Організаційно-правове забезпечення судового захисту службою судової охорони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-правове забезпечення судового захисту службою судової охорони

Тімашов Віктор - доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Державного торговельно-економічного університету

Власне самі судді повинні зміцнювати свою незалежність, підвищувати авторитет судової влади та судових рішень шляхом правильного застосування законодавства. Беручи до уваги, що в Україні відбувається судова реформа, що покликана, з одного боку, підвищити довіру до суду з боку громадськості, а з другого - захистити сторони та учасників судового процесу від погроз, тиску. Для цього у 2019 році було створено Службу судової охорони.

Основу дослідження склали висновки провідних вчених у галузі адміністративного права, а саме: В. Б. Авер'янова, О. М. Бандурки, М. Н. Берідзе, І. В. Бойка, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, С. В. Кі- валова, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпако- ва, О. В. Кузьменко, Д. В. Приймаченко, В. В. Прокопенко та інших. Однак значна кількість проблемних питань адміністратив но-правового забезпечення державного захисту працівників суду залишається не вирішеною, що свідчить про актуальність обраної теми дослідження.

Метою статті є аналіз організаційно- правого забезпечення діяльності Служби судової охорони та аналіз ефективності її діяльності.

Виклад основних положень

До створення Служби судової охорони безпеку судів забезпечували співробітники спецпідрозділу органів внутрішніх справ «Грифон». Зі створенням Національної поліції їх звідти прибрали, і суди фактично залишилися без охорони. Там, де вона ще була, охороною будівлі суду займалося всього один-два правоохоронці. Настільки слабка захищеність служителів Феміди змушувала їх боятися злочинних посягань. А за великим рахунком позначалося на незалежності судової системи, що відзначали і міжнародні експерти. «Грифон» повинна була замінити Служба судової охорони. Через відсутність державного фінансування в 2015-2016 роках цього зробити не вдалося. На її створення бюджетом у 2017 було виділено близько 350 млн гривень. З моменту набуття чинності Закону про Національну поліцію почали масово знімати охорону судів [1].

Радник з безпеки ради правосуддя Нідерландів Кейс Такс вивчав ситуацію в пЦяти судах Києва, Львова та Харкова. Його думка: обЦєкти охороняються недостатньо, умови роботи персоналу не гарантують їм надійного фізичного захисту. Такс назвав українських суддів «сміливими людьми, які виконують свій обовЦязок без прикриття будь-якими заходами безпеки». Після трагічної загибелі харківського судді Володимира Трофимова, що викликала великий суспільний резонанс, його колеги звернулися до влади з проханням посилити охорону судів, оснастити будівлі, кабінети сигналізацією, сканерами, тривожними кнопками, металодетекторами, обґрунтовували обмеження розголошення інформації про місце проживання працівників судів та їх найближчих родичів [1].

У вересні 2018 року у Києві зазнав нападу суддя Святошинського районного суду м. Києва С. Дячук, який ще й досі розглядає суспільно резонансні справи про вбивство людей на майдані 18-20 лютого 2014 року. У жовтні 2018 року приміщення Шевченківського районного суду м. Києва було заміновано, безпека і життя суддів, адміністрації суду й відвідувачів тривалий час були під загрозою, а також відбувся напад з метою помсти на суддю Казанківського районного суду Миколаївської області Х. Іщенко. Наприкінці січня 2019 року невідомий напав на голову Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області М. Самсіна. У березні 2019 року невідомі обстріляли приміщення Голосіївського районного суду м. Києва під час робочого дня, а біля Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було вчинено напад на суддю господарського суду Харківської області В. Усатого [2].

Можна зробити висновок, що таким чином порушувалися стаття 23 Загальної декларації прав людини [3] від 10.12.1948 року, в яких передбачено право кожної людини на справедливі й сприятливі умови праці, стаття 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права [4] від 16.12.1966 року, в якій визнається право кожного на справедливі та сприятливі умови праці, що включають, зокрема, умови роботи, які відповідають вимогам безпеки. Відповідно до статті 43 Конституції України кожному гарантується право, зокрема на безпечні умови праці, у тому числі, суддям

Система особливих заходів державного захисту суддів, від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов'язків і здійсненню наданих прав, а також від посягань на життя, здоров'я, житло і майно зазначених осіб та їхніх близьких родичів у зв'язку зі службовою діяльністю не працювала.

Вивчення ситуації минулих років показує, що суддівська гілка влади потребувала врегулювання захисту суддів та учасників судового процесу. Отже, у 2019 році була створена Служба судового захисту. Правові та організаційні засади діяльності Служби судової охорони закріплені законами

України «Про судоустрій і статус суддів» [6], «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» [7] та «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» [8], Положенням про Службу судової охорони, затвердженим Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 р. № 1051/0/15-19 [9] та ін.

