Використання спеціальних економічних знань на досудовому розслідуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання спеціальних економічних знань на досудовому розслідуванні

Курман О.В.,

Постановка проблеми

кримінальне правопорушення інвентаризація розслідування

У сучасному світі розслідувати кримінальні правопорушення слідчим одноосібно практично неможливо. У будь-якій ситуації слідчий вимушений звертатися за допомогою до інших суб'єктів, залучених законодавством України у сферу кримінального судочинства. У криміналістиці така співпраця традиційно визначається як взаємодія - одна з форм організації розслідування, узгоджена діяльність різноманітних рівнів правоохоронних та інших органів і службових осіб під час розкриття і розслідування кримінальних правопорушень.

Серед інших видів взаємодії виділяють такий, як взаємодія слідчого зі спеціалістами та експертами. Така взаємодія має місце під час безпосереднього проведення слідчим окремих процесуальних дій, підготовки і збору матеріалів для експертного дослідження або під час експертизи.

В умовах військового стану в Україні, коли з бюджету виділяються значні кошти на матеріально-технічне забезпечення збройних сил, відновлення інфраструктури, зруйнованої ударами краї- ни-агресора, особливе місце в методиці розслідування посідає взаємодія зі спеціалістами в різних галузях економіки, бухгалтерського обліку, екс- пертами-економістами та товарознавцями. Адже, на жаль, наявні непоодинокі факти розкрадань або нецільового використання бюджетних коштів, гуманітарної допомоги, яка надійшла із-за кордону, зібрана благодійними організаціями всередині країни. Це стосується товарів як військового, так і цивільного призначення.

Стан опрацювання цієї проблематики розглядали у своїх роботах такі вчені, як: Даниляк А. В., Журавель В. А., Коновалова В.О., Марушев А. Д., Падалка А М., Шепітько В. Ю., Щур Б. В., Яремчук В.О. та інші криміналісти. Однак з урахуванням змін у законодавстві України, судовій практиці, досвіді роботи правоохоронних органів проблемні питання взаємодії слідчих та спеціалістів (ревізорів, бухгалтерів, товарознавців тощо) потребують постійного опрацювання та вирішення.

Метою статті є аналіз чинного законодавства в частині взаємодії слідчого та спеціаліста під час розслідувань кримінальних правопорушень, визначення проблем та протиріч у процесі правоза- стосування.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні чинним законодавством України передбачено декілька форм взаємодії слідчого і спеціаліста (експерта) - це призначення та проведення ревізій, інвентаризацій або судових експертиз. Що стосується ревізій та інвентаризацій, то, нажаль, наявні певні проблеми правозастосовчого характеру, пов'язані з недосконалістю законодавства та наявністю колізій між окремими нормами.

До Кримінального процесуального кодексу України [1] у ст. 40 «Слідчий органу досудового розслідування» в свій час (2014 р.) було внесено зміни і виключено п. 4, який передбачав право слідчого «призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом». Із того часу виникла правова колізія та спір як між науковця- ми-теоретиками, так і практиками. Всі учасники дискусії поділилися на дві групи: одні вважають, що ревізію (інвентаризацію) на досудовому розслідуванні слідчий не має права тепер ініціювати, а їх опоненти - що механізм призначення все ж такі є. Так само розділилася і судова практика.

Для з'ясування цього питання треба звернутися до чинного законодавства. Так, ст. 1. КПК України «Кримінальне процесуальне законодавство України» визначає, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Окремо визначено, що до кримінального процесуального законодавства належать й «інші закони України». Таким законом, що регулює порядок призначення та проведення ревізій, є Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» [2].

У частинах 3 та 6 ст. 9 КПК «Законність» закріплено: закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК України. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК України. У випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 ст. 7 цього Кодексу.

Таким чином виникла колізія між нормами кримінального процесуального законодавства, яка, з одного боку позбавила слідчого права ініціювати призначення ревізій на підставі КПК України, а з іншого - таке право надає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», який відповідно до ст. 1 КПК України віднесено до кримінального процесуального законодавства.

Так, зокрема, у згаданому Законі існує ціла низка норм, присвячених питанням призначення і проведення ревізії за ініціативою правоохоронного органу. У ч. 5 ст. 11 серед інших наведено таку підставу проведення позапланової ревізії, як надходження доручення щодо проведення ревізії у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, Офісу Генерального прокурора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, Національної поліції України, Служби безпеки України, Національного антико- рупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції Державної аудиторської служби України. У ч. 6 ст. 11 Закону визначено, що позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. В ч. 7 ст. 11 Закону встановлено, що позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державного фінансового контролю за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. В ч. 8 ст. 11 Закону закріплюється, що орган або особа, що ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин 5 і 7 цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду й інші відомості.

Згідно з п. 29 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами» [3], позапланова виїзна ревізія об'єкта контролю за зверненням правоохоронного органу проводиться у разі надання клопотання слідчим або прокурором про призначення позапланової виїзної ревізії та ухвали суду про дозвіл на її проведення. Також у зазначеній Постанові розкриваються особливості призначення і проведення позапланової ревізії за ініціативою слідчого.

У той же час у ст. 93 КПК України «Збирання доказів» закріплено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Тобто йдеться про можливість витребування органом досудового розслідування висновків ревізій і актів перевірок, як і будь яких інших документів, що вже існують незалежно від кримінального провадження, а не про призначення ревізії чи її ініціювання. Також нормами КПК України не передбачено порядку розгляду та ухвалення такого судового рішення, як ухвала про призначення та проведення позапланової документальної ревізії.

Ще більш невизначеною є ситуація щодо призначення та проведення інвентаризації за ініціативою (вимогою) слідчого. Інвентаризація - це перевірка достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання й оцінка. В процесі інвентаризації забезпечується: 1) виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; 2) установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; 3) виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; 4) виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання. Іншими словами інвентаризація - це метод фактичної перевірки, що дозволяє виявити та зафіксувати розкрадання, крадіжки, привласнення, розтрати, нецільове використання матеріальних цінностей, порушення порядку їх зберігання і використання, що призвело до матеріальної шкоди.

Згідно п. 7 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань» № 879 від 02.09.2014 року [4] інвентаризація призначається наказом керівника підприємства, установи, організації за власним бажанням або у випадках, передбачених Положенням, у тому числі, за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа. Виходячи з аналізу норм КПК України, що розглядалися раніше, слідчий не має права вимагати призначення інвентаризації самостійно, а також звертатися до суду з клопотанням про її призначення. Єдина можливість призначити і провести інвентаризацію для слідчого - це поставити таке завдання ревізору, попередньо узгодивши з ним необхідність застосування даного методу фактичного контролю, а вже ревізор на підставі п. 4 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» має право видати таку вимогу керівникові об'єкта, що ревізується.

На сьогодні питання призначення та проведення ревізій та інвентаризацій під час досудо- вого розслідування однозначно не визначені в законодавстві України, що призводить до різного тлумачення змісту нормативно-правових актів та колізій у практиці їх застосування, що в свою чергу, створює певні проблеми і труднощі у роботі правоохоронних та судових органів.

Список використаних джерел

1. Кримінальний процесуальний кодекс України 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/4651-17/ed20220608#Text (дата звернення: 09.07.2022)/

2. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 р. № 2939-XII. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-12#Text (дата звернення: 09.07.2022).

3. Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами: Постанова Кабінету міністрів України від 20.04.2006 р. № 550. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/550-2006- %D0%BF#Text (дата звернення: 09.07.2022).

4. Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань: Наказ Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. № 879. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1365-14#Text (дата звернення: 09.07.2022).

Размещено на Allbest.ru