Актуальні питання участі громадян в охороні громадського порядку

Анотація

Сучасне українське суспільство переживає зміни, особливо враховуючи ситуацію, яка склалась на теперішній час - збройна агресія та напад Російської Федерації. Ці зміни зачіпають усі сторони життя, усі сфери життєдіяльності громадян. В умовах побудови правової демократичної держави змінюється суспільство, функції держави, змінюються погляди на розуміння різних проблем суспільного життя. З прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" 2 липня 2015 року (набрав чинності 7 листопада 2015 року) та внесенням змін 30 квітня 2022 року (внаслідок збройного нападу країни-агресорки) переосмислено базові основи поліцейської діяльності, що змінили взаємини правоохоронних органів України та громадян з домінантної моделі на партнерську. Розвиток партнерської взаємодії з громадськими формуваннями у сфері забезпечення правопорядку та громадської безпеки розглядається правоохоронними органами як стратегічне завдання, спрямовуючи процес реформування на розвиток та підвищення якості соціальної взаємодії, створення нової системи безпеки, що дозволяє ефективно протистояти злочинності в сучасних умовах.

Основною передумовою партнерства між поліцією та суспільством є об'єктивна необхідність підвищення рівня залучення населення та структур громадянського суспільства до процесу забезпечення безпеки та громадського порядку на вулицях, площах, стадіонах, у скверах, парках, на вокзалах та інших громадських місцях, а також вирішення проблеми протидії кримінальним правопорушенням у місцях проживання громадян, оскільки поліція, в умовах значного скорочення чисельності особового складу в умовах воєнного стану, не завжди може впоратися з вирішенням цього завдання власними силами. поліція суспільство безпека

CURRENT ISSUES OF CITIZENS' PARTICIPATION IN THE PROTECTION OF PUBLIC ORDER

Keywords: police, martial law, law enforcement agencies, law enforcement, interaction, community, law and order.

Постановка проблеми

В умовах зростаючої складності та якості вчинених правопорушень, особливо під час дії режиму воєнного стану, правоохоронні органи змушені шукати резерви (ресурси) для підтримки безпечного та комфортного соціального середовища в таких умовах. Істотною підмогою у боротьбі зі злочинністю могли стали громадяни, об'єднані у різні громадські формування правоохоронної спрямованості. Однак, це має бути не директивна організація різних суспільних формувань для боротьби з правопорушеннями, а система комплексного планування соціальної профілактики правопорушень, що передбачає активну форму стимулювання та мотивації подібної діяльності. Таким чином, стає актуальним виділення окремих питань участі громадян в охороні громадського порядку.

Стан дослідження проблеми

Тема діяльності громадських інститутів щодо охорони громадського порядку досліджувалась низкою вчених, серед яких є:

B. Б. Авер'янов, О.М. Бандурка, Н.П. Бортник, В.В. Чернєй, С.Ф. Константінов,

C. Г. Братель, Є.В. Додіна, Д.С. Каблова, Ю.С. Назара, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков та інші. Їхні дослідження мають істотне значення як для теорії, так і для практики, але інтеграційні процеси, що не "стоять" на місці та мають свій розвиток, та які впроваджуються в чинне законодавство України, та врахування сучасних реалій, тим самим зумовлюють необхідність додаткових досліджень щодо актуальних питань участі громадян в охороні громадського порядку.

Мета і завдання полягають у дослідженні актуальних питань участі громадян в охороні громадського порядку в умовах сучасності.

Наукова новизна дослідження

Створення надійного, гнучкого та ефективного механізму управління - запорука успіху управлінської діяльності в будь-якій галузі та сфери управління. Громадсько-політична обстановка, що склалася у країні зумовила вибір нової моделі взаємодії поліції та суспільства. Акценти в організації взаємодії зміщувалися від позиції домінування поліції над суспільством до вдосконалення правових засад взаємодії, до ідеї соціального партнерства та глибокої модернізації контактів правоохоронних органів із громадянами, їх характеру, формам та змістом.

Залучення громадян до виконання правоохоронних функцій, а саме охорони громадського порядку є важливим та ефективним моментом у діяльності поліції. Але при реалізації такої взаємодії виникають деякі питання щодо правового регулювання участі громадськості в охороні правопорядку та потребують додаткового дослідження.

