Аналіз державної політики реформування системи охорони здоров'я на засадах біоетики

Основними змінами трансформації галузі охорони є, зокрема, впровадження державного гарантованого пакета медичної допомоги (перелік та обсяг медичних послуг та ліків, які оплачуються з державного бюджету на основі єдиних національних тарифів, а також прозорі правила доступу до безоплатних для пацієнта медичних послуг, для отримання яких потрібне електронне направлення від лікаря первинної ланки, з яким укладена декларація, або від лікуючого лікаря) [36, с. 138]. Програма медичних гарантій [37], яку впроваджує Національна служба здоров'я України [38], є невід'ємною складовою частиною універсального медичного охоплення.

Оскільки пріоритетним стратегічним напрямом у цьому пакеті визначено профілактичну роботу, варто організовувати широку інформаційну кампанію, власне, з питань етичного обґрунтування попередження абортів, шкідливої контрацепції, алкоголізму, наркоманії, депресій, суїцидів та інших видів девіантної поведінки, що руйнує здоров'я і життя дітей, молоді та дорослих. Перспективним напрямом у цьому контексті може стати використання телемедицини, ІТ-технологій [39] для широкого охоплення профілактично-просвітницькою роботою різних соціальних груп та аудиторій.

Оскільки, крім держави, окремими суб'єктами публічної політики виступають і громадські об'єднання, далі ми проаналізуємо позицію та напрацювання «третього сектору» в царині реформування охорони здоров'я.

Науковий інтерес викликає візійний документ «Принципи Торонто: ключові пріоритети проведення реформ в Україні на 2019-2023 роки», підготовлений групою експертів громадянського суспільства за координації Коаліції «Реанімаційний Пакет Реформ» шляхом регіональних та національних консультацій в Україні та за участю 100 галузевих експертів [40]. План змін охоплює найважливіші сфери суспільного життя: від протидії корупції до захисту довкілля [41].

З метою продовження комплексного реформування системи охорони здоров'я необхідно розбудувати систему охорони здоров'я, орієнтовану на пацієнта, шляхом зміни організаційно-економічних принципів управління відповідно до ринкових умов та міжнародних стандартів для забезпечення паритетного доступу населення до якісної медичної допомоги та фінансового захисту у разі захворювання, забезпечити попередження неінфекційних захворювань, зокрема, вдосконалюючи законодавство про здорове харчування, а також контроль над тютюном та алкоголем [42]. До речі, в контексті біоетики проблема якості і чистоти продуктів харчування задля збереження і зміцнення здоров'я громадян, профілактики захворювань привертає пильну увагу науковців, які наголошують на необхідності кардинальної зміни державної політики в цьому питанні. Окремо біоетика наголошує на необхідності жорсткої перевірки продукції, особливо харчових продуктів і лікарських препаратів, що виготовляється з використанням генетично-модифікованої сировини. Як відомо, у багатьох країнах діють закони щодо обмеження імпорту та/або обов'язкового маркування продуктів харчування, які містять ГМ-інгредієнти.

Як зазначають експерти [43], щоб забезпечити продовження та незворотність реформи, слід зробити належні кроки:

а) завершити імплементацію нових фінансових механізмів за принципом «гроші йдуть за пацієнтом» у секторі первинної медичної допомоги та впровадити їх на рівні спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги (амбулаторного та стаціонарного рівнів). З цього приводу варто відзначити про потребу врівноваження фінансових чинників у сфері надання медичної допомоги, які жодним чином не повинні детермінувати їх пріоритет над біоетичними/етичними цінностями у сфері охорони здоров'я;

б) затвердити програму медичних гарантій на всіх рівнях надання медичної допомоги. У цьому контексті всі медичні гарантії повинні відображати біоетичні засади надання первинної, вторинної, спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги;

