Взаємозв’язок системного тлумачення норм права з системністю права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок системного тлумачення норм права з системністю права

Середюк Віталій Юрійович

кандидат юридичних наук, доцент

начальник територіального сервісного центру № 8049

регіонального сервісного центру ГСЦ МВС

в м. Києві (філія ГСЦ МВС)

Аннотация

тлумачення норма право

Целью научной статьи является раскрыть вопрос о взаимосвязи системного толкования норм права с системностью права. Научная новизна заключается в теоретическом осмыслении системного толкования норм права как разновидности способа толкования норм права, основанного на идеях о системном характере права и обосновании системных связей права как объекта толкования норм права. В результате исследования аргументировано, что системное толкование норм права связано с понятием системности права. Системность создает стройную, непротиворечивую иерархию норм права, институтов, подотраслей и отраслей права, поэтому является обязательным условием функционирования права.

Ключевые слова: норма права, нормативно правовой акт, правоприменение, системность права, функционирование права.

Анотація

Метою наукової статті є розкрити питання про взаємозв'язок системного тлумачення норм права з системністю права. Наукова новизна полягає в теоретичному осмисленні системного тлумачення норм права, яке є різновидом тлумачення норм права, засноване на ідеях про системний характер права та обґрунтуванні системних зв'язків права як об'єкта тлумачення норм права. У результаті дослідження аргументовано, що системне тлумачення норм права пов'язане з поняттям системності права. Системність створює струнку, несуперечливу ієрархію норм права, інститутів, підгалузей та галузей права, тому є обов'язковою умовою функціонування права.

Ключові слова: норма права, нормативно-правовий акт, правозастосування, системність права, функціонування права.

Seredyuk V.Yu.

The relationship of the systemic interpretation of legal norms with the systemicity of law

Abstract

Purpose. The purpose of the study is to reveal the relationship between the systematic interpretation of legal norms and the systemic nature of law.

Methodology. An important group of methods of cognition of the systematic interpretation of legal norms is general (philosophical) methods, which are relevant categories and models, which are characterized by general applicability not only in all fields of scientific knowledge but also at all stages of research. In particular, the paper uses analysis to determine the properties of elements as the basis and reasons for their connection and synthesis for the formation of scientific terms and identify patterns. The formal-logical method (dogmatic) is also used, which consists in the logical sequence of thought, in its strict observance of laws (identity, inconsistency, exclusion of the third and sufficient ground) and the rules of formal logic.

Originality. The scientific novelty consists in the theoretical understanding of the systemic interpretation of legal norms as a type of method of interpreting legal norms, which is based on ideas about the systemic nature of law and the justification of systemic relations of law as the object of interpreting legal norms.

Results. A feature of the systemic method of interpreting legal norms is that not only the original norm is interpreted, but also other norms related to it. Systematic interpretation proceeds from the presumption of the logical unity of the law. Contradictions and gaps present in normative legal acts are perceived as a departure from the general rule. Systemic interpretation is based on knowledge of structural, hierarchical and functional relationships. Each connection has a specific role, and the techniques of systemic interpretation are used to reveal these connections and, ultimately, to clarify the rule of law.

Practical importance. Modern legal practice shows that the systematic interpretation of legal norms is often the key to their correct implementation. The analysis of the main methods of systematic interpretation will contribute to the development of a number of recommendations, the use of which in practice will contribute to a more competent interpretation of legal provisions.

Keywords: legal norm, normative legal act, law enforcement, system of law, functioning of law.

Постановка проблеми

На цьому етапі суспільного розвитку системне тлумачення є однією із теоретико-прикладних проблем, яка витікає з відсутності розробленості будь-яких рекомендацій щодо використання системного способу тлумачення на практиці та відсутністю єдиного нормативно-правового акта, який би унормовував його використання.

Системне тлумачення норм права пов'язане з поняттям системності права. Вказане свідчить про універсальність цього поняття для всіх правових галузей, зображає сутність і зміст права. При цьому слід враховувати, що в основу поняття системності покладений глибокий аналіз сутнісних характеристик права.

Системність є обов'язковою умовою функціонування права, створюючи струнку, несуперечливу ієрархію норм права, інститутів, підгалузей та галузей права.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Слід зазначити, що розробкою питань системного тлумачення норм права займалися як вітчизняні, так і закордонні дослідники, зокрема: Л. Бакуліна [5], О. Беляєва, Г. Бойко [10], В. Васильєв [2], Р. Ієринг [1], І. Косцова [4], В. Лемак [9], І. Онищук [10, 11, 12], В. Ротань [6], М. Савчин [7], І. Самсін [6], А. Черданцев [8], А. Ярема [6] та інші.