Виклад основного матеріалу

Розвиток конструктивної співпраці з громадськими формуваннями у сфері забезпечення правопорядку та громадської безпеки розглядається законодавцем України як стратегічне завдання у зміцненні української державності, від рішення якої великою мірою залежить прискорення процесу формування громадських інститутів.

Громадськість, громадські інститути є найважливішим ресурсом, що дозволяє забезпечити послідовну та зацікавлену протидію організованій злочинності та корупції, тероризму та екстремізму, наркоекспансії та незаконній міграції. З активізацією діяльності громадських об'єднань у сфері правопорядку пов'язується вирішення завдань, спрямованих на зміцнення духовно-моральних цінностей та правової культури, створення атмосфери непримиренності громадян до злочинності, порушення їх законних прав і свобод, попередження поширення злочинної ідеології серед громадян, посилення профілактики бездоглядності неповнолітніх.

Правоохоронні органи спрямовували активні зусилля щодо переведення взаємодії з громадськими об'єднаннями з галузі діалогу в область вироблення, прийняття та реалізації конкретних рішень щодо зміцнення правопорядку та громадської безпеки на всіх рівнях організації державної влади. Сьогодні існують та розвиваються різні ефективні організаційно-правові форми спільної діяльності поліції та громадян з охорони правопорядку.

Важливим кроком у цьому напрямі було прийняття Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", де у ст. 1 цього Закону регламентовано, що громадяни України відповідно до Конституції України мають право створювати в установленому цим Законом порядку громадські об'єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі України та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних і кримінальних правопорушень, захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин (далі - громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону) [1].

Громадський порядок прийнято визначати як режим упорядкованості соціальними нормами (нормами права, моралі, корпоративними нормами, нормами-звичаями) системи суспільних відносин і їх дотримання [2, с. 395].

Громадський порядок, на відміну від правопорядку, є ширшим, тому що в зміцненні й підтриманні першого важлива роль належить усім соціальним нормам. Правопорядок складається лише на підставі правових норм і внаслідок цього охороняється спеціальними державними правовими заходами [3, с. 411].

Громадський порядок та громадська безпека встановлюються й охороняються державою, через її органи для суспільства, забезпечення належного рівня його існування, через захист прав і свобод громадян, створення сприятливих умов для реалізації їх обов'язків. Недодержання належного рівня громадського порядку та безпеки всередині будь-якої країни спровокує хаос та безлад - існування та функціонування за таких умов громадського суспільства та, власне, держави, здається неможливим. А отже, забезпечення та підтримання громадського порядку та безпеки - одне з головних завдань держави [5, с. 30].

Найважливішою складовою взаємодії правоохоронних органів із громадськими об'єднаннями є інформаційне забезпечення, що дозволяє здійснювати оперативне отримання необхідних кількісних та якісних відомостей про проблеми у сфері забезпечення правопорядку та громадської безпеки, їх обмін між заінтересованими сторонами, а також вироблення необхідних рішень щодо вдосконалення форм та методів правоохоронної діяльності, стимулювання громадських ініціатив у правоохоронній сфері, особливо важливо під час воєнного режиму.

Правоохоронні органи розробляють цілий комплекс організаційно-правових заходів, спрямованих на вдосконалення інформаційного забезпечення взаємодії служб та підрозділів відомства із громадськими формуваннями. Тим часом, у галузі інформаційного забезпечення взаємодії поліції з громадськими об'єднаннями спостерігаються певні проблеми, які потребують свого теоретичного та практичного вирішення.

При цьому слід мати на увазі проблему готовності громадян до участі в спільній з поліцією роботі з підтримки законності та охорони громадського порядку в мирний час, що реалізується в практичній діяльності не завжди успішно. У ряді випадків взаємодія між правоохоронними органами та громадськими об'єднаннями відрізняється формалізмом, а в діяльності спеціалізованих підрозділів зводиться до механічного збору інформації про чинні громадські організації, вивченню їх програм, статутів, особливостей роботи в мирний час. Під час воєнних дій на території України значна кількість населення показала свою готовність до співпраці з працівниками поліції, Збройними Силами України. Були створені підрозділи територіальної оборони, у тому числі і з цивільних осіб, які допомогають поліції охороняти громадський порядок, забезпечувати правопорядок, виявляти та припиняти кримінальні правопорушення (воєнні злочини). Значна кількість громадських організацій взаємодіють з правоохоронними органами щодо надання гуманітарної, волонтерської, благодійної допомоги, у переміщенні населення в більш безпечне місце тощо.