в) завершити реформу закупівель лікарських засобів та медичних виробів, упровадити єдину систему з відстеження маршруту закуплених ліків та медичних виробів. При цьому трансформацію у фармацевтичній галузі слід здійснювати з метою припинення призначення жінкам абортивних засобів та практики використання абортивних матеріалів, що є неприпустимо з позиції біоетики та етики загалом;

г) розвинути й закріпити побудову громадського здоров'я, чітко розподілити функції та повноваження між урядом, Міністерством охорони здоров'я та іншими органами влади у системі громадського здоров'я. У руслі цього завдання важливим є конструювання системи громадського здоров'я на засадах біоетики, щоб поширювати ідеї та знання, зокрема, про біоетичні проблеми репродуктивного, духовного здоров'я громадськості в такому секторі;

ґ) забезпечити умови для втілення Стратегії державної політики з питань здорового та активного довголіття населення на період до 2022 року. Щодо окресленої перспективи, вважаємо за необхідне взяти до уваги, зокрема, біоетичні аспекти різних видів адиктивної поведінки, особливо серед підлітків та молоді (що негативно впливають на якість життя людини, руйнують її фізичне, психічне та соціальне здоров'я), а також напрями і методи їх профілактики, просвітницької роботи з актуальних питань біоетики;

д) реалізувати план боротьби з неінфекційними захворюваннями та здійснити заходи з упровадження курсу євроінтеграції, серед іншого, в частині імплементації директив Європейського Союзу стосовно сфер трансплантологи, безпеки крові, контролю над тютюном. У цьому контексті потрібно узгодити політичні нововведення із вимогами біоетики щодо забезпечення гідності, безпеки, здоров'я і недоторканості життя людини, коли йдеться про питання трансплантації як способу лікування, щоб не допустити зловживань; також на часі є практикування створення банків пуповинної крові для отримання стовбурових клітин як протидії використання стовбурових клітин ембріонального походження, що з точки зору біоетики є морально неприпустимим; водночас контроль за тютюном як завдання державної політики у сфері охорони здоров'я може допомогти в подоланні поширеної залежності людей від тютюнопаління, що є однією з біоетичних проблем, адже містить аспекти не лише медичні та соціальні, а й моральні;

е) створити мережу центрів біологічної безпеки на основі концепції «Єдине здоров'я» при Міністерстві охорони здоров'я України. Здійснення зазначеного кроку на практиці повинно супроводжуватися з урахуванням засад біоетики задля гарантування безпеки кожної людської особи від моменту запліднення до природної смерті;

є) продовжувати активно впроваджувати заходи з імунізації з метою забезпечення високого рівня імунізації населення, що виступає частиною програми національної безпеки українців (головною умовою втілення у практику вказаного напряму діяльності повинно виступати дотримання засад біоетики в частині реалізації права людини на повагу її гідності та передбачення на законодавчому рівні права вибору людини на проведення вакцинації;

ж) цілеспрямовано, системно й послідовно здійснювати виконання програми розвитку сільської медицини. З цього приводу актуальною постає необхідність реалізації профілактично-просвітницької роботи серед сільського населення, яке особливо потребує підвищення рівня обізнаності з питань збереження репродуктивного здоров'я, планування сім'ї, відповідального материнства і батьківства, запобігання підлітковій вагітності, абортам, штучному заплідненню, алкоголізму, тютюнопалінню, наркоманії, контрацепції, аморального способу життя, що торкається всіх аспектів фізичного, психічного, духовного, соціального здоров'я людини та знаходить відповіді на перелічені виклики в біоетичній площині;

з) забезпечити інституційне впровадження реформи екстреної медичної допомоги, ухвалити Закон України «Про доброго самаритянина». З цього приводу наголосимо, що зазначена ідея сприятиме реалізації в українському суспільстві біоетичних цінностей, серед яких - моральність і духовність як базова основа безумовного самовідданого лікарського служіння людині/пацієнту в усіх обставинах та ситуаціях, що трапляються в житті;

