Інститут Європейського омбудсмана у механізмі захисту прав людини у Європейському Союзі

міжнародного, конституційного та адміністративного права

Івано-Франківського навчально-наукового юридичного інституту Національного Університету «Одеська юридична академія»

Внаслідок розширення Європейського Союзу та збільшення кількості його держав-членів виникла потреба у новій, оперативній та більш ефективній формі управління.

За останні декілька років склалася ситуація, коли новий інституційний склад вступив у протиріччя зі старою формою управління Євросоюзом, постала інституційна криза. Потрібно було провести інституційну реформу. Тому, із набуттям чинності Лісабонського договору 01.12.2009 року розпочався новий період у розвитку Європейського Союзу. Даним договором внесено ряд суттєвих змін у засади функціонування ЄС в цілому. Так, ЄС набув міжнародної правосуб'єктності, змінився механізм ухвалення рішень та відбулись нововведення в інституційній сфері. Запроваджено нові керівні посади - Президент Європейської Ради та Високий представник з питань закордонних справ і безпекової політики, а також утворено новий орган - Європейська служба зовнішньої діяльності. Положення Лісабонського договору передбачають ряд суттєвих змін, спрямованих на посилення інституцій ЄС, зокрема, й Європейського омбудсмана.

Посада європейського омбудсмана запроваджена Договором про Європейський Союз. На сьогодні інститут омбудсмана набув самостійного юридичного статусу. На рівні ЄС Омбудсман є незалежним та не- упередженим органом Європейського Союзу, який розслідує скарги на неправомірну діяльність інститутів, органів та агенцій ЄС. Тільки Суд Європейського Союзу, діючи в його судовій якості, не входить до повноважень Омбудсмана. Омбудсман може виявити неправильне управління, якщо установа не дотримується основних прав, правових норм або принципів [1].

На підтвердження цього, у статті 43 Договору про функціонування Європейського Союзу передбачено, що кожен громадянин Союзу, кожна фізична або юридична особа, яка проживає або має юридичну адресу на території держави-члена, має право звертатися до Європейського Омбудсмана у випадках неналежного управління в діяльності установ, органів, служб або агенцій Союзу, за винятком Суду Європейського Союзу під час виконання ним своїх судових функцій [2]. Дана стаття Договору визначила сферу діяльності Омбудсмана. З цього приводу, С. В. Книш зазначає, що ці положення Договору передбачають досить гнучку модель статусу Європейського Омбудсмана, покликаного забезпечити компромісність та консолідацію, на чому і ґрунтується функціонування Європейського Союзу [3, с. 188].

Омбудсман призначається Європейським Парламентом після кожних виборів у Європейський Парламент на строк його повноважень. Він має право на повторне призначення. Кандидатом може бути особа, яка є громадянином Союзу, наділена всім комплексом громадянських та політичних прав, є незалежною і відповідає умовам, які передбачені для вищих судових посад у своїй країні, чи має визнану компетенцію та досвід для виконання обов`язків Омбудсмана [4, с. 49-50].

Повноваження Європейського Омбудсмана зазначені у Правилах процедури Європейського Омбудсмана (Регламенту) [5, с. 16]. До повноважень Омбудсмана ЄС належить: 1. приймати та розглядати скарги від громадян та резидентів ЄС, а також юридичних осіб, розташованих на території ЄС, на адміністративні порушення в усіх інституціях та установах Союзу за виключенням Європейського Суду Справедливості та Загального Суду; 2. проводити розслідування на підставі скарги або за власною ініціативою; 3. у випадку виявлення порушення, сповіщати установу і надсилати їй свої рекомендації [5, с. 16].

Аналіз вищезазначених повноважень Омбудсмена надає можливість виокремити наступні його функції:

1. Захист основних прав громадян.

2. Забезпечення прозорості та відкритості інституційного механізму ЄС.

3. Поліпшення якості послуг, що надаються установами ЄС.

4. Забезпечення дотримання правових норм.

5. Захист прав працівників в установах [6, с. 40].

