначення типу правового регулювання, що притаманний Конвенції є також важливим питанням нашого дослідження.
На переконання В. Копєйчикова та А. Колодія, необхідно виокремлювати два типи правового регулювання, а саме: загальний дозвіл та загальна заборона [9, с. 260261]. Проте зауважимо, що використання загальної заборони, як типу правового регулювання, що ґрунтується на принципі «заборонено все, окрім прямо дозволеного законом» не є доцільним в межах цієї наукової розвідки, оскільки вказаний тип приналежний лише кримінальному праву.
Дещо інший підхід до розуміння типів правового регулювання запропоновано П. Рабіновичем, який зауважує, що залежно від співвідношення та способу поєднання загальних юридичних дозволів і загальних юридичних заборон, треба виділяти загальнодозволений (можна робити все, крім того, що прямо заборонено законом) та спеціальнодозволений (можна робити лише те, що прямо дозволено законом) типи [10, с. 165].
З викладеного випливає, що діяльність органів державної влади, їх службових та посадових осіб упорядковується за допомогою спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який передбачає наявність у таких суб'єктів: а) державно-владних повноважень, що здійснюються як у межах норм Конвенції (дозволена поведінка);
б) відповідних заборон на обмеження та порушення конвенційних прав і свобод людини;
в) зобов'язань щодо гарантування визначених Радою Європи можливостей людини.
Однак попередньо обґрунтований спосіб правового регулювання, яким є правове уможливлення, вказує на некоректність використання в межах Страсбурзького правозахисного механізму загальнодозвільного типу правового регулювання. Аргументом на користь такого висновку є судження про конвенційні права людини як такі, що мають природне походження, а отже, не потребують дозволу з боку держави. У зв'язку з цим вважаємо, що в аспекті Конвенції для упорядкування поведінки людей як тип правового регулювання слід використовувати «загальне уможливлення».
Варто зауважити, що в основі типів правового регулювання лежать відповідні принципи. Проте щодо запропонованого нами типу правового регулювання достатньо складно з'ясувати його основоположні ідеї. Зважаючи на це, запропонуємо максимально лаконічне його визначення: правові уможливлення, як спосіб правового регулювання, апріорі хоча й не є дозволами з боку держави, проте мають бути гарантовані нею.
Висновки. Виконане дослідження дозволяє сформулювати судження, що має методологічне значення в аспекті предмета наукового пошуку: поведінка людини, чиї права і основоположні свободи гарантуються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, упорядковується за допомогою імперативного методу правового регулювання, який не позбавлений і елементів диспозитивності, що ґрунтується на загальному уможливленні, як самостійному типу правового регулювання, сутнісну та змістовну наповненість якого становлять правові уможливлення, що як спосіб правового регулювання мають бути гарантовані державою.
Список використаних джерел
1. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підруч. Харків : Консум, 2001. 656 с.
2. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. Вид. 5-те, зі змінами. Київ : Атіка, 2001. 176 с.
3. Куракін О.М. Сучасний механізм правового регулювання: загальнотеоретичні аспекти : монограф. Запоріжжя : Просвіта, 2016. 465 с.
4. Завгородній В. А. Регулятивний вплив практики Європейського Суду з прав людини на юридичну діяльність в Україні. Правовий часопис Донбасу. 2018. № 4 (65). С. 63-69.
5. Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Рада Європи. URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 995_004.
7. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) ; голов. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
8. Зайчук О. В. Теорія держави і права. Академічний курс : підруч. Київ : Юрінком Інтер, 2008. 688 с.
9. Колодій А. М. Теорія держави і права : навч. посібник ; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. Київ : Юрінком Інтер, 2002. 368 с.
10. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посібник. Львів : Край, 2007. 192 с.
конвенція захист право людина свобода юридичний дозвіл заборона
ABSTRACT
Vitalii Zavhorodnii. The manner, method and type of legal regulation in the context of the regulatory impact of the Convention for the protection of human rights and fundamental freedoms.
The article clarifies the manner, method and type of legal regulation inherent in the regulatory influence of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.
The author emphasizes that the modern approach to understanding legal regulation, which is based on the idea of law-making by both the state and society, requires its correction in terms of general theoretical categories that reflect the legal toolkit, that is, the legal means involved in this process, namely: manners, methods and types of legal regulation.
In the course of the study, it was proved that the regulatory influence exerted by the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms is carried out with the help of such a manner of legal regulation as «legal enablement». Its essence consists in the recognition by the state of the catalog of fundamental human rights and freedoms existing in the European space, formally established by the Council of Europe in the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, and their provision by creating the necessary conditions for the realization of these opportunities.
Emphasis is placed on the incorrectness of using a generally permissive type of legal regulation within the framework of the Strasbourg human rights mechanism, since conventional human rights and freedoms have a natural origin, and therefore do not require permission from the state. Therefore, to regulate the behavior of people in the aspect of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, as a type of legal regulation should be used «general empowerment».
According to the results of the study, it was concluded that the behavior of a person whose rights and fundamental freedoms are guaranteed by the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms is regulated by the imperative method of legal regulation, which is not devoid of elements of dispositiveness, which is based on general empowerment, as an independent type of legal regulation, the essential and meaningful content of which is made up of legal opportunities that must be guaranteed by the state as a method of legal regulation.