Тим часом, стратегічною метою інформаційного забезпечення має бути реальне сприяння вирішенню проблем, що хвилюють громадян у правоохоронній сфері, створення сприятливих умов для "підключення" до неї громадських ініціатив. Це, у свою чергу, передбачає різноманітність форм та методів інформаційної роботи, вдосконалення самого механізму інформаційного забезпечення. Найважливішою умовою створення повноцінного інформаційного обміну між правоохоронними органами та громадськими об'єднаннями має стати інформаційна відкритість самої поліції незалежно від режиму, що діє на території України.

Головними цілями взаємодії правоохоронних органів із громадськими об'єднаннями є:

1) створення ефективних механізмів взаємодії з громадськими об'єднаннями, які забезпечують успішне виконання покладених на поліцію завдань, які розширились внаслідок збройного нападу російських військ на Україну. 30 квітня 2022 року Президент України підписав ухвалений Верховною Радою України 15.03.2022 законопроєкт № 7147 "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії режиму воєнного стану. Національна поліція, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження положення про Національну поліцію" [5], сприяє забезпеченню відповідно до Законів України "Про правовий режим воєнного стану" на всій території України, адже безпосередньо від ефективності роботи Національної поліції залежить дуже багато, головним її завданням є забезпечення внутрішньої безпеки держави. Особливості діяльності Національної поліції в умовах воєнного стану визначаються чинним законодавством, перш за все Законом України "Про правовий режим воєнного стану". Відповідно до цього закону Національна поліція сприяє діяльності військової адміністрації, судів, прокуратури, судових органів в період дії воєнного стану; звітує перед військовою адміністрацією про правове становище на відповідній території, бореться зі злочинністю, здійснює охорону громадського порядку та результати діяльності [6];

2) проведення правоохоронними органами узгодженої політики у сфері формування у населення об'єктивної оцінки діяльності поліції та створення позитивного образу співробітників структури у мирний час. Напад країни-агресорки на Україну тільки об'єднав населення з державною владою та правоохоронною системою в тому числі, крім того, населення готове відстоювати державні та індивідуальні інтереси, права, свободи через взаємодію та надання допомоги в будь- яких сферах діяльності саме з поліцією;

3) поширення достовірної інформації про діяльність поліції, роз'яснення державної політики у правоохоронній сфері;

4) підвищення рівня взаємної довіри та партнерства між населенням та поліцією в мирний час. Сучасні реалії "говорять", що довіра з боку населення до правоохоронних органів значно підвищилась. Реалізація поставленої мети здійснюється вирішенням наступних завдань:

а) своєчасним та об'єктивним інформуванням громадян про державну політику в правоохоронній сфері, а також про заходи, що вживаються поліцією щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю (воєнних злочинів);

б) створенням адаптованого до сучасних соціальних умов (воєнного режиму) механізму взаємодії поліції із громадськими об'єднаннями, діяльність яких спрямована на формування правосвідомості громадян, підвищення їхньої активної життєвої позиції;

в) розробкою критеріїв інформаційної відкритості правоохоронних органів та подальшим їх удосконаленням;

г) розробкою комплексу заходів з організації зворотного зв'язку, підвищенням взаємної довіри та партнерства між населенням та правоохоронними органами через громадські об'єднання;

д) участю у створенні організаційно-правових механізмів доступу громадян до відкритої інформації про діяльність поліції;

е) формуванням відкритих інформаційних ресурсів, підвищення ефективності їх застосування. На сьогодні при органах державної влади створені Громадські ради, активізувалося висвітлення їх діяльності у ЗМІ, соціальних мережах, функціонують телефони "гарячих" ліній, створені чат боти, для повідомлення інформації, поданні заявок громадянами, які потребують гуманітарної або будь-якої іншої допомоги, у приміщеннях та на території підрозділів Національної поліції та інших безпекових служб встановлено цілодобове відеоспостереження, патрульні поліцейські використовують нагрудні камери відеофіксації;