и) забезпечити впровадження Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ) та розпочати повноцінну реформу реабілітації та встановлення інвалідності (МСЕК). У контексті біоетики така проблема стосується забезпечення права на життя, гідність, безпеку і здоров'я людської особи, яка має певні психофізичні обмеження, з моменту запліднення до природної смерті, оскільки її людська гідність є рівноцінною стосовно осіб, котрі не мають подібних психофізичних обмежень та особливих потреб;

і) реформувати систему дота післядипломної медичної освіти на основі досягнень сучасної медичної науки та доказової медицини. Ідейною базою процесу реформування медичної освіти на всіх рівнях повинно стати вивчення майбутніми фахівцями сфери охорони здоров'я біоетики в належному обсязі, що забезпечуватиме досягнення навчальних цілей стосовно етичної/біоетичної підготовки здобувачів медичної освіти; також доречно гармонізувати навчально-виховний процес у закладах вищої медичної освіти загалом відповідно до принципів, засад і цінностей науки біоетики, що стоїть у обороні людини, обґрунтовує етичну безпеку людської особи/пацієнта як суб'єкта медичних правовідносин, гарантує моральну відповідальність лікаря, покликаного безумовно оберігати людське здоров'я і життя; серед іншого, корисними є проведення виховних заходів зі студентами задля популяризування етичних/біоетичних ідей, формування їхнього професійного світогляду з урахуванням цінностей сучасної біоетики;

ї) забезпечити розвиток лікарського самоврядування як інституту регулювання якості медичних послуг та захисту прав медичних працівників. У цьому відношенні органи лікарського самоврядування повинні були б, зі свого боку, сприяти дотриманню принципів біоетики в процесі здійснення лікарської практики, а також захищати права та інтереси медичних працівників, які завжди спираються у своїй професійній діяльності на засади біоетики;

й) забезпечити залучення неурядових організацій до надання медико-соціальних послуг та забезпечити фінансування цих послуг, у тому числі з місцевих бюджетів. У цьому контексті доцільно розширювати інституційну організацію медико-соціальних послуг через участь фахівців із біоетики, медичного права, державного управління та ін., які є членами відповідних професійних громадських об'єднань та можуть надавати науково-методичний супровід медичним працівникам у частині надання медико-соціальних послуг;

к) розвивати активну співпрацю з громадським сектором, максимально долучаючи громадські організації до процесу ухвалення рішень та забезпечувати прозорість та оперативну комунікацію з питань реформування системи охорони здоров'я в Україні [43]. Зазначений крок варто здійснювати, враховуючи позитивний досвід громадських організацій, метою діяльності яких є просвітницька робота з етичних/біоетичних питань охорони здоров'я.

Таким чином, об'єднання зусиль державних та громадських інституцій, а також урахування етичних/біоетичних засад охорони здоров'я можуть стати запорукою реалістичності та ефективності реформування системи охорони здоров'я в Україні.

На виконання Указу Президента України № 369/202 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року «Про стан національної системи охорони здоров'я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою» [44; 45] розроблено проєкт нової Стратегії розвитку системи охорони здоров'я України до 2030 року (міжсекторальною робочою групою, утвореною Міністерством охорони здоров'я України). Метою Стратегії є сприяння здоров'ю та добробуту громадян через забезпечення справедливого доступу до якісних медичних послуг, побудови стійких систем охорони здоров'я та забезпечення участі суспільства у їхній діяльності. Основне завдання Стратегії-2030 - зробити систему охорони здоров'я в Україні людиноцентричною (що є основоположною цінністю біоетики).

Таким чином, зміни підходу до втілення реформи повинні слугувати особистості людини, а отже, мають бути узгоджені із засадами біоетики, відповідати сучасним викликам суспільства, а також міжнародним соціальним стандартам та можливостям держави. Коли врахування засад біоетики стане наріжним каменем реформування вітчизняної системи охорони здоров'я, тоді зможемо говорити про захист гідності, здоров'я, життя людини на практиці.

