Особливості цивільно-правової відповідальності медичних працівників за деліктними правовідносинами ("медичні помилки") - сучасні реалії судової практики

Зобов'язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюва- них законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

З урахуванням того, що позивачем не доведено факту завдання шкоди її здоров'ю працівниками відповідача, не встановлено факту неправомірності дій лікарів, причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я та діями лікарів, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовну у частині відшкодування моральної шкоди.

Наявність «медичних помилок» лікарів у більшості випадків хворими можуть не виявлятися, оскільки вони не є фахівцями у цій галузі, а виявляються відповідно керівництвом закладом охорони здоров'я, де вони працюють, і як результат, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (догана або звільнення). Як приклад, слід навести приклад із судової практики суду касаційної інстанції. Згідно Постанови Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 р. у справі № 607/18868/18 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні про визнання незаконним пункту першого наказу від 13 червня 2018 року № 87/01, виданого ТОДКЛ, в частині притягнення завідувача відділенням для дітей з ураженням нервової системи та порушенням психіки, лікаря невролога ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) касаційну скаргу Особи_1 залишено без задоволення з наступних підстав.

Установлено, що управлінням охорони здоров'я Тернопільської облдержадміністрації на ім'я головного лікаря ТОДКЛ направлено листа, де вказувалось про звернення народного депутата ОСОБА_3 щодо якості надання медичної допомоги дитині ОСОБА_2 . Цей лист надійшов 11 червня 2018 у ТОДКЛ і зареєстрований у журналі вхідної документації установи. Саме звернення було отримано на руки юрисконсультом ТОДКЛ ОСОБА_41, про що вона підтвердила в суді апеляційної інстанції.

11 червня 2018 головним лікарем ТОДКЛ видано наказ №86/01 «Про проведення перевірки», у якому зазначено: «з метою проведення перевірки за фактами, викладеними у зверненні депутата України ОСОБА_3 щодо можливого неналежного надання медичної допомоги дитині ОСОБА_4 , наказую створити комісію ...». Також в наказі № 87/01 від 13 червня 2018 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вказано про звернення народного депутата .

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що вказані факти підтверджують наявність в адміністрації лікарні депутатського звернення, на підставі якого була проведена перевірка.

Положенням про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров'я Автономної республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, яке зареєстровано 24 листопада 2016 року № 286/28416 у Міністерстві юстиції України, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 лютого 2016 № 69 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування» (далі - Положення), передбачено, що клініко-екс- пертна комісія (далі - КЕК) є консультативно-до- радчим органом, діючим на постійній або тимчасовій основі, що утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретним випадком у закладі охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - 303) та фізичних осіб-підприємців, що проводять господарську діяльність у сфері охорони здоров'я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України.

Отже, згідно із Положенням КЕК є консульта- тивно-дорадчим органом і його висновки мають рекомендаційний, а не обов'язковий характер. Положенням не передбачено, що висновок КЕК має передувати наказу керівника про накладення дисциплінарного стягнення. Таким чином, відсутність висновку КЕК на момент винесення наказу № 87/01 про догану позивачу не є порушенням норм діючого трудового законодавства України.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 вересня 2012 року № 752, затверджено Порядок контролю якості медичної допомоги (далі - Порядок).

У пункті 4 Порядку зазначено, що контроль якості надання медичної допомоги здійснюється шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України та Європейського Союзу.

Пункт 5 Порядку передбачає, що внутрішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється керівництвом закладів охорони здоров'я та/або медичними радами закладів охорони здоров'я у межах повноважень, визначення законодавством.

Таким чином, керівник закладу охорони здоров'я -ТОДКЛ, вправі був проводити внутрішній контроль якості надання медичної допомоги дитині ОСОБА_4 у межах повноважень визначення законодавством.

11 червня 2018 року головним лікарем ТОДКЛ видано наказ № 86/01 про створення комісії щодо проведення перевірки вказаного у листі УОЗ Тернопільської обласної державної адміністрації та у депутатському зверненні факту щодо можливого неналежного надання медичної допомоги дитині ОСОБА_2.

З матеріалів справи вбачається, що наслідком перевірки комісії стало рішення клінічного розбору випадку лікування дитини ОСОБА_2 У рішенні зазначено про недостатній контроль завідувача відділення для дітей з ураженням нервової системи та порушенням психіки ОСОБА_1 за організацією лікувально-діагностичного процесу дитині ОСОБА_4, недооцінено важкість перебігу захворювання та можливий негативний прогноз; не проведена діагностична люмбальна пункція при першій госпіталізації хворої ОСОБА_4, що спричинило передчасну виписку із стаціонару.

За організаційні недоліки, виявлені при вивченні якості надання медичної допомоги дитині ОСОБА_4, комісія ТОДКЛ запропонувала винести догану позивачу, як завідувачу відділення, за недостатній контроль за організацією лікувально-діагностичного процесу дитини ОСОБА_2. Дані висновки комісія оформила рішенням, яке підписала голова комісії - заступник головного лікаря з медичної частини к.м.н. ОСОБА_6.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що перевірка проводилася зацікавленими особами упереджено, з істотними порушеннями трудового законодавства, не враховано повноваження ОСОБА_1, як завідувача відділенням, які обмежені виключно контролем за роботою відділення. У наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани не вказано які стандарти ним порушено.

Апеляційний суд дійшов висновку, що жодним законодавчим актом чи підзаконними актами МОЗ України не передбачено форми складання висновку комісії закладу охорони здоров'я, якими є ТОДКЛ.