ж) використанням можливостей мережі державних освітніх та наукових установ у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації співробітників пресслужб, підрозділів інформації та громадських зв'язків правоохоронної системи, які здійснюють взаємодію зі ЗМІ та громадськими об'єднаннями;

з) вихованням у населення активної громадянської позиції щодо сприяння правоохоронним органам у розслідуванні правопорушень у мирний час.

Форми взаємодії з громадськістю як всередині системи, так і за її межами можуть бути найрізноманітнішими. Насамперед взаємодія як управлінська функція залежить від тих цілей та завдань, які ставлять собі соціальні системи.

1. Особливої уваги потребує взаємодія з різними конфесіями щодо запобігання міжнаціональним конфліктам.

2. Профілактика вуличної злочинності та роль громадських формувань як у мирний, так і у воєнний час.

3. Взаємодія правоохоронних органів з різними політичними утворенями щодо забезпечення громадського порядку.

4. Інформаційне забезпечення - одна з форм взаємодії поліції із громадськістю в Україні.

5. Роль громадськості у поліпшенні соціальних умов працівників поліції.

6. Проблеми кадрового "дефіциту" та роль громадськості у його зменшенні у мирний час. Сучасна реальність показує, що кадровий дефіцит співробітників поліції збільшився, тому що дехто з працівників правоохоронних органів вступив до лав Збройних Сил України, дехто зрадив свою державу та перейшов на бік країни-агресорки, але значка кількість цивільних осіб як індивідуально, так і колективно (громадськими формуваннями тощо) надають допомогу поліції у правоохоронній сфері.

7. Громадські організації у правоохоронних органах. Досвід роботи за напрямами: адміністративний, соціальний, культурномасовий, фізкультурно-спортивний тощо.

Умовами, необхідними для встановлення тісної взаємодії з громадськими організаціями як всередині правоохоронних органів, так і за його межами незалежно від режиму, що діє, є:

1) визначення сфери взаємодії, проблем, що виникають у них, ролі та місця поліції та громадськості у їх вирішенні;

2) визначення цілей та завдань взаємодії у цих сферах (областях, напрямках);

3) прийняття спільних рішень щодо організації взаємодії, визначення форм, методів, коштів тощо;

4) матеріальне (офіційне) оформлення цих рішень (підготовка статутів, положень, рішень, договорів з урахуванням режиму воєнного стану тощо);

5) підготовка спільних програм, планів роботи із взаємодії як у мирний, так і у воєнний час;

6) спільна робота з реалізації планових заходів та участь у проведенні позапланових заходів (у разі зміни обстановки на конкретній території);

7) контроль з обох зацікавлених сторін із аналізом всієї діяльності;

8) широке висвітлення результатів взаємодії у ЗМІ, пропагандистська робота серед населення;

9) постійне вдосконалення форм та методів спільної діяльності.

Участь населення надає підрозділам та службам правоохоронних органів додаткові сили та можливості у боротьбі зі злочинністю на будь-яких рівнях, формує громадську думку, яка позитивно впливає на зміну особистості правопорушників та зміцнює погляди на стан правопорядку законослухняної частини населення. Вітчизняна історія та сучасні реалії щодо забезпечення правопорядку та досвід зарубіжних країн свідчать про те, що ефективне вирішення завдань з охорони правопорядку та протидії злочинності неможливе без участі у цій роботі громадськості. І чим активніше громадяни та громадські інститути, які вони засновують, сприяють правоохоронним органам, чим різноманітніша форма їх участі, тим успішніша діяльність останніх та протистояння іншим державам, які планують збройні напади.