Висновки

Підсумовуючи результати нашого дослідження, наголосимо, що в царині медичного забезпечення органам публічного управління потрібно звернути увагу на такі проблеми, що суперечать засадам біоетики, як: контрацепція, аборти, штучне запліднення, сурогатне материнство, рекламування замінників наркотичних речовин, пропаганда евтаназії, використання абортивних матеріалів, що може призвести (і навіть призводить) до фатальних наслідків. Усі перераховані вище дії є прямою загрозою життю і здоров'ю нації, насамперед її духовної складової частини, тому у сфері медицини біоетиці треба відводити головну роль. Суспільство, яке дозволяє вбивати слабких і безборонних, приречене на самознищення. Всі дії владних органів мають бути узгоджені із забезпеченням гідності, цілісності та недоторканості людського життя на всіх етапах існування та в усіх його проявах. Із позиції біоетики потрібно наголошувати також на тому, що українці є традиційним етносом, якому притаманно з повагою ставитися до інституту сім'ї.

Нехтування засадами біоетики у базових нормативних документах, які дотичні до тем, що стосуються гідності людини, збереження та примноження здоров'я, звело б весь процес реформування медичної галузі в Україні до суто економічних проблем, надаючи фінансовій стороні питання першочергового значення.

Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні заходів з боку органів публічного управління щодо гарантування гідності та права людини на життя на всіх етапах та в усіх проявах.

Література

1. Політика та публічне управління у сфері охорони здоров'я: підручник у 2 т. / авт. кол. М.М. Білинська, Н.О. Васюк, Л.І. Жаліло та ін. ; ред. кол.: В.М. Князевич (голова), Т.П. Юрочко (заст. голови), Я.Ф. Радиш (заст. голови), Л.І. Жаліло (заст. голови). Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Київ: НАДУ, 2017. Т. 1. 284 с.

2. Чепурна А.В. Публічна та державна політика: спільне та відмінне. 14.12.2017 р. URL: https://otherreferats.aUbest.ru> political (дата звернення: 30.06.2022).

3. Палагнюк Ю.В. «Державна політика» та «публічна політика»: теоретичний аспект. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». Серія «Державне управління». 2012. Т. 181, Вип. 169. С. 63-67. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npchdu_2012_181_169_14 (дата звернення.

4. Дем'янчук О.П. Політика владна. Політична енциклопедія. / Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. Київ: Парламентське видавництво, 2011. 810 с.

5. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження: методичні рекомендації / уклад.: О.І. Кілієвич, В.В. Тертичка. Київ: НАДУ, 2009. 88 с.

6. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 р. № 2802-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 4.

7. Політика та публічне управління у сфері охорони здоров'я: підручник у 2 т. / авт. кол. М.М. Білинська, Н.О. Васюк, Л.І. Жаліло та ін. ; ред. кол.: В.М. Князевич (голова), Т.П. Юрочко (заст. голови), Я.Ф. Радиш (заст. голови), Л.І. Жаліло (заст. голови). Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Київ: НАДУ, 2017. Т. 1. 284 с.

8. Reich WT. (editor). Encyclopedia of Bioethics (reviset edition): Vol. 5. 2nd edition. New York: Simon & Schuster (MacMillan), 1995. 2950 p.

9. Терешкевич ГТ. Основи біоетики та біобезпеки: підручник. Тернопіль: ТДМУ, 2018. 400 с.

10. Sgreccia E. Manuale di bioetica. Milano: Vita e Pensiero, 1999. V. I. 817 p.

11. Новини. Політика України. 24.04.20. Цензор.НЕТ. URL: https://censor.net.ua/ua/n3191221 (дата звернення: 30.06.2022).

12. Коляденко Н.В. Принципи біоетики як морально-правова основа розвитку системи охорони здоров'я в Україні. Часопис Академії адвокатури України. 2014. № 22 (1). С. 147-148.

13. Лехан В.М., Крячкова Л.В., Заярський М.І. Аналіз реформ охорони здоров'я в Україні: від здобуття незалежності до сучасності. УКРАЇНА. ЗДОРОВ'Я НАЦІЇ. 2018. № 4 (52). URL: https://repo.dma.dp.ua/4969/1/%D0%9B%D0%B5%D 1%85%D0%B0%D0%BD.pdf (дата звернення: 30.06.2022).

14. Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми «Здоров'я 2020: український вимір»: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 р. N 1164-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1164-2011%D1%80#Text (дата звернення: 30.06.2022).

15. Кошова С.П., Михальчук В.М., Радиш Я.Ф. Єдиний медичний простір України - нова парадигма розвитку національної системи охорони здоров'я. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2021. № 9. 30.09.2021. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/9_2021/32.pdf (дата звернення: 30.06.2022).

16. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 р. № 2802-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 4.

17. Берн І., Езер Т., Коен Дж., Оверал Дж., Сенюта І. Права людини у сфері охорони здоров'я: практичний посібник / За наук. ред. І. Сенюти. Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2012. 552 с.

18. Кошова С.П., Михальчук В.М., Радиш Я.Ф. Єдиний медичний простір України - нова парадигма розвитку національної системи охорони здоров'я. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2021. № 9. 30.09.2021. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/9_2021/32.pdf (дата звернення: 30.06.2022).

19. Барзилович А.Д. Реформування системи охорони здоров'я в Україні: стратегічні аспекти. Інвестиції: практика та досвід. 2020. № 2. С. 134-139.

20. Зеленський визнав позитиви першого етапу медичної реформи Супрун. Збруч. 04.05.2020. URL: https://zbruc.eu/ node/97395 (дата звернення: 30.06.2022).

21. Політика та публічне управління у сфері охорони здоров'я: підручник у 2 т. / авт. кол. М.М. Білинська, Н.О. Васюк, Л.І. Жаліло та ін. ; ред. кол.: В.М. Князевич (голова), Т.П. Юрочко (заст. голови), Я.Ф. Радиш (заст. голови), Л.І. Жаліло (заст. голови). Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Київ: НАДУ, 2017. Т. 1. 284 с.

22. Основні принципи реформи системи охорони здоров'я в Україні: Програма ООН із відновлення та розбудови миру. Тренінг «Стратегічне планування в охороні здоров'я на рівні госпітального округу». 28 с. URL: https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ua/p2-m1.pdf (дата звернення: 30.06.2022).

23. Політика та публічне управління у сфері охорони здоров'я: підручник у 2 т. / авт. кол. М.М. Білинська, Н.О. Васюк, Л.І. Жаліло та ін. ; ред. кол.: В.М. Князевич (голова), Т.П. Юрочко (заст. голови), Я.Ф. Радиш (заст. голови), Л.І. Жаліло (заст. голови). Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Київ: НАДУ, 2017. Т. 1. 284 с.

24. Женевська декларація, прийнята 2-ю Генеральною асамблеєю ВМА, Женева, Швейцарія, вересень 1948 р. Законодавство України. / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/990_001#Text (дата звернення.

25. Міжнародний кодекс медичної етики, прийнятий 3-ю Генеральною Асамблеєю Всесвітньої Медичної Асоціації, Лондон, Англія, жовтень, 1949 р. Законодавство України. / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/990_002#Text (дата звернення: 30.06.2022).

26. Політика та публічне управління у сфері охорони здоров'я: підручник у 2 т. / авт. кол. М.М. Білинська, Н.О. Васюк, Л.І. Жаліло та ін. ; ред. кол.: В.М. Князевич (голова), Т.П. Юрочко (заст. голови), Я.Ф. Радиш (заст. голови), Л.І. Жаліло (заст. голови). Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Київ: НАДУ, 2017. Т. 1. 284 с.

27. Здоров'я 2020: Основи європейської політики і стратегії для ХХІ століття. Всесвітня організація охорони здоров'я. Європейське регіональне бюро. 2013. 224 с.