Під час проведення перевірки встановлено, що дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, тричі перебувала на лікуванні у ТОДКЛ. За час перебування дитини ОСОБА_4 у відділенні для дітей з ураженням нервової системи та порушенням психіки лікуючим лікарем ОСОБА_18 та завідувачем відділення ОСОБА_1, як завідуючим відділення, проводилась корекція лікувальних та діагностичних заходів; установлено, що дещо недостатнім був контроль завідувача відділення для дітей з ураженням нервової системи та порушенням психіки ОСОБА_1 за організацією лікувально-діагностичного процесу дитині ОСОБА_4, недооцінено важкість перебігу захворювання та можливий негативний прогноз, не проведена діагностична люмбальна пункція при першій госпіталізації хворої, що спричинило передчасну виписку із стаціонару. За організаційні недоліки, виявлені при вивченні якості надання медичної допомоги дитині ОСОБА_4, рекомендовано завідувачу відділення для дітей з ураженням нервової системи та порушенням психіки Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні ОСОБА_1 за недостатній контроль за організацією лікувально-діагностичного процесу дитині ОСОБА_4 - оголосити догану та лікуючому лікарю відділення для дітей з ураженням нервової системи та порушенням психіки Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні лікарю-неврологу дитячому ОСОБА_18 за порушення термінів виписки хворої, яка поступила на лікування у відділення повторно і потребувала спостереження за її станом в умовах відділення - також оголосити догану.

16 грудня 2016 року головою профспілкового комітету лікарні ОСОБА_7. погоджено, а головним лікарем ТОДКЛ ОСОБА_8 затверджено посадову інструкцію ОСОБА_1 як завідувача відділення для дітей з ураженням нервової системи та порушенням психіки, з якою останній був ознайомлений 16 грудня 2016 року під особистий підпис.

Так, відповідно до пункту 4.1 Посадової інструкції завідувача відділення для дітей з ураженням нервової системи та порушенням психіки, позивач несе відповідальність: «...за несумлінну роботу і помилкові дії, а також за бездіяльність і неприйняття рішень, які входять до його обов'язків і компетенції».

Пунктами 2.3 та 2.29 указаної інструкції передбачено обов'язок позивача забезпечити надання якісної медичної допомоги дитячому населенню та відповідальність за рівень медичного обслуговування хворих.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани є правомірним, оскільки організація лікувально-діагностичного процесу входить до посадових обов'язків ОСОБА_1, про що зазначено в його посадовій інструкції, а позивач неналежно виконував функціональні обов'язки, які виразились у недостатньому контролі за лікуванням дитини ОСОБА_4, недооцінення важкості перебігу захворювання та можливого негативного прогнозу, не проведення діагностичної люмбальної пункції при першій госпіталізації дитини, що спричинило передчасну виписку із умов стаціонару, а тому відповідач правомірно застосував до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Висновки

Аналізуючи правозастосовчу діяльність національних судів, можна прийти до висновків, що в умовах сьогоденних реалій відсутнє чітке нормативне закріплення підстав притягнення медичних працівників до цивільно-правової відповідальності, яке призводить до певних проявів правового нігілізму. В свою чергу, розглядаючи деліктні спори за участю медичних працівників, вважається все-таки за доречне залучення в судах фахівців даного напрямку, які можуть дати свою професійну точку зору за медичними критеріями. Але досвід європейських країн з одного боку і стрімкі кроки щодо гармонізації національного законодавства до європейських стандартів в галузі захисту прав пацієнта та лікарів стануть рушійною силою до подолання даних проблемних питань.

Список використаних джерел

1. Довідник із застосування статті 2 Конвенції - Право на життя.

2. Sandor AA. The history of professional liability suits in the United States. J Am Med Assoc 1957; 163(6):459-66.

3. De Ville K. Act first and look up the law afterward? medical malpractice and the ethics of defensive medicine. Theor Med Bioeth 1998; 19(6):569-89.

4. Berlin L. Malpractice and radiologists, update 1986: an 11.5-year perspective. AJR Am J Roentgenol 1986; 147(6):1291-8.

5. Kessler DP. Evaluating the medical malpractice system and options for reform. J Econ Perspect 2011; 25(2):93-110.

6. Oyebode F.Clinical errors and medical negligence. Med Princ Pract2013; 22(4):323-33.

7. Miziara, Ivan & Miziara, Carmen Silvia. (2022). Medical errors, medical negligence and defensive medicine: A narrative review. Clinics. 77. 100053.

8. C. Vincent et al., 'Why do people sue doctors? A study of patients and relatives taking legal action', Lancet 343 (1994) 1609-1613;

9. H.T Stelfox et al., 'The relation of patient satisfaction with complaints against physicians and malpractice lawsuits', American Journal of Medicine 118 (2005) 1126-1133; D. Roter, 'The patient-physician relationship and its implication for malpractice litigation', Journal of Health Care Law & Policy 9 (2006) 304-314.

10. N.C. Meruelo, 'Mediation & Medical Malpractice'. Journal of Legal Medicine 29 (2008) 289.

11. Сенюта I. Захист прав суб'єктів медичних правовідносин: деякі теоретико-правові аспекти.

12. Постанова Касаційного цивільного суду від 27.03.2019 р. у справі № 278/1793/16ц.

13. Постанова Касаційного цивільного суду від 14.03.2018 р. у справі № 537/4429/15ц.

14. Постанова Касаційного цивільного суду від р. у справі № 201/13815/15ц.

15. Постанова Касаційного цивільного суду від р. у справі № 607/18868/18.

Размещено на Allbest.ru