Питання про взаємозв'язок системного тлумачення норм права з системністю права потребує детального дослідження, адже співвідноситься з таким видом юридичної діяльності, як правозастосування. Науковий інтерес до системного тлумачення норм, яке є засобом вирішення ієрархічних, змістовних і хронологічних колізій права, пов'язаний з потребою оптимізації правотлумачної діяльності.

Формулювання завдання

Мета дослідження - розкрити питання про взаємозв'язок системного тлумачення норм права із системністю права.

Наукова новизна полягає в теоретичному осмисленні системного способу тлумачення норм права як різновиду тлумачення норм права, який заснований на ідеях про системний характер права та в обґрунтуванні системних зв'язків права як об'єкта тлумачення норм права.

Методологія дослідження

Основною групою методів пізнання системного тлумачення норм права є загальні (філософські) методи. Зокрема, у роботі застосовано аналіз з метою з'ясування властивостей елементів як підстави та причини їх зв'язку та синтез для формування наукових термінів та виявлення закономірностей. За допомогою формально-логічного методу досягнуто логічну послідовність викладення міркувань, чітке дотримання законів (тотожності, несуперечності, виключення третього, достатньої підстави) та правил формальної логіки.

Виклад основних положень

Під системним способом тлумачення норм права розуміють сукупність прийомів, використання яких засноване на зіставленні двох або більше норм, за допомогою яких розкривається системний зміст норми права, яка тлумачиться [1, с. 27].

Причинами системності можуть бути визнані внутрішньосистемні зв'язки, які неминуче з'являються й об'єктивно перебувають у праві. Саме ці внутрішньосистемні зв'язки забезпечують єдність внутрішньосистемних елементів: норм права, правових інститутів, підгалузей та галузей права [2, с. 17].

Норма права є встановленим або санкціонованим державою загальнообов'язковим правилом поведінки, яке забезпечується можливістю державного примусу. Воно закріплюється в офіційних актах держави та регулює взаємовідносини окремих осіб, органів та організацій [3, с. 38].

Системні зв'язки права - об'єкт тлумачення норм права, а системне тлумачення норм права - один зі способів тлумачення норм права. За його допомогою отримують інформацію про зміст та смисл норм права, враховуючи її конструкцію, взаємозв'язок між її елементами та з іншими нормами права [4, с. 51].

На наш погляд, ключовою, відмінною ознакою цілісної системи є наявність інтегративної, системної якості, породженої взаємозв'язком її елементів. Зазначене становище повною мірою належить і галузі права як системному утворенню. Тут важливо наголосити, що правові засоби, які об'єднуються в ході регулювання складної соціальної діяльності, не створюють нового галузевого режиму, лише привносячи свою первісну галузеву специфіку в іншу сферу. Це може бути витлумачено в тому сенсі, що норми, що становлять правову основу таких видів діяльності, діючи спільно, проте не є якісно своєрідною цілісністю (тобто самостійною галуззю права), а формують лише конгломерат елементів. На індивідуальному рівні міжгалузеві зв'язки односторонньо-владних засобів договірного регулювання виявляються у полігалузевому значенні правозастосовних актів, що впливають на рух договірних правовідносин [5, с. 231].

Алгоритм правотлумачної діяльності складається із низки послідовних стадій: 1) текстуальне опрацювання положень законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин; 2) логічне тлумачення (врахування контексту); 3) виявлення правових норм, які текстуально не закріплені в актах законодавства, а закріплені лише логічно і стосовно яких необхідно розв'язувати питання про їх застосування до правовідносин, що є предметом судового розгляду; 4) системне тлумачення з метою уточнення змісту нормативних положень та вирішення колізій між правовими нормами; 5) історичне і телеологічне тлумачення; 6) виявлення підстав для застосування аналогії закону; 7) перевірка зроблених висновків на предмет їх відповідності принципу верховенства права і виявлення можливості застосування цього принципу; 8) викладення результатів тлумачення в мотивувальній частині судового рішення в обґрунтування цього рішення (його резолютивної частини) [6].

Системний спосіб тлумачення разом із філологічним застосовуються переважно в контексті динамічного тлумачення. Системний спосіб тлумачення має значення для виявлення наявних проблем, зокрема прогалин у позитивному законодавстві. При його застосуванні акцентується увага також на телеологічний та функціональний способи тлумачення. У такому разі інтенсивно застосовується науковий апарат і доробок конституційної доктрини, принципи конституційного права, які не завжди є позитивно закріплені (наприклад, принцип пропорційності, довірливості, правової визначеності, недопущення владної сваволі, субсидіарності тощо). Досить часто при динамічному тлумаченні використовується історичний спосіб тлумачення для того, щоб з'ясувати особливості еволюції певного конституційного інституту, принципу, норми в контексті розвитку соціальних, політичних чи владних інститутів [7, с. 86-87].

Система права та система законодавства перебувають у гносеологічному та функціональному зв'язку. Система права та система законодавства співвідносяться як зміст і форма. На доктринальному рівні систему права й систему законодавства заведено розглядати в єдності, зокрема норм однієї статті, норм одного нормативно-правового акта, норм, які містяться в різних частинах нормативно-правового акта, норм, що містяться в різних нормативно-правових актах [8, с. 166].

Суддя Конституційного Суду України - В. Лемак, викладаючи окрему думку стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України, вказав на те, що Суд продовжив традицію розглядати окремі сегменти Конституції України та законів України ізольовано, без урахування цілісності відповідно до конституційної та законодавчої матерії. Суддя наголосив на доцільності системного тлумачення норм права: «Якби Суд усе-таки спробував витлумачити положення статті 368-2 КК, він повинен би сприйняти її як частину узгодженої структури, до якої входять Конституція України, офіційна конституційна доктрина (попередні позиції Суду) та КПК. «Читати» норму особливої частини КК неможливо ізольовано від конституційних принципів і норм КПК. Не спробувавши дати тлумачення, Суд загалом не міг дійти до висновку про відсутність конституційного контенту (зокрема, принципу презумпції невинуватості, принципу «мовчання») у змісті норми КК, а відтак - визнати її неконституційною» [9].

Під час застосування системного способу тлумачення норм права доцільно з'ясувати, як співвідноситься власне норма права зі статтею нормативно-правового акта, яка не є мікрорівнем системи законодавства.

І. Онищук та Г. Бойко рекомендують врахувати таку обставину, що норма права й стаття нормативно-правового акта не тотожні, вони можуть збігатися. Норма права - зміст статті нормативно-правового акта, а стаття нормативно-правового акта є формою норми права. Втім, вони по-різному співвідносяться. Норма права - це правило поведінки, яке складається з гіпотези, диспозиції та санкції, а стаття законодавчого акта - форма вираження державної волі, засіб втілення норми права. Викладаючи правило поведінки, законодавець може: усі три елементи логічної структури норми права включити в одну статтю нормативно-правового акта; в одну статтю нормативно-правового акта включити кілька норм права; елементи норми права викласти в кількох статтях одного і того ж нормативно-правового акта; елементи норми права викласти в кількох статтях різних нормативно-правових актів [10, с. 40].

Дійсний зміст положення абзацу 4 преамбули Конституції України не погоджується з буквальним текстуальним вираженням. Щоб усунути правову невизначеність та розкрити сутність сформованого законодавцем положення, до прикладу, про гідні умови життя людини у взаємовідношенні «людина-суспільство-держава» доцільно використовувати онтологічний, аксіологічний та людиноцентричний підходи на основі фундаментального принципу верховенства людської особи. Права людини, зокрема право на гідні умови життя, є об'єктом конституційного захисту та органічною складовою конституційного розвитку [11].

Здійснення прав і свобод можливе тільки за наявності виконання обов'язків суб'єктом цього права чи свободи, а також іншими суб'єктами. До того ж ця теза цілковито підтверджується нормами статті 29 Загальної декларації прав людини. Зауважмо, що перша її частина вказує: «Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому можливий повний та вільний розвиток її особистості». Тоді як у частині 2 зазначеної статті йдеться про те, що реалізація свободи та прав повинна узгоджуватись з правами й свободами інших членів суспільства. Це, у свою чергу, встановлює зв'язок між реалізацією кожною конкретною людиною власних прав та дотриманням нею певних обов'язків [11].

Зазначимо, що системне тлумачення є засобом вирішення ієрархічних, змістовних і хронологічних колізій. Часто при цьому виникає необхідність з'ясувати, чи не можуть бути застосовані до правовідносин, що розглядаються судом, положення Конституції, у тому числі конституційні принципи, положення міжнародних договорів. Системне тлумачення передбачає вирішення колізій не тільки між текстуально закріпленими правовими нормами, а й між правовими нормами, що лише логічно закріплені в актах законодавства [6].

До прикладу, розглянемо статтю 306 Кримінального кодексу України (далі - КК), назва якої складається з 23 слів: «Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів». Слово завідомо є зайвим у назві ст. 372 ККУ «Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності». Застосування лінгвістично і стилістично неправильних термінів знаходимо, зокрема, у ст. 39 КК: «не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто ... загрожує особі чи охоронюваним законом правам Такі слова вжито ще й у ст. ст. 40, 41, 42, 43 [12, с. 354-355].