28. Спільні дії для міцнішого здоров'я: Європейська програма роботи на 2020-2025 рр. Європейське регіональне бюро ВООЗ. Копенгаген. 2021. 64 с. URL: https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/345924/WHO-EURO2021-1919-41670-59496-ukr.pdf?sequence - 1&isAllowed - y (дата звернення: 30.06.2022).

29. Політика та публічне управління у сфері охорони здоров'я: підручник у 2 т. / авт. кол. М.М. Білинська, Н.О. Васюк, Л.І. Жаліло та ін. ; ред. кол.: В.М. Князевич (голова), Т.П. Юрочко (заст. голови), Я.Ф. Радиш (заст. голови), Л.І. Жаліло (заст. голови). Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Київ: НАДУ, 2017. Т. 1. 284 с.

30. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Закон України № 1678-VII від 16.09.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1678-18#Text (дата звернення: 30.06.2022).

31. Політика та публічне управління у сфері охорони здоров'я: підручник у 2 т. / авт. кол. М.М. Білинська, Н.О. Васюк, Л.І. Жаліло та ін. ; ред. кол.: В.М. Князевич (голова), Т.П. Юрочко (заст. голови), Я.Ф. Радиш (заст. голови), Л.І. Жаліло (заст. голови). Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Київ: НАДУ, 2017. Т. 1. 284 с.

32. Берн І., Езер Т., Коен Дж., Оверал Дж., Сенюта І. Права людини у сфері охорони здоров'я: практичний посібник / За наук. ред. І. Сенюти. Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2012. 552 с.

33. Барзилович А.Д. Реформування системи охорони здоров'я в Україні: стратегічні аспекти. Інвестиції: практика та досвід. 2020. № 2. С. 134-139.

34. Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 1013-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1013-2016-%D1%80#Text (дата звернення: 30.06.2022).

35. Деякі питання створення госпітальних округів: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 р. № 1074. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1074-2019-%D0%BF#Text (дата звернення: 30.06.2022).

36. Барзилович А.Д. Реформування системи охорони здоров'я в Україні: стратегічні аспекти. Інвестиції: практика та досвід. 2020. № 2. С. 134-139.

37. Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19 жовтня 2017 року № 2168-VlII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2168-19#Text (дата звернення: 30.06.2022).

38. Про утворення Національної служби здоров'я України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1101. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1101-2017-%D0%BF#Text (дата звернення: 30.06.2022).

39. Про схвалення концепції розвитку електронної охорони здоров'я: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 р. № 1671-р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1671-2020-%d1%80#text (дата звернення.

40. «Принципи Торонто: ключові пріоритети проведення реформ в Україні на 2019-2023 роки». Центр демократії та верховенства права. Напрям «Громадянське суспільство». Реанімаційний Пакет Реформ. 15.07. 2019 р. URL: https:// rpr.org.ua/wp-content/uploads/2019/07/TORONTO-PRINCIPLES-ua.pdf (дата звернення: 30.06.2022).

41. Бадіков Т. Ключові завдання реформи системи охорони здоров'я на 2019-2023 рр. Українська правда. 2 липня 2019 р. URL: https://blogs.pravda.com.ua/badikov/5d1bb1625ab6f (дата звернення: 30.06.2022).

42. Юрочко Т., Бубенчикова С. Реформування та розвиток системи охорони здоров'я в Україні. 2019. URL: https://rpr.org. ua/wp-content/uploads/2019/04/Fin_11.Toronto_Ohorona_zdorovya.pdf (дата звернення: 30.06.2022).

43. Бадіков Т. Ключові завдання реформи системи охорони здоров'я на 2019-2023 рр. Українська правда. 2 липня 2019 р. URL: https://blogs.pravda.com.ua/badikov/5d1bb1625ab6f (дата звернення: 30.06.2022).

44. Про стан національної системи охорони здоров'я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою: Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/n0052525-21#n2 (дата звернення: 30.06.2022).

45. Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року «Про стан національної системи охорони здоров'я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою: Указ Президента України № 369/202. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/369/2021#Text (дата звернення: 30.06.2022).

Размещено на Allbest.ru