Як зазначалось вище, Європейський омбудсман, що обирається Європейським парламентом, уповноважений одержувати від кожного громадянина Союзу або від кожної фізичної або юридичної особи, що проживає або має свою юридичну адресу в державі-члені, скарги щодо випадків порушення порядку управління в діяльності інститутів, органів або установ Союзу, крім Суду Європейського Союзу при здійсненні ним своїх юрисдикційних функцій. Заявник може подати скаргу протягом двох років з дня усвідомлення фактів, на яких вона ґрунтується і лише після першого звернення до відповідної установи ЄС, щоб спробувати вирішити це питання самостійно.

Слід зазначити, що із кожним роком кількість звернень до Європейського омбудсмана зростає. Однією із причин цього є можливість подати скаргу в електронному вигляді. Такий спрощений порядок подачі заяви надає пересічним громадянам можливість уникнути зайвої бюрократії, а тому є на сьогодні однією з найпоширеніших форм звернення до Омбудсмена ЄС.

Омбудсман за своєю власною ініціативою або на підставі скарг, представлених йому безпосередньо або через члена Європейського парламенту, проводить розслідування, які вважає обґрунтованими, якщо тільки стверджуванні факти не є або не були об'єктом судової процедури. Якщо Омбудсман констатував випадок порушення порядку управління, він звертається до відповідних інститутів, органів або установ, які мають у розпорядженні тримісячний строк на подання йому свого висновку [6, с. 41].

В подальшому, Омбудсман направляє свою доповідь Європейському парламенту й відповідному інституту, органу або установі. Особа, що звернулася зі скаргою, інформується про результат цих розслідувань. Щорічні доповіді Омбудсмана у Європарламенті являють собою особливі важелі впливу на діяльність органу, проти якого подано скаргу. Однак, як бачимо, рішення Європейського Омбудсмана не мають юридично обов'язкової сили. Вони носять лише рекомендаційний характер. Вони приймаються у формі висновків і втілюються в актах інститутів ЄС, яким надійшов висновок від Омбудсмена і які встановлюють відповідні правила в якості обов'язкових приписів.

Разом з тим, роль та значення Європейського омбудсмана має у прийняті подальших стратегій його діяльності. Так, у листопаді 2020 року було опубліковано Стратегію діяльності Омбудсмана до 2024 року. Даний документ підкреслює зростання ролі Омбудсмана в механізмі захисту прав та свобод громадян ЄС (фізичних та юридичних осіб) та розширення напрямів діяльності досліджуваного інституту. Дана стратегія спрямована на досягнення чотирьох цілей:

1) стійкий позитивний вплив на адміністрацію ЄС, включаючи посилення співпраці та діалогу з інституціями ЄС;

2) постійна актуальність роботи Омбудсмана у реальному житті - виявлення системних тенденцій у державному управлінні на рівні ЄС та на національному рівні та оцінка їх наслідків для європейської демократії;

3) підвищення обізнаності громадян про роботу Омбудсмана - залучення зацікавлених осіб, а саме організацій громадянського суспільства, засобів масової інформації тощо;

4) подальше підвищення ефективності роботи Омбудсмана - структурування офісу, робочих процесів та інформаційно-пропагандистської діяльності у гнучкій та адаптивній формі [7, 263].

Не залишається осторонь Омбудсман щодо подій, пов'язаних із пандемією

COVID-19. Євроомбудсман здійснив аналіз наявного досвіду та політики щодо боротьби з COVID-19 на національному та наднаціональному рівнях у країнах-членах ЄС. Окрім цього, він вивчає роботу Європейського центру з профілактики та контролю захворювань. Це розслідування зосереджено на ролі Центру у зборі та передачі інформації про COVID-19. Євроомбудсман здійснює тісну співпрацію з головними інституціями Євросоюзу. Так наприклад, Європейська Комісія висуває пропозиції щодо надання більших повноважень Центру, Омбудсмен сподівається, що проведене розслідування може допомогти визначити деякі проблеми, які могли заважати Центру впоратись із пандемією. Також було розглянуто питання взаємодії Центру з відповідними органами держав-членів ЄС, а також міжнародними організаціями та органами влади за межами ЄС, а також прозорості цієї співпраці [7, 263].

Висновки