Після поділу всіх злочинів (відповідних суспільних відносин) на корисливі та такі, що не мають цієї ознаки, законодавець здійснює класифікацію всіх злочинів (відповідних суспільних відносин) за змістовним (предметним) критерієм. Цій класифікації відповідає структура Особливої частини Кримінального кодексу України. Поділ предмета правового регулювання за двома критеріями призводить до появи норм права, сфери дії яких частково збігаються. До таких норм права, зокрема належать норма, яка текстуально закріплена у статті 59 КК, з одного боку, і правові норми, що встановлені ч. 2 ст. 305 КК. Правова норма, яка текстуально закріплена в ст. 59 КК і про яку йдеться, має ширшу сферу дії, ніж правові норми, які встановлені ч. 2 ст. 305 і ч. 2 ст. 307 КК, бо поширюється на всі корисливі злочини (відповідні суспільні відносини). З іншого боку, сфера дії правових норм, що текстуально закріплені в ч. 2 ст. 305 і ч. 2 ст. 307 КК і про яку тут йдеться, є ширшою, бо дія цих правових норм поширюється не тільки на корисливі злочини, а й на злочини, що не мають цієї ознаки [6].

Висновок

Таким чином, особливістю системного способу тлумачення норм права є те, що інтерпретується не тільки вихідна норма, а й інші пов'язані з нею норми. Системне тлумачення виходить із презумпції логічної єдності закону. Наявні у нормативно-правових актах суперечності та прогалини сприймаються як відступ від загального правила.

Системне тлумачення спирається на пізнанні структурного, ієрархічного та функціонального зв'язків. Кожен зв'язок виконує певну роль, а прийоми системного тлумачення використовуються для розкриття цих зв'язків та, зрештою, для з'ясування норми права.

Сучасна юридична практика показує, що системне тлумачення норм права нерідко є ключовим для правильної їх реалізації. Аналіз основних прийомів системного тлумачення, специфіки їх використання з урахуванням взаємозв'язків та взаємозалежностей, розгляд їх особливостей сприятиме розробці низки рекомендацій, використання яких на практиці сприятиме більш грамотній інтерпретації правових приписів.

Література

1. Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития. Часть первая / Рудольфа Иеринга, ординарного профессора прав в Геттингене; Перевод с третьего, исправленного немецкого издания. СПб.: В типографии В. Безобразова и Комп., 1875. 309 с.

2. Васильев В.В. Системность права как философско-правовая категория. Государство и право: теория и практика: материалы междунар. заоч. науч. конф. (г. Челябинск, апрель 2011 г.). / Под общ. ред. Г.Д. Ахметовой. Челябинск: Два комсомольца, 2011. С. 15-17.

3. Беляева О.М. Теорія государства и права в схемах: учеб. пособ. М.: Эксмо, 2008. 93 с.

4. Косцова І.П. Системне тлумачення норм права: дис. ... канд. юр. Наук; 12.00.01 / Ірина Петрова Косцова; Івано-Франківський університет права імені Короля Данила Галицького; наук. Керівн. Шутак І.Д. Івано-Франківськ, 2017. 220 с.

5. Бакулина Л.Т. Общая теория договорного правового регулирования: дисс. ... докт. юрид. наук: 12.00.01 / Бакулина Лилия Талгатовна; ФГНИУ «Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации»; научн. консульт. Хабриева Т.Я.,- Москва, 2020. 440 с.

6. Новітнє вчення про тлумачення правових актів: навч. посіб. з курсу тлумачення прав. актів для суддів, що проходять підвищ. кваліфікації, і канд. на посади суддів, що проходять спеціальну підготовку / В.Г. Ротань, І.Л. Самсін, А.Г. Ярема та ін.; за ред.: В.Г. Ротань. Х.: Право, 2013. 752 с. URL:https://chtyvo.org.ua/authors/Samsin_Ihor/Novitnie_vchennia_pro_tlumachennia_ pravovykh_aktiv/.

7. Савчин М.В. Порівняльне конституційне право: навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2019. 328 с.

8. Черданцев А.Ф. Толкование права и договора. М., 2003. 381 c.

9. Окрема думка судді Конституційного Суду України Лемака В.В. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/nd01d710-19?find=1&text=%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE+%D0%B2%D1%96%D0%B4#w1_2.

10. Онищук І.І., Бойко Г.І. Логіка юридичного конструювання. Науково-інформаційний вісник. Право. 2015. № 11. С. 38-44.

11. Онищук І.І. Конституційна цінність «гідні умови життя» - плід справедливості. RISU. Релігійно-інформаційна служба України. 20.03.2021. URL: https://risu.ua/konstitucijna-cinnist-gidni-umovi-zhittya---plid-spravedlivosti _n116914.

12. Онищук І.І. Правовий моніторинг: проблеми методології, теорії та практики: монографія. Івано-Франківськ - Дрогобич: Коло, 2017. 512 с.

Размещено на Allbest.ru