Сьогодні стоїть завдання пробудження у суспільній свідомості елементів спостережливості, сусідського нагляду та контролю, своєчасного доведення інформації до правоохоронних органів - особливо актуально наразі, адже серед населення України виявляється значна кількість колаборантів, які координують ворога. Громадськість повинна надавати допомогу поліції у зборі відомостей про "притони" пияцтва і наркоманії, проституції, скупників краденого, мародерів, які під час війни все одно вчиняють кримінальні правопорушення, осіб, які незаконно зберігають зброю, вибухові речовини, інші заборонені до обігу предмети, викрадачі транспортних засобів, екстремістів та громадян, які залучають неповнолітніх до антигромадської та/або антинаціональної діяльності.

На різних історичних етапах формувалася система гласних (прозорих) відносин сторін охорони правопорядку. Були періоди, коли активність населення у гарантуванні безпеки була надзвичайно висока, що диктувалося вимогами життєвих умов. У правоохоронних органів та громадських об'єднань єдине завдання - створити широкі можливості для реалізації прагнень громадян сформувати правові умови їх діяльності, пов'язаної із забезпеченням за великим рахунком національної безпеки.

Досвід взаємодії поліції із громадськими об'єднаннями правоохоронного спрямування свідчить, що безпосередня участь громадян дозволяє правоохороним органам оперативно отримувати достовірну інформацію про факти, що готуються, скоюються, та вчинені правопорушення. Активна участь громадських формувань щодо забезпечення правопорядку є прикладом "соціального партнерства" між владою та населенням, свідченням довіри громадян до поліції, підтримки прийнятих ними заходів. Таким чином, чергування громадських формувань проходять спільно із співробітниками поліції, що дозволяє останнім впевненіше діяти щодо припинення правопорушень, маючи надійну базу свідків і не побоюючись необґрунтованих звинувачень з боку правопорушників у порушенні законності та перевищення повноважень. Зрештою, у результаті участь населення в охороні правопорядку є однією з форм громадського контролю над діяльністю поліції.

Але основною проблемою, незалежно від режиму, що діє в Україні, у розвитку руху громадських формувань, головною перешкодою зростання їхніх лав є відсутність необхідних державних гарантій його правового та соціального захисту, що перешкоджає подальшому їх зростанню, підвищення активності.

Іншою важливою проблемою є матеріально-технічне забезпечення громадських формувань. Адже вони не мають у своєму розпорядженні придатні для роботи приміщення, практично повністю відсутні засоби оперативного радіозв'язку, недостатня забезпеченість засобами оргтехніки, форменим одягом.

Крім того, в організації взаємодії з громадськими об'єднаннями правоохоронної спрямованості є певні складнощі.

Для залучення громадян до роботи в громадських формуваннях у мирний та воєнний час необхідно періодичне інформування населення через ЗМІ у двох основних напрямках:

- про існуючу можливість брати участь в охороні громадського порядку спільно з поліцією, вносячи свій особистий внесок у підтримку громадської безпеки на певній території, здійснюючи власними діями профілактику вчинення протиправних діянь, та можливості отримання різних компенсацій та пільг за участь у такій діяльності;

- про основні результати діяльності чинних громадських формувань, виокремлюючи їх досягнення, які заслуговують на увагу, у конкретному регіоні. Внаслідок висвітлення позитивних підсумків участі населення в охороні громадського порядку, решта громадян зможуть переконатися в тому, що вони самі реально здатні впливати на криміногенну обстановку.

Більше того, з метою поширення інформації та популяризації участі громадян в охороні правопорядку та залучення активних громадян до цієї діяльності органам місцевого самоврядування необхідно:

- посадовим особам місцевої адміністрації, а у воєнний час військово-цивільній адміністрації, та представницького органу періодично брати участь в охороні громадського порядку;

Таким чином, надання допомоги з боку населення органам поліції в охороні громадського порядку незалежно від режиму, що діє на території України, відіграє велике значення для підтримки та забезпечення правопорядку та громадської безпеки, проте ця діяльність має низку проблемних аспектів. Серед них можна виділити недостатню поінформованість громадян щодо можливості участі в охороні правопорядку, їхню низьку зацікавленість у мирний час, а також недосконалу систему заходів стимулювання, заохочення, соціального захисту осіб, які беруть добровільну участь в охороні правопорядку, тим паче під час війни. Вирішення зазначених проблем буде сприяти залученню більшої кількості громадян до забезпечення громадського порядку, поповнення чисельності добровільних громадських формувань.

Література