Keywords: legal regulation, manner of legal regulation, method of legal regulation, type of legal regulation, general enabling, legal enabling.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Роль ООН у захисті прав і свобод людини. Захист прав людини на регіональному рівні. Права і свободи людини на Україні. Роль судової влади в державі та захист прав і свобод людини. Права і свободи людини та громадянина, їх гарантії, основні обов'язки.
реферат [20,6 K], добавлен 28.01.2009Права і свободи людини в міжнародно-правовому аспекті. Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Система національних засобів захисту прав людини. Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні.
реферат [45,9 K], добавлен 29.10.2010Функція ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина як основна функція держави. Специфіка судового захисту виборчих прав. Судовий захист прав і свобод людини як один із способів реалізації особою права на ефективний державний захист своїх прав.
научная работа [34,6 K], добавлен 10.10.2012Дослідження основних рис дефініції "обґрунтована підозра" як критерію правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність. Процеси розслідування кримінального провадження. Основні позиції європейської спільноти у сфері захисту прав людини.
статья [17,8 K], добавлен 14.08.2017Утвердження інституту омбудсмана у світі та в Україні. Механізм імплементації новітніх міжнародних стандартів з прав людини в Україні. Конвенція про захист прав людини та основних свобод для України: європейська мрія чи реальний захист прав людини?
курсовая работа [48,3 K], добавлен 13.04.2008Співвідношення понять "людина", "особистість", "громадянин". Класифікація прав людини та громадянина. Структура конституційно-правового механізму забезпечення реалізації прав людини. Проблеми захисту прав і свобод в Україні на сучасному етапі розвитку.
курсовая работа [37,0 K], добавлен 06.09.2016Регулювання міжнародних стандартів щодо основних прав, свобод людини і громадянина. Світовий підхід до визначення прав, які випливають зі шлюбного стану і сімейних відносин. Проблема співвідношення міжнародно-правового і внутрішньодержавного регулювання.
контрольная работа [46,6 K], добавлен 23.12.2015Особливості судового захисту інформаційних прав і свобод людини, недоторканість приватного життя людини. Сучасний стан захищеності національних інтересів держави. Відображення інформаційних прав і свобод людини, їх судовий захист в Конституції Литви.
статья [33,6 K], добавлен 17.08.2017Організація Об’єднаних Націй (ООН) та Міжнародна Організація Праці (МОП) у сфері захисту соціально-економічних прав людини. Роль ООН у підтримці миру та міжнародної безпеки. Конвенції і рекомендації МОП як засіб захисту соціально-економічних прав людини.
реферат [44,8 K], добавлен 10.04.2011Відповідність Конституції України міжнародним стандартам в галузі прав людини. Особливості основних прав і свобод громадян в Україні, їх класифікація. Конституційні гарантії реалізації і захисту прав та свобод людини. Захист прав i свобод в органах суду.
реферат [11,5 K], добавлен 12.11.2004Суспільні відносини, які виникають між державою та громадянином у сфері правового регулювання використання прав та свобод, у випадку шкідливого характеру їх використання застосування обмежень. Умови установлення правового режиму надзвичайного стану.
курсовая работа [134,4 K], добавлен 04.11.2015Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина в Україні. Українське законодавство про права, свободи, законні інтереси та обов’язки людини і громадянина. Міжнародний захист прав людини. Органи внутрішніх справ і захист прав людини.
магистерская работа [108,6 K], добавлен 04.12.2007Права людини і громадянина. Види гарантій прав і свобод людини і громадянина та їх реалізація за законодавством України. Інститут парламентського уповноваженого з прав людини як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.
курсовая работа [33,1 K], добавлен 14.05.2014Існування в юридичній науці двох головних напрямків визначення суті прав і свобод людини: природно-правовового та позитивістського. Свобода людини і громадянина як конституційно-правова категорія. Методи й механізми захисту прав і свобод людини.
реферат [19,5 K], добавлен 28.01.2009Становлення прав людини та основні підходи до розв’язання проблеми прав людини. Принципи конституційно-правового статусу громадянина в українському законодавстві. Втілення ліберальної концепції прав і та свобод людини в Основному Законі України.
курсовая работа [32,0 K], добавлен 23.07.2009Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Стандарти здійснення судочинства в рамках окремої правової системи. Можливості людини в сфері захисту своїх прав та гарантії їх забезпечення. Вибудовування системи норм цивільного процесу в Україні.
статья [42,8 K], добавлен 11.08.2017Загальна характеристика питанням запровадження в Україні адміністративної юстиції як форми судового захисту прав та свобод людини і громадянина у сфері виконавчої влади. Аналіз поняття, організації, завданн та основних функцій міліції в Україні.
контрольная работа [24,7 K], добавлен 04.01.2008Конституційні засади захисту прав і свобод людини та громадянина при проведенні окремих слідчий дій. Юридичні підстави та зміст накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку. Проблеми вдосконалення вітчизняного законодавства.
дипломная работа [145,2 K], добавлен 22.04.2009Роль міжнародного права у ствердженні християнських цінностей у сфері прав людини. Відход міжнародного права від засад християнської етики на прикладі європейської моделі прав людини. Тлумачення Конвенції про захист цієї сфери Європейським судом.
статья [22,8 K], добавлен 19.09.2017Визначення конституційно-правового статусу людини і громадянина як сукупності базових правових норм та інститутів. Місце органів правосуддя в механізмі захисту громадянських, політичних, соціально-економічних та культурних прав і свобод громадян.
курсовая работа [112,4 K], добавлен 19.07.2016