Напрям діяльності Служби судової охорони визначено у статті 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Її діяльність спрямована на підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорона приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення в суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони

[4] та Положенням про Службу судової охорони [9], яким дана служба визначається як державний орган у системі правосуддя, що створений для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Його діяльність є одним із інституційних шляхів забезпечення незалежності судової гілки влади шляхом гарантування безпеки учасників судового процесу від різного роду впливів і небезпек.

За час своєї діяльності Служба судової охорони зіткнулася з подіями як епідеміологічної пандемії, так і війною Росії проти України, що безперечно вплинуло на підвищену увагу до забезпечення охорони як учасників судового процесу, так і будівель суду. Так в усіх територіальних управліннях Служби було вжито заходів для протидії розповсюдженню гострої респіраторної хвороби Covid-19. Службі судового захисту було поставлене завдання організувати якісне несення служби з охорони і безпеки судових установ в умовах жорстких карантинних заходів, швидко та гнучко реагувати на зміни в обстановці, зокрема раціонально залучати особовий склад для охорони судів, органів та установ системи правосуддя у складі постів пропуску та охорони у зв'язку з можливим запровадженням обмеження руху міського та міжміського громадського транспорту. Зокрема, в усіх судах, органах та установах системи правосуддя, що перебували під охороною Служби судової охорони, співробітники Служби несли службу в захисних масках і рукавичках. Кожний пункт пропуску був забезпечений засобами для дезінфекції рук та предметів. Також усім без винятку працівникам і відвідувачам установ системи правосуддя співробітники Служби проводили дистанційну термометрію та обмежували допуск особам з ознаками респіраторних захворювань [10].

З початком військових дій ризики роботи українських судів значно збільшилися. Коли сотні тисяч громадян мають дозвіл на володіння зброєю або можуть її отримати для захисту своєї Батьківщини, кількість спроб потрапити до судових установ із вогнепальною зброєю суттєво зросла. Так, за інформацією Служби судової охорони, з січня по серпень 2022 року відвідувачі намагалися пронести в судові установи 2 429 одиниць вогнепальної зброї. Це в 18,5 разів більше, ніж за аналогічний період 2021 року (131 одиниця). Вогнепальна зброя, гранати, ножі, газові балончики та інша зброя: понад 86 500 небезпечних предметів могли потрапити до українських судів за цей період [11].

Загальні показники діяльності судової охорони свідчать про факти припинення нею численних порушень норм закону, суспільного спокою та громадського порядку. Також у 2021 році судові охоронці не допустили пронесення до органів системи правосуддя 841 одиницю електрошокових пристроїв, 211 одиниць вогнепальної та 487 одиниць травматичної зброї, 297 одиниць пневматичної та газової зброї. Особи вчиняли спроби зайти в суди з металевими та дерев'яними палицями й битами (172 одиниці), ножицями та викрутками (13 134 одиниць), фаєрами та іншими піротехнічними засобами (117 одиниць) тощо. Крім того, 32 відвідувачі суду, які намагалися пройти до судових установ із речовинами, схожими на наркотичні, 56 осіб, які не мали дозвільних документів на носіння і зберігання зброї, затримано й передано працівникам Національної поліції України [12].

З метою підвищення кваліфікації працівників Служби судової охорони у 2020 році було запроваджено створення навчального центру. Міністерство освіти і науки України видало ліцензію Територіальному управлінню Служби судової охорони у Вінницькій області на провадження освітньої діяльності за спеціальністю «Охоронець» та «Охоронник».

Для унормування діяльності Служби судової охорони ВРУ було схвалено законопроект щодо врегулювання окремих питань проходження служби у Службі судової охорони.

Законом внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, що стосуються проходження служби у Службі судової охорони, передбачивши, зокрема:

• утворення державної служби у Службі судової охорони та її територіальних підрозділах;

• вдосконалення порядку визначення стажу служби у Службі судової охорони;

• поширення дії Дисциплінарного статуту Національної поліції України на співробітників судової охорони, а також визначення повноважень Голови Служби судової охорони та інших керівників Служби щодо застосування заохочень та накладення дисциплінарних стягнень на підпорядкованих співробітників;

• створення можливості співробітникам Служби судової охорони для захисту своїх прав та законних інтересів утворювати професійні об'єднання та професійні спілки відповідно до Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Законом також внесено зміни до низки інших законодавчих актів, а саме: