Розумні строки кримінального провадження в контексті рішень Європейського суду з прав людини проти України

Анотація

розумність строк законодавство кримінальний

Стаття присвячена аналізу «розумності строків» як засади кримінального провадження та сучасного стану її забезпечення в нашій державі. Проведено дослідження національного законодавчого закріплення цієї засади та її меж в Україні. Висвітлено питання дотримання «розумності строків» кримінального провадження крізь призму європейських стандартів у контексті рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) проти України.

Встановлено, що обґрунтованість тривалості провадження оцінюється ЄСПЛ індивідуально з урахуванням конкретних обставин справи та напрацьованих практикою критеріїв. Найчастіше у рішеннях проти України для встановлення наявності або відсутності порушення засади «розумності строків» ЄСПЛ бере до уваги такі першочергові критерії: складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження (заявника й компетентних органів) та спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Наведена практика ЄСПЛ проти України дозволяє нам констатувати помилку правоохоронних органів і суду в надмірній тривалості кримінального провадження через відсутність з їхнього боку «особливої ретельності» (на прикладі рішень ЄСПЛ у справах «Нечай проти України», «Мельников проти України», «Радзевіл проти України»). Авторками акцентовано увагу на статистичних показниках діяльності ЄСПЛ щодо України, на підставі яких проаналізовано сучасний стан та рівень дотримання правоохоронними органами й судами засади «розумності строків» в Україні.

За результатами дослідження авторками виявлено перспективи подальшого удосконалення даної засади на практиці. Зроблено висновок про необхідність вжиття правових заходів для усунення причин та наслідків, спричинених порушенням засади «розумності строків» кримінального провадження як міжнародного стандарту забезпечення прав людини.

Ключові слова: кримінальне провадження, процесуальні строки, розумність строків, критерії розумності строків, Європейський суд з прав людини, право на справедливий суд, виконання рішень.

Annotation

Senchenko N., Stechenko K. Reasonable terms of criminal proceedings in the context of judgments of the European court of human rights v. Ukraine.

The article is devoted to the analysis of «reasonable terms» as the basis of criminal proceedings and the current state of its provision in our country. A study of the national legislative consolidation of this principle and its boundaries in Ukraine was conducted. The issue of compliance with the «reasonable terms» of criminal proceedings analysis through the prism of European standards in the context of the decisions of the European Court of Human Rights against Ukraine.

It is established that the validity of the duration of the proceedings is assessed by the European Court of Human Rights (hereinafter - ECtHR) individually, taking into account the specific circumstances of the case and the criteria developed in practice. Most often in decisions against Ukraine to establish the presence or absence of violation of the principle of «reasonable terms» ECtHR takes into account the following priority criteria: the complexity of criminal proceedings; the conduct of the participants in the criminal proceedings (the applicant and the competent authorities) and the manner in which the investigator, prosecutor and court exercise their powers. The analyzed practice of the ECtHR v. Ukraine alleges the guilt of law enforcement agencies and the court in the excessive length of criminal proceedings and the lack of «special diligence» in their activities (for example, ECtHR judgments in "Nechai v. Ukraine", "Melnikov v. Ukraine", "Radzevil v. Ukraine"). Emphasis is placed on the statistical indicators of the ECtHR's activity in Ukraine, on the basis of which the current state of compliance by law enforcement agencies and courts with the principle of «reasonable terms» in Ukraine is analyzed.

According to the results of the study, the authors identified prospects for further improvement of this principle in practice. It is concluded that it is necessary to take legal measures to eliminate the causes and consequences caused by the violation of the principle of «reasonable terms» of criminal proceedings as an international standard of human rights.

Key words: criminal proceedings, procedural terms, reasonable terms, criteria of reasonable terms, European Court of Human Rights, the right to a fair trial, execution of decisions.

Постановка проблеми

Забезпечення ефективного й своєчасного захисту потерпілої особи, суспільства та/або держави, їх порушених прав повністю залежить від швидкості, повноти й неупередженості досудового розслідування і судового розгляду. Тому, максимальна тривалість кожної стадії кримінального провадження та можливість проведення на них будь-яких процесуальних (в т.ч. слідчих) дій пов'язується із визначеними Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) часовими межами, тобто строками. На відміну від стадії досудового розслідування, яка пронизана строковістю здійснення більшості процесуальних дій або постановлення процесуальних рішень, для стадії судового розгляду їх конкретизовано небагато. У такому разі, прокурори, слідчі судді та суд керуються принципом «розумності строків» як загальної засади кримінального провадження (п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України) і діють в межах строків, які, на їхній суб'єктивний погляд, є «об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень» (ч. 1 ст. 28 КПК України) [1].

Упровадження такого стандарту забезпечення захисту прав людини відповідає міжнародним договорам, ратифікованим Україною. Зокрема, вимога дотримання розумності строків кримінального провадження як фундаментального права кожної особи закріплені у ч. 3 ст. 5 та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в контексті права на свободу та особисту недоторканність і права на справедливий суд відповідно [2]; а також у ч. 3 ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Проте, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) як головний орган Конвенції упродовж останніх років неодноразово констатував порушення Україною взятих на себе зобов'язань через надмірну тривалість проваджень у кримінальних справах. Тому, необхідність дотримання засади «розумності строків» кримінального провадження, дослідження її змісту та стану забезпечення з урахуванням практики ЄСПЛ є вкрай важливим та актуальним питанням сьогодення.

Стан опрацювання проблематики

Проблемні питання щодо необхідності забезпечення «розумності строків» кримінального провадження досліджувала у своїх працях велика кількість науковців, зокрема: О.Гончаренко, С. Кишенько, К. Савченко, Г. Палагицька, В. Михайленко тощо. Окремо у контексті Конвенції та рішень ЄСПЛ цю проблематику піднімали В.Городовенко, О. Овчаренко, О. Прокопенко, Е. Тригубов та інші науковці.

Мета статті: дослідити окремі аспекти засади «розумності строків» розгляду справи судом у кримінальному провадженні та стан її забезпечення, зважаючи на практику ЄСПЛ проти України.

Виклад основного матеріалу

Актом міжнародного визнання України як демократичної правової держави став її вступ 09.11.1995 року до Ради Європи та ратифікація 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Важливість Конвенції полягає у широкому обсязі прав і свобод людини, на захист яких вона спрямована, а також у дієвому механізмі нагляду за виконанням державами своїх зобов'язань. Так, ч. 5 ст. 55 Конституції України гарантує право кожного «після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна» [3], зокрема до ЄСПЛ, який є головним європейським правозахисним органом.

Декілька років поспіль Україна посідає третє місце за кількістю поданих скарг-звернень до ЄСПЛ та п'яте місце (після Туреччини, Російської Федерації, Італії та Румунії) за кількістю прийнятих рішень (див. таблицю 1).

Таблиця 1